Рішення № 140424449, 22.09.2026, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22.09.2026Справа № 910/3158/26

розглянувши матеріали справи за позовною заявою Приватного підприємства «МІРУС КОМПАНІ» (адреса: 36009, м. Полтава, вул. Яківчанська, буд. 11, код ЄДРПОУ: 33532080)

до Товариства з обмеженою відповідальністю «КЛІНСПОТ» (адреса: 01033, м. Київ, вул. Василя Яна, буд. 3/5, код ЄДРПОУ: 40518358)

про стягнення коштів,

у складі суду судді Погрібної С.В.

за участю секретаря судового засідання Левчук В.С.

представники сторін згідно протоколу судового засідання.

УСТАНОВИВ:

До Господарського суду міста Києва надійшла позовна заява Приватного підприємства «МІРУС КОМПАНІ» (далі - позивач / ПП «МІРУС КОМПАНІ») до Товариства з обмеженою відповідальністю «КЛІНСПОТ» (далі - відповідач / ТОВ «КЛІНСПОТ») про стягнення заборгованості за договором поставки № 01/05-25 від 01.05.2025 у розмірі 2 628 995,16 грн, а також нараховані на суму заборгованості: пеня у розмірі 272 642,36 грн, штраф у розмірі 16 981,92 грн, інфляційні втрати у розмірі 54 056,69 грн та 3% річних у розмірі 30 106,83 грн.

Ухвалою суду від 24.03.2026 прийнято позовну заяву до розгляду і відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження, призначено підготовче засідання на 15.04.2026 о 10:00 год.

Ухвалою суду від 24.03.2026 відмовлено у задоволенні заяви позивача про забезпечення позову.

10.04.2026 до суду від адвоката Литвин Валентини Василівни надійшла заява про вступ у справу як представника відповідача (вх. №07-11/28109/26). Повноваження адвоката на представництво інтересів відповідача підтверджуються ордером на надання правничої допомоги серії АІ № 2174306 від 09.04.2026.

10.04.2026 відповідач подав до суду відзив на позовну заяву (вх. № 07-11/28115/26).

Ухвалою суду від 15.04.2026 продовжено строк проведення підготовчого провадження на 30 днів та відкладено підготовче засідання на 20.05.2026 о 10:00 год.

17.04.2026 позивач подав до суду відповідь на відзив (вх. № 07-11/30280/26), до якої було долучено клопотання про поновлення процесуального строку на її подання.

22.04.2026 відповідач подав до суду заперечення на відповідь на відзив (вх. № 07-11/31842/26).

Ухвалою суду від 11.05.2026 судом виправлено описку в резолютивній частині ухвали суду від 15.04.2026, зазначивши правильний час підготовчого засідання, а саме 12:30 год. Все інше - по тексту залишено без змін.

Ухвалою суду від 20.05.2026 відкладено підготовче засідання на 17.06.2026 об 11:30 год.

Ухвалою суду від 17.06.2026 відкладено підготовче засідання на 07.07.2026 о 14:30 год та витребувано докази. Крім того, задоволено клопотання Приватного підприємства "МІРУС КОМПАНІ" про поновлення процесуального строку на подання відповіді на відзив, прийнято відповідь на відзив (вх. № 07-11/30280/26 від 17.04.2026) та долучено її до матеріалів справи.

Ухвалою суду від 18.06.2026 виправлено описку в ухвалі Господарського суду міста Києва від 17.06.2026, зазначивши правильну дату підготовчого засідання 08.07.2026. Все інше - по тексту залишено без змін.

Підготовче засідання, призначене на 08.07.2026 о 14:30 год, не відбулось у зв`язку із довготривалою повітряною тривогою у м. Києві.

Ухвалою суду від 09.07.2026 повідомлено учасників справи про дату та час наступного підготовчого засідання, яке відбудеться 28.07.2026 о 15:00 год.

20.07.2026 та 24.07.2026 від Державної податкової служби України до суду надійшли документи на виконання вимог ухвали суду від 20.05.2026 (вх. № 07-11/59322/26 та вх. №07-11/60816/26).

28.07.2026 відповідач подав до суду документи на виконання вимог ухвали суду від 20.05.2026 (вх. № 07-11/61582/26).

Ухвалою від 28.07.2026 закрито підготовче провадження у справі, призначено справу для розгляду по суті на 25.08.2026 о 15:00 год.

Судове засідання, призначене на 25.08.2026, не відбулося у зв`язку з перебування суді у відпустці.

Ухвалою суду від 08.09.2026 повідомлено учасників справи про дату та час наступного підготовчого засідання, яке відбудеться 22.09.2026 о 15:30 год.

Позовні вимоги в цій справі обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем покладених на нього зобов`язань за Договором поставки від 01.05.2025 №01/05-25 у частині повної та своєчасної оплати поставленого позивачем товару.

Частково заперечуючи проти задоволення позовних вимог, відповідач зазначив, що ним не заперечується наявність між сторонами договірних відносин та отримання товару від позивача за Договором поставки №01/05-25 від 01.05.2025.

Відповідач частково визнає наявність заборгованості виключно у тій частині, яка є фактично підтвердженою належними доказами та відповідає реальному обсягу отриманого та не оплаченого товару.

Водночас, відповідач не визнає вимоги позивача в частині вартості товару, який фактично був відсутній у його володінні, оскільки був вивезений зі складського приміщення відповідача представниками позивача без належних правових підстав, без згоди відповідача та без оформлення відповідних первинних документів, у зв`язку з чим зазначена частина вимог є безпідставною та не підлягає задоволенню.

Вартість товару, який був вивезений зі складського приміщення відповідача представниками позивача без належних правових підстав, становить 330 000,00 грн, у зв`язку з чим зазначена сума не може бути включена до складу заборгованості.

Позивачем не враховані істотні обставини, що безпосередньо вплинули на виникнення заборгованості, а саме - порушення самим позивачем умов договору поставки. Зокрема, позивачем систематично порушувались умови договору щодо обсягів поставки товару, строків поставки, належного виконання замовлень відповідача.

Крім того, відповідач не погоджується із заявленими штрафними санкціями, оскільки їх розмір є явно непропорційним наслідкам порушення зобов`язання та не відповідає принципам розумності та справедливості. Крім того, враховуючи, що порушення зобов`язань виникло внаслідок дій самого позивача, а також з урахуванням часткового виконання відповідачем своїх зобов`язань, застосування до відповідача значних штрафних санкцій є необґрунтованим.

З урахуванням зазначеного, відповідач просив суд зменшити розмір пені до 1 000,00 грн.

Позивач у відповіді на відзив, заперечуючи проти доводів відповідача, викладених у відзиві, зазначив, що надані позивачем видаткові накладні на загальну суму 2 968 633,63 грн (за виключенням останньої видаткової накладної) були підписані сторонами без жодних зауважень.

Отже, зазначені видаткові накладні, складені відповідно до вимог Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», засвідчують факт здійснення господарської операції та договірних відносин між сторонами.

Визнання відповідачем заборгованості частково зводиться лише до спроби безпідставно, бездоказово зменшити розмір вказаної та підтвердженої заборгованості.

Первинні документи (видаткові накладні, рахунки, акти звірки) у своїй сукупності підтверджують повний обсяг поставки та наявність заборгованості у заявленому розмірі.

При цьому, відсутність належних доказів спростування розміру заборгованості виключає можливість її зменшення, а тому заявлена позивачем сума підлягає стягненню в повному обсязі.

Доводи відповідача про зникнення товару на суму 330 000,00 грн не заслуговують на увагу, адже не підкріплені жодним доказом.

Крім того, згідно п. 3.7. Договору право власності на товар, а також ризик випадкової загибелі товару, переходить до Покупця в момент прийняття товару. Вказане кореспондується із ч.1 ст. 323 та 668 ЦК України.

Щодо зменшення штрафних санкцій позивач зазначив, що сума основної заборгованості складає 2 628 995,16 грн, розмір пені складає майже 10% від основної суми боргу, а саме 272 642,36 грн, що дорівнює ринковій та помірній сумі.

Крім того, зазначена сума не є сумою за одну поставку, а включає в себе сукупну кількість за всі прострочені оплати по поставкам. У зв`язку із чим, вказану суму у розмірі 272 642,36 грн не можна вважати явно непропорційною наслідкам порушення зобов`язання.

Відповідач у запереченнях на відповідь на відзив зазначив, що посилання позивача на відсутність актів розбіжностей не може бути прийняте судом як доказ належного виконання зобов`язань. Порушення з боку позивача полягали не лише у якості товару, а насамперед у його неповній поставці та невідповідності асортименту замовленням, що підтверджується іншими належними та допустимими доказами. Законодавство не встановлює виключного способу фіксації таких порушень, а отже вони можуть доводитися будь-якими належними доказами, у тому числі перепискою, внутрішніми обліковими документами та співвідношенням обсягів замовлення і фактичної поставки.

В судовому засіданні 22.09.2026 судом проголошено вступну і резолютивну частини рішення.

Дослідивши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору, суд встановив наступне.

01.05.2025 між Товариством з обмеженою відповідальністю «КЛІНСПОТ» (далі - Покупець) та Приватним підприємством «МІРУС КОМПАНІ» (далі - Постачальник) було укладено Договір поставки № 01/05-25 (далі - Договір № 01/05-25 від 01.05.2025), що не заперечується сторонами.

Відповідно до п. 1.1. Договору № 01/05-25 від 01.05.2025 Постачальник зобов`язується поставити і передати у власність Покупцю, а Покупець - прийняти й оплатити товар на умовах та в порядку, визначених цим договором.

Відповідно до п. 1.2. Договору № 01/05-25 від 01.05.2025 Товар - паперові вироби господарсько - побутового та санітарно - гігієнічного призначення.

Відповідно до п. 1.3. Договору № 01/05-25 від 01.05.2025 найменування (асортимент), одиниця виміру, ціна за одиницю та загальна ціна товару вказується в рахунках - фактурах та видаткових накладних на товар, що є невід`ємною частиною цього договору.

Відповідно до п. 1.4. Договору № 01/05-25 від 01.05.2025 загальний обсяг Товару та загальна його вартість, що є предметом цього Договору, визначається протягом строку дії цього Договору, з урахуванням кількості та асортименту (номенклатури) Товару за всіма переданими відповідно до умов цього Договору окремими партіями Товару.

Відповідно до п. 1.5. Договору № 01/05-25 від 01.05.2025 сторони погодились, що Покупець, з метою організації збуту Товару, з урахуванням неухильного дотримання ним принципів комерційної добропорядності та добросовісної конкуренції, протягом строку дії цього Договору може здійснювати реалізацію Товару кінцевим споживачам.

Відповідно до п. 3.1. Договору № 01/05-25 від 01.05.2025 поставка товару здійснюється на підставі замовлень (заявок) Покупця, що подаються Постачальнику шляхом листування на електронну пошту zakaz@iniruspaper.com або через месенджер (+380503560808).

Відповідно до п. 3.2. Договору № 01/05-25 від 01.05.2025 товар підлягає поставці окремими партіями, Покупець зобов`язується на кожну наступну партію Товару подати в електронному вигляді заявку на адресу Постачальника не пізніше, ніж за 10 календарних днів до бажаної дати відвантаження відповідної партії Товару

Відповідно до п. 3.3. Договору № 01/05-25 від 01.05.2025 Постачальник повинен погодити надану Покупцем заявку протягом наступного робочого дня та повідомити на електронну пошту Покупця про наявність Товару та строки його відвантаження. Підтвердженням погодження Постачальником заявки від Покупця є оформлений Постачальником рахунок-фактура.

Відповідно до п. 3.4. Договору № 01/05-25 від 01.05.2025 поставка Товару здійснюється транспортом та за рахунок Постачальника за адресою: Київська обл., Києво-Святошинський р-н, с. Софіївская Борщагівка, вул. Київська, 78, за винятком випадків передбачених в п. 3.4.1. Якщо адреса поставки замовлення за даним договором відрізняється від адреси доставки вказаної у п. 3.4, то організація автоперевезення та оплата за доставку здійснюється Покупцем.

Відповідно до п. 3.6. Договору № 01/05-25 від 01.05.2025 допускається дострокова поставка товару. Про дату дострокової поставки Постачальник повідомляє Покупця у строк не менше одного дня до моменту поставки.

Відповідно до п. 3.7. Договору № 01/05-25 від 01.05.2025 право власності на товар, а також ризик випадкової загибелі товару, переходять до Покупця в момент прийняття товару, що підтверджується підписанням відповідальною особою Покупця видаткової накладної або товарно-транспортної накладної. Під час передачі товару Постачальник повинен передати Покупцю наступні документи на паперовому носії: видаткова накладна на товар; рахунок-фактура; документи, що підтверджують походження та якість товару (сертифікати, паспорти відповідності тощо); товарно-транспортна накладна (ТТН).

Відповідно до п. 3.9. Договору № 01/05-25 від 01.05.2025 приймання товару за кількістю здійснюється в місці поставки на підставі видаткової накладної. У випадку, якщо при прийманні товару було виявлено, що товар поставлений в недостатній кількості, Сторони зазначають це у Акті розбіжностей.

Відповідно до п. 3.10. Договору № 01/05-25 від 01.05.2025 Сторони погодились, у разі виявлення невідповідності кількості та асортименту отриманого Покупцем (Вантажоодержувачем/Одержувачем) Товару, а також очевидних дефектів або пошкодження Товару (а саме - недоліки, вади, хиби Товару, що виникли в результаті механічних чи будь-яких інших ушкоджень тари/упаковки під час його транспортування), Покупець зобов`язаний повідомити Постачальника на момент прийняття Товару, з обов`язковим складанням Покупцем відповідного Акту про недоліки, який засвідчується підписами відповідальних (уповноважених) осіб Покупця та представника Постачальника або перевізника. В супровідних документах на Товар робиться помітка про складання Акту та виявлені недоліки Товару.

Відповідно до п. 3.11. Договору № 01/05-25 від 01.05.2025 у разі невідповідності якості та / або комплектності та/або асортименту та / або кількості Товару згідно з замовленням Покупця підтвердженого Актом про недоліки, Постачальник на вимогу Покупця і на його вибір протягом 10 (десяти) робочих днів з моменту отримання Акту про недоліки зобов`язаний за власний рахунок провести заміну Товару на якісний і / або допоставити і / або доукомплектувати або повернути кошти. До моменту заміни та / або допостачання і / або доукомплектування Товару зобов`язання Постачальника щодо поставки відповідного Товару вважаються невиконаними, і Постачальник несе відповідальність за прострочення поставки Товару відповідно до Договору до моменту поставки Товару.

Відповідно до п. 4.1. Договору № 01/05-25 від 01.05.2025 розрахунки за поставлений Постачальником товар здійснюються протягом 30 (тридцяти)-календарних днів з моменту відвантаження товару згідно заявки в безготівковій формі, шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок Постачальника.

Відповідно до п. 4.4. Договору № 01/05-25 від 01.05.2025 розрахунки за поставлений Товар здійснюються шляхом перерахування Покупцем грошових коштів на розрахунковий рахунок Постачальника.

Відповідно до п. 4.5. Договору № 01/05-25 від 01.05.2025 зобов`язання Покупця з оплати Товару вважається виконаним з моменту зарахування грошових коштів на розрахунковий рахунок Постачальника.

Відповідно до п. 4.7. Договору № 01/05-25 від 01.05.2025 піддони, на яких поставляється Товар, передаються Покупцю в момент поставки Товару за окремою видатковою кількісною накладною.

Відповідно до п. 4.9. Договору № 01/05-25 від 01.05.2025 на вимогу однієї із Сторін, Сторони зобов`язані проводити звірку взаєморозрахунків. Сторона, яка ініціювала звірку направляє Акт звірки взаєморозрахунків, інша Сторона зобов`язана розглянути і підписати акт, або направити мотивовану відмову від підписання протягом 10 (десяти) робочих днів з моменту отримання.

Відповідно до п. 4.10. Договору № 01/05-25 від 01.05.2025 Покупець оплачує товари по цінам, які зазначені в рахунках - фактурах та видаткових накладних, що надаються Постачальником на кожну партію товару. Ціни на оплачений або відвантажений Покупцю товар зміні не підлягають.

Відповідно до пп. 4.10.1 п. 4.10. Договору № 01/05-25 від 01.05.2025 загальна сума (ціна) цього договору складається з суми вартості партій товару, поставленого Постачальником протягом строку дії цього договору, і визначається шляхом додавання вартості товару, вказаного у видаткових накладних, що були підписані уповноваженими представниками Сторін протягом строку дії цього договору.

Відповідно до п. 4.11. Договору № 01/05-25 від 01.05.2025 на кожну партію товару сторонами оформляється окрема видаткова накладна. Постачальник зобов`язаний в терміни, встановлені чинним податковим законодавством України, після виникнення податкових зобов`язань зареєструвати податкову накладну / розрахунок коригування.

Відповідно до п. 10.1. Договору № 01/05-25 від 01.05.2025 Сторони домовились про можливість здійснювати обмін первинними бухгалтерськими документами (рахунки, акти прийому-передачі наданих послуг, накладні, специфікації та інші) у вигляді електронних документів із застосуванням до них електронного цифрового підпису (КЕП) засобами телекомунікаційного зв`язку за допомогою відповідних систем електронного документообігу, таких як: «Вчасно»; «M.E.Doc» та інші. У разі використання Сторонами різних систем електронного документообігу або ЕЦП різних Центрів сертифікації ключів - зазначені системи або ЕЦП повинні мати можливість взаємної роботи та верифікації ключів один з одним, в рамках електронного документообігу, із дотриманням законодавства про електронні документи, електронний документообіг та законодавства у сфері електронних підписів

Відповідно до п. 12.1. Договору № 01/05-25 від 01.05.2025 Договір вступає в силу з моменту його підписання Сторонами та діє до 31.12.2026.

Відповідачем, з урахуванням п. 3.1. Договору № 01/05-25 від 01.05.2025, шляхом надіслання відповідних листів на електронну адресу позивача, були здійснені Замовлення на поставку Товару, зокрема: від 08.09.2025; від 16.09.2025; від 26.09.2025; від 23.10.2025; від 10.11.2025.

Позивачем, в свою чергу, з урахуванням п.п. 1.3., 3.3. та 4.10. Договору № 01/05-25 від 01.05.2025 та Замовлень відповідача, були сформовані рахунки на оплату, зокрема: рахунок на оплату №510 від 22.09.2025 на суму 731 743,20 грн; рахунок на оплату №511 від 24.09.2025 на суму 480 737,52 грн; рахунок на оплату №524 від 06.10.2025 на суму 288 328,56 грн; рахунок на оплату № 528 від 30.09.2025 на суму 28 656 грн; рахунок на оплату №529 від 09.10.2025 на суму 116 278,56 грн; рахунок на оплату №540 від 20.10.2025 на суму 364 938,72 грн; рахунок на оплату №543 від 03.10.2025 на суму 39 572,22 грн; рахунок на оплату №562 від 07.11.2025 на суму 16 977,60 грн; рахунок на оплату №564 від 10.11.2025 на суму 77 985,48 грн; рахунок на оплату №572 від 13.11.2025 на суму 630 801,84 грн; рахунок на оплату №630 від 25.11.2025 на суму 14 148 грн; рахунок на оплату №711 від 16.12.2025 на суму 178 465,93 грн.

Загальна сума виставлених позивачем рахунків на оплату становить 2 968 633,63 грн.

Матеріали справи містять відповідні видаткові накладні та товарно - транспортні накладні (далі - ТТН), підписані обома сторонами, зокрема:

видаткова накладна № 534 від 22.09.2025 на загальну суму 731 743,20 грн (ТТН №534 від 22.09.2025);

видаткова накладна № 536 від 24.09.2025 на загальну суму 480 737,52 грн (ТТН №536 від 24.09.2025);

видаткова накладна № 553 від 30.09.2025 на загальну суму 28 656,00 грн;

видаткова накладна № 571 від 03.10.2025 на загальну суму 39 572,22 грн;

видаткова накладна № 546 від 06.10.2025 на загальну суму 288 328,56 грн (ТТН №546 від 06.10.2025);

видаткова накладна № 554 від 09.10.2025 на загальну суму 116 278,56 грн (ТТН №554 від 09.10.2025);

видаткова накладна № 568 від 20.10.2025 на загальну суму 364 938,72 грн (ТТН №568 від 20.10.2025);

видаткова накладна № 592 від 07.11.2025 на загальну суму 16 977,60 грн;

видаткова накладна № 595 від 10.11.2025 на загальну суму 77 985,48 грн (ТТН №595 від 10.11.2025);

видаткова накладна № 601 від 13.11.2025 на загальну суму 630 801,84 грн (ТТН №601 від 13.11.2025);

видаткова накладна № 620 від 25.11.2025 на загальну суму 14 148,00 грн.

Крім того, до позовної заяви долучена видаткова накладна № 642 від 16.12.2025 на загальну суму 178 465,93 грн, яка підписана лише Постачальником та направлена до сервісу Вчасно 16.12.2025.

18.11.2025 ТОВ «КЛІНСПОТ» перерахувало на розрахунковий рахунок ПП «МІРУС КОМПАНІ» грошові кошти у розмірі 138 000,00 грн, що підтверджується платіжною інструкцією № 623 від 18.11.2025.

24.11.2025 ТОВ «КЛІНСПОТ» перерахувало на розрахунковий рахунок ПП «МІРУС КОМПАНІ» грошові кошти у розмірі 120 000,00 грн, що підтверджується платіжною інструкцією № 629 від 24.11.2025.

28.11.2025 ТОВ «КЛІНСПОТ» перерахувало на розрахунковий рахунок ПП «МІРУС КОМПАНІ» грошові кошти у розмірі 144 000.00 грн, що підтверджується платіжною інструкцією № 635 від 28.11.2025.

Відповідно до Акту звірки взаємних розрахунків по стану за період: січень 2025 року - листопад 2025 року між ПП "МІРУС КОМПАНІ" та ТОВ "КЛІНСПОТ", підписаного обома сторонами у сервісі Вчасно, станом на 30.11.2025 заборгованість Покупця (відповідача) перед Постачальником (позивачем) становить 2 450 529,23 грн.

Відповідно до Акту звірки взаємних розрахунків по стану за період: 2025 рік між ПП "МІРУС КОМПАНІ" та ТОВ "КЛІНСПОТ", підписаного лише позивачем та направлений у сервіс Вчасно, станом на 31.12.2025 заборгованість Покупця (відповідача) перед Постачальником (позивачем) становить 2 628 995,16 грн.

Відповідно до листа Державної податкової служба України від 17.07.2026, наданого на виконання ухвали Господарського суду міста Києва від 17.06.2026, ТОВ «КЛІНСПОТ» на підставі податкових декларацій з ПДВ, поданих за вересень - грудень 2025 року, задекларовано суму податкового кредиту від постачальника ПП «МІРУС КОМПАНІ», а саме:

вересень 2025 року: обсяг постачання (без ПДВ) - 1 340 610,30 грн; сума податку на додану вартість за основною ставкою - 268 122,06 грн;

жовтень 2025: обсяг постачання (без ПДВ) - 674 265,05 грн; сума податку на додану вартість за основною ставкою - 134 853,01 грн;

листопад 2025: обсяг постачання (без ПДВ) - 616 594,10 грн; сума податку на додану вартість за основною ставкою - 123 318,82 грн;

грудень 2025: обсяг постачання (без ПДВ) - 148 721,61 грн; сума податку на додану вартість за основною ставкою - 29 744,32 грн.

Відповідно до відомостей про суми податку на додану вартість, зазначені у податкових накладних / розрахунках коригування до податкових накладних, не зареєстрованих в Єдиному реєстрі податкових накладних, про коригування податкових зобов`язань за операціями з вивезення за межі митної території України у митному режимі експорті окремих видів товарів, та про податковий кредит з урахуванням його коригування (Д1), поданих відповідачем на виконання ухвали Господарського суду міста Києва від 17.06.2026, ТОВ «КЛІНСПОТ» задекларовано суму податкового кредиту від постачальника ПП «МІРУС КОМПАНІ», а саме:

вересень 2025 року: обсяг постачання (без ПДВ) - 1 340 610,30 грн; сума податку на додану вартість за основною ставкою - 268 122,06 грн;

жовтень 2025: обсяг постачання (без ПДВ) - 674 265,05 грн; сума податку на додану вартість за основною ставкою - 134 853,01 грн;

листопад 2025: обсяг постачання (без ПДВ) - 616 594,10 грн; сума податку на додану вартість за основною ставкою - 123 318,82 грн;

грудень 2025: обсяг постачання (без ПДВ) - 148 721,61 грн; сума податку на додану вартість за основною ставкою - 29 744,32 грн.

17.12.2025 ПП «МІРУС КОМПАНІ» направило ТОВ «КЛІНСПОТ» лист, в якому просило надати інформацію стосовно погашення простроченої заборгованості за видатковими накладними: № 534 від 22.09.2025; № 536 від 24.09.2025; № 553 від 30.09.2025; № 571 від 03.10.2025; № 546 від 06.10.2025; № 554 від 09.10.2025; № 568 від 20.10.2025; № 592 від 07.11.2025; № 595 від 10.11.2025 та № 601 від 13.11.2025, який не було отримано відповідачем.

Також 17.12.2025 ПП «МІРУС КОМПАНІ» направило ТОВ «КЛІНСПОТ» лист, в якому повідомило про припинення відвантаження товару згідно Договору поставки №01/05-25 від 01.05.2025 у зв`язку з невиконанням ТОВ «КЛІНСПОТ» п. 4.1. даного Договору по оплаті за поставлений товар протягом 30 календарних днів з моменту відвантаження на підставі ч. 5 ст. 692 ЦК та ч. 3 ст.538 ЦК України. Крім того, зазначило, що сума протермінованої заборгованості станом на 16.12.2025 становить 2 436 381,23 грн.

14.02.2026 ПП «МІРУС КОМПАНІ» направило ТОВ «КЛІНСПОТ» лист, в якому повідомило, що станом на 12.02.2026 ТОВ «КЛІНСПОТ» перед ПП «МІРУС КОМПАНІ» має протерміновану заборгованість за відвантажений товар згідно Договору поставки №01/05-25 від 01.05.2025 у сумі 2 628 995,16 грн. Оплати затримуються до 114 календарних днів. Просило надати інформацію стосовно погашення простроченої заборгованості за видатковими накладними: № 534 від 22.09.2025; № 536 від 24.09.2025; № 553 від 30.09.2025; № 571 від 03.10.2025; № 546 від 06.10.2025; № 554 від 09.10.2025; № 568 від 20.10.2025; № 592 від 07.11.2025; № 595 від 10.11.2025 та № 601 від 13.11.2025, № 620 від 25.11.2025; № 642 від 16.12.2025.

09.04.2026 Бучанським РУП ГУНП в Київській області прийнято повідомлення ТОВ «КЛІНСПОТ» про вчинення кримінального правопорушення, в якому, зокрема, зазначено, що 17.03.2026 директором ТОВ «КЛІНСПОТ» Прохоровою Анастасією Олегівною виявлено зникнення ряду позицій Товару (паперові вироби господарсько-побутового та санітарно-гігієнічного призначення (паперові рушники, серветки)) в кількості 8 піддонів, що знаходився на території орендованого складського приміщення за адресою: Київська обл., Бучанський р-н., с. Софіївська Борщагівка, вул. Київська 76а. В ході встановлення обставин зникнення товару, з`ясовано, що належну ТОВ «КЛІНСПОТ» паперову продукцію вивезено із складського приміщення транспортним засобом ПП «МІРУС КОМПАНІ». ТОВ «КЛІНСПОТ» дозвіл на вивезення належного йому Товару не надавало, жодних документів з цього приводу із ПП «МІРУС КОМПАНІ» не підписувалось. Такими діями ТОВ «КЛІНСПОТ» завдано матеріальної шкоди на суму 330 000,00 грн.

Просило внести відомості до Єдиного реєстру досудових розслідувань за фактом вчинення керівництвом ПП «МІРУС КОМПАНІ» кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 185 КК України (Крадіжка, що завдала значної шкоди потерпілому).

Приймаючи рішення суд виходить з наступного:

Відповідно до ч. 1 ст. 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки.

Згідно зі ст. 509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно з ч. 1 ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Згідно з ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до статей 6, 627 Цивільного кодексу України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності і справедливості.

Стаття 628 Цивільного кодексу України передбачає, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Згідно зі ст. 525, ч. 1 ст. 526 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до частин 1, 2 статті 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Статтею 655 Цивільного кодексу України передбачено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно зі статтею 663 Цивільного кодексу України продавець зобов`язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу.

Відповідно до частин 1, 2 статті 664 Цивільного кодексу України обов`язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент: 1) вручення товару покупцеві, якщо договором встановлений обов`язок продавця доставити товар; 2) надання товару в розпорядження покупця, якщо товар має бути переданий покупцеві за місцезнаходженням товару.

Договором купівлі-продажу може бути встановлений інший момент виконання продавцем обов`язку передати товар.

Товар вважається наданим у розпорядження покупця, якщо у строк, встановлений договором, він готовий до передання покупцеві у належному місці і покупець поінформований про це. Готовий до передання товар повинен бути відповідним чином ідентифікований для цілей цього договору, зокрема шляхом маркування.

Якщо з договору купівлі-продажу не випливає обов`язок продавця доставити товар або передати товар у його місцезнаходженні, обов`язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент здачі товару перевізникові або організації зв`язку для доставки покупцеві.

Відповідно до частини 1 статті 668 Цивільного кодексу України ризик випадкового знищення або випадкового пошкодження товару переходить до покупця з моменту передання йому товару, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до частини 1 статті 670 Цивільного кодексу України якщо продавець передав покупцеві меншу кількість товару, ніж це встановлено договором купівлі-продажу, покупець має право вимагати передання кількості товару, якої не вистачає, або відмовитися від переданого товару та його оплати, а якщо він оплачений, - вимагати повернення сплаченої за нього грошової суми.

Відповідно до частин 1 - 5 статті 672 Цивільного кодексу України якщо продавець передав товар в асортименті, що не відповідає умовам договору купівлі-продажу, покупець має право відмовитися від його прийняття та оплати, а якщо він вже оплачений, - вимагати повернення сплаченої за нього грошової суми.

Якщо продавець передав покупцеві частину товару, асортимент якого відповідає умовам договору купівлі-продажу, і частину товару з порушенням асортименту, покупець має право на свій вибір: 1) прийняти частину товару, що відповідає умовам договору, і відмовитися від решти товару; 2) відмовитися від усього товару; 3) вимагати заміни частини товару, що не відповідає асортименту, товаром в асортименті, який встановлено договором; 4) прийняти весь товар.

У разі відмови від товару, асортимент якого не відповідає умовам договору купівлі-продажу, або пред`явлення вимоги про заміну цього товару покупець має право відмовитися від оплати цього товару, а якщо він вже оплачений, - вимагати повернення сплаченої за нього грошової суми.

Товар, асортимент якого не відповідає умовам договору купівлі-продажу, є прийнятим, якщо покупець у розумний строк після його одержання не повідомив продавця про свою відмову від нього.

Якщо покупець не відмовився від товару, асортимент якого не відповідає умовам договору купівлі-продажу, він зобов`язаний оплатити його за ціною, погодженою з продавцем.

Якщо продавець не вжив необхідних заходів щодо погодження ціни в розумний строк, покупець оплачує товар за ціною, яка на момент укладення договору купівлі-продажу застосовувалася щодо аналогічного товару.

Відповідно до частин 1, 2 статті 689 Цивільного кодексу України покупець зобов`язаний прийняти товар, крім випадків, коли він має право вимагати заміни товару або має право відмовитися від договору купівлі-продажу.

Покупець зобов`язаний вчинити дії, які відповідно до вимог, що звичайно ставляться, необхідні з його боку для забезпечення передання та одержання товару, якщо інше не встановлено договором або актами цивільного законодавства.

Відповідно до частин 1 - 3 статті 691 Цивільного кодексу України покупець зобов`язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу, або, якщо вона не встановлена у договорі і не може бути визначена виходячи з його умов, - за ціною, що визначається відповідно до статті 632 цього Кодексу, а також вчинити за свій рахунок дії, які відповідно до договору, актів цивільного законодавства або вимог, що звичайно ставляться, необхідні для здійснення платежу.

Якщо ціну встановлено залежно від ваги товару, вона визначається за вагою нетто, якщо інше не встановлено договором купівлі-продажу.

Якщо договором купівлі-продажу встановлено, що ціна товару підлягає зміні залежно від показників, що зумовлюють ціну товару (собівартість, затрати тощо), але при цьому не визначено способу її перегляду, ціна визначається виходячи із співвідношення цих показників на момент укладення договору і на момент передання товару.

Якщо продавець прострочив виконання обов`язку щодо передання товару, ціна визначається виходячи із співвідношення цих показників на момент укладення договору і на день передання товару, встановлений у договорі, а якщо такий день не встановлений договором, - на день, визначений відповідно до статті 530 цього Кодексу.

Положення цієї частини про визначення ціни товару застосовуються, якщо інше не встановлено актами цивільного законодавства або не випливає із суті зобов`язання.

Відповідно до частин 1 - 5 статті 692 Цивільного кодексу України покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Покупець зобов`язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару. Договором купівлі-продажу може бути передбачено розстрочення платежу.

У разі прострочення оплати товару продавець має право вимагати оплати товару та сплати процентів за користування чужими грошовими коштами.

Якщо покупець відмовився прийняти та оплатити товар, продавець має право за своїм вибором вимагати оплати товару або відмовитися від договору купівлі-продажу.

Якщо продавець зобов`язаний передати покупцеві крім неоплаченого також інший товар, він має право зупинити передання цього товару до повної оплати всього раніше переданого товару, якщо інше не встановлено договором або актами цивільного законодавства.

Відповідно до частин 1, 2 статті 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Відповідно до частини 1 статті 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Відповідно до частин 1, 2 статті 76 Господарського процесуального кодексу України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.

Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Відповідно до частин 1, 2 статті 79 Господарського процесуального кодексу України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування.

Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Відповідно до частин 1, 2 статті 80 Господарського процесуального кодексу України учасники справи подають докази у справі безпосередньо до суду.

Згідно статті 86 Господарського процесуального кодексу України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Судом встановлено, що 01.05.2025 між ТОВ «КЛІНСПОТ» та ПП «МІРУС КОМПАНІ» було укладено Договір поставки № 01/05-25, за умовами якого ПП «МІРУС КОМПАНІ» зобов`язалося поставити і передати у власність ТОВ «КЛІНСПОТ», а ТОВ «КЛІНСПОТ» - прийняти й оплатити товар (паперові вироби господарсько - побутового та санітарно - гігієнічного призначення) на умовах та в порядку, визначених цим договором.

Позивач звернувся до суду, зокрема, з вимогами про стягнення заборгованості за поставлений на виконання умов вищезазначеного Договору Товар.

Відповідач, в свою чергу, частково визнав позовні вимоги у тій частині, яка є фактично підтвердженою належними доказами та відповідає реальному обсягу отриманого та не оплаченого Товару.

Однак, заперечував проти задоволення вимог в частині вартості товару, який фактично був відсутній у його володінні, оскільки був вивезений зі складського приміщення відповідача представниками позивача без належних правових підстав, без згоди відповідача та без оформлення відповідних первинних документів, а також оскільки виникнення заборгованості перед позивачем відбулося внаслідок порушенням останнім умов договору, зокрема, щодо обсягів та строків поставки товару, належного виконання замовлень відповідача.

З огляду на зазначене, спірним у цій справі, зокрема, є питання щодо реальності здійснених господарських операцій з поставки товару за Договором поставки № 01/05-25 від 01.05.2025, згідно наявних у матеріалах справи доказів.

За загальним правилом фактом підтвердження здійснення господарської операції є первинні документи бухгалтерського обліку, до яких належать усі документи в їх сукупності, складені щодо господарської операції, що відповідають вимогам закону, зокрема, статті 9 Закону України «Про бухгалтерській облік та фінансову звітність в Україні» та приписам Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, та відображають реальні господарські операції.

Водночас, суд звертає увагу, що факт поставки Товару може бути підтверджений не лише первинними бухгалтерськими документами, а й сукупністю інших доказів, які переконливо свідчать про здійснення господарської операції.

Для встановлення факту передачі товару суд має оцінювати всі надані сторонами докази в їх сукупності, включаючи видаткові накладні, договори, листування між сторонами та інші матеріали, що підтверджують реальність господарських відносин. Відсутність окремих документів або не підписання первинних документів покупцем не спростовують факт поставки, якщо сторона, яка заперечує її здійснення, не надала належних доказів на підтвердження своїх доводів.

Згідно з усталеною позицією Верховного Суду визначальною ознакою господарської операції є те, що внаслідок її здійснення має відбутися реальний рух активів, а отже, судам у розгляді справи належить досліджувати, крім обставин оформлення первинних документів, наявність або відсутність реального руху такого товару. У разі дефектів первинних документів та невизнання стороною факту постачання спірного товару сторони не позбавлені можливості доводити постачання товару іншими доказами, які будуть переконливо свідчити про фактичні обставини здійснення постачання товару.

Відповідно до частин першої, другої статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" (тут і надалі у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Первинні документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі та повинні мати такі обов`язкові реквізити: назву документа (форми); дату складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади і прізвища (крім первинних документів, вимоги до яких встановлюються Національним банком України) осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Неістотні недоліки в документах, що містять відомості про господарську операцію, не є підставою для невизнання господарської операції, за умови, що такі недоліки не перешкоджають можливості ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції, та містять відомості про дату складання документа, назву підприємства, від імені якого складено документ, зміст та обсяг господарської операції тощо.

Вказаний перелік обов`язкових реквізитів документа кореспондується з пунктом 2.3. Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затверджений наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 № 88 (тут і надалі у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин), згідно з яким первинні документи повинні мати такі обов`язкові реквізити: найменування підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), дата складання, зміст та обсяг господарської операції, одиниця виміру господарської операції (у грошовому та за можливості у натуральних вимірниках), посади і прізвища (крім первинних документів, вимоги до яких встановлюються Національним банком України) осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції..

Пунктом 2.4. вказаного Положення передбачено, що документ має бути підписаний особисто, а підпис може бути скріплений печаткою. Електронний підпис накладається відповідно до законодавства про електронні документи та електронний документообіг.

Матеріали справи містять видаткові накладні, які підтверджують факт поставки позивачем відповідачу Товару на виконання умов вищезазначеного Договору на загальну суму 2 790 167,70 грн, зокрема: видаткова накладна № 534 від 22.09.2025 на загальну суму 731 743,20 грн; видаткова накладна № 536 від 24.09.2025 на загальну суму 480 737,52 грн; видаткова накладна № 553 від 30.09.2025 на загальну суму 28 656,00 грн; видаткова накладна № 571 від 03.10.2025 на загальну суму 39 572,22 грн; видаткова накладна № 546 від 06.10.2025 на загальну суму 288 328,56 грн; видаткова накладна № 554 від 09.10.2025 на загальну суму 116 278,56 грн; видаткова накладна № 568 від 20.10.2025 на загальну суму 364 938,72 грн; видаткова накладна № 592 від 07.11.2025 на загальну суму 16 977,60 грн; видаткова накладна № 595 від 10.11.2025 на загальну суму 77 985,48 грн; видаткова накладна № 601 від 13.11.2025 на загальну суму 630 801,84 грн; видаткова накладна № 620 від 25.11.2025 на загальну суму 14 148,00 грн.

Судом встановлено, що зазначені видаткові накладні, відповідають вимогам законодавства України, будь-які істотні недоліки у них відсутні, відтак суд приймає зазначені видаткові накладні як належні докази на підтвердження поставки товару позивачем та його прийняття відповідачем.

При цьому, суд звертає увагу, що зазначені накладні не містять жодних зауважень сторін щодо кількості та якості поставленого Товару.

Крім того, матеріали справи містять Акт звірки взаємних розрахунків по стану за період: січень 2025 року - листопад 2025 року між ПП "МІРУС КОМПАНІ" та ТОВ "КЛІНСПОТ", підписаний обома сторонами у сервісі Вчасно, відповідно до якого відповідач підтвердив наявність станом на 30.11.2025 заборгованості перед позивачем у загальному розмірі 2 450 529,23 грн.

Зазначений Акт звірки суд вважає належним доказом у справі в підтвердження факту поставки Товару за вищезазначеними накладними, розміру наявної станом на 30.11.2025 заборгованості та визнання відповідачем такої заборгованості, оскільки інформація, відображена в акті підтверджена первинними документами та акт містить підписи уповноважених на його підписання сторонами осіб.

В свою чергу, суд також звертає увагу, що до позовної заяви долучена видаткова накладна № 642 від 16.12.2025 на загальну суму 178 465,93 грн, яка підписана лише Постачальником, та яка відповідає вимогам законодавства України, а будь-які істотні недоліки у ній відсутні.

Відповідно до п. 3.7. Договору № 01/05-25 від 01.05.2025 під час передачі товару Постачальник повинен передати Покупцю наступні документи на паперовому носії: видаткова накладна на товар; рахунок-фактура; документи, що підтверджують походження та якість товару (сертифікати, паспорти відповідності тощо); товарно-транспортна накладна (ТТН).

Доказів недотримання позивачем зазначеного пункту Договору матеріали справи не містять.

З урахуванням ст. 79 ГПК України, суд вважає, що видаткова накладна № 642 від 16.12.2025 та відповідна ТТН були надані відповідачу під час передачі товару, зазначеного у видатковій накладній, однак, з невідомих причин, зазначені документи не були ним підписані.

Судом встановлено, що відповідачем були подані податкові декларації з ПДВ, на підставі яких останнім було задекларовано суму податкового кредиту від постачальника ПП «МІРУС КОМПАНІ», зокрема за грудень 2025: обсяг постачання (без ПДВ) - 148 721,61 грн; сума податку на додану вартість за основною ставкою - 29 744,32 грн.

При цьому, як вбачається зі змісту видаткової накладної № 642 від 16.12.2025, яка не підписана відповідачем, загальна сума за видатковою накладною становить 178 465,93 грн з ПДВ, з яких 148 721,61 грн - сума; 29 744, 32 грн - сума ПДВ.

Відповідно до пункту 201.1., 201.7., 201.10. статті 201 Податкового кодексу України на дату виникнення податкових зобов`язань платник податку зобов`язаний скласти податкову накладну в електронній формі з використанням кваліфікованого електронного підпису або удосконаленого електронного підпису, що базується на кваліфікованому сертифікаті електронного підпису, уповноваженої платником особи відповідно до вимог Закону України "Про електронну ідентифікацію та електронні довірчі послуги" та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних у встановлений цим Кодексом термін.

Податкова накладна складається на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг, а також на суму коштів, що надійшли на рахунок у банку/небанківському надавачу платіжних послуг як попередня оплата (аванс)

При здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов`язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою.

Податкова накладна, складена та зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Відповідно до пункту 187.1. статті 187 Податкового кодексу України датою виникнення податкових зобов`язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше:

а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на рахунок платника податку в банку/небанківському надавачу платіжних послуг як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг, оплата яких здійснюється електронними грошима, - дата зарахування електронних грошей платнику податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, на електронний гаманець, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку;

б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку. Для документів, складених в електронній формі, датою оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку, вважається дата, зазначена у самому документі як дата його складення відповідно до Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", незалежно від дати накладення електронного підпису.

Відповідно до пункту 14.1.181. статті 14 Податкового кодексу України податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов`язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Згідно з абзацом 1 пункту 198.1. статті 198 Податкового кодексу України до податкового кредиту відносяться суми податку, сплачені/нараховані у разі здійснення операцій з: придбання або виготовлення товарів та послуг.

Згідно з абзацом 2 пункту 198.2. статті 198 Податкового кодексу України датою віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата отримання платником податку товарів/послуг.

Згідно з частиною 2 статті 3 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Отже, основою податкового обліку є первинні документи по відображенню господарчих операцій.

Підставою для виникнення у платника права на податковий кредит є факт реального (фактичного) здійснення господарських операцій з придбання товарно-матеріальних цінностей та послуг з метою їх використання у власній господарській діяльності. Наявність формально оформлених (складених) первинних документів та/або сплати грошових коштів не може слугувати підставою для формування даних податкового обліку за відсутності факту придбання відповідного активу (товару).

Таким чином, відсутність підпису відповідача у видатковій накладній № 642 від 16.12.2025 сама по собі не може бути підставою для висновку про відсутність господарської операції, оскільки дії відповідача з реєстрації податкових накладних засвідчують волю до настання відповідних правових наслідків, та є допустимим доказом факту прийняття товару від позивача на визначену у видатковій накладній № 642 від 16.12.2025 суму.

При цьому, заперечення відповідачем факту поставки товару за вищезазначеною накладною та одночасна реєстрація податкової накладної на придбання товару від позивача та формування як покупця податкового кредиту за фактом поставки товару на підставі спірної видаткової накладної, є не добросовісною та суперечливою.

З огляду на зазначене, суд з урахуванням наданих сторонами доказів та пояснень, приходить до висновку, що позивачем доведено належними та допустимими доказами факт поставки відповідачу Товару на виконання умов Договору № 01/05-25 від 01.05.2025 на загальну суму 2 968 633,63 грн.

Таким чином, на підставі вищевикладеного, відповідач повинен був оплатити Товар, поставлений йому на виконання умов Договору № 01/05-25 від 01.05.2025, однак, в повному обсязі не виконав умови зазначеного Договору щодо оплати вартості Товару, що призвело до наявності заборгованості.

Суд враховує здійснення відповідачем часткової оплати за поставлений товар у загальному розмірі 402 000 грн, а також зарахування частини зазначених коштів в рахунок погашення попередньої заборгованості за поставлений відповідачу Товар.

Враховуючи зазначене, а також те, що сума основного боргу відповідача за Договором № 01/05-25 від 01.05.2025 у розмірі 2 628 995,16 грн (з урахуванням сум часткового погашення) підтверджена належними доказами, наявними у матеріалах справи, і відповідач на момент прийняття рішення не надав документів, які свідчать про погашення вказаної заборгованості перед позивачем, суд дійшов висновку про законність та обґрунтованість вимог позивача про стягнення зазначеної суми.

При цьому, суд відхиляє доводи відповідача щодо поставки товару в недостатній кількості та асортименті, з огляду на обов`язок Покупця скласти Акт про недоліки, як це передбачено п. 3.10 Договору, помітка про складання якого робиться в супровідних документах.

Жодних доказів щодо складання зазначеного Акту про недоліки, а також проставлення відповідної відмітки у супровідних документах про складання такого Акту матеріали справи не містять.

Крім того, відповідно до п. 3.9. Договору № 01/05-25 від 01.05.2025 відповідач, у випадку, якщо при прийманні Товару було виявлено, що Товар поставлений в недостатній кількості, мав право зазначити про це у Акті розбіжностей.

Однак, зазначеного Акту матеріали справи також не містять.

Крім того, до суду не надано доказів звернення відповідача до позивача з вимогою провести заміну Товару на якісний і / або допоставити і / або доукомплектувати або повернути кошти, як це передбачено п. 3.11. Договору № 01/05-25 від 01.05.2025, а також доказів відмови Покупця від узгодженого до постачання Товару, у разі порушення Постачальником узгоджених термінів поставки Товару, про що зазначене відповідачем у відзиві на позовну заяву, як це передбачено п. 6.6. Договору № 01/05-25 від 01.05.2025.

Також, судом не приймаються до увагу доводи відповідача щодо зникнення позицій Товару з території складського приміщення за адресою: Київська обл., Бучанський р-н., с. Софіївська Борщагівка, вул. Київська 76а, внаслідок протиправних дій позивача, чим завдано матеріальної шкоди на суму 330 000 грн, оскільки жодних належних та допустимих доказів на підтвердження цього до суду не надано.

Також до суду не надано доказів внесення відповідних відомостей за повідомленням відповідача до Єдиного реєстру досудових розслідувань за фактом вчинення керівництвом ПП «МІРУС КОМПАНІ» кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 185 КК України, та матеріалів кримінального провадження, у разі його відкриття.

Велика Палата Верховного Суду неодноразово наголошувала на необхідності застосування передбачених процесуальним законом стандартів доказування та зазначала, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Зокрема, цей принцип передбачає покладення тягаря доказування на сторони. Водночас цей принцип не створює для суду обов`язку вважати доведеною та встановленою обставину, про яку стверджує сторона. Таку обставину треба доказувати таким чином, аби реалізувати стандарт більшої переконливості, за яким висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається вірогіднішим, ніж протилежний. Тобто певна обставина не може вважатися доведеною, допоки інша сторона її не спростує (концепція негативного доказу), оскільки за такого підходу принцип змагальності втрачає сенс (пункт 81 постанови Великої Палати Верховного Суду від 18 березня 2020 року у справі № 129/1033/13-ц, провадження № 14-400цс19; пункт 9.58 постанови Великої Палати Верховного Суду від 16 листопада 2021 року у справі № 904/2104/19, провадження № 12-57гс21).

Кожна із сторін судового спору самостійно визначає докази, які, на її думку, належним чином підтверджують або спростовують заявлені позовні вимоги. Суд з дотриманням вимог щодо всебічного, повного, об`єктивного та безпосереднього дослідження наявних у справі доказів визначає певну сукупність доказів, з урахуванням їх вірогідності та взаємного зв`язку, які, за його внутрішнім переконанням, дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, що входять до предмета доказування. Сторона судового спору, яка не погоджується з доводами опонента, має їх спростовувати шляхом подання відповідних доказів, наведення аргументів, надання пояснень тощо. Інакше принцип змагальності, задекларований у статті 13 ГПК України, втрачає сенс.

В свою чергу відповідач, заперечуючи проти задоволення позовних вимог в частині фактичної поставки товару та розміру заборгованості, не надав належних та допустимих доказів на спростування вказаних обставин.

При зверненні до суду позивачем також заявлені позовні вимоги щодо стягнення з відповідача, нараховані на зазначену суму заборгованості, пені у розмірі 272 642,36 грн, штрафу у розмірі 16 981,92 грн, інфляційних втрат у розмірі 54 056,69 грн, 3 % річних у розмірі 30 106, 83 грн.

Відповідно до статті 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Згідно частини 1 статті 611 ЦК України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Відповідно до частини 1 статті 546 Цивільного кодексу України виконання зобов`язання, зокрема, може забезпечуватися неустойкою.

За приписами частини 1 статті 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання (частини 2, 3 статті 549 ЦК України).

Відповідно до п. 4.1. Договору № 01/05-25 від 01.05.2025 розрахунки за поставлений Постачальником товар здійснюються протягом 30 (тридцяти)-календарних днів з моменту відвантаження товару згідно заявки в безготівковій формі, шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок Постачальника.

Судом встановлено, що Покупець (відповідач) отримав Товар на підставі відповідних Замовлень на адресу позивача, отже, строк оплати настав, однак, у передбачений п. 4.1. Договору строк не здійснив розрахунки з позивачем за поставлений товар.

Відповідно до п. 6.1. Договору № 01/05-25 від 01.05.2025 за невиконання чи неналежне виконання зобов`язань за цим договором винна Сторона несе відповідальність, відповідно до чинного законодавства України та умов даного договору.

Відповідно до п. 6.2. Договору № 01/05-25 від 01.05.2025 за несвоєчасну оплату за даним договором Покупець сплачує Постачальнику пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ (що діяла на момент прострочення платежу) від суми заборгованості за кожен день прострочення платежу.

Відповідно до п. 6.3. Договору № 01/05-25 від 01.05.2025 за несвоєчасну оплату за даним договором Покупець сплачує Постачальнику штраф при умові: затримка оплати до 30 (тридцяти) календарних днів включно, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов`язання, - у розмірі 3 % (три відсотки) погашеної суми боргу; затримка більше 30 (тридцяти) календарних днів, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов`язання, - у розмірі 5 % (п`яти відсотків) погашеної суми боргу.

Верховний Суд у постановах від 17.09.2020 у справі № 922/3548/19, від 23.04.2019 у справі № 904/3565/18, від 25.06.2018 у справі № 912/2483/17, від 29.05.2018 у справі №910/23003/16 зазначив, що застосування до боржника, який порушив господарське зобов`язання, штрафних санкцій у вигляді пені, штрафу, передбачених ч. 3 ст. 549 ЦК України, можливо, оскільки суб`єкти господарських відносин при укладенні договору наділені законодавцем правом забезпечення виконання господарських зобов`язань встановленням договірної санкції за невиконання або неналежне виконання договірних зобов`язань і штраф (пеня) застосовується за порушення будь-яких господарських зобов`язань, а не тільки за невиконання грошового зобов`язання.

За приписом частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Виходячи із положень зазначеної норми, наслідки прострочення боржником грошового зобов`язання у вигляді інфляційного нарахування на суму боргу та 3 % річних, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом, не є санкціями, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові, а тому ці кошти нараховуються незалежно від вини боржника.

Перевіривши розрахунок пені у розмірі 272 642,36 грн, штрафу у розмірі 16 981,92 грн, інфляційних втрат у розмірі 54 056,69 грн, 3 % річних у розмірі 30 106,83 грн, суд встановив, що він є арифметично правильним, а тому позовні вимоги в цій частині є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Відповідач доводів позивача не спростував, контррозрахунок заявлених сум не надав.

Враховуючи викладене, суд приходить до висновку про обґрунтованість позовних вимог, що має наслідком їх задоволення у повному обсязі.

Щодо клопотання відповідача про зменшення розміру пені до 1 000 грн, суд зазначає наступне.

Згідно з частиною третьою статті 551 ЦК України, розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Аналіз приписів статі 551 ЦК України дає підстави для висновку про те, що право суду зменшити заявлені до стягнення суми штрафних санкцій пов`язане з наявністю виняткових обставин, встановлення яких вимагає надання оцінки; господарський суд повинен надати оцінку поданим учасниками справи доказам та обставинам, якими учасники справи обґрунтовують наявність підстав для зменшення штрафних санкцій, так і заперечення інших учасників щодо такого зменшення. Вирішуючи питання про зменшення розміру пені, яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов`язання, суд повинен з`ясувати наявність значного перевищення розміру неустойки порівняно з розміром збитків, а також об`єктивно оцінити, чи є цей випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеня виконання зобов`язань, причин неналежного виконання або невиконання зобов`язання, незначності прострочення у виконанні зобов`язання, невідповідності розміру пені наслідкам порушення, негайного добровільного усунення винною стороною порушення та його наслідків та ін. При цьому обов`язок доведення існування обставин, які можуть бути підставою для зменшення розміру заявленої до стягнення суми пені, покладається на особу, яка заявляє відповідне клопотання.

Також при вирішенні питання про можливість зменшення неустойки суд повинен брати до уваги не лише майновий стан боржника, але й майновий стан стягувача, тобто, врахувати інтереси обох сторін.

Таку функцію, як сприяння належному виконанню зобов`язання, стимулювання боржника до належної поведінки, неустойка виконує до моменту порушення зобов`язання боржником. Після порушення боржником свого обов`язку неустойка починає виконувати функцію майнової відповідальності. Неустойка не є каральною санкцією, а має саме компенсаційний характер (постанова Верховного Суду від 02.11.2022 у справі № 910/14591/21).

З огляду на судову практику, у вирішенні судом питання про зменшення розміру заявленої до стягнення неустойки суди, зокрема, беруть до уваги ступінь виконання основного зобов`язання, поважність причин несвоєчасного виконання відповідачем зобов`язання, поведінку відповідача, яка свідчить про вжиття ним всіх можливих заходів до виконання зобов`язання.

При вирішенні питання про зменшення неустойки, суд бере до уваги також співвідношення розміру заборгованості боржника та розміру неустойки.

При цьому, слід звернути увагу, що законодавець надає суду право зменшувати розмір неустойки, а не звільняти боржника від її сплати. Поряд з цим сукупність обставин у конкретних правовідносинах (формальні ознаки прострочення боржника, порушення зобов`язання з вини кредитора - стаття 616 Цивільного кодексу України, тощо) можуть вказувати на несправедливість стягнення з боржника неустойки в будь-якому істотному розмірі. Визначення справедливого розміру неустойки належить до дискреційних повноважень суду.

Господарський суд об`єктивно повинен комплексно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеню виконання зобов`язання, причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов`язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов`язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної сторони (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов`язання) тощо.

Зменшення розміру неустойки є правом суду, а за відсутності в законі як переліку виняткових обставин, так і врегульованого розміру (відсоткове співвідношення) можливого зменшення штрафних санкцій, господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи в їх сукупності, на власний розсуд з дотриманням правил статті 86 ГПК України вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе таке зменшення та його розмір. Водночас, висновок суду щодо необхідності зменшення розміру пені, який підлягає стягненню з відповідача, повинен ґрунтуватися, крім викладеного, також на загальних засадах цивільного законодавства, якими є, зокрема, справедливість, добросовісність та розумність (пункт 6 статті 3 Цивільного кодексу України).

Отже, вирішуючи питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов`язання, господарський суд повинен оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи із інтересів сторін, які заслуговують на увагу; ступеню виконання зобов`язання боржником; причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов`язання, незначного прострочення виконання, наслідків порушення зобов`язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної особи (у тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов`язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідки) тощо.

Обов`язок доведення існування обставин, які можуть бути підставою для зменшення розміру заявлених до стягнення штрафних санкцій, покладається на особу, яка заявляє відповідне клопотання.

Водночас, слід зазначити, що чинним законодавством не врегульований розмір (відсоткове співвідношення) можливого зменшення штрафних санкцій. Відповідно, таке питання вирішується господарським судом згідно з статтею 86 ГПК України, тобто за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Дослідивши матеріали справи, з урахуванням порушення відповідачем умов Договору, розміру заборгованості, а також розміру, нарахованої позивачем, пені та відсутності доказів скрутного матеріального становища відповідача, беручи до уваги дискреційний характер питання зменшення пені, суд дійшов висновку про відсутність підстав для зменшення розміру заявленої до стягнення пені.

Надаючи оцінку іншим доводам учасників судового процесу судом враховано, що обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи (частина 5 статті 236 Господарського процесуального кодексу України).

Відповідно до пункту 5 частини 4 ГПК України у мотивувальній частині рішення зазначається, зокрема, мотивована оцінка кожного аргументу, наведеного учасниками справи, щодо наявності чи відсутності підстав для задоволення позову, крім випадку, якщо аргумент очевидно не відноситься до предмета спору, є явно необґрунтованим або неприйнятним з огляду на законодавство чи усталену судову практику.

Разом з тим, суд відзначає, що у викладі підстав для прийняття рішення суду необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави; обсяг цього обов`язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення.

Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 28.05.2020 у справі № 909/636/16.

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів учасників справи та їх відображення у судовому рішенні, суд першої інстанції спирається на висновки, що зробив Європейський суд з прав людини від 18.07.2006 у справі "Проніна проти України", в якому Європейський суд з прав людини зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень.

У рішенні Європейського суду з прав людини "Серявін та інші проти України" вказано, що усталеною практикою Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункті 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (Ruiz Torija v. Spain) від 09.12.1994, серія A, N 303-A, п. 29). Аналогічна правова позиція викладена у постанові від 13.03.2018 Верховного Суду по справі № 910/13407/17.

З огляду на вищевикладене та встановлені фактичні обставини справи, суд надав вичерпну відповідь на всі питання, що входять до предмета доказування у даній справі та виникають при кваліфікації спірних відносин, як у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах.

При цьому, суд зазначає, що іншим доводам сторін оцінка судом не надається, адже, вони не спростовують встановлених судом обставин, та не впливають на результат прийнятого рішення.

Щодо розподілу судового збору, суд зазначає наступне.

Відповідач у відзиві на позовну заяву зазначив про часткове визнання ним позовних вимог та просив визначити розмір основної заборгованості з урахуванням виключення вартості зазначеного товару у сумі 330 000,00 грн, а саме у розмірі 2 298 995,16 грн.

Відповідно до ч. 1 ст. 191 ГПК України позивач може відмовитися від позову, а відповідач - визнати позов на будь-якій стадії провадження у справі, зазначивши про це в заяві по суті справи або в окремій письмовій заяві.

З урахуванням ч. 5 ст. 191 ГПК України суд приймає часткове визнання позову відповідачем у справі, оскільки зазначене не суперечить закону та не порушує права чи інтереси інших осіб.

Відповідно до ч. 1 ст. 130 ГПК України позивач у разі укладення мирової угоди до прийняття рішення у справі судом першої інстанції, відмови позивача від позову, визнання позову відповідачем до початку розгляду справи по суті суд у відповідній ухвалі чи рішенні у порядку, встановленому законом, вирішує питання про повернення позивачу з державного бюджету 50 відсотків судового збору, сплаченого при поданні позову, а в разі якщо домовленості про укладення мирової угоди, відмову позивача від позову або визнання позову відповідачем досягнуто сторонами за результатами проведення медіації - 60 відсотків судового збору, сплаченого при поданні позову.

Враховуючи те, що часткове визнання відповідачем позовних вимог відбулося до початку розгляду справи по суті, суд вважає за можливе не покладати на відповідача, а повернути позивачу з Державного бюджету 50% судового збору в розмірі 18 016, 69 грн, сплаченого при поданні позову, та стягнути з відповідача на користь позивача понесені судові витрати по оплаті судового збору у розмірі 50% у сумі 18 016, 69 грн., у зв`язку з їх документальним підтвердженням.

Керуючись статтями 130, 191, 233, 236-238, 240, 241 ГПК України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги задовольнити.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "КЛІНСПОТ" (адреса: 01033, м. Київ, вул. Василя Яна, буд. 3/5, код ЄДРПОУ: 40518358) на користь Приватного підприємства «МІРУС КОМПАНІ» (адреса: 36009, м. Полтава, вул. Яківчанська, буд. 11, код ЄДРПОУ: 33532080) суму заборгованості за договором поставки № 01/05-25 від 01.05.2025 у розмірі 2 628 995,16 грн, нараховані на суму заборгованості пеню у розмірі 272 642,36 грн, штраф у розмірі 16 981,92 грн, інфляційні втрати у розмірі 54 056,69 грн, 3% річних у розмірі 30 106,83 грн та судовий збір у розмірі 18 016,69 грн.

Видати наказ після набрання цим рішенням законної сили.

3. Повернути Приватному підприємству «МІРУС КОМПАНІ» (адреса: 36009, м. Полтава, вул. Яківчанська, буд. 11, код ЄДРПОУ: 33532080) з Державного бюджету України 18 016,69 грн судового збору, сплаченого згідно з платіжною інструкцією № 13938 від 19.03.2026.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене у строки та порядку, встановленому розділом ІV ГПК України.

Повний текст рішення складено та підписано після виходу судді з лікарняного 07.10.2026.

Суддя Світлана ПОГРІБНА