Ухвала суду № 140392061, 07.10.2026, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

07 жовтня 2026 рокуСправа №160/20317/26

Суддя Дніпропетровського окружного адміністративного суду Прудник Сергій Володимирович, перевіривши матеріали адміністративної справи за позовною заявою ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії,-

ВСТАНОВИВ:

14.07.2026 року до Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області, в якій позивач просить суд:

- визнати протиправним рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області від 20.05.2026 року №047050032937 про відмову у призначенні ОСОБА_1 пенсії за віком згідно із ст.26 Закону України Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування після досягнення мною віку 60 років;

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області для призначення ОСОБА_1 пенсії за віком зарахувати до стажу робіт якій надає право на призначення пенсії за віком, період роботи з 30.01.1991 року по 28.02.1993 року, коли працювала перукарем у Вільногірському міському побутовому комбінаті, періоди здійснення підприємницької діяльності з 01.01.1994 року по 31.12.2008 року, та повторно розглянути заяву від 12.05.2026 року, про призначення пенсії за віком після досягнення мною віку 60 років.

Означені позовні вимоги вмотивовані тим, що позивач, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , після досягнення встановленого законодавством пенсійного віку 12.05.2026 року звернулася до територіального органу Пенсійного фонду України із заявою про призначення пенсії за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування». За результатами розгляду вказаної заяви Головним управлінням Пенсійного фонду України у Вінницькій області прийнято рішення від 20.05.2026 року №047050032937 про відмову позивачу у призначенні пенсії за віком у зв`язку з недостатністю необхідного страхового стажу. У спірному рішенні пенсійним органом зазначено, що на дату звернення вік позивача становив 60 років 09 місяців 22 дні, необхідний страховий стаж для призначення пенсії за віком відповідно до статті 26 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» становив 32 роки, тоді як страховий стаж позивача визначено у розмірі 11 років 11 місяців 09 днів. Водночас страховий стаж для визначення права на пенсію з урахуванням пункту 3-1 розділу XV «Прикінцеві положення» Закону №1058-IV визначено у розмірі 12 років 09 місяців 00 днів. Позивач із таким рішенням не погоджується та вважає його протиправним, оскільки при визначенні тривалості її страхового стажу пенсійним органом не в повному обсязі враховано наявні періоди трудової та підприємницької діяльності, які підтверджуються належними документами. Позивач зазначає, що вона була зареєстрована як фізична особа-підприємець з 12.03.1993 року, а державну реєстрацію припинення підприємницької діяльності проведено 22.12.2016 року. Основним видом її підприємницької діяльності було надання послуг перукарнями та салонами краси. На підтвердження фактичного здійснення підприємницької діяльності позивачем надано документи про державну реєстрацію як суб`єкта підприємницької діяльності, відомості щодо перебування на податковому обліку, застосованої системи оподаткування, а також інші документи, які, на переконання позивача, у своїй сукупності підтверджують наявність підстав для зарахування відповідних періодів до стажу, що дає право на призначення пенсії за віком. При цьому з документів щодо обчислення страхового стажу вбачається, що пенсійним органом враховано період навчання позивача з 01.09.1981 року по 20.07.1983 року тривалістю 1 рік 10 місяців 20 днів та період трудової діяльності з 21.07.1983 року по 30.01.1991 року тривалістю 7 років 6 місяців 10 днів, однак наступні періоди здійснення підприємницької діяльності зараховано лише частково, окремими проміжками. Позивач вважає, що неврахування в повному обсязі періодів здійснення нею підприємницької діяльності призвело до неправильного визначення загальної тривалості страхового стажу та, як наслідок, до безпідставного висновку про відсутність у неї необхідного стажу для призначення пенсії за віком. Також позивач наголошує, що при зверненні із заявою про призначення пенсії нею було надано наявні документи, які підтверджують відповідні періоди її діяльності. За таких обставин орган Пенсійного фонду повинен був здійснити повну та всебічну перевірку поданих документів та відомостей, а в разі виникнення сумнівів або недостатності інформації - вжити заходів щодо її перевірки та отримання додаткових відомостей, а не покладати негативні наслідки неповноти інформації на позивача. Крім того, неможливість отримання окремих архівних документів щодо трудової діяльності позивача, з огляду на відсутність відповідних документів на зберіганні в архівних установах, на думку позивача, не може сама по собі бути підставою для неврахування відповідного періоду за наявності інших документів, які підтверджують обставини її трудової діяльності. Таким чином, позивач вважає, що відповідачем не забезпечено повного та об`єктивного розгляду заяви від 12.05.2026 року, не надано належної оцінки сукупності поданих документів та неправильно визначено тривалість її страхового стажу, внаслідок чого прийнято протиправне рішення від 20.05.2026 року №047050032937 про відмову у призначенні пенсії за віком. Вважаючи вказаним рішенням порушеним своє право на належне пенсійне забезпечення, позивач звернулася до суду з цим позовом та просить захистити її порушені права шляхом визнання протиправним та скасування рішення про відмову у призначенні пенсії та зобов`язання пенсійного органу вчинити відповідні дії щодо належного обчислення страхового стажу і вирішення питання про призначення пенсії за віком.

За відомостями з витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 14.07.2026 року, зазначена вище справа була розподілена та 15.07.2026 року передана судді Пруднику С.В.

20.07.2026 року ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду прийнято до свого провадження означену позовну заяву та призначено справу до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.

03.08.2026 року від Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області до суду надійшов відзив на позовну заяву, в якому відповідач заперечив щодо задоволення позовних вимог. В обґрунтування своєї правової позиції відповідач зазначив, що 12.05.2026 року ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , звернулася до територіального органу Пенсійного фонду України із заявою про призначення пенсії за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування». Розгляд заяви позивача здійснювався за принципом екстериторіальності Головним управлінням Пенсійного фонду України у Вінницькій області, яким за результатами розгляду заяви та доданих до неї документів прийнято рішення від 20.05.2026 року №047050032937 про відмову у призначенні пенсії за віком у зв`язку з відсутністю необхідного страхового стажу. Відповідач зазначив, що на момент звернення вік позивача становив 60 років 09 місяців 22 дні. Водночас необхідний для призначення пенсії за віком страховий стаж відповідно до статті 26 Закону №1058-IV становив 32 роки. За даними документів, поданих позивачем, та індивідуальних відомостей про застраховану особу, що містяться в Реєстрі застрахованих осіб, страховий стаж ОСОБА_1 визначено у розмірі 11 років 11 місяців 09 днів, а страховий стаж для визначення права на пенсію з урахуванням пункту 3-1 розділу XV «Прикінцеві положення» Закону №1058-IV - 12 років 09 місяців 00 днів, що, на переконання відповідача, є недостатнім для набуття права на призначення пенсії за віком. Відповідач зауважив, що відповідно до частин першої, другої та четвертої статті 24 Закону №1058-IV страховим стажем є період, протягом якого особа підлягала загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачувалися страхові внески у сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок. При цьому страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду України за даними системи персоніфікованого обліку, а за періоди до її запровадження - на підставі документів та у порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності Законом №1058-IV. За результатами перевірки документів, поданих позивачем для призначення пенсії, відповідачем не зараховано до страхового стажу, зокрема, період роботи з 30.01.1991 року по 28.02.1993 року згідно із записами трудової книжки серії НОМЕР_1 , заповненої 22.07.1983 року. Відповідач послався на те, що запис №4 про звільнення з роботи внесено до трудової книжки з порушенням установлених вимог щодо оформлення записів про трудову діяльність. Головне управління вказало, що відповідно до вимог Інструкції про порядок ведення трудових книжок на підприємствах, в установах і організаціях при звільненні працівника всі записи про роботу, внесені до трудової книжки за час роботи на відповідному підприємстві, повинні бути належним чином засвідчені підписом керівника підприємства або спеціально уповноваженої ним особи та печаткою підприємства чи відділу кадрів. У зв`язку з цим відповідач вважає, що для зарахування зазначеного періоду роботи до страхового стажу позивачу необхідно було надати уточнюючі довідки про роботу, видані на підставі первинних документів, а також відповідні документи щодо реорганізації підприємства в порядку, визначеному постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 року №637. За твердженням відповідача, належних документів для підтвердження цього періоду позивачем не надано. Окремо відповідач навів доводи щодо неврахування періодів здійснення позивачем підприємницької діяльності. Так, до страхового стажу позивача не зараховано періоди здійснення підприємницької діяльності з 01.01.1994 року по 31.12.1998 року, з 01.12.1999 року по 31.12.1999 року та з 01.01.2001 року по 31.12.2003 року. Відповідач зазначив, що згідно з довідкою Головного управління ДПС у Дніпропетровській області від 08.07.2025 року №64060/6/04-36-24-15-12 позивач у відповідні періоди здійснювала підприємницьку діяльність із застосуванням загальної та спрощеної систем оподаткування. Водночас, на думку пенсійного органу, сам факт державної реєстрації фізичної особи-підприємця та перебування особи на податковому обліку не є безумовною підставою для зарахування всього періоду підприємницької діяльності до страхового стажу. Відповідач наголосив, що зарахування періодів здійснення підприємницької діяльності до страхового стажу можливе за умови їх належного документального підтвердження, зокрема документами про сплату страхових внесків, платіжними дорученнями, квитанціями банківських установ, документами щодо поштового переказу коштів або інформацією органів Пенсійного фонду України про сплату страхових внесків. Щодо періодів здійснення підприємницької діяльності із застосуванням спрощеної системи оподаткування, фіксованого податку або спеціального торгового патенту відповідач зазначив про необхідність підтвердження таких обставин відповідними документами про сплату єдиного чи фіксованого податку, спеціальним торговим патентом, платіжними дорученнями, банківськими квитанціями або іншими передбаченими законодавством документами. Оскільки інформація про сплату позивачем страхових внесків до Пенсійного фонду України за спірні періоди підприємницької діяльності відсутня, відповідач вважає, що правові підстави для включення таких періодів до страхового стажу відсутні. Також відповідач послався на положення Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій №22-1, зазначивши, що право особи на одержання пенсії встановлюється органом, що призначає пенсію, на підставі всебічного, повного та об`єктивного розгляду всіх поданих особою документів. На переконання відповідача, під час розгляду заяви ОСОБА_1 від 12.05.2026 року пенсійним органом досліджено подані нею документи та відомості Реєстру застрахованих осіб, після чого обґрунтовано встановлено відсутність необхідних 32 років страхового стажу. Крім того, Головне управління заперечило проти покладення на нього обов`язку безпосередньо призначити позивачу пенсію, зазначивши, що вирішення питання про призначення пенсії належить до повноважень органів Пенсійного фонду України, а перебрання судом таких повноважень, на думку відповідача, становило б втручання у дискреційні повноваження суб`єкта владних повноважень та виходило б за межі завдань адміністративного судочинства. Щодо вимоги про стягнення судових витрат відповідач зазначив, що Пенсійний фонд України є самостійною фінансовою структурою, кошти якого не включаються до складу Державного бюджету України та мають використовуватися виключно на цілі, визначені законодавством про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування. З огляду на викладене, Головне управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області вважає рішення від 20.05.2026 року №047050032937 законним та обґрунтованим, оскільки на дату звернення позивач не мала необхідного та належним чином підтвердженого страхового стажу, у зв`язку із чим просило суд відмовити у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 в повному обсязі та відмовити у стягненні судових витрат.

Відповідно до ч. 1 ст. 258 Кодексу адміністративного судочинства України суд розглядає справи за правилами спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів із дня відкриття провадження у справі.

Суд зауважує, що Указом Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24.02.2022 № 64/2022, затвердженого Законом України від 24.02.2022 №2102-IX, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану» в Україні введено воєнний стан із 05 год. 30 хв. 24.02.2022 строком на 30 діб, у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України, дія якого продовжувалася і триває дотепер.

Частиною 2 статті 121 КАС України визначено, що встановлений судом процесуальний строк може бути продовжений судом за заявою учасника справи, поданою до закінчення цього строку, чи з ініціативи суду.

З огляду на вищевикладене, з метою повного та всебічного розгляду адміністративної справи, суд доходить висновку про продовження строку розгляду справи на 30 днів.

Керуючись статтями 121, 248 КАС України, суд,-

УХВАЛИВ:

Продовжити строк розгляду даної справи на 30 днів.

Копію ухвали суду надіслати сторонам.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.

Суддя С. В. Прудник