Ухвала суду № 140387687, 01.10.2026, Господарський суд Харківської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

8-й під`їзд, Держпром, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022

тел. приймальня (057) 705-14-14, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

________________

УХВАЛА

про передачу за підсудністю

"01" жовтня 2026 р.м. ХарківСправа № 922/2105/26

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Жигалкіна І.П.

заФізичної особи-підприємця Полянського Володимира Івановича, м. ХарківдоАкціонерного товариства "ПРОКРЕДИТ БАНК", м. Київпровизнання запиту таким, що не підлягає виконаннюза участю предсавників:

позивача - Квартенко О.Р.

відповідача - Хоміч А.А.

ВСТАНОВИВ:

Фізична особа-підприємець Полянський Володимир Іванович (надалі - Позивач) звернувся до Господарського суду Харківської області 11 червня 2026 року із позовною заявою до Акціонерного товариства "ПРОКРЕДИТ БАНК" (надалі - Відповідач), в якій просить суд визнати запит Акціонерного товариства «ПРОКРЕДИТ БАНК» щодо витребування у фізичної особи-підприємця Полянського Володимира Івановича інформації за №797 від 11.05.2026 року таким що не підлягає виконанню.

Крім того, Позивач просить суд судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 2662,40 грн та витрати на правову допомогу у розмірі 50000,00 грн (орієнтовно) покласти на Відповідача.

Позовні вимоги обгрунтовані тим, що Відповідачем вчинені необґрунтовані дії щодо направлення запиту без дотримання встановленої Законом України «Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення» процедури.

Ухвалою Господарського суду Харківської області від 16.06.2026 позовну заяву Фізичної особи-підприємця Полянського Володимира Івановича (вх. №2105/26 від 11.06.2026) залишено без руху, встановлено Позивачу строк на усунення недоліків позовної заяви не пізніше 10 (десятого) дня з дня отримання ухвали для подання до Господарського суду Харківської області:

- документальних доказів надсилання копії позовної заяви і доданих до неї документів Відповідачу;

- документальних доказів сплати судового збору в розмірі 2662,40 грн або документів, які підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону;

- документальних доказів, що підтверджують обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги та зазначені у позовній заяві;

- інформації щодо реквізитів рахунку Позивача в банку та документу, що підтверджує наявність банківського рахунку.

Ухвалою суду від 16.06.2026 виправлено описку допущену у резолютивній частині ухвали Господарського суду Харківської області від 16.06.2026 про залишення позовної заяви без руху у справі № 922/2105/26, зазначивши: «Ухвалу підписано 16.06.2026».

29 червня 2026 року, в межах строку встановленого судом, представником Фізичної особи-підприємця Полянського Володимира Івановича - адвокатом Квартенком О.Р. подано до суду заяву (вх. №15764) про усунення недоліків, якою виконані вимоги ухвали суду від 16.06.2026.

Ухвалою від 03.07.2026 прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі №922/2105/26, розгляд якої вирішено здійснювати за правилами загального позовного провадження з повідомленням сторін, підготовче засідання призначено на 16 липня 2026 року о 12:30.

Ухвалою від 16.07.2026 прийнято та долучено до матеріалів справи відзив (вх. №17344 від 15.07.2026) та належним чином повідомлено всіх учасників, що підготовче засідання у справі відбудеться 06 серпня 2026 року о(б) 11:30 год.

Ухвалою від 10.09.2026 підготовче засідання у справі відбудеться 24 вересня 2026 року о(б) 11:45 год.

Ухвалою від 24.09.2026 підготовче засідання у справі відбудеться 01 жовтня 2026 року о(б) 12:15 год.

Представник Позивача у підготовчому засіданні заяв та клопотань не заявив.

Представник Відповідача у підготовчому засіданні підтримує викладене у відзиві стосовно того, що справа повинна розглядатися за територіальною підсудністю до Господарського суду міста Києва, оскільки Відповідач зареєстрований та знаходиться у місті Києві.

Представник Позивача проти клопотання Відповідача про передачу справи за територіальною підсудністю до Господарського суду міста Києва заперечує.

Дослідивши матеріали справи судом встановлено, що обраний Позивачем спосіб захисту у вигляді вимоги про визнання запиту АТ «ПроКредит Банк» №797 від 11.05..2026 року таким, що не підлягає виконанню, відповідає характеру спірних правовідносин та спрямований на захист порушеного права Позивача від неправомірного витребування відповідачем інформації та документів. Позивач вважає, що запит АТ «ПроКредит Банк» №797 від 11.05.2026 року був складений без достатніх фактичних та правових підстав, передбачених Законом №361-IX, а дії АТ «ПроКредит Банк» щодо витребування у ФОП Полянського В.І. інформації за вказаним запитом є протиправними як такі, що вчинені за відсутності визначених законом підстав та з порушенням принципу ризик-орієнтованого підходу.

Надаючи правову оцінку вищенаведеним обставинам, колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 6 Закону України «Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення» (далі Закон № 361-IX), банки є суб`єктами первинного фінансового моніторингу, а тому зобов`язані діяти в межах, визначених цим Законом.

Згідно з п.п. 2-6 ч. 2 ст. 8 Закону № 361-IX Банк, як суб`єкт первинного фінансового моніторингу, зобов`язаний, зокрема: 2) забезпечувати відповідно до вимог, встановлених відповідним суб`єктом державного фінансового моніторингу, належну організацію та проведення первинного фінансового моніторингу, що належним чином надасть можливість виявляти порогові та підозрілі фінансові операції (діяльність) незалежно від рівня ризику ділових відносин з клієнтом (проведення фінансових операцій без встановлення ділових відносин) та повідомляти про них спеціально уповноважений орган, а також запобігати використанню послуг та продуктів суб`єкта первинного фінансового моніторингу для проведення клієнтами фінансових операцій з протиправною метою; 3) забезпечувати функціонування належної системи управління ризиками, застосування у своїй діяльності ризик-орієнтовного підходу та вжиття належних заходів з метою мінімізації ризиків; 4) здійснювати належну перевірку нових клієнтів, а також існуючих клієнтів; 5) забезпечувати моніторинг фінансових операцій клієнта (у тому числі таких, що здійснюються в інтересах клієнта) на предмет відповідності таких фінансових операцій наявній у суб`єкта первинного фінансового моніторингу інформації про клієнта, його діяльність та ризик, включаючи в разі необхідності інформацію про джерело коштів, пов`язаних з фінансовою(ими) операцією(ями); 6) забезпечувати виявлення, зокрема з використанням засобів автоматизації, фінансових операцій, що підлягають фінансовому моніторингу, до початку, у процесі, у день виникнення підозри, після їх проведення або під час спроби їх проведення чи після відмови клієнта від їх проведення;

Частина 1 ст. 7 Закону № 361-IX передбачає обов`язок банку застосовувати ризик-орієнтований підхід, що має бути пропорційним характеру та масштабу діяльності суб`єкта, враховуючи критерії ризику.

Згідно з ч. 2 ст. 11 Закону № 361-IX, суб`єкт первинного фінансового моніторингу зобов`язаний здійснювати кожен із заходів належної перевірки. Обсяг дій при здійсненні кожного із заходів належної перевірки визначається суб`єктом первинного фінансового моніторингу з урахуванням ризик-профілю клієнта, зокрема рівня ризику, мети ділових відносин, суми здійснюваних операцій, регулярності або тривалості ділових відносин.

Відповідно до ч. 4 ст. 11 Закону № 361-IX, належна перевірка здійснюється в разі: встановлення ділових відносин (крім ділових відносин, встановлених на підставі договорів страхування, що не містять накопичувальної складової та загальна страхова премія за якими не перевищує 40 тисяч гривень або її сума еквівалентна зазначеній сумі, у тому числі в іноземній валюті; а також крім встановлення ділових відносин, що виникають на підставі договорів про участь у лотереї, за умови що розмір ставки учасника не перевищує 5 тисяч гривень); наявності підозри; здійснення платіжних операцій (у тому числі міжнародних) без відкриття рахунка; проведення фінансової операції з віртуальними активами на суму, що дорівнює чи перевищує 30 тисяч гривень; виникнення сумнівів у достовірності чи повноті раніше отриманих ідентифікаційних даних клієнта; проведення разової фінансової операції без встановлення ділових відносин з клієнтами, якщо сума фінансової операції дорівнює або перевищує суму, визначену частиною першою статті 20 цього Закону. Залежно від рівня ризику проведення фінансової операції належна перевірка клієнта здійснюється також у разі проведення ним кількох фінансових операцій, що можуть бути пов`язані між собою, на загальну суму, що дорівнює або перевищує суму, визначену частиною першою статті 20 цього Закону.

Згідно з ч. 7 ст.11 Закону № 361-IX, суб`єкт первинного фінансового моніторингу має право витребувати, а клієнт, представник клієнта зобов`язані подати інформацію (офіційні документи), необхідну (необхідні) для здійснення належної перевірки, а також для виконання таким суб`єктом первинного фінансового моніторингу інших вимог законодавства у сфері запобігання та протидії.

Отже, суб`єкт первинного фінансового моніторингу, яким у даному випадку є банк (відповідач), має право витребувати інформацію за наявності визначених законом підстав, зокрема у разі виникнення підозри щодо фінансової операції, необхідності здійснення належної перевірки клієнта, виникнення сумнівів у достовірності раніше отриманих даних клієнта або у випадках, прямо передбачених Законом.

Судом встановлено, що спірні правовідносини у цій справі виникли у результаті безпосереднього здійснення АТ «ПроКредит Банк» передбачених законом заходів фінансового моніторингу в межах існуючих договірних відносин із Позивачем. У ході аналізу фінансових операцій ФОП Поялнським В.І. Банк виявив ризикові сценарії та сформував і надіслав спірний запит № 797 від 11.05.2026 року з метою перевірки та спростування виявлених підозр відповідно до вимог Закону України «Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення».

Вважаючи зазначені дії та запит банку необґрунтованими та незаконними, ФОП Полянський В.І. звернулось до Господарського суду Харківської області з цим позовом, у якому просить суд визнати запит Акціонерного товариства «ПроКредит Банк» № 797 від 11.05.2026 року таким, що не підлягає виконанню.

Конституцією України закріплено право кожного на судовий захист та передбачено, що юрисдикція судів поширюється на всі правовідносини, що виникають у державі (статті 55, 124).

Забезпечення кожному права на справедливий суд та реалізація права особи на судовий захист мають здійснюватися з урахуванням норм Європейської конвенції з прав людини (РИМ, 4.XI.1950, далі - Конвенція 1950 року), а також практики Європейського суду з прав людини, які відповідно до статті 17 Закону України від 23 лютого 2006 року № 3477-IV "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" застосовуються судами при розгляді справ як джерело права.

Відповідно до пункту 1 статті 6 Конвенції 1950 року кожен при вирішенні спору щодо його цивільних прав та обов`язків має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом. Вирішуючи питання про відкриття провадження у справі, суди повинні перевірити належність справ до їх юрисдикції та підсудності.

Частинами 1, 2 статті 4 ГПК України встановлено, що право на звернення до господарського суду в установленому цим Кодексом порядку гарантується. Ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи у господарському суді, до юрисдикції якого вона віднесена законом.

Відповідно до ст. 125 Конституції України судоустрій в Україні будується за принципами територіальності та спеціалізації і визначається законом.

Аналогічні положення закріплені в ч. 1 ст. 17 Закону України "Про судоустрій і статус суддів".

Принцип територіальності забезпечує територіальне розмежування компетенції судів загальної юрисдикції і зумовлений потребою доступності правосуддя на всій території України.

Територіальна підсудність - це компетенція із розгляду справ однорідними судами залежно від території, на яку поширюється їх юрисдикція.

Основними видами територіальної підсудності є, зокрема загальна, альтернативна та виключна.

Види підсудності передбачають в одних випадках пільги сторонам при виборі суду, в інших - створення найсприятливіших умов для вирішення справи, забезпечення незалежності та неупередженості суду, захист прав заінтересованих осіб.

Загальна територіальна підсудність встановлюється як загальне правило і застосовується у тому випадку, коли вона не змінена або доповнена іншим видом територіальної підсудності.

Положеннями Господарського процесуального кодексу України визначено такі види юрисдикції (підсудності): предметна та суб`єктна юрисдикція господарських судів (статті 20-23 ГПК України), інстанційна юрисдикція (статті 24-26 ГПК України) та територіальна юрисдикція (підсудність) (статті 27-31 ГПК України).

Відповідно до статті 27 ГПК України загальне правило територіальної підсудності передбачає, що позов пред`являється до господарського суду за місцезнаходженням відповідача, яке для юридичної особи визначається згідно з Єдиним державним реєстром юридичних осіб, фізичних осіб підприємців та громадських формувань.

Статтею 29 ГПК України встановлено підсудність справ за вибором позивача.

Право вибору між господарськими судами, яким відповідно до цієї статті підсудна справа, належить позивачу, за винятком виключної підсудності, встановленої статтею 30 цього Кодексу.

Позови у спорах за участю кількох відповідачів можуть пред`являтися до господарського суду за місцезнаходженням чи місцем проживання одного з відповідачів.

Позови у спорах, що виникають з діяльності філії або представництва юридичної особи, а також відокремленого підрозділу органу державної влади без статусу юридичної особи, можуть пред`являтися також за їх місцезнаходженням.

Позови до стягувача про визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню, або про повернення стягненого за виконавчим написом нотаріуса, можуть пред`являтися також за місцем його виконання.

Позови у спорах, що виникають з договорів, в яких визначено місце виконання або виконувати які через їх особливість можна тільки в певному місці, можуть пред`являтися також за місцем виконання цих договорів.

Позови до відповідача, місце реєстрації проживання або перебування якого невідоме, пред`являються за місцезнаходженням майна відповідача чи за останнім відомим зареєстрованим його місцем проживання або перебування чи постійної його діяльності.

Позови про відшкодування збитків, спричинених заходами забезпечення позову, можуть пред`являтися також за місцем застосування заходів забезпечення позову (до суду, який застосував відповідні заходи).

Позови про відшкодування шкоди, заподіяної майну, можуть пред`являтися також за місцем заподіяння шкоди.

Позови про відшкодування шкоди, заподіяної зіткненням суден, а також про стягнення сум винагороди за рятування на морі, можуть пред`являтися також за місцезнаходженням судна відповідача або порту реєстрації судна.

Позови до відповідача, який не має в Україні місцезнаходження чи місця проживання, можуть пред`являтися за місцезнаходженням його майна.

Так, статтею 30 ГПК України визначено правила виключної підсудності справ, зокрема:

Спори, що виникають з договору перевезення, у разі, коли одним з відповідачів є перевізник, розглядаються господарським судом за місцезнаходженням перевізника.

Справи про арешт судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги, розглядаються господарським судом за місцезнаходженням морського порту України, в якому перебуває або до якого прямує судно, або порту реєстрації судна.

Спори, що виникають з приводу нерухомого майна, розглядаються господарським судом за місцезнаходженням майна або основної його частини. Якщо пов`язані між собою позовні вимоги пред`явлені одночасно щодо декількох об`єктів нерухомого майна, спір розглядається за місцезнаходженням об`єкта, вартість якого є найвищою.

Спори про права на морські і повітряні судна, судна внутрішнього плавання, космічні об`єкти вирішуються господарським судом за місцем їх державної реєстрації.

Спори, у яких відповідачем є Кабінет Міністрів України, міністерство чи інший центральний орган виконавчої влади, Національний банк України, Рахункова палата, Верховна Рада Автономної Республіки Крим або Рада міністрів Автономної Республіки Крим, обласні, Київська та Севастопольська міські ради або обласні, Київська і Севастопольська міські державні адміністрації, а також справи, матеріали яких містять державну таємницю, розглядаються місцевим господарським судом, юрисдикція якого поширюється на місто Київ, незалежно від наявності інших визначених цією статтею підстав для виключної підсудності такого спору іншому господарському суду.

Спори, що виникають з корпоративних відносин, в тому числі спори між учасниками (засновниками, акціонерами, членами) юридичної особи або між юридичною особою та її учасником (засновником, акціонером, членом), у тому числі учасником, який вибув, пов`язані зі створенням, діяльністю, управлінням або припиненням діяльності такої юридичної особи, крім трудових спорів, а також спори, що виникають з правочинів щодо корпоративних прав (крім акцій) в юридичній особі, розглядаються господарським судом за місцезнаходженням юридичної особи.

Спори між юридичною особою та її посадовою особою (у тому числі посадовою особою, повноваження якої припинені) про відшкодування збитків, заподіяних юридичній особі діями (бездіяльністю) її посадової особи, розглядаються господарським судом за місцезнаходженням юридичної особи.

Спори, пов`язані з емісією, обігом, викупом або погашенням емісійних цінних паперів, у тому числі деривативних цінних паперів, розглядаються господарським судом за місцезнаходженням емітента.

Термін "деривативні цінні папери" вживається у цьому Кодексі у значенні, наведеному в Законі України "Про ринки капіталу та організовані товарні ринки".

Спори, пов`язані з видачею, обігом, викупом або погашенням неемісійних цінних паперів, розглядаються господарським судом за місцезнаходженням особи, яка видала неемісійний цінний папір.

Спори, пов`язані з укладенням або виконанням деривативних контрактів або договорів про купівлю-продаж права вимоги чи інших договорів, наслідками яких є заміна сторони деривативного контракту, розглядаються господарським судом за місцезнаходженням відповідача.

Спори, пов`язані з емісією (видачею), обігом, виконанням (викупом або погашенням) інструментів грошового ринку, розглядаються господарським судом за місцезнаходженням відповідача.

Спори щодо захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів власників облігацій, що виникають між адміністратором за випуском облігацій та емітентом облігацій та/або особами, які надають забезпечення за такими облігаціями, розглядаються господарським судом за місцезнаходженням відповідача.

Справи, передбачені пунктами 8 та 9 частини першої статті 20 цього Кодексу, розглядаються господарським судом за місцезнаходженням боржника.

Зустрічний позов та позов третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору, незалежно від їх підсудності пред`являються в господарський суд за місцем розгляду первісного позову. Це правило не застосовується, коли відповідно до інших, визначених у цій статті, правил виключної підсудності такий позов має розглядатися іншим судом, ніж тим, що розглядає первісний позов.

У випадку об`єднання позовних вимог щодо укладання, зміни, розірвання і виконання правочину з вимогами щодо іншого правочину, укладеного для забезпечення основного зобов`язання, спір розглядається господарським судом за місцезнаходженням відповідача, який є стороною основного зобов`язання.

Вимоги щодо реєстрації майна та майнових прав, інших реєстраційних дій, якщо розгляд таких вимог віднесений до юрисдикції господарського суду, розглядаються господарським судом, визначеним за правилами підсудності щодо розгляду спору, похідними від якого є такі вимоги.

Терміни "деривативні цінні папери", "неемісійні цінні папери", "деривативні фінансові інструменти", "інструменти грошового ринку" вживаються у цьому Кодексі у значенні, наведеному в Законі України "Про ринки капіталу та організовані товарні ринки".

Відповідачем у справі визначено Акціонерне товариство «ПроКредит Банк», зареєстрованим місцезнаходженням якого згідно з ЄДР є: м. Київ, проспект Берестейський, будинок 107-а. Отже, за загальним правилом справа підсудна Господарському суду міста Києва.

Так, станом на дату подання позову та розгляду справи АТ «ПроКредит Банк» не має відділення, філії в місті Харкові, що підтверджується офіційною інформацією з офіційного сайту Національного банку України.

Крім того, під час розгляду справи Відповідачем у своєму відзиві було заявлено клопотання про передачу справи № 922/2105/26 на розгляд іншого суду - Господарського суду міста Києва.

Відтак, підсудність даної справи повинна визначатись з урахуванням чч.1, 2 ст.27 ГПК України, якою передбачено, що позов пред`являється до господарського суду за місцезнаходженням чи місцем проживання відповідача, якщо інше не встановлено цим Кодексом. Для цілей визначення підсудності відповідно до цього Кодексу місцезнаходження юридичної особи та фізичної особи - підприємця визначається згідно з Єдиним державним реєстром юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань.

За таких обставин, даний спір має розглядатися за місцезнаходженням Відповідача - Господарським судом міста Києва.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 31 ГПК України суд передає справу на розгляд іншому суду, якщо справа належить до територіальної юрисдикції (підсудності) іншого суду.

Враховуючи вищевикладене та те, що місцезнаходженням юридичної особи відповідача є місто Київ, суд дійшов висновку, що дана справа не підсудна Господарському суду Харківської області.

На підставі викладеного суд дійшов висновку про наявність підстав для передачі матеріалів справи №922/2105/26 за територіальною юрисдикцією (підсудністю) до Господарського суду міста Києва.

Відповідно до ч.3 ст.31 ГПК України передача справи на розгляд іншого суду за встановленою цим Кодексом підсудністю з підстави, передбаченої пунктом 1 частини першої цієї статті, здійснюється на підставі ухвали суду не пізніше п`яти днів після закінчення строку на її оскарження, а в разі подання скарги - не пізніше п`яти днів після залишення її без задоволення.

Керуючись статтями 27, 29, 31, 232-235 Господарського процесуального кодексу України, суд -

УХВАЛИВ:

Передати матеріали позовної заяви №922/2105/26 за підсудністю до Господарського суду міста Києва.

Ухвала набирає законної сили з моменту її постановлення суддею та може бути оскаржена в порядку, передбаченому статтями 254-257 ГПК України.

Ухвалу підписано 06.10.2026

СуддяЖигалкін І.П.