Рішення № 140387536, 22.09.2026, Господарський суд Одеської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

65618, м. Одеса, просп. Шевченка, 29, тел.: (0482) 307-983, e-mail: inbox@od.arbitr.gov.ua

веб-адреса: http://od.arbitr.gov.ua

_____________________________

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"22" вересня 2026 р.м. ОдесаСправа № 916/2288/26

Господарський суд Одеської області у складі судді Бездолі Ю.С.

при секретарі судового засідання: Степанюк А.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні позовні вимоги Акціонерного товариства «УКРСИББАНК» (04070, м. Київ, вул. Андріївська, буд. 2/12, код ЄДРПОУ 09807750)

до відповідачів:

1.Товариства з обмеженою відповідальністю «АРГОР ЛТД» (75024, Херсонська обл., Білозерський р-н, с. Чорнобаївка, Миколаївське шосе, 10-км, код ЄДРПОУ 42846178)

2. ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний код НОМЕР_1 , дата народження ІНФОРМАЦІЯ_1 )

про солідарне стягнення 7225240,94 грн., -

за участю представників сторін: не з`явились

Суть спору: Акціонерне товариство «УКРСИББАНК» звернулось до Господарського суду Одеської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «АРГОР ЛТД» та ОСОБА_1 про солідарне стягнення 7225240,94 грн., з яких: 5000000 грн. заборгованості по кредиту, 245602,11 грн. заборгованості по процентам, що нараховані з 03.08.2021 по 27.12.2022 у розмірі 11,9% річних та 1979638,83 грн. заборгованості по процентам, що нараховані з 28.12.2022 по 30.04.2026 у розмірі 11,9% річних.

Позовні вимоги Акціонерного товариства «УКРСИББАНК» обґрунтовані неналежним виконанням Товариством з обмеженою відповідальністю «АРГОР ЛТД» своїх зобов`язань за генеральним договором про кредитування №11529048000 від 28.12.2021 в частині порядку та строків сплати кредитних коштів та процентів, а також неналежним виконанням своїх зобов`язань ОСОБА_1 як поручителем за договором поруки №288180 від 28.12.2021.

Розпорядженням Голови Верховного Суду від 18.03.2022 №11/0/9-22 «Про зміну територіальної підсудності судових справ в умовах воєнного стану (окремі суди Донецької, Харківської та Херсонської областей)» змінено територіальну підсудність судових справ Господарського суду Херсонської області з визначенням їх територіальної підсудності Господарському суду Одеської області.

Ухвалою Господарського суду Одеської області від 08.06.2026 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі №916/2288/26 в порядку загального позовного провадження із призначенням підготовчого засідання на 25.06.2026 о 16:50. У підготовчому засіданні 25.06.2026 судом у протокольній формі винесено ухвалу у порядку ст. 177 ГПК України про продовження строку підготовчого провадження на 30 днів та у порядку ст. 183 ГПК України про відкладення підготовчого засідання на 16.07.2026 о 14:45. Ухвалою суду від 16.07.2026 відкладено підготовче засідання на 03.09.2026 о 17:00. Ухвалою суду від 03.09.2026 закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 22.09.2026 о 16:00.

У судове засідання 22.09.2026 позивач не з`явився, про дату, час та місце розгляду справи належним чином повідомлений. 21.09.2026 за вх.№31984/26 до суду від позивача надійшла заява про розгляд справи за відсутності представника позивача, яка судом задоволена.

Відповідачі у підготовчі та судові засідання не з`явились, про дату, час та місце засідань належним чином повідомлені:

- відповідач-1 повідомлявся шляхом направлення ухвал суду засобами поштового зв`язку на адресу, яка зазначена у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, разом з тим поштові відправлення повернулись на адресу суду з відмітками «адресат відсутній за вказаною адресою», що підтверджується наявними в матеріалах справи поштовими повідомленнями; окрім того, судом направлялись відповідачу-1 ухвали суду засобами електронного зв`язку на наявну в матеріалах справи електронну пошту відповідача-1, що підтверджується довідками про доставку електронного листа; відповідно до п.5 ч.6 ст. 242 ГПК України днем вручення судового рішення є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси; відтак господарський суд констатує, що відповідач-1 належним чином повідомлений про розгляд даної справи господарським судом, судом було надано час для забезпечення відповідачу-1 процесуальних прав на подання позиції у справі, заяв, клопотань, натомість відповідач-1 відзив на позов і жодних доказів, заяв/клопотань до суду не надав, про розгляд справи повідомлений належним чином, відтак у відповідності до ч.9 ст. 165 ГПК України суд дійшов до висновку про розгляд справи за наявними матеріалами;

- відповідач-2 повідомлявся про розгляд справи шляхом направлення ухвал суду засобами поштового зв`язку на зареєстровану адресу його місцезнаходження, разом з тим поштові відправлення повернулись на адресу суду з відмітками «адресат відсутній за вказаною адресою», що підтверджується наявними в матеріалах справи поштовими повідомленнями; окрім того, судом були розміщені публікації про дату, час та місце засідань на сайті Судової влади України; відповідно до п.5 ч.6 ст. 242 ГПК України днем вручення судового рішення є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси; відтак господарський суд констатує, що відповідач-2 належним чином повідомлений про розгляд даної справи господарським судом, судом було надано час для забезпечення відповідачу-2 процесуальних прав на подання позиції у справі, заяв, клопотань, натомість відповідач-2 відзив на позов і жодних доказів, заяв/клопотань до суду не надав, про розгляд справи повідомлений належним чином, відтак у відповідності до ч.9 ст. 165 ГПК України суд дійшов до висновку про розгляд справи за наявними матеріалами.

У зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України, Указом Президента України від 24 лютого 2022 року №64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні», затвердженим Законом України від 24.02.2022 №2102-IX, в Україні було введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб, який неодноразово продовжувався, зокрема, Указом Президента України від 13.07.2026 №596/2026, затвердженим Законом України від 14.07.2026 №4928-IX, продовжено строк дії воєнного стану в Україні з 05 години 30 хвилин 02 серпня 2026 року строком на 90 діб.

Справа №916/2288/26 розглядається судом в період оголошеного на всій території України воєнного стану через військову агресію російської федерації проти України.

Жодних заяв та/або клопотань, пов`язаних з неможливістю вчинення якихось процесуальних дій у зв`язку з воєнним станом, про намір вчинити такі дії до суду від учасників справи не надійшло.

Відзиви на позовну заяву від відповідачів до суду не надійшли, з огляду на що суд дійшов висновку про можливість розгляду справи за наявними матеріалами в порядку ч.9 ст. 165 ГПК України.

У відповідності до вимог пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод - кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку. Поняття розумного строку не має чіткого визначення, проте розумним слід вважати строк, який необхідний для вирішення справи у відповідності до вимог матеріального та процесуального законів.

В судовому засіданні 22.09.2026 господарський суд дійшов висновку про можливість розгляду справи по суті.

Відповідно до ст. 240 ГПК України в судовому засіданні 22.09.2026 оголошено вступну та резолютивну частини рішення. Натомість повне рішення складено 06.10.2026 з урахуванням обставин введеного воєнного стану, обстрілів об`єктів критичної інфраструктури, масованих атак м. Одеси країною-агресором. Відповідні процесуальні строки на апеляційне оскарження вказаного рішення обчислюються з дати складання повного тексту (06.10.2026), на що суд звертає увагу учасників справи.

Розглянувши матеріали справи, господарський суд встановив:

28.12.2021 між Акціонерним товариством «УКРСИББАНК» (банк, кредитор, позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю «АРГОР ЛТД» (клієнт, позичальник, відповідач-1) укладений генеральний договір №11529048000.

Відповідно до п.п. 1.1.1-1.1.4 генерального договору банк надає клієнту кредит у вигляді кредитної лінії в межах ліміту кредитної лінії, а клієнт зобов`язується прийняти, належним чином використовувати і повернути банку кредит та сплатити плату за користування ним у порядку та на умовах, зазначених у даному договорі; клієнт має право отримати кредит у вигляді одного або декількох траншів, загальна сума яких не може перевищувати ліміт кредитної лінії, що становить 5000000 гривень; транші після їх повернення банку поновлюють ліміт кредитної лінії; кредит надається шляхом: зарахування банком коштів з позичкового рахунку на поточний рахунок клієнта № НОМЕР_2 у кредитора, або на поточний рахунок клієнта, зазначений в заяві на видачу траншу (за формою додаток 3), для подальшого використання за цільовим призначенням; транші надаються на підставі поданих клієнтом заяв на видачу траншу в порядку, визначеному Правилами; транші надаються на підставі поданих позичальником заяв на видачу траншу (за формою додаток №3) в порядку, визначеному цим договором та Правилами.

Згідно з п.п. 1.2.1, 1.2.2 генерального договору надання кредиту здійснюється у термін, зазначений в заяві на видачу траншу, але не раніше 28 грудня 2021 року; клієнт зобов`язаний повернути кредит у повному обсязі в термін, не пізніше 27 грудня 2022 року, якщо тільки відповідно до умов договору не застосовується інший термін повернення заборгованості за кредитом.

За п.п. 1.3.1-1.3.3 генерального договору під терміном «плата за кредит» у даному договорі розуміються як проценти, так і комісії; для строкової суми кредиту встановлюється фіксована процентна ставка в розмірі 11,9% (одинадцять цілих дев`ять десятих) процентів річних; для простроченої суми кредиту встановлюється процентна ставка у подвійному розмірі від ставки, що діє для строкової суми кредиту на дату виникнення такого прострочення; проценти нараховуються та сплачуються у порядку, передбаченому Правилами.

Відповідно до п.2.1 генерального договору виконання зобов`язань клієнта за договором забезпечується наступним чином, а саме: з метою забезпечення виконання зобов`язань клієнта банком приймається: порука, а саме: порука ОСОБА_1 , код за ДРФО НОМЕР_1 ; умови такого договору забезпечення повинні передбачати забезпечення виконання всіх зобов`язань клієнта за договором, заявами про видачу траншів та додатковими угодами до договору, укладеними протягом строку дії договору.

Згідно з п.п. 4.1, 4.2 генерального договору у порядку та на умовах, визначених Правилами, клієнт, для погашення своїх грошових зобов`язань, які виникають з договору, надає банку право здійснювати договірне списання коштів на користь банка, зі своїх поточних рахунків в національній/іноземній валюті, відкритих у банка, а саме: з будь-яких рахунків клієнта відкритих у банку, в тому числі з тих, що будуть відкриті у банку в майбутньому, - для погашення простроченої заборгованості за договором; підписанням договору сторони підтверджують, що досягли згоди за усіма умовами, які сторони вважають істотними в рамках договору, в тому числі, що викладені в Правилах; кожна окрема заява про видачу траншу вважається окремою кредитною угодою в рамках договору і набуває чинності, як кредитна угода, з моменту її укладення в порядку, визначеному договором; сторони підтверджують, що при акцептуванні заяви на видачу траншу, сторони гарантують, що досягли згоди по всіх істотних умовах окремої кредитної угоди в рамках договору.

28.12.2021 між Акціонерним товариством «УКРСИББАНК» (банк, кредитор, позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю «АРГОР ЛТД» (клієнт, позичальник, відповідач-1) укладена додаткова угода №1 до генерального договору №11529048000 віл 28.12.2021, відповідно до якої:

- терміни, що використовуються в додатковій угоді: UIRD (Ukrainian Index of Retail Deposit Rates) - український індекс ставок за депозитами фізичних осіб, що розраховується на основі номінальних ставок ринку депозитів фізичних осіб, які оголошуються банками України на строк 3 (три) місяці (https://bank.gov.ua/files/UIRD.xls); перегляд (автоматичне перерахування) банком розміру базової процентної ставки за кредитом, наданим позичальнику, з урахуванням зміни зазначеного індексу, має здійснюватися кожного календарного кварталу; базова процентна ставка - розмір процентної ставки, що має бути сплачена банку як плата за користування позичальником кредитом, наданим йому банком в рамках додаткової угоди; ескроу рахунок - рахунок умовного зберігання (ескроу), відкритий Фондом в банку на договірній основі для зарахування на такий рахунок грошових коштів компенсації, що підлягають перерахуванню на користь позичальника; компенсаційна процентна ставка - частина базової процентної ставки, яка згідно з умовами програми та додаткової угоди сплачується позичальником за рахунок власних коштів; компенсаційна частина процентів - різниця між повною сумою нарахованих процентів за користування позичальником кредиту протягом місяця, із застосуванням базової процентної ставки, та частиною суми нарахованих процентів за користування позичальником кредитом, яка підлягає сплаті позичальником за власні кошти протягом цього ж місяця, що розрахована із застосуванням компенсаційної процентної ставки; компенсація - грошові кошти, які надаються Фондом позичальнику в рамках державної підтримки на виконання програми, з метою щомісячної часткової оплати нарахованих процентів за користування кредитом, що був отриманий позичальником на підставі укладеної з банком додаткової угоди; розмір та порядок надання компенсації визначається цією додатковою угодою, програмою; період відсутності коштів - неможливість здійснення банком перерахування коштів для компенсації процентної ставки за кредитом позичальника, у зв`язку із відсутністю на ескроу рахунку необхідної суми коштів, впродовж не більше 6 (шість) місяців поспіль; програма - затверджена Фондом в рамках повноважень, передбачених Порядком надання фінансової державної підтримки суб`єктам малого та середнього підприємництва, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 24 січня 2020 року №28 (зі змінами), програма фінансової державної підтримки суб`єктів малого та середнього підприємництва, до реалізації якої в якості уповноваженого банку залучений банк; участь у програмі - час в межах строку кредитування, протягом якого позичальник відповідає всім вимогам, встановленим програмою та цією додаткової угодою, що дає позичальнику право на сплату процентної ставки за кредитом за базовою процентною ставкою з отриманням компенсації; Фонд - Фонд розвитку підприємництва;

- банк зобов`язується в рамках програми та договору надати позичальнику кредит в національній валюті, гривня України (UAH) в сумі 5000000 гривень, а позичальник зобов`язується прийняти, належним чином використовувати і повернути банку кредит та сплатити плату за користування кредитом у порядку та на умовах, зазначених у цій додатковій угоді та програмі; кредит у формі кредитної лінії, ліміт якої встановлюється у розмірі суми кредиту, зазначеному в пункті 1 додаткової угоди, при цьому надані в межах загальної суми кредиту транші після їх повернення до банку поновлюють загальну суму кредиту (п.1);

- процентна ставка за цією додатковою угодою є змінюваною; позичальник погоджується, що застосування відповідного розміру процентної ставки за додатковою угодою визначена умовами цієї додаткової угоди та не потребує будь-яких додаткових письмових погоджень зі сторони позичальника та внесення змін до додаткової угоди; банк здійснює нарахування процентів за користування кредитом в розмірі базової процентної ставки, з одночасним розрахунком розміру компенсаційної процентної ставки як частини базової процентної ставки; позичальник сплачує проценти за користування кредитом у такому розмірі : при дотриманні позичальником всіх умов програми та/або додаткової угоди, які є необхідними для отримання позичальником державної підтримки, - у розмірі компенсаційної процентної ставки; при недотриманні позичальником умов програми та/або додаткової угоди, які є необхідними для отримання позичальником державної підтримки, - у розмірі базової процентної ставки; у випадку та на період невиконання чи неналежного виконання та/або недотримання з будь-яких підстав зобов`язань/умов, встановлених відповідними пунктами договору та/або додаткові угоди - у розмірі підвищеної (штрафної) процентної ставки (п.п. 4.1, 4.2);

- на дату підписання цієї додаткової угоди базова процентна ставка за користування кредитом з урахуванням Індексу UIRD (3 міс.) та із застосуванням передбаченої у п.4.3.1 формули становить 11,9% (одинадцять цілих дев`ять десятих) % річних, яка підлягає застосуванню для визначення зобов`язань позичальника із сплати процентів до моменту першого перегляду (зміни) розміру такої базової процентної ставки у відповідності до умов програми (п.4.3.2).

В матеріалах справи наявні Правила (договірні умови) обслуговування суб`єктів господарювання, відокремлених підрозділів юридичних осіб, осіб, що провадять незалежну професійну діяльність, представництв - клієнтів АТ «Укрсиббанк», відповідно до яких:

- на підставі договору кредитування банк надає клієнту кредит, а клієнт зобов`язується прийняти, належним чином використовувати і повернути кредит банку та сплатити плату за користування ним у порядку та на умовах, визначених договором кредитування; клієнт має право отримати кредитні кошти у вигляді кредиту, тобто одним траншем, або у вигляді кредитної лінії, тобто одним або декількома траншами в межах ліміту кредитної лінії; сума кредиту або ліміт кредитної лінії встановлюється у договорі кредитування (п.8.1.1);

- за користування кредитом/траншем клієнт сплачує проценти; процентна ставка для строкової суми кредиту/траншу встановлюється відповідно до договору кредитування; нарахування процентів за строковою сумою кредиту/траншу, а також комісії за управління лімітом кредитування (за невикористаний ліміт), якщо вона передбачена договором кредитування, здійснюється в останній робочий день кожного місяця та в день повного погашення кредиту/траншу за методом «факт/360» (метод «факт/360» передбачає, що для розрахунку використовується фактична кількість днів у місяці, але умовно в році 360 днів) на суму кредитних коштів, що надані клієнту і які ще не повернуті останнім у власність банку, за період з дня фактичного надання кредиту/траншу, а в подальшому - з першого календарного дня поточного місяця, до останнього календарного дня поточного місяця або до дати повного погашення кредиту/траншу, якщо таке погашення здійснюється у поточному місяці; для розрахунку процентів день надання та день погашення кредиту/траншу вважається одним днем; клієнт зобов`язується сплачувати нараховані проценти у строк з 1 по 10 число (включно) кожного місяця, наступного за тим, за який вони були нараховані, та в день повернення кредиту/траншу, якщо інше не передбачено договором кредитування; якщо останній день строку/термін сплати процентів припадає на вихідний, святковий або неробочий день, в такому випадку останнім днем строку сплати процентів вважається перший робочий день, що слідує за таким вихідним, святковим або неробочим днем (п.8.3);

- за користування кредитом понад встановлений договором кредитування строк/термін встановлюється процентна ставка у подвійному розмірі від ставки, що діє для строкової суми кредиту/траншу на дату виникнення такого прострочення або ставка у розмірі визначеному відповідним договором; такий розмір процентної ставки застосовується до всієї простроченої суми кредиту/траншу; нарахування подвійної процентної ставки на прострочену суму кредиту/траншу починається з дати виникнення прострочення, а саме з наступного дня після дня несплати або неповної сплати платежу, встановленого договором кредитування, до дати повного погашення такої заборгованості (п.8.6).

28.12.2021 між Акціонерним товариством «УКРСИББАНК» (кредитор, позивач) та ОСОБА_1 (поручитель, відповідач-2) укладений договір поруки №288180.

Відповідно до розділу «Терміни» договору поруки:

- боржник - ТОВ «АРГОР ЛТД»;

- основне зобов`язання - усі разом або кожне окремо грошове зобов`язання боржника перед кредитором з тих, що зазначені у пункті 1.1 договору; основний договір - генеральний договір про кредитування №11529048000 від 28 грудня 2021 року, що укладений між кредитором та боржником.

Згідно з п.п. 1.1-1.4 договору поруки поручитель поручається перед кредитором за виконання зобов`язань боржника (тих, що існують у теперішній час, і тих, що можуть виникнути у майбутньому, в тому числі на підставі окремих договорів, що можуть бути укладені в рамках основного договору) щодо сплати: суми кредиту за основним договором у розмірі 5000000 гривень; та процентів, комісій, відшкодування можливих збитків, сплати пені та інших штрафних санкцій, передбачених умовами основного договору; та суми в розмірі, визначеному згідно з рішенням суду, якщо основний договір буде визнаний недійсним у судовому порядку; порука за кожним з основних зобов`язань є окремою від порук за усіма іншими основними зобов`язаннями, і припинення або визнання недійсною поруки за одним з основних зобов`язань не припиняє поруки за будь-яким іншим основним зобов`язанням; поручителю добре відомі усі умови основного договору, зокрема сума кредиту, процентна ставка, інші платежі за основним договором, терміни та строки виконання зобов`язань за основним договором, інші умови основного договору; відповідальність поручителя за усіма у сукупності основними зобов`язаннями обмежується сумою, що становить 7500000 гривень; строк поруки становить 11 років з дня укладення цього договору.

Відповідно до п.п. 2.1-2.3 договору поруки у разі порушення основного зобов`язання відповідальність поручителя і боржника є солідарною; поручитель відповідає за основним зобов`язанням як солідарний боржник з іншими особами, які поручилися або поручаться за виконання боржником такого основного зобов`язання, якщо договором з такою іншою особою не встановлено інше; поручитель відповідає незалежно від причини порушення основного зобов`язання; у випадку порушення основного зобов`язання кредитор має право пред`явити вимогу до поручителя, а поручитель зобов`язаний з моменту направлення кредитором вимоги виконати основне зобов`язання.

За п.5.1 договору поруки договір набирає чинності з дня його укладення та діє до припинення поруки.

У заяві на видачу траншу №1 від 30.12.2021, яка підписана відповідачем-1 та акцептована позивачем 30.12.2021, визначено: сума траншу - 400000 грн.; процентна ставка - згідно умов генерального договору про кредитування; дата надання траншу - 30.12.2021; дата погашення траншу - 27.12.2022.

У заяві на видачу траншу №2 від 04.01.2022, яка підписана відповідачем-1 та акцептована позивачем 04.01.2022, визначено: сума траншу - 1500000 грн.; процентна ставка - згідно умов генерального договору про кредитування; дата надання траншу - 04.12.2022; дата погашення траншу - 27.12.2022.

У заяві на видачу траншу №3 від 06.01.2022, яка підписана відповідачем-1 та акцептована позивачем 06.01.2022, визначено: сума траншу - 3100000 грн.; процентна ставка - згідно умов генерального договору про кредитування; дата надання траншу - 06.01.2022; дата погашення траншу - 27.12.2022.

В матеріалах справи наявні: меморіальний ордер №0623070109/06 від 30.12.2021 на суму 400000 грн. (надання кредиту згідно угоди №11529048000 від 28.12.2021 - ТОВ «АРГОР ЛТД»); меморіальний ордер №0600002039 від 04.01.2022 на суму 1500000 грн., одержувач - ТОВ «АРГОР ЛТД» (надання кредиту згідно угоди №11529048000 від 28.12.2021); меморіальний ордер №0600180521/06 від 06.01.2022 на суму 3100000 грн. (надання кредиту згідно угоди №11529048000 від 28.12.2021 - ТОВ «АРГОР ЛТД»).

Також в матеріалах справи наявна виписка по рахункам за кредитним договором клієнта - ТОВ «АРГОР ЛТД» (№11529048000) з 28.12.2021 по 25.05.2026.

У вимогах від 27.06.2023 позивач:

- повідомив відповідачів про те, що: відповідно до п.1.2 кредитного договору, позичальник зобов`язаний повернути кредит у повному обсязі у термін, не пізніше 27.12.2022; позичальником не здійснено погашення суми заборгованості по кредиту у строки, встановлені кредитним договором, чим порушено взяті на себе договірні зобов`язання; станом на 26.06.2023 заборгованість позичальника по поверненню кредитних коштів, сплаті процентів за користування кредитом становить 5501782,66 грн., з яких: 5000000 грн. - прострочена кредитна заборгованість, 501782,66 грн. - прострочена заборгованість по процентам;

- вимагав у відповідачів негайного виконання свої зобов`язання за кредитним договором, а саме: сплатити банку заборгованість по поверненню суми кредиту в повному обсязі та інших платежів, передбачених умовами кредитного договору, що разом станом на 26.06.2023 становить 5501782,66 грн. Вказані вимоги надіслані відповідачам засобами поштового зв`язку.

В матеріалах справи наявний розрахунок заборгованості по договору №11529048000 від 28.12.2021 станом на 25.05.2026, відповідно до якого: залишок простроченої заборгованості за кредитом складає 5000000 грн.; залишок заборгованості по процентам за користування строковою сумою кредиту - 245602,11 грн. (з 30.12.2021 по 27.12.2022); залишок заборгованості по процентам за користування простроченою сумою кредиту - 1979638,83 грн. (з 28.12.2022 по 30.04.2026).

Неналежне виконання відповідачами своїх договірних зобов`язань стало підставою для звернення позивача до господарського суду з відповідним позовом про солідарне стягнення з відповідачів заявлених сум заборгованості.

Проаналізувавши наявні у справі докази та надавши їм правову оцінку, суд дійшов висновку про часткове задоволення позову, виходячи з наступного.

Відповідно до ч.1 ст. 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Згідно з ч.ч. 1,2 ст. 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: 1) визнання права; 2) визнання правочину недійсним; 3) припинення дії, яка порушує право; 4) відновлення становища, яке існувало до порушення; 5) примусове виконання обов`язку в натурі; 6) зміна правовідношення; 7) припинення правовідношення; 8) відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; 9) відшкодування моральної (немайнової) шкоди; 10) визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб.

У відповідності до ч.ч. 1,2 ст. 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Згідно з п.1 ч.2 ст. 11 ЦК України однією із підстав виникнення цивільних прав та обов`язків є договір, який в силу вимог ч.1 ст. 629 ЦК України є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ч.ч. 1,2 ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони, або надсилалися ними до інформаційно-комунікаційної системи, що використовується сторонами. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). Правочин, який вчиняє юридична особа, підписується особами, уповноваженими на це її установчими документами, довіреністю, законом або іншими актами цивільного законодавства.

У відповідності до ст.ст. 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Пунктом 2 ч.1 ст. 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

За ст. 1050 ЦК України якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов`язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу. Якщо позичальник своєчасно не повернув речі, визначені родовими ознаками, він зобов`язаний сплатити неустойку відповідно до статей 549-552 цього Кодексу, яка нараховується від дня, коли речі мали бути повернуті, до дня їх фактичного повернення позикодавцеві, незалежно від сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу. Якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.

Відповідно до ч.1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Частиною 2 ст. 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Згідно зі ст. 1055 ЦК України кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним.

Відповідно до ч.ч. 1,2 ст. 1056-1 ЦК України процентна ставка за кредитом може бути фіксованою або змінюваною. Тип процентної ставки визначається кредитним договором. Розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів на дату укладення договору.

За ст. 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Згідно з ч.1 ст. 1048 ГПК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України.

Частиною 2 статті 1050 ЦК України визначено, що якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.

За ч.ч. 1-4 ст. 543 ЦК України у разі солідарного обов`язку боржників (солідарних боржників) кредитор має право вимагати виконання обов`язку частково або в повному обсязі як від усіх боржників разом, так і від будь-кого з них окремо. Кредитор, який одержав виконання обов`язку не в повному обсязі від одного із солідарних боржників, має право вимагати недоодержане від решти солідарних боржників. Солідарні боржники залишаються зобов`язаними доти, доки їхній обов`язок не буде виконаний у повному обсязі. Солідарний боржник не має права висувати проти вимоги кредитора заперечення, що ґрунтуються на таких відносинах решти солідарних боржників з кредитором, у яких цей боржник не бере участі. Виконання солідарного обов`язку у повному обсязі одним із боржників припиняє обов`язок решти солідарних боржників перед кредитором.

Відповідно до ст. 553 ЦК України за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов`язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов`язання боржником. Порукою може забезпечуватися виконання зобов`язання частково або у повному обсязі. Поручителем може бути одна особа або кілька осіб.

Згідно зі ст. 554 ЦК України у разі порушення боржником зобов`язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя. Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки. Особи, які за одним чи за декількома договорами поруки поручилися перед кредитором за виконання боржником одного і того самого зобов`язання, є солідарними боржниками і відповідають перед кредитором солідарно, якщо інше не встановлено договором поруки.

За ч.ч. 1-4 ст. 559 ЦК України порука припиняється з припиненням забезпеченого нею зобов`язання. У разі зміни зобов`язання без згоди поручителя, внаслідок чого збільшився обсяг відповідальності боржника, такий поручитель несе відповідальність за порушення зобов`язання боржником в обсязі, що існував до такої зміни зобов`язання. Порука припиняється, якщо після настання строку виконання зобов`язання кредитор відмовився прийняти належне виконання, запропоноване боржником або поручителем. Порука припиняється у разі переведення боргу на іншу особу, якщо поручитель не погодився забезпечувати виконання зобов`язання іншим боржником у договорі поруки чи при переведенні боргу. Порука припиняється після закінчення строку поруки, встановленого договором поруки. Якщо такий строк не встановлено, порука припиняється у разі виконання основного зобов`язання у повному обсязі або якщо кредитор протягом трьох років з дня настання строку (терміну) виконання основного зобов`язання не пред`явить позову до поручителя. Якщо строк (термін) виконання основного зобов`язання не встановлений або встановлений моментом пред`явлення вимоги, порука припиняється, якщо кредитор протягом трьох років з дня укладення договору поруки не пред`явить позову до поручителя. Для зобов`язань, виконання яких здійснюється частинами, строк поруки обчислюється окремо за кожною частиною зобов`язання, починаючи з дня закінчення строку або настання терміну виконання відповідної частини такого зобов`язання.

Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

У відповідності до ч.1 ст. 530 ЦК України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно зі ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

За ч.1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ч.1 ст. 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно з вимогами ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. У разі посилання учасника справи на невчинення іншим учасником справи певних дій або відсутність певної події, суд може зобов`язати такого іншого учасника справи надати відповідні докази вчинення цих дій або наявності певної події. У разі ненадання таких доказів суд може визнати обставину невчинення відповідних дій або відсутності події встановленою.

Відповідно до ст.ст. 76-78 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються. Достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи.

За ст. 79 ГПК України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Обов`язок з доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб`єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з`ясувати обставини, які мають значення для справи. Важливим елементом змагальності процесу є стандарти доказування - спеціальні правила, яким суд має керуватися при вирішення справи. Ці правила дозволяють оцінити, наскільки вдало сторони виконали вимоги щодо тягаря доказування і наскільки вони змогли переконати суд у своїй позиції, що робить оцінку доказів більш алгоритмізованою та обґрунтованою. На сьогодні у праві існують такі основні стандарти доказування: «баланс імовірностей» (balance of probabilities) або «перевага доказів» (preponderance of the evidence); «наявність чітких та переконливих доказів» (clear and convincing evidence); «поза розумним сумнівом» (beyond reasonable doubt). Тлумачення змісту цієї статті свідчить, що нею покладено на суд обов`язок оцінювати докази, обставини справи з огляду на їх вірогідність, яка дозволяє дійти висновку, що факти, які розглядаються скоріше були (мали місце), аніж не були (постанова Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 27.01.2022 у справі №917/996/20).

Статтею 13 ГПК України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Принцип рівності сторін у процесі вимагає, щоб кожній стороні надавалася розумна можливість представляти справу в таких умовах, які не ставлять цю сторону у суттєво невигідне становище відносно другої сторони (п.87 рішення Європейського суду з прав людини у справі «Салов проти України» від 06.09.2005).

У Рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Надточий проти України» від 15.05.2008 зазначено, що принцип рівності сторін передбачає, що кожна сторона повинна мати розумну можливість представляти свою сторону в умовах, які не ставлять її в суттєво менш сприятливе становище в порівнянні з опонентом.

Змагальність означає таку побудову судового процесу, яка дозволяє всім особам - учасникам певної справи відстоювати свої права та законні інтереси, свою позицію у справі.

Принцип змагальності є процесуальною гарантією всебічного, повного та об`єктивного з`ясування судом обставин справи, ухвалення законного, обґрунтованого і справедливого рішення у справі.

Статтею 86 ГПК України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Господарський суд зазначає, що правовідносини у даній справі виникли на підставі укладеного між позивачем та відповідачем-1 генерального договору №11529048000 від 28.12.2021, Правил (договірних умов) обслуговування суб`єктів господарювання, відокремлених підрозділів юридичних осіб, осіб, що провадять незалежну професійну діяльність, представництв - клієнтів АТ «Укрсиббанк», а також укладеного між позивачем та відповідачем-2 договору поруки №288180 від 28.12.2021.

Наявними в матеріалах справи доказами, зокрема меморіальними ордерами та випискою за кредитним договором клієнта, підтверджується факт виконання позивачем своїх зобов`язань з надання кредитних коштів відповідачу-1 за генеральним договором у узгодженому розмірі (відповідно до заяв відповідача-1) - 5000000 грн. (№1 від 30.12.2021 на суму 400000 грн., №2 від 04.01.2022 на суму 1500000 грн. та №3 від 06.01.2022 на суму 3100000 грн.), разом з тим відповідач-1 взяті на себе зобов`язання належним чином не виконав в частині повного та своєчасного повернення кредитних коштів в обумовлений договором та заявками строк, а саме до 27.12.2022, внаслідок чого у відповідача-1 перед позивачем виник борг за кредитом за укладеним генеральним договором у розмірі 5000000 грн., що підтверджується за наявними матеріалами справи, відображено в розрахунку заборгованості, який здійснено позивачем та відповідачем-1 не спростовано. Окрім того, відповідач-1 взяті на себе зобов`язання за генеральним договором в частині повної та своєчасної сплати процентів також не виконав, внаслідок чого за спірним кредитним договором утворилась заборгованість за процентами за користування строковою сумою кредиту у розмірі 245602,11 грн. (з 30.12.2021 по 27.12.2022), що підтверджується за наявними матеріалами справи та відображено в розрахунку заборгованості.

Проаналізувавши наявні матеріали справи, з огляду на встановлені судом обставини, господарський суд дійшов висновку, що відповідач-1 взяті на себе зобов`язання щодо своєчасного повернення кредитних коштів за генеральним договором та сплати процентів, розмір яких перевірено судом та встановлено їх правильність, належним чином не виконав, у зв`язку з чим станом на день вирішення спору судом загальна заборгованість за кредитним договором відповідача-1 перед позивачем становить 5000000 грн. заборгованості за кредитом та 245602,11 грн. заборгованості за процентами за користування строковою сумою кредиту.

Господарський суд зазначає, що відповідно до умов договору поруки відповідач-2 зобов`язався відповідати перед кредитором (позивачем) солідарно з позичальником (відповідачем-1) за виконання забезпечених зобов`язань, які випливають з умов основного договору.

Приймаючи до уваги вищевикладене, враховуючи умови укладеного договору поруки, з огляду на встановлені обставини справи в частині неналежного виконання відповідачем-1 своїх зобов`язань щодо повного та своєчасного повернення кредитних коштів за кредитним договором та сплати процентів за користування строковою сумою кредиту, господарський суд дійшов висновку про правомірність, підставність та необхідність задоволення заявлених Акціонерним товариством «Укрсиббанк» позовних вимог в частині солідарного стягнення з відповідачів 5000000 грн. заборгованості по кредиту та 245602,11 грн. заборгованості по процентам, що нараховані з 30.12.2021 по 27.12.2022.

Іншого відповідачами не доведено. Зокрема відповідачами не спростовано факт укладення генерального договору, договору поруки, отримання відповідачем-1 кредитних коштів, а також розмір наявної заборгованості, яка визнана судом доведеною у вищевказаному розмірі.

Водночас вирішуючи питання щодо вимог позивача про солідарне стягнення з відповідачів 1979638,83 грн. заборгованості по процентам, що нараховані з 28.12.2022 по 30.04.2026, суд зазначає наступне.

Так, у постанові від 05 квітня 2023 року у справі №910/4518/16 Велика Палата Верховного Суду наголосила про таке. Проценти відповідно до статті 1048 ЦК України сплачуються не за сам лише факт отримання позичальником кредиту, а за «користування кредитом» (тобто за можливість позичальника за плату правомірно не сплачувати кредитору борг протягом певного часу). Надання кредиту наділяє позичальника благом, яке полягає в тому, що позичальник, одержавши від кредитора грошові кошти, не повинен повертати їх негайно, а отримує можливість правомірно не сплачувати кредитору борг протягом певного часу (строку кредитування, у межах якого сторони можуть встановити періоди повернення частини суми кредиту), а кредитор, відповідно, за загальним правилом не вправі вимагати повернення боргу протягом відповідного строку (право кредитора достроково вимагати повернення всієї суми кредиту передбачає частина друга статті 1050 ЦК України). Саме за це благо - можливість правомірно не повертати кредитору борг протягом певного часу - позичальник сплачує кредитору плату, якою є проценти за договором кредиту відповідно до статті 1048 ЦК України. Уклавши кредитний договір, сторони мають легітимні очікування щодо належного його виконання. Зокрема, позичальник розраховує, що протягом певного часу він може правомірно «користуватися кредитом», натомість кредитор розраховує, що він отримає плату (проценти за «користування кредитом») за надану позичальнику можливість не повертати всю суму кредиту одразу. Разом з цим, зі спливом строку кредитування чи пред`явленням кредитором вимоги про дострокове погашення кредиту кредит позичальнику не надається, позичальник не може правомірно не повертати кошти, а тому кредитор вправі вимагати повернення кредиту разом із процентами, нарахованими відповідно до встановлених у договорі термінів погашення періодичних платежів на час спливу строку кредитування чи пред`явлення вимоги про дострокове погашення кредиту у межах цього строку. Тобто позичальник у цьому разі не отримує від кредитора відповідне благо на період після закінчення строку кредитування чи після пред`явлення кредитором вимоги про дострокове погашення кредиту, а тому й не повинен сплачувати за нього нові проценти відповідно до статті 1048 ЦК України. Очікування кредитодавця, що позичальник повинен сплачувати проценти за «користування кредитом» поза межами строку, на який надається такий кредит (тобто поза межами існування для позичальника можливості правомірно не сплачувати кредитору борг), виходять за межі взаємних прав та обов`язків сторін, що виникають на підставі кредитного договору, а отже, такі очікування не можуть вважатись легітимними. Велика Палата Верховного Суду зауважує, що зазначене благо виникає у позичальника саме внаслідок укладення кредитного договору. Невиконання зобов`язання з повернення кредиту не може бути підставою для отримання позичальником можливості правомірно не сплачувати кредитору борг протягом певного часу, а отже - і для виникнення зобов`язання зі сплати процентів відповідно до статті 1048 ЦК України. За таких обставин надання кредитодавцю можливості нарахування процентів відповідно до статті 1048 ЦК України поза межами строку кредитування чи після пред`явлення вимоги про дострокове погашення кредиту вочевидь порушить баланс інтересів сторін - на позичальника буде покладений обов`язок, який при цьому не кореспондує жодному праву кредитодавця.

Отже, припис абзацу другого частини першої статті 1048 ЦК України про щомісячну виплату процентів до дня повернення позики у разі відсутності іншої домовленості сторін може бути застосований лише у межах погодженого сторонами строку кредитування. Право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно із частиною другою статті 1050 ЦК України.

Вказаних вище висновків Велика Палата Верховного Суду також дійшла у постановах від 28.03.2018 у справі №444/9519/12 (пункти 53, 54) та від 04.02.2020 у справі №912/1120/16 (пункт 6.19). Велика Палата Верховного Суду вважає, що підстав для відступу від таких висновків немає.

Велика Палата Верховного Суду підкреслила, що зазначене в цьому розділі постанови не означає, що боржник не повинен у повному обсязі виконувати свій обов`язок за кредитним договором. Боржник не звільняється від зобов`язань зі сплати нарахованих у межах строку кредитування, зокрема до пред`явлення вимоги про дострокове погашення кредиту, процентів за «користування кредитом». Установлений кредитним договором строк кредитування лише визначає часові межі, в яких проценти за «користування кредитом» можуть нараховуватись, не скасовуючи при цьому обов`язок боржника щодо їх сплати. Отже, якщо позичальник прострочив виконання зобов`язання з повернення кредиту та сплати процентів за «користування кредитом», сплив строку кредитування чи пред`явлення вимоги про дострокове погашення кредиту не може бути підставою для невиконання такого зобов`язання. Зазначене також є підставою для відповідальності позичальника за порушення грошового зобов`язання.

Як було встановлено судом, кінцевою датою погашення траншів та виконання зобов`язання відповідача-1 з повернення кредиту, узгодженою сторонами, є 27.12.2022.

Разом з тим, як вбачається з наданого позивачем розрахунку заборгованості: залишок заборгованості по процентам за користування простроченою сумою кредиту - 1979638,83 грн., при цьому нарахування здійснювались позивачем починаючи з 28.12.2022 по 30.04.2026.

Господарський суд наголошує, що після закінчення строку кредитування (27.12.2022) у позивача відсутні правові підстави для нарахування відсотків за користування кредитними коштами в розмірі, визначеному договором. За таких обставин після закінчення строку кредитування відповідальність позичальника зводиться як за порушення грошового зобов`язання. При цьому протягом триваючого періоду воєнного стану мають також враховуватися і положення п.18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України (у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування).

Відповідно до положень п.18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установлено, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).

За викладених обставин, нарахування позивачем процентів за користування кредитом понад встановлений договором термін та відповідно визначену позивачем заборгованість за процентами у розмірі 1979638,83 грн. суд визнає безпідставною, у зв`язку з чим позовні вимоги в цій частині задоволенню не підлягають.

Іншого позивачем не доведено.

Проаналізувавши наявні матеріали справи та з урахуванням вищевикладеного, господарський суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог Акціонерного товариства «УКРСИББАНК» та наявність підстав для солідарного стягнення з відповідачів 5000000 грн. заборгованості за кредитом та 245602,11 грн. заборгованості за процентами за користування строковою сумою кредиту, що нараховані з 30.12.2021 по 27.12.2022, в решті позову судом відмовляється.

Іншого сторонами не доведено.

Відповідно до ст. 129 ГПК України судові витрати по сплаті судового збору за подання позовної заяви покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

При цьому, враховуючи чисельну судову практику та приймаючи до уваги, що солідарне стягнення судових витрат законом не передбачено, судовий збір в частині, який покладено на відповідачів, покладається на відповідачів в рівних частинах на кожного.

Керуючись ст.ст. 129, 232, 233, 236-238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

1.Позовні вимоги Акціонерного товариства «УКРСИББАНК» задовольнити частково.

2.Солідарно стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «АРГОР ЛТД» (75024, Херсонська обл., Білозерський р-н, с. Чорнобаївка, Миколаївське шосе, 10-км, код ЄДРПОУ 42846178) та ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний код НОМЕР_1 , дата народження ІНФОРМАЦІЯ_1 ) на користь Акціонерного товариства «УКРСИББАНК» (04070, м. Київ, вул. Андріївська, буд. 2/12, код ЄДРПОУ 09807750) 5000000 /п`ять мільйонів/ грн. заборгованості за кредитом та 245602 /двісті сорок п`ять тисяч шістсот дві/ грн. 11 коп. заборгованість за процентами.

3.Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «АРГОР ЛТД» (75024, Херсонська обл., Білозерський р-н, с. Чорнобаївка, Миколаївське шосе, 10-км, код ЄДРПОУ 42846178) на користь Акціонерного товариства «УКРСИББАНК» (04070, м. Київ, вул. Андріївська, буд. 2/12, код ЄДРПОУ 09807750) 31473 /тридцять одну тисячу чотириста сімдесят три/ грн. 61 коп. судового збору.

4.Стягнути з ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний код НОМЕР_1 , дата народження ІНФОРМАЦІЯ_1 ) на користь Акціонерного товариства «УКРСИББАНК» (04070, м. Київ, вул. Андріївська, буд. 2/12, код ЄДРПОУ 09807750) 31473 /тридцять одну тисячу чотириста сімдесят три/ грн. 61 коп. судового збору.

5.В решті позовних вимог - відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили в порядку ст. 241 Господарського процесуального кодексу України та може бути оскаржено в апеляційному порядку до Південно-західного апеляційного господарського суду шляхом подачі апеляційної скарги у строки, визначені ст. 256 ГПК України.

Повне рішення складено 06 жовтня 2026 р. з урахуванням обставин введеного воєнного стану, обстрілів об`єктів критичної інфраструктури, масованих атак м. Одеси країною-агресором.

Суддя Ю.С. Бездоля