Рішення № 140387533, 07.10.2026, Господарський суд Одеської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

65618, м. Одеса, просп. Шевченка, 29, тел.: (0482) 307-983, e-mail: inbox@od.arbitr.gov.ua

веб-адреса: http://od.arbitr.gov.ua

_____________________________

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"07" жовтня 2026 р.м. ОдесаСправа № 916/2213/26

Господарський суд Одеської області у складі судді Бездолі Д.О.

розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін справу за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю Вирій Індастрі (вул. Промислова, 4, м. Київ, 01013)

до відповідача: Фізичної особи-підприємця Довганюка Дмитра Михайловича ( АДРЕСА_1 )

про стягнення 588101,09 грн,

УСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю Вирій Індастрі звернулось до Господарського суду Одеської області з позовною заявою до Фізичної особи-підприємця Довганюка Дмитра Михайловича про стягнення грошових коштів у розмірі 588101,09 грн, з яких: 560000,00 грн безпідставно набутих грошових коштів; 23268,21 грн інфляційних втрат; 4832,88 грн 3% річних.

Позиції учасників справи

В обґрунтування підстав позову позивач посилається на обставину нездійснення відповідачем поставки оплаченого позивачем товару та неповернення суми попередньої оплати.

Відповідач відзив на позов і жодних доказів суду не надав, про розгляд справи був повідомлений належним чином, а отже справа згідно з ч. 9 ст. 165 ГПК України вирішується судом за наявними матеріалами. При цьому суд зауважує, що відповідач не повідомляв суду про наявність обставин, що перешкоджають йому брати участь у розгляді справи в умовах воєнного стану, запровадженого на території України або з інших підстав.

Процесуальні дії у справі

Ухвалою Господарського суду Одеської області від 05.06.2026 позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю Вирій Індастрі було залишено без руху із встановленням позивачу п`ятиденного строку для усунення виявлених судом недоліків.

Ухвалою суду від 15.06.2026 позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю Вирій Індастрі було прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі № 916/2213/26; постановлено розглядати справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами; роз`яснено сторонам про можливість подання відповідно до ч. 7 ст. 252 ГПК України клопотання про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін; встановлено сторонам строки для подання заяв по суті справи.

Обставини справи

Як пояснює позивач та вказане не заперечено відповідачем, між сторонами у спрощений спосіб був укладений договір, за умовами якого відповідач зобов`язався поставити позивачу товар, а останній цей товар оплатити. Дана обставина підтверджується рахунком від 06.02.2026 № 578, виписаним відповідачем, та платіжною інструкцією від 09.02.2026 № 6424. Так з цих доказів вбачається, що 06.02.2026 відповідач виставив позивачу рахунок на оплату товару за № 578 (а.с. 8, т.1) на суму 560000,00 грн, а останній на підставі цього рахунку 09.02.2026 здійснив оплату вартості товару на суму 560000,00 грн (а.с. 9, т.1).

Як встановлено судом, доказів здійснення відповідачем поставки товару матеріали справи не містять. Позивач стверджує, що за домовленістю сторін товар мав бути поставлений відповідачем у день здійснення оплати 09.02.2026. Відповідач дану обставину не заперечив.

Далі позивач звернувся до відповідача з претензією (а.с. 10-11, т.1), в якій вимагав повернути сплачені за товар грошові кошти у розмірі 560000,00 грн протягом 5 банківських днів з моменту отримання цієї претензії. Відповідно до даних відстеження поштового пересилання, здійсненого позивачем на сайті поштового оператора «Укрпошта» (а.с. 12, т.1), вищевказана претензія не була вручена відповідачу та повернута відправнику з відміткою працівника поштової установи від 01.04.2026 «закінчення встановленого терміну зберігання».

Відповіді на вищевказану претензію матеріали справи не містять. Також у справі відсутні докази повернення відповідачем позивачу грошових коштів.

У зв`язку з тим, що відповідач не поставив оплачений позивачем товар та не задовольнив вищевказану вимогу позивача про повернення грошових коштів, останній звернувся до суду з цим позовом про стягнення з відповідача 588101,09 грн, з яких: 560000,00 грн безпідставно набутих грошових коштів; 23268,21 грн інфляційних втрат (за період лютий-квітень 2026 року); 4832,88 грн 3% річних (за період з 10.02.2026 по 25.05.2026).

Відповідачем суду контррозрахунку не подано.

Законодавство, застосоване судом до спірних відносин

Згідно ст. 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини. Відповідно до ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Відповідно до ст. 205 ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом. Правочин, для якого законом не встановлена обов`язкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків. У випадках, встановлених договором або законом, воля сторони до вчинення правочину може виражатися її мовчанням.

Частиною 1 статті 207 ЦК України визначено, що правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони, або надсилалися ними до інформаційно-комунікаційної системи, що використовується сторонами. У разі якщо зміст правочину зафіксований у кількох документах, зміст такого правочину також може бути зафіксовано шляхом посилання в одному з цих документів на інші документи, якщо інше не передбачено законом. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку.

Статтею 712 ЦК України визначено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін. Законом можуть бути передбачені особливості регулювання укладення та виконання договорів поставки, у тому числі договору поставки товару для державних потреб.

Згідно з ч. 1 ст. 692 ЦК України покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

За змістом ч. 1, 2 ст. 693 ЦК України якщо договором встановлений обов`язок покупця частково або повністю оплатити товар до його передання продавцем (попередня оплата), покупець повинен здійснити оплату в строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо такий строк не встановлений договором, - у строк, визначений відповідно до статті 530 цього Кодексу. У разі невиконання покупцем обов`язку щодо попередньої оплати товару застосовуються положення статті 538 цього Кодексу. Якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.

Відповідно до ст. 525 ЦК України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Згідно з ч. 1 ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору.

Статтею 530 ЦК України визначено, що якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події. Якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час, крім випадків, установлених законом про банки і банківську діяльність. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Відповідно до ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Частиною 3 статті 13 ГПК України визначено, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Відповідно до ч. 3 ст. 75 ГПК України обставини, визнані судом загальновідомими, не потребують доказування.

Позиція суду

Під час розгляду справи судом встановлена обставина не передачі відповідачем позивачу у власність товару, за який позивачем було сплачено відповідачу як попередню оплату грошові кошти в сумі 560000,00 грн, щодо повернення яких позивач звернувся із вимогою до відповідача.

Так, зі змісту застосованих судом до спірних правовідносин норм права вбачається, що у разі невиконання продавцем обов`язку з поставки оплаченого товару, покупець має право діяти альтернативно: або вимагати передання оплаченого товару від продавця або вимагати повернення суми попередньої оплати. Можливість обрання певного визначеного варіанта правової поведінки боржника є виключно правом покупця, а не продавця. Отже, волевиявлення щодо обрання одного з варіантів вимоги покупця має бути вчинено ним в активній однозначній формі такої поведінки, доведеної до продавця. Такі висновки суду відповідають сталим висновкам Верховного Суду, які викладені, зокрема, у постановах від 30 січня 2025 року у справі №910/18530/23 та від 26 травня 2026 року у cправі № 910/14660/23.

Як встановлено судом, позивач 12.03.2026 надіслав на адресу відповідача письмову претензію з вимогою про повернення суми попередньої оплати в сумі 560000,00 грн, у зв`язку з не поставкою товару, та встановив строк для повернення цих коштів п`ять банківських днів з моменту отримання претензії. Відповідно, позивач, ініціюючи повернення попередньої оплати відповідачем у вищевказаний строк, реалізував свою правомочність (волевиявлення) і саме після цього товарне зобов`язання відповідача стало грошовим.

Відповідно до даних відстеження поштового пересилання, здійсненого позивачем на сайті поштового оператора «Укрпошта», вищевказана претензія не була вручена відповідачу та повернута відправнику з відміткою працівника поштової установи від 01.04.2026 «закінчення встановленого терміну зберігання». Так, Верховний Суд, зокрема, у постанові від 19.02.2026 у справі № 911/1916/25 вказав на те, що днем пред`явлення вимоги є дата оформлення підприємством поштового зв`язку повідомлення про неможливість вручення поштового відправлення. Верховний Суд у даній справі прийняв до уваги, що направлення листа рекомендованою кореспонденцією на дійсну адресу є достатнім для того, щоб вважати повідомлення належним, оскільки отримання зазначеного листа адресатом перебуває поза межами контролю відправника. За таких обставин Верховний Суд зазначив, що днем пред`явлення кредитором вимоги слід вважати дату оформлення повідомлення про повернення відправлення за закінченням терміну зберігання.

Таким чином, у спірних правовідносинах датою отримання відповідачем претензії є 01.04.2026, а кінцевою датою повернення відповідачем суми попередньої оплати, з урахуванням встановленого позивачем строку, є 08.04.2026. Оскільки в матеріалах справи відсутні докази поставки товару на спірну суму та здійснення повернення відповідачем суми попередньої оплати за вимогою позивача, суд дійшов висновку, що позов позивача в частині стягнення з відповідача попередньої оплати в розмірі 560000,00 грн є обґрунтованим та підлягає задоволенню судом.

Водночас, вирішуючи питання щодо нарахованих позивачем на суму боргу 3% річних та інфляційних втрат, суд зазначає, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом. Отже, оскільки відповідач у спірних правовідносинах був зобов`язаний повернути позивачу суму попередньої оплати до 08.04.2026 включно, відповідно, грошове зобов`язання відповідача є простроченим з 09.04.2026, а тому саме з цієї дати позивач має право на здійснення нарахувань 3% річних та інфляційних втрат. Оскільки позивач дату прострочення виконання грошового зобов`язання відповідача помилково визначив з 10.02.2026, суд здійснив власний розрахунок спірних сум з 09.04.2026 в межах періоду позивача (3% річних до 25.05.2026, інфляційні втрати по квітень 2026 року включно), за результатом здійснення якого судом встановлено, що вірними сумами 3% річних та інфляційних втрат є 2163,29 грн та 7840,00 грн відповідно.

За вищевикладених обставин, суд дійшов висновку, що позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю Вирій Індастрі до Фізичної особи-підприємця Довганюка Дмитра Михайловича слід задовольнити частково, а саме стягнути з відповідача на користь позивача основний борг в сумі 560000,00 грн, 3% річних в сумі 2163,29 грн та інфляційні втрати в сумі 7840,00 грн.

Розподіл судових витрат

У відповідності до ч. 1 ст. 123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Згідно п. 2 ч. 1 ст. 129 ГПК України у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Приймаючи до уваги часткове задоволення позовних вимог позивача, а також те, що позов позивачем поданий в електронній формі, з відповідача на користь позивача слід стягнути 6840,04 грн судового збору.

Керуючись ст. 129, 191,232, 233, 236, 237, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Фізичної особи-підприємця Довганюка Дмитра Михайловича ( АДРЕСА_1 , ідентифікацій номер НОМЕР_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Вирій Індастрі (вул. Промислова, 4, м. Київ, 01013, код ЄДРПОУ 45186404) основний борг в сумі 560000 грн 00 коп, 3% річних в сумі 2163 грн 29 коп, інфляційні втрати в сумі 7840 грн 00 коп та судовий збір в сумі 6840 грн 04 коп.

3. В іншій частині позову відмовити.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення суду набирає законної сили в порядку ст. 241 ГПК України та може бути оскаржено в апеляційному порядку до Південно-західного апеляційного господарського суду шляхом подачі апеляційної скарги у строки, визначені ст. 256 ГПК України.

Повний текст рішення складено 07 жовтня 2026 р.

Суддя Д.О. Бездоля