Рішення № 140383911, 07.10.2026, Володимирський міський суд Волинської області (до 25.04.2025 - Володимир-Волинський міський суд Волинської області)

154/2547/26

2/154/1525/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 жовтня 2026 року м. Володимир

Володимирський міський суд Волинської області у складі:

головуючого - судді Вітера І.Р.,

з участю секретаря судового засідання Багдасарової Л.А.,

представника відповідача ОСОБА_1 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «БІЗНЕС ПОЗИКА» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором, -

ВСТАНОВИВ:

23 червня 2026 року Товариство з обмеженою відповідальністю «БІЗНЕС ПОЗИКА» (далі - ТОВ «БІЗНЕС ПОЗИКА») звернулось до суду з позовною заявою до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за договором № 567434-КС-002 про надання кредиту від 29 листопада 2025 року у загальному розмірі 33 900,00 грн.

Стислий виклад позовних вимог.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 29 листопада 2025 року між ТОВ «БІЗНЕС ПОЗИКА» та ОСОБА_2 в електронній формі укладено договір № 567434-КС-002 про надання кредиту, відповідно до якого позивач зобов`язався надати відповідачу кредитні кошти у розмірі 10 000,00 грн, а відповідач - повернути кредит та сплатити передбачені договором платежі.

Позивач зазначає, що кредитний договір був укладений шляхом обміну електронними повідомленнями за допомогою інформаційно-комунікаційної системи кредитодавця та підписаний відповідачем електронним підписом одноразовим ідентифікатором UA-9041.

На виконання умов договору ТОВ «БІЗНЕС ПОЗИКА», за твердженням позивача, перерахувало відповідачу 10 000,00 грн на банківську картку № НОМЕР_1 , реквізити якої були зазначені позичальником при заповненні анкетних даних в особистому кабінеті.

У зв`язку з неналежним виконанням відповідачем зобов`язань за кредитним договором позивач визначив станом на 05 червня 2026 року заборгованість у загальному розмірі 33 900,00 грн, яка складається із: 10 000,00 грн заборгованості за тілом кредиту, 16900,00 грн заборгованості за процентами за користування кредитом, 5 000,00 грн заборгованості за процентами, нарахованими відповідно до статті 625 ЦК України, та 2000,00 грн заборгованості за комісією.

У зв`язку з цим позивач просить стягнути з ОСОБА_2 на користь ТОВ «БІЗНЕС ПОЗИКА» заборгованість за договором № 567434-КС-002 про надання кредиту від 29 листопада 2025 року в загальному розмірі 33 900,00 грн та понесені судові витрати.

Стислий виклад позиції відповідача.

07 серпня 2026 року представник відповідача Січеславський І.А. подав відзив на позовну заяву, у якому просив у задоволенні позову відмовити.

Заперечуючи проти позову, представник відповідача послався, зокрема, на недоведеність позивачем фактичного надання кредитних коштів відповідачу. Зазначив, що долучені до позову документи не є належними та достатніми доказами зарахування 10000,00 грн на банківський рахунок, який належить ОСОБА_2 , а матеріали справи не містять первинних банківських документів, які б підтверджували завершення відповідної платіжної операції.

Окрім цього, сторона відповідача заперечила проти стягнення заявлених процентів, посилаючись на їх несправедливість та непропорційність, проти стягнення комісії, вважаючи відповідну умову договору нікчемною, а також проти стягнення 5 000,00 грн відповідно до статті 625 ЦК України, посилаючись на положення пункту 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України.

Окремо представник відповідача зазначив, що ОСОБА_2 проходить військову службу та на нього поширюються гарантії, передбачені пунктом 15 статті 14 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», у зв`язку з чим проценти за користування кредитом за період проходження військової служби, на його думку, нарахуванню не підлягали.

Доводи позивача за відповіддю на відзив

10 серпня 2026 року позивач подав відповідь на відзив, у якій заперечив проти доводів сторони відповідача та підтримав позовні вимоги у повному обсязі.

Позивач зазначив, що кредитний договір № 567434-КС-002 від 29 листопада 2025 року був укладений сторонами дистанційно, в електронній формі, шляхом обміну електронними повідомленнями через інформаційно-комунікаційну систему кредитодавця. За твердженням позивача, відповідач здійснив акцепт оферти в особистому кабінеті та підписав договір електронним підписом одноразовим ідентифікатором UA-9041, у зв`язку з чим доводи відзиву щодо відсутності кваліфікованого електронного підпису відповідача не спростовують факту укладення договору.

На підтвердження належного оформлення договору позивач додатково подав файл договору, файл із накладеним електронним підписом кредитодавця та протокол перевірки такого підпису, відповідно до якого кваліфікований електронний підпис директора ТОВ «БІЗНЕС ПОЗИКА» Тимощука Р.О. створено 29 листопада 2025 року о 23 год 52 хв 37 с, підпис успішно перевірено, а цілісність підписаних даних підтверджено.

Позивач також послався на направлення 29 листопада 2025 року о 23 год 53 хв на електронну адресу відповідача ІНФОРМАЦІЯ_1 повідомлення про укладення кредитного договору з його примірником та іншими документами у вкладеннях.

Заперечуючи доводи відповідача щодо недоведеності фактичного надання кредиту, позивач зазначив, що перерахування 10 000,00 грн здійснювалося через платіжного провайдера ТОВ «ПрофітГід» на банківську картку № НОМЕР_1 , зазначену відповідачем у його анкетних даних. На підтвердження правових підстав здійснення такого переказу позивач надав договір про надання послуг № ПГ-5 від 04 листопада 2020 року, укладений між ТОВ «БІЗНЕС ПОЗИКА» та ТОВ «ПрофітГід», а також протокол перевірки електронних підписів сторін цього договору.

Крім того, позивач подав знімок екрана сервісу перевірки BIN, згідно з яким перші шість цифр картки 516875 відповідають картці, емітованій АТ КБ «ПРИВАТБАНК», а також знімок екрана банківського застосунку, на якому отримувачем платежу за карткою № НОМЕР_1 зазначено « ОСОБА_3 ».

Щодо заперечень відповідача стосовно комісії позивач вказав, що пунктом 2.5 кредитного договору передбачена саме одноразова комісія за видачу кредиту у розмірі 2000,00 грн, а не комісія за обслуговування кредитної заборгованості чи надання інформації про стан кредиту, у зв`язку з чим вважав наведені відповідачем правові висновки щодо нікчемності комісій за обслуговування кредиту незастосовними до спірних правовідносин.

Щодо права відповідача на пільгу, передбачену пунктом 15 статті 14 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», позивач зазначив, що така пільга пов`язана з перебуванням особи на військовій службі у відповідний період. На думку позивача, подані разом із відзивом документи не підтверджували належним чином проходження відповідачем військової служби протягом усього строку дії кредитного договору з 29 листопада 2025 року до 16 травня 2026 року.

Процесуальні дії та рішення у справі.

Ухвалою суду від 25 червня 2026 року відкрито провадження у справі та визначено проводити її розгляд за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін.

Разом із позовною заявою позивач заявив клопотання про витребування у АТ КБ «ПРИВАТБАНК» відомостей щодо належності банківської картки № НОМЕР_1 та виписки про рух коштів за рахунком, відкритим для її обслуговування.

02 вересня 2026 року суд постановив ухвалу, якою клопотання позивача про витребування доказів задоволено частково та витребувано у АТ КБ «ПРИВАТБАНК» інформацію про те, чи була банківська картка № НОМЕР_1 емітована на ім`я ОСОБА_2 , а також виписку про рух коштів за відповідним рахунком за період з 29 листопада 2025 року до 05 грудня 2025 року включно.

23 вересня 2026 року на виконання зазначеної ухвали до суду надійшло повідомлення АТ КБ «ПРИВАТБАНК» разом із випискою за рахунком, відкритим для обслуговування банківської картки № НОМЕР_1 .

У судове засідання 06 жовтня 2026 року представник позивача не з`явився, просив розгляд справи проводити за його відсутності.

Відповідач у судове засідання не з`явився, його інтереси представляв адвокат Січеславський І.А., який заперечив проти задоволення позову та підтримав доводи, викладені у відзиві. Представник відповідача додатково звернув увагу суду на те, що надана АТ КБ «ПРИВАТБАНК» виписка, на його думку, не підтверджує факту зарахування 29 листопада 2025 року на рахунок відповідача кредитних коштів саме від ТОВ «БІЗНЕС ПОЗИКА».

Фактичні обставини справи, встановлені судом за доказами сторін

На підтвердження заявлених вимог позивачем надано договір № 567434-КС-002 про надання кредиту від 29 листопада 2025 року, укладений між ТОВ «БІЗНЕС ПОЗИКА» та ОСОБА_2 , РНОКПП НОМЕР_2 , з використанням інформаційно-комунікаційних систем, дистанційно, в електронній формі. За змістом договору акцепт здійснювався в інформаційно-комунікаційній системі кредитодавця шляхом введення одноразового ідентифікатора та натискання кнопки «ПІДПИСУЮ».

Відповідно до пункту 2.1 договору кредитодавець зобов`язався надати позичальнику кредит у розмірі 10 000,00 грн на засадах строковості, поворотності та платності, а позичальник - повернути кредит, сплатити проценти за користування кредитом та комісію у порядку й на умовах, визначених договором і Правилами надання споживчих кредитів ТОВ «БІЗНЕС ПОЗИКА».

Згідно з пунктом 2.3 договору строк кредитування становив 24 тижні. Пунктом 2.4 передбачено стандартну фіксовану процентну ставку у розмірі 1 % на день. Відповідно до пункту 2.5 договору комісія за видачу кредиту становила 2 000,00 грн та підлягала одноразовому нарахуванню в дату видачі кредиту.

Пунктом 2.7 договору визначено загальний розмір наданого кредиту у сумі 10000,00 грн, пунктом 2.8 - строк дії договору до 16 травня 2026 року. Орієнтовна загальна вартість кредиту відповідно до пункту 2.9 становила 24 732,10 грн, загальні витрати за кредитом згідно з пунктом 2.10 - 14 732,10 грн, орієнтовна реальна річна процентна ставка за пунктом 2.11 - 6918,28 %, денна процентна ставка за пунктом 2.12 - 0,87 %.

Відповідно до пункту 4.2.1 договору проценти за користування кредитом нараховувалися за стандартною процентною ставкою, визначеною пунктом 2.4 договору. Пунктом 4.2.2 передбачено графік із дванадцяти платежів у період з 13 грудня 2025 року до 16 травня 2026 року. Загальна сума платежів за графіком становила 24 572,32 грн, у тому числі 12 572,32 грн процентів за користування кредитом, 10 000,00 грн основної суми кредиту та 2 000,00 грн комісії за надання кредиту.

У паспорті споживчого кредиту зазначено суму кредиту 10 000,00 грн, строк кредитування 169 днів (24 тижні), спосіб надання кредиту - безготівковий, протягом трьох робочих днів. Паспортом також передбачено фіксовану процентну ставку 365 % річних, комісію за надання кредиту у розмірі 2 000,00 грн, загальні витрати за кредитом 14 732,10 грн та орієнтовну загальну вартість кредиту 24 732,10 грн.

З наданої позивачем пропозиції (оферти) укласти договір про надання кредиту № 567434-КС-002 від 29 листопада 2025 року вбачається, що вона була адресована ОСОБА_2 , РНОКПП НОМЕР_2 , та передбачала укладення договору дистанційно, в електронній формі, з використанням інформаційно-комунікаційних систем. Оферта підписана від імені кредитодавця директором ОСОБА_4 кваліфікованим електронним підписом 29 листопада 2025 року о 23 год 52 хв 09 с.

З акцепту пропозиції вбачається, що ОСОБА_2 , РНОКПП НОМЕР_2 , підтвердив повне та безумовне прийняття умов оферти. В акцепті зазначені його паспортні дані, адреса проживання, номер платіжного засобу НОМЕР_1 , номер телефону НОМЕР_4 та електронна адреса ІНФОРМАЦІЯ_1. Документ підписано електронним підписом одноразовим ідентифікатором UA-9041 з номера телефону НОМЕР_5 29 листопада 2025 року о 23 год 52 хв 38 с.

Візуальна форма послідовності дій клієнта, сформована ТОВ «БІЗНЕС ПОЗИКА», містить відомості про вхід ОСОБА_2 29 листопада 2025 року о 23 год 51 хв 44 с до особистого кабінету з використанням номера телефону, формування та надання йому паспорта споживчого кредиту, направлення на його номер телефону одноразового ідентифікатора UA-9777 для підписання паспорта споживчого кредиту, а також направлення о 23 год 52 хв 28 с одноразового ідентифікатора UA-9041 для підписання договору.

За змістом цієї ж візуальної форми 29 листопада 2025 року о 23 год 52 хв 47 с клієнт акцептував умови оферти та підписав договір одноразовим ідентифікатором UA-9041, а від імені товариства договір був підписаний кваліфікованим електронним підписом відповідальної особи.

Анкета клієнта, сформована як витяг з інформаційно-телекомунікаційної системи ТОВ «БІЗНЕС ПОЗИКА», містить дані ОСОБА_2 : РНОКПП НОМЕР_2 , дату народження ІНФОРМАЦІЯ_2 , паспорт серії НОМЕР_6 , електронну адресу ІНФОРМАЦІЯ_1 , фінансовий номер телефону НОМЕР_5 . У ній також зазначено бажану суму кредиту 10 000,00 грн, дату отримання кредиту 29 листопада 2025 року та номер банківської картки для перерахування коштів НОМЕР_1 .

На підтвердження переказу кредитних коштів позивачем надано документ ТОВ «ПрофітГід» під назвою «Підтвердження щодо здійснення переказу грошових коштів», відповідно до якого в межах договору про надання фінансових платіжних послуг з переказу коштів № ПГ-5 від 04 листопада 2020 року та на підставі платіжної інструкції відправника 29 листопада 2025 року о 23 год 53 хв ТОВ «ПрофітГід» здійснило переказ 10 000,00 грн. Платником зазначено ТОВ «БІЗНЕС ПОЗИКА», номер транзакції 46445-31811-44204, номер платіжної картки отримувача НОМЕР_1 , емітент картки - PRIVAT BANK, код авторизації 114609, RRN 533323269843, призначення переказу - «Перерах. коштiв ОСОБА_2 ІПН НОМЕР_2 зг. кред.дог. №567434-КС-002 від 29.11.2025».

На виконання ухвали суду від 02 вересня 2026 року АТ КБ «ПРИВАТБАНК» листом від 15 вересня 2026 року № 20.1.0.0.0/7-260909/64417-БТ повідомило, що на ім`я ОСОБА_2 , РНОКПП НОМЕР_2 , у банку емітовано банківську картку № НОМЕР_1 , до якої відкрито рахунок № НОМЕР_7 .

До повідомлення банку долучено виписку за вказаним рахунком за період з 29 листопада 2025 року до 05 грудня 2025 року.

З виписки АТ КБ «ПРИВАТБАНК» вбачається, що 29 листопада 2025 року на рахунку, відкритому для обслуговування банківської картки № НОМЕР_1 , відображено операцію із зарахування 10 000,00 грн. У графі «Деталі операції» щодо цього зарахування зазначено: «ОСОБА_2, 12G, KOZHUMIATSKA ST.». Після здійснення цієї операції залишок коштів на рахунку становив 10 262,08 грн.

Водночас у банківській виписці щодо зазначеної операції із зарахування 10 000,00 грн не міститься найменування ТОВ «БІЗНЕС ПОЗИКА», номера кредитного договору № 567434-КС-002 або іншого призначення платежу, яке б безпосередньо пов`язувало це зарахування з кредитним договором від 29 листопада 2025 року.

З наданого позивачем розрахунку заборгованості за кредитним договором № 567434-КС-002 вбачається, що розрахунок виконано станом на 09 червня 2026 року, при цьому датою надання кредиту зазначено 29 листопада 2025 року, суму первісного кредиту - 10 000,00 грн, стандартну процентну ставку - 1 % на день.

Відповідно до розрахунку 29 листопада 2025 року на суму кредиту 10 000,00 грн нараховано 100,00 грн процентів за користування кредитом та 2 000,00 грн комісії. Надалі проценти нараховувалися щоденно із розрахунку 1 % від суми кредиту, тобто по 100,00 грн за кожен день користування кредитом.

Із розрахунку також вбачається, що будь-яких платежів від відповідача в рахунок погашення кредиту, процентів, комісії чи інших нарахувань позивачем не зафіксовано.

За період кредитування з 29 листопада 2025 року до 16 травня 2026 року позивачем нараховано 16 900,00 грн процентів за користування кредитом та 2 000,00 грн комісії. Починаючи з 14 грудня 2025 року в розрахунку також відображалося нарахування за статтею 625 ЦК України, загальний розмір якого визначено позивачем у сумі 5 000,00 грн.

Станом на 16 травня 2026 року, тобто на дату закінчення строку кредитування, відповідно до розрахунку заборгованість складалася з 10 000,00 грн основної суми кредиту, 16 900,00 грн процентів за користування кредитом, 2 000,00 грн комісії та 5 000,00 грн нарахувань відповідно до статті 625 ЦК України. Після 16 травня 2026 року нові проценти за користування кредитом та інші платежі в розрахунку не нараховувалися, а загальний розмір заборгованості залишався незмінним.

Згідно з підсумковою частиною розрахунку за період з 29 листопада 2025 року до 16 травня 2026 року позивачем зазначено: видано кредиту - 10 000,00 грн, нараховано процентів - 16 900,00 грн, нараховано комісії - 2 000,00 грн, нараховано відповідно до статті 625 ЦК України - 5 000,00 грн. Загальна сума сплачених відповідачем коштів у розрахунку зазначена у розмірі 0,00 грн. Залишок заборгованості станом на 09 червня 2026 року визначено у сумі 33 900,00 грн.

Довідкою ТОВ «БІЗНЕС ПОЗИКА» про стан заборгованості за договором № 567434-КС-002 від 29 листопада 2025 року також визначено, що станом на 09 червня 2026 року загальна заборгованість ОСОБА_2 становить 33 900,00 грн, з яких: 10 000,00 грн - заборгованість за кредитом, 16 900,00 грн - заборгованість за процентами, 2 000,00 грн - заборгованість за комісією, 5 000,00 грн - заборгованість за процентами відповідно до статті 625 ЦК України; заборгованість за штрафами зазначена у розмірі 0,00 грн.

На підтвердження укладення кредитного договору позивачем додатково надано протокол створення та перевірки кваліфікованого та удосконаленого електронного підпису щодо файла «Договір про надання кредиту.p7s». Із протоколу вбачається, що перевірка підпису проведена успішно, цілісність даних підтверджена. Підписувачем зазначено директора ТОВ «БІЗНЕС ПОЗИКА» Тимощука Руслана Олександровича, а часом накладення кваліфікованого електронного підпису - 29 листопада 2025 року о 23 год 52 хв 37 с.

Із роздруківки електронного повідомлення вбачається, що 29 листопада 2025 року о 23 год 53 хв з електронної адреси info@bizpozyka.com на адресу ІНФОРМАЦІЯ_1 надіслано повідомлення із темою «БізнесПозика. Укладено Договір!». У повідомленні адресатом зазначено ОСОБА_2 , повідомлено про укладення договору, кінцеву дату погашення кредиту 16 травня 2026 року та направлення примірника укладеного договору. У переліку вкладень зазначені Правила до договору № 567434-КС-002 від 29 листопада 2025 року, договір про надання кредиту у форматах PDF та P7S, а також таблиця обчислення у форматах PDF та P7S.

Позивачем також надано договір про надання послуг № ПГ-5 від 04 листопада 2020 року, укладений між ТОВ «БІЗНЕС ПОЗИКА» як клієнтом та ТОВ «ПрофітГід» як установою. Відповідно до пункту 1.1 цього договору ТОВ «ПрофітГід» надає дистанційне обслуговування, фінансові послуги з прийому платежів на користь клієнта, а також забезпечує технологічне обслуговування з прийому платежів та/або перерахування грошових коштів. Пунктом 1.1.1 передбачено, що технологічне обслуговування прийому платежів та перерахування коштів здійснюється на підставі співробітництва з оператором послуг платіжної інфраструктури з використанням системи Platon.

До цього договору позивачем долучено протокол створення та перевірки електронних підписів, відповідно до якого цілісність даних договору № ПГ-5 підтверджено, а електронні підписи від імені ТОВ «БІЗНЕС ПОЗИКА» та ТОВ «ПрофітГід» успішно перевірено.

На підтвердження належності банківської картки до відповідного банку позивачем надано знімок екрана вебсервісу перевірки BIN, на якому за першими шістьма цифрами номера картки НОМЕР_8 банком зазначено «ПриватБанк», платіжною системою - Mastercard, типом картки - дебетова.

Також позивачем надано знімок екрана банківського застосунку із формою підтвердження переказу, у якій отримувачем зазначено « ОСОБА_3 », номер картки отримувача - НОМЕР_1 .

На підтвердження своїх заперечень відповідачем подано копії документів, що посвідчують його особу та підтверджують проходження військової служби.

З копії паспорта громадянина України серії НОМЕР_6 вбачається, що ОСОБА_2 народився ІНФОРМАЦІЯ_2 у с. Верба Володимир-Волинського району Волинської області. Паспорт виданий Володимир-Волинським МВ УМВС України у Волинській області 02 жовтня 2001 року. У паспорті міститься відмітка про зареєстроване місце проживання у АДРЕСА_1 .

Також відповідачем надано копію довідки про присвоєння ідентифікаційного номера, відповідно до якої ОСОБА_2 присвоєно РНОКПП НОМЕР_2 .

Із копії військового квитка на ім`я ОСОБА_2 вбачається, що у 2023 році його було призвано на військову службу під час мобілізації. У військовому квитку міститься посилання на Указ Президента України № 255/2023.

Крім того, відповідачем надано копію посвідчення учасника бойових дій серії НОМЕР_9 , виданого на ім`я ОСОБА_2 .

З довідки військової частини НОМЕР_10 Міністерства оборони України від 07 липня 2026 року № 1927 вбачається, що ОСОБА_2 перебуває на військовій службі за мобілізацією у військовій частині НОМЕР_10 . Довідку видано для подання до Володимирського міського суду Волинської області.

Застосовані судом норми права, мотиви та висновки суду.

Відповідно до частин першої-третьої статті 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, установлених цим Кодексом.

Згідно з частиною першою статті 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Відповідно до статті 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд установлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

За змістом статей 77, 78 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування, а суд не бере до уваги докази, одержані з порушенням порядку, встановленого законом. Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Згідно зі статтею 80 ЦПК України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Частиною першою статті 81 ЦПК України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Відповідно до статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Отже, вирішуючи цей спір, суд оцінює не окремо взятий документ, а всю сукупність доказів, якими сторони обґрунтовують свої вимоги та заперечення.

Щодо укладення кредитного договору та фактичного надання кредиту.

Відповідно до частини першої статті 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

За змістом статті 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Відповідно до частини першої статті 205 ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій, у тому числі електронній, формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.

Згідно зі статтею 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у тому числі електронних, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони, або які надсилалися ними до інформаційно-комунікаційної системи, що використовується сторонами.

Відповідно до частини першої статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Згідно зі статтею 627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

За змістом статей 638, 639 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони у належній формі досягли згоди з усіх його істотних умов. Якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-комунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі.

Положеннями статей 11, 12 Закону України «Про електронну комерцію» передбачено можливість укладення електронного договору шляхом направлення оферти та її акцепту, а також підписання електронного правочину електронним підписом одноразовим ідентифікатором.

Досліджені судом докази у своїй сукупності підтверджують, що 29 листопада 2025 року між ТОВ «БІЗНЕС ПОЗИКА» та ОСОБА_2 був укладений договір № 567434-КС-002 про надання кредиту.

Оферта була адресована саме ОСОБА_2 із зазначенням його РНОКПП НОМЕР_2 . Акцепт містить його паспортні дані, номер телефону, електронну адресу ІНФОРМАЦІЯ_1 та номер платіжного засобу НОМЕР_1 . Договір підписаний позичальником електронним підписом одноразовим ідентифікатором UA-9041, надісланим на зазначений ним номер телефону.

Візуальна форма послідовності дій клієнта узгоджується з наведеними документами та відображає вхід відповідача до особистого кабінету, отримання ним паспорта споживчого кредиту, направлення одноразових ідентифікаторів і подальше акцептування оферти та підписання договору.

Того ж дня після укладення договору на електронну адресу ІНФОРМАЦІЯ_1 кредитодавцем було направлено повідомлення про укладення договору разом із його примірником та іншими документами.

Наведені докази є взаємопов`язаними, містять тотожні персональні та контактні дані відповідача і послідовно відображають процедуру укладення електронного договору. Доказів того, що зазначений номер телефону, електронна адреса або банківська картка використовувалися іншою особою без волі ОСОБА_2 , стороною відповідача не подано.

Тому заперечення щодо недоведеності укладення кредитного договору суд відхиляє.

Суд також вважає доведеним факт фактичного надання відповідачу кредитних коштів у розмірі 10 000,00 грн.

В анкеті клієнта ОСОБА_2 зазначив для перерахування кредитних коштів банківську картку № НОМЕР_1 .

ТОВ «ПрофітГід», яке на підставі договору № ПГ-5 від 04 листопада 2020 року здійснювало для ТОВ «БІЗНЕС ПОЗИКА» технологічне обслуговування переказів грошових коштів, підтвердило успішний переказ 29 листопада 2025 року о 23 год 53 хв суми 10 000,00 грн від ТОВ «БІЗНЕС ПОЗИКА» на картку НОМЕР_1 . У документі зазначено номер транзакції 46445-31811-44204, код авторизації 114609, RRN 533323269843 та призначення переказу із зазначенням ОСОБА_2 , його РНОКПП та номера кредитного договору № 567434-КС-002.

АТ КБ «ПРИВАТБАНК» на виконання ухвали суду підтвердило, що банківська картка № НОМЕР_1 емітована саме на ім`я ОСОБА_2 та пов`язана з його банківським рахунком.

Банківська виписка за цим рахунком містить відомості про зарахування 29 листопада 2025 року 10 000,00 грн.

Суд погоджується з представником відповідача в тій частині, що сама банківська виписка не містить найменування ТОВ «БІЗНЕС ПОЗИКА» або номера кредитного договору у реквізитах цієї операції. Однак ця обставина не спростовує факту надання кредиту, оскільки виписка не оцінюється ізольовано від інших доказів.

Документ платіжного провайдера містить відомості про платника, суму, дату, час, номер платіжної картки, номер транзакції, код авторизації, RRN та призначення платежу. Банківська виписка підтверджує зарахування у той самий день тотожної суми 10 000,00 грн на картку, належність якої відповідачу офіційно підтверджена банком.

Збіг особи отримувача, номера платіжного засобу, суми та дати операції в сукупності з документом платіжного провайдера утворює послідовний та достатній доказовий ланцюг фактичного перерахування кредитних коштів саме ОСОБА_2 .

Будь-яких доказів існування іншого, не пов`язаного з кредитним договором, зарахування 10 000,00 грн на цей рахунок 29 листопада 2025 року сторона відповідача не надала.

Отже, позивач довів як укладення кредитного договору № 567434-КС-002 від 29 листопада 2025 року, так і виконання свого обов`язку щодо надання відповідачу кредиту у сумі 10 000,00 грн.

Щодо виникнення та виконання кредитного зобов`язання.

Відповідно до статті 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, у якому одна сторона зобов`язана вчинити на користь другої сторони певну дію, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Згідно зі статтями 525, 526 ЦК України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом, а зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог законодавства.

Відповідно до частини першої статті 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк його виконання, воно підлягає виконанню у цей строк.

За змістом статті 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання.

Відповідно до частини першої статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно зі статтею 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику у строк та в порядку, встановлених договором.

За змістом статті 1054 ЦК України за кредитним договором кредитодавець зобов`язується надати грошові кошти позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Відповідно до договору відповідачу було надано кредит у сумі 10 000,00 грн строком на 24 тижні, а строк дії договору визначено до 16 травня 2026 року.

Матеріали справи не містять доказів повернення ОСОБА_2 отриманих 10000,00 грн. Відповідно до розрахунку кредитодавця жодного платежу в рахунок погашення тіла кредиту відповідач не здійснив, а доказів протилежного суду не подано.

Отже, після спливу погодженого сторонами строку виконання зобов`язання основний борг у сумі 10 000,00 грн залишився непогашеним та підлягає стягненню з відповідача.

Щодо структури заявленої заборгованості.

Позивач просить стягнути 33 900,00 грн, з яких: 10 000,00 грн основної суми кредиту, 16 900,00 грн процентів за користування кредитом, 2 000,00 грн комісії та 5 000,00 грн процентів, нарахованих відповідно до статті 625 ЦК України.

Щодо процентів за користування кредитом.

Пунктом 2.4 договору встановлена фіксована стандартна процентна ставка у розмірі 1 % на день. За розрахунком кредитодавця за період з 29 листопада 2025 року до 16 травня 2026 року нараховано 16 900,00 грн процентів.

Разом із тим право кредитодавця на договірні проценти в цьому випадку обмежене спеціальною нормою закону, яка встановлює пільгу для військовослужбовців.

Відповідно до пункту 15 статті 14 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» військовослужбовцям, призваним на військову службу під час мобілізації, на весь час їх призову проценти за користування кредитом не нараховуються, за винятком прямо передбачених законом видів кредитних договорів.

Спірний договір не належить до визначених законом винятків із цієї пільги.

Судом установлено, що ОСОБА_2 був призваний на військову службу під час мобілізації у 2023 році та проходив військову службу за мобілізацією.

Ця обставина підтверджується сукупністю поданих відповідачем доказів.

У військовому квитку міститься запис про призов ОСОБА_2 на військову службу під час мобілізації у 2023 році.

Посвідчення учасника бойових дій серії НОМЕР_9 підтверджує набуття відповідачем відповідного статусу у зв`язку з проходженням військової служби.

Довідкою військової частини НОМЕР_10 від 07 липня 2026 року № 1927 підтверджено, що ОСОБА_2 станом на дату її видачі перебував на військовій службі за мобілізацією у військовій частині НОМЕР_10 .

Ці докази узгоджуються між собою та підтверджують безперервне проходження відповідачем військової служби за мобілізацією у період, який охоплює весь строк дії кредитного договору з 29 листопада 2025 року до 16 травня 2026 року.

Заперечення позивача про те, що подані відповідачем докази не підтверджують проходження ним військової служби протягом строку дії кредитного договору, спростовуються зазначеними доказами. Відповідні сторінки військового квитка не містять відомостей про звільнення відповідача у період з 2023 по 07 липня 2026 року з військової служби.

Встановлена пунктом 15 статті 14 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» пільга виникає безпосередньо із закону та пов`язана з установленим фактом проходження особою військової служби у відповідний період. Закон не ставить виникнення права на цю пільгу в залежність від попереднього повідомлення кредитодавця про статус військовослужбовця.

Тому відсутність у кредитодавця відповідної інформації на момент укладення договору або під час здійснення нарахувань не створює правових підстав для стягнення процентів, які законом заборонено нараховувати такому позичальнику.

Оскільки всі заявлені позивачем 16 900,00 грн процентів за користування кредитом нараховані за період, протягом якого ОСОБА_2 проходив військову службу за мобілізацією, така вимога задоволенню не підлягає.

Щодо комісії за надання кредиту.

Пунктом 2.5 договору передбачено одноразову комісію за видачу кредиту у сумі 2000,00 грн, яка нараховується в дату видачі кредиту.

Ця комісія також відображена у паспорті споживчого кредиту та включена до загальних витрат за кредитом.

За своєю договірною природою спірний платіж є одноразовою комісією, пов`язаною безпосередньо з видачею кредиту. Він не є платою за надання інформації про стан кредитної заборгованості, періодичне обслуговування рахунку чи іншою послугою, яка відповідно до імперативної норми закону повинна надаватися споживачеві безоплатно.

Тому правові висновки щодо нікчемності умов договору, якими встановлена плата за інформацію про стан кредитної заборгованості, самі по собі до цієї комісії не застосовуються.

Відповідач не пред`являв окремої позовної вимоги про визнання недійсною умови пункту 2.5 договору або про зміну цієї умови.

За змістом статті 204 ЦК України правочин та його умови є правомірними, якщо їх недійсність прямо не встановлена законом або якщо вони не визнані судом недійсними.

У постанові Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 07 вересня 2026 року у справі № 552/672/23 зроблено висновок про необхідність розмежовувати нікчемність умови правочину, її оспорюваність та тлумачення умов договору. Суд зобов`язаний врахувати нікчемність умови незалежно від заявлення відповідної вимоги, однак не вправі без належної позовної вимоги визнавати недійсною або змінювати оспорювану умову договору лише з мотивів її невигідності, надмірності чи несправедливості.

Недійсність умови пункту 2.5 договору про одноразову комісію за видачу кредиту прямо законом не встановлена, а вимоги про визнання цієї умови недійсною відповідачем не заявлено.

Отже, правових підстав не застосовувати погоджену сторонами умову про одноразову комісію за видачу кредиту суд не встановив.

Ураховуючи доведений факт видачі кредиту, комісія у сумі 2 000,00 грн нарахована відповідно до пункту 2.5 договору та підлягає стягненню з відповідача.

Щодо 5 000,00 грн процентів відповідно до статті 625 ЦК України.

Частиною другою статті 625 ЦК України передбачена відповідальність боржника, який прострочив виконання грошового зобов`язання.

Пунктом 7.5 кредитного договору сторони передбачили нарахування у разі прострочення грошового зобов`язання процентів річних відповідно до статті 625 ЦК України.

З наданого позивачем розрахунку вбачається, що такі нарахування здійснювалися у період дії воєнного стану, а їх загальний розмір визначено у сумі 5 000,00 грн.

Водночас пунктом 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України встановлено спеціальне правило, відповідно до якого у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування позичальник у разі прострочення виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого йому було надано кредит, звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця неустойки за таке прострочення.

Такий висновок відповідає правовій позиції, викладеній Верховним Судом у постанові від 16 квітня 2026 року у справі № 751/4086/24, згідно з якою пункт 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України є спеціальною нормою щодо відповідальності позичальника за кредитним договором у період воєнного стану.

Оскільки заявлені позивачем 5 000,00 грн прямо нараховані ним як відповідальність за статтею 625 ЦК України за прострочення виконання кредитного зобов`язання у період дії воєнного стану, правові підстави для їх стягнення відсутні.

Тому в задоволенні позовної вимоги про стягнення 5 000,00 грн процентів відповідно до статті 625 ЦК України слід відмовити.

Висновок за результатами розгляду справи.

Оцінивши зібрані у справі докази окремо та в їх сукупності, суд дійшов висновку, що позивач належними, допустимими, достовірними та достатніми доказами підтвердив укладення між сторонами договору № 567434-КС-002 про надання кредиту від 29 листопада 2025 року, фактичне надання ОСОБА_2 кредитних коштів у сумі 10 000,00 грн та невиконання відповідачем обов`язку щодо їх повернення.

У зв`язку з цим вимога про стягнення 10 000,00 грн основної суми кредиту є обґрунтованою та підлягає задоволенню.

Також підлягає стягненню передбачена пунктом 2.5 договору одноразова комісія за видачу кредиту у сумі 2 000,00 грн, недійсність якої прямо законом не встановлена та яка не була оспорена відповідачем у належний процесуальний спосіб.

Водночас у стягненні 16 900,00 грн процентів за користування кредитом слід відмовити, оскільки вони нараховані за період проходження відповідачем військової служби за мобілізацією, протягом якого на нього поширювалася пільга, передбачена пунктом 15 статті 14 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей».

У стягненні 5 000,00 грн процентів, нарахованих відповідно до статті 625 ЦК України, також слід відмовити у зв`язку з прямою законодавчою забороною застосування такої відповідальності до позичальника за кредитним договором у період дії воєнного стану.

Отже, позов ТОВ «БІЗНЕС ПОЗИКА» підлягає частковому задоволенню у загальному розмірі 12 000,00 грн, з яких 10 000,00 грн - заборгованість за кредитом та 2 000,00 грн - комісія за видачу кредиту. У задоволенні позовних вимог в іншій частині слід відмовити.

Судові витрати.

Відповідно до частини першої статті 133 ЦПК України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Згідно з частиною першою статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

При зверненні до суду позивач сплатив судовий збір у розмірі 2 662,40 грн.

Позов заявлено на загальну суму 33 900,00 грн, з яких суд визнав обґрунтованими вимоги на суму 12 000,00 грн.

Таким чином, позовні вимоги задоволено у розмірі 35,40 % від загальної ціни позову.

Відповідно, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню судовий збір пропорційно задоволеним позовним вимогам у сумі 942,44 грн.

Інша частина сплаченого позивачем судового збору залишається за позивачем у зв`язку з відмовою у задоволенні позову в решті вимог.

Керуючись статтями 4, 12, 13, 76-81, 89, 133, 141, 258, 259, 263-265, 268, 273 ЦПК України, статтями 202, 204, 205, 207, 509, 525, 526, 530, 610, 625, 626, 627, 638, 639, 1048, 1049, 1054 ЦК України, статтями 11, 12 Закону України «Про електронну комерцію», пунктом 15 статті 14 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», пунктом 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України, суд, -

УХВАЛИВ:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «БІЗНЕС ПОЗИКА» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором - задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «БІЗНЕС ПОЗИКА» заборгованість за договором № 567434-КС-002 про надання кредиту від 29 листопада 2025 року у загальному розмірі 12 000 (дванадцять тисяч) гривень 00 копійок, яка складається з:

- 10 000 (десять тисяч) гривень 00 копійок - заборгованості за кредитом;

- 2 000 (дві тисячі) гривень 00 копійок - заборгованості за комісією за видачу кредиту.

У задоволенні позовних вимог про стягнення 16 900 (шістнадцять тисяч дев`ятсот) гривень 00 копійок процентів за користування кредитом та 5 000 (п`ять тисяч) гривень 00 копійок процентів, нарахованих відповідно до статті 625 ЦК України, - відмовити.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «БІЗНЕС ПОЗИКА» 942 (дев`ятсот сорок дві) гривні 44 копійки судового збору.

В іншій частині судові витрати зі сплати судового збору покласти на позивача.

Рішення може бути оскаржене до Волинського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційну скаргу подано протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «БІЗНЕС ПОЗИКА», код ЄДРПОУ 41084239, місцезнаходження: 01133, м. Київ, бульвар Лесі Українки, буд. 26, офіс 411.

Відповідач: ОСОБА_2 , РНОКПП НОМЕР_2 , місце проживання: АДРЕСА_2 .

Суддя І.Р. Вітер