Рішення № 140383912, 06.10.2026, Володимирський міський суд Волинської області (до 25.04.2025 - Володимир-Волинський міський суд Волинської області)

183/8776/26

2/154/2055/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 жовтня 2026 року м. Володимир

Володимирський міський суд Волинської області у складі:

головуючого судді Вітера І.Р.,

з участю секретаря судових засідань Багдасарової Л.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ДЕАЛ ФІНАНС ГРУП» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором позики,

ВСТАНОВИВ:

13 липня 2026 року Товариство з обмеженою відповідальністю «ДЕАЛ ФІНАНС ГРУП» через систему «Електронний суд» звернулося до Самарівського міськрайонного суду Дніпропетровської області з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором позики № 75951643 від 25 липня 2021 року.

Позивач просить стягнути з відповідача заборгованість у загальному розмірі 16942,51 грн, з яких: 5 000,00 грн - заборгованість за основною сумою боргу та 11 942,51 грн - заборгованість за процентами, а також понесені судові витрати, що складаються із судового збору в розмірі 2 662,40 грн та витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 4 500,00 грн.

Обґрунтування позовних вимог

В обґрунтування позову зазначено, що 25 липня 2021 року між ТОВ «1 БЕЗПЕЧНЕ АГЕНТСТВО НЕОБХІДНИХ КРЕДИТІВ» та ОСОБА_1 в електронній формі укладено договір позики № 75951643, відповідно до якого відповідачу надано кредитні кошти у сумі 3500,00 грн, а цього ж дня за домовленістю сторін суму позики збільшено до 5 000,00 грн.

Позивач посилається на те, що кредитні кошти були перераховані на платіжну картку, зазначену відповідачем при оформленні договору, однак зобов`язання щодо своєчасного та повного повернення позики і сплати процентів відповідачем належним чином не виконані, внаслідок чого утворилася заявлена до стягнення заборгованість.

Позивач також зазначає, що право вимоги за вказаним договором позики у встановленому законом порядку перейшло до ТОВ «ДЕАЛ ФІНАНС ГРУП», у зв`язку з чим останнє набуло права вимагати від відповідача виконання грошового зобов`язання.

Процесуальні дії та рішення у справі, позиції сторін

Ухвалою Самарівського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 27 липня 2026 року встановлено, що ОСОБА_1 перебуває на обліку як внутрішньо переміщена особа та фактично проживає за адресою: АДРЕСА_1 , у зв`язку з чим цивільну справу передано за територіальною підсудністю до Володимирського міського суду Волинської області.

09 вересня 2026 року справа надійшла до Володимирського міського суду Волинської області.

Ухвалою Володимирського міського суду Волинської області від 09 вересня 2026 року позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі, розгляд справи постановлено здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін.

Цією ж ухвалою задоволено клопотання позивача про витребування доказів та витребувано в Акціонерного товариства Комерційний банк «ПРИВАТБАНК» інформацію щодо належності ОСОБА_1 платіжної картки № НОМЕР_1 та, у разі її належності відповідачу, виписку по відповідному картковому рахунку за період з 25 липня 2021 року по 28 липня 2021 року.

25 вересня 2026 року до суду надійшов відзив ОСОБА_1 на позовну заяву, у якому відповідач позовні вимоги не визнав та просив відмовити у їх задоволенні.

Заперечуючи проти позову, відповідач, зокрема, посилався на недоведеність належними та допустимими доказами факту отримання ним кредитних коштів, правильності визначення позивачем розміру заборгованості та правомірності нарахування заявлених до стягнення процентів.

Відповідач зазначав, що надані позивачем платіжні документи та розрахунок заборгованості не є достатніми доказами фактичного зарахування кредитних коштів на належний йому банківський рахунок та руху коштів за таким рахунком, а виписки з банківського рахунку позивач до позову не надав.

Окремо відповідач заперечував проти розміру нарахованих процентів, посилаючись на строк кредитування тривалістю 30 календарних днів, відсутність належно погоджених умов щодо подальшого нарахування процентів після закінчення строку кредитування та несправедливість умов договору щодо автоматичного продовження строку користування кредитом.

Також відповідач посилався на свій статус військовослужбовця та передбачені законодавством пільги щодо ненарахування процентів за користування кредитом у період проходження військової служби. На підтвердження відповідних доводів до відзиву долучив копії військового квитка та посвідчення ветерана війни - учасника бойових дій.

Крім того, відповідач заперечив проти заявленого позивачем розміру витрат на професійну правничу допомогу, вважаючи їх неспівмірними зі складністю справи, обсягом наданих адвокатом послуг та фактично виконаної роботи.

30 вересня 2026 року до суду надійшла відповідь ТОВ «ДЕАЛ ФІНАНС ГРУП» на відзив, у якій позивач не погодився із запереченнями відповідача та наполягав на задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

Позивач зазначив, що факт надання відповідачу кредитних коштів підтверджується електронними платіжними інструкціями від 25 липня 2021 року, довідками ТОВ «ФІНЕКСПРЕС» та листом первісного кредитора ТОВ «1 БЕЗПЕЧНЕ АГЕНТСТВО НЕОБХІДНИХ КРЕДИТІВ».

Щодо посилань відповідача на пільги для військовослужбовців позивач зазначив, що з наданих відповідачем документів убачається його мобілізація 19 квітня 2022 року, тоді як проценти за договором позики нараховувалися за період з 25 липня 2021 року по 14 січня 2022 року, тобто до початку підтвердженого відповідачем періоду проходження військової служби.

05 жовтня 2026 року на виконання ухвали суду від 09 вересня 2026 року надійшла відповідь АТ КБ «ПРИВАТБАНК» із відомостями щодо належності відповідачу платіжної картки та випискою по відповідному рахунку за період з 25 липня 2021 року по 28 липня 2021 року.

У судове засідання 06 жовтня 2026 року учасники справи не з`явилися.

Представник позивача у відповіді на відзив просила здійснювати розгляд справи за її відсутності та позовні вимоги задовольнити у повному обсязі.

Суд, ураховуючи положення статті 223 ЦПК України, дійшов висновку про можливість розгляду справи за відсутності учасників справи за наявними у справі матеріалами.

У зв`язку з неявкою в судове засідання всіх учасників справи, відповідно до частини другої статті 247 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Фактичні обставини справи, встановлені судом за доказами сторін

25 липня 2021 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «1 БЕЗПЕЧНЕ АГЕНТСТВО НЕОБХІДНИХ КРЕДИТІВ» та ОСОБА_1 укладено в електронній формі договір позики № 75951643 на умовах повернення позики в кінці строку позики.

Відповідно до пункту 1 договору позикодавець зобов`язався передати позичальнику у власність грошові кошти шляхом їх перерахування на банківський картковий рахунок позичальника, а позичальник - повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів у день закінчення строку позики або достроково та сплатити проценти за користування позикою.

Пунктами 2.1-2.3 договору первісно визначено суму позики у розмірі 3 450,00 грн, строк позики - 30 днів та базову фіксовану процентну ставку - 1,99 % на день.

Датою надання позики визначено 25 липня 2021 року, а первісною датою її повернення - 24 серпня 2021 року. Договором також передбачено знижену процентну ставку у розмірі 0,50 % на день, яка застосовується відповідно до умов програми лояльності, та процентну ставку за понадстрокове користування позикою у розмірі 2,70 % на день із зазначенням, що така ставка не застосовується у період карантину.

Орієнтовна реальна річна процентна ставка за договором зазначена у розмірі 443,3%, а орієнтовна загальна вартість позики - 3 964,91 грн.

Пунктом 4 договору передбачено щоденне нарахування процентів, включаючи дати отримання та повернення коштів, на залишок позики.

Водночас строк у 30 днів не був визначений сторонами як такий, що за будь-яких обставин не може змінюватися. Пунктом 5.2 договору ОСОБА_1 підтвердив, що до його підписання ознайомився з договором та Правилами надання грошових коштів у позику, їх змістом, обсягом зобов`язань сторін та наслідками укладення договору, а також що йому зрозумілі передбачені Правилами процедура і наслідки подовження строку користування позикою - пролонгації та автопролонгації. Пунктом 17 договору визначено, що інші умови правочину регулюються Правилами, які є невід`ємною частиною договору.

Правила надання грошових коштів у позику затверджені наказом директора ТОВ «1 БЕЗПЕЧНЕ АГЕНТСТВО НЕОБХІДНИХ КРЕДИТІВ» № 14/05/2021 від 14 травня 2021 року та згідно з пунктом 1.3 є невід`ємною частиною договору позики.

Розділом 7 Правил визначено порядок подовження строку користування позикою. Позичальник мав право оформити пролонгацію, при цьому при кожному такому подовженні змінювалися кінцева дата строку позики та кінцева дата строку дії договору на відповідну кількість календарних днів.

За пунктом 7.7 Правил згода позичальника на пролонгацію могла виражатися шляхом вчинення ним дій щодо внесення грошових коштів на користь товариства без додаткового документального оформлення.

Відповідно до пункту 7.9 Правил, якщо сума внесених позичальником коштів була недостатньою для повного погашення заборгованості, але достатньою для оформлення пролонгації, вона могла бути спрямована на подовження строку користування позикою. Тривалість такого подовження визначалася пропорційно розміру сплачених коштів до розміру процентів за один день користування позикою.

Пунктом 7.11 Правил передбачено, що у разі небажання оформлювати пролонгацію при внесенні платежу позичальник повинен був протягом 24 годин повідомити про це товариство та зазначити про необхідність спрямування платежу на часткове погашення заборгованості.

У разі коли після закінчення строку позики у позичальника залишалася заборгованість і пролонгацію не було оформлено, пунктами 7.12-7.15 Правил передбачалося автоматичне подовження строку позики на один календарний день. При кожній автопролонгації змінювалися кінцева дата строку позики та кінцева дата дії договору, проценти нараховувалися за базовою процентною ставкою, визначеною договором, а повторна автопролонгація за наявності непогашеної позики не потребувала додаткової згоди позичальника.

За пунктом 7.16 Правил подовження строку позики на умовах автопролонгації припинялося, якщо протягом 90 автопролонгацій поспіль позичальник не погасив позику.

Крім того, пунктом 9.7 Правил передбачено, що в разі порушення позичальником зобов`язань під час дії особливих умов програми лояльності такі умови втрачають силу, а нараховані проценти підлягають перерахунку за базовою процентною ставкою, зазначеною у договорі, за весь відповідний період дії договору.

Договір містить відомості про ОСОБА_1 , зокрема його РНОКПП, паспортні дані, номер телефону, електронну адресу та банківський рахунок із номером платіжної картки НОМЕР_1 .

Договір укладено дистанційно з використанням інформаційно-телекомунікаційної системи позикодавця шляхом надсилання електронного повідомлення про прийняття пропозиції та підписано електронним підписом одноразовим ідентифікатором Pp7Q6X5D02.

Цього ж дня, 25 липня 2021 року, між сторонами укладено додаткову угоду № 75951643 до договору позики.

Відповідно до пункту 1 додаткової угоди на підставі звернення позичальника, здійсненого за допомогою інформаційно-телекомунікаційної системи позикодавця, суму позики збільшено на 1 550,00 грн, унаслідок чого її загальний розмір становив 5 000,00 грн.

У додатковій угоді визначено, що у зв`язку зі збільшенням суми позики її орієнтовна загальна вартість становить 5 746,25 грн за умови належного, повного та своєчасного виконання позичальником зобов`язань. Інші умови договору залишені без змін.

Додаткову угоду також укладено в електронній формі та підписано від імені ОСОБА_1 одноразовим ідентифікатором D72YGypx0w.

На підтвердження фактичного надання позики позивачем надано платіжні документи щодо перерахування коштів на платіжну картку № НОМЕР_1 , зазначену відповідачем при укладенні договору.

25 липня 2021 року за платіжною інструкцією № 403c5237-8f94-422a-b932-0f72e56485c2 на вказаний платіжний інструмент здійснено переказ у сумі 3 450,00 грн, а за платіжною інструкцією № 41da8c2a-aa6b-4a60-87f9-c46862143375 - переказ у сумі 1 550,00 грн.

ТОВ «1 БЕЗПЕЧНЕ АГЕНТСТВО НЕОБХІДНИХ КРЕДИТІВ» у довідці про ідентифікацію підтвердило, що ОСОБА_1 був ідентифікований при укладенні договору № 75951643 за допомогою одноразових ідентифікаторів Pp7Q6X5D02 та D72YGypx0w, направлених 25 липня 2021 року на електронну адресу ІНФОРМАЦІЯ_1 , а до цього, 05 червня 2021 року, його ідентифікація здійснювалася за допомогою системи BankID НБУ через АТ КБ «ПРИВАТБАНК».

ТОВ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ФІНЕКСПРЕС» також підтвердило завершення 25 липня 2021 року двох платіжних операцій на суми 3 450,00 грн та 1 550,00 грн, отримувачем яких зазначено ОСОБА_1 , платіжний інструмент № НОМЕР_1 .

На виконання ухвали суду від 09 вересня 2026 року АТ КБ «ПРИВАТБАНК» повідомило, що платіжна картка № НОМЕР_1 , якій відповідає рахунок IBAN НОМЕР_3 , емітована на ім`я ОСОБА_1 .

З наданої банком виписки вбачається, що 25 липня 2021 року на картку відповідача проведено два зарахування переказів - 3 450,00 грн та 1 550,00 грн. Отже, загальна сума перерахованих відповідачу кредитних коштів становила 5 000,00 грн.

З розрахунку заборгованості первісного кредитора встановлено, що при нарахуванні процентів застосовувалися знижена процентна ставка 0,498 % на день та базова процентна ставка 1,990 % на день.

За період з 25 липня 2021 року по 23 серпня 2021 року проценти нараховувалися у розмірі 24,87-24,88 грн на день.

23 серпня 2021 року відповідач вніс 572,24 грн. Ця сума арифметично відповідає вартості 23 днів користування позикою за застосованою зниженою ставкою: 24,88 грн ? 23 дні = 572,24 грн.

Відповідно до передбаченого пунктами 7.7 та 7.9 Правил механізму внесення коштів для оформлення пролонгації та визначення її тривалості пропорційно розміру сплачених процентів такий платіж відповідав подовженню строку користування позикою на 23 календарні дні - з первісної дати повернення 24 серпня 2021 року до 16 вересня 2021 року.

З 24 серпня по 16 вересня 2021 року у розрахунку відображалося щоденне нарахування процентів у розмірі 24,50 грн.

16 вересня 2021 року відповідачем внесено 685,00 грн, крім того, цього ж дня кредитором зараховано 50,00 грн кешбеку. Загальна сума зарахування становила 735,00 грн, що арифметично відповідає 30 дням користування позикою за ставкою 24,50 грн на день: 24,50 грн ? 30 днів = 735,00 грн.

З огляду на передбачений Правилами порядок пролонгації цей платіж відповідав подальшому подовженню строку користування позикою на 30 календарних днів - до 16 жовтня 2021 року включно.

У розрахунку за період з 17 вересня по 15 жовтня 2021 року продовжено щоденне нарахування процентів у розмірі 24,50 грн, 16 жовтня 2021 року нових процентів не відображено.

Таким чином, наявні у справі розрахунок та платежі відповідача узгоджуються з передбаченим Правилами механізмом послідовного подовження первісно визначеного строку позики: спочатку до 16 вересня 2021 року, а надалі - до 16 жовтня 2021 року.

Оскільки станом на 16 жовтня 2021 року позика залишалася непогашеною, з наступного дня почав застосовуватися передбачений пунктами 7.12-7.16 Правил механізм автопролонгації.

17 жовтня 2021 року у розрахунку відображено нарахування процентів у сумі 2349,50 грн, а починаючи з 18 жовтня 2021 року - щоденне нарахування процентів у розмірі 99,50 грн, що становить 1,99 % від непогашеної суми позики 5 000,00 грн та відповідає базовій процентній ставці, встановленій договором.

Сума 2 349,50 грн, відображена 17 жовтня 2021 року, складається з 99,50 грн процентів за цей день за базовою ставкою та 2 250,00 грн перерахунку процентів за попередній 30-денний період з різниці між базовою ставкою 1,99 % - 99,50 грн на день - і застосованою зниженою ставкою - 24,50 грн на день: (99,50 грн - 24,50 грн) ? 30 днів = 2250,00 грн. Такий перерахунок узгоджується з пунктом 9.7 Правил, яким передбачено втрату пільгових умов програми лояльності у разі порушення позичальником зобов`язань та перерахунок процентів за базовою процентною ставкою.

Надалі з 18 жовтня 2021 року по 14 січня 2022 року включно кредитором щоденно нараховувалося по 99,50 грн процентів.

Період з 17 жовтня 2021 року по 14 січня 2022 року включно становить 90 календарних днів, тобто відповідає максимальній тривалості послідовної автопролонгації, передбаченій пунктом 7.16 Правил. Після 14 січня 2022 року подальше нарахування процентів у розрахунку припинено.

За весь період первісним кредитором нараховано 13 249,75 грн процентів. З урахуванням внесених відповідачем платежів та кешбеку в загальній сумі 1 307,24 грн непогашений залишок процентів визначено у розмірі 11 942,51 грн.

Заборгованість за основною сумою позики становила 5 000,00 грн. Окремих сум пені, комісії або процентів за понадстрокове користування у розрахунку не нараховано.

Станом на 09 лютого 2022 року первісним кредитором визначено загальну заборгованість за договором позики № 75951643 у розмірі 16 942,51 грн, з яких 5 000,00 грн - основний борг та 11 942,51 грн - проценти.

Право вимоги за договором позики № 75951643 було відступлено ТОВ «1 БЕЗПЕЧНЕ АГЕНТСТВО НЕОБХІДНИХ КРЕДИТІВ» на користь ТОВ «СІРОКО ФІНАНС» за договором факторингу № 025-040122 від 04 січня 2022 року.

05 грудня 2025 року ТОВ «СІРОКО ФІНАНС» відступило право вимоги за цим договором ТОВ «ДЕАЛ ФІНАНС ГРУП» на підставі договору факторингу № 05/12/25-01. У відповідному реєстрі прав вимог щодо ОСОБА_1 зазначено заборгованість у загальному розмірі 16 942,51 грн, з яких 5 000,00 грн - основний борг та 11 942,51 грн - проценти.

Згідно з розрахунком ТОВ «ДЕАЛ ФІНАНС ГРУП», у період з 09 лютого 2022 року по 14 травня 2026 року розмір заборгованості не змінювався та становив 16 942,51 грн. Нові проценти, пеня, неустойка, комісія або проценти за понадстрокове користування у цей період не нараховувалися, а платежі в рахунок погашення заборгованості не надходили.

Станом на 14 травня 2026 року заборгованість за договором позики № 75951643 залишалася непогашеною та становила 16 942,51 грн.

Застосовані судом норми права, мотиви та висновки суду

Відповідно до частин першої-третьої статті 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно з частиною першою статті 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Відповідно до частини першої статті 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно з частинами першою, другою статті 77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

За частиною першою статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до частин першої-третьої статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу або групі однотипних доказів, який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу або групи доказів.

Отже, для вирішення цього спору позивач повинен довести належними, допустимими та достатніми доказами факт укладення відповідачем договору позики, фактичне одержання ним кредитних коштів, зміст та строк грошового зобов`язання, правові підстави нарахування кожної складової заявленої заборгованості та перехід права вимоги до позивача. Сам по собі складений кредитором розрахунок заборгованості не звільняє його від обов`язку довести правову та договірну підставу кожного включеного до такого розрахунку нарахування.

Щодо укладення договору та фактичного надання кредиту

За частиною першою статті 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Відповідно до частини першої статті 205 ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.

Згідно з частинами першою, другою статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у тому числі електронних, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони, або надсилалися ними до інформаційно-комунікаційної системи, що використовується сторонами. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною або сторонами.

Матеріалами справи встановлено, що 25 липня 2021 року між ТОВ «1 БЕЗПЕЧНЕ АГЕНТСТВО НЕОБХІДНИХ КРЕДИТІВ» та ОСОБА_1 в електронній формі укладено договір позики № 75951643. Договір містить ідентифікаційні дані відповідача, його РНОКПП, паспортні дані, номер телефону, електронну адресу та номер платіжної картки НОМЕР_1 і підписаний від його імені електронним підписом одноразовим ідентифікатором Pp7Q6X5D02.

Цього ж дня сторонами укладено додаткову угоду, за якою первісну суму позики 3450,00 грн збільшено на 1 550,00 грн, унаслідок чого загальна сума позики становила 5000,00 грн. Додаткова угода підписана від імені відповідача одноразовим ідентифікатором D72YGypx0w.

Довідка про ідентифікацію підтверджує направлення зазначених одноразових ідентифікаторів на електронну адресу відповідача, а також проведення його ідентифікації за допомогою системи BankID НБУ через АТ КБ «ПРИВАТБАНК».

Тому сукупність електронного договору, додаткової угоди та документів про ідентифікацію підтверджує особу позичальника та його волевиявлення на укладення договору і отримання кредитних коштів.

Суд також відхиляє доводи відповідача про ненадання позивачем належних доказів фактичної видачі кредиту.

Умовами договору передбачено перерахування кредитних коштів на банківський картковий рахунок позичальника.

Платіжними документами підтверджено здійснення 25 липня 2021 року двох переказів на платіжний інструмент № НОМЕР_1 : у сумі 3 450,00 грн за операцією № 403c5237-8f94-422a-b932-0f72e56485c2 та у сумі 1 550,00 грн за операцією № 41da8c2a-aa6b-4a60-87f9-c46862143375.

Водночас на виконання ухвали суду АТ КБ «ПРИВАТБАНК» безпосередньо підтвердило, що картка № НОМЕР_1 емітована на ім`я ОСОБА_1 , та надало виписку, якою зафіксовано 25 липня 2021 року зарахування на цю картку переказів у сумах 3 450,00 грн та 1 550,00 грн.

Отже, надані докази не лише узгоджуються між собою, але й утворюють безперервний доказовий ланцюг від умов договору та зазначеного в ньому платіжного засобу до фактичного руху грошових коштів за банківським рахунком відповідача. Факт отримання ОСОБА_1 позики у загальному розмірі 5 000,00 грн доведений.

Щодо змісту грошового зобов`язання та строку кредитування

Відповідно до частини першої статті 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію, зокрема передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо або утриматися від вчинення певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Згідно зі статтею 525 ЦК України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

За частиною першою статті 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до частини першої статті 1046 ЦК України за договором позики одна сторона передає у власність другій стороні грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості.

Згідно з частиною першою статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором.

Відповідно до частини першої статті 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику у строк та в порядку, що встановлені договором.

Отже, після фактичного отримання 5 000,00 грн у відповідача виник обов`язок повернути одержану суму та сплатити проценти за користування позикою у розмірі, порядку та протягом строку, які не лише погоджені сторонами, але й відповідають імперативним вимогам закону.

Суд відхиляє довід відповідача про те, що право нарахування будь-яких договірних процентів припинилося 24 серпня 2021 року лише у зв`язку із закінченням первісно визначеного договором 30-денного строку.

Дійсно, пунктом 2.2 договору первісний строк позики визначено у 30 днів, а датою повернення - 24 серпня 2021 року.

Разом із тим пунктом 5.2 договору позичальник підтвердив ознайомлення з Правилами надання грошових коштів у позику, у тому числі з передбаченою ними процедурою та наслідками пролонгації і автопролонгації, а пунктом 17 договору Правила визначені його невід`ємною частиною.

За умовами пунктів 7.5, 7.7 та 7.9 Правил при оформленні пролонгації змінювалася кінцева дата строку позики та строку дії договору, а внесення позичальником суми, достатньої для оформлення пролонгації, могло становити його волевиявлення на відповідне продовження строку. Тривалість такого продовження визначалася пропорційно розміру внесених коштів до розміру процентів за один день користування позикою.

Матеріали справи підтверджують фактичне застосування цього механізму.

23 серпня 2021 року відповідач сплатив 572,24 грн. За розрахунком кредитора в цей період щоденний розмір процентів становив близько 24,88 грн. Сума 572,24 грн відповідає 23 дням такого користування, внаслідок чого строк позики був продовжений до 16 вересня 2021 року.

16 вересня 2021 року відповідач сплатив 685,00 грн, а кредитором додатково зараховано 50,00 грн кешбеку. Загальна сума зарахування 735,00 грн відповідає 30 дням користування позикою при щоденному нарахуванні 24,50 грн. Зазначене відповідає наступній пролонгації на 30 календарних днів - до 16 жовтня 2021 року включно.

Отже, первісна дата 24 серпня 2021 року внаслідок погодженого сторонами та фактично реалізованого механізму пролонгації змінювалася.

Водночас після 16 жовтня 2021 року непогашена сума позики залишилася у розмірі 5 000,00 грн.

Пунктами 7.12-7.16 Правил передбачено, що за наявності непогашеної заборгованості після закінчення строку позики строк автоматично подовжується на один календарний день, при кожному такому подовженні змінюється кінцева дата строку позики та строку дії договору, а максимальна тривалість послідовної автопролонгації становить 90 днів.

Розрахунок кредитора відповідає саме цьому часовому механізму: нарахування після завершення другої пролонгації здійснювалися з 17 жовтня 2021 року по 14 січня 2022 року включно, що становить 90 календарних днів, після чого були припинені.

Таким чином, доводи відповідача про припинення строку кредитування 24 серпня 2021 року є необґрунтованими. Разом із тим встановлення факту продовження строку кредитування не означає автоматичної правомірності розміру процентної ставки, застосованої кредитором протягом усього такого строку. Правомірність цієї частини розрахунку підлягає самостійній перевірці з урахуванням імперативних приписів законодавства, чинних у спірний період.

Щодо меж свободи договору та законодавчої заборони підвищення процентної ставки

Відповідно до частини третьої статті 6 ЦК України сторони в договорі можуть відступити від положень актів цивільного законодавства і врегулювати свої відносини на власний розсуд. Сторони в договорі не можуть відступити від положень актів цивільного законодавства, якщо в цих актах прямо вказано про це, а також у разі, якщо обов`язковість для сторін положень актів цивільного законодавства випливає з їх змісту або із суті відносин між сторонами.

За частиною першою статті 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.

Відповідно до статті 627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Отже, принцип свободи договору не надає сторонам права встановити чи застосувати умову, правовий наслідок якої прямо заборонений імперативною нормою закону.

17 березня 2020 року прийнято Закон України № 533-IX, який набрав чинності 18 березня 2020 року та яким розділ IV Прикінцеві та перехідні положення Закону України «Про споживче кредитування» доповнено пунктом 6, що встановив спеціальні гарантії споживачам у період поширення коронавірусної хвороби COVID-19.

30 березня 2020 року прийнято Закон України № 540-IX, який набрав чинності 02 квітня 2020 року та яким розділ Прикінцеві та перехідні положення ЦК України доповнено пунктом 13.

Пунктом 13 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України передбачено, що в період здійснення в Україні заходів щодо запобігання виникненню, поширенню і розповсюдженню епідемій, пандемій коронавірусної хвороби (COVID-19), забороняється підвищення процентної ставки за кредитним договором.

13 травня 2020 року прийнято Закон України № 591-IX, який набрав чинності 29 травня 2020 року та яким часові межі гарантій, установлених пунктом 6 розділу IV Прикінцеві та перехідні положення Закону України «Про споживче кредитування», були продовжені на період дії карантину.

У редакції, чинній протягом спірного періоду, пунктом 6 розділу IV Прикінцеві та перехідні положення Закону України «Про споживче кредитування» передбачено, що у разі прострочення споживачем у період з 01 березня 2020 року по останній календарний день місяця (включно), в якому завершується дія карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України на всій території України з метою запобігання поширенню на території України коронавірусної хвороби (COVID-19), виконання зобов`язань за договором про споживчий кредит (в тому числі, але не виключно, прострочення споживачем у період з 01 березня 2020 року по останній календарний день місяця (включно), в якому завершується дія карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України на всій території України з метою запобігання поширенню на території України коронавірусної хвороби (COVID-19), виконання зобов`язань зі сплати платежів) споживач звільняється від відповідальності перед кредитодавцем за таке прострочення. В тому числі, але не виключно, споживач в разі допущення такого прострочення звільняється від обов`язків сплачувати кредитодавцю неустойку (штраф, пеню) та інші платежі, сплата яких передбачена договором про споживчий кредит за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) споживачем зобов`язань за таким договором. Забороняється збільшення процентної ставки за користування кредитом з причин, інших ніж передбачені частиною четвертою статті 1056-1 Цивільного кодексу України, у разі невиконання зобов`язань за договором про споживчий кредит у період з 01 березня 2020 року по останній календарний день місяця (включно), наступного за місяцем, в якому завершується дія карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України на всій території України з метою запобігання поширенню на території України коронавірусної хвороби (COVID-19) (в тому числі, але не виключно, прострочення споживачем у період з 01 березня 2020 року по останній календарний день місяця (включно), наступного за місяцем, в якому завершується дія карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України на всій території України з метою запобігання поширенню на території України коронавірусної хвороби (COVID-19), виконання зобов`язань зі сплати платежів). Норми цього пункту поширюються у тому числі на кредити, визначені частиною другою статті 3 цього Закону.

Зазначена остання вказівка закону має значення для цієї справи, оскільки спеціальна гарантія пункту 6 поширювалася також на кредити, які за іншими положеннями частини другої статті 3 Закону України «Про споживче кредитування» могли бути виключені зі сфери застосування окремих правил цього Закону.

Крім того, відповідно до частини третьої статті 21 Закону України «Про споживче кредитування» у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин, за порушення виконання споживачем зобов`язань за договором про споживчий кредит, загальний розмір якого не перевищує однієї мінімальної заробітної плати, процентна ставка за кредитом, порядок її обчислення, порядок сплати процентів не можуть бути змінені у бік погіршення для споживача.

Загальний розмір кредиту за спірним договором після укладення додаткової угоди становив 5 000,00 грн, тобто не перевищував однієї мінімальної заробітної плати, встановленої на час укладення договору. Отже, на спірні правовідносини поширювалася також спеціальна гарантія, передбачена частиною третьою статті 21 Закону України «Про споживче кредитування».

Зміст цієї норми не обмежує заборону лише випадком формального встановлення кредитодавцем нової процентної ставки. Закон забороняє у зв`язку з порушенням споживачем зобов`язання змінювати у бік погіршення як саму процентну ставку, так і порядок її обчислення та порядок сплати процентів.

Тому та обставина, що ставка 1,99 % на день була зазначена у договорі від моменту його укладення як базова, сама по собі не усуває встановленого законом обмеження. До порушення зобов`язання до відповідача фактично застосовувалася знижена ставка близько 0,50 % на день, а застосування ставки 1,99 % на день та ретроспективний перерахунок раніше нарахованих процентів були поставлені Правилами у залежність саме від невиконання позичальником зобов`язання. Такий перехід об`єктивно змінював умови нарахування процентів у бік погіршення для споживача.

Отже, незалежно від використаного сторонами найменування відповідних ставок як «зниженої» та «базової», правове значення має те, що наслідком порушення відповідачем зобов`язання стало застосування до нього більшого розміру плати за користування кредитом та іншого, менш сприятливого для нього порядку обчислення процентів. Частина третя статті 21 Закону України «Про споживче кредитування» прямо забороняла такий наслідок для договору споживчого кредиту, загальний розмір якого не перевищував однієї мінімальної заробітної плати.

Відповідно до частини третьої статті 1056-1 ЦК України фіксована процентна ставка є незмінною протягом усього строку кредитного договору. Встановлений договором розмір фіксованої процентної ставки не може бути збільшено кредитодавцем в односторонньому порядку. Умова договору щодо права кредитодавця змінювати розмір фіксованої процентної ставки в односторонньому порядку є нікчемною.

Частина четверта статті 1056-1 ЦК України, на яку прямо посилається пункт 6 розділу IV Закону України «Про споживче кредитування» як на виняток, регулює змінювану процентну ставку.

За спірним договором базова процентна ставка у розмірі 1,99 % на день прямо визначена фіксованою. Договір не встановлює змінюваної процентної ставки, порядок її розрахунку за погодженим сторонами індексом чи інші ознаки, передбачені частиною четвертою статті 1056-1 ЦК України.

Отже, передбачений законом виняток щодо зміни змінюваної процентної ставки до спірних правовідносин не застосовується.

Постановою Кабінету Міністрів України від 09 грудня 2020 року № 1236 на території України було продовжено карантин, встановлений з метою запобігання поширенню COVID-19. У подальшому строк його дії неодноразово продовжувався, а постановою Кабінету Міністрів України від 27 червня 2023 року № 651 карантин відмінено лише з 24 години 00 хвилин 30 червня 2023 року.

Отже, договір від 25 липня 2021 року був укладений уже під час дії зазначених імперативних законодавчих обмежень. Увесь спірний період нарахування процентів - від 25 липня 2021 року до 14 січня 2022 року включно - повністю припадає на період дії карантину та спеціальної законодавчої заборони підвищення процентної ставки.

«Ковідне законодавство» не звільняло позичальника від повернення фактично отриманої суми позики та не встановлювало загальної заборони на стягнення процентів як плати за правомірне користування кредитними коштами. Його правовим наслідком у цій справі є інше: кредитодавець не мав права погіршувати процентні умови саме внаслідок невиконання позичальником зобов`язання.

Аналогічний підхід до змісту пункту 6 розділу IV Закону України «Про споживче кредитування» висловлено Верховним Судом у постанові від 03 червня 2026 року у справі № 757/8409/22-ц. Верховний Суд виходив із того, що встановлена цим пунктом заборона стосується саме збільшення процентної ставки у зв`язку з невиконанням зобов`язань у визначений законом період. У тій справі порушення заборони не було встановлено, оскільки відповідною додатковою угодою процентну ставку було не збільшено, а зменшено. Такий висновок підтверджує необхідність установити не лише формальне найменування ставки у договорі, а й те, чи відбулося її фактичне збільшення саме внаслідок порушення позичальником зобов`язання.

У цій справі така обставина встановлена безпосередньо зі змісту договору, Правил і розрахунку.

До 16 жовтня 2021 року кредитором фактично застосовувалася знижена процентна ставка, за якою щоденне нарахування становило 24,50 грн.

Пунктом 7.14 Правил передбачено, що під час автопролонгації проценти нараховуються вже за базовою процентною ставкою.

Пунктом 9.7 Правил передбачено, що якщо під час дії особливих умов виконання договору, встановлених у рамках програми лояльності, позичальник порушить взяті на себе зобов`язання, такі особливі умови втрачають силу, а проценти підлягають перерахунку за базовою процентною ставкою за весь відповідний період.

Отже, правовою та фактичною причиною переходу від зниженої ставки до базової ставки 1,99 % у цій справі стало саме невиконання ОСОБА_1 обов`язку повернути позику після закінчення продовженого строку 16 жовтня 2021 року.

Такий наслідок договору суперечить прямій законодавчій забороні, встановленій як пунктом 6 розділу IV Прикінцеві та перехідні положення Закону України «Про споживче кредитування», так і частиною третьою статті 21 цього Закону.

Крім того, відповідно до частини п`ятої статті 12 Закону України «Про споживче кредитування», умови договору про споживчий кредит, які обмежують права споживача порівняно з правами, встановленими цим Законом, є нікчемними.

Ця норма діяла на момент укладення договору 25 липня 2021 року.

У постанові Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 07 вересня 2026 року у справі № 552/672/23 сформульовано правовий висновок про необхідність розмежування нікчемної умови договору, оспорюваної умови та тлумачення договору. Якщо нікчемність умови прямо встановлена законом, суд зобов`язаний урахувати таку нікчемність незалежно від того, чи заявляв споживач окрему вимогу про її недійсність. Водночас суд не вправі з власної ініціативи змінювати оспорювану договірну умову або зменшувати погоджені проценти лише з мотивів їх надмірності чи несправедливості.

Об`єднана палата також зазначила, що під вимогами, яким не повинен суперечити правочин, розуміються правила, що містяться в імперативних приватноправових нормах.

Наведений висновок безпосередньо застосовний до цієї справи.

Суд не змінює погоджену сторонами ціну кредиту на власний розсуд та не визнає оспорювану умову договору недійсною без відповідної позовної вимоги. Суд застосовує імперативні норми закону, які прямо забороняли збільшення процентної ставки у зв`язку з невиконанням споживачем зобов`язання та зміну процентної ставки, порядку її обчислення чи порядку сплати процентів у бік погіршення для споживача за кредитом, розмір якого не перевищував однієї мінімальної заробітної плати, а також враховує встановлену частиною п`ятою статті 12 Закону України «Про споживче кредитування» нікчемність тієї частини договірного регулювання, яка обмежує надані законом гарантії споживача.

Тому пункти 7.14 та 9.7 Правил не можуть бути покладені в основу стягнення заборгованості в тій частині, у якій їх застосування в конкретних правовідносинах ОСОБА_1 призвело в період дії законодавчої заборони до збільшення застосованої до нього процентної ставки та зміни порядку обчислення процентів у бік погіршення для споживача у зв`язку з невиконанням ним зобов`язання.

Щодо розміру заборгованості та контрольного перерахунку

Заявлена позивачем заборгованість складається з 5 000,00 грн основного боргу та 11942,51 грн процентів.

Основний борг у сумі 5 000,00 грн підлягає стягненню повністю.

Факт одержання цієї суми відповідачем доведений, доказів її повернення матеріали справи не містять.

Здійснені відповідачем платежі 23 серпня 2021 року у сумі 572,24 грн та 16 вересня 2021 року у сумі 685,00 грн, а також зарахований кредитором кешбек 50,00 грн не призвели до погашення основної суми позики.

На дату першого платежу вже були нараховані проценти за користування позикою, а після його здійснення нарахування процентів продовжувалося. Станом на дату другого платежу сукупна непогашена процентна складова перевищувала суму внесених та зарахованих коштів. Отже, зазначені платежі не створили залишку, який мав бути спрямований на погашення тіла позики.

Щодо процентів суд виходить із такого.

За розрахунком первісного кредитора загальна сума нарахованих процентів становить 13 249,75 грн.

У розрахунку 17 жовтня 2021 року відображено одноразове нарахування 2 349,50 грн.

Із структури розрахунку встановлено, що 99,50 грн із цієї суми становлять проценти за 17 жовтня 2021 року за базовою ставкою 1,99 % від 5 000,00 грн, а решта 2 250,00 грн є ретроспективним перерахунком процентів за попередні 30 днів із фактично застосованого розміру 24,50 грн на день до базового розміру 99,50 грн на день: 99,50 грн - 24,50 грн = 75,00 грн; 75,00 грн ? 30 днів = 2 250,00 грн.

Єдиною підставою такого перерахунку відповідно до пункту 9.7 Правил було невиконання відповідачем зобов`язання та втрата ним умов програми лояльності.

Тому 2 250,00 грн до складу належної до стягнення заборгованості не входять.

Так само не підлягає застосуванню збільшений розмір процентів 99,50 грн на день протягом подальших 90 днів автопролонгації з 17 жовтня 2021 року по 14 січня 2022 року.

Суд не заперечує сам факт продовження строку користування позикою протягом цих 90 днів. Отже, проценти як плата за користування грошовими коштами протягом продовженого строку підлягали нарахуванню. Проте їх розмір не міг бути збільшений із 24,50 грн до 99,50 грн на день з тієї причини, що позичальник не виконав зобов`язання у встановлений строк.

За 90 календарних днів кредитор нарахував: 99,50 грн ? 90 днів = 8 955,00 грн.

Без забороненого підвищення ставки розмір процентів за цей самий період становить: 24,50 грн ? 90 днів = 2 205,00 грн.

Різниця, утворена внаслідок підвищення ставки, становить: 8 955,00 грн - 2 205,00 грн = 6 750,00 грн.

Отже, із загальної суми нарахованих кредитором процентів підлягають виключенню 2 250,00 грн ретроспективного перерахунку та 6 750,00 грн різниці, утвореної внаслідок застосування підвищеної ставки протягом 90 днів автопролонгації, всього 9 000,00 грн.

Правомірний розмір нарахованих процентів становить: 13 249,75 грн - 9 000,00 грн = 4 249,75 грн.

За розрахунком кредитора відповідачем сплачено та зараховано в рахунок процентів загалом 1 307,24 грн.

Тому залишок належних до стягнення процентів становить: 4 249,75 грн - 1 307,24 грн = 2 942,51 грн.

З урахуванням основної суми позики загальний розмір заборгованості, що підлягає стягненню, становить: 5 000,00 грн + 2 942,51 грн = 7 942,51 грн.

Щодо інших доводів сторін

Доводи відповідача про відсутність належного доказу фактичної видачі кредиту суд відхиляє, оскільки вони спростовані не лише документами кредитодавця та платіжного провайдера, але й отриманою безпосередньо судом інформацією АТ КБ «ПРИВАТБАНК» та банківською випискою про два фактичні зарахування коштів на належну відповідачу картку.

Доводи відповідача про припинення права нараховувати проценти після спливу первісних 30 днів суд відхиляє, оскільки матеріалами справи підтверджено фактичне застосування погодженого сторонами механізму пролонгації, а надалі - автопролонгації. Отже, проценти після 24 серпня 2021 року нараховувалися не поза межами будь-якого погодженого строку, а в межах продовженого строку користування позикою. Неправомірною є не сама тривалість цього нарахування, а застосування підвищеної процентної ставки внаслідок невиконання зобов`язання.

Посилання відповідача на встановлене Законом України № 3498-IX обмеження максимальної денної процентної ставки саме по собі не є підставою для застосування до договору 2021 року сучасної межі в один відсоток на день. Закон № 3498-IX набрав чинності значно пізніше та встановив окремий перехідний механізм застосування максимальної денної процентної ставки. Спірні нарахування у цій справі повністю здійснені до 14 січня 2022 року, а тому відповідні пізніші законодавчі обмеження до них не застосовуються.

Такий підхід узгоджується з правовим висновком Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 07 вересня 2026 року у справі № 552/672/23 щодо необхідності застосування обмежень процентної ставки саме з урахуванням установленого законодавцем перехідного режиму, а не шляхом ретроспективного поширення сучасної межі на договори та нарахування, які виникли до набрання нею чинності.

Не впливають на вирішення спору і доводи відповідача щодо проходження військової служби.

Надані ним документи підтверджують мобілізацію з 19 квітня 2022 року, тоді як останнє спірне нарахування процентів здійснено 14 січня 2022 року. Отже, заявлена позивачем процентна заборгованість сформувалася до виникнення обставини, з якою відповідач пов`язує право на відповідну пільгу, і тому ці доводи не змінюють розміру зобов`язання, визначеного судом за спірний період.

Право вимоги за договором позики № 75951643 належним чином перейшло від первісного кредитора до ТОВ «СІРОКО ФІНАНС», а 05 грудня 2025 року - до ТОВ «ДЕАЛ ФІНАНС ГРУП». Реєстр прав вимог індивідуалізує відповідача за ПІБ, РНОКПП та номером договору і містить відповідну суму заборгованості. Доказів погашення заборгованості після переходу права вимоги матеріали справи не містять.

Загальний висновок за результатами розгляду справи

Оцінивши докази у їх сукупності та взаємному зв`язку, суд установив, що позивач довів факт укладення ОСОБА_1 договору позики № 75951643 від 25 липня 2021 року, фактичне отримання ним 5 000,00 грн, невиконання обов`язку щодо повернення основної суми позики, продовження строку користування позикою відповідно до погодженого сторонами механізму та перехід права вимоги до ТОВ «ДЕАЛ ФІНАНС ГРУП».

Разом із тим заявлений позивачем розрахунок процентної заборгованості не може бути прийнятий у повному обсязі.

Частина нарахованих процентів утворена внаслідок переходу від фактично застосованої до відповідача зниженої ставки до базової ставки 1,99 % на день та ретроспективного перерахунку раніше нарахованих процентів саме через невиконання відповідачем зобов`язання. Такий правовий наслідок договору в період з 17 жовтня 2021 року по 14 січня 2022 року суперечив прямим імперативним заборонам частини третьої статті 21, пункту 6 розділу IV Прикінцеві та перехідні положення Закону України «Про споживче кредитування» та пункту 13 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України.

З огляду на це суд не змінює договір на власний розсуд, а виключає з розрахунку суми, нарахування яких ґрунтується на договірному механізмі, що в цій частині обмежував установлені законом права споживача і не міг породжувати для нього відповідного грошового обов`язку.

За результатами контрольного перерахунку підлягають стягненню 5 000,00 грн заборгованості за основною сумою позики та 2 942,51 грн заборгованості за процентами, всього 7 942,51 грн.

У задоволенні позовних вимог про стягнення решти 9 000,00 грн процентів слід відмовити.

Судові витрати

Відповідно до частини першої статті 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Згідно з пунктом 1 частини третьої статті 133 ЦПК України до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

Відповідно до частин першої, другої статті 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами.

Частиною четвертою статті 137 ЦПК України передбачено, що розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг), часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг), обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт, ціною позову та значенням справи для сторони.

Відповідно до частини п`ятої статті 137 ЦПК України у разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Згідно з частиною шостою статті 137 ЦПК України обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

За частиною другою статті 141 ЦПК України інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі задоволення позову - на відповідача, у разі відмови в позові - на позивача, а у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Позивач просив стягнути з відповідача 4 500,00 грн витрат на професійну правничу допомогу.

На підтвердження понесення таких витрат надано договір про надання правничої допомоги № 22-08/25/ДІЛ від 22 серпня 2025 року, укладений між ТОВ «ДЕАЛ ФІНАНС ГРУП» та адвокатом Ткаченко Ю.О., акт приймання-передачі справ на надання правничої допомоги, витяг з акта № 8-ДІЛ приймання-передачі наданої правничої допомоги від 16 лютого 2026 року, платіжну інструкцію від 05 березня 2026 року, ордер та документи, що підтверджують повноваження адвоката.

Із витягу з акта № 8-ДІЛ вбачається, що безпосередньо у справі щодо ОСОБА_1 вартість вивчення документів, їх аналізу, визначення правової позиції, аналізу судової практики та збору доказів визначена у розмірі 500,00 грн, а вартість судового супроводу у суді першої інстанції, який включає підготовку, складання та подання позовної заяви, інших заяв по суті справи та представництво інтересів клієнта, - у розмірі 4 000,00 грн.

Платіжною інструкцією від 05 березня 2026 року підтверджено оплату ТОВ «ДЕАЛ ФІНАНС ГРУП» адвокату Ткаченко Ю.О. винагороди за договором про надання правничої допомоги та актом № 8-ДІЛ, до якого включені й послуги у цій справі.

Отже, позивач належними доказами підтвердив склад, обсяг та вартість наданої у цій справі професійної правничої допомоги у сумі 4 500,00 грн.

Відповідач у відзиві просив зменшити заявлені витрати на професійну правничу допомогу до 2 000,00 грн, посилаючись на їх неспівмірність зі складністю справи.

Суд не знаходить підстав для окремого зменшення визначеної сторонами вартості професійної правничої допомоги. Заявлена сума 4 500,00 грн підтверджена договором та актом наданих послуг, відповідає фактично виконаним адвокатом роботам, включаючи аналіз документів, формування правової позиції, підготовку позову та процесуальний супровід справи, і сама по собі не є очевидно надмірною чи непропорційною характеру та обсягу виконаної роботи.

Разом із тим позов заявлено на суму 16 942,51 грн, а за результатами розгляду справи він підлягає задоволенню в сумі 7 942,51 грн, що становить 46,8792 % від розміру заявлених майнових вимог.

Тому відповідно до частини другої статті 141 ЦПК України витрати на професійну правничу допомогу підлягають розподілу пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Розмір витрат на професійну правничу допомогу, який підлягає стягненню з відповідача на користь позивача, становить: 4 500,00 грн ? 46,8792 % = 2 109,56 грн.

При зверненні до суду позивач сплатив судовий збір у розмірі 2 662,40 грн.

Оскільки позов задоволено частково, судовий збір також підлягає розподілу пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Розмір судового збору, який підлягає стягненню з відповідача на користь позивача, становить: 2 662,40 грн ? 46,8792 % = 1 248,11 грн.

Отже, з ОСОБА_1 на користь ТОВ «ДЕАЛ ФІНАНС ГРУП» підлягають стягненню судовий збір у розмірі 1 248,11 грн та витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 2 109,56 грн.

Керуючись статтями 3, 6, 11, 202, 203, 205, 207, 509, 525, 526, 530, 627, 628, 1046, 1048, 1049, 1054, 1056-1 ЦК України, статтями 3, 12, 21, пунктом 6 розділу IV «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про споживче кредитування» у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин, пунктами 13, 15 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України, статтями 12, 13, 76-81, 89, 133, 137, 141, 223, 247, 258, 259, 263-265, 273 ЦПК України, суд, -

УХВАЛИВ:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «ДЕАЛ ФІНАНС ГРУП» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором позики задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ДЕАЛ ФІНАНС ГРУП» заборгованість за договором позики № 75951643 від 25 липня 2021 року у загальному розмірі 7 942 (сім тисяч дев`ятсот сорок дві) гривні 51 копійка, з яких:

-5 000,00 грн - заборгованість за основною сумою позики;

-2 942,51 грн - заборгованість за процентами.

У задоволенні позовних вимог про стягнення решти заборгованості за процентами у розмірі 9 000,00 грн відмовити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ДЕАЛ ФІНАНС ГРУП» судовий збір у розмірі 1 248 (одна тисяча двісті сорок вісім) гривень 11 копійок.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ДЕАЛ ФІНАНС ГРУП» витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 2 109 (дві тисячі сто дев`ять) гривень 56 копійок.

В іншій частині вимог про розподіл судових витрат відмовити.

Рішення може бути оскаржене до Волинського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «ДЕАЛ ФІНАНС ГРУП», код ЄДРПОУ 44280974, місцезнаходження: Київська область, м. Ірпінь, вул. Садова, буд. 31/33, офіс 40/3.

Відповідач: ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_4 , адреса: АДРЕСА_2 .

Суддя І.Р. Вітер