Рішення № 140382415, 06.10.2026, Кам'янка-Бузький районний суд Львівської області

Справа № 446/2996/25

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06.10.2026 м.Кам`янка-Бузька

Кам`янка-Бузький районний суд Львівської області в складі:

головуючого - судді Котормус Т. І.

секретар судового засідання Карпа Г.М.

справа №446/2996/25,

учасники справи:

позивач ТзОВ «Споживчий центр»,

представник позивача Чехун Юлія Віталіївна;

відповідач ОСОБА_1 ;

представник відповідача Ройко Тетяна Ігорівна,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитними договорами,

встановив:

22.12.2025 представник позивача Горна В.І. через систему "Електронний суд" подала до Кам`янка-Бузького районного суду Львівської області позовну заяву, в якій просить стягнути з ОСОБА_1 на користь позивача заборгованість за кредитним договором №03.06.2025-100002434 від 03.06.2025 у розмірі 33960,00 грн. та суму сплаченого судового збору.

Свої позовні вимоги обґрунтовує тим, що 03.06.2025 між ТОВ «Споживчий центр» та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір №03.06.2025-100002434. Відповідно до умов договору, відповідачу надано кредит в розмірі 5500,00 грн. на 168 днів. Оскільки, ОСОБА_1 свої зобов`язання перед позивачем не виконує, кредит та проценти не сплачує, що підтверджується карткою по особовому рахунку відповідача, у нього наявна заборгованість у сумі 33960 грн., яку позивач просить стягнути з відповідача та судові витрати по справі.

Заочним рішенням Кам`янка-Бузького районного суду Львівської області від 16.03.2026 позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитними договорами - задоволено частково та стягнуто з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» заборгованість за кредитним договором №03.06.2025-1000024348 від 03.06.2025 у розмірі 26080,00 грн., судовий збір у розмірі 1860,40 грн. У задоволенні позовної вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за комісіями та неустойкою - відмовити.

18.06.2026 року до суду надійшла заява представника відповідача ОСОБА_1 ОСОБА_2 про перегляд заочного рішення Кам`янка-Бузького районного суду Львівської області від 16.03.2026 ухваленого в справі №446/2996/25 за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

Ухвалою суду від 02.07.2026 заяву про перегляд заочного рішення задоволено та скасовано заочне рішення Кам`янка-Бузького районного суду Львівської області від 16.03.2026.

29.07.2026 від представника відповідача надійшов відзив на позовну заяву, в якому зокрема просила у задоволенні позову в частині стягнення відсотків, комісії та неустойки за кредитним договором відмовити, оскільки ОСОБА_1 є діючим військвослужбовцем та учасником бойових дій, відповідно на нього поширюються пільги, передбачені пунктом 15 статті 14 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовці та членів їх сімей» і відсотки за користування кредитом відносно нього не нараховуються. Також вказала, що на даний час з врахуванням сплаченого боргу за кредитом у сумі 1537,00 грн. 16.06.2025 та 1672,00 грн 30.06.2025, сума боргу ОСОБА_1 за тілом кредиту становить 9591, 00 грн.

31.07.2026 від представника позивача надійшла відповідь на відзив, в якому зокрема зазначила, що відповідач не довів наявність у нього права на пільгу, як військовослужбовця. Доказів протилежного відповідач не надав. Позовні вимоги вважає підставними та обгрунтованими, просить такі задоволити повністю.

В судове засідання представник позивача не прибула, у поданій відповідді на відзив просила суд про розгляд справи без її участі.

Представник відповідача в судове засідання також не з`явилась, однак, через канцелярію суду подала заяву про розгляд справи без її участі.

У зв`язку з неявкою в судове засідання всіх учасників справи фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України не здійснюється.

Дослідивши матеріали цивільної справи у їх сукупності та взаємозв`язку, суд встановив наступні обставини справи та відповідні до них правовідносин.

Суд встановив, що 03.06.2025 між ТОВ «Споживчий центр» та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір №03.06.2025-100002434.

Відповідно до умов договору, відповідачу надано кредит в розмірі 5500,00 грн. на 168 днів.

Згідно з квитанцією про видачу коштів, кредитором надано, а ОСОБА_1 отримано кредитні кошти у розмірі 5500,00 грн.

Таким чином, ТзОВ «Споживчий центр» свої зобов`язання за договором виконав у повному обсязі, а саме надав ОСОБА_1 кредит у розмірі, встановленому кредитним договором №03.06.2025-100002434.

У свою чергу, відповідач ОСОБА_1 не повернув своєчасно банку грошові кошти для погашення заборгованості за кредитом, відсотками, що підтверджено розрахунком заборгованості за договором.

Внаслідок невиконання відповідачем своїх зобов`язань станом на 22.12.2025 у відповідача утворилася заборгованість за договором в сумі 33960,00 грн., що складається із заборгованості по тілу кредиту в розмірі 12800,00 грн.; по процентам в розмірі 13280,00 грн., комісія 200,00 грн., дадаткова комісія 1280,00 грн. та неустойка 6400,00 грн.

Розглядаючи даний спір, суд виходить із того, що між сторонами виникли правовідносини, які регулюються загальними положення ЦК України про зобов`язання та параграфом 2 Глави 71 ЦК України "Кредит".

Відповідно до ч. 1 ст. 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Відповідно до ч. 1 ст. 634 ЦК України договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

Відповідно до ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Статтею 526 ЦК України встановлено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

А згідно ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Враховуючи те, що суд встановив факт укладення між позивачем ТзОВ «Споживчий центр» та відповідачем ОСОБА_1 кредитного договору, встановлено факт отримання відповідачем коштів за договором кредиту та факт їх неповернення відповідачем у відповідності до умов вказаних у договорі та у строки визначені сторонами, тому суд дійшов висновку про підставність позову щодо стягнення суми заборгованості за кредитом з врахуванням внесених відповідачем платежів для часткового погашення заборгованості.

Що стосується вимог позивача щодо стягнення відсотків за вказаним договором, суд зазначає наступне.

Так, відповідач не визнає та заперечує проти стягнення з нього відсотків за вказаним кредитним договором, з огляду на положення п.15 ст.14 Закону України «Про соціальний і правовий статус військовослужбовців та членів їх сімей».

Закон України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців і членів їх сімей», який відповідно до Конституції України визначає основні засади державної політики у сфері соціального захисту військовослужбовців та членів їх сімей, встановлює єдину систему їх соціального та правового захисту, гарантує військовослужбовцям та членам їх сімей в економічній, соціальній, політичній сферах сприятливі умови для реалізації їх конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни та регулює відносини у цій галузі.

У статті 1, 2 даного Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців і членів їх сімей`закріплені гарантії соціального і правового захисту військовослужбовців та членів їх сімей, за якими військовослужбовці користуються усіма правами і свободами людини та громадянина, гарантіями цих прав і свобод, закріпленими в Конституції Українита законах України, з урахуванням особливостей, встановлених цим та іншими законами. У зв`язку з особливим характером військової служби, яка пов`язана із захистом Вітчизни, військовослужбовцям надаються визначені законом пільги, гарантії та компенсації.

В частині 15 статті 14 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців і членів їх сімей» визначено, що військовослужбовцям, які були призвані на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період або на військову службу за призовом осіб із числа резервістів в особливий період на весь час їх призову, а також їх дружинам (чоловікам), а також іншим військовослужбовцям, під час дії особливого періоду, які брали або беруть участь у захисті незалежності, суверенітету та територіальної цілісності України і брали безпосередню участь в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення, перебуваючи безпосередньо в районах антитерористичної операції у період її проведення, у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації в Донецькій та Луганській областях, забезпеченні їх здійснення, перебуваючи безпосередньо в районах та у період здійснення зазначених заходів, у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку із збройною агресією Російської Федерації проти України, їх дружинам (чоловікам) штрафні санкції, пеня за невиконання зобов`язань перед підприємствами, установами і організаціями усіх форм власності, у тому числі банками, та фізичними особами, а також проценти за користування кредитом не нараховуються.

Як видно з копії військового квитка серії НОМЕР_1 на момент отримання кредиту ОСОБА_1 був діючим військовослужбовцем та на даний час перебуває на військовій службі у військовій частині НОМЕР_2 .

Відповідно до довідки від 22.06.2017 за №57/943, виданої ТВО командира військової частини НОМЕР_2 , виданої старшому солдату ОСОБА_1 , про те, що він дійсно в період з 22.03.2017 по 15.06.2017 безпосередньо брав участь в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення і захисті незалежності, суверенітету та територіальної цілісності Українив районі/районах проведення антитерористичної операції у м. Маріуполь Донецької області.

Згідно з довідкою, виданою в/ч НОМЕР_2 від 15.06.2026 №669/488157/6089/пс, старший солдат ОСОБА_1 перебуває законтрактом у військовій частині НОМЕР_2 .

ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_1 видано посвідчення серії НОМЕР_3 командиром військової частини НОМЕР_4 . Пред`явник цього посвідчення має право на пільги, встановлені законодавством України для ветеранів війни-учасників бойових дій.

Таким чином, у період виконання умов кредитного договору, відповідач мав статус учасника бойових дій та на нього поширювались пільги, передбачені пунктом 15 статті 14 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовці та членів їх сімей», тобто до відповідача не могла застосовуватись відповідальність у виді штрафних санкцій та пені за невиконання зобов`язань за користування кредитом, а також був відсутній обов`язок щодо сплати процентів за користування кредитом.

З урахуванням викладеного, суд дійшов висновку, що підстави для стягнення з відповідача ОСОБА_1 відсотків за користування кредитом, комісії та неустойки - відсутні.

Разом з тим, визначаючи розмір заборгованості за тілом кредиту, суд також не погоджується з визначеним позивачем розміром непогашеної суми основного боргу.

Як встановлено судом, 03.06.2025 відповідач отримав кредит у розмірі 12 800 грн, після чого здійснив платежі 16.06.2025 у розмірі 1 537 грн та 30.06.2025 у розмірі 1 672 грн, а всього 3 209 грн. Позивач зазначені платежі врахував при розрахунку заборгованості, зарахувавши їх у рахунок процентів та комісії.

Водночас, з огляду на встановлений у справі статус відповідача як військовослужбовця, на спірні правовідносини поширюються передбачені пунктом 15 статті 14 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» гарантії, відповідно до яких за встановлених законом умов військовослужбовцям не нараховуються проценти за користування кредитом, а також штрафні санкції та пеня за невиконання кредитних зобов`язань.

Верховний Суд у постанові від 18 січня 2023 року у справі № 642/548/21 зазначив про можливість зарахування сплачених військовослужбовцем процентів за користування кредитом, нарахованих неправомірно, в рахунок заборгованості за тілом кредиту.

Посилання позивача на частину першу статті 534 ЦК України як на підставу для зарахування здійснених відповідачем платежів виключно в рахунок процентів та комісії не спростовує наведеного висновку. Встановлена цією нормою черговість погашення має застосовуватися щодо належних до виконання вимог кредитора, тоді як у цій справі судом встановлено відсутність правових підстав для нарахування та стягнення з відповідача процентів, комісії та пені.

Тому здійснені відповідачем платежі в загальному розмірі 3 209 грн підлягають врахуванню як фактичне виконання ним зобов`язань за кредитним договором та зарахуванню в рахунок погашення основної суми кредиту.

Відтак із отриманих відповідачем 12 800 грн кредитних коштів після врахування здійснених платежів непогашеним залишається 9 591 грн, яка підлягає стягненню як основна сума боргу.

Відтак, позов підлягає до часткового задоволення.

Вирішуючи питання судових витрат, які у цій справі складаються зі судового збору, суд виходить з такого.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 141 ЦПК України у разі часткового задоволення позову судові витрати, пов`язані з розглядом справи покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Загальна сума задоволених вимог позивача складає 9591 грн. (9591*100:33960,00 = 28,24) та з відповідача підлягає стягненню судовий збір на користь позивача в сумі 684,14 грн (2422,40*28,24:100=684,14).

Керуючись ст. 12, 13, 76-81, 89, 141, 258, 263-265, 268 Цивільного процесуального кодексу України,

вирішив:

Позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором - задоволити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» заборгованість за кредитним договором №03.06.2025-1000024348 від 03.06.2025 у розмірі 9591,00 (дев`ять тисяч п`ятсот дев`яносто одну гривню) грн.

Стягнути із ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» судовий збір у розмірі 684,14 (шістсот вісімдесят чотири гривні чотирнадцять копійок) грн.

У задоволенні позовної вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за відсотками, комісіями та неустойкою - відмовити.

Рішення суду складено та підписано 06.10.2026.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів безпосередньо до Львівського апеляційного суду.

Відомості про сторони:

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» (місце знаходження: 01032, м. Київ, вул. Саксаганського, 133 «А», код ЄДРПОУ 37356833).

Відповідач: ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_5 , адреса реєстрації: АДРЕСА_1 ).

Суддя Т.І. Котормус