Рішення № 140378847, 06.10.2026, Кельменецький районний суд Чернівецької області

Справа №717/1438/26

Номер провадження 2/717/763/26

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 жовтня 2026 року Кельменецький районний суд Чернівецької області у складі:

головуючої судді Кудиби З. І.,

за участю секретаря судового засідання Житарюк А. С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в селищі Кельменці цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Юніт Капітал» (місцезнаходження юридичної особи: м. Київ, бульвар Лесі Українки, буд. 34, офіс 333; ЄДРПОУ 43541163) до ОСОБА_1 (проживає за адресою: АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 ) про стягнення заборгованості за кредитним договором,

ВСТАНОВИВ:

Представниця Товариства з обмеженою відповідальністю «Юніт Капітал» (далі - ТОВ «Юніт Капітал») Кукса К. О. подала до Кельменецького районного суду Чернівецької області позовну заяву . про стягнення заборгованості за кредитним договором з ОСОБА_1 , в якій просить стягнути з відповідачки на користь позивача суму заборгованості за кредитним договором № 9149118 від 14.06.2025 р. в розмірі 56 000,00 грн та понесені судові витрати.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає таке.

14.06.2025 між ТОВАРИСТВОМ З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «АВЕНТУС УКРАЇНА» (далі Первісний кредитор, ТОВ «АВЕНТУС», Кредитодавець) та ОСОБА_1 (далі Відповідач, Позичальник) укладено Договір № 9149118 (далі - Кредитний договір) на суму 20 000,00 грн

Договір укладено в електронній формі з використанням електронного підпису. За твердженням позивача, його підписання відповідачем здійснено за допомогою одноразового ідентифікатора A1496.

04.02.2026 між Первісним кредитором та Позивачем укладено Договір факторингу № 04022026 (далі Договір Факторингу 1), відповідно до умов якого останньому відступлено право грошової вимоги до Відповідача за Кредитним договором.

Посилаючись на наведені обставини, позивач просить суд стягнути з відповідача заборгованість за кредитним договором у загальному розмірі 66 000,00 грн, яка складається з: 20 000,00 грн - заборгованість по тілу кредиту; 36 000,00 грн - заборгованість по несплаченим відсотків за користування кредитом; 10 000,00 грн заборгованість за штрафними санкціями (пеня, штрафи). Крім того, позивач просить стягнути з відповідача понесені ним судові витрати.

Ухвалою Кельменецького районного суду Чернівецької області від 10 серпня 2026 року позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження. Одночасно судом витребувано у АТ КБ «ПРИВАТ БАНК» інформацію щодо надходження грошових коштів на рахунок відповідача.

4 вересня 2026 року до суду від АТ КБ «ПРИВАТ БАНК» надійшли витребувані судом матеріали, які підтверджують факт зарахування кредитних коштів на рахунок відповідача.

Представник позивача у судове засідання не з`явився, подав до суду заяву про розгляд справи за його відсутності, позовні вимоги підтримав у повному обсязі, просив їх задовольнити та не заперечував проти ухвалення заочного рішення.

Відповідач у судове засідання не з`явився, хоча був належним чином повідомлений про дату, час і місце розгляду справи, про причини неявки суд не повідомив, відзиву на позов не подав.

З урахуванням позиції представника позивача та відповідно до вимог статті 280 Цивільного процесуального кодексу України суд дійшов висновку про можливість проведення заочного розгляду справи на підставі наявних у матеріалах справи доказів.

У зв`язку з неявкою учасників справи, відповідно до частини другої статті 247 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Дослідивши матеріали справи, з`ясувавши фактичні обставини та перевіривши їх наданими доказами, суд дійшов висновку, що позов підлягає задоволенню з наведених нижче підстав.

Судом встановлено, що 14.06.2025 між ТОВАРИСТВОМ З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «АВЕНТУС УКРАЇНА» (далі Первісний кредитор, ТОВ «АВЕНТУС», Кредитодавець) та ОСОБА_1 (далі Відповідач, Позичальник) укладено Договір № 9149118 (далі - Кредитний договір) на суму 20 000,00 грн строком на 360 календарних днів на умовах, визначених договором. За користування кредитом відповідач зобов`язався сплачувати проценти у порядку та розмірі, передбачених кредитним договором.

Кредитний договір укладено у формі електронного документа з використанням електронного підпису. Підписання договору відповідачем здійснено шляхом застосування одноразового ідентифікатора A1496, що відповідно до умов договору є електронним підписом одноразовим ідентифікатором.

Матеріалами справи підтверджується, що перед укладенням кредитного договору відповідач з метою отримання кредиту самостійно через мережу Інтернет здійснив реєстрацію на офіційному вебсайті первісного кредитора, створивши особистий кабінет позичальника, після чого за допомогою інформаційно-телекомунікаційної системи кредитодавця заповнив та подав заявку на отримання кредитних коштів, у якій зазначив персональні дані, зокрема анкетні відомості, паспортні дані, РНОКПП та номер телефону, адресу електронної пошти, реквізити банківської картки, а також адресу реєстрації та проживання.

Відповідач пройшов процедуру верифікації, ознайомився з умовами оферти, індивідуальною частиною кредитного договору та Правилами надання грошових коштів у позику, які є його невід`ємною частиною, після чого підтвердив свою згоду з ними.

Отже, саме відповідач ініціював укладення кредитного договору шляхом подання заявки через вебсайт кредитодавця та підписав договір із застосуванням електронного одноразового ідентифікатора. Без отримання електронного повідомлення та авторизації в особистому кабінеті укладення договору було б неможливим.

Таким чином, сторони досягли згоди з усіх істотних умов кредитного договору, зокрема щодо суми кредиту, строку користування коштами, розміру та порядку сплати процентів, а також інших умов кредитування. Аналогічні правові висновки викладені у постановах Верховного Суду від 23 березня 2020 року у справі № 404/502/18 (провадження № 61-8449св19), від 09 вересня 2020 року у справі № 732/670/19 (провадження № 61-7203св20) та від 12 січня 2021 року у справі № 524/5556/19 (провадження № 61-16243ск20), що свідчить про сталість судової практики у спорах цієї категорії.

Укладеним договором факторингу підтверджується перехід права вимоги за спірним зобов`язанням.

Так, 04.02.2026 між Первісним кредитором та Позивачем укладено Договір факторингу № 04022026 (далі Договір Факторингу 1), відповідно до умов якого останньому відступлено право грошової вимоги до Відповідача за Кредитним договором.

Таким чином, позивач набув статусу належного кредитора у спірному зобов`язанні.

Зазначені обставини підтверджуються матеріалами справи, зокрема копіями договорів факторингу та відповідними реєстрами прав вимоги.

Відповідно до частини першої статті 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права чи інтересу.

Згідно з пунктом 1 частини першої статті 512 Цивільного кодексу України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Відповідно до статті 513 Цивільного кодексу України правочин щодо заміни кредитора у зобов`язанні вчиняється у тій самій формі, що й правочин, на підставі якого виникло зобов`язання, право вимоги за яким передається новому кредитору.

Згідно зі статтею 514 Цивільного кодексу України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі та на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до статті 1077 Цивільного кодексу України за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату, а клієнт відступає або зобов`язується відступити фактору своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника). Клієнт також може відступити фактору свою грошову вимогу до боржника з метою забезпечення виконання свого зобов`язання перед фактором.

Згідно зі статтею 1078 Цивільного кодексу України предметом договору факторингу може бути як наявна, так і майбутня грошова вимога. Майбутня вимога вважається переданою фактору з дня виникнення права вимоги до боржника або з моменту настання визначеної договором події, якщо інше не передбачено договором. У такому разі додаткове оформлення відступлення права грошової вимоги не вимагається.

Відповідно до статті 1079 Цивільного кодексу України сторонами у договорі факторингу є фактор і клієнт. Клієнтом може бути фізична або юридична особа суб`єкт підприємницької діяльності, а фактором банк або інша фінансова установа, яка має право здійснювати факторингові операції відповідно до закону.

Згідно зі статтею 526 Цивільного кодексу України зобов`язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до статті 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Згідно з частиною першою статті 1048 та частиною першою статті 1054 Цивільного кодексу України кредитор має право на одержання від позичальника процентів від суми кредиту, розмір і порядок сплати яких визначаються договором. Припис абзацу другого частини першої статті 1048 Цивільного кодексу України щодо щомісячної виплати процентів до дня повернення позики у разі відсутності іншої домовленості сторін застосовується лише в межах строку кредитування, погодженого сторонами. Після спливу цього строку право кредитора на нарахування процентів припиняється.

Відповідно до статті 629 Цивільного кодексу України договір є обов`язковим для виконання сторонами. Отримання відповідачем кредитних коштів підтверджується матеріалами справи.

Відповідно до статті 638 Цивільного кодексу України договір вважається укладеним, якщо сторони досягли згоди з усіх істотних умов у належній формі. Істотними умовами є умови про предмет договору, умови, визначені законом як істотні або необхідні для договорів такого виду, а також усі умови, щодо яких за заявою хоча б однієї сторони має бути досягнуто згоди.

Згідно з частиною першою статті 1048 Цивільного кодексу України кредитор має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок сплати процентів визначаються договором. У разі відсутності договору щодо розміру процентів вони визначаються на рівні облікової ставки Національного банку України.

Відповідно до статті 1054 Цивільного кодексу України за кредитним договором банк або інша фінансова установа зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальнику у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник повернути кредит та сплатити проценти.

Згідно зі статтею 1049 Цивільного кодексу України позичальник зобов`язаний повернути позику у строк та в порядку, визначених договором.

Суд перевірив поданий позивачем розрахунок заборгованості, співставив його з умовами кредитного договору та іншими матеріалами справи і дійшов висновку, що він є частково правильним.

Так, суд погоджується із нарахуваннями позивачами в частині тіла кредиту та нарахованих відсотків за користування ним (20 000,00 грн - заборгованість по тілу кредиту; 36 000,00 грн - заборгованість по несплаченим відсотків за користування кредитом).

Відповідач доказів, які б спростовували розмір зазначеної заборгованості, свідчили про належне виконання зобов`язань за Кредитним договором або про повне чи часткове погашення заборгованості, суду не надав.

За таких обставин позовні вимоги у частині стягнення 20 000,00 грн - заборгованості по тілу кредиту та 36 000,00 грн заборгованості по несплаченим відсотків за користування кредитом є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Щодо вимоги про стягнення пені у розмірі 10 000,00 грн суд зазначає таке.

24 лютого 2022 року на всій території України введено воєнний стан, дія якого продовжується.

Законом України № 2120-IX від 15 березня 2022 року розділ «Прикінцеві та перехідні положення» Цивільного кодексу України доповнено пунктом 18, відповідно до якого у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та протягом тридцяти днів після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за кредитним договором позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. При цьому неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані за прострочення виконання зобов`язань за такими договорами у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та протягом тридцяти днів після його припинення або скасування, підлягають списанню кредитодавцем.

Аналогічні за змістом положення містяться у пункті 6^1 розділу IV «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про споживче кредитування», відповідно до якого у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після дня його припинення або скасування споживач звільняється від відповідальності перед кредитодавцем за прострочення виконання зобов`язань за договором про споживчий кредит, зокрема від сплати неустойки (штрафу, пені) та інших платежів, передбачених договором про споживчий кредит, нарахованих за прострочення виконання зобов`язань за таким договором.

Оскільки спірні правовідносини виникли у зв`язку з виконанням договору про споживчий кредит, а заявлена до стягнення пеня в розмірі 16 000,00 грн нарахована за прострочення виконання відповідачем зобов`язань у період дії воєнного стану, правові підстави для її стягнення відсутні.

За таких обставин у задоволенні позовної вимоги про стягнення з відповідача пені в розмірі 10 000,00 грн слід відмовити.

Позивач також заявив вимоги про стягнення з відповідача судових витрат, а саме: судового збору у розмірі 2 662,40 грн та витрат на професійну правничу допомогу у сумі 7 000,00 грн.

Оскільки позовні вимоги задоволено частково, судові витрати зі сплати судового збору підлягають розподілу між сторонами пропорційно до розміру задоволених позовних вимог у розмірі 2006,40 грн.

Крім того, позивачем заявлено вимогу про відшкодування витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 7 000,00 грн. На підтвердження понесення зазначених витрат позивачем надано відповідні документи, які містяться в матеріалах справи.

Вирішуючи питання про розмір витрат на професійну правничу допомогу, суд враховує характер спору, обсяг та складність виконаної представником роботи, обсяг наданих послуг, зокрема підготовку та подання позовної заяви та інших процесуальних документів, а також принципи співмірності та розумності судових витрат.

З урахуванням наведеного суд дійшов висновку, що витрати на професійну правничу допомогу підлягають відшкодуванню відповідачем пропорційно до розміру задоволених позовних вимог у сумі 5 749,80 грн.

На підставі викладеного та керуючись статтями 313, 19, 7681, 89, 141, 206, 259, 263265 Цивільного процесуального кодексу України, суд

УХВАЛИВ:

Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Юніт Капітал» задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 (проживає за адресою: АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Юніт Капітал» (місцезнаходження: м. Київ, вул. Лесі Українки, буд. 34, офіс 333; ЄДРПОУ 43541163) заборгованість за Кредитним договором № 9149118 від 14.06.2025 р. в розмірі 56 000 (п`ятдесять шість тисяч) гривень 00 коп.

Стягнути з ОСОБА_1 (проживає за адресою: АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Юніт Капітал» (місцезнаходження: м. Київ, вул. Лесі Українки, буд. 34, офіс 333; ЄДРПОУ 43541163) судові витрати, а саме: судовий збір у розмірі 2 006 (дві тисячі шість) гривень 40 копійок та витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 5 749,80 (п`ять тисяч сімсот сорок дев`ять) гривень.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, учасник справи має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд, якщо така подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене відповідачем в загальному порядку, встановленому цим Кодексом. У цьому разі строк на апеляційне оскарження рішення починає відраховуватися з дати постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.

Рішення може бути оскаржене до Чернівецького апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених Цивільним процесуальним кодексом України, не подані заяви про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Повний текст судового рішення складено 6 жовтня 2026 року.

Суддя Кудиба З. І.