Рішення № 140378844, 06.10.2026, Кельменецький районний суд Чернівецької області

Справа № 717/1241/26

Номер провадження2/717/709/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06.10.2026 селище Кельменці

Кельменецький районний суд Чернівецької області в складі:

головуючого судді Телешмана О.В.,

з участю секретаря судового засідання Глібіщук М.Л.,

позивач ОСОБА_1 у судове засідання не з`явилася,

позивач ОСОБА_2 у судове засідання не з`явився,

представник позивачів ОСОБА_3 у судове засідання з`явився,

представник відповідача приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «АРСЕНАЛ СТРАХУВАННЯ»» у судове засідання не з`явився.

Представник позивачів Петрина С.М. звернувся до суду з позовом, в якому просить:

стягнути з приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «АРСЕНАЛ СТРАХУВАННЯ»» (код ЄДРПОУ 33908322):

на користь позивача ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_1 ): 105 333 (сто п`ять тисяч триста тридцять три) гривні 34 (тридцять чотири) копійки моральної шкоди, завданої внаслідок ДТП; 12 000 (дванадцять тисяч) гривень витрати понесені у зв`язку із правовою допомогою ;

на користь позивача ОСОБА_2 (РНОКПП: НОМЕР_2 ): 33 333(тридцять три тисячі триста тридцять три) гривні 34 (тридцять чотири) моральної шкоди завданої внаслідок ДТП; 12 000 грн. (дванадцять тисяч гривень) витрати понесені у зв`язку із правовою допомогою.

Розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду цивільну справу за позовом ОСОБА_1 та ОСОБА_2 до приватного акціонерного товариства «АРСЕНАЛ СТРАХУВАННЯ» про відшкодування шкоди, суд, -

ВСТАНОВИВ:

Представник позивачів, адвокат Петрина С.С., в судовому засіданні позов підтримав повністю з підстав, зазначених в позовній заяві та відповіді на відзив.

Представник відповідача, викликався до суду в порядку, встановленому ЦПК України, проте в судове засідання не з`явився.

Представник відповідача, у відзиві на позов не визнала позовні вимоги повністю, просить в позові відмовити повністю, та зменшити розмір витрат на правничу допомогу. Позиція відповідача обґрунтовується тим, що позивачам виплачене у повному обсязі та у порядку, передбаченому законодавством. При цьому відповідач виходив з того, що потерпілий ОСОБА_4 створив аварійну обстановку для водія, унеможливив водію уникнути наїзду на нього, оскільки в діях пішохода була наявна груба необережність, ДТП сталася внаслідок очевидного порушення пішоходом ОСОБА_4 Правил дорожнього руху, що підтверджується постановою про закриття кримінального провадження, та відсутність у водія автомобіля технічної можливості уникнути ДТП внаслідок непереборної сили, зокрема знаходження потерпілого, як пішохода у темну пору доби у стані тяжкого алкогольного сп`яніння страхове відшкодування з урахуванням а також заявила про застосування строків позовної давності.

Інші заяви та клопотання не надходили.

Інші процесуальні дії у справі не вчинялися.

Судом також встановлено, що 13.07.2025 року приблизно о 01 год.40 хв. на 44 км. +159 м. автодороги Р-63 сполучення «Данківці-КПП Сокиряни» поза межами населеного пункту с. Бузовиця Дністровського району Чернівецької області, водій ОСОБА_5 на автомобілі марки «Renault Duster» реєстраційний номер НОМЕР_3 допустив наїзд на пішохода ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 після чого покинув місце пригоди. В наслідок дорожньо - транспортної пригоди пішохід ОСОБА_4 помер на місці.

Вказані вище обставини підтверджуються постановою про закриття кримінального провадження від 25 квітня 2026 року, якою кримінальне провадження внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань від 13.07.2025 року за №12025262020000140 за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ст. ст. 135, 286 КК України закрите у зв`язку з відсутністю в діянні учасників дорожньо транспортної пригоди складів вказаних вище кримінальних правопорушень, передбачених ст. ст. 135, 286 КК України.

Отже з даної постанови вбачається, що ні водій, ні інший учасник ДТП пішохід не вчиняли кримінального правопорушення, а також з даної постанови не вбачається порушення Правил дорожнього руху України потерпілим ОСОБА_4 , які були б причиною ДТП або сприяли її виникненню.

Цивільно-правова відповідальність водія автомобіля марки «Renault Duster» реєстраційний номер НОМЕР_3 , на момент дорожньо-транспортної пригоди (13.07.2025) була застрахована у відповідача приватного акціонерного товариства «СК «Арсенал Страхування» згідно Полісу № 227438706, що визнається сторонами та підтверджується листом відповідача від 21.05.2026 року № 210526-1098/к/у/тс ( а.с.17-18).

Позивачі ОСОБА_1 та ОСОБА_2 через свого представника звернулись 28 липня 2025 року до відповідача акціонерного товариства «АРСЕНАЛ СТРАХУВАННЯ» із заявою про виплату страхового відшкодування відшкодування витрат на підставі Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів».

ПрАТ «СК «Арсенал Страхування» повідомило про прийняте рішення у даній справі і повідомила про відшкодування у зв`язку із втратою годувальника та моральної шкоди ОСОБА_1 105 333,34 грн та відшкодування моральної шкоди ОСОБА_2 - 33 333,34 грн, що підтверджується листом відповідача від 21.05.2026 року № 210526-1098/к/у/тс ( а.с.-18).

Закон України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» (далі Закон) регулює відносини у сфері обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів і спрямований на забезпечення здійснення виплати за шкоду, заподіяну життю, здоров`ю та/або майну потерпілих осіб під час використання наземних транспортних засобів в Україні.

Згідно п.5 ст. 1 Закону особою, цивільно-правова відповідальність якої застрахована, - є особа, яка використовує забезпечений транспортний засіб,

Згідно ст. 981 ЦК України договір страхування укладається в письмовій формі з дотриманням вимог до письмової форми правочину, встановлених цим Кодексом. Факт укладення договору страхування може посвідчуватися страховим полісом (сертифікатом).

Відповідно до ч.1,2 ст.999 ЦК України законом може бути встановлений обов`язок фізичної або юридичної особи бути страхувальником життя, здоров`я, майна або відповідальності перед іншими особами за свій рахунок чи за рахунок заінтересованої особи (обов`язкове страхування). До відносин, що випливають із обов`язкового страхування, застосовуються положення цього Кодексу, якщо інше не встановлено актами цивільного законодавства.

Згідно ст.18 Закону у разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум та згідно з умовами, зазначеними у внутрішньому договорі страхування, зобов`язаний у встановленому цим Законом порядку здійснити страхову виплату у зв`язку із шкодою, заподіяною внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров`ю та/або майну потерпілої особи, або прийняти обґрунтоване рішення про відмову в її здійсненні.

Відповідно до ст.20 Закону у разі заподіяння внаслідок дорожньо-транспортної пригоди шкоди життю та здоров`ю потерпілої фізичної особи здійснюється страхова (регламентна) виплата у зв`язку з: смертю потерпілої фізичної особи.

Згідно ст. 25 Закону страхова (регламентна) виплата у зв`язку із смертю потерпілої фізичної особи здійснюється, якщо смерть потерпілої фізичної особи настала протягом одного року з дня дорожньо-транспортної пригоди та є прямим її наслідком.

Страховик, а у випадках, передбачених частиною першою та пунктом 3 частини другої статті 43 цього Закону, - МТСБУ, у разі смерті потерпілої фізичної особи здійснює страхову (регламентну) виплату у зв`язку із втратою годувальника кожній особі, яка відповідно до Цивільного кодексу України в частині відшкодування шкоди, заподіяної смертю потерпілого, та з урахуванням положень Сімейного кодексу України має право на таке відшкодування, у розмірі, що розраховується відповідно до Цивільного кодексу України в частині відшкодування шкоди, заподіяної смертю потерпілого.

Страхова (регламентна) виплата у зв`язку із втратою годувальника кожній особі, яка має право на таку виплату, здійснюється у формі ануїтету - рівномірними послідовними щомісячними виплатами, якщо іншу періодичність виплат не узгоджено особою, яка має право на таку страхову (регламентну) виплату, і страховиком (МТСБУ), протягом дії такого права та не підлягає подальшому перерахунку.

Загальний мінімальний розмір страхової (регламентної) виплати особам, які перебували на утриманні одного померлого, за весь період її отримання не може становити менше 36 розмірів мінімальної місячної заробітної плати, встановленої законом на дату настання страхового випадку. Страхова виплата у зв`язку із смертю потерпілої фізичної особи у мінімальному розмірі, передбаченому абзацом третім цієї частини, за письмовими зверненнями осіб, які мають право на отримання відшкодування у зв`язку із втратою годувальника, здійснюється одноразово.

Страховик, а у випадках, передбачених частиною першою та пунктом 3 частини другої статті 43 цього Закону, - МТСБУ, відшкодовує моральну шкоду, заподіяну смертю потерпілої фізичної особи, її чоловіку (дружині), батькам (усиновлювачам) та дітям (усиновленим).

Загальний розмір таких страхових (регламентних) виплат зазначеним особам стосовно одного померлого становить 25 розмірів мінімальної місячної заробітної плати, встановленої законом на дату настання страхового випадку, і виплачується таким особам у рівних частинах.

Відповідно до частин першої, п`ятої статті 1187 ЦК України джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов`язана з використанням, зберіганням або утриманням, транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо- і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб.

Особа, яка здійснює діяльність, що є джерелом підвищеної небезпеки, відповідає за завдану шкоду, якщо вона не доведе, що шкоди було завдано внаслідок непереборної сили або умислу потерпілого.

Згідно з частиною другою статті 1168 ЦК України моральна шкода, завдана смертю фізичної особи, відшкодовується її чоловіку (дружині), батькам (усиновлювачам), дітям (усиновленим), а також особам, які проживають з нею однією сім`єю.

Частинами першою - третьою статті 23 ЦК України визначено, що особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає: 1) у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; 2) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів; 3) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із знищенням чи пошкодженням її майна; 4) у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи. Моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.

Відповідно до частини першої статті 1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини.

Частиною 2 статті 1167 ЦК України встановлено, що моральна шкода відшкодовується незалежно від вини, якщо шкоди завдано каліцтвом, іншим ушкодженням здоров`я або смертю фізичної особи внаслідок дії джерела підвищеної небезпеки.

Приватне акціонерне товариство «СК «Арсенал Страхування» частково виплатило позивачам відшкодування у зв`язку із втратою годувальника та моральної шкоди ОСОБА_1 105 333,34 грн та відшкодування моральної шкоди ОСОБА_2 - 33 333,34 грн, тобто зменшило самостійно розмір відшкодування, яке мало становити ОСОБА_1 105 333,34 грн 210666,68 грн та ОСОБА_2 66666,68 грн, тобто з урахуванням мінімального розміру заробітної плати станом на 13.07.2025 року 8000 гривень та з урахуванням кількості осіб, які мають право на страхове відшкодування.

Суд вважає, що відповідач протиправно зменшив розмір страхового відшкодування та виплатив його не в повному обсязі, виходячи з такого.

Згідно ч.2- 4 ст. 1193 ЦК України якщо груба необережність потерпілого сприяла виникненню або збільшенню шкоди, то залежно від ступеня вини потерпілого (а в разі вини особи, яка завдала шкоди, - також залежно від ступеня її вини) розмір відшкодування зменшується, якщо інше не встановлено законом. Вина потерпілого не враховується у разі відшкодування додаткових витрат, передбачених частиною першою статті 1195 цього Кодексу, у разі відшкодування шкоди, завданої смертю годувальника та у разі відшкодування витрат на поховання. Суд може зменшити розмір відшкодування шкоди, завданої фізичною особою, залежно від її матеріального становища, крім випадків, коли шкоди завдано вчиненням кримінального правопорушення.

З дослідженої судом постанови про закриття кримінального провадження від 25 квітня 2026 року, якою кримінальне провадження внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань від 13.07.2025 року за №12025262020000140 за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ст. ст. 135, 286 КК України, вбачається, що дане кримінальне провадження закрите у зв`язку з відсутністю в діянні учасників дорожньо транспортної пригоди складів вказаних вище кримінальних правопорушень, передбачених ст. ст. 135, 286 КК України.

В зв`язку з даними обставинами, суд вважає, що відповідач безпідставно зменшив розмір страхового відшкодування, оскільки з вказаної вище постанови про закриття кримінального провадження від 25 квітня 2026 року не вбачається, що потерпілий ОСОБА_4 , як пішохід, допустив порушення Правил дорожнього руху України, а в даній постанові лише є посилання на висновки експертів №887 та №083, яким встановлено, що тіло потерпілого у момент первинного контактування з наїжджаючим транспортним засобом перебував у лежачому горизонтальному долілиць(обличчя вниз), головою скероване у напрямку руху автомобіль, тобто вертикальна вісь тіла була паралельно або майже паралельно напрямку руху автомобіля. При судово токсикологічній експертизі крові з трупа ОСОБА_4 виявлено етиловий сприт в кількості 2,81 проміле.

При цьому в даній постанові є посилання на висновок експерта від 18.08.2025 року № СЕ-19/126-25/9175-БД, з якого вбачається, що в діях водія ОСОБА_5 не вбачається невідповідності пунктам ПДР, які з технічної точки зору, могли б перебувати в причинному зв`язку з настанням ДТП і водію необхідно було діяти відповідно до вимого п.п.12.2,12.3 ПДР.

Проте, в даній постанові відсутні посилання на документи, а також в самій постанові слідчий не встановив фактів порушення потерпілим ОСОБА_4 Правил дорожнього руху України, які б вказували на його грубу необережність чи на існування непереборної сили для водія автомобіля, що давало б підстави суду зменшити розмір відшкодування.

Суд вважає, що сам по собі факт перебування потерпілого у стані алкогольного сп`яніння (2,81 проміле) без доказів порушення ним Правил дорожнього руху України, що спричинило або сприяло ДТП, тобто, такий стан і поведінка потерпілого могли спричинити або сприяти настанню дорожньо-транспортної пригоди та призвести до наслідків, не надає суду права зменшувати розмір шкоди.

Відповідно до ст.13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Відповідно до ч.1 ст.81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Зокрема, представник відповідача в порушення ч.1 ст.81 ЦПК України не надав суду належних та допустимих доказів, які б підтверджували ту обставину, що потерпілий ОСОБА_4 допустив порушення Правил дорожнього руху України, що можна було б кваліфікувати як грубу необережність або непереборну обставину, яка могла б впливати на розмір шкоди в даному випадку страхового відшкодування.

Суд також вважає безпідставним та відхиляє доводи представника відповідача про врахування вини потерпілого, як пішохода на підставі положень ч. 5 ст. 34 Закону, при визначенні розміру шкоди, оскільки згідно положень ч.2 ст.1188 ЦК України іншим особам (які не є власниками (володільцями) джерел підвищеної небезпеки, від взаємодії яких завдана шкода, наприклад пішохід) шкода відшкодовується власниками (володільцями) джерел підвищеної небезпеки, які спільно завдали шкоду, незалежно від їх вини.

Тобто, за змістом цієї норми, обов`язок відшкодування шкоди в такому випадку покладається на власників (володільців) джерел підвищеної небезпеки, незалежно від вини обох водіїв або одного із них, якщо не доведуть, що шкоди було завдано внаслідок непереборної сили або умислу потерпілого (ч.5 ст.1187 ЦК України).

За змістом ч. 5 ст. 34 Закону у разі якщо відповідальними за заподіяння шкоди взаємопов`язаними, спільними діями є декілька осіб, розмір страхової (регламентної) виплати за кожну з таких осіб визначається страховиком, якому подано заяву про страхову виплату, а в разі подання заяви про регламентну виплату - МТСБУ, шляхом поділу розміру заподіяної шкоди пропорційно до кількості таких осіб.

Представник відповідача в порушення ст. 81 ЦПК України не надав суду доказів, що потерпілий ОСОБА_4 , як пішохід несе відповідальність за шкоду, завдану джерелом підвищеної небезпеки.

Відповідач не здійснив відшкодування позивачам вказаної вище матеріальної та моральної шкоди в розмірі, встановленому законом, чим порушив права позивачів на отримання страхового відшкодування.

Враховуючи наведені вище обставини та законодавство, яке регулює правовідносини, пов`язані з відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров`я або смертю, суд вважає, що позовна заява ОСОБА_1 та ОСОБА_2 до приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «АРСЕНАЛ СТРАХУВАННЯ»» (ЄДРПОУ 33908322) про відшкодування шкоди підлягає задоволенню повністю і слід стягнути з відповідача - приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «АРСЕНАЛ СТРАХУВАННЯ»» (ЄДРПОУ 33908322):

на користь позивача ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_1 ): 105 333 (сто п`ять тисяч триста тридцять три) гривні 34 (тридцять чотири) копійки моральної шкоди, завданої внаслідок ДТП (страхового відшкодування) та 12 000 (дванадцять тисяч) гривень витрати понесені у зв`язку із правовою допомогою;

на користь позивача ОСОБА_2 (РНОКПП: НОМЕР_2 ): 33 333(тридцять три тисячі триста тридцять три) гривні 34 (тридцять чотири) моральної шкоди завданої внаслідок ДТП(страхового відшкодування) та 12 000 грн. (дванадцять тисяч гривень) витрати понесені у зв`язку із правовою допомогою.

Відповідно до ч.1 ст.141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Відповідно до ч. 6 ст. 141 ЦПК якщо сторону, на користь якої ухвалено рішення, звільнено від сплати судових витрат, з другої сторони стягуються судові витрати на користь осіб, які їх понесли, пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог, а інша частина компенсується за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до п.2 ч.1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір», якою встановлено, що від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються, позивачі - у справах про відшкодування шкоди, заподіяної каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я, а також смертю фізичної особи, позивач в даній справі звільнена від сплати судового збору.

Зважаючи на вказані вище вимоги законодавства, оскільки позивачкі звільнені від сплати судового збору, суд вважає, що з відповідача - приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «АРСЕНАЛ СТРАХУВАННЯ»» (ЄДРПОУ 33908322) на користь держави слід стягнути 3328 грн судових витрат у вигляді судового збору.

Відповідно до п.3 ч.2, ч.3,4,6 ст.141 ЦПК України інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. При вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися. Якщо сума судових витрат, заявлена до відшкодування, істотно перевищує суму, заявлену в попередньому (орієнтовному) розрахунку, суд може відмовити стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні судових витрат в частині такого перевищення, крім випадків, якщо сторона доведе, що не могла передбачити такі витрати на час подання попереднього (орієнтовного) розрахунку.

Згідно ч.8 ст.141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Згідно статті 137 ЦПК України, витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:

1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);

2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);

3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;

4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Витрати позивачів на правничу допомогу в даній справі склали по 1200 гривень, що підтверджується договорами про надання правничої допомоги №22/07/25 від 22.07.2025 року( а.с.35-44) детальним описом робіт(наданих послуг), ордерами адвоката серії ВС № 1473230, серії ВС № 1473233, свідоцтвом про право на зайняття адвокатською діяльністю серії ЛВ №002618.

Представник відповідача не заперечив факт та обсяг наданої правової допомоги позивачам, про заявляв клопотання про зменшення витрат на правничу допомогу через їх неспівмірність та безпідставність.

При визначенні суми відшкодування суд виходить з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.

Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ), присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року. Так у справі «Схід/Захід Альянс Лімітед» проти України» (заява № 19336/04) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (п. 268). Вказаний правовий висновок викладено в постанові Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі №755/9215/15-ц (провадження №14-382цс-19).

Враховуючи, що позов задоволено повністю, а також складність справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); час, витрачений адвокатом на виконання надання послуг, їх обсяг, ціну позову та значення справи для сторони, суд вважає, що розмір витрат на правничу допомогу по кожному з позивачів в розмірі 12000 гривень є обґрунтованим та не підлягає зменшенню.

Згідно до пункту 5 статті 268 ЦПК України, датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.

На підставі ст. ст. 23,981,999,1167,1168,1187, 1188 Цивільного кодексу України, п.19 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України, ст.1,18,25,35 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» ст. ст. 9-13, 81, 141, 200, 206, 217, 258, 259, 263-265 ЦПК України, суд, -

УХВАЛИВ:

Позов ОСОБА_1 та ОСОБА_2 до приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «АРСЕНАЛ СТРАХУВАННЯ»» про відшкодування шкоди задовольнити повністю.

Стягнути з приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «АРСЕНАЛ СТРАХУВАННЯ»» (ЄДРПОУ 33908322):

на користь позивача ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_1 ): 105 333 (сто п`ять тисяч триста тридцять три) гривні 34 (тридцять чотири) копійки моральної шкоди, завданої внаслідок ДТП (страхового відшкодування) та 12 000 (дванадцять тисяч) гривень судових витрат на правову допомогу;

на користь позивача ОСОБА_2 (РНОКПП: НОМЕР_2 ): 33 333(тридцять три тисячі триста тридцять три) гривні 34 (тридцять чотири) моральної шкоди завданої внаслідок ДТП (страхового відшкодування) та 12 000 (дванадцять тисяч) гривень судових витрат на правову допомогу;

Стягнути з приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «АРСЕНАЛ СТРАХУВАННЯ»» (ЄДРПОУ 33908322) на користь держави 3228 (три тисячі двісті двадцять вісім) гривень судових витрат у вигляді судового збору.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до Чернівецького апеляційного суду. Якщо в судовому засіданні було проголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) судове рішення або якщо розгляд справи (вирішення питання) здійснювався без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Повне судове рішення складено 06.10.2026 року.

Суддя Телешман О.В.