Рішення № 140378848, 06.10.2026, Кельменецький районний суд Чернівецької області

Справа №717/1765/26

Номер провадження 2/717/907/26

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 жовтня 2026 року Кельменецький районний суд Чернівецької області в складі:

головуючого судді Кудиби З. І.,

секретаря судового засідання Житарюк А. С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ПАРІС» (місцезнаходження юридичної особи: м. Київ, вул. Предславинська, буд. 37, офіс 535; ЄДРПОУ 38962392) до ОСОБА_1 (проживає за адресою: АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 ) про стягнення заборгованості за кредитним договором,

ВСТАНОВИВ:

Представник Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ПАРІС» (далі - ТОВ «ФК «ПАРІС») Антоненко А. В. подав до суду позовну заяву про стягнення заборгованості за кредитним договором з ОСОБА_1 , в якій просить стягнути з відповідача на користь позивача суму заборгованості за договором про надання банківської послуги № 0050268 від 05.02.2020 р. в розмірі 25 174,05 грн та понесені судові витрати.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 05 лютого 2020 року між Акціонерним товариством «РВС БАНК» (далі АТ «РВС БАНК») та ОСОБА_1 підписано заяву-договір № 0050268 про надання банківської послуги, яка є договором про приєднання до публічної пропозиції АТ «РВС БАНК» на укладення договору про комплексне банківське обслуговування фізичних осіб.

За умовами договору відповідачу надано споживчий кредит шляхом перерахування кредитних коштів на картковий рахунок у розмірі 20 202,02 грн строком на 12 місяців, зі сплатою процентів за користування кредитом у розмірі 18 % річних. Процентна ставка є фіксованою. Разова комісія за видачу кредиту становить 5 % від суми кредиту.

Позивач зазначає, що відповідач належним чином не виконав умови кредитного договору, у встановлений договором строк кредитні кошти не повернув та проценти за користування кредитом не сплатив, у зв`язку з чим утворилася заборгованість.

28 жовтня 2021 року між АТ «РВС БАНК» (первісним кредитором) та ТОВ «ФК «ПАРІС» укладено договір про відступлення права вимоги № 28/10/2021-1, відповідно до якого право грошової вимоги за вказаним кредитним договором перейшло до позивача.

На підтвердження заявлених позовних вимог позивач посилається на умови кредитного договору та поданий до суду розрахунок заборгованості.

У зв`язку з невиконанням відповідачем зобов`язань за кредитним договором позивач звернувся до суду з цим позовом.

Ухвалою суду від 28 серпня 2026 року позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі. Розгляд справи постановлено здійснювати в порядку спрощеного позовного провадження.

У судове засідання представник позивача не з`явився, при цьому про дату, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином. Подав письмове клопотання про розгляд справи за його відсутності.

Відповідач у судове засідання не з`явився, при цьому про дату, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, про причини неявки суду не повідомив, а також не подав клопотань, заяв або відзиву на позов.

За таких обставин, відповідно до частини третьої статті 223 ЦПК України, суд розглянув справу за відсутності учасників справи.

Відповідно до статей 280, 281 ЦПК України суд постановив провести заочний розгляд справи та ухвалити заочне рішення.

Відповідно до частини другої статті 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Дослідивши матеріали справи, аналізуючи надані докази у їх сукупності та взаємозв`язку, а також окремо на предмет достатності, належності та допустимості, суд дійшов висновку, що позов підлягає частковому задоволенню, виходячи з наступного.

05 лютого 2020 року між ОСОБА_1 та АТ «РВС БАНК» підписано заяву-договір № 0050268 про надання банківської послуги (платіжна картка Простір), що є договором про приєднання до Публічної пропозиції АТ «РВС БАНК» на укладення договору про комплексне банківське обслуговування фізичних осіб.

За умовами вказаного договору відповідачу надано споживчий кредит шляхом перерахування кредитних коштів на картковий рахунок у розмірі 20 202,02 грн строком на 12 місяців, зі сплатою 18 % річних, при цьому процентна ставка є фіксованою.

Відповідач своїх зобов`язань за кредитним договором належним чином не виконав, у визначений договором строк кредитні кошти не повернув та передбачені договором платежі не сплатив, у зв`язку з чим утворилася заборгованість.

28 жовтня 2021 року між АТ «РВС БАНК» та ТОВ «ФК «ПАРІС», яке 11 липня 2024 року змінило своє найменування на ТОВ «ФК «ПАРІС», укладено договір про відступлення права вимоги № 28/10/2021-1.

Відповідно до статей 512, 514 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок, зокрема, відступлення права вимоги, при цьому до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі та на умовах, що існували на момент переходу цих прав.

Згідно з Додатком № 1 до договору про відступлення права вимоги АТ «РВС БАНК» відступило ТОВ «ФК «ПАРІС» право вимоги до ОСОБА_1 за заявою-договором № 0050268 від 05 лютого 2020 року. Таким чином, позивач набув право вимоги до відповідача за вказаним кредитним договором.

Як убачається з матеріалів справи, станом на 10 серпня 2026 року заборгованість відповідача перед позивачем за кредитним договором становить 23 896,83 грн, з яких: 20 202,02 грн заборгованість за тілом кредиту та 3 694,81 грн заборгованість за процентами.

Оцінюючи поданий позивачем розрахунок заборгованості, суд враховує, що відповідач не скористався своїм процесуальним правом на подання відзиву на позовну заяву та не надав доказів на спростування наведених позивачем обставин щодо невиконання зобов`язань за кредитним договором та розміру заборгованості.

Доказів погашення відповідачем заборгованості або належного виконання ним зобов`язань за кредитним договором матеріали справи не містять.

З огляду на викладене, суд доходить висновку, що позовні вимоги в частині стягнення з відповідача заборгованості за тілом кредиту в розмірі 20 202,02 грн та заборгованості за процентами в розмірі 3 694,81 грн є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Щодо вимог про стягнення 233,73 грн за користування грошовими коштами та 1 043,49 грн інфляційних втрат суд зазначає наступне.

Відповідно до частини другої статті 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням установленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Як убачається з розрахунку заборгованості, станом на 10 серпня 2026 року заборгованість відповідача перед позивачем за кредитним договором становить 23 896,83 грн, з яких: 20 202,02 грн заборгованість за тілом кредиту та 3 694,81 грн заборгованість за процентами.

Крім того, у зв`язку з простроченням виконання грошового зобов`язання позивач просить стягнути з відповідача 233,73 грн трьох процентів річних та 1 043,49 грн інфляційних втрат за період з 28 жовтня 2021 року по 23 лютого 2022 року.

Таким чином, позивач просить стягнути з відповідача загальну суму заборгованості в розмірі 25 174,05 грн, яка складається із заборгованості за тілом кредиту в розмірі 20 202,02 грн, заборгованості за процентами в розмірі 3 694,81 грн, трьох процентів річних у розмірі 233,73 грн та інфляційних втрат у розмірі 1 043,49 грн.

Відповідно до статей 12, 81 Цивільного процесуального кодексу України, обов`язок доказування покладається на сторони, а доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

За таких обставин, перевіривши поданий позивачем розрахунок заборгованості, суд приходить до висновку, що він підтверджує заявлений позивачем розмір заборгованості за тілом кредиту та процентами та узгоджується з іншими матеріалами справи. Водночас суд вважає за необхідне окремо оцінити обґрунтованість нарахувань, заявлених позивачем відповідно до частини другої статті 625 ЦК України.

Відповідно до статті 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови, визначені за домовленістю сторін, а також ті, що є обов`язковими відповідно до вимог законодавства (стаття 628 ЦК України).

За змістом статті 627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні його умов з урахуванням вимог закону, звичаїв ділового обороту, а також принципів розумності та справедливості.

Відповідно до статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа зобов`язується надати позичальникові грошові кошти у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти за користування ним.

Згідно з частиною першою статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором.

Отже, передбачені договором проценти є платою за користування наданими кредитними коштами, а їх розмір та порядок сплати визначені сторонами при укладенні кредитного договору.

Згідно з наданим позивачем розрахунком, станом на 10 серпня 2026 року заборгованість відповідача за кредитним договором становить 23 896,83 грн, з яких 20 202,02 грн заборгованість за тілом кредиту та 3 694,81 грн заборгованість за процентами. Заборгованість за штрафними санкціями (пенею) позивачем не заявлялася та становить 0,00 грн.

Оцінюючи поданий позивачем розрахунок заборгованості, суд враховує, що відповідач не надав суду доказів погашення кредитної заборгованості, не спростував наведеного позивачем розміру заборгованості та не подав власного розрахунку, який би свідчив про інший її розмір.

Подані позивачем докази, зокрема заява-договір № 0050268 від 05 лютого 2020 року, договір про відступлення права вимоги № 28/10/2021-1 від 28 жовтня 2021 року, Додаток № 1 до нього та розрахунок заборгованості, у своїй сукупності підтверджують виникнення у відповідача грошового зобов`язання, перехід права вимоги до позивача та наявність заборгованості за кредитним договором.

Відповідно до статті 509 Цивільного кодексу України зобов`язання є правовідношенням, у якому боржник зобов`язаний вчинити на користь кредитора певну дію, зокрема сплатити грошові кошти, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

За приписами статей 525, 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до статей 1048, 1049, 1054 ЦК України позичальник за кредитним договором зобов`язаний повернути кредит у строк та в порядку, встановлених договором, а також сплатити проценти за користування кредитом у розмірі та на умовах, встановлених договором.

Як встановлено судом, відповідач свої зобов`язання за кредитним договором належним чином не виконав, отримані кредитні кошти у визначений договором строк не повернув та нараховані відповідно до умов договору проценти не сплатив, у зв`язку з чим утворилася заборгованість.

Таким чином, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню заборгованість за кредитним договором у розмірі 23 896,83 грн, з яких 20 202,02 грн заборгованість за тілом кредиту та 3 694,81 грн заборгованість за процентами.

Разом із тим позивач, посилаючись на частину другу статті 625 ЦК України та пункт 7.7.2.17 Публічної пропозиції АТ «РВС БАНК» на укладення договору про комплексне банківське обслуговування фізичних осіб, просить додатково стягнути з відповідача 233,73 грн за користування грошовими коштами за період з 28 жовтня 2021 року по 23 лютого 2022 року та 1 043,49 грн інфляційних втрат за цей же період.

Відповідно до частини другої статті 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням установленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Разом із тим застосування передбачених частиною другою статті 625 ЦК України наслідків порушення грошового зобов`язання передбачає встановлення судом періоду прострочення, розміру грошового зобов`язання, на який здійснюється відповідне нарахування, а також перевірку правильності самого розрахунку.

У поданому позивачем розрахунку 233,73 грн трьох процентів річних визначено за період з 28 жовтня 2021 року по 23 лютого 2022 року. Водночас поданий позивачем розрахунок не містить достатнього обґрунтування бази нарахування трьох процентів річних та не дає можливості перевірити правильність визначення заявленої до стягнення суми.

Аналогічно позивачем заявлено до стягнення 1 043,49 грн інфляційних втрат за період з 28 жовтня 2021 року по 23 лютого 2022 року. Однак наведений розрахунок не містить достатнього обґрунтування бази нарахування інфляційних втрат та не дає можливості перевірити правильність застосування індексів інфляції за кожен місяць заявленого періоду прострочення.

Саме по собі посилання позивача на частину другу статті 625 ЦК України та зазначення загального розміру нарахованих сум не звільняє його від обов`язку довести обставини, на яких ґрунтуються відповідні позовні вимоги, у тому числі правильність проведеного розрахунку.

Відповідно до статей 12, 13, 81 Цивільного процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

За таких обставин суд дійшов висновку, що позивачем доведено наявність у відповідача заборгованості за тілом кредиту та процентами в загальному розмірі 23 896,83 грн, тоді як належних і достатніх доказів на підтвердження обґрунтованості нарахування 233,73 грн за користування грошовими коштами та 1 043,49 грн інфляційних втрат у заявленому розмірі суду не надано.

У зв`язку з цим позовні вимоги підлягають частковому задоволенню: з відповідача на користь позивача підлягає стягненню 23 896,83 грн заборгованості за кредитним договором, у задоволенні позовних вимог про стягнення 233,73 грн за користування грошовими коштами та 1 043,49 грн інфляційних втрат слід відмовити.

Відповідно до статті 141 Цивільного процесуального кодексу України судові витрати покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Ураховуючи часткове задоволення позову, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню сплачений судовий збір у розмірі 2 527,32 грн та витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 4 746,32 грн.

Керуючись статтями 526, 530, 610, 611, 625, 629, 1048, 1049, 1054 Цивільного кодексу України, статтями 12, 13, 19, 76, 81, 141, 247, 259, 263, 265, 268, 280289 Цивільного процесуального кодексу України, суд

УХВАЛИВ:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ПАРІС» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ПАРІС» заборгованість за заявою-договором № 0050268 від 05 лютого 2020 року про надання банківської послуги (платіжна картка Простір) у розмірі 23 896 (двадцять три тисячі вісімсот дев`яносто шість) гривень 83 копійки.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ПАРІС» судові витрати у вигляді сплаченого судового збору в розмірі 2 527 (дві тисячі п`ятсот двадцять сім) гривень 32 копійки.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ПАРІС» витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 4 746 (чотири тисячі сімсот сорок шість) гривень 32 копійки.

Заочне рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. Апеляційна скарга на заочне рішення суду може бути подана протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення, має право на поновлення строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду. Апеляційна скарга подається безпосередньо до Чернівецького апеляційного суду.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення можна подати протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручено у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд, якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення повного заочного рішення суду. Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений у разі пропуску з поважних причин.

Повний текст судового рішення складено 06 жовтня 2026 року.

Реквізити сторін:

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ПАРІС» (місцезнаходження юридичної особи: м. Київ, вул. Предславинська, буд. 37, офіс 535; ЄДРПОУ 38962392).

Відповідач: ОСОБА_1 (проживає за адресою: АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 ).

Суддя Кудиба З. І.