Рішення № 140375447, 06.10.2026, Рівненський міський суд Рівненської області

Справа № 569/17772/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 жовтня 2026 року

Рівненський міський суд Рівненської області в складі судді О. Левчука,

за участі секретаря судового засідання А. Бугайчук,

розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи

за позовом ОСОБА_1

до Головного Управління Пенсійного Фонду України в Рівненській області

про стягнення коштів

учасники справи в судове засіданні не з`явилися,

ВСТАНОВИВ:

Позивачка звернулася в суд з позовом, в якому просить стягнути з Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області в користь ОСОБА_1 грошові кошти в розмірі 182401,45 грн, які нараховані на виконання рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 13.03.2023 у справі № 460/52787/22 та 42244, 15 грн, які нараховані на виконання рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 30.11.2023 у справі № 460/19024/23.

В обґрунтування заявлених позовних вимог вказує, що на підставі рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 13.03.2023 у справі № 460/52787/22 для батька заявниці ОСОБА_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , нараховано борг по сплаті доплати до пенсії на суму 182401,45 грн. Спадкоємицею батька була матір заявниці ОСОБА_3 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 . При цьому, на підставі рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 30.11.2023 у справі № 460/19024/23 для матері заявниці нараховано борг по сплаті доплати до її пенсії на суму 42244,15 грн. Спадкоємицею матері є заявниця, ОСОБА_1 . 17.12.2025 для заявниці було видано два свідоцтва про право на спадщину, а саме на суму недоотриманої доплати до пенсії батька в розмірі 182401,45 грн. та матері - 42244,15 грн. Таким чином, після смерті своїх батьків, заявниця є власницею вказаних коштів. На день смерті батьків і на даний час наявна заборгованість з виплати доплати до пенсії по вказаних рішеннях суду в сумі 182401,45 грн та 42244,15 грн, яка ввійшла до обсягу спадкового майна. 13.02.2026 заявниця звернулася до відповідача з заявою відповідної форми, згідно з якою просила виплатити недоотриману пенсію у зв`язку зі смертю кожного з батьків. На таку заяву заявниця не отримала відповіді. Тому, 02.06.2026 заявницею подано письмову заяву до відповідача, в якій вона просила перерахувати для неї належні їй на праві власності кошти в розмірі 182 401,45 грн та 42 244,15 грн, які обліковуються на виконання рішень суду від 13.03.2023 в справі № 460/52787/22 та від 30.11.2023 в справі № 460/19024/23. У відповідь на заяву заявниці до неї надійшов лист від 30.06.2026, зі змісту якого слідує про фактичну відмову у видачі для неї успадкованих коштів. Таким чином, станом на даний час заявниця не отримала належні їй кошти в порядку спадкування на підставі свідоцтв про право на спадщину.

Ухвалою суду від 28 липня 2026 року відкрито спрощене позовне провадження у справі.

В судове засідання позивачка не з`явились, від її представника надійшла заява про розгляд справи без їхньої участі, позовні вимоги підтримують повністю.

Від відповідача в судове засідання ніхто не з`явився, від представниці надійшла до суду 19.08.2026 заява про розгляд справи без їхньої участі.

Суд, дослідивши наявні у справі докази, встановив таке.

На підставі рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 13.03.2023 у справі № 460/52787/22 для батька заявниці ОСОБА_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , нараховано борг по сплаті доплати до пенсії на суму 182 401, 45 грн. Спадкоємицею батька була матір заявниці ОСОБА_3 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Згідно з рішенням Рівненського окружного адміністративного суду від 30.11.2023 у справі № 460/19024/23 для матері заявниці нараховано борг по сплаті доплати до її пенсії на суму 42 244, 15 грн. Спадкоємицею матері є заявниця, ОСОБА_1 .

Як встановлено судом, 17.12.2025 для заявниці було видано два свідоцтва про право на спадщину, а саме на суму недоотриманої доплати до пенсії батька в розмірі 182401,45 грн. та матері - 42244,15 грн.

13.02.2026 заявниця звернулася до відповідача з заявою відповідної форми, згідно з якою просила виплатити недоотриману пенсію у зв`язку зі смертю кожного з батьків. 02.06.2026 заявницею подано письмову заяву до відповідача, в якій вона просила перерахувати для неї належні їй на праві власності кошти в розмірі 182 401,45 грн та 42 244,15 грн, які обліковуються на виконання рішень суду від 13.03.2023 в справі № 460/52787/22 та від 30.11.2023 в справі № 460/19024/23.

У відповідь від відповідача надійшов лист від 30.06.2026, зі змісту якого слідує про фактичну відмову у видачі для неї успадкованих коштів.

Частиною першою статті 15 Цивільного кодексу України передбачено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Об`єктом захисту є порушене, невизнане або оспорюване право чи цивільний інтерес. Порушення права пов`язане з позбавленням його володільця можливості здійснити (реалізувати) своє право повністю або частково. При оспорюванні або невизнанні права виникає невизначеність у праві, спричинена поведінкою іншої особи.

Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу (частина перша статті 16 ЦК України).

Отже, порушення, невизнання або оспорювання суб`єктивного права є підставою для звернення особи за захистом цього права із застосуванням відповідного способу захисту.

Конституцією України (стаття 41) та статтею 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, до якої Україна приєдналася 17 липня 1997 року відповідно до Закону від 17 липня 1997 року № 475/97-ВР «Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, Першого протоколу та протоколів № 2, 4, 7 та 11 до Конвенції», закріплено принцип непорушності права приватної власності, який означає право особи на безперешкодне користування своїм майном та закріплює право власника володіти, користуватися і розпоряджатися належним йому майном, на власний розсуд учиняти щодо свого майна будь-які угоди, відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

Відповідно до ст.328 ЦК України, право власності набувається на підставах, що не заборонені законом. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Згідно зі ст.1216 ЦК України, спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).

До складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті (ст.1218 ЦК України), крім прав і обов`язків, що нерозривно пов`язані з особою спадкодавця, зокрема: особисті немайнові права; право на участь у товариствах та право членства в об`єднаннях громадян, якщо інше не встановлено законом або їх установчими документами; право на відшкодування шкоди, завданої каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; права на аліменти, пенсію, допомогу або інші виплати, встановлені законом; права та обов`язки особи як кредитора або боржника, передбачені статтею 608 ЦК України(ст.1219 ЦК України).

Відповідно до ст.1223 ЦК України, право на спадкування мають особи, визначені у заповіті.

Відповідно до ч.1 ст.1268 ЦК України, спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її.

Згідно з ч.1 ст.1269, ч.1 ст.1270 ЦК України, спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, має подати нотаріусу або в сільських населених пунктах уповноваженій на це посадовій особі відповідного органу місцевого самоврядування заяву про прийняття спадщини. Для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини.

За змістом ст.1227 ЦК України, суми заробітної плати, пенсії, стипендії, аліментів, допомоги у зв`язку з тимчасовою непрацездатністю, відшкодувань у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я, інших соціальних виплат, які належали спадкодавцеві, але не були ним одержані за життя, передаються членам його сім`ї, а у разі їх відсутності - входять до складу спадщини.

Відповідно до ст.46 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», нараховані суми пенсії, на виплату яких пенсіонер мав право, але не отримав своєчасно з власної вини, виплачуються за минулий час, але не більше ніж за три роки до дня звернення за отриманням пенсії. Нараховані суми пенсії, не отримані з вини органу, що призначає і виплачує пенсію, виплачуються за минулий час без обмеження будь-яким строком з нарахуванням компенсації втрати частини доходів.

Сума пенсії, що належала пенсіонерові і залишилася недоотриманою у зв`язку з його смертю, виплачується по місяць смерті включно членам його сім`ї, які проживали разом з пенсіонером на день його смерті, у тому числі непрацездатним членам сім`ї, зазначеним у частині другій статті 36 цього закону, які знаходилися на його утриманні, незалежно від того, проживали вони разом з померлим пенсіонером чи не проживали. Члени сім`ї, зазначені в частині першій цієї статті, повинні звернутися за виплатою суми пенсії померлого пенсіонера протягом шести місяців з дня відкриття спадщини. У разі відсутності членів сім`ї, зазначених у частині першій цієї статті, або у разі не звернення ними за виплатою вказаної суми в установлений частиною другою цієї статті строк сума пенсії, що належала пенсіонерові і залишилася недоотриманою у зв`язку з його смертю, входить до складу спадщини (ст.52 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування»).

Відповідно до ч.1ст.91 Закону України «Про пенсійне забезпечення», суми пенсії, що належали пенсіонеру і залишилися недоодержаними у зв`язку з його смертю, передаються членам його сім`ї, а в разі їх відсутності входять до складу спадщини.

Зазначене узгоджується з правовими висновками Верховного Суду, викладеними у постановах від 23 вересня 2020 року у справі № 428/6685/19.

Верховний Суд у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду у постанові від 14 лютого 2022 року у справі № 243/13575/19 зазначив, що «тлумачення статті 1227 ЦК України доводить, що

- цією правовою нормою встановлено сингулярне правонаступництво членів сім`ї спадкодавця на отримання належних йому та не отриманих ним за життя грошових сум заробітної плати, пенсії, стипендії, аліментів, інших соціальних виплат. Указані суми включаються до складу спадщини лише у разі відсутності у спадкодавця членів сім`ї чи їх відмови від права на отримання вказаних сум. Специфіка правонаступництва прав на отримання сум заробітної плати, пенсії, стипендії, аліментів, допомог у зв`язку з тимчасовою непрацездатністю, відшкодувань у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я, інших соціальних виплат обґрунтовується необхідністю: а) створення умов для охорони майнових інтересів членів сім`ї спадкодавця в разі, коли вони не є його спадкоємцями; б) забезпечення можливості реалізації права на одержання членами сім`ї спадкодавця належних йому грошових коштів без дотримання передбаченої ЦК України процедури оформлення спадщини;

- право на одержання грошових сум заробітної плати, пенсії, стипендії, аліментів, інших соціальних виплат виникає у членів сім`ї спадкодавця внаслідок вказівки закону (стаття 1227 ЦК України) та додаткового юридичного факту - смерті спадкодавця. Окрім цього, звичайно, необхідно, щоб спадкодавець не реалізував належне йому право на отримання певних сум. Причини, через які ці суми не були отримані, можуть бути різноманітними, але закон не надає їм юридичного значення. Моментом, з якого виникатимуть права на отримання виплат, буде момент смерті спадкодавця. Законодавець не вказує, що перехід права на отримання цих сум є спадкуванням, а члени сім`ї - спадкоємцями. Це має важливе значення, оскільки дозволяє зробити висновок, що на набуття права на одержання грошових сум відповідно достатні 1227 ЦК україни не поширюються норми про спадкування за заповітом або законом, зокрема, щодо усунення від спадкування (стаття 1224 ЦК України), прийняття, строків прийняття та оформлення спадщини, врахування цих сум при визначенні розміру обов`язкової частки (стаття 1241 ЦК України), задоволення вимог кредиторів (стаття 1281 ЦК України). Відповідно, при включенні зазначених прав до складу спадщини їх спадкування має відбуватися за правилами, встановленими для спадкування за заповітом або законом;

- право на перерахунок певних виплат, яке мав винятково спадкодавець, що був їх одержувачем, оскільки така можливість пов`язана з його суб`єктивним правом (зокрема право на страхові виплати). Саме тому у членів сім`ї спадкодавця або ж у спадкоємців не виникає права вимагати перерахунку відповідних сум. Теж саме стосується і випадку вимагати призначення тієї чи іншої виплати. Тому потрібно відмежовувати ситуації при застосуванні положень статті 1217 ЦК України, за яких члени сім`ї чи спадкоємці вимагають перерахунку чи призначення певних виплат, та випадки, за яких спадкодавцю неправомірно припиняють ті чи інші виплати».

Для приватного права апріорі властивою є така засада, як розумність. Розумність характерна як для оцінки/врахування поведінки учасників цивільного обороту, тлумачення матеріальних приватно-правових норм, що здійснюється при вирішенні спорів, так і для тлумачення процесуальних норм (див., зокрема постанову Верховного Суду від 16 червня 2021 року у справі № 554/4741/19, постанову Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 18 квітня 2022 року у справі № 520/1185/16-ц, постанову Великої Палати Верховного Суду від 08 лютого 2022 року у справі № 209/3085/20).

Судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України. Невиконання судових рішень має наслідком юридичну відповідальність, установлену законом. Судові рішення не можуть бути переглянуті іншими органами чи особами поза межами судочинства, за винятком рішень про амністію та помилування (частини друга, четверта, сьома статті 13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів»).

Судові рішення, що набрали законної сили, обов`язкові для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами (частина перша статті 18 ЦПК України).

Тлумачення статті 1227 ЦК України, з урахуванням принципу розумності, свідчить, що невиконання рішення суду, яке ухвалено за життя спадкодавця та набрало законної сили, про зобов`язання пенсійного фонду здійснити перерахунок та виплату спадкодавцю пенсії, не позбавляє його спадкоємця (спадкоємців) можливості спадкувати право на отримання грошових сум пенсії. У розумінні положень статті 1227 ЦК України ці суми вважаються такими, що належали до виплати спадкодавцю. Правопорядок не може допускати ситуації коли нівелюється законна сила судового рішення. Очевидно, що такий підхід дозволяє отримати результати, яких розум і справедливість могли б очікувати.

У справі суд встановив, що за життя батька заявниці на підставі рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 13.03.2023 у справі № 460/52787/22 для батька заявниці ОСОБА_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , нараховано борг по сплаті доплати до пенсії на суму 182401,45 грн. Спадкоємицею батька була матір заявниці ОСОБА_3 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 . При цьому, на підставі рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 30.11.2023 у справі № 460/19024/23 для матері заявниці нараховано борг по сплаті доплати до її пенсії на суму 42244,15 грн.

За таких обставин суд дійшов висновку, що позивачка успадкувала належні її батькам суми пенсії відповідно до положень ст.1227 ЦК України, а отже, належним та ефективним способом захисту її прав буде стягнення з відповідача сум пенсій, яка належала її батькові та матері та були нараховані на виконання рішення Рівненського окружного адміністративного суду у справі № 460/52787/22 та рішення Рівненського окружного адміністративного суду у справі № 460/19024/23 відповідно до положень ст. 39 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» №796-ХІІ від 28.02.1991, але не були батьками заявниці отримані за життя.

Таким чином, вимоги позивачки законні, обґрунтовані, підтверджені належними та допустимими доказами, а тому позов належить задовольнити.

За правилами ч.1ст.141 ЦПК України, підлягає стягненню з відповідача на користь позивачки судовий збір в розмірі 2 280, 16 грн.

Керуючись ст. 12, 13, 76-89, 141, 258, 259, 263-265, 268, 273, 279 ЦПК України, суд

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1 до Головного Управління Пенсійного Фонду України в Рівненській області про стягнення коштів - задовольнити.

Стягнути з Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області на користь ОСОБА_1 грошові кошти в розмірі 182401,45 грн, які нараховані на виконання рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 13.03.2023 у справі № 460/52787/22 та 42244, 15 грн, які нараховані на виконання рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 30.11.2023 у справі № 460/19024/23.

Стягнути з Головного Управління Пенсійного фонду України в Рівненській області на користь ОСОБА_1 витрати по сплаті судового збору в сумі 2 280, 16 грн.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення, безпосередньо до Рівненського апеляційного суду.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи без повідомлення учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повне найменування учасників справи:

позивачка: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 );

відповідач: Головне Управління Пенсійного фонду України в Рівненській області (вул. Короленка, 7, м. Рівне, 33028, ІК 21084076).

Повне судове рішення складене та підписане 06.10.2026.

Суддя О. Левчук