Ухвала суду № 140363912, 06.10.2026, Солом'янський районний суд міста Києва

С О Л О М ' Я Н С Ь К И Й Р А Й О Н Н И Й С У Д М І С Т А К И Є В А

вул. Максима Кривоноса, 25, м. Київ, 03037; тел. (044) 298-59-37

вул. Грушецька, 1, м. Київ, 03113; тел.: (044) 298-59-52

e-mail: inbox@sl.ki.court.gov.ua, web: https://sl.ki.court.gov.ua

код ЄДРПОУ: 02896762

_______________

Провадження 1-кс/760/9092/26

В справі 760/19149/26

У Х В А Л А

І. Вступна частина

06 жовтня 2026 року в м. Києві

слідчий суддя Солом`янського районного суду міста Києва ОСОБА_1

за участю секретаря ОСОБА_2 ,

заявника - адвоката ОСОБА_3 ,

прокурора ОСОБА_4

розглянув у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань клопотання адвоката ОСОБА_3 , подане в інтересах ОСОБА_5 , про скасування арешту майна, накладеного у кримінальному провадженні №12019100090011522 від 20.11.2019.

ІІ. Мотивувальна частина

У липні 2026 року адвокат ОСОБА_3 в інтересах ОСОБА_5 звернувся до слідчого судді з клопотанням про скасування арешту, накладеного ухвалою слідчого судді Солом`янського районного суду міста Києва від 20.07.2021 у справі №760/18578/21 (провадження №1-кс/760/6507/21) на квартиру АДРЕСА_1 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 2148634680000), у кримінальному провадженні №12019100090011522 від 20.11.2019 за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4 ст. 358, ч. 4 ст. 190 КК України, шляхом позбавлення права на відчуження зазначеного майна.

В обґрунтування клопотання Заявник зазначає, що ОСОБА_5 набув право власності на вказану квартиру 13.10.2020, про що зазначено безпосередньо у клопотанні прокурора про накладення арешту, та не був присутнім при розгляді питання про арешт майна, що відповідно до ч. 1 ст. 174 КПК України надає йому право заявити клопотання про скасування арешту.

Як вказує адвокат, з ухвали слідчого судді від 20.07.2021 вбачається, що прокурор просив накласти арешт на квартиру для попередження можливої неправомірної реєстрації та відчуження, а слідчим суддею встановлено, що клопотання про арешт подано з метою забезпечення збереження речових доказів. Посилаючись на обставини, викладені в зазначеній ухвалі, Заявник зазначає, що 13.08.2020 приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу ОСОБА_6 відкрила розділ у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та на підставі договору купівлі-продажу №5157 від 06.07.2010, посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_7 , здійснила державну реєстрацію права власності на квартиру за ОСОБА_8 ; 21.08.2020 зареєстровано договір іпотеки №65, іпотекодавцем за яким є ОСОБА_8 , а іпотекодержателем - ОСОБА_5 ; 13.10.2020 на підставі договору іпотеки №65 від 21.08.2020, договору позики від 21.08.2020 та інших документів здійснено державну реєстрацію права власності на квартиру за ОСОБА_5 ; 30.11.2020 приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу ОСОБА_9 на підставі посвідченого ним договору купівлі-продажу №443 від 30.11.2020 здійснив державну реєстрацію права власності на квартиру за ОСОБА_10 .

Заявник звертає увагу, що на момент накладення арешту квартира на праві приватної власності належала ОСОБА_10 , однак станом на цей час вказану реєстрацію скасовано в судовому порядку, а право власності на квартиру належить ОСОБА_5 . Так, рішенням Солом`янського районного суду міста Києва від 14.02.2022 у справі №760/19597/21 за позовом ОСОБА_5 до ОСОБА_10 , приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу ОСОБА_9 визнано недійсним договір купівлі-продажу квартири від 30.11.2020 та скасовано запис про державну реєстрацію №39444134 права власності ОСОБА_10 на квартиру. За твердженням адвоката, після апеляційного оскарження зазначене рішення в частині скасування запису про державну реєстрацію права власності ОСОБА_10 набрало законної сили 20.02.2024.

Крім того, Заявник посилається на те, що у кримінальному провадженні №12021000000000041 від 16.01.2021, у якому ОСОБА_5 визнано потерпілим, ухвалою слідчого судді Печерського районного суду міста Києва від 31.03.2021 у справі №757/16298/21-к накладався арешт на цю ж квартиру, який за клопотанням адвоката ОСОБА_3 в інтересах ОСОБА_5 скасовано ухвалою слідчого судді Подільського районного суду міста Києва від 06.10.2025.

На думку Заявника, ОСОБА_5 як законний власник квартири оскаржив договір купівлі-продажу та за судовими рішеннями повернув собі право власності на неї, однак арешт, накладений у цьому кримінальному провадженні, перешкоджає йому здійснити перереєстрацію права власності на своє ім`я, позбавляє його законних прав на вільне володіння, користування та розпорядження майном і унеможливлює виконання судового рішення у цивільній справі. Адвокат вважає, що збереження речового доказу у вигляді квартири не потребує таких заходів, як запобігання можливості її приховування, пошкодження, псування, зникнення, втрати, знищення, використання, перетворення, пересування, передачі, відчуження тощо.

Також Заявник, посилаючись на вимоги ч. 1 ст. 28 КПК України щодо розумних строків, вказує, що досудове розслідування у кримінальному провадженні розпочато ще 20.11.2019, арешт на квартиру накладено 20.07.2021, проте органом досудового розслідування до цього часу не здобуто будь-яких фактичних даних про те, що квартира є предметом шахрайства з боку невстановлених слідством осіб, та не надано доказів проведення будь-яких слідчих дій чи експертних досліджень, які б виправдовували доцільність подальшого застосування арешту. Як зазначає адвокат, за майже сім років обставини, які були предметом дослідження у кримінальному провадженні, радикально змінилися.

Свою позицію Заявник обґрунтовує також положеннями ст. 41 Конституції України, ст. 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та практикою Європейського суду з прав людини (рішення у справах «Ісмаїлов проти Росії», «Іатрідіс проти Греції», «Антріш проти Франції», «Кушоглу проти Болгарії», «Спорронг і Льоннрот проти Швеції», «Джеймс та інші проти Сполученого Королівства») щодо вимоги законності втручання у право на мирне володіння майном та необхідності дотримання справедливого балансу між загальним інтересом суспільства і захистом прав особи.

У судовому засіданні адвокат ОСОБА_3 клопотання підтримав, просив його задовольнити.

Прокурор подав письмові заперечення та в судовому засіданні проти задоволення клопотання заперечував. Прокурор зазначає, що досудове розслідування у кримінальному провадженні №12019100090011522 здійснюється за фактом можливого використання підроблених документів та заволодіння правом власності на квартиру АДРЕСА_1 , яка безпосередньо пов`язана з обставинами, що є предметом досудового розслідування, та визнана речовим доказом, а необхідність збереження арешту обумовлена не формальним існуванням кримінального провадження, а конкретними обставинами, встановленими під час досудового розслідування.

Так, як вказує Прокурор, у томі 2 кримінального провадження на аркушах 149-150 міститься протокол тимчасового доступу до речей і документів, які перебували у володінні приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу ОСОБА_7 , зокрема до документів, на підставі яких нібито посвідчувався договір купівлі-продажу квартири АДРЕСА_2 , укладений між ОСОБА_11 та ОСОБА_12 як продавцями і ОСОБА_8 як покупцем (реєстровий номер 5157). У ході отримання зазначених документів встановлено, що реєстровий номер 5157 від 06.07.2010 фактично відповідає іншому договору купівлі-продажу - щодо квартири АДРЕСА_3 , продавцем за яким є ОСОБА_13 , а покупцем - ОСОБА_14 . Зазначені особи та вказаний об`єкт нерухомого майна не мають відношення до обставин, які розслідуються у кримінальному провадженні.

Крім того, Прокурор зазначає, що у томі 2 кримінального провадження на аркушах 168-169 міститься копія Реєстру для реєстрації нотаріальних дій приватного нотаріуса ОСОБА_7 , з якої вбачається, що 06.07.2010 останньою не посвідчувався договір купівлі-продажу щодо квартири АДРЕСА_2 . Водночас у матеріалах кримінального провадження наявна копія договору купівлі-продажу від 06.07.2010, нібито посвідченого приватним нотаріусом ОСОБА_7 за реєстровим номером 5157, відповідно до якого ОСОБА_12 і ОСОБА_11 нібито відчужили належні їм частини квартири ОСОБА_8 . Зазначений договір містить посилання на свідоцтво про право на спадщину за реєстровим №4-113 як на правовстановлюючий документ, на підставі якого ОСОБА_12 нібито належала 1/4 частина квартири. Разом з тим у томі 1 кримінального провадження на аркушах 90-125 міститься спадкова справа №1244 щодо майна ОСОБА_15 , з матеріалів якої вбачається, що свідоцтво про право на спадщину за реєстровим номером 4-113 було видано не ОСОБА_12 , а ОСОБА_11 .

На думку прокурора, наведені суперечності стосуються походження правовстановлюючих документів на квартиру, законності набуття права власності на неї та можливого використання підроблених документів для проведення подальших реєстраційних дій. Саме на підставі зазначених документів у подальшому було сформовано юридичний ланцюг переходу права власності на квартиру, у зв`язку з чим перевірка їх достовірності та законності використання є необхідною для встановлення всіх обставин кримінального правопорушення.

Щодо посилань Заявника на рішення Солом`янського районного суду міста Києва від 14.02.2022 у справі №760/19597/21 Прокурор вказує, що цим рішенням вирішено цивільно-правовий спір щодо дійсності договору купівлі-продажу від 30.11.2020 та відповідної державної реєстрації, тоді як предметом досудового розслідування є, зокрема, обставини можливого використання підроблених документів, які передували цій реєстрації. Вирішення цивільного спору щодо подальшого договору саме по собі не усуває необхідності встановлення обставин виникнення та оформлення права власності на квартиру на попередніх етапах. Посилання сторони захисту на необхідність реєстрації права власності за ОСОБА_5 , як вважає Прокурор, навпаки підтверджують необхідність збереження арешту, оскільки свідчать про намір здійснити подальшу державну реєстрацію права власності на спірну квартиру. Крім того, Прокурор звертає увагу, що згідно з даними веб-порталу «Судова влада України» рішення Солом`янського районного суду міста Києва від 14.02.2022 у справі №760/19597/21 переглянуто в апеляційному порядку та скасовано.

Прокурор стверджує, що ризик подальшого відчуження квартири не є абстрактним, а обумовлений встановленою історією неодноразової зміни зареєстрованих прав на неї - реєстрації права власності за ОСОБА_8 , подальшого переходу права власності до ОСОБА_5 та наступної реєстрації права власності за ОСОБА_10 , тому скасування арешту може призвести до подальшої зміни правового статусу квартири, виникнення нових правовідносин щодо неї та ускладнити виконання завдань кримінального провадження.

Щодо скасування арешту у кримінальному провадженні №12021000000000041 Прокурор вказує, що такий арешт застосовувався для забезпечення завдань саме того кримінального провадження та був скасований з урахуванням його конкретних обставин, тоді як у кримінальному провадженні №12019100090011522 наявні самостійні правові та фактичні підстави для збереження арешту. Сплив певного періоду часу з моменту накладення арешту, на думку Прокурора, не є передбаченою КПК України безумовною підставою для його скасування; досудове розслідування не завершено, а строки давності притягнення до кримінальної відповідальності не закінчилися. Накладений арешт не позбавляє власника права власності, а полягає лише у тимчасовому обмеженні права відчуження майна, тобто є співмірним із завданнями кримінального провадження.

Дослідивши клопотання та додані до нього матеріали, письмові заперечення Прокурора, заслухавши пояснення учасників судового засідання, слідчий суддя дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення клопотання, виходячи з такого.

Відповідно до ч. 1 ст. 170 КПК України арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації, для забезпечення цивільного позову, можливої конфіскації майна. Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення, відчуження.

Згідно з п. 1 ч. 2 ст. 170 КПК України арешт майна допускається з метою забезпечення збереження речових доказів. У випадку, передбаченому цим пунктом, арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у ст. 98 цього Кодексу (ч. 3 ст. 170 КПК України).

За змістом ч. 1 ст. 98 КПК України речовими доказами є матеріальні об`єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, що можуть бути використані як доказ факту чи обставин, які встановлюються під час кримінального провадження, у тому числі предмети, що були об`єктом кримінально протиправних дій.

Відповідно до абзацу першого ч. 1 ст. 174 КПК України інший власник або володілець майна, які не були присутні при розгляді питання про арешт майна, мають право заявити клопотання про скасування арешту майна повністю або частково. Згідно з абзацом другим ч. 1 ст. 174 КПК України арешт майна може бути скасовано повністю чи частково ухвалою слідчого судді під час досудового розслідування за клопотанням, зокрема, іншого власника або володільця майна, якщо вони доведуть, що в подальшому застосуванні цього заходу відпала потреба або арешт накладено необґрунтовано. Отже, обов`язок доведення обставин, з якими закон пов`язує можливість скасування арешту, покладається на особу, яка звертається з відповідним клопотанням.

Слідчим суддею встановлено, що до Єдиного реєстру досудових розслідувань внесено відомості за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4 ст. 358, ч. 4 ст. 190 КК України, - кримінальне провадження №12019100090011522 від 20.11.2019, у межах якого здійснюється досудове розслідування за фактом заволодіння правом власності на квартиру АДРЕСА_1 , яка належала померлим ОСОБА_12 та ОСОБА_11 . Постановою процесуального керівника від 15.07.2021 вказана квартира визнана речовим доказом у кримінальному провадженні. Ухвалою слідчого судді Солом`янського районного суду міста Києва від 20.07.2021 (справа №760/18578/21) клопотання прокурора задоволено та накладено арешт на квартиру шляхом позбавлення права на її відчуження з метою забезпечення збереження речового доказу.

Слідчий суддя враховує, що питання про скасування арешту, накладеного зазначеною ухвалою, за клопотанням адвоката ОСОБА_3 в інтересах ОСОБА_5 вже було предметом розгляду, за наслідками якого ухвалою слідчого судді Солом`янського районного суду міста Києва від 11.06.2026 у справі №760/11621/26 у задоволенні клопотання відмовлено. Подане клопотання за своїм змістом ґрунтується на тих самих обставинах - поновленні права власності ОСОБА_5 за наслідками вирішення цивільного спору у справі №760/19597/21 та скасуванні арешту у кримінальному провадженні №12021000000000041, які вже отримали оцінку слідчого судді. Будь-яких нових обставин, що виникли після 11.06.2026 та свідчили б про відпадіння потреби в арешті або його необґрунтованість, Заявником не наведено.

Як і під час попереднього розгляду, слідчий суддя зауважує, що арешт у цьому кримінальному провадженні накладено не з огляду на належність квартири тій чи іншій особі, а у зв`язку з її статусом речового доказу та необхідністю забезпечення його збереження. Предметом досудового розслідування є, зокрема, правомірність вибуття квартири зі спадкової маси та законність подальшого ланцюга правочинів і реєстраційних дій, унаслідок яких право власності на майно перейшло, у тому числі, до ОСОБА_5 . При цьому наведені Прокурором відомості про невідповідність реєстрового номера 5157 від 06.07.2010 договору щодо квартири АДРЕСА_2 , відсутність відомостей про посвідчення такого договору в Реєстрі для реєстрації нотаріальних дій приватного нотаріуса ОСОБА_7 , а також розбіжність між змістом спадкової справи №1244 та посиланням у договорі на свідоцтво про право на спадщину за реєстровим №4-113 стосуються саме тих документів, на підставі яких 13.08.2020 вперше було зареєстровано право власності на квартиру за ОСОБА_8 , що надалі стало передумовою реєстрації права власності за ОСОБА_5 . За таких обставин квартира продовжує відповідати критеріям речового доказу, визначеним ст. 98 КПК України, як предмет, що міг бути об`єктом кримінально протиправних дій.

Вирішення цивільного спору між ОСОБА_5 та ОСОБА_10 щодо дійсності договору купівлі-продажу від 30.11.2020 не охоплює питання законності попередніх етапів набуття права власності на квартиру, які є предметом досудового розслідування, а тому не усуває кримінально-процесуальної потреби у збереженні арешту.

Більше того, обставини, встановлені під час досудового розслідування, вказують на ймовірність того, що за відсутності спадкоємців за заповітом і за законом квартира може бути визнана відумерлою спадщиною та перейти у власність територіальної громади міста Києва (ст. 1277 ЦК України). Доводи Заявника про необхідність скасування арешту саме для проведення державної реєстрації права власності на квартиру за ОСОБА_5 підтверджують, що у разі скасування арешту майно може стати об`єктом нових реєстраційних дій і правочинів до завершення кримінального провадження та встановлення всіх обставин набуття права власності на нього, що суперечитиме меті застосованого заходу.

Посилання Заявника на скасування арешту ухвалою слідчого судді Подільського районного суду міста Києва від 06.10.2025 не може бути підставою для задоволення цього клопотання, оскільки зазначеною ухвалою скасовано інший арешт, накладений у межах іншого кримінального провадження (№12021000000000041) ухвалою слідчого судді Печерського районного суду міста Києва від 31.03.2021. Така ухвала постановлена з урахуванням обставин і завдань іншого кримінального провадження, не має преюдиційного значення для вирішення питання про арешт, накладений у кримінальному провадженні №12019100090011522, та не свідчить про відпадіння потреби в арешті у цьому провадженні.

Щодо доводів Заявника про тривалість досудового розслідування слідчий суддя зазначає, що сам по собі сплив часу з моменту накладення арешту не є передбаченою ч. 1 ст. 174 КПК України підставою для його скасування. Матеріали, на які посилається Прокурор (протокол тимчасового доступу до документів приватного нотаріуса, копія Реєстру для реєстрації нотаріальних дій, матеріали спадкової справи), свідчать про те, що в межах кримінального провадження отримано документи, які містять суперечності щодо правових підстав набуття права власності на квартиру та потребують процесуальної перевірки і правової оцінки. Водночас слідчий суддя звертає увагу сторони обвинувачення на необхідність дотримання розумних строків досудового розслідування відповідно до ст. 28 КПК України, оскільки тривале застосування заходу забезпечення кримінального провадження без активного здійснення процесуальних дій може свідчити про порушення справедливого балансу між завданнями кримінального провадження та правами власника майна.

З огляду на викладене, враховуючи, що досудове розслідування триває, квартира зберігає статус речового доказу, а законність набуття права власності на неї є предметом кримінально-правової оцінки, слідчий суддя дійшов висновку, що потреба у застосуванні арешту не відпала, а Заявником не доведено наявності передбачених абзацом другим ч. 1 ст. 174 КПК України підстав для його скасування. За таких обставин клопотання адвоката ОСОБА_3 в інтересах ОСОБА_5 про скасування арешту майна задоволенню не підлягає.

ІІІ. Резолютивна частина

Керуючись ст.ст. 98, 170-174, 309, 372 КПК України, слідчий суддя ухвалив:

1. У задоволенні клопотання адвоката ОСОБА_3 в інтересах ОСОБА_5 про скасування арешту майна, накладеного ухвалою слідчого судді Солом`янського районного суду міста Києва від 20.07.2021 у справі №760/18578/21 на квартиру АДРЕСА_1 , у кримінальному провадженні №12019100090011522 від 20.11.2019, - відмовити.

2. Ухвала оскарженню не підлягає.

Слідчий суддя: