Рішення № 140345771, 05.10.2026, Господарський суд Донецької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

61022, м. Харків, пр. Науки, 5

_________________

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

05.10.2026р. Справа № 905/485/26

Суддя Господарського суду Донецької області Макарова Ю.В., розглянувши в порядку спрощеного провадження матеріали справи

за позовом: Приватного акціонерного товариства «Північний гірничо-збагачувальний комбінат», м. Кривий Ріг, Дніпропетровська область

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю «Новгородський гідро-механічний завод», м. Краматорськ, Донецька область

про стягнення 70134,25грн.

без виклику учасників справи

СУТЬ СПОРУ:

Приватне акціонерне товариство «Північний гірничо-збагачувальний комбінат», м.Кривий Ріг, Дніпропетровська область звернулось до Товариства з обмеженою відповідальністю «Новгородський гідро-механічний завод», м.Краматорськ, Донецька область про стягнення 70134,25грн, з яких 67200,00грн - неустойка, 2934,25грн - 15% річних.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на прострочення відповідачем виконання обов`язку здійснити поставку обладнання за Специфікацією № 3 від 07.11.2024 до договору №514 від 04.10.2024, що стало підставою для нарахування неустойки на підставі п.7.3 договору та 15% річних на підставі п.7.6 договору.

Ухвалою Господарського суду Донецької області від 27.07.2026 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі №905/485/26; вирішено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи; встановлено сторонам строк на подання заяв по суті спору, заперечень та доказів.

Учасники справи були належним чином повідомлені про порушення провадження у справі шляхом доставки 27.07.2026 ухвали про відкриття провадження у справі до електронного кабінету Приватного акціонерного товариства «Північний гірничо-збагачувальний комбінат» та Товариства з обмеженою відповідальністю «Новгородський гідро-механічний завод».

13.08.2026 через систему «Електронний суд» від представника відповідача надійшов відзив на позовну заяву №231 від 12.08.2026, у якому не погоджується з доводами позивача та просить суд відмовити у задоволенні позовних вимог. За змістом відзиву, відповідач визнає факт несвоєчасної поставки товару, однак вважає, що допущене 12-денне прострочення мало незначний характер, в свою чергу основне договірне зобов`язання відповідачем виконано у повному обсязі. За доводами відповідача, порушення строку поставки було зумовлено сукупністю об`єктивних обставин, пов`язаних із наслідками збройної агресії Російської Федерації проти України, а саме аварійними та екстреними відключеннями електропостачання, пошкодженням виробничих приміщень та обладнання контрагентів-постачальників ливарної продукції, що призвело до затримки постачання ливарних заготовок для виробництва запчастин та комплектуючих, необхідних для виробництва насосного обладнання, а також вимушеним призупиненням виробничих процесів через небезпеку під час повітряних тривог. Додатковим фактором стало здійснення підприємством діяльності в умовах релокації виробничих потужностей з Донецької області до м. Дніпра та неможливості використання частини обладнання, яке не було евакуйоване через активні бойові дії. Разом з цим відповідач звертає увагу, що ТОВ «НГМЗ» вживало всіх залежних від нього заходів для виконання договірних зобов`язань та завчасно повідомляло контрагентів про обставини, що ускладнювали виробничу діяльність, зокрема листом №241 від 07.11.2024. Про причини порушення строку поставки також був повідомлений позивач у відповіді на претензію №241 від 07.11.2024. Також відповідач зазначає, що 28.02.2022 Торгово-промислова палата України засвідчила військову агресію Російської Федерації проти України як форс-мажорну обставину з 24 лютого 2022, підтвердивши її надзвичайний, невідворотний та об`єктивний характер, що може унеможливлювати своєчасне виконання договірних зобов`язань.

Водночас, відповідач звертає увагу на те, що в свою чергу позивач допустив прострочення 17 календарних днів з виконання грошового зобов`язання з остаточної оплати 50% вартості отриманого обладнання.

17.08.2026 через систему «Електронний суд» від представника позивача надійшла відповідь на відзив №б/н від 17.08.2026, у якій заперечує проти доводів відповідача у відзиві, просить суд позовні вимоги задовольнити у повному обсязі. Позивач вказує на те, що відповідач не надав належних і допустимих доказів факту прострочення на 17 днів оплати 50% вартості обладнання, зокрема, зазначена обставина не стосується предмета спору.

Щодо доводів відповідача у відзиві про наявність форс-мажорних обставин, позивач зазначає, що відповідач визнав прострочення поставки, але не довів, що воно виникло саме через форс-мажорні обставини. Загальний лист ТПП України від 28.02.2022 про воєнний стан не підтверджує форс-мажор саме щодо правовідносин за укладеним між сторонами договором. Також позивач звертає увагу суду на те, що відповідач не дотримався договірного порядку підтвердження форс-мажору шляхом направлення позивачу сертифікату ТПП України. Оскільки договір між сторонами було укладено вже після введення воєнного стану в Україні, позивач вважає, що зумовлені його дією обставини та ризики були відомі відповідачу на момент укладення договору. У зв`язку з цим, на думку позивача, саме по собі посилання відповідача на введення та дію воєнного стану не може бути підставою для звільнення від відповідальності за порушення договірного зобов`язання.

Відтак, позивач вважає, що посилання на форс-мажорні обставини є необґрунтованими, їх конкретний вплив на виконання договору не доведений належними та допустимими доказами.

Відповідно до ст.248 ГПК України суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.

Статтею 12-2 Закону України "Про правовий режим воєнного стану" передбачено, що в умовах правового режиму воєнного стану суди, органи та установи системи правосуддя діють виключно на підставі, в межах повноважень та в спосіб, визначені Конституцією України та законами України. Повноваження судів, органів та установ системи правосуддя, передбачені Конституцією України, в умовах правового режиму воєнного стану не можуть бути обмежені.

Тобто, навіть в умовах воєнного стану конституційне право особи на судовий захист не може бути обмеженим.

Згідно з ч.4 ст.240 ГПК України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.

Рішення прийнято судом у розумні строки, враховуючи час перебування судді у щорічній відпустці.

Розглянувши подані документи, дослідивши матеріали справи, господарський суд ВСТАНОВИВ:

04.10.2024 між Приватним акціонерним товариством «Північний гірничо-збагачувальний комбінат» (далі - позивач, покупець) в особі директора із закупок Костюченка В.П., якій діє на підставі довіреності №65/1 від 18.06.2024, та Товариством з обмеженою відповідальністю «Новгородський гідро-механічний завод» (далі - відповідач, постачальник) в особі директора Меркушева Юрія Савелійовича укладено договір №514 (далі - договір), за умовами п.1.1 якого постачальник зобов`язується передати, а покупець - прийняти й оплатити обладнання (надалі - обладнання) на умовах, передбачених цим договором.

Відповідно до п. 2.1 договору кількість, номенклатура обладнання зазначаються у специфікаціях до цього договору, які є його невід`ємною частиною (надалі - специфікація).

За приписами п. 3.3 договору строки поставки обладнання зазначаються у специфікаціях.

Постачальник має право здійснити поставку обладнання в інші строки виключно на підставі попередньої згоди покупця в письмовій формі (п. 3.4 договору).

Пунктом 5.2 договору передбачено, що оплата за поставлене обладнання здійснюватиметься у строк, зазначений у специфікації, який розраховується з моменту поставки обладнання і надання документів, зазначених у п. 6.3 цього договору.

Датою оплати обладнання вважається дата списання коштів з поточного рахунку покупця (п. 5.3 договору).

Відповідно до п. 5.4 договору покупець має право здійснити оплату обладнання до настання строку оплати.

За умовами п. 7.1 договору за невиконання або неналежне виконання умов цього договору сторони несуть відповідальність відповідно до чинного законодавства України.

У разі порушення строку оплати обладнання на понад 30 календарних днів покупець сплачує пеню у розмірі 0,04 % від суми заборгованості за кожен день прострочення, але не більше від подвійної облікової ставки НБУ, чинної у відповідному періоді (п. 7.2 договору).

Пунктом 7.3 договору передбачено, що у разі порушення строків або обсягів поставки обладнання постачальник сплачує покупцю неустойку у розмірі 8% від вартості не поставленого вчасно обладнання.

У разі порушення строку поставки на понад 10 календарних днів покупець має право відмовитися від подальшого приймання й оплати обладнання, а також вимагати повернення раніше сплачених за обладнання сум, які постачальник зобов`язаний повернути протягом трьох банківських днів з моменту отримання повідомлення покупця, яке вважається отриманим постачальником через три робочі дні з моменту його надсилання покупцем на адресу постачальника, зазначену в цьому договорі.

За умовами п.7.6 договору у разі порушення постачальником строків поставки обладнання, передбачених цим договором, за яке покупець здійснив повну або часткову попередню оплату, постачальник за користування коштами покупця зобов`язаний сплатити покупцеві 15 % річних від суми коштів, сплачених покупцем, за період з дня оплати до дня фактичної поставки обладнання або дня повернення коштів.

Відповідно до п. 7.9 договору постачальник сплачує неустойку та відсотки за користування коштами покупця незалежно від відшкодування збитків.

Сплата неустойки, відсотків за користування коштами, а також відшкодування збитків не звільняє сторони від необхідності виконання зобов`язань за договором (п.7.10 договору).

Пунктом 8.1 договору передбачено, що у разі настання виняткових погодних умов або стихійних явищ природного характеру (землетруси, повені, урагани, смерчі, буревії, снігові замети, ожеледь, град, руйнування внаслідок блискавки, заморозки, замерзання моря, проток, портів перевалювання, пожежі, посухи, просідання або зсув ґрунту тощо), катастроф техногенного та антропогенного походження (аварії, вибухи, пожежі, хімічне чи радіаційне забруднення територій тощо), обставини суспільного, політичного та міжнародного походження (загроза війни, збройний конфлікт або серйозна загроза такого конфлікту, атаки противника, воєнні дії, оголошена та неоголошена війна, дії громадського ворога, збурення, теракти, диверсії, піратство, заворушення, вторгнення, революції, повстання, обмеження комендантської години, експропріації, примусові вилучення, захоплення підприємств, реквізиції, громадські демонстрації або заворушення, протиправні дії третіх осіб, тривалі перебої в роботі транспорту, епідемії, страйки, бойкоти, блокади, ембарго, закриття морських проток, заборони (обмеження) експорту/імпорту, інші, у тому числі міжнародні, санкції, рішення, акти або дії органів державної влади чи місцевого самоврядування тощо), які є надзвичайними, непередбачуваними, невідворотними та непереборними обставинами, наслідком яких є неможливість упродовж певного часу частково або повністю виконувати зобов`язання за цим договором, сторони звільняються від відповідальності за невиконання зобов`язань, виконання яких унеможливилося внаслідок форс-мажорних обставин (крім зобов`язань, строк виконання яких настав до дати виникнення таких обставин), пропорційно до часу дії форс-мажорних обставин, при цьому строк виконання всіх зобов`язань за цим договором збільшується пропорційно до часу, впродовж якого діятимуть такі обставини. Після припинення дії форс-мажорних обставин усі перенесені зобов`язання підлягають виконанню в порядку, передбаченому цим договором, з урахуванням пропорційності подовження строку їх виконання на період дії форс-мажорних обставин.

За умовами п.8.2 договору сторона, для якої виникли форс-мажорні обставини, зобов`язана без необґрунтованих затримок у письмовій формі повідомити іншу сторону про їх виникнення або припинення дії. Факти, викладені у повідомленні про виникнення форс-мажорних обставин, підлягають підтвердженню Торгово-промисловою палатою України, засвідчення якої після його отримання, але не пізніше 20 календарного дня з дня повідомлення про настання форс-мажорних обставин, також надсилається стороною, для якої виникли форс-мажорні обставини, іншій стороні.

У п. 10.1 договору сторони домовилися, що підписання документів (договору, додаткових угод до нього, додатків, що є невід`ємною частиною договору, а також первинних та інших документів, що оформлюються для виконання договору) (надалі - документи) в електронному вигляді відбуватиметься уповноваженими особами сторін з використанням кваліфікованих або удосконалених електронних підписів, що базуються на кваліфікованому сертифікаті відкритого ключа (надалі - КЕП/УЕП) у погодженій сторонами системі електронного обміну документами (надалі - EDI).

За приписами п. 10.3 договору сторони домовилися про обмін електронними документами за допомогою EDI з використанням наступних електронних адрес сторін: (електронна пошта покупця - a.v.fomenko@metinvestholding.com, електронна пошта постачальника - ngmzavod@gmail.com).

У п.12.5 договору сторони дійшли згоди про дійсність договору до 04.10.2026 року. Закінчення строку дії цього договору не звільняє сторони від виконання взятих на себе зобов`язань (у тому числі гарантійних) за цим договором.

Договір підписано уповноваженими представниками сторін у електронному вигляді за допомогою КЕП (кваліфікований електронних підписів).

У якості додатку до договору сторонами укладена Специфікація №3 від 07.11.2024 (далі - специфікація), якою відповідно до умов п.2.1. договору сторони визначили, що постачальник передає, а покупець приймає і оплачує наступне обладнання загальною вартістю 840000,00грн з ПДВ: Насос відцентровий ЦНС 300-540 у кількості 1 шт, код ОЗМ в SAP: 28.13.149000.03689; НТД, ТУ, ДСТУ: ТУ У 28.1-22029607-009:2015 із Совіщенням №1.

За умовами специфікації ціна обладнання вказана з урахуванням транспортних витрат, які несе постачальник, обладнання постачається автомобільним транспортом.

Обладнання постачається на умовах постачання: DDP склад покупця, м. Кривий Ріг, відповідно до міжнародних правил тлумачення торгівельних термінів «Інкотермс» у редакції 2020 року (п. 2 специфікації).

За умовами п.4 специфікації строк поставки: до 26.03.2025р. Зміна строку постачання допускається за погодженням сторін.

Умови оплати обладнання: 50% передоплата за повідомленням про готовність до відвантаження, 50% протягом 5 календарних днів від дати постачання (п. 5 специфікації).

У п.7 специфікації сторони дійшли згоди, що вантажовідправником обладнання є ТОВ «НГМЗ» м. Дніпро, вантажоодержувачем є ПРАТ «ПІВНГЗК» м. Кривий Ріг.

За умовами п. 8 специфікації датою постачання вважається дата отримання обладнання покупцем на складі покупця.

У п.9 специфікації погоджені додаткові умови, а саме виробник: ТОВ «НГМЗ», рік виготовлення: 2024-2025.

Специфікацію підписано уповноваженими представниками сторін у електронному вигляді за допомогою КЕП (кваліфікований електронних підписів).

Матеріали справи не містять доказів погодження сторонами іншої дати поставки, ніж погоджена у специфікації, що не заперечується сторонами.

Відповідачем оформлений рахунок-фактура №16 від 14 березня 2025 на суму 840000,00грн (з ПДВ).

Матеріалами справи підтверджується, що у виконання зобов`язань за договором позивач здійснив попередню оплату обладнання в розмірі 50% його вартості, що підтверджується платіжною інструкцією №4500007385 від 21.03.2025 на суму 420000,00грн.

Судом встановлено, що відповідно до накладної №11 від 08.04.2025 та товарно-транспортної накладної №26 від 08.04.2025 на суму 840000,00грн, які містяться в матеріалах справи, спірне обладнання було поставлене позивачу 08.04.2025.

Позивачем була направлена відповідачу претензія №113/14 від 12.05.2025 з вимогою перерахувати на поточний рахунок ПрАТ «Північний гірничо-збагачувальний комбінат» суму неустойки у розмірі 67200,00грн. у зв`язку з порушенням строків поставки обладнання.

Відповідач направив позивачу відповідь на претензію вих. № 147 від 10.06.2025, у якій фактично визнав прострочення поставки обладнання, однак зазначив, що такі обставини настали через наявність форс-мажорних обставин, які виникли внаслідок військової агресії Російської Федерації проти України та просив позивача відмовитися від застосування вимог по сплаті неустойки в розмірі 67200,00грн та використання інших штрафних та фінансових санкцій, передбачених договором.

Посилаючись на п. 7.3 та п. 7.6 договору позивач за порушення строків поставки нарахував та пред`явив до стягнення з відповідача неустойку у розмірі 67200,00грн та 15% річних у розмірі 2934,25грн.

Вказані обставини і стали підставою для звернення позивача з відповідним позовом до суду.

Відповідач заперечив проти позовних вимог з підстав, викладених у відзиві.

Виходячи з принципу повного, всебічного та об`єктивного розгляду всіх обставин справи, суд вважає позовні вимоги такими, що підлягають задоволенню, враховуючи наступне:

Враховуючи статус сторін та характер правовідносин між ними, останні (правовідносини) регулюються насамперед відповідними положеннями Цивільного кодексу України, Господарського кодексу України (у редакції чинній у період виникнення спірних правовідносин сторін) та умовами укладеного між ними договору.

Відповідно до п.1 ч.2 ст.11 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) однією із підстав виникнення цивільних прав та обов`язків є договір, який в силу вимог ч.1 ст.629 ЦК України є обов`язковим для виконання сторонами.

Згідно зі ст.509 ЦК України, ст.73 ГК України (далі - ГК України) зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

За приписами ст.ст.11, 509 ЦК України, ст.174 ГК України зобов`язання виникають, зокрема, з договору.

Відповідно до ч.1 ст.626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Частиною 1 статті 627 ЦК України визначено, що відповідно до статті 6 цього кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Свобода договору означає можливість сторін вільно визначати зміст договору, який вони укладають і формувати його конкретні умови. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства (ч. 1 ст. 628 ЦК України).

Як визначено ст.629 ЦК України договір є обов`язковим до виконання сторонами.

Як вже встановлено судом, між позивачем та відповідачем був укладений договір №514 від 04.10.2024, який за своєю правовою природою є договором поставки.

Відповідно до ч. 1,2 ст.712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Частиною 2 ст. 267 ГК України встановлено, що строки поставки встановлюються сторонами в договорі з урахуванням необхідності ритмічного та безперебійного постачання товарів споживачам, якщо інше не передбачено законодавством.

Згідно зі ст.663 ЦК України продавець зобов`язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу.

Як передбачено п. 2 ч. 1 ст. 664 ЦК України обов`язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент надання товару в розпорядження покупця, якщо товар має бути переданий покупцеві за місцезнаходженням товару.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно з ч. 1 ст. 693 ЦК України якщо договором встановлений обов`язок покупця частково або повністю оплатити товар до його передання продавцем (попередня оплата), покупець повинен здійснити оплату в строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо такий строк не встановлений договором, - у строк, визначений відповідно до статті 530 цього Кодексу. У разі невиконання покупцем обов`язку щодо попередньої оплати товару застосовуються положення статті 538 цього Кодексу.

За приписами ч. 2 ст. 693 ЦК України якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.

Як вже встановлено судом, позивач виконав свої зобов`язання в частині перерахування 21.03.2025 відповідачу 50% передоплати погодженого специфікацією обладнання у розмірі 420000,00грн.

В свою чергу відповідач прийняв на себе зобов`язання за договором здійснити поставку обладнання у строк до 26.03.2025, що погоджено сторонами у п.4 специфікації до договору.

Доказів погодження сторонами іншої дати поставки, ніж погоджена у специфікації, матеріали справи не містять.

Отже, позивач, виходячи з умов договору, мав правомірні очікування щодо виконання відповідачем своїх зобов`язань у строк, установлений п.4 специфікації до договору.

Наявними в матеріалах справи доказами підтверджується, що обладнання було поставлене позивачу 08.04.2025, тобто з простроченням на 12 днів від граничного терміну поставки.

Відповідач у відзиві на позов наполягає на тому, що поставка обладнання відбулася із затримкою у зв`язку з форс-мажорними обставинами, які виникли через наслідки військової агресії Російської Федерації проти України та підтверджені листом Торгово-промислової палати України № 2024/02.0-7.1 від 28.02.2022 року.

У зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України Указом Президента України від 24.02.2022 №64/2022 "Про введення воєнного стану в Україні, затвердженого Законом України "Про затвердження Указу Президента України "Про введення воєнного стану в Україні від 24.02.2022 №2102-ІХ, введено в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24.02.2022.

В подальшому строк дії воєнного стану неодноразово продовжувався і триває станом на час винесення рішення у даній справі.

Статтею 617 ЦК України також визначені підстави звільнення особи, яка порушила зобов`язання, від відповідальності за порушення зобов`язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили. Не вважається випадком, зокрема, недодержання своїх обов`язків контрагентом боржника, відсутність на ринку товарів, потрібних для виконання зобов`язання, відсутність у боржника необхідних коштів.

Відповідно до ч.1 ст.617 ЦК та ст.14-1 Закону "Про торгово-промислові палати в Україні" форс-мажорними обставинами (обставинами непереборної сили) є надзвичайні і невідворотні обставини за даних умов здійснення господарської діяльності, що об`єктивно унеможливлюють виконання особою зобов`язань за умовами договору, обов`язків, передбачених законодавством.

Частина 2 ст.14-1 Закону "Про торгово-промислові палати в Україні" містить невичерпний перелік обставин, що можуть бути визнані форс-мажором (обставинами непереборної сили), до яких належить: збройний конфлікт, загальна військова мобілізація, військові дії, оголошена та неоголошена війна, тощо.

Статтею 14-1 Закону України "Про торгово-промислові палати в Україні" визначено, що Торгово-промислова палата України та уповноважені нею регіональні торгово-промислові палати засвідчують форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) та видають сертифікат про такі обставини протягом семи днів з дня звернення суб`єкта господарської діяльності за собівартістю. Сертифікат про форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) для суб`єктів малого підприємництва видається безкоштовно.

Верховний Суд у постанові від 25.01.2022 у справі №904/3886/21 вказав, що ознаками форс-мажорних обставин є наступні елементи: вони не залежать від волі учасників цивільних (господарських) відносин; мають надзвичайний характер; є невідворотними; унеможливлюють виконання зобов`язань за даних умов здійснення господарської діяльності.

Форс-мажорні обставини не мають преюдиціальний (заздалегідь встановлений) характер. При їх виникненні сторона, яка посилається на дію форс-мажорних обставин, повинна це довести. Сторона яка посилається на конкретні обставини повинна довести те, що вони є форс-мажорними, в тому числі, саме для конкретного випадку. Виходячи з ознак форс-мажорних обставин, необхідно також довести їх надзвичайність та невідворотність.

Сторона, яка посилається на конкретні обставини, повинна довести те, що вони є форс-мажорними, в тому числі, саме для конкретного випадку. Виходячи з ознак форс-мажорних обставин, необхідно також довести їх надзвичайність та невідворотність. Те, що форс-мажорні обставини необхідно довести, не виключає того, що наявність форс-мажорних обставин може бути засвідчено відповідним компетентним органом.

Як вже зазначалося, наявність форс-мажорних обставин засвідчується Торгово-промисловою палатою України та уповноваженими нею регіональними торгово-промисловими палатами відповідно до статей 14, 14-1 Закону України "Про торгово-промислові палати України" шляхом видачі сертифіката.

Отже з наведених норм слідує, що форс-мажорні обставини мають індивідуальний персоніфікований характер щодо конкретного договору та його сторін. Відтак сертифікат видається зацікавленому суб`єкту господарювання на підставі його звернення. Іншого порядку засвідчення форс-мажорних обставин не визначено.

Листом Торгово-промислової палати України №2024/02.0-7.1 від 28.02.2022 засвідчено, що військова агресія Російської Федерації проти України, що стало підставою для введення воєнного стану є форс-мажорними обставинами (обставинами непереборної сили) та до їх офіційного закінчення є надзвичайними, невідворотними та об`єктивними обставинами для суб`єктів господарської діяльності по зобов`язанням за договорами, виконання яких настав і стало неможливим у встановлений термін внаслідок настання таких форс-мажорних обставин.

Водночас вказаний лист носить загальний інформаційний характер, оскільки констатує абстрактний факт без доведення причинно-наслідкового зв`язку у конкретному зобов`язанні. Неможливість виконання договірних зобов`язань особа повинна підтверджувати документально в залежності від її дійсних обставин, що унеможливлюють виконання на підставі вимог законодавства, також зазначений лист не можна вважати сертифікатом у розумінні ст.14-1 Закону "Про торгово-промислові палати в Україні". Близька за змістом правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 15.06.2023 у справі №910/8580/22, від 07.06.2023 у справі №912/750/22 від 13.09.2023 у справі №910/7679/22.

Лист Торгово-промислової палати України №2024/02.0-7.1 від 28.02.2022, на який посилався відповідач, не є доказом існування форс-мажорних обставин, які звільняли б відповідача від виконання його договірних зобов`язань, оскільки відповідач не довів, що ці обставини були форс-мажорними саме для даного конкретного випадку. Наведене кореспондується із правовим висновком, викладеним у постановах Верховного Суду від 30.05.2022 у справі №922/2475/21, від 07.06.2023 у справі №912/750/22, від 13.12.2023 у справі №922/193/23 тощо.

Згідно зі статтями 73, 74 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Обов`язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб`єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з`ясувати обставини, які мають значення для справи.

Як вже зазначалося, доведення наявності непереборної сили покладається на особу, яка порушила зобов`язання. Саме вона має подавати відповідні докази в разі виникнення спору.

У п. 8.2 договору сторони керуючись принципом свободи договору погодили, що сторона, для якої виникли форс-мажорні обставини, зобов`язана без необґрунтованих затримок у письмовій формі повідомити іншу сторону про їх виникнення або припинення дії. Факти, викладені у повідомленні про виникнення форс-мажорних обставин, підлягають підтвердженню Торгово-промисловою палатою України, засвідчення якої після його отримання, але не пізніше 20 календарного дня з дня повідомлення про настання форс-мажорних обставин, також надсилається стороною, для якої виникли форс-мажорні обставини, іншій стороні.

Суд відзначає, що повідомлення про форс-мажор має бути направлено іншій стороні якнайшвидше. Хоча й форс-мажорні обставини впливають, як правило, на одну сторону договору (виконавця), але вони мають негативні наслідки насамперед для іншої сторони договору, яка не отримує його належне виконання. Отже, своєчасне повідомлення іншої сторони про настання форс-мажорних обставин спрямоване на захист прав та інтересів іншої сторони договору, яка буде розуміти, що не отримає вчасно товар та, можливо, зможе зменшити негативні наслідки форс-мажору.

Натомість, матеріали справи не містять а ні сертифікату Торгово-промислової палати України, а ні інших належних та допустимих доказів на підтвердження існування форс-мажорних обставин для ПрАТ «Північний гірничо-збагачувальний комбінат», які б унеможливлювали виконання зобов`язань в частині поставки спірного обладнання за договором №514 від 04.10.2024 у визначений сторонами строк.

Також, у матеріалах справи відсутні докази на підтвердження письмового повідомлення відповідачем позивача про виникнення у ТОВ «Новгородський гідро-механічний завод» форс-мажорних обставин та неможливість у зв`язку з їх настанням виконання останнім зобов`язань з поставки товару у обумовлений між ними строк.

Приєднане відповідачем до відзиву повідомлення від 07.11.2024 №241, в якому міститься інформація про обставини затримки поставки товарно-матеріальних цінностей, адресоване іншому контрагенту, а саме ПрАТ «Інгулецький гірничо-збагачувальний комбінат», і стосується виконання правовідносин саме між ними з виробництва та постачання товару за договором №2826-09 від 08.12.2022.

Верховний Суд у п.60-62 постанови від 31.08.2022 по справі №910/15264/21 відзначив, що надзвичайними є ті обставини, настання яких не очікується сторонами при звичайному перебігу справ. Під надзвичайними можуть розумітися такі обставини, настання яких добросовісний та розумний учасник правовідносин не міг очікувати та передбачити при прояві ним достатнього ступеня обачливості.

На момент укладення сторонами договору та відповідно специфікації до нього по всій території України вже був запроваджений воєнний стан, у зв`язку з чим відповідач міг передбачити пов`язані з цим негативні наслідки, які можуть виникнути.

Враховуючи викладене, відповідачем не доведено у встановленому процесуальним законом та п.8.2 договору порядку настання форс-мажорних обставин та їх вплив на можливість своєчасного виконання саме спірних зобов`язань за договором.

Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку про відсутність правових підстав для звільнення відповідача від відповідальності за порушення зобов`язання на підставі статті 617 ЦК України.

Посилання відповідача в свою чергу на нібито прострочення з боку позивача зі здійснення остаточної оплати поставленого обладнання є такими, що виходять за межі предмета доказування у цій справі. Відповідачем також не обґрунтовано наявність передбаченого договором або законом взаємозв`язку між простроченням позивачем остаточної оплати у розмірі 50% вартості за отримане обладнання та порушенням відповідачем строку поставки обладнання.

Таким чином, посилання відповідача на прострочення позивачем виконання грошового зобов`язання зі здійснення остаточного розрахунку за товар саме по собі не свідчить про наявність правових підстав для звільнення відповідача від відповідальності за порушення встановленого договором строку поставки обладнання та не спростовує обставин, які входять до предмета доказування у цій справі.

При цьому відповідач не позбавлений права на захист своїх прав та законних інтересів у зв`язку з можливим порушенням позивачем умов договору щодо здійснення оплати товару, зокрема шляхом пред`явлення відповідних вимог у встановленому законом порядку. У межах цієї справи відповідач таких вимог як зустрічних не заявляв.

За таких обставин, суд відхиляє доводи відповідача щодо прострочення позивачем виконання грошового зобов`язання, оскільки навіть у разі їх доведення вони не спростовують факту порушення відповідачем строку поставки та не є підставою для звільнення його від відповідальності.

Статтею 526 ЦК України, яка кореспондується з частиною першою статті 193 ГК України, встановлено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 ЦК України).

Порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання) (ст. 610 ЦК України).

Отже, порушення боржником прийнятих на себе зобов`язань тягне за собою відповідні правові наслідки, які полягають у можливості застосування кредитором до боржника встановленої законом або договором відповідальності.

Частиною 1 статті 612 ЦК України визначено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Судом встановлено порушення відповідачем строку поставки обладнання.

За приписами частини першої статті 611 ЦК України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

За частиною першою статті 546 ЦК України виконання зобов`язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.

Відповідно до статті 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Так сторони в пункті 7.3 договору визначили відповідальність за порушення строків поставки обладнання у вигляді неустойки в розмірі 8% від вартості не поставленого вчасно обладнання, яка за своєю правовою природою є штрафом.

За порушення строку поставки обладнання позивач заявив до стягнення з відповідача неустойку в сумі 67200,00грн (840000,00грн х 8% = 67200,00грн, де 840000,00грн - загальна вартість непоставленого вчасно обладнання; 8% - розмір неустойки передбачений п. 7.3 договору.

Здійснивши перевірку нарахування неустойки судом встановлено, що розрахунок позивача є арифметично та методологічно правильним, а тому вимоги в цій частині підлягають задоволенню у заявленому розмірі.

Також позивачем нараховано до стягнення з відповідача 15 % річних у розмірі 2934,25грн за користування чужими грошовими коштами.

Відповідно до статті 536 ЦК України за користування чужими грошовими коштами боржник зобов`язаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором між фізичними особами або законом про банки і банківську діяльність. Розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства.

За змістом частини 3 статті 693 ЦК України на суму попередньої оплати нараховуються проценти відповідно до статті 536 цього Кодексу від дня, коли товар мав бути переданий, до дня фактичного передання товару покупцеві або повернення йому суми попередньої оплати. Договором може бути встановлений обов`язок продавця сплачувати проценти на суму попередньої оплати від дня одержання цієї суми від покупця.

У п.7.6 договору сторони дійшли згоди, що у разі порушення постачальником строків поставки обладнання, передбачених цим договором, за яке покупець здійснив повну або часткову попередню оплату, постачальник за користування коштами покупця зобов`язаний сплатити покупцеві 15 % річних від суми коштів, сплачених покупцем, за період з дня оплати до дня фактичної поставки обладнання або дня повернення коштів.

Як вбачається з приєднаного до позовної заяви розрахунку, позивачем нараховано 15% річних на суму попередньої оплати у розмірі 420000,00грн за період з 22.03.2025 по 07.04.2025.

Судом встановлено, що обраний позивачем період нарахування є правомірним.

Перевіривши за допомогою програми інформаційно-пошукової системи "ЛІГА Закон" здійснений позивачем розрахунок 15% річних, судом встановлено, що розрахунок є арифметично вірним, а тому вимоги в цій частині підлягають задоволенню у заявленому розмірі.

Відповідно до ст.129 ГПК України у разі задоволення позовних вимог судові витрати покладаються на відповідача.

Керуючись статтями 129, 232, 233, 236-238, 240, 241, 247-252 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги задовольнити повністю.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Новгородський гідро-механічний завод» (84301, Донецька область, м. Краматорськ, вул. Героїв України, буд. 23, кв. 88, код ЄДРПОУ 22029607) на користь Приватного акціонерного товариства «Північний гірничо-збагачувальний комбінат» (50079, Дніпропетровська область, м. Кривий Ріг, код ЄДРПОУ 00191023) неустойку у розмірі 67200,00грн, 15% річних у розмірі 2934,25грн та судовий збір у розмірі 2662,40грн.

Після набрання рішенням законної сили видати наказ у встановленому порядку.

Згідно із статтею 241 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга відповідно до статті 256 ГПК України на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення складено та підписано 05.10.2026.

Суддя Ю.В. Макарова