Рішення № 140345652, 02.10.2026, Господарський суд Дніпропетровської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Володимира Винниченка 1, м. Дніпро, 49505

E-mail: inbox@dp.arbitr.gov.ua, тел. (056) 377-18-58, fax (056) 377-38-63

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02.10.2026м. ДніпроСправа № 904/2634/26

Господарський суд Дніпропетровської області у складі судді Загинайко Т.В. розглянув за правилами спрощеного позовного провадження справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "РТЕ ЮКРЕЙН" (01013, м. Київ, вул. Будіндустрії, буд. 6, літера В, офіс 11; ідентифікаційний код 43741891)

до Комунального підприємства Дніпропетровської обласної ради "Аульський водовід" (52300, Дніпропетровська обл., Кам`янський район, територіальна громада Криничанська, комплекс будівель та споруд №2 (колишня Аулівська селищна рада; ідентифікаційний код 34621490)

про стягнення 548 189 грн. 23 коп.

Без повідомлення (виклику) представників сторін.

ПРОЦЕДУРА:

Позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю "РТЕ ЮКРЕЙН" звернувся до Господарського суду Дніпропетровської області з позовною заявою (вх.№1985/26 від 08.05.2026) про стягнення з Комунального підприємства Дніпропетровської обласної ради "Аульський водовід" 548 189 грн. 23 коп., що складає 498 353 грн. 84 коп. - пені та 49 835 грн. 38 коп. - 3% річних за прострочення виконання грошового зобов`язання.

Також просить стягнути з відповідача суму сплаченого судового збору та розглянути справу за правилами спрощеного позовного провадження.

Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 13.05.2026 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі, постановлено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін за наявними у справі матеріалами.

Відповідач у відзиві (вх.№24298/26 від 19.05.2026) на позовну заяву просить зменшити розмір пені та 3 % річних за прострочення остаточного розрахунку за спожиту у лютому 2026 року електричну енергію за Договором № 688-25 від 22.12.2026, посилаючись на те, що: - 27.01.2026 сторони уклали до Договору № 688-25 від 22.12.2025 Додаткову угоду № 2, якою вирішили в Додатку № 2 "Комерційна пропозиція постачальника електричної енергії" внести зміни до розділу "Ціна за одиницю товару за та порядок її визначення/розрахунку (зміни)" та вказати ціну за одиницю товару на момент укладення цього Договору без ПДВ, відповідно до умов Додатку № 2 до Договору № 688-25 від 28.12.2025 (в редакції Додаткової угоди № 2 від 27.12.2026) для остаточного розрахунку за спожиту електричну енергію постачальник не пізніше 10 числа місяця наступного за розрахунковим виставляє споживачу рахунок на оплату та Акт прийому-передачі; - остаточний розрахунок за спожиту електричну енергію на підставі акту прийому-передачі постачальника за Договором має бути здійснений споживачем протягом 5 (п`яти) робочих днів з моменту його отримання, але не пізніше 20 числа місяця, наступного за розрахунковим, в своїй позовній заяві, позивач помилково зазначає, що зобов`язання здійснити остаточний розрахунок у відповідача виникло з моменту складання Акту приймання-передачі, тобто з 09.03.2026, за умовами Договору, початок зобов`язання щодо здійснення остаточного розрахунку виникає з моменту отримання Акту, а не дати його складання; - позивач стверджує, що Акт № РТЕ0140226021 був отриманий відповідачем 09.03.2026, але при цьому факт отримання відповідачем даного Акту 09.03.2026 чи навіть направлення на поштову адресу відповідача даного Акту в термін, який би дозволив його отримання відповідачем 09.03.2026 року не доведено жодними доказами, в свою чергу відповідач повідомляє суд про те, що даний Акт прийомупередачі №РТЕ0140226021 був отриманий позивачем у вигляді сканованої копії 09.03.2026 о 16:42 год. на електронну пошту енергетичної служби підприємства, одночасно з проектом Додаткової угоди № 4, якою змінювалась ціна електричної енергії, спожитої в лютому 2026; - оригінал же Акту прийому-передачі № РТЕ0140226021 у двох примірниках надійшов до відповідача пізніше, що і зумовило затримку в його реєстрації в Казначействі та оплаті, так як процедура розрахунків за рахунок бюджетних коштів потребує певного часу та не залежить виключно від дій відповідача, одразу після отримання оригіналу Акту прийому-передачі № РТЕ0140226021, він був підписаний та 13.03.2026 скерований відповідачем до Криничанського відділу державної казначейської служби України, про що свідчить штамп "Зареєстровано та взято на облік" на Акті і були зареєстровані фінансові бюджетні зобов`язання, оплата за даним Актом № РТЕ0140226021 була проведена працівниками Криничанського відділу державної казначейської служби України 09.04.2026; - вина відповідача у затримці оплати відсутня, відповідач виконав всі необхідні дії для своєчасні оплати, але оскільки, за погодженням сторін (умова договору "джерело фінансування "власні кошти підприємства" була замінена на "за рахунок бюджетних коштів"), оплата мала здійснюватися за рахунок коштів обласного бюджету, виникла невелика затримка, термін прострочення остаточного розрахунку склав 17 днів; - ціна за фактично спожиту електричну енергію в період лютий 2026 була узгоджена сторонами 09.03.2026, відповідно при всьому бажанні та сприятливих умовах відповідач ніяким чином не міг сплатити вчасно за фактично спожиту електричну енергію в період лютий 2026, оскільки ціна була погоджена лише 09.03.2026 і дана зміна ціни також повинна була пройти процедуру реєстрації в органах Державного казначейства.

Позивач у відповіді (вх.№26191/26 від 28.05.2026) на відзив просить поновити строк на подання відповіді на відзив, позовні вимоги задовольнити в повному обсязі, посилаючись на те, що: - позивач відхиляє заперечення відповідача, стосовно затримки розрахунку, яка була невеликою та виникла не з вини відповідача, позивач та відповідач чітко прописали у договорі всі умови - сума, реквізити та строки, в лютому 2026 в період з 01 по 22 лютого 2026, відповідач спожив (отримав) електричної енергії по Договору №688-25 від 22.12.2025 в кількості 3 939 665,000 кВт*год, про що сторонами 09.03.2026 було складено Акт приймання-передачі електричної енергії №РТЕ0140226021, будь-яких інших дат на акті приймання-передачі електричної енергії №РТЕ0140226021 відповідач не проставляв; -стягнення трьох відсотків річних та пені, не є способом впливу на об`єкт критичної інфраструктури, та не впливає на загальний фінансовий стан відповідача, чине законодавство не надає дозвіл та не звільняє підприємства від своєчасного і належного виконання договірних зобов`язань, якщо вони включені до реєстру критичної інфраструктури; - несвоєчасність оплати відповідачем коштів, які мали спрямуватися на оплату послуги з передачі електроенергії та закупівлю електричної енергії, де всі платежі здійснюються на авансових умовах, ставило під загрозу сам факт виконання позивачем своїх зобов`язань по постачанню електричної енергії, принципи добросовісності, розумності, справедливості та пропорційності, встановивши, що стягнення заявлених позивачем штрафних санкцій призведе до стимулювання боржника до належного виконання покладених на нього договірних зобов`язань; - крім того з 09.01.2025 було внесено зміни до частини 3 статті 549 Цивільного кодексу України, де було передбачено, що Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання, боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити на користь кредитора пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня, договором може бути визначено менший розмір пені, таким чином, якщо відповідач вважав, що розмір пені є зависоким, він міг передбачити в договорі менший розмір пені або відмовитися від укладення Договору в якому передбачений розмір пені в розмірі подвійної облікованої ставки Національного банку України.

Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 08.06.2026 задоволено клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю "РТЕ ЮКРЕЙН" щодо поновлення процесуального строку на подання відповіді на відзив та поновлено Товариству з обмеженою відповідальністю "РТЕ ЮКРЕЙН" процесуальний строк для подання відповіді на відзив.

Враховуючи достатність часу, наданого учасникам справи для подання доказів, приймаючи до уваги принципи змагальності та диспозитивної господарського процесу, закріплені у статті 129 Конституції України та статтях 13, 14, 74 Господарського процесуального кодексу України, суд вважає, що господарським судом, в межах наданих йому повноважень, створені належні умови учасникам судового процесу в реалізації ними прав, передбачених Господарським процесуальним кодексом України, висловлення своєї правової позиції у спорі та надання відповідних доказів.

Справа розглядається відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод протягом розумного строку з урахуванням введення в Україні воєнного стану.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНІ СУДОМ ТА ДОКАЗИ, ЩО ЇХ ПІДТВЕРДЖУЮТЬ

Як вбачається, між позивачем - Товариством з обмеженою відповідальністю "РТЕ ЮКРЕЙН", як постачальником, та відповідачем - Комунальним підприємством Дніпропетровської обласної ради "Аульський водовід", як споживачем, було укладено договір споживача про постачання електричної енергії споживачу від 22.12.2025 №688-25 (надалі - Договір).

Згідно з пунктом 1.1 цей Договір про постачання електричної енергії споживачу є договором, який встановлює порядок та умови постачання електричної енергії як товарної продукції споживачу постачальником електричної енергії.

Відповідно до пункту 2.1 предметом Договору є: Електрична енергія, без розподілу код ДК 021:2015 09310000-5- Електрична енергія). За цим договором постачальник продає електричну енергію споживачу для забезпечення потреб електроустановок споживача, а споживач оплачує постачальнику вартість використаної (купованої) електричної енергії на умовах цього договору.

Пунктом 3.1 Договору визначено, що початком постачання електричної енергії Споживачу є період з дати, зазначеної в Заяві-приєднанні, яка є Додатком № 1 до цього Договору по 28 лютого 2026 року включно.

У пункті 3.2 Договору визначено, що електрична енергія постачається відповідно до переліку точок комерційного обліку за об`єктами споживача, зазначених в Додатку 2 до Заяви-приєднання, яка є Додатком № 1 до цього Договору.

Загальний обсяг споживання електричної енергії за цим Договором складає: 1 клас - 8 800 000 кВт*год. Обсяг споживання електричної енергії Споживача протягом розрахункового періоду визначається на підставі даних наданих учасникам роздрібного ринку адміністратором комерційного обліку в порядку, встановленому Кодексом комерційного обліку (пункт 3.5 Договору).

Відповідно до пункту 5.1 Договору сума Договору складає: 125 990 172,14 грн. (Сто двадцять п`ять мільйонів дев`ятсот дев`яносто тисяч сто Сімдесят дві гривні 14 копійок), в т.ч. ПДВ 20 998 362,02 грн. (Двадцять мільйонів дев`ятсот дев`яносто вісім тисяч триста шістдесят дві гривні 02 копійки) (у редакції додаткової угоди №4 від 09.03.2026)

Згідно з пунктом 5.1.1 Договору споживач розраховується з постачальником за фактично спожиту в розрахунковому періоді (або періоді фактичного споживання електричної енергії протягом розрахункового періоду) електричну енергію, за цінами, що визначаються/розраховуються (змінюються) відповідно до порядку, закріпленого Додатком № 2 до цього Договору.

У пункті 5.2 Договору сторони дійшли згоди, що ціна електричної енергії має зазначатися постачальником у рахунках про оплату електричної енергії за цим Договором у тому числі у разі її зміни.

Розрахунковим періодом за цим Договором є календарний місяць (пункт 5.3 Договору).

Відповідно до пункту 5.6 Договору розрахунок за фактично спожиту електричну енергію здійснюється не пізніше 20-го числа місяця, наступного за розрахунковим.

Всі платіжні документи, що виставляються Постачальником Споживачу, мають містити чітку інформацію про суму платежу, порядок та строки оплати, що погоджені Сторонами цього Договору, а також інформацію щодо адреси, телефонів, офіційних веб-сайтів для отримання інформації про подання звернень, скарг та претензій щодо якості постачання електричної енергії та надання повідомлень про загрозу електробезпеки.

Оплата здійснюється на поточний рахунок із спеціальним режимом використання Постачальника, що зазначений у Договорі або розрахункових документах за наступним графіком:

- до 1 (першого) числа розрахункового місяця, Споживач сплачує Постачальнику попередню оплату в розмірі 50 % вартості заявлених обсягів електричної енергії;

- до 5 (п`ятого) числа розрахункового місяця, Споживач сплачує Постачальнику попередню оплату в розмірі 30 % вартості заявлених обсягів електричної енергії;

- остаточний розрахунок за спожиту електричну енергію на підставі акту прийому-передачі Постачальника за Договором має бути здійснений Споживачем протягом 5 (п`яти) робочих днів з моменту його отримання, але не пізніше 20 числа місяця, наступного за розрахунковим.

У пункт 5.7 Договору сторони передбачили, що якщо споживач не здійснив оплату за цим Договором в передбачені ним строки, постачальник має право здійснити заходи з припинення постачання електричної енергії споживачу у порядку, визначеному ПРРЕЕ. У разі порушення споживачем строків оплати за цим Договором, постачальник має право вимагати сплату пені споживачем у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми заборгованості за кожний день прострочення платежу, нарахованої протягом 1 (одного) місяців з дати її виникнення, але в будь-якому випадку пеня не може перевищувати 100% суми простроченого платежу.

Даний Договір набирає чинності з дати його укладання (підписання та скріплення печатками Сторін) та діє по 31.03.2026 року включно, а в частині виконання зобов`язань - до повного виконання Сторонами своїх зобов`язань за Договором (пункт 13.1 Договору).

Доказів розірвання Договору матеріали справи не містять.

Згідно з умовами Додатку 1 до заяви-приєднання до Договору №688-25 відповідач замовив обсяг постачання електричної енергії в лютому 2026 року в кількості 4 300 000 кВт*год.

27.01.2026 між сторонами підписано Додаткову угоду №2, згідно із умовами якої остаточний розрахунок за спожиту електричну енергію на підставі акту прийому-передачі постачальника за договором має бути здійснений споживачем протягом 5 (п`яти) робочих днів з моменту його отримання, але не пізніше 20 числа місяця наступного за розрахунковим.

Як вбачається, в період з 01 по 22 лютого 2026 відповідачем було спожито (отримано) електричної енергії по Договору №688-25 від 22.12.2025 в кількості 3 939 665,000 кВт*год, про що сторонами 09.03.2026 було складено Акт приймання-передачі електричної енергії №РТЕ0140226021.

Згідно з Актом приймання-передачі електричної енергії №РТЕ0140226021 загальна вартість спожитої електричної енергії становить 61 754 346,98 грн. з ПДВ.

04.02.2026 відповідач сплатив позивачу аванс в сумі 22 120 094,40 грн., що підтверджується платіжною інструкцією №19380 від 04.02.2026.

27.02.2026 відповідач сплатив позивачу 13 272 056,64 грн., що підтверджується платіжною інструкцією №4 від 27.02.2026.

Оскільки відповідач сукупно сплатив 04.02.2026 та 27.02.2026 - 35 392 151,04 грн., то у відповідача з 09.03.2026, моменту складання Акту приймання передачі, виникло зобов`язання здійснити остаточний розрахунок за спожиту електричну енергію в сумі 26 362 195,94 грн. згідно розрахунку. Загальна вартість електричної енергії згідно акту приймання передачі - 61 754 346,98 грн. мінус сплачені кошти 04.02.2026 та 27.02.2026 - 35 392 151,04 грн., різниця становить 26 362 195,94 грн.

Як вбачається, остаточний розрахунок відповідачем було здійснено 09.04.2026, що підтверджується платіжною інструкцією №13 від 09.04.2026 на суму 26 362 195,94 грн.

Оскільки відповідач за отриману у лютому 2026 року електричну енергію розрахувався з порушенням строку, визначеного договором, позивач звернувся до суду з даною позовною заявою про стягнення пені та трьох процентів річних.

ОЦІНКА АРГУМЕНТІВ СТОРІН, ВИСНОВКИ СУДУ

Щодо правовідносин сторін

Відповідно до статті 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки; підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема є договори та інші правочини.

Згідно зі статтею 628 Цивільного кодексу України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Укладений між сторонами Договір від 22.12.2025 №688-25 про постачання електричної енергії споживачу за своєю правовою природою є договором поставки.

Згідно з частиною другою статті 712 Цивільного кодексу України до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

За приписами статті 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Статтею 530 Цивільного кодексу України визначено, що якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події. Якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

27.01.2026 між сторонами підписано додаткову угоду №2, згідно із умовами якої остаточний розрахунок за спожиту електричну енергію на підставі акту прийому-передачі постачальника за договором має бути здійснений споживачем протягом 5 (п`яти) робочих днів з моменту його отримання, але не пізніше 20 числа місяця наступного за розрахунковим.

Акт приймання-передачі електричної енергії №РТЕ0140226021 від 09.03.2026 був отриманий відповідачем 09.03.2026, що підтверджується скріншотом з електронної пошти відповідача.

Таким чином строк оплати електричної енергії, отриманої в лютому 2026 року, є таким, що настав 16.03.2026, прострочення з 17.03.2026.

Щодо нарахування пені

Відповідно до статті 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Статтею 611 Цивільного кодексу України встановлено, що у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Згідно із частинами 1, 3 статті 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання; пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Предметом неустойки може бути грошова сума, рухоме і нерухоме майно; якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства (частини 1, 2 статті 550 Цивільного кодексу України).

Відповідно до пункту 5.7 Договору у разі порушення споживачем строків оплати за цим договором, постачальник має право вимагати сплату пені споживачем у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми заборгованості за кожний день прострочення платежу, нарахованої протягом 1 (одного) місяця з дати її виникнення, але в будь-якому випадку пеня не може перевищувати 100% суми простроченого платежу.

Позивачем нараховано до стягнення з відповідача пеню за період з 17.03.2026 по 08.04.2026 у розмірі 498 353 грн. 84 коп.

Суд погоджується з наданим розрахунком, вважає його арифметично правильним.

Щодо нарахування 3% річних

Згідно з частинами 1, 2 статті 625 Цивільного кодексу України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання; боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Як вбачається позивачем нараховано 3% річних в розмірі 49 835 грн. 38 коп. за прострочення виконання грошового зобов`язання.

Суд погоджується з наданим розрахунком, вважає його арифметично правильним.

На підставі викладеного з урахуванням встановлених обставин вимоги позивача щодо стягнення пені та 3% річних за прострочення виконання грошового зобов`язання в сумі 548 189 грн. 23 коп., що складає 498 353 грн. 84 коп. - пені та 49 835 грн. 38 коп. - 3% річних є правомірними.

Щодо клопотання відповідача про зменшення пені та 3% річних

Господарські санкції, що встановлюються відповідно до договору чи закону за несвоєчасне виконання зобов`язання, спрямовані передусім на компенсацію кредитору майнових втрат, яких він зазнає внаслідок несвоєчасного виконання зобов`язань з боку боржника. Такі санкції не можуть розглядатися кредитором як спосіб отримання доходів, що є більш вигідним порівняно з надходженнями від належно виконаних господарських зобов`язань.

Якщо відповідальність боржника перед кредитором за неналежне виконання обов`язку щодо своєчасного виконання робіт не обмежена жодними межами, а залежить виключно від встановлених договором процентів (штрафу, пені), то за певних обставин обсяг відповідальності може бути нерозумним з огляду на його непропорційність наслідкам правопорушення. Він може бути несправедливим щодо боржника, а також щодо третіх осіб, оскільки майновий тягар відповідних виплат може унеможливити виконання боржником певних зобов`язань, зокрема з виплати заробітної плати своїм працівникам та іншим кредиторам, тобто цей тягар може бути невиправдано обтяжливим чи навіть непосильним. У таких випадках невизнання за судом права на зменшення розміру відповідальності може призводити до явно нерозумних і несправедливих наслідків. Тобто має бути дотриманий розумний баланс між інтересами боржника та кредитора.

Відповідно до частини 3 статті 551 Цивільного кодексу України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

При цьому, неустойка, виходячи з приписів статей 546, 549 Цивільного кодексу України, має подвійну правову природу, є водночас способом забезпечення виконання зобов`язання та мірою відповідальності за порушення виконання зобов`язання, завданням якого є захист прав та інтересів кредитора у разі порушення зобов`язання боржником.

Завданням неустойки, як способу забезпечення виконання зобов`язання та міри відповідальності, є одночасно дисциплінування боржника (спонукання до належного виконання зобов`язання) та захист майнових прав та інтересів кредитора у разі порушення зобов`язання шляхом компенсації можливих втрат, у тому числі у вигляді недосягнення очікуваних результатів господарської діяльності внаслідок порушення зобов`язання.

Метою застосування неустойки є в першу чергу захист інтересів кредитора, однак не застосування до боржника заходів, які при цьому можуть призвести до настання негативних для нього наслідків як суб`єкта господарської діяльності.

Відповідно до статті 3 Цивільного кодексу України одними із загальних засад цивільного законодавства є справедливість, добросовісність та розумність.

Крім того, господарський суд вважає за необхідне наголосити на тому, що відповідно до частини 3 статті 509 Цивільного кодексу України зобов`язання має ґрунтуватись на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Сторони є вільними у виборі контрагента, у визначенні умов договору, тощо, що відповідає нормам закону. Добросовісність, розумність та справедливість є засадами зобов`язальних правовідносин і зміст даних принципів полягає у тому, що тексти законів, правочинів та їх застосування суб`єктами цивільних правовідносин мають бути належними і справедливими та відповідати загальновизнаним нормам обороту; закріпленні можливості адекватного захисту порушеного цивільного права або інтересу; поєднання створення норм, спрямованих на забезпечення реалізації цивільного права з дотриманням прав і інтересів інших осіб. В свою чергу, добросовісність є внутрішнім критерієм, в той час як справедливість і розумність - зовнішнім або об`єктивним, і зазначені принципи у сукупності є оціночними категоріями цивільного права.

Суд враховує і те, що цивільне законодавство не дає визначення даних принципів, віддаючи це на розсуд сторін зобов`язання, тобто, укладаючи угоду сторони повинні керуватись внутрішнім критерієм - добросовісністю по відношенню до контрагента (вчиняти дії таким чином, щоб при цьому не завдавалася шкода, неможливість укладення зобов`язання на засадах обману, насильства, зловживання довірою, дотримуватись правової поведінки суб`єктів зобов`язання, вчиняти всі залежні від сторони зобов`язання дії щодо належного виконання зобов`язання та непорушення прав інших осіб), і виходити з зовнішнього критерію - справедливості та розумності, що виражається в рівному юридичному масштабі поведінки й у пропорційності юридичної відповідальності вчиненому правопорушенню, тобто кожна сторона у виконанні цивільно-правових зобов`язань повинна дотримуватись такої поведінки по відношенню до своїх прав і обов`язків, яка б виключала необ`єктивні (неупереджені, несправедливі) дії сторін зобов`язання стосовно одна одної.

З мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України від 11.07.2013 №7-рп/2013 вбачається, що неустойка має на меті стимулювати боржника до виконання основного грошового зобов`язання та не повинна перетворюватись на несправедливо непомірний тягар для споживача і бути джерелом отримання невиправданих додаткових прибутків для кредитора.

Отже, цивільні та господарські відносини повинні ґрунтуватись на засадах справедливості, добросовісності, розумності. Наявність у кредитора можливості стягувати з боржника надмірні грошові суми як неустойку спотворює її дійсне правове призначення, оскільки із засобу розумного стимулювання боржника виконувати основне зобов`язання неустойка перетворюється на несправедливо непомірний тягар для боржника та джерело отримання невиправданих додаткових прибутків кредитором.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 06.11.2018 у справі №913/89/18, від 04.12.2018 у справі № 916/65/18, від 03.07.2019 у справі №917/791/18, від 22.10.2019 у справі № 904/5830/18.

Згідно з частиною 1 статті 11 Господарського процесуального кодексу України суд при розгляді справи керується принципом верховенства права.

Суд, здійснюючи правосуддя на засадах верховенства права, забезпечує кожному право на справедливий суд та повагу до інших прав і свобод, гарантованих Конституцією і законами України, а також міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України (стаття 2 Закону України "Про судоустрій і статус суддів").

Відтак, застосування неустойки має здійснюватися із дотриманням принципу розумності та справедливості.

Вирішуючи питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов`язання, господарський суд повинен об`єктивно оцінити майновий стан сторін, співвідношення розміру заявлених штрафних санкцій, зокрема, із розміром збитків кредитора, а також чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеню виконання зобов`язання, причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов`язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов`язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної сторони (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов`язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідків) тощо.

При цьому, зменшення розміру заявленої до стягнення неустойки є правом суду, а за відсутності у законі переліку таких виняткових обставин, господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення неустойки.

Суд відзначає, що вказане питання вирішується судом з урахуванням приписів статті 86 Господарського процесуального кодексу України, відповідно до якої господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

При цьому, вирішення питання про зменшення неустойки та розмір, до якого вона підлягає зменшенню, закон відносить на розсуд суду.

Аналогічний висновок щодо можливості зменшення розміру заявленої до стягнення пені, що є правом суду, яке реалізується ним на власний розсуд, викладений також у постановах Верховного Суду від 04.05.2018 у справі № 917/1068/17, від 22.01.2019 у справі № 908/868/18, від 13.05.2019 у справі № 904/4071/18, від 22.04.2019 у справі № 925/1549/17, від 30.05.2019 у справі № 916/2268/18, від 04.06.2019 у справі № 904/3551/18.

З урахуванням наведеного, зважаючи на відносно незначний період прострочення зобов`язань з оплати, враховуючи те, що оскільки ціна була погоджена лише 09.03.2026 і дана зміна ціни також повинна була пройти процедуру реєстрації в органах Державного казначейства, суд убачає підстави для зменшення розміру заявленої до стягнення пені.

У зв`язку із викладеним, виходячи з принципів розумності, справедливості та пропорційності, суд вважає за можливе зменшити суму штрафних санкцій на 75% зі стягненням з відповідача пені за порушення строків оплати в сумі 124 588 грн. 46 коп.

Нарахування інфляційних втрат на суму боргу та трьох відсотків річних відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України є мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації боржника за неналежне виконання зобов`язання.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 18.03.2020 у справі №902/417/18 зазначила, що виходячи з принципів розумності, справедливості та пропорційності, суд за певних умов може зменшити розмір як неустойки, штрафу, так і процентів річних за час затримки розрахунку відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України, оскільки всі вони спрямовані на відновлення майнової сфери боржника. Отже, з урахуванням конкретних обставин справи, які мають юридичне значення, та, зокрема, зазначених вище критеріїв, суд може зменшити загальний розмір відсотків річних як відповідальності за час прострочення грошового зобов`язання.

Із цього випливає, що зменшення розміру заявленої до стягнення неустойки, штрафу, процентів річних є правом суду. Господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе їх зменшення. Велика Палата Верховного Суду також вказала, що відсотки річних, що встановлюються відповідно до договору чи закону за несвоєчасне виконання зобов`язання, спрямовані передусім на компенсацію кредитору майнових втрат, яких він зазнає внаслідок несвоєчасного здійснення з ним розрахунку з боку боржника та не можуть розглядатися як спосіб отримання кредитором доходів.

Водночас у зазначеній справі Велика Палата Верховного Суду, зменшуючи розмір неустойки, штрафу, процентів річних, не позбавила кредитора можливості захистити власні інтереси шляхом стягнення процентів річних у тому розмірі, який відповідно до обставин справи одночасно виконує компенсаційну функцію для кредитора, але не є надмірним для боржника.

Велика Палата Верховного Суду допустила зменшення розміру відсотків річних з урахуванням конкретних обставин справи, а саме - встановлення процентної ставки річних на рівні 40% та 96% і її явної невідповідності принципу справедливості.

В той же час, у цій справі позивачем до стягнення заявлено відсотки річних у розмірі, передбаченому законом (частиною другою статті 625 Цивільного кодексу України) - 3%.

Таким чином, у даній справі відсутні такі обставини неспівмірності заявленої до стягнення суми процентів річних, як у справі №902/417/18.

Аналогічної позиції дотримується Верховний Суд у постанові від 15.06.2023 у справі №921/94/21.

Суд зазначає, що розмір заявлених до стягнення відсотків річних відповідає розміру, встановленому законом (3%), а відповідачем, в свою чергу, не наведено будь-яких виключних (надзвичайних) обставин.

Крім того, постанова Великої Палати Верховного Суду у справі №902/417/18 не містить висновків про можливість зменшення відсотків річних нижче 3%, встановлених чинним законодавством.

Отже, на переконання суду, у даному випадку, враховуючи принципи справедливості, добросовісності та розумності, відсутні підстави для зменшення 3% річних, нарахованих відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України.

Відповідно до частини 1 статті 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

За приписами частини 1 статті 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Статтею 76 Господарського процесуального кодексу України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Відповідно до частини 1 статті 77 Господарського процесуального кодексу України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Статтею 86 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Враховуючи викладене, позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.

СУДОВІ ВИТРАТИ

Щодо судового збору

Відповідно до пункту 2 частини 1 статті 129 Господарського процесуального кодексу України судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Проте, враховуючи, що пеню та 3% нараховано відповідачу позивачем правомірно, стягненню з відповідача на користь позивача підлягає 6 578 грн. 27 коп. - витрат по сплаті судового збору.

Керуючись пунктом 19.1 Розділу ХІ Перехідних положень, статтями 123, 129, 232, 236, 237, 238, 240, 241, 252 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

ВИРІШИВ:

1. Позов Товариства з обмеженою відповідальністю "РТЕ ЮКРЕЙН" (01013, м. Київ, вул. Будіндустрії, буд. 6, літера В, офіс 11; ідентифікаційний код 43741891) до Комунального підприємства Дніпропетровської обласної ради "Аульський водовід" (52300, Дніпропетровська обл., Кам`янський район, територіальна громада Криничанська, комплекс будівель та споруд №2 (колишня Аулівська селищна рада; ідентифікаційний код 34621490) про стягнення 548 189 грн. 23 коп. - задовольнити частково.

2. Стягнути з Комунального підприємства Дніпропетровської обласної ради "Аульський водовід" (52300, Дніпропетровська обл., Кам`янський район, територіальна громада Криничанська, комплекс будівель та споруд №2 (колишня Аулівська селищна рада; ідентифікаційний код 34621490) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "РТЕ ЮКРЕЙН" (01013, м. Київ, вул. Будіндустрії, буд. 6, літера В, офіс 11; ідентифікаційний код 43741891) 124 588 (Сто двадцять чотири тисячі п`ятсот вісімдесят вісім) грн. 46 коп. - пені, 49 835 (49 835) грн. 38 коп. - 3% річних за прострочення виконання грошового зобов`язання та 6 578 (Шість тисяч п`ятсот сімдесят вісім) грн. 27 коп. - витрат по сплаті судового збору.

В решті позовних вимог - відмовити.

Видати наказ.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення суду може бути оскаржене протягом двадцяти днів з дня підписання рішення шляхом подання апеляційної скарги до Центрального апеляційного господарського суду.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя Т.В. Загинайко

Дата підписання рішення,

оформленого відповідно до статті 238 ГПК України,

05.10.2026