Ухвала суду № 140345531, 05.10.2026, Господарський суд Вінницької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

_____________

У Х В А Л А

05 жовтня 2026 р. Справа № 902/251/26

Господарський суд Вінницької області у складі: головуючий суддя Тісецький С.С., секретар судового засідання Шарко А.М., розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду матеріали у справі

за заявою: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 )

про неплатоспроможність

Представники учасників справи в судове засідання не з`явилися

В С Т А Н О В И В :

В провадженні Господарського суду Вінницької області перебуває справа № 902/251/26 про неплатоспроможність ОСОБА_1 ..

Ухвалою суду від 29.04.2026 року, зокрема, відкрито провадження у справі №902/251/26 про неплатоспроможність фізичної особи ОСОБА_1 . Введено процедуру реструктуризації боргів боржника у справі № 902/251/26. Призначено керуючим реструктуризацією у справі № 902/251/26 арбітражного керуючого Цвика А.О. Призначено попереднє засідання у справі № 902/251/26 на 26.08.2026 року.

05.05.2026 року оприлюднено оголошення про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність ОСОБА_1 та встановлено строк подання заяв кредиторів з вимогами до боржника: протягом 30 днів з дня офіційного оприлюднення оголошення про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність.

26.06.2026 року до суду від ТОВ "Фінансова компанія "Ел.Ен.Груп" через систему "Електронний суд" надійшла заява б/н від 26.06.2026 року (вх. № 01-32/923/26) про визнання грошових вимог до боржника в розмірі 82 024,18 грн у справі № 902/251/26.

Ухвалою від 26.06.2026 року вказану заяву призначено до розгляду на 05.10.2026 року.

В судове засідання на визначену дату учасники справи повноважних представників не направили.

Натомість, 29.09.2026 року до суду від арбітражного керуючого Цвика А.О. надійшло повідомлення №6 від 29.09.2026 року про результати розгляду вимог ТОВ "Фінансова компанія "Ел.Ен.Груп", де зазначено про часткове визнання заявлених вимог.

30.09.2026 року до суду від ТОВ "Фінансова компанія "Ел.Ен.Груп" надійшли додаткові пояснення б/н від 30.09.2026 року.

Суд, розглянувши подану кредиторську заяву та дослідивши матеріали справи, встановив наступне.

Так, заява мотивована тим, що 23.09.2025 року між ТОВ "Фінансова компанія "КІФ" (далі - Кредитодавець) та ОСОБА_1 було укладено Договір про надання коштів у позику, в тому числі i на умовах фінансового кредиту № 8004999 (далі - Кредитний договір) підписаний у порядку, визначеному статтею 12 Закону України "Про електронну комерцію (п.1.1. Кредитного договору).

Відповідно до п.3. Кредитного договору, за цим Договором Товариство надає Клієнту Кредит у гривні, а Клієнт зобов`язується одержати та повернути Кредит, сплатити передбачені цим Договором проценти та виконати інші обов`язки, передбачені Договором.

Сума Кредиту складає - 1500 гривень. Тип Кредиту - Кредит.

Строк пільгового кредитування - 30 дні (в) (день).

Періодичність платежів зі сплати процентів - кожні 30 днів.

Детальні терміни (дати) повернення кредиту та сплати процентів, визначені в Таблиці обчислення загальної вартості Кредиту для Клієнта та реальної річної процентної ставки за цим Договором (далі за текстом - "Графік платежів"), що є Додатком №1 до цього Договору.

Денна процентна ставка на дату укладення цього Договору за стандартною процентною ставкою з урахуванням періоду застосування пільгової процентної ставки складає 0.98% за 1 (один) день (п.3.6. Кредитного договору).

Відповідно до п.4.1. Кредитного договору, видача (надання) Товариством Кредиту Клієнту за цим Договором проводиться шляхом перерахування грошових коштів на рахунок Клієнта за стандартом IBAN UA, та/або операції за яким можуть здійснюватися з використанням реквізитів платіжної картки № НОМЕР_2 , реквізити якої зазначені Клієнтом у Особистому кабінеті, та, яка визначена Клієнтом у якості Основної платіжної картки.

За умовами п.4.2. Кредитного договору клієнт зобов`язується повністю повернути Кредит та сплатити проценти, що були нараховані за Кредитом до 22.12.2025 року (далі за текстом - "строк кредитування") шляхом перерахування відповідної суми на поточний рахунок Товариства. Кредит погашається частинами протягом строку кредитування згідно Графіку платежів.

Отже, ТОВ "ФК "КІФ" свої зобов`язання за договором виконало та надало Боржнику грошові кошти у розмірі 1500,00 грн, що підтверджується відповідною довідкою про таке (додається).

До теперішнього часу Боржник свої зобов`язання належним чином не виконав, чим порушив свої зобов`язання, встановлені договорами.

У зв`язку з таким, 16.01.2026 року між ТОВ "ФК "КІФ" та ТОВ "ФК "ЕЛ.ЕН.ГРУП" було укладено Договір факторингу № 160120265 (далі - Договір факторингу), відповідно до якого ТОВ "ФК "КІФ" відступило своє право вимоги за договорами і, в тому числі, за Договором про надання коштів у позику, в тому числі i на умовах фінансового кредиту № 8004999 від 23.09.2025 року.

Відповідно до п.1.1. Договору факторингу за цим договором Клієнт зобов`язується відступити Фактору Права вимоги, зазначені у відповідних Реєстрах прав вимоги, а Фактор зобов`язується прийняти такі Права вимоги та сплатити Клієнту Ціну придбання за відповідний Реєстр за плату, у передбачений цим Договором спосіб..

За умовами п.2.1.3. Договору факторингу перехід від Клієнта до Фактора Прав Вимоги відбувається в дату підписання Сторонами відповідного Реєстру прав вимог, після чого Фактор стає кредитором по відношенню до Боржників та набуває всіх прав щодо Боржників в обсязі та на умовах, що існували на момент такого переходу, відповідно до вимог чинного законодавства. Підписаний Сторонами та скріплений їх печатками Реєстр прав вимог в паперовому вигляді є невід`ємною частиною цього Договору та підтверджує факт переходу від Клієнта до Фактора Прав вимоги.

Відповідно до Реєстру прав вимоги №1 ТОВ "ФК "ЕЛ.ЕН.ГРУП" набуло право грошової вимоги до Боржника в загальній сумі 3 538,50 грн., а саме: 1500,00 грн сума заборгованості за тілом, 2 038,50 грн - сума заборгованості за відсотками.

Крім того, 01.08.2025 року між ТОВ "Укр Кредит Фінанс" (Кредитодавець) та ОСОБА_2 було укладено договір про відкриття кредитної лінії № 1583-2369 продукту "MaxiKasa" (далі - Кредитний договір), підписаний у порядку, визначеному статтею 12 Закону України "Про електронну комерцію" (п.3.1. Кредитного договору).

П.4.1. Кредитного договору: Загальний розмір Кредиту за цим Договором становить 29500,00 гривень. Дата надання/видачі Кредиту: 01.08.2025.

П.4.6. Нарахування процентів за користування Кредитом здійснюється на залишок неповерненої суми Кредиту за кожен день користування Кредитом, починаючи з дня видачі Кредиту до дати фактичного повернення всієї суми Кредиту, за наступною ставкою:

Стандартна процентна ставка становить 1,00% (одна ціла, нуль сотих відсотки(-ів)) за кожен день користування Кредитом (вказана процентна ставка застосовується протягом всього строку дії цього Договору, за виключенням строку використання Позичальником права користування Кредитом за Зниженою процентною ставкою).

П.4.7. Комісія за видачу кредиту становить 20,00 % (двадцять цілих, нуль сотих відсотки(-ів)) від суми виданого Кредиту (якщо в цьому пункті Договору значення розміру комісії за видачу кредиту вказано 0% (нуль відсотків), вказане означає, що комісія за видачу Кредиту є відсутньою). Нарахування комісії за видачу кредиту здійснюється на суму виданого за цим Договором Кредиту у день видачі Кредиту. Комісія за видачу додаткових грошових коштів у Кредит також належить до комісії за видачу Кредиту і може одноразово нараховуватись при кожному отриманні Позичальником у Кредит додаткових грошових коштів, якщо нарахування Комісії за видачу додаткових грошових коштів передбачено відповідними Додатковими угодами до цього Договору, якими Сторони оформили отримання Позичальником у Кредит додаткових грошових коштів. Якщо у відповідній Додатковій угоді до цього Договору, якою Сторони оформили отримання Позичальником у Кредит додаткових грошових коштів, зазначено, що Комісія за видачу додаткових грошових коштів у Кредит становить 0% (нуль відсотків), вказане означає, що Комісія за видачу додаткових грошових коштів у Кредит на підставі такої Додаткової угоди до цього Договору є відсутньою).

П.4.10. Строк кредитування, тобто, строк на який надається Кредит Позичальнику: 300 (триста) календарних днів з моменту перерахування Кредиту Позичальнику (далі - Строк кредитування). Дата повернення (виплати) кредиту 27.05.2026 року.

П.4.13. Денна процентна ставка на дату укладення цього Договору складає: 0,946 процентів.

П.6.5. Якщо Позичальник несвоєчасно виконує зобов`язання щодо сплати процентів за користування Кредитом, комісії за видачу Кредиту (якщо п.4.7. цього Договору передбачає сплату комісії за видачу Кредиту) або зобов`язання щодо повернення Кредиту, Кредитодавець має право ініціювати договірне списання грошових коштів з банківського рахунку, пов`язаного з електронним платіжним засобом, реквізити якого були надані Позичальником при укладенні цього Договору, в розмірах платежів та в строки їх сплати, які визначені цим Договором. Списання грошових коштів здійснюється відповідно до порядку повернення Кредиту та сплати процентів за користування Кредитом і комісії за видачу Кредиту у вигляді графіка платежів із визначеною кількістю платежів, їх розміром та періодичністю сплати, що вказаний у цьому Договорі. Кредитодавець розпочинає дії, спрямовані на реалізацію свого права вимагати повернення кредиту, строк повернення (виплати) якого настав, не пізніше дня, наступного за датою повернення (виплати) кредиту та/або процентів за користування кредитом, визначеною в цьому Договорі. У разі здійснення договірного списання грошових коштів з банківського рахунку, пов`язаного з електронним платіжним засобом, реквізити якого були надані Позичальником при укладенні цього Договору, Кредитодавець повідомляє Позичальника про факт такого списання у спосіб надсилання повідомлень Позичальнику за цим Договором, який узгоджений Сторонами у цьому Договорі.

За п.8.2. Кредитного договору У разі прострочення виконання Позичальником грошового зобов`язання зі сплати процентів за користування Кредитом та/або комісії за видачу Кредиту (якщо умови цього Договору передбачають сплату комісії за видачу Кредиту) та/або комісії за видачу у Кредит додаткових грошових коштів (якщо умови додаткової угоди до цього Договору передбачають сплату комісії за видачу у Кредит додаткових грошових коштів) та/або суми Кредиту у визначені цим Договором терміни, Позичальник зобов`язаний сплатити Кредитодавцю суму заборгованості з урахуванням 401 500 (чотириста однієї тисячі п`ятсот) процентів річних від суми заборгованості в силу положень статті 625 Цивільного кодексу України.

Відповідно до умов Кредитного договору кошти кредиту надаються Кредитором у безготівковій формі шляхом їх перерахування на поточний рахунок Позичальника, зазначений ним в Кредитному договорі, а саме: номер особистого електронного платіжного засобу: НОМЕР_3 (далі - платіжна картка).

Отже, Кредитодавець свої зобов`язання за Кредитним договором виконав та надав Боржнику грошові кошти у розмірі 29500,00 грн., що були перераховані на платіжну картку Боржника як позичальника за Кредитним договором (довідки про таке додаються), а Боржник свої зобов`язання за договором не виконав.

До теперішнього часу Боржник свої зобов`язання належним чином не виконав, чим порушив свої зобов`язання, встановлені договором.

04.06.2026 року між ТОВ "Укр Кредит Фінанс" та ТОВ "ФК "ЕЛ.ЕН.ГРУП" було укладено Договір факторингу № 4062026 (далі - Договір факторингу), відповідно до якого ТОВ "Укр Кредит Фінанс" відступило своє право вимоги за договорами і, в тому числі, за договором про відкриття кредитної лінії № 1583-2369 продукту "MaxiKasa" від 01.08.2025р.

Відповідно до п.2.1.-2.2. Договору факторингу у відповідності до умов цього Договору, Первісний кредитор передає (відступає) Новому кредитору свої Права вимоги до Боржників, а Новий кредитор набуває Права вимоги Первісного кредитора за Кредитними договорами та передає Первісному кредитору під відступлення Права вимоги, грошові кошти за плату у порядку та строки встановлені цим Договором. Обсяг (сума) Прав Вимоги за цим Договором визначаються Сторонами в Реєстрі боржників до цього Договору.

За умовами п.2.5. Договору факторингу сторони погодили, що з моменту підписання Сторонами Реєстру боржників від Первісного кредитора до Нового кредитора переходять усі права Первісного кредитора по відношенню до Боржників, що випливають з умов Кредитних договорів, у тому числі щодо виплати коштів, штрафів, пені та будь-яких інших сум за Кредитними договорами та/або які передбачені законодавством.

Відповідно до розрахунку заборгованості та Реєстру боржників до Договору факторингу, ТОВ "ФК "ЕЛ.ЕН.ГРУП" набуло право грошової вимоги до Боржника в загальній сумі 78 485,68 грн. (станом на дату відкриття провадження по справі), а саме:

24 168,14 грн - сума заборгованості за тілом, 54 317,98 грн - заборгованість по відсоткам.

Таким чином, на підставі вищевикладеного, Кредитор набув право грошової вимоги до Боржника в загальній сумі 82 024,18 грн. за двома кредитними договорами.

Також Кредитор заявляє про понесені ним судові витрати, які складаються зі сплати судового збору 5324,80 гривень (Заява подана через систему Електронний суд, застосовується коефіцієнт 0,8 до ставки судового збору) та витрат на правничу допомогу у розмірі 7 000,00 гривень, відповідно до підтверджуючих документів.

На підставі викладеного, заявник просить суд визнати грошові вимоги до боржника в розмірі 82 024,18 грн. заборгованості та судові витрати в розмірі 12 324,80 грн.

Арбітражний керуючий Цвик А.О. в повідомленні про результати розгляду вимог ТОВ "Фінансова компанія "Ел. Ен. Груп", зазначає про часткове визнання заявлених до боржника вимог, з огляду на таке.

Як вбачається з поданої заяви та наданих до неї документів, кредитором нараховано боржнику та заявлено до господарського суду вимоги, що включають сплату відсотків за прострочення виконання або не виконання грошового зобов`язання за ст.625 ЦК України за кредитним договором.

Згідно наданого до заяви розрахунку заборгованості за договором № 1583-2369 від 01.08.2025 року, сума нарахованих відсотків становить 14 750,00 грн.

Керуючий реструктуризацією не може погодитись з правомірністю нарахування таких відсотків з огляду на усталену практику Верховного Суду та положення п. 18 Перехідних положень ЦК України, яким передбачено, що у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної ст. 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установити, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24.02.2022 за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).

Кредитний договір укладений ОСОБА_1 під час дії воєнного стану, отже, на правовідносини, які склались між сторонами, поширюється дія п. 18 Перехідних положень ЦК України.

Згідно з правовим висновком, викладеним у постанові Верховного Суду від 18.10.2023 в справі № 706/68/23 дія п.18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України розповсюджується на кредитний договір.

При цьому, як вбачається з наданого розрахунку боржником здійснювалось часткове погашення суми боргу на загальну суму 33 852,32 грн.

З цих коштів кредитором було здійснено часткове зарахування в рахунок погашення відсотків за прострочення виконання або не виконання грошового зобов`язання за ст.625 ЦК України за кредитним договором в сумі 4 079,84 грн. З огляду на це, до суду заявлено вимогу про стягнення лише 10 670,16 грн. відсотків за ст. 625 ЦК України.

Таким чином, сума безпідставно списаних на погашення відсотків нарахованих за ст. 625 ЦК України у розмірі 4 079,84 грн. має бути зарахована в погашення основного боргу з огляду на таке.

Оскільки кредит отриманий відповідачем є споживчим то на спірні правовідносини розповсюджуються приписи Закону України "Про споживче кредитування".

Так, ст. 19 даного закону унормовано, що у разі недостатності суми здійсненого платежу для виконання зобов`язання за договором про споживчий кредит у повному обсязі ця сума погашає вимоги кредитора у такій черговості:

у першу чергу сплачуються прострочена до повернення сума кредиту та прострочені проценти за користування кредитом;

у другу чергу сплачуються сума кредиту та проценти за користування кредитом;

у третю чергу сплачуються неустойка та інші платежі відповідно до договору про споживчий кредит.

За кредитним договором № 1583-2369 від 01.08.2025 року заявлені вимоги по основному боргу у сумі 24 168,14 грн. Якщо до неї зарахувати безпідставно списані на погашення відсотків нарахованих за ст. 625 ЦК України кошти у розмірі 4 079,84 грн., то сума основного боргу становитиме 20 088,30 грн.

З огляду на наведене, арбітражний керуючий повідомляє про часткове визнання заявлених кредитором вимог, в розмірі: 67 274,18 грн. заборгованості та судових витрат в розмірі 12 324,80 грн, з яких 5 324,80 грн - судовий збір та 7 000,00 грн витрати на професійну правничу допомогу і віднесення відповідної суми до реєстру вимог кредиторів в наступній черговості задоволення вимог кредиторів: 12 324,80 грн. судових витрат - позачергово, 67 274,18 грн. заборгованості за кредитними договорами - 2 черга задоволення вимог кредиторів.

ТОВ "Фінансова компанія "Ел.Ен.Груп" у додаткових поясненнях б/н від 30.09.2026 року зазначає, що кредитор не погоджується з позицією арбітражного керуючого, вважає її незмістовною та необґрунтованою з огляду на наступне.

Арбітражний керуючий посилається на положення статті 625 ЦК України та пункт 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України, стверджуючи про нібито незаконність нарахування відсотків.

Водночас, відсотки у даному випадку заявлені не як відповідальність за прострочення виконання грошового зобов`язання у розумінні статті 625 ЦК України, а як проценти за користування кредитом, передбачені умовами кредитного договору та статтями 1048, 1054 ЦК України.

Відсотки за кредитом є платою за користування грошовими коштами та складовою основного зобов`язання, а не видом цивільно-правової відповідальності.

Зазначена кредитором сума грошової вимоги - 78 485,68 грн (з врахуванням часткових оплат за даним кредитом), яка складається з: 24 168,14 грн - сума заборгованості за тілом, 43 647,38 грн - заборгованість по відсотками, 10 670,16 грн - заборгованість за відсотками за ст.625 ЦК України.

Щодо черговості погашення боргу, так, дійсно, часткові сплати боржником кредитодавцем розносилось коректно у відповідності до Закону та за умови законності нарахування відсотків за ст.625 ЦК України.

Тож, ставити питання про самочинне перерахування сум нарахованого боргу та часткових оплат за ним, є незаконним та необґрунтованим.

Отже, підсумовуючи все вищевикладене, заперечення арбітражного керуючого щодо грошових вимог кредитора спростовуються умовами кредитного договору, наданими наразі поясненнями та матеріалами справи.

З врахуванням встановлених обставин, суд дійшов таких висновків.

Відповідно до ч. 1, ч. 3 ст. 3 ГПК України, судочинство в господарських судах здійснюється відповідно до Конституції України, цього Кодексу, Кодексу України з процедур банкрутства, Закону України "Про міжнародне приватне право", а також міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України. Судочинство у господарських судах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.

Частина 1 ст. 2 Кодексу України з процедур банкрутства (далі - КУзПБ) передбачає, що провадження у справах про банкрутство регулюється цим Кодексом, Господарським процесуальним кодексом України, іншими законами України.

За змістом ч. 3 ст. 13 ГПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

В силу ч. 1, ч. 2 ст. 73 ГПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Згідно ч. 1 ст. 74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Відповідно до ст. 76 ГПК України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Згідно ст. 79 ГПК України, наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

За змістом ст. 86 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів учасників справи та їх відображення у судовому рішенні, суд першої інстанції спирається на висновки, що зробив Європейський суд з прав людини від 18.07.2006 у справі "Проніна проти України", в якому Європейський суд з прав людини зазначив, що п. 1 ст. 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі ст.6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах від 13.03.2018, від 24.04.2019, від 05.03.2020 Верховного Суду по справах № 910/13407/17, № 915/370/16 та № 916/3545/15.

Частина 1 ст. 2 Кодексу України з процедур банкрутства (далі - КУзПБ) передбачає, що провадження у справах про банкрутство регулюється цим Кодексом, Господарським процесуальним кодексом України, іншими законами України.

Відповідно до ст. 113 КУзПБ, провадження у справах про неплатоспроможність боржника - фізичної особи, фізичної особи - підприємця здійснюється в порядку, визначеному цим Кодексом для юридичних осіб, з урахуванням особливостей, встановлених цією Книгою.

За приписами ст. 1 КУзПБ, грошове зобов`язання (борг) - зобов`язання боржника сплатити кредитору певну грошову суму відповідно до цивільно-правового правочину (договору) та на інших підставах, передбачених законодавством України. До грошових зобов`язань належать також зобов`язання щодо сплати податків, зборів (обов`язкових платежів), страхових внесків на загальнообов`язкове державне пенсійне та інше соціальне страхування; зобов`язання, що виникають внаслідок неможливості виконання зобов`язань за договорами зберігання, підряду, найму (оренди), ренти тощо та які мають бути виражені у грошових одиницях. До складу грошових зобов`язань боржника, у тому числі зобов`язань щодо сплати податків, зборів (обов`язкових платежів), страхових внесків на загальнообов`язкове державне пенсійне та інше соціальне страхування, не включаються неустойка (штраф, пеня) та інші фінансові санкції, визначені на дату подання заяви до господарського суду, а також зобов`язання, що виникли внаслідок заподіяння шкоди життю і здоров`ю громадян, зобов`язання з виплати авторської винагороди, зобов`язання перед засновниками (учасниками) боржника - юридичної особи, що виникли з такої участі. Склад і розмір грошових зобов`язань, у тому числі розмір заборгованості за передані товари, виконані роботи і надані послуги, сума кредитів з урахуванням відсотків, які зобов`язаний сплатити боржник, визначаються на день подання до господарського суду заяви про відкриття провадження у справі про банкрутство (неплатоспроможність), якщо інше не встановлено цим Кодексом. При поданні заяви про відкриття провадження у справі про банкрутство (неплатоспроможність) розмір грошових зобов`язань визначається на день подання до господарського суду такої заяви.

Кредитор - юридична або фізична особа, а також контролюючий орган, уповноважений відповідно до Податкового кодексу України здійснювати заходи щодо забезпечення погашення податкового боргу та недоїмки зі сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування у межах своїх повноважень, та інші державні органи, які мають вимоги щодо грошових зобов`язань до боржника, а також адміністратор за випуском облігацій, який відповідно до Закону України "Про ринки капіталу та організовані товарні ринки" діє в інтересах власників облігацій, які мають підтверджені у встановленому порядку документами вимоги щодо грошових зобов`язань до боржника; забезпечені кредитори - кредитори, вимоги яких до боржника або іншої особи забезпечені заставою майна боржника; конкурсні кредитори - кредитори за вимогами до боржника, що виникли до відкриття провадження у справі про банкрутство і виконання яких не забезпечено заставою майна боржника; поточні кредитори - кредитори за вимогами до боржника, що виникли після відкриття провадження у справі про банкрутство.

Частина 1 ст. 122 КУзПБ передбачає, що подання кредиторами грошових вимог до боржника та їх розгляд керуючим реструктуризацією здійснюються в порядку, визначеному цим Кодексом для юридичних осіб.

Згідно ч. 1 ст. 45 КУзПБ, конкурсні кредитори за вимогами, що виникли до дня відкриття провадження у справі про банкрутство, зобов`язані подати до господарського суду письмові заяви з вимогами до боржника, а також документи, що їх підтверджують, протягом 30 днів з дня офіційного оприлюднення оголошення про відкриття провадження у справі про банкрутство. Відлік строку на заявлення грошових вимог кредиторів до боржника починається з дня офіційного оприлюднення оголошення про відкриття провадження у справі про банкрутство.

Як вказувалось вище, 05.05.2026 року оприлюднено оголошення про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність ОСОБА_1 та встановлено строк подання заяв кредиторів з вимогами до боржника: протягом 30 днів з дня офіційного оприлюднення оголошення про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність.

Відповідно до матеріалів справи, заява ТОВ "Фінансова компанія "Ел.Ен.Груп" б/н від 26.06.2026 року (вх. № 01-32/923/26) про визнання грошових вимог до боржника у справі № 902/251/26 надійшла до суду 26.06.2026 року (сформована в системі "Електронний суд" 26.06.2026 року), тобто з пропуском визначеного ч. 1 ст. 45 КУзПБ строку на подання заяв з грошовими вимогами до боржника.

Частиною 4 ст. 236 ГПК України визначено, що при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

За змістом постанови Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 31.07.2024 року у cправі № 910/1246/21, заявник сам визначає докази, які, на його думку, підтверджують заявлені вимоги; проте, обов`язок надання правового аналізу поданих кредиторських вимог, підстав виникнення грошових вимог кредиторів до боржника, їх характеру, встановлення розміру та моменту виникнення цих грошових вимог, покладений на господарський суд, який здійснює розгляд справи про банкрутство. Під час розгляду заявлених грошових вимог суд користується правами та повноваженнями, наданими йому процесуальним законом; суд самостійно розглядає кожну заявлену грошову вимогу, перевіряє її відповідність чинному законодавству та за результатами такого розгляду визнає або відхиляє частково чи повністю грошові вимоги кредитора (постанова від 26.02.2019 у справі № 908/710/18);

- на стадії звернення кредиторів з вимогами до боржника та розгляду зазначених вимог судом принципи змагальності та диспозитивності у справі про банкрутство проявляються у наданні заявником відповідних документів на підтвердження своїх кредиторських вимог та заперечень боржника та інших кредиторів проти них (постанова від 23.04.2019 у справі №910/21939/15);

- покладення обов`язку доказування обґрунтованості відповідними доказами своїх вимог до боржника саме на кредитора не позбавляє його права на власний розсуд подавати суду ті чи інші докази, що дозволяє суду застосовувати принцип диспозитивності господарського судочинства та приймати рішення про визнання чи відмову у визнанні вимог кредитора, виходячи з тієї сукупності доказів, яка надана кредитором-заявником грошових вимог. Законодавцем у справах про банкрутство обов`язок доказування обґрунтованості вимог кредитора певними доказами покладено на заявника грошових вимог, а предметом спору в даному випадку є вирішення питання про належне документальне підтвердження цих вимог кредитором-заявником. У випадку ненадання заявником-кредитором сукупності необхідних документів на обґрунтування своїх вимог, суд у справі про банкрутство відмовляє у визнанні таких вимог та включенні їх до реєстру вимог кредиторів. Надані кредитором докази мають відповідати засадам належності (стаття 76 ГПК України), допустимості (стаття 77 ГПК України), достовірності (стаття 78 ГПК України) та вірогідності (стаття 79 ГПК України). Комплексне дослідження доказів на предмет їх відповідності законодавчо встановленим вимогам є сутністю суддівського розсуду на стадії встановлення обсягу кредиторських вимог у справі про банкрутство. У випадку ненадання заявником-кредитором сукупності необхідних документів на обґрунтування своїх вимог, суд у справі про банкрутство відмовляє у визнанні таких вимог та включенні їх до реєстру вимог кредиторів (постанова від 27.08.2020 у справі № 911/2498/18, від 01.03.2023 у справі №902/221/22);

- розглядаючи кредиторські вимоги, суд в силу норм статей 45 - 47 КУзПБ має належним чином дослідити сукупність поданих заявником доказів (договори, накладні, акти, судові рішення, якими вирішено відповідний спір тощо), перевірити їх, надати оцінку наявним у них невідповідностям (за їх наявності), та аргументам, запереченням щодо цих вимог з урахуванням чого з`ясувати чи є відповідні докази підставою для виникнення у боржника грошового зобов`язання (постанова від 21.10.2021 у справі № 913/479/18).

- використання формального підходу при розгляді заяви з кредиторськими вимогами та визнання кредиторських вимог без надання правового аналізу поданій заяві з кредиторськими вимогами, підстав виникнення грошових вимог кредиторів до боржника, їх характеру, встановлення розміру та моменту виникнення цих грошових вимог створює загрозу визнання судом у справі про банкрутство фіктивної кредиторської заборгованості до боржника. Наведене порушує права кредиторів у справі про банкрутство з обґрунтованими грошовими вимогами. Для унеможливлення загрози визнання судом у справі про банкрутство фіктивної кредиторської заборгованості до боржника, суду слід розглядати заяви з кредиторськими вимогами з застосуванням засад змагальності сторін у справі про банкрутство у поєднанні з детальною перевіркою підстав виникнення грошових вимог кредиторів до боржника, їх характеру, розміру та моменту виникнення. У разі виникнення обґрунтованих сумнівів сторін у справі про банкрутство щодо обґрунтованості кредиторських вимог, на заявника кредиторських вимог покладається обов`язок підвищеного стандарту доказування задля забезпечення перевірки господарським судом підстав виникнення таких грошових вимог, їх характеру, встановлення розміру та моменту виникнення цих грошових вимог (постанова від 07.08.2019 у справі № 922/1014/18).

Розглядаючи кредиторські вимоги, суд має належним чином дослідити сукупність поданих заявником доказів (договори, накладні, акти, судові рішення, якими вирішено відповідний спір тощо), перевірити їх, надати оцінку наявним у них невідповідностям (за їх наявності), та аргументам, запереченням щодо цих вимог з урахуванням чого з`ясувати чи є відповідні докази підставою для виникнення у боржника грошового зобов`язання (див.висновок, викладений у постановах Верховного Суду від 10.02.2020 у справі №909/146/19, від 27.02.2020 у справі № 918/99/19, від 29.03.2021 у справі № 913/479/18, постанова Верховного Суду у складі суддів палати для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду від 15.03.2023 у справі № 904/10560/17).

У справі про банкрутство господарський суд не розглядає по суті спори стосовно заявлених до боржника грошових вимог, а лише встановлює наявність або відсутність відповідного грошового зобов`язання боржника шляхом дослідження первинних документів (договорів, накладних, актів тощо) та (або) рішення юрисдикційного органу, до компетенції якого віднесено вирішення відповідного спору (постанови Верховного Суду від 26.02.2019 у справі № 908/710/18, від 15.10.2019 у справі № 908/2189/17).

Пунктом 1 ч. 2 ст. 11 ЦК України передбачено, що підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Згідно ч. 1 ст. 207 ЦК України, правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони, або надсилалися ними до інформаційно-телекомунікаційної системи, що використовується сторонами. У разі якщо зміст правочину зафіксований у кількох документах, зміст такого правочину також може бути зафіксовано шляхом посилання в одному з цих документів на інші документи, якщо інше не передбачено законом.

Відповідно до ч. 1, ч. 2 ст. 639 ЦК України, договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом.

Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася.

Якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-комунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі.

За змістом ч. 1, ч. 2 ст. 640 ЦК України, договір є укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції.

Якщо відповідно до акта цивільного законодавства для укладення договору необхідні також передання майна або вчинення іншої дії, договір є укладеним з моменту передання відповідного майна або вчинення певної дії.

Частиною 1 ст. 641 ЦК України передбачено, що пропозицію укласти договір (оферту) може зробити кожна із сторін майбутнього договору.

Пропозиція укласти договір має містити істотні умови договору і виражати намір особи, яка її зробила, вважати себе зобов`язаною у разі її прийняття.

Пропозицією укласти договір є, зокрема, документи (інформація), розміщені у відкритому доступі в мережі Інтернет, які містять істотні умови договору і пропозицію укласти договір на зазначених умовах з кожним, хто звернеться, незалежно від наявності в таких документах (інформації) електронного підпису.

Згідно ч. 1, ч. 2 ст. 642 ЦК України, відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти договір, про її прийняття (акцепт) повинна бути повною і безумовною.

Якщо особа, яка одержала пропозицію укласти договір, у межах строку для відповіді вчинила дію відповідно до вказаних у пропозиції умов договору (відвантажила товари, надала послуги, виконала роботи, сплатила відповідну суму грошей тощо), яка засвідчує її бажання укласти договір, ця дія є прийняттям пропозиції, якщо інше не вказане в пропозиції укласти договір або не встановлено законом.

Відповідно до ст. 509 ЦК України, зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Згідно ст. 526 ЦК України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Договір є підставою виникнення цивільних прав і обов`язків (статті 11, 626 ЦК України), які мають виконуватись належним чином і в установлений строк відповідно до договору (стаття 526 ЦК України), а одностороння відмова від виконання зобов`язання не допускається (стаття 525 ЦК України).

Статтею 1054 ЦК України визначено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Згідно 1 ч. 1 ст. 1049 ЦК України, позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Згідно з ст. 1048 ЦК України, позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Згідно ст. 1077 ЦК України (в редакції на момент укладення договору), за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника). Клієнт може відступити факторові свою грошову вимогу до боржника з метою забезпечення виконання зобов`язання клієнта перед фактором. Зобов`язання фактора за договором факторингу може передбачати надання клієнтові послуг, пов`язаних із грошовою вимогою, право якої він відступає.

Згідно ч. 1 ст. 1078 ЦК України (в редакції на момент укладення договору), предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога).

Статтею 512 ЦК України передбачено підстави заміни кредитора у зобов`язанні. Так, кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою, зокрема, внаслідок правонаступництва.

Відповідно до ст. 516 ЦК України заміна кредитора у зобов`язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом.

Статтею 514 ЦК України встановлено, що до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 516 ЦК України, заміна кредитора у зобов`язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом.

Як встановлено судом та підтверджено матеріалами справи, 23.09.2025 року між ТОВ "Фінансова компанія "КІФ" (Товариство) та ОСОБА_1 (Клієнт) було укладено договір про надання коштів у позику, в тому числі i на умовах фінансового кредиту № 8004999, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 Закону України "Про електронну комерцію (п.1.1. Кредитного договору).

За умовами вказаного договору, Товариство надає Клієнту Кредит у гривні, а Клієнт зобов`язується одержати та повернути Кредит, сплатити передбачені цим Договором проценти та виконати інші обов`язки, передбачені Договором.

Сума Кредиту складає - 1500 гривень. Тип Кредиту - Кредит.

Строк пільгового кредитування - 30 дні (в) (день).

Періодичність платежів зі сплати процентів - кожні 30 днів.

Детальні терміни (дати) повернення кредиту та сплати процентів, визначені в Таблиці обчислення загальної вартості Кредиту для Клієнта та реальної річної процентної ставки за цим Договором (далі за текстом - "Графік платежів"), що є Додатком №1 до цього Договору.

Мета отримання Кредиту - задоволення власних потреб Клієнта, що не суперечить чинному законодавству України та не пов`язані з підприємницькою діяльністю, незалежною професійною діяльністю. Клієнт зобов`язується використовувати Кредит лише відповідно до мети кредитування, що вказана у цьому Договорі.

Денна процентна ставка на дату укладення цього Договору за стандартною процентною ставкою з урахуванням періоду застосування пільгової процентної ставки складає 0.98% за 1 (один) день (п.3.6. Кредитного договору).

Відповідно до п.4.1. договору, видача (надання) Товариством Кредиту Клієнту за цим Договором проводиться шляхом перерахування грошових коштів на рахунок Клієнта за стандартом IBAN UA, та/або операції за яким можуть здійснюватися з використанням реквізитів платіжної картки № НОМЕР_2 , реквізити якої зазначені Клієнтом у Особистому кабінеті, та, яка визначена Клієнтом у якості Основної платіжної картки.

Дата надання Кредиту 23.09.2025 року.

За умовами п.4.2. договору клієнт зобов`язується повністю повернути Кредит та сплатити проценти, що були нараховані за Кредитом до 22.12.2025 року (далі за текстом - "строк кредитування") шляхом перерахування відповідної суми на поточний рахунок Товариства. Кредит погашається частинами протягом строку кредитування згідно Графіку платежів.

На виконання умов договору, ТОВ "ФК "КІФ" надало Боржнику грошові кошти у розмірі 1500,00 грн, що підтверджується відповідною довідкою ТОВ "ПрофітГід" щодо здійснення переказу грошових коштів.

Крім цього, суд зауважує, що матеріали цієї справи не містять заперечень боржника щодо отримання кредитних коштів від ТОВ "ФК "КІФ" по договору про надання коштів у позику, в тому числі i на умовах фінансового кредиту № 8004999.

Боржник свої зобов`язання належним чином не виконав, чим порушив свої зобов`язання, встановлені договором, в зв`язку з чим згідно розрахунку, заборгованість за договором про надання коштів у позику, в тому числі i на умовах фінансового кредиту № 8004999 становить 3 538,50 грн., з яких:

1 500,00 грн сума заборгованості за тілом,

2 038,50 грн - сума заборгованості за відсотками (за період з 23.09.2025 по 21.12.2025).

В подальшому, 16.01.2026 року між ТОВ "ФК "КІФ" (Клієнт) та ТОВ "ФК "ЕЛ.ЕН.ГРУП" (Фактор) було укладено договір факторингу № 160120265, за умовами якого ТОВ "ФК "КІФ" відступило своє право вимоги за договорами , в тому числі, за договором про надання коштів у позику, в тому числі i на умовах фінансового кредиту № 8004999 від 23.09.2025 року.

Відповідно до Реєстру прав вимоги №1 ТОВ "ФК "ЕЛ.ЕН.ГРУП" набуло право грошової вимоги до Боржника в загальній сумі 3 538,50 грн., а саме: 1500,00 грн сума заборгованості за тілом, 2 038,50 грн - сума заборгованості за відсотками.

Також, 01.08.2025 року між ТОВ "Укр Кредит Фінанс" (далі - Кредитодавець) та ОСОБА_1 (Позичальник) було укладено договір про відкриття кредитної лінії № 1583-2369 продукту "MaxiKasa", підписаний у порядку, визначеному статтею 12 Закону України "Про електронну комерцію" (п.3.1. Кредитного договору).

За умовами договору, Кредитодавець відкриває для Позичальника невідновлювану кредитну лінію (далі - Кредитна лінія) на наступних умовах, визначених цим Договором.

Кредитодавець відкрив Кредитну лінію для Позичальника шляхом надання Позичальнику грошових коштів (далі - Кредит) на умовах строковості, зворотності, платності для задоволення особистих потреб Позичальника, а Позичальник зобов`язується повернути Кредит не пізніше останнього дня Строку кредитування та сплатити нараховані Кредитодавцем проценти за користування Кредитом у порядку, передбаченому цим Договором.

Мета отримання Кредиту, тобто мета відкриття Кредитної лінії: для задоволення особистих потреб Позичальника.

Цей Договір укладається Сторонами у вигляді електронного договору у розумінні Закону України "Про електронну комерцію".

Загальний розмір Кредиту за цим Договором становить 29500,00 гривень. Дата надання/видачі Кредиту: 01.08.2025.

Нарахування процентів за користування Кредитом здійснюється на залишок неповерненої суми Кредиту за кожен день користування Кредитом, починаючи з дня видачі Кредиту до дати фактичного повернення всієї суми Кредиту, за наступною ставкою:

Стандартна процентна ставка становить 1,00% (одна ціла, нуль сотих відсотки(-ів)) за кожен день користування Кредитом (вказана процентна ставка застосовується протягом всього строку дії цього Договору, за виключенням строку використання Позичальником права користування Кредитом за Зниженою процентною ставкою).

Комісія за видачу кредиту становить 20,00 % (двадцять цілих, нуль сотих відсотки(-ів)) від суми виданого Кредиту (якщо в цьому пункті Договору значення розміру комісії за видачу кредиту вказано 0% (нуль відсотків), вказане означає, що комісія за видачу Кредиту є відсутньою). Нарахування комісії за видачу кредиту здійснюється на суму виданого за цим Договором Кредиту у день видачі Кредиту. Комісія за видачу додаткових грошових коштів у Кредит також належить до комісії за видачу Кредиту і може одноразово нараховуватись при кожному отриманні Позичальником у Кредит додаткових грошових коштів, якщо нарахування Комісії за видачу додаткових грошових коштів передбачено відповідними Додатковими угодами до цього Договору, якими Сторони оформили отримання Позичальником у Кредит додаткових грошових коштів. Якщо у відповідній Додатковій угоді до цього Договору, якою Сторони оформили отримання Позичальником у Кредит додаткових грошових коштів, зазначено, що Комісія за видачу додаткових грошових коштів у Кредит становить 0% (нуль відсотків), вказане означає, що Комісія за видачу додаткових грошових коштів у Кредит на підставі такої Додаткової угоди до цього Договору є відсутньою).

Строк кредитування, тобто, строк на який надається Кредит Позичальнику: 300 (триста) календарних днів з моменту перерахування Кредиту Позичальнику (далі - Строк кредитування). Дата повернення (виплати) кредиту 27.05.2026 року.

Денна процентна ставка на дату укладення цього Договору складає: 0,946 процентів.

Позичальник зобов`язується повертати Кредитодавцю отриманий Кредит у останні дні останніх 8 (восьми) Базових періодів Строку кредитування згідно Графіку платежів за Договором за зниженою ставкою (Додаток № 2 до цього Договору), шляхом здійснення безготівкового переказу на банківський рахунок Кредитодавця у порядку, визначеному у Правилах. Кредит вважається повернутим Кредитодавцю з моменту зарахування суми грошових коштів у повному розмірі виданого Кредиту на банківський рахунок Кредитодавця.

Якщо Позичальник несвоєчасно виконує зобов`язання щодо сплати процентів за користування Кредитом, комісії за видачу Кредиту (якщо п.4.7. цього Договору передбачає сплату комісії за видачу Кредиту) або зобов`язання щодо повернення Кредиту, Кредитодавець має право ініціювати договірне списання грошових коштів з банківського рахунку, пов`язаного з електронним платіжним засобом, реквізити якого були надані Позичальником при укладенні цього Договору, в розмірах платежів та в строки їх сплати, які визначені цим Договором. Списання грошових коштів здійснюється відповідно до порядку повернення Кредиту та сплати процентів за користування Кредитом і комісії за видачу Кредиту у вигляді графіка платежів із визначеною кількістю платежів, їх розміром та періодичністю сплати, що вказаний у цьому Договорі. Кредитодавець розпочинає дії, спрямовані на реалізацію свого права вимагати повернення кредиту, строк повернення (виплати) якого настав, не пізніше дня, наступного за датою повернення (виплати) кредиту та/або процентів за користування кредитом, визначеною в цьому Договорі. У разі здійснення договірного списання грошових коштів з банківського рахунку, пов`язаного з електронним платіжним засобом, реквізити якого були надані Позичальником при укладенні цього Договору, Кредитодавець повідомляє Позичальника про факт такого списання у спосіб надсилання повідомлень Позичальнику за цим Договором, який узгоджений Сторонами у цьому Договорі.

Позичальник несе відповідальність перед Кредитодавцем за порушення своїх зобов`язань за цим Договором відповідно до вимог законодавства України, умов цього Договору та Правил.

У разі прострочення виконання Позичальником грошового зобов`язання зі сплати процентів за користування Кредитом та/або комісії за видачу Кредиту (якщо умови цього Договору передбачають сплату комісії за видачу Кредиту) та/або комісії за видачу у Кредит додаткових грошових коштів (якщо умови додаткової угоди до цього Договору передбачають сплату комісії за видачу у Кредит додаткових грошових коштів) та/або суми Кредиту у визначені цим Договором терміни, Позичальник зобов`язаний сплатити Кредитодавцю суму заборгованості з урахуванням 401 500 (чотириста однієї тисячі п`ятсот) процентів річних від суми заборгованості в силу положень статті 625 Цивільного кодексу України.

Проценти річних нараховуються за кожен день прострочення на суму заборгованості, що включає прострочені проценти за користування Кредитом та/або суму простроченої комісії за видачу Кредиту (якщо умови цього Договору передбачають сплату комісії за видачу Кредиту), та/або комісії за видачу у Кредит додаткових грошових коштів (якщо умови додаткової угоди до цього Договору передбачають сплату комісії за видачу у Кредит додаткових грошових коштів) та/або суму неповернутого Кредиту, та не нараховуються на раніше нараховані проценти на підставі статті 625 Цивільного кодексу України. При цьому проценти річних нараховуються на суму заборгованості за кожен день прострочення у сумі, що не перевищує 2 (два) відсотки від неповернутої Позичальником суми Кредиту. Кредитодавець не нараховує проценти річних відповідно до цього пункту Договору на суму заборгованості, яка є меншою ніж 100 (сто) гривень 00 копійок.

Сукупна сума нарахованих процентів річних на підставі цього пункту Договору та інших платежів, що підлягають сплаті Позичальником за порушення виконання зобов`язань на підставі Договору, не може перевищувати половини суми Кредиту, одержаної Позичальником від Кредитодавця за цим Договором, з урахуванням додаткових грошових коштів, одержаних Позичальником від Кредитодавця на підставі укладених додаткових угод до цього Договору, і не може бути збільшена за домовленістю Сторін.

Відповідно до умов Кредитного договору кошти кредиту надаються Кредитором у безготівковій формі шляхом їх перерахування на поточний рахунок Позичальника, зазначений ним в Кредитному договорі, а саме: номер особистого електронного платіжного засобу: НОМЕР_3 (далі - платіжна картка).

На виконання умов договору, ТОВ "Укр Кредит Фінанс" надало Боржнику грошові кошти у розмірі 29 500,00 грн, що підтверджується відповідною довідкою ТОВ ВК "Контрактовий Дім" щодо здійснення переказу грошових коштів.

Крім цього, суд зауважує, що матеріали цієї справи не містять заперечень боржника щодо отримання кредитних коштів від ТОВ "Укр Кредит Фінанс" по договору про відкриття кредитної лінії № 1583-2369 продукту "MaxiKasa".

Боржник свої зобов`язання належним чином не виконав, здійснивши лише часткову сплату в розмірі 33 852,32 грн. (з яких, кошти в розмірі 4 079,84 грн. було зараховано в рахунок погашення відсотків за ст. 625 ЦК України), чим порушив свої зобов`язання, встановлені договором, в зв`язку з чим згідно розрахунку, заборгованість за договором про відкриття кредитної лінії № 1583-2369 продукту "MaxiKasa" становить 78 485,68 грн., з яких:

24 168,14 грн - сума заборгованості за тілом

43 647,38 грн - заборгованість по відсотками (за період з 01.08.2025 по 09.04.2026)

10 670,16 грн - заборгованість за відсотками за ст.625 ЦК України (за період з 15.08.2025 по 15.11.2025).

В подальшому, 04.06.2026 року між ТОВ "Укр Кредит Фінанс" (Первісний кредитор) та ТОВ "ФК "ЕЛ.ЕН.ГРУП" (Новий кредитор) було укладено договір факторингу № 4062026, за умовами якого ТОВ "Укр Кредит Фінанс" відступило своє право вимоги за договорами , в тому числі, за договором про відкриття кредитної лінії № 1583-2369 продукту "MaxiKasa" від 01.08.2025 року.

Відповідно до розрахунку заборгованості та Реєстру боржників до Договору факторингу, ТОВ "ФК "ЕЛ.ЕН.ГРУП" набуло право грошової вимоги до Боржника в загальній сумі 78 485,68 грн. (станом на дату відкриття провадження по справі), а саме: 24 168,14 грн - сума заборгованості за тілом, 54 317,98 грн - заборгованість по відсоткам.

Всього, за наведеними вище кредитними договорами, до ТОВ "ФК "ЕЛ.ЕН.ГРУП" перейшло право вимоги до боржника на загальну суму 82 024,18 грн.

Щодо заяви в частині визнання вимог до боржника в розмірі 10 670,16 грн відсотків згідно ст. 625 ЦК України, суд зауважує наступне.

Судом встановлено, що згідно п. 8.2. договору № 1583-2369, у разі прострочення виконання Позичальником грошового зобов`язання зі сплати процентів за користування Кредитом та/або комісії за видачу Кредиту (якщо умови цього Договору передбачають сплату комісії за видачу Кредиту) та/або комісії за видачу у Кредит додаткових грошових коштів (якщо умови додаткової угоди до цього Договору передбачають сплату комісії за видачу у Кредит додаткових грошових коштів) та/або суми Кредиту у визначені цим Договором терміни, Позичальник зобов`язаний сплатити Кредитодавцю суму заборгованості з урахуванням 401 500 (чотириста однієї тисячі п`ятсот) процентів річних від суми заборгованості в силу положень статті 625 Цивільного кодексу України.

Проценти річних нараховуються за кожен день прострочення на суму заборгованості, що включає прострочені проценти за користування Кредитом та/або суму простроченої комісії за видачу Кредиту (якщо умови цього Договору передбачають сплату комісії за видачу Кредиту), та/або комісії за видачу у Кредит додаткових грошових коштів (якщо умови додаткової угоди до цього Договору передбачають сплату комісії за видачу у Кредит додаткових грошових коштів) та/або суму неповернутого Кредиту, та не нараховуються на раніше нараховані проценти на підставі статті 625 Цивільного кодексу України. При цьому проценти річних нараховуються на суму заборгованості за кожен день прострочення у сумі, що не перевищує 2 (два) відсотки від неповернутої Позичальником суми Кредиту. Кредитодавець не нараховує проценти річних відповідно до цього пункту Договору на суму заборгованості, яка є меншою ніж 100 (сто) гривень 00 копійок.

Сукупна сума нарахованих процентів річних на підставі цього пункту Договору та інших платежів, що підлягають сплаті Позичальником за порушення виконання зобов`язань на підставі Договору, не може перевищувати половини суми Кредиту, одержаної Позичальником від Кредитодавця за цим Договором, з урахуванням додаткових грошових коштів, одержаних Позичальником від Кредитодавця на підставі укладених додаткових угод до цього Договору, і не може бути збільшена за домовленістю Сторін.

Cуд зважає на те, що Указом Президента України від 24 лютого 2022 року № 64/2022 "Про введення воєнного стану в Україні", затвердженим Законом України від 24 лютого 2022 року № 2102-ІХ "Про затвердження Указу Президента України "Про введення воєнного стану в Україні", в Україні із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року введено воєнний стан строком на 30 діб, який у подальшому неодноразово продовжувався та триває дотепер.

Як вбачається із розрахунку заборгованості, Заявником було нараховано 14 750,00 грн відсотків згідно ст. 625 ЦК України у період дії воєнного стану в Україні.

При цьому, з розрахунку заборгованості вбачається, що здійснення погашення боржником в розмірі 4 079,84 грн. було віднесено в рахунок погашення відсотків нарахованих згідно ст. 625 ЦК України, в зв`язку з чим, до визнання пред`явлено відсотки згідно ст. 625 ЦК України в розмірі 10 670,16 грн.

Суд, зважає на те, що згідно приписів ч. 1 ст. 2 КУзПБ, провадження у справах про банкрутство регулюється цим Кодексом, Господарським процесуальним кодексом України, іншими законами України.

Частиною 1 ст. 4 Закону України "Про споживче кредитування" передбачено, що законодавство про споживче кредитування в Україні ґрунтується на Конституції України і складається з цього Закону та інших нормативно-правових актів щодо надання послуг споживачам.

Відповідно до абз. 1 ч. 2 ст. 4 ЦК України, основним актом цивільного законодавства України є Цивільний кодекс України.

Отже, Цивільний кодекс має вищу юридичну силу та є базовим законом, який регулює кредитні правовідносини загалом, тоді як Закон України "Про споживче кредитування" є спеціальним нормативно-правовим актом, що уточнює деталі для окремих видів кредитів. Перевага ЦК України полягає в тому, що він визначає фундаментальні принципи (зобов`язання, договори, наслідки прострочення), а спеціальні закони застосовуються в частині, що не суперечить ЦК України.

Тобто, основним регулятором договірних відносин є саме ЦК України, що також вбачається згідно аналізу висновків постанови Верховного Суду від 10.10.2018 у справі №362/2159/15-ц.

Згідно ч. 4 ст. 14 ЦК України, особа може бути звільнена від цивільного обов`язку або його виконання у випадках, встановлених договором або актами цивільного законодавства.

Згідно ч. 2 ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

За змістом ч. 1, ч. 2 ст. 549 ЦК України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання.

Відповідно до ч. 1, ч. 2 ст. 551 ЦК України, предметом неустойки може бути грошова сума, рухоме і нерухоме майно.

Якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Водночас, відповідно до п. 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України, у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установити, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).

Отже, до спірних правовідносин, які виникли після 24 лютого 2022 року у зв`язку із невиконанням боржником грошових зобов`язань, що випливають із кредитних договорів, підлягають застосуванню норми п. 18 розділу "Прикінцеві та перехідні положення" ЦК України (правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 12.02.2025 у справі №758/5318/23), які превалюють над однопредметними нормами інших нормативно-правових актів, які мають юридичну силу закону України, оскільки, ЦК України є основним актом цивільного законодавства (рішення Конституційного Суду України від 13.03.2012 у справі № 5-рп/2012).

Також, згідно постанови Верховного Суду від 21.01.2025 року у справі № 751/3052/23, тлумачення пункту 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України свідчить, що законодавець передбачив особливості у регулюванні наслідків прострочення виконання (невиконання, часткового виконання) певних грошових зобов`язань. Така особливість проявляється:

(1) в періоді існування особливих правових наслідків. Таким є період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування;

(2) в договорах на які поширюються специфічні правові наслідки. Такими є договір позики, кредитний договір, і в тому числі договір про споживчий кредит;

(3) у встановленні спеціальних правових наслідків прострочення виконання (невиконання, часткового виконання). Такі наслідки полягають в тому, що позичальник звільняється від відповідальності, визначеної частиною 2 статті 625 ЦК України, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. У разі якщо неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).

Касаційний суд вже робив висновки щодо застосування пункту 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України до зобов`язань, які виникли на підставі окремих договорів. Зокрема, вказувалося, що: на кредитний договір розповсюджується дія пункту 18 Прикінцеві та перехідні положення ЦК України (див. постанову Верховного Суду від 18 жовтня 2023 року в справі № 706/68/23 (провадження № 61-8279св23).

Суд звертає увагу на те, що умовами п. 8.2. договору, у разі прострочення виконання Позичальником грошового зобов`язання зі сплати процентів за користування Кредитом та/або комісії за видачу Кредиту (якщо умови цього Договору передбачають сплату комісії за видачу Кредиту) та/або комісії за видачу у Кредит додаткових грошових коштів (якщо умови додаткової угоди до цього Договору передбачають сплату комісії за видачу у Кредит додаткових грошових коштів) та/або суми Кредиту у визначені цим Договором терміни, Позичальник зобов`язаний сплатити Кредитодавцю суму заборгованості з урахуванням 401 500 (чотириста однієї тисячі п`ятсот) процентів річних від суми заборгованості в силу положень статті 625 Цивільного кодексу України.

Крім цього, Споживач - ОСОБА_1., яка отримала споживчий кредит за договором про відкриття кредитної лінії № 1583-2369, є позичальником у правовідносинах з ТОВ "Укр Кредит Фінанс" (право вимоги якого перейшло до ТОВ "Фінансова компанія "Ел.Ен.Груп"), а тому відповідно до правовідносин сторін за цим договором підлягають застосуванню норми пункту 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК щодо звільнення ОСОБА_1 , як позичальника (вказана норма не містить обмеження кола осіб, на яких вона розповсюджується) від відповідальності за прострочення виконання (невиконання, часткового виконання) зобов`язань за вказаним договором, згідно якого Споживачу було надано кредит ТОВ "Укр Кредит Фінанс".

За викладених обставин, з аналізу положень пункту 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК та статті 1054 ЦК України, суд дійшов висновку, що на укладений між ТОВ "Укр Кредит Фінанс" та Боржником договір про відкриття кредитної лінії № 1583-2369, розповсюджується дія пункту 18 розділу "Прикінцеві та перехідні положення" ЦК України, а відтак Споживач ( ОСОБА_1 ) звільняється від обов`язку сплати на користь ТОВ "Укр Кредит Фінанс" (право вимоги якого перейшло до ТОВ "Фінансова компанія "Ел.Ен.Груп") 14 750,00 грн відсотків згідно ст. 625 ЦК України (з урахування здійсненого погашення, в розмірі 10 670,16 грн.).

Зважаючи на викладене, суд дійшов висновку, що нараховані Заявником та заявлені до визнання 10 670,16 грн відсотків згідно ст. 625 ЦК України, підлягають списанню кредитодавцем, а тому визнанню не підлягають.

Водночас, суд зауважує, що з огляду на неправомірність нарахування відсотків згідно ст. 625 ЦК України за вказаним кредитним договором, враховуючи положення ст. 19 ЗУ "Про споживче кредитування", якою визначено черговість погашення вимог за договором про споживчий кредит, здійснене боржником часткове погашення по договору про відкриття кредитної лінії № 1583-2369 в розмірі 4 079,84 грн., підлягає зарахуванню в рахунок погашення основної заборгованості. З огляду на наведене, розмір заборгованості за тілом кредиту за договором про відкриття кредитної лінії № 1583-2369 становитиме 20 088,30 грн. (24 168,14 - 4 079,84).

Отже, з урахуванням описаних вище обставин, суд перевіривши розрахунки заборгованості за договором про надання коштів у позику, в тому числі i на умовах фінансового кредиту № 8004999 та за договором про відкриття кредитної лінії № 1583-2369, дійшов висновку, що сума заборгованості: в розмірі 3 538,50 грн., з яких: 1 500,00 грн сума заборгованості за тілом, 2 038,50 грн - сума заборгованості за відсотками (за період з 23.09.2025 по 21.12.2025) - за договором № 8004999 та в розмірі 63 735,68 грн., з яких: 20 088,30 грн - сума заборгованості за тілом, 43 647,38 грн - заборгованість по відсотками за користування кредитом (за період з 01.08.2025 по 09.04.2026) - за договором № 1583-2369, всього за договорами - 67 274,18 грн., відповідає умовам вказаних договорів, описаним вище нормам законодавства та наявним у справі доказам, а тому підлягає визнанню в цій частині.

Поряд з цим, судом встановлено, що станом момент розгляду поданої кредиторської заяви, доказів щодо погашення Боржником заборгованості перед ТОВ "Фінансова компанія "Ел.Ен.Груп" в розмірі 67 274,18 грн заборгованості, не надано.

Згідно ч.ч. 2, 4 ст. 133 КУ з процедур банкрутства, витрати, пов`язані з провадженням у справі про неплатоспроможність (витрати на оплату судового збору, сплату винагороди і відшкодування витрат арбітражного керуючого, пов`язаних з виконанням ним своїх повноважень, оплату послуг спеціалістів для проведення оцінки майнових об`єктів, що підлягають продажу, а також витрати на проведення аукціону), відшкодовуються у повному обсязі до задоволення вимог кредиторів.

Вимоги кредиторів, включені до реєстру вимог кредиторів, задовольняються у такій черговості: 1) у першу чергу задовольняються вимоги до боржника щодо сплати аліментів, відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров`я або смертю фізичної особи, сплати страхових внесків на загальнообов`язкове державне пенсійне та інше соціальне страхування; 2) у другу чергу задовольняються вимоги щодо сплати податків і зборів (обов`язкових платежів) та проводяться розрахунки з іншими кредиторами; 3) у третю чергу сплачуються неустойки (штраф, пеня), внесені до реєстру вимог кредиторів.

Згідно ч.ч. 1,4,6 ст. 45 КУзПБ, конкурсні кредитори за вимогами, що виникли до дня відкриття провадження у справі про банкрутство, зобов`язані подати до господарського суду письмові заяви з вимогами до боржника, а також документи, що їх підтверджують, протягом 30 днів з дня офіційного оприлюднення оголошення про відкриття провадження у справі про банкрутство. Відлік строку на заявлення грошових вимог кредиторів до боржника починається з дня офіційного оприлюднення оголошення про відкриття провадження у справі про банкрутство.

Для кредиторів, вимоги яких заявлені після закінчення строку, встановленого для їх подання, усі дії, вчинені у судовому процесі, є обов`язковими так само, як вони є обов`язковими для кредиторів, вимоги яких були заявлені протягом встановленого строку.

Вимоги кредиторів, заявлені після закінчення строку, встановленого для їх подання, задовольняються в порядку черговості, встановленої цим Кодексом.

Кредитори, вимоги яких заявлені після завершення строку, визначеного частиною першою цієї статті, є конкурсними, однак не мають права вирішального голосу на зборах та комітеті кредиторів.

Вимоги кредиторів, заявлені після закінчення строку, встановленого для їх подання, розглядаються господарським судом у порядку черговості їх отримання у судовому засіданні, яке проводиться після попереднього засідання господарського суду.

За результатами розгляду зазначених заяв господарський суд постановляє ухвалу про визнання чи відхилення (повністю або частково) вимог таких кредиторів.

Ухвала господарського суду набирає законної сили негайно після її оголошення, може бути оскаржена у встановленому цим Кодексом порядку та є підставою для внесення відомостей про таких кредиторів до реєстру вимог кредиторів.

Враховуючи викладене, за наслідками розгляду вищевказаної заяви, суд дійшов висновку, що заява ТОВ "Фінансова компанія "Ел. Ен. Груп" б/н від 26.06.2026 року (вх. № 01-32/923/26) про визнання грошових вимог до боржника у справі № 902/251/26, підлягає частковому задоволенню, а вимоги в розмірі 67 274,18 грн. заборгованості за тілом кредиту та відсоткам за користування кредитом - визнанню, з віднесенням їх до реєстру вимог кредиторів згідно положень ст. 133 КУ з процедур банкрутства.

Крім того, визнанню підлягають вимоги кредитора в розмірі 5 324,80 грн - судового збору за подання кредиторської заяви (підлягають відшкодуванню позачергово до задоволення вимог кредиторів).

В решті вимог, в розмірі 14 750,00 грн. (4 079,84 грн. заборгованості за тілом кредиту та 10 670,16 грн відсотків згідно ст. 625 ЦК України), вказана кредиторська заява задоволенню не підлягає, з підстав наведених вище.

Також, щодо вимог в розмірі 7 000,00 грн - витрат на правову допомогу, суд зауважує наступне.

Приписи ч. 2 ст. 133 КУзПБ, передбачають, що витрати, пов`язані з провадженням у справі про неплатоспроможність (витрати на оплату судового збору, сплату винагороди і відшкодування витрат арбітражного керуючого, пов`язаних з виконанням ним своїх повноважень, оплату послуг спеціалістів для проведення оцінки майнових об`єктів, що підлягають продажу), відшкодовуються у повному обсязі до задоволення вимог кредиторів.

Відповідно до ч. 1, п. 1 ч. 3 ст. 123 ГПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

За змістом абз. 2 п. 1 ч. 2 ст. 126 ГПК України, для цілей розподілу судових витрат: розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою.

Відповідно до абз. 1 ч. 8 ст. 129 ГПК України, розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Згідно п. 4 ч. 1 ст. 1 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність", договір про надання правничої допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правничої допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правничої допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

За змістом ч.ч. 1-3 ст. 30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність", гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правничої допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правничої допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Відповідно до додаткової постанови Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 15.10.2024 року у справі № 911/1041/19(910/4281/23), визначаючи суму відшкодування, суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, зважаючи на конкретні обставини справи та фінансовий стан обох сторін.

Ті ж самі критерії застосовує ЄСПЛ, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції. Зокрема, згідно з практикою ЄСПЛ заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі "East/West Alliance Limited" проти України"). У рішенні ЄСПЛ "Лавентс проти Латвії" від 28.11.2002 зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Згідно з правовими висновками, викладеними Об`єднаною палатою Верховного Суду у складі суддів Касаційного господарського суду у постанові від 03.10.2019 у справі №922/445/19, за змістом пункту 1 частини другої статті 126, частини восьмої статті 129 ГПК України розмір витрат на оплату професійної правничої допомоги адвоката встановлюється і розподіляється судом згідно з умовами договору про надання правничої допомоги при наданні відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, як уже сплаченої, так і тієї, що лише підлягає сплаті (буде сплачена) відповідною стороною або третьою особою. Отже, витрати на надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено (пункт 1 частини другої статті 126 цього Кодексу).

Відповідно до додаткової постанови Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 20.02.2024 року у справі № 910/14892/22, аналіз положень КУзПБ свідчить про відсутність в них як спеціальних нормативно-правових актах норм, які регулюють порядок розподілу судових витрат.

Тому з урахуванням наведеного, для вирішення питання про розподіл судових витрат у справі про банкрутство мають бути застосовані загальні норми ГПК України.

Системний аналіз статті 123 ГПК України, статті 64 КУзПБ свідчить, що витрати, пов`язані з провадженням у справі про банкрутство в господарському суді не є у розумінні статті 1 КУзПБ зобов`язанням боржника перед кредитором, а є витратами понесеними в процесі розгляду грошових вимог кредитора, які мають спеціальний порядок відшкодування, передбачений нормами ГПК України та не можуть бути стягнуті окремо від цього провадження.

Тому такі витрати не відносяться до поточних вимог у справі та відносяться згідно із пунктом 1 частини першої статті 64 КУзПБ до першої черги задоволення вимог кредиторів.

Витрати за надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх вартість уже фактично сплачена стороною/третьою особою, чи тільки має бути сплачена.

Така правова позиція узгоджується із правовими висновками, викладеними у постановах Верховного Суду від 22.10.2020 у справі № 904/4387/19, від 26.10.2023 у справі № 908/100/21.

Судом встановлено, що Заявником в обґрунтування понесених витрат на правничу допомогу в розмірі 7 000,00 грн, долучено до кредиторської заяви, зокрема, копії таких документів:

- договору про надання правової допомоги № 17082025 від 17.08.2026 року, укладеного між ТОВ "Фінансова компанія "Ел.Ен.Груп" та адвокатом Бабаєвою О.О.

- акту прийому-передачі наданих послуг від 23.06.2026 року до договору про надання правової допомоги № 15042026 від 15.04.2026 року, підписаний між ТОВ "Фінансова компанія "Ел.Ен.Груп" та Адвокатським об`єднанням "Квадра Право", згідно якого сторони підтверджують, що Адвокатське об`єднання надало послуги, щодо: ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5

- детального опису виконаних робіт (наданих послуг) на виконання умов договору про надання правової допомоги № 15042026 від 15.04.2026 року, згідно якого Адвокатське об`єднання надало послуги щодо: ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 .

Поряд з цим, суд зауважує, що боржником у справі № 902/251/26 є ОСОБА_1 .

Доказів щодо надання правової допомоги ТОВ "Фінансова компанія "Ел. Ен. Груп" щодо боржника - ОСОБА_1., матеріали справи не містять.

Зважаючи на викладене, суд дійшов висновку, що Заявником не підтверджено належними письмовими доказами обсягу наданих Клієнту - ТОВ "Фінансова компанія "Ел. Ен. Груп" послуг з правової допомоги, а також відповідних виконаних робіт та їх вартості саме у даній справі в сумі 7 000,00 грн.

Відтак, суд дійшов висновку про відмову в задоволенні заяви ТОВ "Фінансова компанія "Ел. Ен. Груп" про визнання грошових вимог до боржника у справі №902/251/26 в розмірі 7 000,00 грн - витрат на правничу допомогу.

Керуючись ст.ст. 1, 2, 9 (ч. 4), 45, 113, 122, 133 КУ з процедур банкрутства, ст.ст. 2, 3, 13, 18, 42, 73, 74, 76-79, 86, 232, 234-236, 326 ГПК України, суд -

У Х В А Л И В :

1. Задоволити заяву ТОВ "Фінансова компанія "Ел. Ен. Груп" б/н від 26.06.2026 року (вх. № 01-32/923/26) про визнання грошових вимог до боржника у справі № 902/251/26, частково.

2. Визнати грошові вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Ел. Ен. Груп" (вул. Ірининська, 5/24, офіс 89, м. Київ, 01001; код ЄДРПОУ 41240530) до ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 ) в розмірі 67 274,18 грн. (друга черга задоволення вимог кредиторів); а також 5 324,80 грн - витрат на сплату судового збору за подання кредиторської заяви (підлягають відшкодуванню позачергово до задоволення вимог кредиторів) у справі № 902/251/26.

3. Відмовити в задоволенні заяви ТОВ "Фінансова компанія "Ел. Ен. Груп" б/н від 26.06.2026 року (вх. № 01-32/923/26), в частині визнання кредиторських вимог до боржника в розмірі: 14 750,00 грн. (4 079,84 грн. заборгованості за тілом кредиту та 10 670,16 грн відсотків згідно ст. 625 ЦК України), а також 7 000,00 грн - витрат на правничу допомогу у справі у справі № 902/251/25.

4. Арбітражному керуючому (керуючому реструктуризацією) Цвику А.О. внести відповідні кредиторські вимоги до реєстру вимог кредиторів Боржника по справі №902/251/26.

5. Копію ухвали надіслати учасникам справи до електронних кабінетів ЄСІТС та на електронні адреси: ОСОБА_1 - ІНФОРМАЦІЯ_1 ; представнику ОСОБА_1 , адвокату Кравчуку М.О. - ІНФОРМАЦІЯ_2 ; арбітражному керуючому Цвику А.О. - ІНФОРМАЦІЯ_3 ; АТ "ПУМБ" - info@fuib.com, представнику АТ "ПУМБ" Панченко О.О. - ІНФОРМАЦІЯ_4 ; ТОВ "НоваПей Кредит" - office@novapay.ua; представнику ТОВ "НоваПей Кредит" адвокату Вершиніну К.В. - ІНФОРМАЦІЯ_5 ; АТ "ОТП Банк" - v.lisova@legallection.com, представнику АТ "ОТП Банк" адвокату Павленку С.В. - ІНФОРМАЦІЯ_6 ; представникам АТ КБ "ПриватБанк" адвокату Шевченко Л.П. - ІНФОРМАЦІЯ_7 , адвокату Сергачу А.В. - ІНФОРМАЦІЯ_8 , ОСОБА_6 - ІНФОРМАЦІЯ_9 ; ТОВ "Фінансова компанія "Ел.Ен.Груп" - el.en.fkgroup@gmail.com, представнику ТОВ "Фінансова компанія "Ел.Ен.Груп" адвокату Бабаєвій О.О. - ІНФОРМАЦІЯ_10

Згідно ч. 6 ст. 45 Кодексу України з процедур банкрутства, ухвала господарського суду набирає законної сили негайно після її оголошення.

Ухвала може бути оскаржена до Північно-західного апеляційного господарського суду в порядку та строки встановлені статтями 254-257 Господарського процесуального кодексу України.

Суддя Тісецький С.С.

Віддрук. прим.:

1 - до справи