Рішення № 140332036, 05.10.2026, Машівський районний суд Полтавської області

Справа № 948/753/26

Номер провадження 2/948/677/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05.10.2026

Машівський районний суд Полтавської області в складі:

головуючого судді Тимофєєвої Г.Л,

за участю секретаря Порохні І.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в селищі Машівка цивільну справу в порядку спрощеного позовного провадження за позовом Акціонерного товариства «Ідея Банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

УСТАНОВИВ :

29.07.2026 до Машівського районного суду Полтавської області надійшла позовна заява Акціонерного товариства «Ідея Банк» до ОСОБА_1 про стягнення боргу за кредитним договором в розмірі 129 383,55 грн та стягнення сплаченого судового збору.

Позовні вимоги обгрунтовані тим, що 20.11.2025 між позивачем та ОСОБА_1 було укладено договір кредиту №М75.00502.012380643, згідно з яким відповідач отримав кредит в розмірі 100 000,00 грн, зі сплатою 65% річних.

Позивач повністю виконав свої зобов`язання згідно кредитного договору, що підтверджується належним чином засвідченими копіями доказів видачі кредиту.

Станом на дату подання заяви до суду відповідач не повернув отриманий кредит та не сплатив нараховані відсотки.

У зв`язку з невиконанням умов кредитного договору сума боргу відповідача станом на 07.07.2026 становить 129383,55 грн, яку позивач просить стягнути з відповідача та сплачений ним судовий збір у розмірі 2662,40 грн.

Ухвалою судді Машівського районного суду Полтавської області від 14.08.2026 прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі за цим позовом за правилами спрощеного позовного провадження з викликом сторін (а.с.66).

У судове засідання представник позивача не з`явився, про час, дату та місце розгляду повідомлений належним чином шляхом направлення тексту судової повістки до електронного кабінету позивача та представника позивача (а.с.71-73). У позовній заяві представник позивача просив розгляд справи здійснювати за його відсутності (а.с.3).

Відповідач у судове засідання 05.10.2026 не з`явився, про дату, час і місце розгляду справи повідомлений належним чином шляхом направлення судової повістки за зареєстрованим місцем проживання, яку отримав особисто (а.с.75).

На день ухвалення рішення відповідач відзив на позов не подав.

Разом з тим, 05.10.2026 перед початком судовго засідання, звернувся до суду з заявою про визнання позову в повному обсязі та про розгляд справи у його відсутність (а.с.76,77).

Згідно із ч. 4 ст. 206 ЦПК України у разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову.

Відповідно до ч.1ст.223 ЦПК України, неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Згідно ч.2 ст.247 ЦПК України, у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Дослідивши матеріали справи, всебічно, повно, об`єктивно оцінивши надані докази та надавши їм належну оцінку, судом установлено таке.

Відповідно до ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за звернення особи, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим кодексом випадках. Статтею 12 ЦПК України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Відповідно до ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

20.11.2025 між АТ «Ідея Банк» та ОСОБА_1 було укладено договір кредиту №М75.00502.012380643, відповідно до якого відповідачу надано кредит на споживчі цілі у розмірі 100 000,00 грн, шляхом переказу коштів на рахунок позичальника, строком на 36 місяців, датою повернення кредиту 20.11.2028 (а.с.30-33).

Згідно п.1.6 Договору процентна ставка є розміром плати за користування кредитними коштами, становить 65,00% річних, що складає 0,18% у день та є фіксованою (а.с.30).

Кредитний договір №М75.00502.012380643 від 20.11.2025 підписано ОСОБА_1 власноруч, що свідчить про те, що відповідач ознайомився з умовами договору та прийняв їх (а.с.30-33).

Також ОСОБА_1 власноруч підписано 20.11.2025 Графік щомісячних платежів та Паспорт споживчого кредиту (а.с.34-36).

Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає:

Відповідно до ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства, а сам договір є обов`язковим для виконання сторонами (ст.ст. 628, 629 ЦК України).

Статтею 638 ЦК України визначено, що договір є укладеним, якщо сторони досягли згоди з усіх істотних умов договору, якими є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Згідно з ч. 1 ст. 205 ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.

Відповідно до ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку.

Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Використання при вчиненні правочинів факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного, електронного або іншого копіювання, електронного підпису або іншого аналога власноручного підпису допускається у випадках, встановлених законом, іншими актами цивільного законодавства, або за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідного аналога їхніх власноручних підписів.

Частиною першою статті 627 ЦК України, визначено, що у відповідності до статті 6 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася (ч. 2 ст. 639 ЦК України).

Договір, укладений за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем за згодою обох сторін, вважається укладеним в письмовій формі (абз. 2 ч. 2 ст. 639 ЦК України).

Відповідно до висновків, викладених у постановах Верховного Суду від 09 вересня 2020 року у справі № 732/670/19, від 23 березня 2020 року у справі № 404/502/18, від 07 жовтня 2020 року № 127/33824/19, будь-який вид договору, який укладається на підставі Цивільного або Господарського кодексів України може мати електронну форму. Договір, укладений в електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді (статі 205, 207 ЦК України).

Таким чином, судом установлено, що між позивачем та відповідачем було укладено кредитний договір у якому сторони досягли згоди з усіх істотних умов договору.

Згідно п. 2.8 Договору сторони домовились вважати наведений у договорі власноручий підпис позичальника зразком, обов`язковим при здійсненні операцій за всіма рахунками, які відкриті або будуть відкриті ним у банку.

У п. 2 Договору зазначено, що нанесенням власноручного підпису під договором позичальник підтверджує попереднє ознайомлення з умовами договору та підтверджує, що вони йому зрозумілі та не потребують додаткового тлумачення, акцептує Публічну пропозицію про приєднання до ДКБОФО та погоджується з тим, що ДКБОФО і Тарифи, та Графіки щомісячних платежів є невід`ємними складовими кредитного договору та зобов`язується виконувати їх умови.

Враховуючи, що Кредитний договір №М75.00502.012380643 від 20.11.2025, Графік щомісячних платежів та Паспорт споживчого кредиту ОСОБА_1 підписано власноруч, вказане свідчить, що ОСОБА_1 підтвердив прийняття ним умов Кредитного договору щодо розміру, строку кредитування, процентної ставки.

Таким чином, суд вважає, що вказаний договір укладено саме з ОСОБА_1 .

Належних і допустимих доказів на спростування факту укладення договору та спростування тверджень позивача щодо наявності на договорі власного підпису відповідачем не надано.

Згідно платіжної інструкції №6738737 від 20.11.2025, ОСОБА_1 перераховано грошові кошти у сумі 100 000,00 грн за кредитним договором №М75.00502.012380643 від 20.11.2025 (а.с.37).

Суд зазначає, що саме боржник має доступ до свого рахунку, зазначеного у договорі, а тому є всі підстави стверджувати, що ОСОБА_1 отримав від АТ «Ідея Банк» 20.11.2025 кредитні кошти в сумі 100 000,00 грн та скористався ними на власний розсуд.

Доказів на спростування вказаного відповідач не надав.

Вирішуючи позовні вимоги в частині стягнення заборгованості за тілом кредиту та процентами, суд зазначає наступне.

За вимогами ст. 526 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК, інших актів цивільного законодавства.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно зі ст. 1049 Цивільного кодексу України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику в строк та в порядку, що встановлені договором.

Як визначено в ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання.

Частиною 1 ст. 514 Цивільного кодексу України визначено, що до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Судом установлено, що за договором № М75.00502.012380643 від 20.11.2025 відповідач отримав кредит в розмірі 100 000,00 грн.

За ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором.

Відповідно до ст.1056-1 ЦК України розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів на дату укладення договору.

Отже, за приписом зазначеної статті нарахування процентів до дня повернення позики може бути застосований лише у межах погодженого сторонами строку користування кредитом.

Тобто, нарахування відсотків за користування кредитом здійснюється виключно в межах строку кредиту, що передбачено, крім ст. 1048 ЦК України, і самим Договором.

Аналіз викладених норм матеріального права дозволяє дійти висновку про те, що після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється.

Права та інтереси кредитодавця в охоронних правовідносинах забезпечуються ч. 2 ст. 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов`язання (позиція Великої Палати Верховного Суду у постановах від 28 березня 2018року у справі № 444/9519/12, від 04 липня 2018 року у справі № 310/11534/13-ц, від 31 жовтня 2018року у справі № 202/4494/16-ц).

Проценти за «користування кредитом» нараховані після спливу такого строку, тобто до моменту повного фактичного повернення кредитних коштів, свідчать про помилкове розуміння правової природи процентів, які сплачуються позичальником у випадку прострочення грошового зобов`язання.

На період після прострочення виконання зобов`язання з повернення кредиту кредит боржнику не надається, боржник не може правомірно не повертати кредит, а тому кредитор вправі вимагати повернення боргу разом з процентами, нарахованими на час спливу строку кредитування. Тобто боржник у цьому разі не отримує від кредитора відповідне благо на період після закінчення кредитування, а тому й не повинен сплачувати за нього проценти відповідно до статті 1048 ЦК України; натомість настає відповідальність боржника - обов`язок щодо сплати процентів відповідно до статті 625 ЦК України у розмірі, встановленому законом або договором.

Така правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від5 квітня 2023 року у справі № 910/4518/16 (провадження N12-16гс22).

З Довідки-озрахунку заборгованості за Договором № М75.00502.012380643 вбачається, що ОСОБА_1 не здійснював платежі на погашення кредитного договору, внаслідок чого утворилась заборгованість в розмірі 129 383,55 грн, яка складається з простроченого боргу в розмірі 100 000,00 грн та суми заборгованості за простроченими відсотками в розмірі 29 383,55 грн (а.с.39).

Доказів щодо повернення кредиту та спростування вказаного розміру заборгованості за тілом кредиту та відсотками відповідачем суду не надано.

З урахуванням вищенаведеного, суд вважає, що вимоги позивача про стягнення з відповідача заборгованості за тілом кредиту в розмірі 100 000,00 грн та відсотків в сумі 29 383,55 грн законні та підлягають задоволенню.

Вирішення питання стягнення судових витрат.

У позовній заяві позивач просить стягнути з відповідача понесені судові витрати та наводить попередній орієнтовний розрахунок суми судових витрат, які позивач очікує понести у зв`язку з розглядом справи, які складаються з судового збору в розмірі 2662,40 грн (а.с.2 на зв.).

Відповідно до ст.141 ЦПК України стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати.

Відповідно до ч.1 ст.142 ЦПК України у разі укладення мирової угоди до прийняття рішення у справі судом першої інстанції, відмови позивача від позову, визнання позову відповідачем до початку розгляду справи по суті суд у відповідній ухвалі чи рішенні у порядку, встановленому законом, вирішує питання про повернення позивачу з державного бюджету 50 відсотків судового збору, сплаченого при поданні позову.

Відповідач визнав позов повністю (а.с.76), тому суд вважає, що з відповідача на користь позивача слід стягнути 50 відсотків судового збору, сплаченого при поданні позову.

Судом встановлено, що позивачем при поданні позову до суду сплачено судовий збір у сумі 2662,40 грн, згідно з квитанцією №8413785 від 22.07.2026, що міститься у матеріалах справи. Судовий збір зараховано до спеціального фонду державного бюджету України (а.с.51).

Враховуючи наведене, визнання відповідачем позову до початку розгляду справи по суті, суд вважає, що з відповідача на користь позивача слід стягнути 50 відсотків судового збору, сплаченого ним при поданні позову, а саме 1331,20 грн. Решту суми сплаченого судового збору (50%) в сумі 1331,20 грн, на підставі ч.1 ст.142 ЦПК України, ч.3 ст.7 ЗУ «Про судовий збір», слід повернути позивачу з державного бюджету.

На підставі наведеного, ст.247,263-265,273,279,354 ЦПК України, суд,

У Х В А Л И В :

Позов Акціонерного товариства «Ідея Банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства «Ідея Банк» заборгованість за кредитним договором № М75.00502.012380643 від 20.11.2025 у розмірі 129 383,55 грн (сто двадцять дев`ять тисяч триста вісімдесят три гривні 55 коп), де 100 000,00 грн сума основного боргу, 29 383,55 грн сума заборгованості за процентами.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства «Ідея Банк» судовий збір у сумі 1331,20 грн.

Повернути Акціонерному товариству «Ідея Банк», з державного бюджету 50 відсотків судового збору, сплаченого нею при поданні позову згідно квитанції від №8413785 від 22.07.2026, тобто 1331,20 грн.

Рішення суду може бути оскаржено до Полтавського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги на рішення суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. У разі оголошення лише вступної та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Повне найменування сторін та учасників справи:

Позивач: Акціонерне товариство «Ідея Банк», ЄДРПОУ: 19390819, місцезнаходження: 79008, м. Львів, вул.Валова, буд. 11;

Представник позивача: Бондаренко Антоніна Олексіївна, РНОКПП НОМЕР_1 , адреса: Львівська область, місто Львів, вул. Валова, буд 11, 79008.

Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 .

Суддя Г.Л.Тимофєєва