Рішення № 140331290, 29.09.2026, Таращанський районний суд Київської області

Єдиний унікальний номер: 379/1351/26

Провадження № 2/379/994/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 вересня 2026 року м. Тараща

Таращанський районний суд Київської області в складі:

головуючого судді Зінкіна В.І.,

з участю секретаря судового засідання Карпової Т.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду № 1, в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін, цивільну справу за позовною заявою товариства з обмеженою відповідальністю «ФК «ПРОЦЕНТ» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

У С Т А Н О В И В:

Представник позивача звернувся до суду з даною позовною заявою, в якій просить суд стягнути з відповідача на користь позивача заборгованість за кредитним договором №36597 від 04.07.2025 року, а також суму сплаченого судового збору та витрат на правову допомогу.

Обґрунтування позиції позивача

Представник позивача в обґрунтування позовної заяви зазначає, що 04.07.2025 ОСОБА_1 уклав з ТОВ «ФК «Процент» кредитний договір № 36597 в електронній формі та порядку, передбаченому Законом України «Про електронну комерцію».

Відповідно до умов договору ТОВ «ФК «Процент» зобов`язувалося надати відповідачу кредит у сумі 9 000 грн, терміном на 730 днів (до 04.07.2027) зі сплатою 1% за кожен день користування кредитом.

ТОВ «ФК «Процент» свої зобов`язання за договором виконало та надало позичальнику кошти в розмірі 9 000,00 грн шляхом перерахування на банківську карту позичальника № НОМЕР_1 .

Проте ОСОБА_1 не сплатив заборгованість за договором № 36597 від 04.07.2025 й станом на 19.06.2026 утворилась заборгованість, що складається із заборгованості за процентами за користування кредитом за період з 24.08.2025 до 09.06.2026 у розмірі 24 495,50 грн; штрафу у розмірі 2700,00 грн, що стало підставою для звернення до суду.

Відповідач у встановлений судом строк відзив на позовну заяву не подав.

Процесуальній дії у справі

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 17.07.2026, головуючим суддею в указаній судовій справі визначено суддю Зінкіна В.І.

21.07.2026, на підставі ч. 8 ст. 187 ЦПК України, суддею з єдиного державного демографічного реєстру отримано відповідь про місце проживання особи.

Ухвалою суду від 24.07.2026 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі. Розгляд справи постановлено проводити за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін, призначено судове засідання на 29.09.2026.

Відповідно до наказу голови суду №13-В від 16 липня 2026 року суддя Зінкін В.І. з 03.08.2026 по 28.08.2026 перебував у щорічній відпустці.

У судове засідання представник позивача не з`явився, про день, час та місце розгляду справи повідомлений належно. Проте, у позовній заяві зазначив клопотання про розгляд справи без його участі, проти ухвалення заочного рішення не заперечує.

Відповідач у судове засідання не з`явилася, про день, час та місце розгляду справи повідомлена належно. 29.09.2026 направив заяву до суду в якій просить проводити розгляд справи без його участі, позовні вимоги визнає частково в частині стягнення заборгованості за відсотками в розмірі 24 495 грн. Крім того заперечує проти стягнення витрат на правову допомогу, оскільки дана сума завищена та не відповідає наданим послугам.

Згідно ч. 1 ст. 223 ЦПК України, неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

З огляду на неявку в судове засідання всіх учасників справи, на підставі положень ч. 2 ст. 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.

Відповідно до ч. 4 ст. 268 ЦПК України, у разі неявки всіх учасників справи у судове засідання, яким завершується розгляд справи, або розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, суд підписує рішення без його проголошення.

Обставини, встановлені судом, та зміст спірних правовідносин

Судом установлено, що 04.07.2025 ОСОБА_1 уклав з ТОВ «ФК «Процент»» кредитний договір № 36597 в порядку, передбаченому Законом України «Про електронну комерцію». Відповідачем договір підписано електронним підписом з одноразовим ідентифікатором «188520».

Згідно з пунктами 1.1 - 1.4 кредитного договору товариство надає позичальникові грошові кошти (кредит) в розмірі 9 000,00 грн на умовах строковості, зворотності, платності, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти за користування кредитом не пізніше строку, визначеного в пункті 1.3 цього договору. Процентна ставка за користування кредитом становить 1,0% від суми кредиту за кожний день користування кредитом у межах строку, визначеного в пункті 1.3 цього договору. Строк надання кредиту та строк дії договору становить 730 днів.

Відповідно до п. 1.2. кредитного договору позивач нараховує відсотки за користування кредитом в розмірі 1,0% від суми кредиту за кожен день користування (365% річних). Строк надання кредиту відповідно до п. 1.3. кредитного договору становить 730 днів, з сплатою кредиту в кінці строку користування згідно додатку № 1 цього договору. Періодичність платежів зі сплати процентів кожні 17 днів.

Відповідно до п.п. 2.4.1. кредитного договору позичальник зобов`язується у встановлений строк (п. 1.3. кредитного договору) сплачувати проценти за користування кредитом та повернути кредит.

Відповідно до п. 4.2 кредитного договору нарахування процентів за кредитним договором здійснюється за фактичну кількість календарних днів користування кредитом. При цьому проценти за користування кредитом нараховуються щоденно, з дня його надання позичальнику (дня перерахування грошових коштів на електронний платіжний засіб позичальника), до дня повернення суми кредиту, визначеної у додатку 1 цього договору (зарахування грошових коштів на поточний рахунок Товариства, зазначений у пункті 9 цього Договору) включно. Нарахування і сплата процентів проводиться на залишок заборгованості за кредитом.

Отже, у межах строку кредитування відповідач зобов`язаний сплачувати позивачу проценти періодичними платежами кожні 17 днів.

В матеріалах справи наявні також Паспорт споживчого кредиту, Таблиця обчислення загальної вартості кредиту для споживача, графіку платежів та реальної річної процентної ставки за кредитним договором № 36597 від 04.07.2025, інформаційне повідомлення, згода, паспорт споживчого кредиту, детальний розрахунок заборгованості, Правила надання коштів.

Кредитні кошти у розмірі 9 000,00 грн були перераховані відповідачу 04.07.2025 на платіжну картку № НОМЕР_2 , що підтверджується випискою по рахунку, наданою АТ «ПУМБ» на ухвалу Таращанського районного суду Київської області від 24.07.2026.

Водночас ОСОБА_1 не сплачував проценти за кредитним договором № 36597 від 04.07.2025 й станом на 19.06.2026 утворилась заборгованість, що складається із заборгованості за процентами за користування кредитом за період з 24.08.2025 до 09.06.2026 у розмірі 24 495,50 грн; штрафу у розмірі 2700,00 грн, що підтверджується розрахунком заборгованості.

Наразі кредитний договір є діючим та позивачем не заявлено вимог дострокового поверення суми кредиту і стягнення її в судовому порядку.

Позовні вимоги стосуються виключно стягнення заборгованості за процентами, котра утворилася станом на 25.11.2025, та штрафу за неналежне виконання зобов`язання.

Мотиви, з яких виходив суд, застосовані норми права та висновки суду

Статтею 509 ЦК України передбачено, що зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Відповідно до ст. ст. 525, 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору; одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом, а зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу.

Згідно ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Частина 1 ст. 599 ЦК України передбачає, що зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Відповідно до ч. 1 ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Згідно ч. 1 ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Частиною 1 ст. 625 ЦК України встановлено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Відповідно до ст. 639 ЦК України договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом.

Згідно ч. 1 ст. 641 ЦК України пропозицію укласти договір (оферту) може зробити кожна із сторін майбутнього договору. Пропозиція укласти договір має містити істотні умови договору і виражати намір особи, яка її зробила, вважати себе зобов`язаною у разі її прийняття.

Відповідно до ч. 2 ст. 642 ЦК України, якщо особа, яка одержала пропозицію укласти договір, у межах строку для відповіді вчинила дію відповідно до вказаних у пропозиції умов договору (відвантажила товари, надала послуги, виконала роботи, сплатила відповідну суму грошей тощо), яка засвідчує її бажання укласти договір, ця дія є прийняттям пропозиції, якщо інше не вказане в пропозиції укласти договір або не встановлено законом.

Таким чином, сторони узгодили розмір кредиту, грошову одиницю, в якій надано кредит, строк та умови кредитування, що свідчить про наявність волі відповідача для укладення такого кредитного договору, на таких умовах шляхом його підписання за допомогою електронного підпису одноразовим ідентифікатором.

Відповідно до ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Частиною другою статті 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

За змістом статті 1056-1 ЦК України розмір процентів та порядок їх сплати за договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозиції, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів.

Раніше судом установлено, що відповідач не виконав свої зобов`язання зі сплати процентів за користування кредитом кожні 17 днів відповідно до п. 1.3 кредитного договору, тому станом на 19.06.2026 розмір заборгованості по процентах ставить 24 495,50 грн, яка підлягає стягненню із відповідача на корить позивача.

Щодо стягнення з відповідача штрафу у розмірі 2700,00 грн, суд зазначає наступне.

Законом України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо дії норм на період воєнного стану» від 15.03.2022 №2120-ІХ, серед іншого, внесено зміни до розділу Прикінцеві та перехідні положення ЦК Українита доповнено його пунктом 18 наступного змісту: «У період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцяти денний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установити, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем)».

Тобто в період існування особливих правових наслідків - протягом дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування, до позичальника застосовуються особливі наслідки звільнення від сплати неустойки (штрафу, пені) за прострочення виконання (невиконання, часткового виконання) кредитних зобов`язань.

Отже, у задоволенні позовної вимоги в частині стягнення штрафу у розмірі 2700,00 грн слід відмовити.

Враховуючи викладене, суд висновує про задоволення позовної заяви частково, в частині стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості за кредитним договором №36597 від 04.07.2025 на загальну суму 24 495,50 грн.

Розподіл судових витрат

Відповідно до ст. 264 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує, у тому числі, питання щодо розподілу між сторонами судових витрат.

Частиною 1 статті 131 ЦПК України передбачено, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

У відповідності до ч. 1 ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

В силу ч. 1 та ч. 2 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Позивачем при зверненні до суду з позовною заявою сплачено судовий збір у розмірі 2662,40 грн, що підтверджується платіжною інструкцією від 25.06.2026 (а.с.22).

Однак, враховуючи те, що суд виснував про часткове задоволення позовних вимог на загальну суму 24 495,50 грн, що становить 90,0719% від заявленої вимоги, з відповідача на користь позивача слід стягнути понесені ним витрати по сплаті судового збору у розмірі 2 398,07 грн (2662,40х90,0719%).

Щодо понесених позивачем витрат на професійну правничу допомогу, суд дійшов такого висновку.

Звертаючись до суду з даним позовом, позивач просив стягнути з відповідача 10000 гривень витрат на професійну правничу допомогу.

Частини 1-3 статті 134 ЦПК України визначають, що разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести в зв`язку із розглядом справи. У разі неподання стороною попереднього розрахунку суми судових витрат суд може відмовити їй у відшкодуванні відповідних судових витрат, за винятком суми сплаченого нею судового збору. Попередній розрахунок розміру судових витрат не обмежує сторону у доведенні іншої фактичної суми судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами за результатами розгляду справи.

Згідно із ч. 8 ст. 141 ЦПК України, розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

До складу витрат на правничу допомогу включаються: гонорар адвоката за представництво в суді; інша правнича допомога, пов`язана з підготовкою справи до розгляду; допомога, пов`язана зі збором доказів; вартість послуг помічника адвоката; інша правнича допомога, пов`язана зі справою.

Витрати на правничу допомогу визначаються сукупністю таких документів: договором про надання правничої допомоги та відповідними доказами щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу учасник справи має подати (окрім договору про надання правничої допомоги) детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом (для визначення розміру гонорару, що сплачений або підлягає сплаті) та опис здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат має бути співмірним зі складністю справи та виконаних адвокатом (професійна правнича допомога) робіт; часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт; обсягом наданих адвокатом послуг; ціною позову та значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи та репутацію сторони або публічним інтересом до справи. У разі недотримання вимог співмірності, за клопотанням іншої сторони, суд може зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

Разом з цим, Договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору (ст.1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність»).

На підтвердження понесених витрат на отримання професійної правничої допомоги ТОВ «ФК «Процент» надало суду: договір № 03/06/2024 від 03.06.2024 про надання юридичних послуг, укладений між позивачем та ФОП Руденко К.В.; свідоцтво про право на зайняття адвокатською діяльністю серії ПТ № 2412; акт приймання-передачі наданих послуг № 144 від 30.04.2026 до договору № 03/06/2024 від 03.06.2024 про надання юридичних послуг; витяг до реєстру №1 до акту приймання-передачі наданих послуг № 144; платіжну інструкцію кредитового переказу № 70 від 30.04.2026.

Однак при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (постанова ВС від 24.01.2019 у справі № 910/15944/17).

Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрат на підставі ст. 41 Конвенції. Зокрема, у рішеннях від 12 жовтня 2006 року у справі "Двойних проти України" (пункт 80), від 10 грудня 2009 року у справі "Гімайдуліна і інших проти України" (пункти 34-36), від 23 січня 2014 року у справі "East/WestAllianceLimited" проти України", від 26 лютого 2015 року у справі "Баришевський проти України" (пункт 95) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим.

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Лавентс проти Латвії» зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

У п. 7.11 додаткової постанови від 20 травня 2026 року Велика Палата Верховного Cуду висновувала, що під час вирішення питання про розподіл судових витрат господарський суд за наявності обґрунтованих заперечень сторони проти розподілу витрат на професійну правничу допомогу адвоката, зокрема через їх неспівмірність відповідно до частин четвертої шостої статті 126 ГПК України статті, та/або за власним розсудом, керуючись критеріями, що визначені частинами п`ятою сьомою, дев`ятою статті 129 ГПК України, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правничу допомогу.

Визначаючи розмір суми наданої правничої допомоги, з урахуванням виконаної адвокатом роботи, зважаючи на категорію даної справи, яка є малозначною, та існує багато судової практики в даній категорії спору, а також, враховуючи, що розгляд справи проводився за правилами спрощеного позовного провадження без участі представника позивача, а також враховуючи виконання роботи адвокатом, суд дійшов висновку, що стягненню з відповідача на користь позивача підлягають витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 3000,00 грн., який буде достатнім, співмірним і справедливим, з огляду на категорію та складність цієї справи.

Оскільки позовні вимоги задоволені частково, то суд вважає за необхідне стягнути з відповідача на користь позивача на відшкодування витрат на правову допомогу у розмірі 2702,16 грн. (3000,00 грн. * 90,0719%).

Враховуючи викладене, керуючись статтями 16, 203, 512, 514, 526, 530, 599, 610, 625-629, 638, 1048, 1054, 1066, 1077-1079, 1081-1083 ЦК України, статтями 2, 5, 12, 19, 76, 77, 81, 82, 133, 141, 247, 263-265, 273, 274-283, 354 ЦПК України, суд,

У Х В А Л И В:

Позовну заяву товариства з обмеженою відповідальністю «ФК«ПРОЦЕНТ» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь товариства з обмеженою відповідальністю «ФК«ПРОЦЕНТ» заборгованість за кредитним договором №36597 від 04.07.2025 у розмірі 24 495,50 грн (двадцять чотири тисячі чотириста дев`яносто п`ять гривень 50 копійок).

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь товариства з обмеженою відповідальністю «ФК«ПРОЦЕНТ» судовий збір у розмірі 2 398,07 грн (дві тисячі триста дев`яносто вісім гривень 07 копійок) та витрат на правову допомогу у розмірі 2 702,16 грн (дві тисячі сімсот дві гривні 16 копійок).

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Київського апеляційного суду.

Учасник справи, якому повне рішення не були вручені у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Повне найменування сторін:

позивач: товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ПРОЦЕНТ», код ЄДРПОУ 41466388, адреса місцезнаходження: бульвар Вацлава Гавела, будинок 4, м. Київ;

відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_3 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 .

Повний текст рішення складено 02.10.2026.

Головуючий:В. І. Зінкін