Ухвала суду № 140331284, 05.10.2026, Таращанський районний суд Київської області

Єдиний унікальний номер: 378/811/20

Провадження № 1-кп/379/59/26

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 жовтня 2026 року м. Тараща

Таращанський районний суд Київської області в складі:

головуючого судді ОСОБА_1 ,

за участю

секретаря судового засідання ОСОБА_2 ,

сторін кримінального провадження:

прокурора ОСОБА_3 ,

захисників ОСОБА_4 , ОСОБА_5 ,

обвинувачених ОСОБА_6 , ОСОБА_7 ,

розглядаючи у відкритому судовому засіданні, в залі судових засідань № 1, матеріали кримінального провадження № 42019100000000482, відомості про яке внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань 06.08.2019, за обвинуваченням

ОСОБА_6 ,

ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , громадянки України, уродженки с. Смільчениці Лисянського району Черкаської області, зареєстрованої за адресою: АДРЕСА_1 , проживаючої за адресою: АДРЕСА_2 , раніше не судимої,

ОСОБА_7 ,

ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_2 , громадянки України, уродженки с. Розкішна Ставищенського району Київської області, зареєстрованої та проживаючої за адресою: АДРЕСА_3 , раніше не судимої,

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 368 КК України,

УСТАНОВИВ:

В провадженні Таращанського районного суду Київської області знаходяться матеріали вказаного кримінального провадження № 42019100000000482, відомості про яке внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань 06.08.2019.

Захисник ОСОБА_4 подав письмове клопотання про визнання очевидно недопустимим доказом протокол обшуку від 06.02.2020 року приміщень кафе «Імперія», що розташовані за адресою: АДРЕСА_4 через проведення обшуку ОСОБА_6 , ОСОБА_7 та вилучення належних їм речей, а також припинити його досліження у судовому засіданні. Також прохав визнати очевидно недопустимими всі похідні докази, здобуті під час проведення обшуку, а саме кошти, вилучені у ОСОБА_7 , протокол огляду вказаних коштів, документи щодо земельної ділянки, мобільні телефони, вилучені у ОСОБА_6 і ОСОБА_7 . Клопотання обґрунтовано тим, що перед початком обшук слідчим ОСОБА_8 не було роз`яснено особі її право на допомогу адвоката та не зазначено про це у протоколі обшуку від 06.02.2026 та всі вилучені під час його проведення речі і документи є доказами, здобутими з істотним порушенням права на захист, а тому підлягають визнанню недопустимими. Провівши особистий обшук під виглядом огляду місця події слідчий істотно порушив вимоги кримінального процесуального закону. Проведення особистого обшуку особи особою іншої статі є безумовним посяганням на людську гідність. Перед початком проведення обшуку слідча ОСОБА_8 , або інші службові особи у порушення ст. 18 КПК України не повідомили присутніх у кімнаті кафе «Імперія» про право не давати пояснення, показання, які можуть стати підставою для підозри, обвинувачення у вчиненні нею кримінального правопорушення, незважаючи, що проводилася слідча дія обшук, працівники правоохоронного органу почали задавати присутнім ОСОБА_7 , ОСОБА_6 питання щодо предмету злочину та на підставі яких можливе притягнення до кримінальної відповідальності, питання щодо причинно-наслідкового зв`язку між коштами та діями в інтересах заявника.

Прокурор у судовому засіданні, у режимі відеоконференції поза межами приміщення суду, заперечував проти задоволення клопотання, оскільки ніхто не обшукував підозрюваних.

Захисник ОСОБА_5 у судовому засіданні в режимі відеоконференції підтримав клопотання, прохав його задовольнити.

Обвинувачені ОСОБА_6 та ОСОБА_7 у судовому засіданні підтримали клопотання в повному обсязі.

Згідно з ч. 3 ст. 89 КПК України сторони кримінального провадження, потерпілий, представник юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, мають право під час судового розгляду подавати клопотання про визнання доказів недопустимими, а також наводити заперечення проти визнання доказів недопустимими.

Клопотання учасників судового провадження розглядаються судом після того, як буде заслухана думка щодо них інших учасників судового провадження, про що постановляється ухвала (ст. 350 КПК України).

Відповідно до ч. 1 ст. 84 КПК України доказами в кримінальному провадженні є фактичні дані, отримані у передбаченому цим Кодексом порядку, на підставі яких слідчий, прокурор, слідчий суддя і суд встановлюють наявність чи відсутність фактів та обставин, що мають значення для кримінального провадження та підлягають доказуванню.

Тобто, виходячи з аналізу приписів ч. 1 ст. 84 КПК України можна зробити висновок, що доказами в кримінальному провадженні є не будь-які фактичні дані, а лише ті, які отримані у передбаченому КПК України порядку.

Згідно з ч. 1ст. 86 КПК України доказ визнається допустимим, якщо він отриманий у порядку, встановленому цим Кодексом. Недопустимий доказ не може бути використаний при прийнятті процесуальних рішень, на нього не може посилатися суд при ухваленні судового рішення.

Ознайомившись з аргументами, викладеними в клопотанні захисника, суд приходить до висновку, що на даній стадії судового розгляду у суду відсутній критерій очевидності недопустимості доказів.

На час розгляду даного клопотання триває судовий розгляд кримінального провадження, доказ, який просить адвокат визнати очевидно недопустимим, вже частково досліджений безпосередньо судом. Під час дослідження вищевказаного доказу ознак очевидної недопустимості доказу суду не зазначено, а тому суд вважає передчасним вирішувати питання про його недопустимість.

У той же час, суд вважає за необхідне зазначити, що всі доводи, викладені захисником, підлягають вивченню та оцінці при наданні судом аналізу доказів під час ухвалення остаточного рішення суду за наслідками розгляду кримінального провадження.

Згідно з ч. 1 ст. 87 КПК України недопустимими є докази, отримані внаслідок істотного порушення прав та свобод людини, гарантованих Конституцією та законами України, міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, а також будь-які інші докази, здобуті завдяки інформації, отриманій внаслідок істотного порушення прав та свобод людини.

Визнання доказів недопустимими та припинення їх дослідження на стадії судового розгляду можливе виключно в разі наявності критерію очевидності, а враховуючи загальне визначення допустимості доказів, то очевидність повинна полягати саме в порушенні порядку, встановленого КПК України, або у невідповідності його нормам. Процесуальний закон не визначає чіткого переліку підстав для визнання доказу очевидно недопустимим, і клопотання про очевидну недопустимість може бути заявлено з будь-яких підстав порушення порядку отримання доказів, у тому числі, у зв`язку з істотним порушенням прав і свобод людини.

В свою чергу єдиним критерієм, яким суд повинен керуватися при визнанні чи невизнанні доказу недопустимим на стадії судового розгляду, є критерій очевидності недопустимості, який полягає у відсутності сумніву в тому, що було порушено КПК України, і таке порушення може бути встановлено судом відразу під час дослідження доказу та не потребує проведення додаткових дій, зокрема дослідження всіх доказів.

Відповідно до ст. 89 КПК України суд вирішує питання допустимості доказів під час їх оцінки в нарадчій кімнаті під час ухвалення судового рішення. У разі встановлення очевидної недопустимості доказу під час судового розгляду суд визнає цей доказ недопустимим, що тягне за собою неможливість дослідження такого доказу або припинення його дослідження в судовому засіданні, якщо таке дослідження було розпочате. Сторони кримінального провадження, потерпілий, представник юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, мають право під час судового розгляду подавати клопотання про визнання доказів недопустимими, а також наводити заперечення проти визнання доказів недопустимими.

Відповідно до ст. 94 КПК України суд за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, оцінює кожний доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв`язку для прийняття відповідного процесуального рішення. Жоден доказ не має наперед встановленої сили.

Таким чином, суд вважає, що клопотання сторони захисту на даному етапі кримінального провадження є передчасним, питання допустимості вказаного доказу слід вирішити за наслідками розгляду кримінального провадження в цілому, тобто з дотриманням вимог ч. 1 ст. 89 КПК України, надавши оцінку наведеним у клопотанні мотивам в сукупності з усіма обставинами, які будуть встановлені в процесі судового розгляду.

З огляду на наведене, у задоволенні клопотання захисника слід відмовити.

Керуючись ст.ст. 84-90, 93 КПК України, суд-

ПОСТАНОВИВ:

У задоволенні клопотання захисника ОСОБА_4 про визнання очевидно недопустимими доказами протоколу обшуку від 06.02.2020 року приміщень кафе «Імперія», що розташовані за адресою: АДРЕСА_4 через проведення обшуку ОСОБА_6 , ОСОБА_7 та вилучення належних їм речей, а також всіх похідних доказів, здобутих під час проведення обшуку, а також про припинення його дослідження у судовому засіданні відмовити.

Ухвала оскарженню не підлягає. Заперечення на ухвалу можуть бути включені до апеляційної скарги на судове рішення, прийняте за результатами розгляду справи.

Головуючий:ОСОБА_1