Ухвала суду № 140324692, 05.10.2026, Залізничний районний суд м. Львова

Справа № 462/4567/26

УХВАЛА

05 жовтня 2026 року Залізничний районний суд м. Львова

в складі: головуючої-судді - Гедз Б.М.

з участю секретаря судових засідань Сеньків Х.М.

представника заявника Столяренка В.О.

представника заінтересованої особи Поповича Я.Д.

розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали заяви ОСОБА_1 , за участю заінтересованої особи: Львівської міської ради про встановлення факту, що має юридичне значення, -

встановив:

Представник заявника ОСОБА_1 - адвокат Столяренко В.О. звернувся до суду із заявою, в якій просить встановити факт проживання ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_3 однією сім`єю як жінки та чоловіка без реєстрації шлюбу не менше як п`ять років до часу відкриття спадщини.

Ухвалою судді Залізничного районного суду м. Львова від 29.05.2026 заяву ОСОБА_1 залишено без руху, заявнику роз`яснено які саме недоліки заяви слід усунути, порядок та строк їх усунення.

Ухвалою судді Залізничного районного суду м. Львова від 16.06.2026 заяву ОСОБА_1 прийнято до розгляду та відкрито провадження.

16.09.2026 представник заінтересованої особи ЛМР - Попович Я.Д. звернувся до суду з клопотанням про залишення заяви без розгляду. Свої вимоги обгрунтував тим, що на спадкове майно претендує територіальна громада м. Львова, в особі ЛМР, що свідчить про те, що під час розгляду заяви судом виник спір про право, який підлягає розгляду в порядку позовного провадження. Також зазначив, що ЛМР на даний момент не зверталась до суду з позовом до ОСОБА_1 про визнання спадщини відумерлою, оскільки з моменту смерті спадковдавця минуло лише 8 місяців.

21.09.2026 представник заявника ОСОБА_1 адвокат Столяренко В.О. звернувся до суду з запереченням на клопотання, оскільки вважає, що між особою, яка згідно із законом може бути віднесена до певної черги спадкоємців і звернулася в порядку окремого провадження із заявою про встановлення юридичного факту для подальшого оформлення спадщини, та територіальною громадою до моменту визнання спадщини відумерлою не виникає спір про вже наявне суб`єктивне цивільне право територіальної громади на спадкове майно.

Вивчивши матеріали клопотання про залишення без розгляду заяви, суд дійшов такого висновку.

Окреме провадження - це вид непозовного цивільного судочинства, в порядку якого розглядаються цивільні справи про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав, свобод та інтересів особи або створення умов здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав (частина перша статті 293 ЦПК України).

Суддя відмовляє у відкритті провадження у справі, якщо з заяви про встановлення факту, що має юридичне значення, вбачається спір про право, а якщо спір про право буде виявлений під час розгляду справи, - залишає заяву без розгляду (частина четверта статті 315 ЦПК України).

Справи окремого провадження суд розглядає за участю заявника та заінтересованих осіб (частина третя статті 42, частина четверта статті 294 ЦПК України.

До заінтересованих осіб належать особи, які мають у справі юридичну заінтересованість. Коло заінтересованих осіб визначається взаємовідносинами із заявником у зв`язку з обставинами, які підлягають визнанню і які можуть вплинути на їх права та обов`язки. Участь у справі цих осіб обумовлюється тим, що із визнанням обставин заявник може реалізувати свої права у правовідносинах, у яких беруть участь також і заінтересовані особи. Такий інтерес заінтересованих осіб може суперечити інтересам заявника. Схожий висновок наведений, зокрема, у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду від 10 січня 2024 року у справі № 686/11198/22.

Разом із тим, суб`єктивні цивільні права таких осіб не можуть оспорюватися (припинятись, обмежуватись) внаслідок встановлення судом юридичного факту, який просить встановити заявник в порядку окремого провадження, оскільки таке оспорювання буде свідчити про наявність спору про право, незалежно від наявності чи відсутності заперечень таких осіб.

Справи про спадкування розглядаються судами за правилами позовного провадження, якщо особа звертається до суду з вимогою про встановлення фактів, що мають юридичне значення, які можуть вплинути на спадкові права й обов`язки інших осіб та (або) за наявності інших спадкоємців спору між ними. Якщо виникнення права на спадкування залежить від доведення певних фактів, особа може звернутися до суду із заявою про встановлення цих фактів, яка, у разі відсутності спору, розглядається за правилами окремого провадження (див. постанову Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 07 лютого 2024 року у справі № 545/844/23).

Суди мають встановлювати, між ким існує спір, хто є спадкоємцем у порядку, передбаченому спадковим правом (норми ЦК України), який би оспорював право заявника на прийняття спадщини, оскільки існування спору про право повинно бути реальним, а не гіпотетичним (див. постанови Верховного Суду від 07 листопада 2018 року у справі № 336/709/18-ц, від 14 квітня 2021 року у справі № 205/2102/19, від 28 квітня 2021 року у справі № 520/19532/19, від 15 листопада 2021 року у справі № 554/10125/20, від 03 серпня 2022 року у справі № 759/12740/21).

У разі відсутності спадкоємців за заповітом і за законом, усунення їх від права на спадкування, неприйняття ними спадщини, а також відмови від її прийняття орган місцевого самоврядування за місцезнаходженням нерухомого майна, а за відсутності нерухомого майна - місцезнаходженням основної частини рухомого майна зобов`язаний подати до суду заяву про визнання спадщини відумерлою. Заява про визнання спадщини відумерлою подається після спливу одного року з часу відкриття спадщини. Спадщина, визнана судом відумерлою, переходить у власність територіальної громади за місцезнаходженням нерухомого майна, а за відсутності нерухомого майна - місцезнаходженням основної частини рухомого майна (частини перша-третя статті 1277 ЦК України в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин та розгляду справи).

Законом України від 22 вересня 2011 року № 3795-VI «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо врегулювання відносин між кредиторами та споживачами фінансових послуг» (далі - Закон від 22 вересня 2011 року № 3795-VI) законодавець кардинально змінив цей підхід, виклавши частину першу статті 1277 ЦК України в діючій редакції з подальшими змінами, якою чітко кваліфікував набуття територіальною громадою права власності на відумерлу спадщину не як спадкування, а як публічний обов`язок органу місцевого самоврядування за місцезнаходженням спадкового майна. Тобто за цим правовим регулюванням територіальна громада має виконати публічний обов`язок, а не здійснити цивільне право, яке в неї відсутнє.

Характерною ознакою категорії справ окремого провадження є відсутність у них спору про право і метою яких є встановлення юридичного факту або стану. При цьому, в порядку окремого провадження може вирішуватися питання про юридичний факт або стан, але не спір про право цивільне.

Тобто, у порядку окремого провадження суд може вирішити спір про факт, про стан, але не спір про право цивільне, так як метою такого судового розгляду є лише встановлення наявності або відсутності такого юридичного факту або стану, і факт або стан, що встановлюється судом у порядку окремого провадження, повинен мати юридичне значення, і мати безспірний характер, оскільки якщо під час розгляду справи у порядку окремого провадження виникає спір про право, який вирішується в порядку позовного провадження, суд повинен залишити заяву без розгляду і роз`яснити заявнику право подачі позову на загальних підставах.

Тобто, суд розглядає в порядку окремого провадження справи про встановлення фактів, якщо згідно із законом вони породжують юридичні наслідки.

Згідно з п.7 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику в справах про встановлення фактів, що мають юридичне значення» судом не може розглядатись в порядку окремого провадження заява про встановлення факту родинних відносин, якщо заявник порушує справу з метою підтвердити в наступному своє право на жиле приміщення.

Разом з тим, справи про спадкування суди розглядають за правилами позовного провадження, якщо особа звертається до суду з вимогою про встановлення фактів, що мають юридичне значення, які можуть вплинути на спадкові права та обов`язки інших осіб та (або) за наявності інших спадкоємців і спору між ними. Якщо виникнення права на спадкування залежить від доведення певних фактів, особа може звернутися в суд із заявою про встановлення цих фактів, яка, у разі відсутності спору, розглядається за правилами окремого провадження. Якщо під час розгляду справи у порядку окремого провадження з`ясується, що має місце спір про право, суд залишає заяву без розгляду та роз`яснює заявникові, що він має право звернутися до суду з позовом на загальних підставах.

Також суд проаналізував постанову Львівському апеляційного суду від 14.01.2025 у справі №441/953/24, в якій колегія виснувала таке.

Так, постановою Пленуму Верховного суду України №5 від 31.03.1995 року «Про судову практику в справах про встановлення фактів, що мають юридичне значення» роз`яснено, що суд вправі розглядати справи про встановлення юридичних фактів, коли цей факт безпосередньо породжує юридичні наслідки. Тобто, від встановлення такого факту залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав громадян та встановлення факту не пов`язується з наступним вирішенням спору про право. Так, у порядку окремого провадження суд може вирішити спір про факт, про стан, але не спір про право цивільне, так як метою такого судового розгляду є лише встановлення наявності або відсутності самого факту, і факт, що встановлюється судом у порядку окремого провадження, повинен мати юридичне значення, і мати безспірний характер, оскільки якщо під час розгляду справи у порядку окремого провадження виникає спір про право, який вирішується в порядку позовного провадження, суд повинен залишити заяву без розгляду і роз`яснити заявнику право подачі позову на загальних підставах.

Згідно пунктів 2, 23 постанови Пленуму Верховного Суду України від 30 травня 2008 року № 7 «Про судову практику у справах про спадкування» справи про спадкування розглядаються судами за правилами позовного провадження, якщо особа звертається до суду з вимогою про встановлення фактів, що мають юридичне значення, які можуть вплинути на права й обов`язки інших осіб.

Відповідно до правової позиції Верховного Суду, викладеної у постанові від 22 квітня 2020 року у справі № 200/14136/17, справи про спадкування розглядаються судами за правилами позовного провадження, якщо особа звертається до суду з вимогою про встановлення фактів, що мають юридичне значення, які можуть вплинути на спадкові права й обов`язки інших осіб та (або) за наявності інших спадкоємців і спору між ними. Якщо виникнення права на спадкування залежить від доведення певних фактів, особа може звернутися в суд із заявою про встановлення цих фактів, яка, у разі відсутності спору, розглядається за правилами окремого провадження. Якщо під час розгляду справи у порядку окремого провадження з`ясується, що має місце спір про право, суд залишає заяву без розгляду та роз`яснює заявникові, що він має право звернутися до суду з позовом на загальних підставах.

Аналогічні правові висновки викладені у постанові Верховного Суду від 28 квітня 2021 року у справі № 520/19532/19 та у постанові Великої Палати Верховного Суду від 10 квітня 2019 року у справі № 320/948/18.

Як убачається з матеріалів справи, звертаючись до суду з заявою про встановлення факту проживання однією сім`єю та визначаючи мету встановлення зазначеного факту, заявник ОСОБА_1 посилалася на необхідність реалізації нею права на спадщину після смерті ОСОБА_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_3 .

Судом враховано правовий висновок, викладений у постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 07 вересня 2026 року у справі № 644/2440/24, відповідно до якого саме по собі звернення особи із заявою про встановлення факту проживання однією сім`єю зі спадкодавцем з метою подальшого оформлення спадкових прав не свідчить про наявність спору про право. Об`єднана палата виходила з того, що територіальна громада до моменту визнання спадщини відумерлою не набуває права власності на спадкове майно, а тому сама по собі заінтересованість відповідного органу місцевого самоврядування у встановленні юридичного факту не означає виникнення між ним та заявником спору про право на спадщину.

Водночас зазначений правовий висновок не може тлумачитися як такий, що унеможливлює існування спору про право у будь-якій справі про встановлення факту проживання однією сім`єю зі спадкодавцем, якщо заінтересована особа заперечує проти заявлених вимог та вказує на обставини, які свідчать про наявність конфлікту щодо юридичних наслідків встановлення відповідного факту.

За змістом частини четвертої статті 315 ЦПК України визначальним для вирішення питання про можливість розгляду заяви в порядку окремого провадження є не лише формальна відсутність у заяві вимоги про визнання права, а й встановлення того, чи не призведе задоволення заяви до вирішення спору щодо прав та обов`язків інших осіб.

Таким чином, суд має оцінювати наявність спору про право з урахуванням конкретних обставин справи, характеру вимог заявника, правової мети встановлення юридичного факту, правового становища заінтересованих осіб, а також їхньої позиції щодо заявлених вимог та поданих на її підтвердження доказів.

У судовому засіданні представник заявника покликався на те, що саме по собі встановлення факту проживання однією сім`єю зі спадкодавцем не є встановленням права власності на спадкове майно.

Разом з тим у випадку, коли такий факт встановлюється з метою набуття особою статусу спадкоємця та подальшого оформлення права на конкретне спадкове майно, необхідно з`ясувати, чи не зачіпає встановлення цього факту права та законні інтереси інших осіб.

У цьому контексті суд звертає увагу, що територіальна громада в особі відповідного органу місцевого самоврядування хоча й не є спадкоємцем та до моменту визнання спадщини відумерлою не набуває права власності на спадкове майно, однак її правове становище не може оцінюватися як юридично нейтральне щодо встановлення факту, від якого залежить можливість подальшого оформлення спадкових прав заявника.

Відповідно до статті 1277 ЦК України у разі відсутності спадкоємців за заповітом і за законом, усунення їх від права на спадкування, неприйняття ними спадщини, а також відмови від її прийняття орган місцевого самоврядування за місцезнаходженням нерухомого майна, а за відсутності нерухомого майна - місцезнаходженням основної частини рухомого майна зобов`язаний подати до суду заяву про визнання спадщини відумерлою.

При цьому у справах такої категорії інтерес територіальної громади не є абстрактним. Йдеться про конкретне спадкове майно, щодо якого внаслідок встановлення заявленого юридичного факту може змінитися правовий механізм його подальшого переходу у власність. За відсутності спадкоємця майно за встановленою законом процедурою може бути визнано відумерлою спадщиною та перейти у власність територіальної громади, тоді як встановлення факту проживання заявника зі спадкодавцем однією сім`єю може стати юридичною підставою для реалізації ним спадкових прав.

Таким чином, у кожній конкретній справі необхідно встановити, чи має місце лише заінтересованість органу місцевого самоврядування у результаті встановлення юридичного факту, яка сама по собі не утворює спору про право, чи між заявником та відповідним органом фактично виник конфлікт щодо юридичних наслідків встановлення такого факту.

Суд звертає увагу, що у цій справі заінтересована особа не обмежилася формальним запереченням проти заяви, а заперечує саму наявність обставин, з якими заявник пов`язує виникнення у нього спадкових прав, та наводить відповідні доводи і докази на їх спростування. Отже, предметом фактичного протистояння між учасниками справи є не лише підтвердження юридичного факту як такого, а правові наслідки його встановлення для спадкового майна.

За таких обставин суд вважає, що встановлення заявленого факту безпосередньо спрямоване на набуття заявником можливості реалізувати спадкові права щодо конкретного майна, тоді як заінтересована особа заперечує проти встановлення відповідного факту та, відповідно, проти настання пов`язаних із ним юридичних наслідків.

Тому в даному випадку наявний не просто інтерес заінтересованої особи до результату розгляду заяви, а конфлікт інтересів щодо юридичних наслідків встановлення заявленого факту, який за своїм змістом має ознаки спору про право.

Керуючись ст. ст. 10, 11, 209, 212, 214, 215, 224 226, 293, 315 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

Заяву ОСОБА_1 , за участю заінтересованої особи: Львівської міської ради про встановлення факту проживання ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_3 , однією сім`єю як жінки та чоловіка без реєстрації шлюбу не менш як п`ять років до часу відкриття спадщини - залишити без розгляду.

Роз`яснити учасникам справи, що вони мають право подати позов на загальних підставах.

Ухвала суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги ухвала, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на ухвалу суду може бути подана учасниками справи протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення. Учасник справи, якому ухвала не була вручена у день її проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.

Апеляційна скарга подається учасниками справи безпосередньо до Львівського апеляційного суду.

Суддя: (підпис) Б.М.Гедз

З оригіналом згідно. Оригінал ухвали знаходиться у справі № 462/4567/26

Суддя: Б.М.Гедз