Вирок № 140324690, 05.10.2026, Залізничний районний суд м. Львова

справа № 462/2822/26

В И Р О К

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

05 жовтня 2026 року м. Львів

Залізничний районний суд м. Львова у складі

головуючого-судді ОСОБА_1

при секретарі ОСОБА_2 ,

за участю прокурора ОСОБА_3 ,

представника потерпілих ОСОБА_4 ,

обвинуваченого ОСОБА_5 ,

захисника ОСОБА_6 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у м. Львові кримінальне провадження (кримінальну справу) відносно

ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця смт. Нова Водолага Нововодолазького району Харківської області, українця, громадянина України, з середньою спеціальною освітою, неодруженого, непрацюючого, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , проживає за адресою: АДРЕСА_2 , раніше не судимого,

обвинуваченого у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 286, ч. 1 ст. 135, ч. 1 ст. 382 КК України, -

ВСТАНОВИВ:

14 лютого 2026 року, приблизно о 18 годині 30 хвилин, ОСОБА_8 , керуючи автомобілем марки «BMW X1», реєстраційний номер НОМЕР_1 , та рухаючись ним по вул. Ряшівська у місті Львові в напрямку до вул. Патона, у порушення Розділу 1 п. 1.5, Розділу 2 п. 2.1, п. 2.3 підпунктів б) та д), Розділу 12 п. 12.9 підпункту б), Розділу 18 п. 18.1 Правил дорожнього руху, затверджених Постановою Кабінету Міністрів України №1306 від 10.10.2001, проявив неуважність, не стежив за дорожньою обстановкою, рухаючись у крайній лівій смузі руху з перевищенням допустимої швидкості, при наближенні до нерегульованого пішохідного переходу, не зменшив швидкості та не зупинив керований транспортний засіб, щоб надати дорогу пішоходу потерпілій ОСОБА_9 , яка в цей час переходила проїзну частину дороги по нерегульованому пішохідному переході зліва направо відносно напрямку руху автомобіля, внаслідок чого відбувся наїзд транспортного засобу на пішохода, що спричинило потерпілій останній тяжкі тілесні ушкодження за критерієм небезпеки для життя на момент спричинення у виді поєднаної травми тіла у вигляді закритої черепно-мозкової травми: забійної субапоневротичної гематоми в лобній ділянці, забою головного мозку, травматичного субарахноїдального та субдурального крововилива; перелому дуги виличної кістки зліва, навколоорбітальних гематом з обох сторін, переломів правої лопатки на рівні гленоїда, перелому акроміального кінця лівої ключиці, перелому 3-6 ребер зліва, забою обох легень, множинних переломів тазу, закритих переломів обох кісток лівої гомілки, закритого перелому правої великогомілкової кістки, крововиливів у внутрішні органи та плевральні порожнини, що спричинило 15 лютого 2026 року смерть ОСОБА_9 .

Крім цього, 14 лютого 2026 року, приблизно о 18 год. 30 хв., після наїзду на пішохода ОСОБА_9 , у водія ОСОБА_8 , виник умисел направлений на завідоме залишення без допомоги особи, яка перебуває в небезпечному для життя стані і позбавлена можливості вжити заходів до самозбереження внаслідок безпорадного стану. Реалізовуючи свій злочинний план, 14 лютого 2026 року, приблизно о 18 год. 30 хв, водій ОСОБА_7 , завідомо знаючи та усвідомлюючи, що потерпіла ОСОБА_9 позбавлена можливості самостійно вжити заходів для самозбереження, маючи змогу надати їй допомогу, залишив її в небезпечному для життя стані, та в порушення вимог Розділу 2 п. 2.10 підпунктів а), б), в), г), д) Правил дорожнього руху, затверджених постановою Кабінету Міністрів України № 1306 від 10.10.2001 завідомо покинув місце дорожньо-транспортної пригоди, поставивши потерпілу ОСОБА_9 , в небезпечний для життя стан, та залишивши останню, яка перебувала в небезпечному для життя стані і була позбавленою можливості вжити заходів до самозбереження внаслідок іншого безпорадного стану, без допомоги.

Окрім цього, ОСОБА_7 умисно не виконав постанову Галицького районного суду м. Львова від 03 березня 2025 року в справі №461/1427/25 (провадження №3/461/636/25), яка набрала законної сили 13.03.2025, відповідно до якої, його визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП та на нього накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 1000 н.м.д.г та позбавлено права керування транспортними засобами строком на 1 рік.

Так, ОСОБА_7 , знаючи, що вищевказаною постановою суду його позбавлено права керування транспортними засобами, оскільки 06 жовтня 2025 року, приблизно о 21 годині 50 хвилин, по вул. Кульпарківській, 95 у м. Львові, ОСОБА_7 , керуючи автомобілем «Toyota Camry», реєстраційний номер НОМЕР_2 , був зупинений працівниками УПП у Львівській області ДПП та на останнього складено протокол про адміністративне правопорушення ЕПР 1 №475604 за ч. 5 ст. 126 КУпАП, діючи умисно, з метою невиконання постанови суду щодо позбавлення права керування транспортними засобами, маючи реальну можливість їх виконати, 14 лютого 2026 року, приблизно о 18 годині 30 хвилин, керував автомобілем марки «BMW X1», реєстраційний номер НОМЕР_1 , та рухаючись ним по вул. Ряшівська у місті Львові, в напрямку до вул. Патона, здійснив наїзд на пішохода ОСОБА_9 .

У судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_7 своєї винуватість у інкримінованих йому кримінальних правопорушеннях визнав повністю, фактичних обставин не заперечив, дав показання про те, що він у вечері 14 лютого 2026 року їхав по вул. Ряшівська у напрямок вул. Патона у м. Львові за кермом автомобіля марки «BMW X1». Він був неуважний, порушив ПДР, і тому здійснив наїзд на жінку, яка переходила проїзну частину дороги по нерегульованому пішохідному переході. Після цього, він злякався та втік на автомобілі з місця ДТП, не надавши допомоги вказаній жінці. У подальшому він залишив автомобіль на вул. Любінській, а сам пішов до своєї квартири, яку він винаймав на АДРЕСА_3 . Після цього, він попросив свого знайомого ОСОБА_10 повідомити поліцію, що нібито ОСОБА_11 був за кермом автомобіля, а не він. Згодом ОСОБА_12 повідомив його, що жінка в результаті ДТП загинула, і тоді він з`явився до поліції добровільно і у всьому зізнався. Йому достовірно було відомо, що його позбавлено судом права керування транспортним засобом, проте, він це проігнорував та сів за кермо. Щиро кається, просить вибачення у родичів загиблої. Цивільний позов визнає частково.

Суд у відповідності до ст. 349 ч. 3 КПК України за згодою всіх учасників процесу визнав недоцільним дослідження інших доказів щодо тих обставин, які не оспорюються обвинуваченим, переконавшись, що він правильно розуміє зміст цих обставин та відсутні сумніви у добровільності його позиції, та роз`яснивши про позбавлення права оскаржити ці обставини в апеляційному порядку.

Таким чином, винуватість ОСОБА_7 доведена повністю і його дії слід кваліфікувати за:

ч. 1 ст. 135 КК України, оскільки він вчинив завідоме залишення без допомоги особу, яку він сам поставив у небезпечний для життя стан і яка була позбавлена можливості вжити заходів до самозбереження через свій безпорадний стан;

ч. 2 ст. 286 КК України, оскільки він вчинив порушення правил безпеки дорожнього руху особою, яка керує транспортним засобом, що спричинило смерть потерпілого;

ч. 1 ст. 382 КК України, оскільки він вчинив умисне невиконання постанови суду, що набрала законної сили.

При призначенні обвинуваченому ОСОБА_7 покарання суд, згідно з вимогами ст. 50, 65 КК України, враховує характер і ступінь тяжкості вчинених кримінальних правопорушень, з яких злочин за ч. 2 ст. 286 КК України відповідно до ст. 12 КК України відноситься до тяжких злочинів, а злочини за ч. 1 ст. 382 та ч. 1 ст. 382 КК України відносяться до нетяжких злочинів; особу обвинуваченого, який є раніше не судимий, на спеціальних обліках не перебуває /Т-1 а.с.171,172/, брав участь в АТО на території Донецької та Луганської областей у складі військової частини НОМЕР_3 /Т-1 а.с.170/.

Згідно зі ст. 66 КК України, суд визнає пом`якшуючими обставинами з`явлення зі знанням, щире каяття обвинуваченого ОСОБА_7 у вчиненому та відшкодування шкоди.

Обставин, що обтяжують покарання обвинуваченого, відповідно до ст. 67 КК України, судом не встановлено.

Також, судом ураховується, що обвинувачений ОСОБА_13 протягом 2024-2025 років неодноразово притягувався до адміністративної відповідальності за керування транспортним засобом у стані сп`яніння та за керування транспортним засобом особою, позбавленою права керування транспортними засобами (постановою Першотравневого районного суду м. Чернівці від 29 лютого 2024 року за ч. 1 ст. 130 КУпАП до 17000 грн штрафу та 1 року позбавлення права керування транспортним засобом; постановою Галицького районного суду м. Львова від 03 березня 2025 року за ч. 1 ст. 130 КУпАП до 17000 грн штрафу та 1 року позбавлення права керування транспортним засобом, постановою Галицького районного суду м. Львова від 27 листопада 2025 року за ч. 5 ст. 126 КУпАП до 40800 грн штрафу/Т-1 а.с.174,178-182/). Вказані обставини свідчать не про поодинокий випадок недотримання вимог закону лише 14 лютого 2026 року, а про стійку зневагу обвинуваченого ОСОБА_7 до Правил дорожнього руху, обов`язковості судових рішень та правових наслідків власної поведінки. При цьому, ОСОБА_7 був обізнаний про наявність відносно нього постанов, що набрали законних сил, та відповідно про реальну загрозу, яку така поведінка створює для життя та здоров`я інших учасників дорожнього руху, однак свідомо прийняв рішення проігнорувати як вимоги закону, так і попередні заходи впливу, застосовані відносно нього судом.

З огляду на наведене, суд приходить до переконання, що обвинувачений не зробив жодних належних висновків зі свого попереднього протиправного досвіду та не став на шлях виправлення. Зазначене вказує на підвищений ступінь його зневажливого ставлення як до суспільства, прав інших осіб на безпеку так і до обов`язку неухильно виконувати постанови суду, які набрали законної сили.

Суд при ухвалені вироку керується висновками Верховного Суду, який неодноразово зауважував, що щире каяття не повинно бути формальним, адже воно характеризує суб`єктивне ставлення винної особи до вчиненого злочину. Це ставлення виявляється у визнанні винним своєї винуватості, що насамперед повинно виражатися в намаганні особи відшкодувати завдані злочином збитки, бажанні виправити наслідки вчиненого (постанова колегії суддів Третьої судової палати Касаційного кримінального суду у складі Верховного Суду від 15 травня 2024 року в справі № 383/1269/22, провадження № 51-667км24).

Суд, беззаперечно взявши до уваги, обставини того, що ОСОБА_7 визнав себе винним, надав зізнавальні показання, публічно вибачився перед доньками потерпілого, висловив бажання надати матеріальну допомогу, одночасно вважає за необхідними зазначити й той факт, що висловлення обвинуваченим наміру надати матеріальну допомогу потерпілим не свідчить про реальну спрямованість його волі на її відшкодування. Отже, шкода потерпілим у кримінальному проваджені донькам загиблої ОСОБА_9 - ОСОБА_14 та ОСОБА_15 не відшкодована навіть частково.

За таких обставин, суд приходить до висновку, що виправлення та перевиховання ОСОБА_7 не є можливим без ізоляції від суспільства, а тому суд не вбачає підстав для застосування до нього ст.ст. 69, 75 КК України.

За сукупності вище наведених обставин, враховуючи принципи законності, справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації покарання, суд приходить до висновку про призначення основного покарання у виді позбавлення волі у межах, передбачених санкціями ч. 1 ст. 135 та ч. 2 ст. 286, ч. 1 ст. 382 КК України, яке буде необхідне й достатнє для його виправлення і попередження нових злочинів, із застосуванням положень ч. 1 ст. 70 КК України.

Також, ОСОБА_7 необхідно призначити додаткове покарання у виді позбавлення права керувати транспортними засобами наближеного до мінімального розміру, передбаченого санкцією ч. 2 ст. 286 КК України.

Запобіжний захід ОСОБА_7 у виді тримання під вартою залишити без змін та вважати його продовженим до набрання вироком законної сили.

Питання про долю речових доказів слід вирішити у відповідності до ст.100 КПК України.

Крім цього, з ОСОБА_7 на користь держави слід стягнути документально підтверджені судові витрати на загальну суму 36271 грн. 50 коп. (висновок судової інженерно-транспортної експертизи із дослідження технічного стану транспортного засобу №СЕ-19/114-26/3853-ІТ від 24.03.2026 6685,5 грн.; висновок судової інженерно-транспортної експертизи із транспортно-трасологічних досліджень визначення місця наїзду №СЕ-19/114-26/3893-ІТ від 19.03.2026 6685,5 грн.; висновок комплексної судової експертизи відео-, звукозапису та судової інженерно-транспортної експертизи із дослідження обставин та механізму ДТП №750-Е від 18.03.2026 22 900,5 грн /Т-1 а.с.163-165/).

При вирішенні цивільного позову ОСОБА_14 та ОСОБА_15 суд виходить з наступного.

Потерпілі, як цивільні позивачі, подали цивільний позов до ОСОБА_7 , в якому просять стягнути з останнього по 4000000,00 грн моральної шкоди на кожну з них /Т-1 а.с.38-40/.

Свої вимоги мотивують тим, що внаслідок ДТП загинула їх мати ОСОБА_9 . У зв`язку зі смертю матері вони переживають глибокі душевні страждання, які полягають у постійному психологічному болі, відчутті непоправної втрати, емоційної пригніченості, порушення звичного способу життя, втраті відчуття безпеки та стабільності. Вони були тісно пов`язані з матір`ю, спільно проводили час, загибла брала активну участь у їх житті, допомагала у вирішенні важливих питань. Все це свідчить проте, що їм нанесена моральна шкода. В зв`язку з наведеним, просить позов задовольнити.

ОСОБА_7 у судовому засіданні позов визнав частково, вважає, що загальний розмір моральної шкоди, яка може бути з нього стягнута, не може перевищувати 2000000,00 грн.

Частина ч.2 ст.1167 ЦК України регламентує, що моральна шкода відшкодовується незалежно від вини фізичної особи, яка її завдала, якщо шкоди завдано каліцтвом, іншим ушкодженням здоров`я або смертю фізичної особи внаслідок дії джерела підвищеної небезпеки.

Відповідно до ст. 23 ЦК України суд при визначенні розміру грошового відшкодування моральної шкоди, окрім глибини фізичних та душевних страждань, має також враховувати характер правопорушення, форму та ступінь вини особи, яка завдала моральну шкоду, а також інші обставини, які мають істотне значення.

Під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб.

При цьому розмір відшкодування моральної шкоди (немайнової) суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових витрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. Крім того, суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості.

Суд вважає, що втрата життя людини, яке відповідно до статті 3 Конституції України визнається в Україні найвищою соціальною цінністю та є особливим об`єктом кримінально-правової охорони, не може бути відшкодоване у будь-якому еквіваленті через незворотність смерті, проте шкода, заподіяна кримінальним правопорушенням, внаслідок якого настала смерть людини, може і повинна бути компенсована близьким родичам або членам сім`ї такої особи.

Суд урахував глибину фізичних та душевних страждань ОСОБА_14 та ОСОБА_15 від втрати матері, а також, взяв до уваги, що через втрату позивачки відчувають постійний психологічний біль, емоційну пригніченості, порушення звичного способу життя, що безперечно заподіяло їм непоправну по життєву моральну травму та нестерпний душевний біль.

Суд, врахувавши характер та обсяг душевних, психічних страждань ОСОБА_14 та ОСОБА_15 у зв`язку з втратою матері, істотність вимушених змін у їх житті, виходячи з принципів розумності, справедливості та співмірності прийшов до висновку, що кожній з позивачок діями ОСОБА_7 нанесена моральна шкода в розмірі 1500000,00 грн.

Отже, цивільний позов підлягає частковому задоволенню, і тому з ОСОБА_7 на користь ОСОБА_14 та ОСОБА_15 слід стягнути по 1500000,00 грн на кожну з позивачок.

Керуючись ст. 369-371, 374 КПК України, суд

УХВАЛИВ:

ОСОБА_7 визнати винуватим у вчинені кримінальних правопорушень:

- за ч. 2 ст. 286 КК України, призначивши покарання у виді 5 (п`яти) років позбавлення волі, з позбавленням права керувати транспортними засобами на строк 3 (три) роки;

- за ч. 1 ст. 135 КК України, призначивши покарання у виді 1 (одного) року 6 (шести) місяців позбавлення волі.

- за ч. 1 ст. 382 КК України призначивши покарання у виді 2 (двох) років позбавлення волі.

На підставі ч. 1 ст. 70 КК України за сукупністю кримінальних правопорушень, шляхом часткового складання призначених покарань, остаточно призначити ОСОБА_7 покарання у виді позбавлення волі на строк 5 (п`ять) років 6 (шість) місяців, приєднавши до основного покарання, призначеного за сукупністю кримінальних правопорушень, додаткове покарання у виді позбавлення права керувати транспортними засобами на строк 3 (три) роки.

Строк відбування основного покарання ОСОБА_7 обчислювати з дня ухвалення вироку, тобто з 05 жовтня 2026 року.

У строк відбування основного покарання ОСОБА_7 зарахувати строк попереднього ув`язнення з 17 лютого 2026 року по 05 жовтня 2026 року з розрахунку день за день.

Строк відбуття додаткового покарання у виді позбавлення права керувати транспортними засобами обчислювати з дня відбуття основного покарання у виді позбавлення волі.

Стягнути з ОСОБА_7 на користь держави судові витрати в розмірі 36271 (тридцять шість тисяч двісті сімдесят одна) гривня 50 коп.

Речові докази:

фрагмент пластикової решітки /Т-1 а.с.195/ - знищити;

реєстраційний номерний знак « НОМЕР_1 »; автомобіль марки автомобіль «BMW X1», р.н. НОМЕР_1 /Т-1 а.с.195,204/ - повернути власнику майна ОСОБА_16 ;

мобільний телефон марки «IPhone SE», темного кольору, IMEI: НОМЕР_4 , IMEI2: НОМЕР_5 , який поміщено у спец пакет CRL 1090655, який належить ОСОБА_7 /Т-1 а.с.200/ - залишити в камері зберігання речових доказів ГУНП у Львівській області (номер книги обліку речових доказів: 559, порядковий номер: 725) до виконання вироку суду в частині задоволених вимог цивільного позову ОСОБА_14 , ОСОБА_15 .

Цивільний позов ОСОБА_14 , ОСОБА_15 до ОСОБА_7 про стягнення моральної шкоди задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_7 , ( АДРЕСА_4 ; РНОКПП: НОМЕР_6 ) на користь ОСОБА_14 ( АДРЕСА_5 ; РНОКПП: НОМЕР_7 ) - 1500000 (один мільйон п`ятсот тисяч) гривень 00 коп. моральної шкоди.

Стягнути з ОСОБА_7 , ( АДРЕСА_4 ; РНОКПП: НОМЕР_6 ) на користь ОСОБА_15 ( АДРЕСА_6 ; РНОКПП: НОМЕР_8 ) - 1500000 (один мільйон п`ятсот тисяч) гривень 00 коп. моральної шкоди.

У решті вимог позову відмовити.

Скасувати арешт майна, накладений ухвалами слідчого судді Галицького районного суду м. Львова від 16 лютого 2026 року № 461/1301/26 (провадження № 1-кс/461/871/26) від 16 лютого 2026 року № 461/1301/26 (провадження № 1-кс/461/872/26).

Арешт майна накладений ухвалою слідчого судді Галицького районного суду м. Львова від 18 лютого 2026 року № 461/1301/26 (провадження № 1-кс/461/951/26) на мобільний телефон марки «IPhone SE», залишити без змін з метою забезпечення виконання вироку суду в частині задоволених вимог цивільного позову.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Вирок може бути оскаржений шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення учасниками процесу до Львівського апеляційного суду через Залізничний районний суд м. Львова.

Роз`яснити учасникам кримінального провадження їх права на ознайомлення із журналом судового засідання і поданням на нього письмових зауважень, а також на отримання копії вироку.

Суддя:

Оригінал вироку.