Рішення № 140324406, 05.10.2026, Хмельницький окружний адміністративний суд

Справа № 560/21803/25

РІШЕННЯ

іменем України

05 жовтня 2026 рокум. ХмельницькийХмельницький окружний адміністративний суд в особі головуючого-судді Печеного Є.В., розглянувши адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Сумській області , Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити дії,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 (далі - позивачка) звернулася до суду з позовом, у якому просить: визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Сумській області (далі - відповідач 1, ГУ ПФУ) від 15.10.2025 №220650007221 щодо відмови у переведенні її на пенсію у зв`язку з втратою годувальника на підставі статті 37 Закону України «Про державну службу»; зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області (далі - відповідач 2, ГУ ПФУ) перевести її з 08.10.2025 з пенсії у зв`язку з втратою годувальника, призначеної відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», на пенсію у зв`язку з втратою годувальника відповідно до статті 37 Закону України «Про державну службу» №3723-XII, здійснити нарахування та виплату пенсії у розмірі 70% заробітної плати, зазначеної в довідці Кам`янець-Подільського об`єднаного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області №1842/06 від 31.01.2018.

Ухвалою суду від 23.12.2025 відкрито провадження в адміністративній справі; ухвалено розглянути справу за правилами спрощеного позовного провадження.

Згідно із позовною заявою, позивачка позовні вимоги підтримує та просить їх задовольнити повністю з огляду на таке.

Вказує, що її померлий чоловік, ОСОБА_2 , отримував пенсію за нормами Закону України «Про державну службу» від 16.12.1993 №3723-XII, а позивачці призначено пенсію у зв`язку з втратою годувальника відповідно до Закону №1058-IV.

Зазначає, що 08.10.2025 звернулася із заявою про переведення на пенсію у зв`язку з втратою годувальника відповідно до Закону №3723-XII.

Позивачка вважає, що відповідач 1 неправильно застосував Закон України «Про державну службу» від 10.12.2015 №889-VIII та не врахував, що цим Законом збережено дію статті 37 Закону №3723-XII для окремих категорій осіб.

На думку позивачки, оскільки її чоловік отримував пенсію державного службовця, члени його сім`ї мають право на пенсію у зв`язку з втратою годувальника за статтею 37 Закону №3723-XII.

Позивачка також зазначає, що пенсія померлого чоловіка була обчислена із заробітку, зазначеного у довідці Кам`янець-Подільського об`єднаного управління ПФУ в Хмельницькій області №1842/06 від 31.01.2018, тому пенсія у зв`язку з втратою годувальника має бути визначена у розмірі 70% такої заробітної плати.

Відповідно до відзиву на позов, ГУ ПФУ в Сумській області проти позову заперечує повністю.

Відповідач 1 зазначає, що позивачка перебуває на обліку в ГУ ПФУ в Хмельницькій області та отримує пенсію у зв`язку з втратою годувальника відповідно до Закону №1058-IV.

Стверджує, що 08.10.2025 вона звернулася із заявою про перехід на інший вид пенсії - на пенсію згідно із Законом України «Про державну службу».

ГУ ПФУ в Сумській області вважає, що Законом №889-VIII не передбачено право на призначення пенсії у зв`язку з втратою годувальника, тому підстав для переходу на таку пенсію немає.

Також відповідач 1 посилається на постанову Верховного Суду від 23.07.2024 у справі №280/3308/23 щодо застосування законодавства, чинного на момент прийняття адміністративного акта.

Окремо відповідач 1 зазначає, що у разі задоволення позову судові витрати мають бути стягнуті за рахунок Державного бюджету України, а не за рахунок коштів Пенсійного фонду України.

За відзивом на позов, ГУ ПФУ в Хмельницькій області також заперечує проти задоволення позову повністю.

Відповідач 2 визнає, що чоловік позивачки отримував пенсію відповідно до статті 37 Закону №3723-XII, а позивачка 08.10.2025 звернулася із заявою щодо переведення з пенсії у зв`язку з втратою годувальника, призначеної за Законом №1058-IV, на пенсію у зв`язку з втратою годувальника згідно із Законом України «Про державну службу».

Разом із тим, ГУ ПФУ в Хмельницькій області вважає, що пункти 10 і 12 розділу XI «Прикінцеві та перехідні положення» Закону №889-VIII передбачають лише право на пенсію за віком, а пенсія у зв`язку з втратою годувальника за цим Законом не передбачена.

Також відповідач 2 зазначає, що суд не може підміняти орган Пенсійного фонду, оскільки обчислення стажу, призначення та виплата пенсії належать до функцій органів ПФУ, а зобов`язання судом здійснити переведення є втручанням у дискреційні повноваження.

У відзиві на позов ГУ ПФУ в Хмельницькій області заявлене клопотання провести розгляд справи в судовому засіданні з викликом (повідомленням) сторін та повідомити про час та місце розгляду справи з метою участі в судовому засіданні представника управління.

Вирішуючи клопотання відповідача 2, суд виходить із такого.

Відповідно до ч.ч. 1,2 ст. 12 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), адміністративне судочинство здійснюється за правилами, передбаченими цим Кодексом, у порядку позовного провадження (загального або спрощеного). Спрощене позовне провадження призначене для розгляду справ незначної складності та інших справ, для яких пріоритетним є швидке вирішення справи.

Згідно з ч.ч. 5-7 ст. 262 КАС України, суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.

Суд може відмовити в задоволенні клопотання сторони про розгляд справи в судовому засіданні з повідомленням сторін: 1) у випадках, визначених статтею 263 цього Кодексу; 2) якщо характер спірних правовідносин та предмет доказування у справі незначної складності не вимагають проведення судового засідання з повідомленням сторін для повного та всебічного встановлення обставин справи.

Клопотання про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін відповідач має подати в строк для подання відзиву, а позивач - разом з позовом або не пізніше п`яти днів з дня отримання відзиву.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 263 КАС України, суд розглядає за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) справи щодо оскарження фізичними особами рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень щодо обчислення, призначення, перерахунку, здійснення, надання, одержання пенсійних виплат, соціальних виплат непрацездатним громадянам, виплат за загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням, виплат та пільг дітям війни, інших соціальних виплат, доплат, соціальних послуг, допомоги, захисту, пільг.

Суд вказує на те, що справа № 560/21803/25 відноситься до справ, передбачених п. 2 ч. 1 ст. 263 КАС України.

Окрім того, із матеріалів справи вбачається, що фактичні обставини у цій справі підтверджуються письмовими доказами, наявними в справі.

Необхідності в отриманні додаткових доказів, які могли б бути здобуті лише шляхом проведення судового засідання з заслуховуванням усних пояснень учасників справи, судом не встановлено.

Відповідач 2 у клопотанні не зазначив жодних конкретних обставин, які неможливо було б з`ясувати в письмовому провадженні та які вимагали б обов`язкового проведення судового засідання.

Разом з тим, суд вказує на те, що у спрощеному позовному провадженні права сторін не обмежені: вони можуть подавати письмові пояснення, докази, клопотання, заперечення тощо, реалізуючи свої процесуальні права, передбачені статтями 44, 47, 159 КАС України.

З урахуванням характеру спірних правовідносин, предмета доказування, а також того, що всі істотні обставини підтверджуються письмовими доказами, наявними у матеріалах справи, суд доходить висновку, що для повного та всебічного встановлення обставин справи не вимагається проведення судового засідання з повідомленням (викликом) сторін.

З огляду на викладене, клопотання відповідача 2 є необґрунтованим та задоволенню не підлягає.

Дослідивши матеріали справи, суд встановив такі обставини.

Позивачка - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , 16.09.2025 зверталася до територіальних органів Пенсійного фонду України щодо призначення пенсії у зв`язку з втратою годувальника.

У заяві про призначення/перерахунок пенсії зазначено вид пенсії - у разі втрати годувальника.

ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , помер ІНФОРМАЦІЯ_3 .

Державна реєстрація смерті здійснена 08.09.2025, актовий запис №426, свідоцтво серії НОМЕР_1 .

У матеріалах пенсійної справи наявні відомості про ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , яка зазначена як утриманець, категорія утриманця - донька.

З довідки про зареєстрованих у житловому приміщенні осіб станом на 15.09.2025 вбачається, що за адресою позивачки зареєстровані, зокрема, ОСОБА_1 та ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_4 .

Матеріалами пенсійної справи підтверджується, що до смерті ОСОБА_2 отримував пенсію за Законом України «Про державну службу»: у розрахунку зазначено вид пенсії - 131 Пенсія по інвалідності, умови призначення - ЗУ «Про державну службу», середньомісячний заробіток - 24203,84000 грн, дата перерахунку - 01.03.2025.

У цьому ж розрахунку зазначено, що страховий стаж померлого становив 37 років 10 місяців 10 днів, у тому числі стаж державної служби за посадами статті 25 Закону №3723-XII - 25 років 3 місяці 5 днів.

У матеріалах пенсійної справи міститься рішення від 02.10.2025 про призначення ОСОБА_1 пенсії у зв`язку з втратою годувальника за Законом №1058-IV.

У цьому рішенні заявником зазначена ОСОБА_1 , вид пенсії - пенсія в разі втрати годувальника, умови призначення - Закон України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».

08.10.2025 позивачка звернулася до ГУ ПФУ в Хмельницькій області із заявою, яка зареєстрована за №2667.

У розписці-повідомленні зазначено, що прийнято заяву про призначення/перерахунок пенсії, паспорт/ID-картку, довідку про присвоєння ідентифікаційного номера та документи про місце проживання.

Із рішення ГУ ПФУ в Сумській області від 15.10.2025 №220650007221 вбачається, що під час розгляду заяви відповідач використовував документи електронної пенсійної справи та встановив, що ОСОБА_1 призначено пенсію у зв`язку з втратою годувальника за Законом №1058-IV з 07.09.2025.

Рішенням ГУ ПФУ в Сумській області від 15.10.2025 №220650007221 позивачці відмовлено у проведенні перерахунку відповідно до заяви від 08.10.2025.

У цьому рішенні відповідач зазначив, що Законом України «Про державну службу» від 06.08.2020 №889-VIII не передбачено право на призначення пенсії у зв`язку з втратою годувальника, тому підстав для переходу на таку пенсію немає.

Суд зазначає, що Закон України «Про державну службу» №889-VIII прийнятий 10.12.2015, однак неточність у даті Закону, зазначена в оскаржуваному рішенні, не змінює змісту мотиву відмови: відповідач виходив із того, що Закон №889-VIII не передбачає права на пенсію у зв`язку з втратою годувальника.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд виходить із такого.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно із ч. 2 ст. 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Також суд вказує на те, що адміністративний суд перевіряє рішення, дії чи бездіяльність суб`єктів владних повноважень ретроспективно, тобто зважаючи на ті обставини, які існували у минулому на момент прийняття оспорюваного рішення, вчинення дій або бездіяльності.

Отже, суд, оцінюючи оспорювані рішення, дії або бездіяльність виходить лише з тих мотивів, якими керувався суб`єкт владних повноважень при прийнятті рішень, вчиненні дій або бездіяльності.

Такий підхід неодноразово відображений у практиці Верховного Суду при вирішенні публічно-правових спорів, зокрема, у постанові від 21.05.2019 у справі № 0940/1240/18.

За ч. 2 ст. 77 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Суб`єкт владних повноважень повинен подати суду всі наявні у нього документи та матеріали, які можуть бути використані як докази у справі.

Станом на 15.10.2025 Закон України «Про державну службу» від 10.12.2015 №889-VIII (далі - Закон №889-VIII у редакції, чинній станом на дату виникнення спірних правовідносин) не містив самостійної норми, яка регулює призначення пенсії у зв`язку з втратою годувальника.

Водночас пунктом 2 розділу XI «Прикінцеві та перехідні положення» Закону №889-VIII визнані такими, що втратили чинність, зокрема: Підпункт 1 пункту 2 розділу XI визнано таким, що не відповідає Конституції України (є неконституційним) у тім, що він унеможливив перерахунок розмірів пенсій, призначених на підставі статті 37 Закону України „Про державну службу" від 16 грудня 1993 року № 3723-XII, згідно з Рішенням Конституційного Суду № 3-р/2022 від 23.12.2022. Підпункт 1 пункту 2 розділу XI втрачає чинність через три місяці з дня припинення чи скасування в Україні воєнного стану, введеного Указом Президента України „Про введення воєнного стану в Україні" від 24 лютого 2022 року № 64/2022 зі змінами Закон України "Про державну службу" (Відомості Верховної Ради України, 1993 р., № 52, ст. 490 із наступними змінами), крім статті 37, що застосовується до осіб, зазначених у пунктах 10 і 12 цього розділу.

Пункт 10 розділу XI Закону №889-VIII встановлює, що державні службовці, які на день набрання чинності цим Законом займають посади державної служби та мають не менш як 10 років стажу на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державних службовців, визначених статтею 25 Закону України "Про державну службу" (Відомості Верховної Ради України, 1993 р., № 52, ст. 490 із наступними змінами) та актами Кабінету Міністрів України, мають право на призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону України "Про державну службу" (Відомості Верховної Ради України, 1993 р., № 52, ст. 490 із наступними змінами) у порядку, визначеному для осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців.

Пункт 12 розділу XI Закону №889-VIII передбачає, що для осіб, які на день набрання чинності цим Законом мають не менш як 20 років стажу на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державної служби, визначених статтею 25 Закону України "Про державну службу" (Відомості Верховної Ради України, 1993 р., № 52, ст. 490 із наступними змінами) та актами Кабінету Міністрів України, зберігається право на призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону України "Про державну службу" (Відомості Верховної Ради України, 1993 р., № 52, ст. 490 із наступними змінами) у порядку, визначеному для осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців.

Частина десята статті 37 Закону України «Про державну службу» від 16.12.1993 № 3723-XII (далі - Закон №3723-XII у редакції, чинній станом на дату виникнення спірних правовідносин) передбачає, що у разі смерті особи у період перебування на державній службі за наявності у померлого годувальника стажу державної служби не менше 10 років непрацездатним членам сім`ї померлого годувальника, які були на його утриманні (при цьому дітям - незалежно від того, чи були вони на утриманні померлого годувальника), призначається пенсія у зв`язку з втратою годувальника на одного непрацездатного члена сім`ї у розмірі 70 відсотків суми заробітної плати померлого годувальника, з якої було сплачено єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, а до 1 січня 2011 року - страхові внески на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування, а на двох і більше членів сім`ї - 90 відсотків. До непрацездатних членів сім`ї належать особи, зазначені у статті 36 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування".

Частина одинадцята статті 37 Закону №3723-XII передбачає, що право на призначення пенсії у зв`язку з втратою годувальника на умовах, передбачених частиною десятою цієї статті, мають також непрацездатні члени сім`ї померлої особи, яка отримувала або мала право на пенсію за цим Законом.

Відповідно до частини третьої статті 45 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 № 1058-IV (далі - Закон №1058-IV, у редакції станом на дату виникнення спірних правовідносин), переведення з одного виду пенсії на інший здійснюється з дня подання заяви на підставі документів про страховий стаж, заробітну плату (дохід) та інших документів, що знаходяться на час переведення з одного виду пенсії на інший в пенсійній справі, а також додаткових документів, одержаних органами Пенсійного фонду.

При переведенні з одного виду пенсії на інший за бажанням особи може враховуватися заробітна плата (дохід) за періоди страхового стажу, зазначені в частині першій статті 40 цього Закону, із застосуванням показника середньої заробітної плати (доходу), який враховувався під час призначення (попереднього перерахунку) попереднього виду пенсії.

Якщо особа після призначення пенсії по інвалідності продовжувала працювати і набула не менш як 24 місяці страхового стажу після призначення пенсії (попереднього перерахунку пенсії без урахування перерахунку, передбаченого абзацом п`ятим частини четвертої статті 42 цього Закону) незалежно від перерв у роботі, під час переведення вперше з пенсії по інвалідності на пенсію за віком застосовується середня заробітна плата (дохід), визначена (визначений) частиною другою статті 40 цього Закону для призначення пенсії.

Відповідно до пунктів 4.2, 4.3 розділу IV Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005 №22-1 Про затвердження Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" (у редакції, чинній станом на дату виникнення спірних правовідносин), при прийманні документів працівник структурного підрозділу, який здійснює прийом та обслуговування осіб: ідентифікує заявника (його представника); надає інформацію щодо умов та порядку призначення (перерахунку) пенсії; реєструє заяву, перевіряє зміст і належне оформлення наданих документів, відповідність викладених у них відомостей про особу даним паспорта; уточнює інформацію про факт роботи (навчання, служби, підприємницької діяльності) і про інші періоди діяльності до 01 січня 2004 року, що можуть бути зараховані до страхового стажу. У разі необхідності роз`яснює порядок підтвердження страхового стажу, повідомляє про право особи на здійснення доплати до мінімального страхового внеску відповідно до частини третьої статті 24 Закону, та/або на добровільну участь у системі загальнообов`язкового пенсійного страхування; проводить опитування свідків для підтвердження стажу відповідно до пунктів 17-19 Порядку підтвердження наявного стажу роботи. Опитування свідків проводиться згідно із пунктом 12 Порядку підтвердження періодів роботи, що зараховуються до стажу для призначення пенсії; з`ясовує наявніcть у заявника особливого (особливих) статусу (статусів), особливих заслуг, інших обставин, які можуть бути підставою для встановлення підвищень, надбавок, доплат; повідомляє про необхідність дооформлення документів або надання додаткових документів у тримісячний строк з дня подання заяви про призначення пенсії, у разі неналежного оформлення поданих документів або відсутності необхідних документів; сканує документи. На створені електронні копії накладає кваліфікований електронний підпис; надсилає запити про отримання необхідних відомостей з відповідних державних електронних інформаційних реєстрів, систем або баз даних згідно з пунктом 2.28 розділу II цього Порядку; повідомляє про можливості подавати заяви через вебпортал або засобами Порталу Дія; видає особі або посадовій особі розписку із зазначенням дати прийняття заяви, переліку одержаних і відсутніх документів, строку подання додаткових документів для призначення пенсії та пам`ятку пенсіонеру (додаток 7). Скановані розписка та пам`ятка пенсіонеру зберігаються в електронній пенсійній справі; повідомляє особу, у вибраний нею спосіб, про відсутність відомостей або/та наявність розбіжностей у відповідних інформаційних реєстрах, системах або базах даних та строки подання необхідних документів для призначення пенсії, не пізніше двох робочих днів після отримання відповідної інформації.

Після реєстрації заяви та сканування копій документів засобами програмного забезпечення за принципом екстериторіальності визначається структурний підрозділ органу, що призначає пенсію, який формує атрибути сканованих документів (із зазначенням часу їх створення), електронну пенсійну справу.

Створення та обробка документів здійснюється із накладенням кваліфікованого електронного підпису працівників, відповідальних за здійснення операцій.

Рішення за результатами розгляду заяви підписується керівником органу, що призначає пенсію (іншою посадовою особою, визначеною відповідно до наказу керівника органу, що призначає пенсію, щодо розподілу обов`язків), та зберігається в електронній пенсійній справі особи.

Рішення за результатами розгляду заяви та поданих документів органом, що призначає пенсію, приймається не пізніше 10 днів після надходження заяви.

Цей строк може бути продовжено за рішенням керівника органу, що призначає пенсію, на строк проведення додаткової перевірки достовірності відомостей про осіб, які підлягають загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню, умов їх праці та інших відомостей, передбачених законодавством, для визначення права на пенсію, але не більше ніж на 15 днів.

Працівник органу, що призначає пенсію, не розглядає документи та звернення щодо пенсійного забезпечення щодо себе, другого з подружжя, батька, матері, вітчима, мачухи, сина, дочки, пасинка, падчерки, рідного та двоюрідного брата, рідної та двоюрідної сестри, рідного брата та сестри дружини (чоловіка), племінника, племінниці, рідного дядька, рідної тітки, діда, баби, прадіда, прабаби, внука, внучки, правнука, правнучки, зятя, невістки, тестя, тещи, свекра, свекрухи, батька та матері дружини (чоловіка) сина (дочки), усиновлювача чи усиновленого, опікуна чи піклувальника, особи, яка перебуває під опікою або піклуванням працівника.

Страховий стаж обчислюється по місяць, що передує місяцю подання особою відповідної заяви (досягнення особою пенсійного віку, передбаченого частиною першою статті 26 Закону, - у разі автоматичного призначення пенсії за віком (без звернення особи)).

У разі якщо відомості про нарахування та сплату єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування за місяць, що передує місяцю подання особою заяви про призначення, переведення з одного виду пенсії на інший, перерахунок пенсії згідно з абзацами першим-третім частини четвертої статті 42 Закону або досягнення особою пенсійного віку, передбаченого частиною першою статті 26 Закону,- у разі автоматичного призначення пенсії за віком (без звернення особи), надійшли протягом чотирьох місяців з дня звернення особи відповідно за призначенням, переведенням з одного виду пенсії на інший, перерахунком пенсії або у разі автоматичного призначення пенсії за віком (без звернення особи) - досягнення особою пенсійного віку, передбаченого частиною першою статті 26 Закону, орган, що призначає пенсію, протягом місяця з дня надходження цих відомостей, переглядає прийняте рішення. При цьому, якщо за результатами перегляду рішення про призначення пенсії її розмір зменшився, виплата пенсії в новому розмірі здійснюється з місяця, наступного за місяцем надходження відомостей. Рішення про перерахунок пенсії переглядається на найбільш вигідних умовах відповідно до абзаців першого-третього частини четвертої статті 42 Закону.

У разі відсутності на дату призначення пенсії даних про середню заробітну плату (дохід) в Україні, з якої сплачено страхові внески та яка відповідно до Закону враховується для обчислення пенсій, протягом місяця після визначення Пенсійним фондом України цього показника здійснюється перерахунок пенсії. При цьому, якщо у разі проведення перерахунку пенсії її розмір зменшився, виплата пенсії в новому розмірі проводиться з місяця, наступного за місяцем визначення Пенсійним фондом України цього показника.

За результатами розгляду заяви про працевлаштування (звільнення), початок (припинення) діяльності, пов`язаної з отриманням доходу, що є базою нарахування єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, до якої не додано документи про працевлаштування/ звільнення, або відсутні відомості в реєстрі застрахованих осіб, в електронну пенсійну справу вноситься інформація про факт працевлаштування / звільнення особи.

Після надходження відомостей про трудову діяльність особи перерахунок пенсії здійснюється протягом місяця з дня надходження цих відомостей у строки, визначені частиною четвертою статті 45 Закону.

Щодо реального предмета публічно-правового спору в цій справі, суд зазначає про таке.

У цій справі реальним публічно-правовим спором є спір щодо правомірності рішення ГУ ПФУ в Сумській області від 15.10.2025 №220650007221, яким позивачці відмовлено у переведенні пенсії у зв`язку з втратою годувальника відповідно до статті 37 Закону №3723-XII.

Саме ГУ ПФУ в Сумській області за принципом екстериторіальності розглянуло заяву позивачки від 08.10.2025 та прийняло рішення по суті цієї заяви.

Отже, саме це головне управління є належним відповідачем у частині вимог про скасування рішення та усунення наслідків протиправної відмови.

ГУ ПФУ в Хмельницькій області є органом, до якого позивачка звернулася із заявою та в якому сформовані матеріали пенсійної справи, однак матеріали справи не містять рішення цього органу про відмову в переведенні позивачки на пенсію за статтею 37 Закону №3723-XII.

Із приводу меж судової перевірки в цій справі, суд вказує на таке.

Суд перевіряє правомірність оскаржуваного рішення відповідача 1 ретроспективно - з огляду на ті обставини та те правове регулювання, які існували на момент його прийняття, тобто станом на 15.10.2025.

Такий підхід узгоджується з висновком Верховного Суду, викладеним у постанові від 23.07.2024 у справі №280/3308/23, відповідно до якого суб`єкт владних повноважень має застосовувати законодавче регулювання, чинне на момент прийняття рішення, якщо інше не передбачено законом або якщо суб`єкт не діє за межами встановлених строків.

Цю постанову суд застосовує лише щодо принципу дії закону у часі, а не як правовий висновок щодо пенсії за статтею 37 Закону №3723-XII.

Водночас, суд оцінює рішення суб`єкта владних повноважень саме з тих мотивів, які наведені в оскаржуваному рішенні.

Так, у цій справі ГУ ПФУ в Сумській області відмовило позивачці не через відсутність документів, не через відсутність статусу непрацездатного члена сім`ї, не через відсутність у померлого стажу державної служби, а виключно з мотиву того, що Закон №889-VIII не передбачає права на пенсію у зв`язку з втратою годувальника.

Щодо обов`язку доказування в цій справі, суд виходить із таких міркувань.

Позивачка повинна була довести обставини, з якими пов`язує порушення свого права: факт звернення із заявою, наявність оскаржуваного рішення, факт смерті годувальника, обставини призначення пенсії у зв`язку з втратою годувальника, а також обставини, які свідчать про отримання померлим пенсії за Законом №3723-XII.

Такі обставини підтверджені матеріалами справи: розпискою-повідомленням від 08.10.2025, рішенням від 15.10.2025 №220650007221, свідоцтвом про смерть, пенсійними розрахунками щодо померлого годувальника та пенсійними матеріалами щодо призначеної пенсії у зв`язку з втратою годувальника.

Відповідач 1, відповідно до частини другої статті 77 КАС України, мав довести правомірність рішення від 15.10.2025 №220650007221.

Однак відповідач 1 не довів правомірності єдиного мотиву відмови, оскільки відсутність самостійної норми про пенсію у зв`язку з втратою годувальника в Законі №889-VIII не виключає застосування статті 37 Закону №3723-XII, якщо право на таку пенсію збережено через розділ XI Закону №889-VIII.

Із приводу права на пенсію у зв`язку з втратою годувальника за статтею 37 Закону №3723-XII, суд зазначає про таке.

Так, суд встановив, що померлий годувальник ОСОБА_2 отримував пенсію відповідно до Закону України «Про державну службу» від 10.12.2015 № 889-VIII.

Ця обставина визнається відповідачами та підтверджується матеріалами пенсійної справи.

Матеріали пенсійної справи також підтверджують, що у померлого був стаж державної служби за посадами статті 25 Закону №3723-XII - 25 років 3 місяці 5 днів.

Отже, станом на час смерті ОСОБА_2 був особою, яка отримувала пенсію за Законом №3723-XII.

Відповідно до частини одинадцятої статті 37 Закону №3723-XII непрацездатні члени сім`ї померлої особи, яка отримувала або мала право на пенсію за цим Законом, мають право на пенсію у зв`язку з втратою годувальника на умовах частини десятої цієї статті.

Верховний Суд у постанові від 31.05.2021 у справі №569/10026/16-а дійшов висновку, що спір про відмову в переведенні на пенсію у зв`язку з втратою годувальника відповідно до статті 37 Закону №3723-XII має вирішуватися з урахуванням того, що право на призначення такої пенсії мають непрацездатні члени сім`ї померлої особи, яка отримувала або мала право на пенсію за цим Законом.

У постанові від 13.01.2022 у справі №681/1009/17 Верховний Суд також розглядав спір, у якому орган Пенсійного фонду відмовив дітям годувальника у пенсії у зв`язку з втратою годувальника за статтею 37 Закону №3723-XII з мотивів набрання чинності Законом №889-VIII.

Так, Верховний Суд підтвердив необхідність застосування статті 37 Закону №3723-XII за наявності передбачених цією нормою умов.

Аналогічний підхід також відображений у постанові Верховного Суду від 25.05.2022 у справі №409/2218/17, у якій Верховний Суд навів частину одинадцяту статті 37 Закону №3723-XII та зазначив, що право на призначення пенсії у зв`язку з втратою годувальника мають непрацездатні члени сім`ї померлої особи, яка отримувала або мала право на пенсію за цим Законом.

Правовий висновок Верховного Суду від 09.11.2018 у справі №236/3193/16-а суд враховує як аналогічний висновок щодо застосування статті 37 Закону №3723-XII до членів сім`ї померлої особи, яка мала право на відповідну пенсію; цей правовий висновок також неодноразово повторений Верховним Судом у його подальшій практиці.

Тому висновок ГУ ПФУ в Сумській області про те, що після набрання чинності Законом №889-VIII пенсія у зв`язку з втратою годувальника за статтею 37 Закону №3723-XII не може бути призначена, є помилковим.

Щодо дискреційних повноважень пенсійних органів, суд вказує на таке.

ГУ ПФУ в Хмельницькій області зазначає, що суд не може підміняти орган Пенсійного фонду України та втручатися в дискреційні повноваження.

Суд не погоджується з цим доводом у частині вимоги про переведення пенсії відповідно до статті 37 Закону №3723-XII.

Так, оскаржуване рішення відповідача 1 не містить посилань на відсутність документів, необхідних для вирішення заяви; не містить висновку про відсутність стажу державної служби у померлого; не містить висновку про те, що позивачка або член сім`ї померлого годувальника не належать до кола осіб, які можуть отримувати пенсію у зв`язку з втратою годувальника; не містить висновку про недостовірність пенсійних матеріалів.

Єдиним мотивом відмови є неправильне тлумачення відповідачем 1 норм права.

Оскільки відповідач 1 відмовив виключно з мотиву неможливості застосування статті 37 Закону №3723-XII після набрання чинності Законом №889-VIII, а інші обставини - отримання померлим пенсії за Законом №3723-XII, наявність пенсії у зв`язку з втратою годувальника, звернення із заявою 08.10.2025 - підтверджені матеріалами справи та не заперечуються відповідачами, суд не вбачає підстав для зобов`язання відповідача 1 повторно розглянути заяву позивачки.

У спірних правовідносинах відповідач 1 не має свободи розсуду щодо вибору між кількома правомірними рішеннями.

Належним способом захисту є зобов`язання пенсійного органу, який прийняв оскаржуване рішення, перевести пенсію позивачки на запитуваний нею вид пенсії.

Такий спосіб захисту відповідає частині четвертій статті 245 КАС України, оскільки для прийняття рішення на користь позивачки виконані умови, визначені законом, а прийняття рішення в цій частині не передбачає права відповідача 1 діяти на власний розсуд.

Із приводу належного відповідача за вимогою про переведення, суд виходить із таких міркувань.

Позивачка просить зобов`язати здійснити переведення саме ГУ ПФУ в Хмельницькій області.

Однак матеріали справи свідчать, що заяву від 08.10.2025 за принципом екстериторіальності розглянуло та рішення по суті прийняло ГУ ПФУ в Сумській області.

Саме його рішення від 15.10.2025 №220650007221 є предметом судового контролю в цій справі.

Тому належним суб`єктом, якого слід зобов`язати усунути наслідки протиправної відмови, є ГУ ПФУ в Сумській області.

Зобов`язання саме цього відповідача перевести пенсію позивачки на пенсію за статтею 37 Закону №3723-XII хоча й відрізняється від формально заявленого способу захисту до ГУ ПФУ в Хмельницькій області, однак відповідає реальному змісту спору.

Такий вихід за межі позовних вимог є необхідним для ефективного захисту порушеного права відповідно до частини другої статті 9 КАС України.

Щодо дати переведення, суд зазначає про таке.

Заява позивачки про перехід на пенсію за Законом України «Про державну службу» подана 08.10.2025, що прямо зазначено в оскаржуваному рішенні та підтверджується матеріалами справи.

Відповідно до змісту частини третьої статті 45 Закону №1058-IV, переведення з одного виду пенсії на інший здійснюється з дня подання заяви.

Суд враховує, що позивачці вже була призначена пенсія у зв`язку з втратою годувальника за Законом №1058-IV з 07.09.2025, однак предметом цієї справи є не первинне призначення пенсії у зв`язку з втратою годувальника, а саме переведення пенсії на пенсію відповідно до статті 37 Закону №3723-XII за заявою від 08.10.2025.

Отже, переведення має бути здійснене з 08.10.2025.

Підстав для визначення іншої дати переведення суд не встановив.

Із приводу вимог про нарахування та виплату пенсії у конкретному розмірі, суд вказує на таке.

Позивачка також просить зобов`язати ГУ ПФУ в Хмельницькій області здійснити нарахування та виплату пенсії у розмірі 70% заробітної плати, зазначеної в довідці №1842/06 від 31.01.2018.

Суд зазначає, що ці вимоги є передчасними.

Так, на момент звернення до суду та до ухвалення цього рішення відповідач 1 не приймав рішення про переведення пенсії позивачки на пенсію за статтею 37 Закону №3723-XII, а тому не виник окремий спір щодо правильності обчислення, нарахування чи виплати такої пенсії.

Водночас, суд не може виходити з припущення, що після виконання рішення суду про переведення пенсії позивачки на пенсію за статтею 37 Закону №3723-XII пенсійний орган не здійснить належні дії щодо її обчислення, нарахування та виплати.

Тому в цій частині позовні вимоги задоволенню не підлягають з огляду на їх передчасність.

У той же час, така відмова не позбавляє позивачку права звернутися до суду в майбутньому, якщо після переведення на пенсію за статтею 37 Закону №3723-XII відповідний територіальний орган Пенсійного фонду України неправильно визначить розмір пенсії, не здійснить нарахування чи не проведе виплату.

З огляду на викладене вище, за результатами розгляду справи, суд дійшов до таких висновків.

Рішення ГУ ПФУ в Сумській області від 15.10.2025 №220650007221 є протиправним, оскільки ґрунтується на неправильному застосуванні норм матеріального права.

Матеріали справи підтверджують, що померлий годувальник отримував пенсію за Законом №3723-XII, а позивачка звернулася із заявою про переведення пенсії у зв`язку з втратою годувальника відповідно до статті 37 цього Закону.

Відповідачі не довели, що на момент прийняття оскаржуваного рішення існували інші правові або фактичні підстави для відмови.

Належним способом захисту є визнання протиправним та скасування рішення ГУ ПФУ в Сумській області від 15.10.2025 №220650007221 і зобов`язання цього територіального управління перевести з 08.10.2025 пенсію у зв`язку з втратою годувальника, призначену ОСОБА_1 за Законом №1058-IV, на пенсію у зв`язку з втратою годувальника відповідно до статті 37 Закону №3723-XII.

Водночас, вимоги про нарахування та виплату конкретного розміру пенсії є передчасними, оскільки такі дії мають вчинятися після переведення позивачки на відповідний вид пенсії.

Інші аргументи сторін не спростовують висновків суду за результатами розгляду справи, які зазначені вище.

Щодо інших доводів сторін, то суд також зазначає, що, відповідно до пункту 30 рішення Європейського Суду з прав людини у справі «Hirvisaari v. Finland» від 27 вересня 2001 року, рішення судів повинні достатнім чином містити мотиви, на яких вони базуються для того, щоб засвідчити, що сторони були заслухані, та для того, щоб забезпечити нагляд громадськості за здійсненням правосуддя .

У рішенні ЄСПЛ по справі «Ґарсія Руіз проти Іспанії», заява № 30544/96, п. 26, ECHR 1999-1, Суд зазначив, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід.

Згідно п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін.

Щодо розподілу судових витрат в цій справі, суд зазначає про таке.

Позивачка сплатила судовий збір у сумі 1211,20 грн, що підтверджується квитанцією, наявною в матеріалах справи.

Суд вважає, що заявлені позовні вимоги є взаємопов`язаними: вимога про скасування оскаржуваного рішення відповідача 1 є передумовою для застосування похідного способу захисту у вигляді зобов`язання вчинити дії.

Отже, судовий збір сплачений у належному розмірі.

З огляду на часткове задоволення позову судовий збір підлягає стягненню на користь позивачки за рахунок бюджетних асигнувань відповідача, рішення якого визнано протиправним, - ГУ ПФУ в Сумській області.

Керуючись статтями 6, 72-77, 139, 244, 246, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов ОСОБА_1 - задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Сумській області від 15.10.2025 №220650007221.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Сумській області перевести ОСОБА_1 з 08.10.2025 з пенсії у зв`язку з втратою годувальника, призначеної їй відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" від 09.07.2003 №1058-IV, на пенсію у зв`язку з втратою годувальника відповідно до статті 37 Закону України "Про державну службу" від 16.12.1993 №3723-XII.

У задоволенні решти позовних вимог - відмовити.

Стягнути на користь ОСОБА_1 судовий збір у сумі 1211 (одна тисяча двісті одинадцять) грн 20 коп за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Сумській області.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Сьомого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Позивач:ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер - НОМЕР_2 )Відповідачі:Головне управління Пенсійного фонду України в Сумській області (вул. Степана Бандери, 43,м. Суми,Сумська обл., Сумський р-н,40009 , код ЄДРПОУ - 21108013) Головне управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області (вул. Гната Чекірди, 10,м. Хмельницький,Хмельницький р-н, Хмельницька обл.,29005 , код ЄДРПОУ - 21318350)Головуючий суддя Є.В. Печений