Рішення № 140323279, 05.10.2026, Міжгірський районний суд Закарпатської області

Справа № 302/774/26

Провадження № 2/302/509/26

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

05 жовтня 2026 року селище Міжгір`я

Міжгірський районний суд Закарпатської області в складі

головуючого судді Повідайчика О.І.,

за участі:

секретаря судового засідання Куруц В.І.

представника позивачки ОСОБА_1 - адвоката Пересоляка О.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань за правилами загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , Виконавчого комітету Пилипецької сільської ради, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача: Служби у справах дітей Пилипецької сільської ради, про визнання незаконним та скасування рішення і висновку органу опіки та піклування й усунення перешкод у виконанні обов`язків з виховання і піклування про сина,

В С Т А Н О В И В:

10 червня 2026 року ОСОБА_1 (далі також - ОСОБА_1 , позивачка, мати), діючи через представника - адвоката Пересоляка Олександра Сергійовича звернулась до суду з цим позовом до ОСОБА_2 (далі - ОСОБА_2 , відповідач 1, батько), Виконавчого комітету Пилипецької сільської ради (далі - виконком, відповідач 2), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача: Служби у справах дітей Пилипецької сільської ради (далі - служба, третя особа), про визнання незаконним та скасування рішення і висновку органу опіки та піклування, який обґрунтовувала такими обставинами. Під час перебування позивачки ОСОБА_1 у шлюбі з ОСОБА_2 з 14 липня 2012 року у них народилося двоє спільних дітей: син ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та дочка ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . Рішенням Міжгірського районного суду від 17.05.2021 шлюб між позивачкою ОСОБА_1 та відповідачем ОСОБА_2 було розірвано. За домовленістю сторін неповнолітній син залишився проживати з батьком (відповідачем) у не уведеному в експлуатацію житловому будинку, розташованому на належній ОСОБА_1 земельній ділянці, а дочка - з матір`ю (позивачкою). Мати позивача - ОСОБА_4 проживала в належному їй будинку АДРЕСА_1 , який не має належних умов для проживання дитини. ІНФОРМАЦІЯ_3 ОСОБА_1 , разом з дочкою, виїхала за кордон - до Чеської Республіки. Позивачка любить свого сина, підтримувала з ним контакт, цікавилась його життям, за необхідності матеріально допомагала в утриманні дитини, проводила з ним свята. 11 січня 2026 року ОСОБА_2 було мобілізовано на військову службу. Дізнавшись про мобілізацію позивачка невідкладно 13 січня 2026 року приїхала в Україну щоб забрати сина для спільного проживання. Потрапити до свого будинку та забрати сина позивачка не змогла, оскільки їй чинила перешкоди ОСОБА_4 (мати відповідача 1), яка з 10 січня 2026 року почала там проживати з онуком - сином позивачки і відповідача 1. У зв`язку з цим 15 січня 2026 року ОСОБА_1 викликала поліцію. 14 квітня 2026 року ОСОБА_1 надіслала до Служби у справах дітей Пилипецької сільської ради заяву від 23 березня 2026 року, якою просила визначити місце проживання неповнолітнього сина з нею. Отримавши інформацію про розгляд судом справи за позовом ОСОБА_2 про визначення місця проживання й установлення факту проживання з батьком неповнолітнього сина - 21 квітня 2026 року позивачка звернулась до суду із зустрічним позовом про визначення місця проживання сина з нею. Ухвалою Міжгірського районного суду Закарпатської області від 22 квітня 2026 року у справі № 302/440/26 зустрічну позовну заяву прийнято до спільного розгляду з первісним позовом. 29.05.2026 представник Позивачки адвокат Пересоляк О.С. отримав рішення виконавчого комітету, Пилипецької сільської ради від 20 травня 2026 року № 2 «Про визначення місця проживання дитини ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 », яким затверджено висновок органу опіки та піклування «Про визначення місця проживання дитини, ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 » (далі - висновок) за результатами розгляду заяв ОСОБА_1 і ОСОБА_2 .

Сторона позивача вважає рішення органу опіки та піклування незаконним і таким, що порушує права позивачки. Зокрема стверджує, що таке рішення є обов`язковим до виконання. Оскаржуване рішення було винесено під час розгляду відповідного спору судом, що за доводами сторони позивача є порушенням ч. 3 ст. 19 СК України. Визначення місця проживання з батьком, який проходить військову службу за призовом під час мобілізації на особливий період порушує інтереси малолітньої дитини, позаяк є місцем проходження військової служби, яке може бути в місцях ведення активних бойових дій. Висновок органу опіки та піклування про компенсацію тимчасової відсутності батька доглядом з боку бабусі є порушенням ч. 1 ст. 151 СК України, якою визначено переважне право батьків на виховання дітей. В порушення абз 3 п. 72 Порядку провадження органами опіки та піклування діяльності, пов`язаної із захистом прав дитини, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 24 вересня 2008 року № 866 працівниками служби у справах дітей не було проведено належного обстеження умов проживання дитини за її фактичним місцем проживання. Оскаржуване рішення прийнято всупереч ст. 161 СК України, за відсутності відомостей про наявність доходів у батька дитини. За доводами сторони позивача ініціювання відповідачем 1 вирішення питання щодо визначення місця проживання неповнолітньої дитини з батьком мало на меті звільнення його з військової служби. 01 липня 2026 року позивачка, виходячи з підстав позову та обґрунтовуючи позицію тим, що оспорюване рішення створює їй перешкоди у виконанню обов`язків у вихованні неповнолітнього сина, змінила предмет позову та додала позовну вимогу: «усунути позивачці ОСОБА_1 перешкоди у виконанні обов`язків з виховання сина ОСОБА_2 і піклування про нього та зобов`язати Виконавчий комітет Пилипецької сільської ради припинити розгляд заяв гр. ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 та гр. ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , щодо визначення місця проживання малолітньої дитини - ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ».

Ухвалою судді Міжгірського районного суду Закарпатської області від 12 червня 2026 року було відкрито провадження в справі, постановлено проводити її розгляд за правилами загального позовного провадження, визначено учасникам строки на подання заяв по суті справи та призначено підготовче засідання.

Ухвалою суду від 13 серпня 2026 року було прийнято до розгляду заяву позивачки про зміну предмету позову й доповнення його позовною вимогою про усунення перешкод у вихованні й піклуванні про малолітнього сина та зобов`язання органу опіки і піклування припинити розгляд заяв сторін щодо визначення місця проживання дитини.

Ухвалою суду від 10 вересня 2026 року було залишено без задоволення клопотання представника позивачки про об`єднання цієї справи в одне провадження з справою № 302/440/26.

Відповідачі відзив на позов не подали. Третя особа без самостійних вимог щодо предмету спору на стороні відповідача пояснень з приводу спору не подала.

10 вересня 2026 року ухвалою суду було закрито підготовче провадження та призначено справу до розгляду.

Позивачка ОСОБА_1 в судове засідання не з`явилась, була представлена в судовому засіданні адвокатом Пересоляком О.С.

Відповідач1 ОСОБА_2 в судове засідання не з`явився повторно, відзиву на позов, заяв чи клопотань про відкладення судового засідання не подав, про час і місце судового розгляду був повідомлений належним чином.

Відповідач2 Виконавчий комітет Пилипецької сільської ради повноважного представника в судове засідання не направив повторно, відзиву на позов, заяв чи клопотань про відкладення судового засідання не подав, про час і місце судового розгляду був повідомлений належним чином.

Третя особа без самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача Служба у справах дітей Пилипецької сільської ради повноважного представника в судове засідання не направила повторно, пояснень по суті спору, заяв чи клопотань про відкладення судового засідання не подала, про час і місце судового розгляду була повідомлена належним чином.

Заслухавши думку представника позивачки - адвоката Пересоляка О.С., який уважав за можливе проводити судовий розгляд за відсутності учасників, які не з`явились в судове засідання, суд взяв до уваги належне повідомлення про час і місце засідання всіх учасників справи, відсутність з їх боку будь-яких заяв чи клопотань та повторну нявку - постановив провести розгляд справи за відсутності учасників, які не з`явились.

Представник позивачки ОСОБА_1 - адвокат Пересоляк О.С. в судовому засіданні підтримав заявлений позов із підстав, наведених у позовній заяві. Додатково зауважив на незаконності рішення органу опіки та піклування, який продовжив розгляд питання визначення місця проживання дитини під час судового розгляду цього питання. Висловив міркування, що таке рішення спрямоване на звільнення позивача ОСОБА_2 з військової служби, тобто має на меті перешкодити діяльності Збройних Сил. Заявив, що вимога про усунення перешкод у вихованні й піклуванні за малолітнім ОСОБА_2 пред`явлена, оскільки такі створені для позивачки оспорюваним рішенням. Наполягав на задоволенні позову.

25 вересня 2026 року суд завершив з`ясування обставин справи й перевірку їх доказами та перейшов до стадії ухвалення судового рішення, у зв`язку з чим оголосив перерву до 05 жовтня 2026 року до 15:50.

Заслухавши представника позивачки - адвоката Пересоляка О.С., оглянувши позовну заяву та заяву про зміну предмету позову, ознайомившись із доводами сторони позивача, дослідивши повно і всебічно докази, наявні в матеріалах справи, перевіривши їх на відповідність критеріям належності, допустимості, достовірності та достатності в сукупності й взаємозв`язку для вирішення спору суд установив такі фактичні обставини й дійшов таких висновків.

ОСОБА_2 та ОСОБА_6 є батьками двох дітей: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , та ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_7 , що підтверджується свідоцтвом про народження (а.с. 19) та відомостями з актових записів про народження, отриманими з порталу «Дія» (а. с. 24-27).

Відповідно до доводів сторони позивачки, які підтверджуються висновком органу опіки та піклування від 20.05.2026, рішенням Міжгірського районного суду Закарпатської області від 17 травня 2021 року у справі № 302/311/21 розірвано шлюб між ОСОБА_7 та ОСОБА_2 . Після припинення спільного проживання за взаємною згодою сторін малолітній син ОСОБА_2 залишився проживати разом із батьком у селі Тюшка Хустського району Закарпатської області, а дочка - ОСОБА_3 залишилася проживати разом із матір`ю та з липня 2024 року проживає разом із нею у Чеській Республіці. Вказані обставини іншими доказами не спростовуються.

Із матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_5 після виїзду з України проживає на території Чеської Республіки, де уклала новий шлюб, змінила прізвище на ОСОБА_8 , офіційно працевлаштована, отримує дохід та має житло, у якому, на її думку, створені належні умови для проживання дитини (а.с.20-23, 28-43, 51-58, 64-71).

ОСОБА_2 проживав у будинку за адресою: АДРЕСА_1 , разом із сином та своєю матір`ю ОСОБА_4 . Згідно з актом обстеження матеріально-побутових умов від 23 січня 2026 року № 35 ОСОБА_2 проживає разом із сином понад чотири роки, забезпечує його необхідними умовами для життя та виховання, офіційно працевлаштований, характеризується позитивно, шкідливих звичок не має, а будь-яких відомостей про неналежне ставлення до дитини не встановлено (а.с. 57).

Відповідно до довідки Репинського ліцею Міжгірської селищної ради від 25 лютого 2026 року № 01-02/14 ОСОБА_2 є учнем сьомого класу цього навчального закладу (а.с. 72).

Відповідно до Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна від 22 січня 2026 року № 461201016, земельна ділянка площею 0,1435 га, кадастровий номер 2122486000:02:001:0091, розташована в урочищі «Лази» села Репинне Закарпатської області, належить на праві власності ОСОБА_7 . Право власності зареєстровано 31 травня 2024 року на підставі договору дарування від 31 травня 2024 року № 1248 (а.с. 44, 45).

Матеріалами справи доводиться, що ОСОБА_2 11 січня 2026 року був призваний на військову службу під час мобілізації та направлений для її проходження до військової частини НОМЕР_1 (а.с. 14, 98, 173 і 174). Відповідно до витягу з наказу командира військової частини НОМЕР_1 від 15 січня 2026 року № 15 цього дня він прибув із ІНФОРМАЦІЯ_8 , був зарахований до списків особового складу військової частини та приступив до виконання службових обов`язків за посадою (а.с. 178). Згідно з витягом із наказу командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 26 квітня 2026 року № 116 ОСОБА_2 визнано таким, що самовільно залишив військову частину НОМЕР_1 . У цьому ж наказі зазначено, що 26 квітня 2026 року він був відсутній на місці служби у підрозділі військової частини НОМЕР_1 (а.с. 177).

Із досліджених доказів убачається, що після мобілізації батька малолітній ОСОБА_2 фактично продовжив проживати за місцем свого постійного проживання разом із бабою - ОСОБА_4 , не змінюючи місця проживання, навчального закладу, кола спілкування та звичного соціального середовища.

З відповіді Хустського районного управління поліції Головного управління Національної поліції в Закарпатській області від 31.01.2026 та рапорту поліцейського від 15.01.2026, слідує, що ОСОБА_1 зверталась до Національної поліції за спецлінією «102» щодо вчинення їй перешкод у побаченні з дитиною (а.с. 49, 50).

З матеріалів справи сліду, що позивачка ОСОБА_1 та відповідач1 ОСОБА_2 звернулись до органу опіки та піклування Пилипецької сільської ради із заявами про вирішення питання визначення місця проживання малолітнього ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Заявою від 11.05.2026 представник позивачки ОСОБА_1 - адвокат Пересоляк О.С. звертався до Служби у справах дітей Пилипецької сільської ради із заявою про визнання поважними обставин неможливості прибуття ОСОБА_1 на засідання комісії з питань захисту дитини Пилипецької сільської ради, призначене на 12.05.2026 та перенесення його на дату після 01.06.2026 (а.с. 60-86). В складі додатків до вказаної заяви наявний витяг з ухвали Міжгірського районного суду Закарпатської області від 22 квітня 2026 року в справі № 302/440/26 про прийняття до спільного розгляду зустрічної позовної заяви ОСОБА_5 , в інтересах якої діє адвокат Пересоляк Олександр Сергійович, до ОСОБА_2 , треті особи: виконавчий комітет Пилипецької сільської ради Хустського району Закарпатської області, ІНФОРМАЦІЯ_9 та ІНФОРМАЦІЯ_10 , про визначення місця проживання неповнолітнього сина разом із матір`ю, та об`єднання її з первісним позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_5 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору - виконавчий комітет Пилипецької сільської ради Хустського району Закарпатської області, треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача: ІНФОРМАЦІЯ_9 та ІНФОРМАЦІЯ_10 , про визначення місця проживання неповнолітнього сина та встановлення факту проживання дитини з батьком

Заявою від 18.05.2026 представник позивачки ОСОБА_1 - адвокат Пересоляк О.С. звертався до Служби у справах дітей Пилипецької сільської ради із заявою про визнання поважними обставин неможливості прибуття ОСОБА_1 на засідання комісії з питань захисту дитини Пилипецької сільської ради, призначене на 12.05.2026 та перенесення його на дату після 01.06.2026 (а.с. 87-97).

Рішенням Виконавчого комітету Пилипецької сільської ради від 20 травня 2026 року № 2 «Про визначення місця проживання ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 », яким затверджено висновок органу опіки та піклування «Про визначення місця проживання ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 » (а.с. 9, 10). З висновку опіки та піклування «Про визначення місця проживання ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 » слідує, що «орган опіки та піклування Пилипецької сільської ради вважає за доцільне, при вирішенні питання судом, визначити місце проживання малолітньої дитини ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 разом з батьком, ОСОБА_2 ».

Зі змісту цього висновку слідує, що під час його підготовки органом опіки та піклування було враховано тривале проживання дитини разом із батьком після розірвання шлюбу батьків, наявні житлово-побутові умови, навчання дитини у звичному закладі освіти та сталі соціальні зв`язки. Органом опіки також було враховано, що після призову батька на військову службу дитина залишилася проживати за своєю звичною адресою разом із рідною бабусею ОСОБА_4 , яка здійснює догляд за нею та забезпечує її побутові потреби.

Крім того, органом опіки безпосередньо з`ясовувалася думка ОСОБА_2 , який на час складання висновку досяг тринадцятирічного віку. У висновку зазначено, що дитина категорично заперечувала проти переїзду до матері в Чеську Республіку, висловлювала бажання залишатися проживати в Україні за звичною адресою разом із бабусею до повернення батька зі служби та повідомила про сильну емоційну прив`язаність до батька. При підготовці висновку органом опіки також було враховано результати роботи психолога комунальної установи «Центр надання соціальних послуг» виконавчого комітету Пилипецької сільської ради із сім`єю ОСОБА_9 .

Відповідно до ст. 19 СК України у випадках, передбачених цим Кодексом, особа має право на попереднє звернення за захистом своїх сімейних прав та інтересів до органу опіки та піклування. Рішення органу опіки та піклування є обов`язковим до виконання, якщо протягом десяти днів від часу його винесення особа не звернулася за захистом своїх прав або інтересів до суду, крім випадку, передбаченого частиною другою статті 170 цього Кодексу.

Частиною 3 ст. 19 СК України звернення за захистом до органу опіки та піклування не позбавляє особу права на звернення до суду. У разі звернення з позовом до суду орган опіки та піклування припиняє розгляд поданої йому заяви.

Згідно з приписами ч. 4 ст. 19 СК України при розгляді судом спорів щодо участі одного з батьків у вихованні дитини, місця проживання дитини, виселення дитини, зняття дитини з реєстрації місця проживання, визнання дитини такою, що втратила право користування житловим приміщенням, позбавлення та поновлення батьківських прав, побачення з дитиною матері, батька, які позбавлені батьківських прав, відібрання дитини від особи, яка тримає її у себе не на підставі закону або рішення суду, управління батьками майном дитини, скасування усиновлення та визнання його недійсним обов`язковою є участь органу опіки та піклування, представленого належною юридичною особою.

Положеннями ч. 5 ст. 19 СК України передбачено, що орган опіки та піклування подає суду письмовий висновок щодо розв`язання спору на підставі відомостей, одержаних у результаті обстеження умов проживання дитини, батьків, інших осіб, які бажають проживати з дитиною, брати участь у її вихованні, а також на підставі інших документів, які стосуються справи.

Згідно з нормами ч. 6 ст. 19 СК України суд може не погодитися з висновком органу опіки та піклування, якщо він є недостатньо обґрунтованим, суперечить інтересам дитини.

По суті оспорюваного висновку органу опіки й піклування суд зауважує, що вирішення питання місця проживання неповнолітньої дитини було ініційовано як позивачкою ОСОБА_1 так і відповідачем1 ОСОБА_2 . Вирішення зазначеного питання перебуває в компетенції зазначеного органу. Жодна із сторін не просила орган опіки та піклування припинити розгляд питання визначення місця проживання малолітньої дитини у зв`язку з вирішенням відповідного спору судом. Суд бере до уваги, що у випадку вирішення органом опіки та піклування спору щодо визначення місця проживання малолітньої дитини - останній має обов`язок припинити його розгляд в разі звернення сторін до суду, в силу закону й незалежно від наявності відповідних звернень заінтересованих осіб. Водночас суд бере до уваги звернення позивачки 11.05.2026 та 18.05.2026 до Служби у справах дітей з клопотаннями про відкладення засідання відповідної комісії, тобто наполегливість у вирішенні порушеного питання у взаємозв`язку з доводами в цьому позові про неправомірність його вирішення через наявність судового спору. Відтак суд зауважує на непослідовній - суперечливій позиції сторони позивачки.

Поряд з наведеним, суд акцентує увагу на тому, що з оспорюваного висновку слідує, що органом опіки та піклування не був вирішений спір між батьками щодо місця проживання малолітньої дитини в порядку ч. 1 ст. 161 СК України, а висновок не має обов`язкового характеру відповідно до ч. 2 ст. 19 СК України. Натомість у зазначеному висновку чітко вказано, що він зроблений для врахування судом при вирішенні відповідного спору.

Водночас належить звернути увагу на такому.

Відповідно до частини першої статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

У частині першій статті 5 ЦПК України визначено, що здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

Стаття 15 ЦК України передбачає право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа також має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства. Відтак, зазначена норма визначає об`єктом захисту порушене, невизнане або оспорене право чи цивільний інтерес.

Порушення права пов`язано з позбавленням його володільця можливості здійснити (реалізувати) своє право повністю або частково. При оспоренні або невизнанні права виникає невизначеність у праві, викликана поведінкою іншої особи.

Таким чином, порушення, невизнання або оспорення суб`єктивного права є підставою для звернення особи за захистом свого права із застосуванням відповідного способу захисту.

Велика Палата Верховного Суду неодноразово зазначала про те, що застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам. Подібні висновки сформульовані, зокрема, у постановах Великої Палати Верховного Суду від 05 червня 2018 року у справі № 338/180/17, від 11 вересня 2018 року у справі № 905/1926/16, від 30 січня 2019 року у справі № 569/17272/15-ц.

У цій справі, позивачка звернулась до суду з позовом у якому просить суд, зокрема, визнати незаконним та скасувати рішення Виконавчого комітету Пилипецької сільської ради від 20 травня 2026 року № 2 «Про визначення місця проживання ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 », з додатком - висновком органу опіки та піклування «Про визначення місця проживання ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 », а також зобов`язати Виконавчий комітет Пилипецької сільської ради припинити розгляд заяв гр. ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 та гр. ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , щодо визначення місця проживання малолітньої дитини - ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ».

Відповідно до частини третьої статті 51 Конституції України сім`я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою.

Згідно з положеннями статті 141 СК України мати, батько мають рівні права та обов`язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов`язків щодо дитини.

Кожна дитина має право на проживання в сім`ї разом з батьками або в сім`ї одного з них та на піклування батьків. Батько і мати мають рівні права та обов`язки щодо своїх дітей. Предметом основної турботи та основним обов`язком батьків є забезпечення інтересів своєї дитини (частини друга і третя статті 11 Закону України «Про охорону дитинства»).

Статтею 157 СК України передбачено, що той із батьків, хто проживає окремо від дитини, зобов`язаний брати участь у її вихованні і має право на особисте спілкування з нею. Той із батьків, з ким проживає дитина, не має права перешкоджати тому з батьків, хто проживає окремо, спілкуватися з дитиною та брати участь у її вихованні, якщо таке спілкування не перешкоджає нормальному розвиткові дитини.

За положеннями статті 153 СК України мати, батько та дитина мають право на безперешкодне спілкування між собою, крім випадків, коли таке право обмежене законом.

Відповідно до частини першої статті 19 СК України у випадках, передбачених цим Кодексом, особа має право на попереднє звернення за захистом своїх прав та інтересів до органу опіки та піклування.

Згідно з частиною першою статті 161 СК України якщо мати та батько, які проживають окремо, не дійшли згоди щодо того, з ким із них буде проживати малолітня дитина, спір між ними може вирішуватися органом опіки та піклування або судом.

У частині першій статті 158 СК України визначено, що за заявою матері, батька дитини орган опіки та піклування визначає способи участі у вихованні дитини та спілкуванні з нею того з батьків, хто проживає окремо від неї. Рішення про це орган опіки та піклування постановляє на підставі вивчення умов життя батьків, їхнього ставлення до дитини, інших обставин, що мають істотне значення.

Відповідно до частини другої статті 19 СК України рішення органу опіки та піклування є обов`язковим до виконання, якщо протягом десяти днів від часу його винесення заінтересована особа не звернулася за захистом своїх прав або інтересів до суду, крім випадку, передбаченого частиною другою статті 170 цього Кодексу.

Частинами першою, третьою статті 159 СК України встановлено, що якщо той із батьків, з ким проживає дитина, чинить перешкоди тому з батьків, хто проживає окремо, у спілкуванні з дитиною та у її вихованні, зокрема якщо він ухиляється від виконання рішення органу опіки та піклування, другий із батьків має право звернутися до суду з позовом про усунення цих перешкод.

Суд визначає способи участі одного з батьків у вихованні дитини (періодичні чи систематичні побачення, можливість спільного відпочинку, відвідування дитиною місця його проживання тощо), місце та час їхнього спілкування.

За заявою заінтересованої сторони суд може зупинити виконання рішення органу опіки та піклування до вирішення спору.

З указаного вбачається, що законодавець визначив певний порядок вирішення батьками питання участі у виховані дитини. Так, у випадку якщо мати і батько, які проживають окремо, не дійшли згоди щодо того, з ким із них буде проживати малолітня дитина, спір між ними може бути вирішений органом опіки та піклування або судом. Таким чином, законодавством встановлена варіативність вирішення цього питання, тобто батьки можуть його вирішити у судовому порядку або звернутися до відповідного органу опіки і піклування. Якщо хтось із батьків не погоджується із рішенням органу опіки та піклування, він може звернутися для вирішення спору щодо визначення місця проживання дитини до суду. У цьому випадку законодавство не вимагає окремого оскарження рішення органу опіки та піклування, оскільки частиною третьою статті 159 СК України встановлено, що суд може зупинити виконання рішення органу опіки та піклування до вирішення спору.

Предметом оскарження в цій справі є рішення органу опіки та піклування (рішення виконавчого комітету, Пилипецької сільської ради від 20 травня 2026 року № 2 «Про визначення місця проживання дитини ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 » з додатком).

Разом з тим, з матеріалів справи слідує, що в провадженні Міжгірського районного суду перебуває цивільна № 302/440/26 за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_5 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору - виконавчий комітет Пилипецької сільської ради Хустського району Закарпатської області, про визначення місця проживання неповнолітнього сина та встановлення факту проживання дитини з батьком та за зустрічним позовом ОСОБА_5 , в інтересах якої діє адвокат Пересоляк Олександр Сергійович, до ОСОБА_2 , треті особи: виконавчий комітет Пилипецької сільської ради Хустського району Закарпатської області, ІНФОРМАЦІЯ_9 та ІНФОРМАЦІЯ_10 , про визначення місця проживання неповнолітнього сина разом із матір`ю.

Отже, ОСОБА_1 вправі захищати свій інтерес під час судового розгляду у справі за зазначеними позовними вимогами, а не ініціювати окрему судову справу щодо оскарження рішення органу опіки та піклування.

Велика Палата Верховного Суду неодноразово звертала увагу на важливість дотримання принципу процесуальної економії, відповідно до якого штучне подвоєння судового процесу є неприпустимим (пункт 58 постанови від 28 січня 2020 року у справі № 50/311-б, пункт 63 постанови від 22 вересня 2020 року у справі № 910/3009/18).

Крім того, у постанові Великої Палати Верховного Суду від 30 червня 2020 року у справі № 333/6816/17 зазначено, що ефективний захист порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів позивача у цивільному процесі можливий за умови, що такі права, свободи чи інтереси справді порушені, а позивач використовує цивільне судочинство саме для такого захисту, а не з іншою метою. Не відповідатиме завданням цивільного судочинства звернення до суду з позовом, спрямованим на оцінювання доказів, зібраних в інших справах, на предмет їх належності та допустимості, або з метою створення підстав для звільнення від доказування в іншій справі (для встановлення у судовому рішенні обставин, які би не потрібно було надалі доказувати під час розгляду іншої справи). Недопустимим з огляду на завдання цивільного судочинства є ініціювання позовного провадження з метою оцінки обставин, які становлять предмет доказування у іншій справі.

У цій справі позивачка не довела наявності окремого спору, а отже, і наявності свого правомірного інтересу в правовій визначеності, у зв`язку з чим суд уважає, що позивачка не довела порушення свого права або інтересу, у зв`язку із чим позов не підлягає задоволенню в частині оскарження рішення виконавчого комітету, Пилипецької сільської ради від 20 травня 2026 року № 2 «Про визначення місця проживання дитини ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ». Оскаржуване рішення органу опіки та піклування не породжує певних правових наслідків для суб`єктів відповідних правовідносин, оскільки позивач може звернутися за вирішенням спору про визначення місця проживання дитини безпосередньо до суду, що й було реалізовано учасниками цього спору в справі № 302/440/26.

Релевантними цій справі є правові висновки, висловлені в постанові КЦС ВС від 09 червня 2021 року в справі № 370/408/19, які враховуються судом при вирішенні спору.

В частині позовних вимог щодо усунення позивачці ОСОБА_1 перешкод у виконанні обов`язків з виховання сина ОСОБА_2 і піклування про нього та зобов`язання Виконавчого комітету Пилипецької сільської ради припинити розгляд заяв гр. ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 та гр. ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , щодо визначення місця проживання малолітньої дитини - ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 » суд зауважує про таке. Вказана позовна вимога є похідною від вимоги щодо оскарження рішення виконавчого комітету, що було стверджено представником позивачки в судовому засіданні. Відмова у задоволенні основної вимоги тягне за собою відхилення похідної вимоги. Окрім того суд зауважує, що виконавчий комітет припинив розгляд заяв сторін щодо визначення місця проживання дитини з ухваленням оскаржуваного рішення. Інших обставин щодо можливого вчинення Виконавчим комітетом Пилипецької сільської ради перешкод позивачці у виконанні обов`язків з виховання сина ОСОБА_2 і піклування про нього суд не встановив. Відтак у цій частині позов також слід залишити без задоволення.

З врахуванням наведеного суд дійшов висновку, що в задоволенні позову слід відмовити.

Відповідно до п. 2 ч. 2 ст. 141 ЦПК України судові витрати слід залишити за позивачкою.

На підставі наведеного, керуючись ст. 259, 263-265 та 273 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , Виконавчого комітету Пилипецької сільської ради, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача: Служби у справах дітей Пилипецької сільської ради, про визнання незаконним та скасування рішення і висновку органу опіки та піклування й усунення перешкод у виконанні обов`язків з виховання і піклування про сина - залишити без задоволення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Закарпатського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Повне судове рішення складено 05.10.2026.

Повне найменування учасників:

Позивачка: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_5 ; РНОКПП НОМЕР_2 ; зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_2 ;

Відповідач1: ОСОБА_2 ; РНОКПП НОМЕР_3 ; зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_3 ;

Відповідач 2: Виконавчий комітет Пилипецької сільської ради; код ЄДРПОУ 36596477; місцезнаходження: с. Пилипець, 75 Хустського району Закарпатської області;

Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору на стороні відповідача: Служба у справах дітей Пилипецької сільської ради; код ЄДРПОУ 44393351; місцезнаходження: с. Пилипець, 75 Хустського району Закарпатської області.

Суддя О. І. Повідайчик