Рішення № 140321649, 05.10.2026, Менський районний суд Чернігівської області

Справа № 738/884/26

№ провадження 2/738/497/2026

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

заочне

05 жовтня 2026 року місто Мена

Менський районний суд Чернігівської області у складі:

судді Савченка О.А.,

секретаря судового засідання Лях Н.М.,

за участю:

позивача ОСОБА_1 ,

представника позивача ОСОБА_2 ,

представника третьої особи Заіко І.В.,

прокурора Положій Н.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 , третя особа Березнянська селищна рада Чернігівського району Чернігівської області, про позбавлення батьківських прав, -

ВСТАHОВИВ:

Стислий виклад позиції позивача

У квітні 2026 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_3 про позбавлення батьківських прав, третя особа Березнянська селищна рада Чернігівського району Чернігівської області.

Позов мотивований тим, що від шлюбних відносини з відповідачем, з якою перебували у шлюбі з вересня 2021 року до серпня 2023 року, мають сина ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Позивач самостійно займається вихованням, утриманням та доглядом дитини, в повному обсязі та належним чином виконує свої батьківські обов`язки, забезпечує його усім необхідним.

Відповідач, у свою чергу, як мати належним чином не виконує свої батьківські обов`язки з виховання та утримання сина, якого залишила на батька, не турбується про його стан здоров`я, фізичний і духовний розвиток дитини, не спілкується з ним, не надає доступу до культурних та інших духовних цінностей відповідно до його віку, не сприяє засвоєнню ним загальновизнаних норм моралі.

Як стверджує позивач, у 2022 році ОСОБА_3 залишила сина з батьком а з 2024 року її місце проживання позиву невідоме.

За весь цей час, що дитина проживає разом із позивачем, відповідачка сином не цікавиться, не виходить на зв`язок та грошей на його утримання не дає.

Вважає, що зазначені факти можна розцінювати як ухилення від виховання дитини матір`ю, свідоме нехтування нею своїми батьківськими обов`язками.

У 2026 році позивача мобілізували до Збройних Сил України, а тому з метою юридичного врегулювання статусу дитини ОСОБА_1 звернувся до суду з вищевказаним позовом.

Заяви, клопотання та інші процесуальні дії у справі

Ухвалою судді від 29 квітня 2026 року відкрито провадження за правилами загального позовного провадження та у справі призначено підготовче засідання.

Ухвалою суду від 02 липня 2026 за результатами підготовчого засідання справу призначено до розгляду по суті.

Судове засідання, призначене на 21 серпня 2026 року відкладено за клопотанням представника позивача.

У судовому засіданні позивач ОСОБА_1 та представник позивача - адвокат Омельяненко Л.І. доводи позовної заяви підтримали та просили її задовольнити, пояснивши, що мати дитини ОСОБА_3 неналежно виконує свої батьківські обов`язки щодо сина, якого залишала без нагляду. Відповідач покинула дитину, яка наразі мешкає у родині позивача.

Представник третьої особи служби у справах дітей Березнянської селищної рада Чернігівського району Чернігівської області Заіко І.В. в судовому засіданні проти задоволення позову не заперечувала та пояснила, що мати дитини дійсно не здійснює за нею догляду. Дитина перебувала на утриманні батька. Зараз за ним здійснюють догляд члени родити позивача, так як останнього мобілізовано до лав ЗСУ. На даний час зв`язок з відповідачкою втрачено. Відомо, що останнім часом з старшими дітьми вона проживала в місті Харків.

Прокурор Положій Н.І. в судовому засіданні заперечувала в задоволенні позовної заяви посилаючись на не доведення стороною позивача факту злісного ухилення ОСОБА_3 від виконання батьківських обов`язків стосовно свого малолітнього сина ОСОБА_5 .

Допитані в судовому засіданні свідки ОСОБА_6 та ОСОБА_7 пояснили, що відповідачка по справ ОСОБА_3 не цікавиться життям та здоров`ям сина ОСОБА_5 , який проживає в родині позивача ОСОБА_1 . У березні 2026 року його мобілізували, однак він постійно цікавиться життям дитини.

Відповідач ОСОБА_3 у судове засідання повторно не з`явилася, про дату, час та місце розгляду справи повідомлялася належним чином, про наявність поважних причин неявки до судового засідання не повідомила, відзив на позовну заяву не надала.

Згідно з положеннями частини восьмої статті 178, частини четвертої статті 223 та частини першої статті 280 ЦПК України суд вважає за можливе провести заочний розгляд справи та ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів.

Фактичні обставини, встановлені судом

Судом встановлено, що батьками ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , є ОСОБА_1 та ОСОБА_3 , що підтверджується копією свідоцтва про народження серії НОМЕР_1 від 22 квітня 2021 року (а.с. 13).

24.03.2026 службою у справах дітей складено акт обстеження умов проживання, з якого вбачається, що ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , проживає за адресою: АДРЕСА_1 разом з ОСОБА_8 , ОСОБА_7 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_4 , ОСОБА_1 . Вихованням ОСОБА_5 займався самостійно батько ОСОБА_1 . Мати з дитиною не проживає та участі у вихованні сина не приймає (а.с. 20).

Рішенням виконавчого комітету Березнянської селищної ради Чернігівської області від 29 серпня 2025 року № 138 затверджено висновок про доцільність позбавлення батьківських прав громадянки ОСОБА_3 відносно її сина ОСОБА_4 (а.с. 17-19).

За інформацією довідки, військово-лікарської комісії від 25.09.2026, ОСОБА_1 , призваний з 14.03.2026 ІНФОРМАЦІЯ_2 на військову службу та отримав поранення пов`язане з захистом Батьківщини.

Норми права, які були застосовані судом

Статтею 51 Конституції України визначено, що сім`я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою.

У частині першій статті 3 Конвенції про права дитини визначено, що в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини.

У статті 7 Сімейного кодексу України визначено необхідність забезпечення дитині можливості здійснення її прав, установлених Конституцією України, Конвенцією про права дитини, іншими міжнародними договорами України, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України; регулювання сімейних відносин має здійснюватися з максимально можливим урахуванням інтересів дитини.

Положеннями статті 1 Закону України «Про охорону дитинства» встановлено, що забезпечення найкращих інтересів дитини - це дії та рішення, що спрямовані на задоволення індивідуальних потреб дитини відповідно до її віку, статі, стану здоров`я, особливостей розвитку, життєвого досвіду, родинної, культурної та етнічної належності та враховують думку дитини, якщо вона досягла такого віку і рівня розвитку, що може її висловити.

Базові положення принципу забезпечення найкращих інтересів дитини покладені в основу багатьох рішень Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ), які стосуються застосування статті 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

При визначенні основних інтересів дитини у кожному конкретному випадку необхідно враховувати дві умови: по-перше, у якнайкращих інтересах дитини буде збереження її зв`язків із сім`єю, крім випадків, коли сім`я виявляється особливо непридатною або явно неблагополучною; по-друге, у якнайкращих інтересах дитини буде забезпечення її розвитку у безпечному, спокійному та стійкому середовищі, що не є неблагополучним (рішення від 16 липня 2015 року у справі «Мамчур проти України», рішення від 11 липня 2017 року у справі «М. С. проти України»).

У рішенні у справі «Мамчур проти України» ЄСПЛ зауважував, що оцінка загальної пропорційності будь-якого вжитого заходу, що може спричинити розрив сімейних зв`язків, вимагатиме від судів ретельної оцінки низки факторів та залежно від обставин відповідної справи вони можуть відрізнятися. Проте основні інтереси дитини є надзвичайно важливими.

Розірвання сімейних зв`язків означає позбавлення дитини її коріння, позбавлення батьків спорідненості з дитиною, а це буде вважатись виправданим лише за виняткових обставин (рішення ЄСПЛ від 18 грудня 2008 року у справі «Савіни проти України»).

Таким чином, принцип найкращих інтересів дитини, який є одним із фундаментальних принципів, закріплених у міжнародних актах та національному законодавстві України, означає пріоритетне врахування батьками, законними представниками дитини, органами влади, судом та іншими особами інтересів дитини під час вчинення дій або прийняття ними рішень, які спрямовані на задоволення будь-яких індивідуальних потреб дитини відповідно до її віку, статі, стану здоров`я та особливостей розвитку.

Підстави позбавлення батьківських прав передбачені частиною першою статті 164 Сімейного кодексу України.

Зокрема, зазначеною нормою визначено, що мати, батько можуть бути позбавлені судом батьківських прав, якщо вона, він: 1) не забрали дитину з пологового будинку або з іншого закладу охорони здоров`я без поважної причини і протягом шести місяців не виявляли щодо неї батьківського піклування; 2) ухиляються від виконання своїх обов`язків щодо виховання дитини та/або забезпечення здобуття нею повної загальної середньої освіти; 3) жорстоко поводяться з дитиною; 4) є хронічними алкоголіками або наркоманами; 5) вдаються до будь-яких видів експлуатації дитини, примушують її до жебракування та бродяжництва; 6) засуджені за вчинення умисного кримінального правопорушення щодо дитини. Тобто, перелік підстав позбавлення батьківських прав є вичерпним.

Тлумачення змісту пункту 2 частини першої статті 164 СК України дає змогу зробити висновок, що ухилення від виконання своїх обов`язків щодо виховання дитини може бути підставою для позбавлення батьківських прав лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов`язками. Ухилення батьків від виконання своїх обов`язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення; не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляють інтересу до її внутрішнього світу; не створюють умов для отримання нею освіти.

Зазначені фактори, як кожен окремо, так і в сукупності, можна розцінювати як ухилення від виховання дитини лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов`язками.

Статтею 165 Сімейного кодексу України передбачено, що право на звернення до суду з позовом про позбавлення батьківських прав мають один з батьків, опікун, піклувальник, особа, в сім`ї якої проживає дитина, заклад охорони здоров`я, навчальний або інший дитячий заклад, в якому вона перебуває, орган опіки та піклування, прокурор, а також сама дитина, яка досягла чотирнадцяти років.

Звернення до суду з позовом про позбавлення батьківських прав має передувати виважена та ґрунтовна підготовка, збір необхідної доказової бази, оскільки більшість чинників, які є підставою для прийняття позитивних рішень у зазначеній категорії справ, мають оціночний характер, залежать від конкретних обставин справи та особистості учасників цих правовідносин. Разом із тим, спір виникає у надчутливих правовідносинах, де в центрі повинні стояти інтереси дитини, а тому суд повинен, зокрема, переконатися, чи ґрунтуються висновки національних органів на достатній доказовій базі, з урахуванням того, що у якнайкращих інтересах дитини буде збереження її зв`язків із сім`єю, крім випадків, коли сім`я виявляється особливо непридатною або явно неблагополучною, а поведінку батьків (матері/батька) змінити неможливо.

Згідно зі статтею 166 Сімейного кодексу України позбавлення батьківських прав є винятковою мірою, яка тягне за собою надзвичайні правові наслідки як для матері (батька), так і для дитини.

Позбавлення батьківських прав (тобто прав на виховання дитини, захист її інтересів, на відібрання дитини в інших осіб, які незаконно її утримують, та інше), що надані батькам до досягнення дитиною повноліття і ґрунтуються на факті спорідненості з нею, є крайнім заходом впливу на осіб, які не виконують батьківських обов`язків, а тому питання про його застосування слід вирішувати лише після повного, всебічного, об`єктивного з`ясування обставин справи, зокрема ставлення батьків до дітей.

Позбавлення батьківських прав допускається лише тоді, коли змінити поведінку батьків у кращу сторону неможливо, і лише за наявності вини у діях батьків.

Аналізуючи встановлені факти у контексті позбавлення батьківських прав, суди повинні зважувати на те, що позбавлення батьківських прав на дитину вже несе в собі негативний вплив на свідомість дитини, та застосовувати цей захід як крайню міру впливу та захисту прав дитини.

Права батьків і дітей, які засновані на спорідненості, становлять основоположну складову сімейного життя, а заходи національних органів, спрямовані перешкодити реалізації цих прав, є втручанням у права, гарантовані статтею 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду (частина четверта статті 263 ЦПК України).

У постанові Верховного Суду від 06 травня 2020 року у справі № 753/2025/19 (провадження № 61-1344св20) зазначено: «Ухилення батьків від виконання своїх обов`язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема: не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення; не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляють інтересу до її внутрішнього світу; не створюють умов для отримання нею освіти. Зазначені фактори, як кожен окремо, так і в сукупності, можна розцінювати як ухилення від виховання дитини лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов`язками. Позбавлення батьківських прав є виключною мірою, яка тягне за собою серйозні правові наслідки як для батька (матері), так і для дитини (стаття 166 Сімейного кодексу України). Зважаючи на те, що позбавлення батьківських прав є крайнім заходом, суд може у виняткових випадках при доведеності винної поведінки когось із батьків або їх обох з урахуванням її характеру, особи батька і матері, а також інших конкретних обставин справи відмовити в задоволенні позову про позбавлення цих прав. Таким чином, позбавлення батьківських прав допускається лише тоді, коли змінити поведінку батьків у кращу сторону неможливо, і лише за наявності вини у діях батьків».

За положенням частини шостої статі 19 Сімейного кодексу України суд може не погодитися з висновком органу опіки та піклування (про доцільність чи недоцільність позбавлення батьківських прав), якщо він є недостатньо обґрунтованим, суперечить інтересам дитини. Висновок виконавчого комітету має рекомендаційний характер. Судам слід мати на увазі, що позбавлення батьківських прав є крайнім заходом, вирішення сімейних питань, на який вони йдуть лише у виняткових випадках, і головне - за наявності достатніх та переконливих доказів, що характеризують особливості батька й матері як особи, що становить реальну загрозу для дитини, її здоров`я та психічного розвитку. Самі по собі встановлені судами факти, що батьки спілкуються з дитиною, забезпечують її матеріально, приймають участь у вихованні не у достатній мірі не може бути підставою для позбавлення батьківських прав. Інтереси дитини полягають в тому, щоб забезпечити її право на потребу у любові, піклуванні та матеріальній забезпеченості. Дитина має право на особливе піклування та повинна мати свободу вибору щодо своїх батьків тощо.

Правовий висновок про те, що позбавлення батьківських прав є крайнім заходом, який слід розглядати як виключний і надзвичайний спосіб впливу на недобросовісних батьків викладено, зокрема в постановах Верховного Суду від 29 липня 2021 року у справі № 686/16892/20, від 07 грудня 2022 року у справі № 562/2695/20, від 03 серпня 2022 року у справі № 306/7/20, від 11 січня 2023 року у справі № 461/7447/17. Судова практика щодо застосування положень статті 164 Сімейного кодексу України є усталеною.

При вирішенні судом питання щодо позбавлення батьківських прав визначальним є ставлення матері (батька) до дитини, бажання спілкуватися і брати участь у її вихованні.

Мотивована оцінка та висновки суду

Відповідно до статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів, а також інших випадків, передбачених цим Кодексом.

Статтею 76 ЦПК України визначено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування (стаття 77 ЦПК України).

Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи (стаття 79 ЦПК України).

Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання (стаття 80 ЦПК України).

Враховуючи вищевикладене, суд вважає, що матеріалами справи підтверджується байдуже ставлення матері до дитини та невиконання нею своїх батьківських обов`язків.

Однак винна поведінка відповідача щодо свідомого нехтування нею своїми обов`язками та те, що така поведінка становить реальну загрозу для дитини, її здоров`ю чи психічному розвитку є недоведеним.

При цьому позивач при розгляді спору не довів суду, яка реальна мета має бути досягнута шляхом позбавлення ОСОБА_3 батьківських прав, як це змінить існуючу ситуацію на кращу і сприятиме захисту інтересів дитини.

Складні життєві обставини в сім`ї можуть бути вирішені шляхом застосування інших, менш радикальних заходів, не пов`язаних із роз`єднанням сім`ї.

Посилання позивача про позбавлення відповідача батьківських прав стосовно інших дітей не є беззаперечною підставою для задоволення зазначеного позову, оскільки стосується інших дітей, та не є преюдиціальним для цієї справи.

Також суд не може погодитися і з висновком виконавчого комітету Березнянської селищної ради Чернігівського району Чернігівської області як органу опіки та піклування про доцільність позбавлення батьківських прав ОСОБА_3 стосовно її сина ОСОБА_4 , оскільки він не містить відомостей щодо наявності виключних обставин, які б свідчили про свідоме нехтування відповідачем своїми батьківськими обов`язками, чи наявності з боку матері загрози для дитини, її здоров`я та психічного розвитку.

Найкращих інтересів дитини, яким відповідає позбавлення ОСОБА_3 батьківських прав, у висновку органу опіки та піклування не наведено та таких судом не встановлено.

Крім того, у справі відсутні докази застосування до відповідача будь-яких заходів впливу з боку органів внутрішніх справ, даних про притягнення до адміністративної відповідальності, що стосується предмету позову, проведення бесід, попереджень з боку органу опіки та піклування, органів місцевого самоврядування.

Позбавлення батьківських прав слід розглядати як виключний і надзвичайний засіб впливу на недобросовісних батьків. Виходячи з характеру такого засобу, його не можна застосовувати тоді, коли це не викликано необхідністю.

Оскільки позбавлення батьківських прав є крайнім заходом впливу на осіб, які не виконують батьківських обов`язків і судом не встановлено підстав для його застосування до відповідача, за обставин, що склались, а тому у задоволенні позовних вимог слід відмовити.

Разом із тим, суд визнає за необхідне попередити ОСОБА_3 про необхідність належного виконання обов`язків щодо виховання і утримання дитини.

Керуючись статтями 12, 81, 141, 247, 263, 265, 273, 280-289 Цивільного процесуального кодексу України, статтями 155, 164, 165, 171 Сімейного кодексу України, суд, -

УХВАЛИВ:

У задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_3 , третя особа Березнянська селищна рада Чернігівського району Чернігівської області, про позбавлення батьківських прав - відмовити.

Попередити ОСОБА_3 про необхідність належного виконання батьківських обов`язків та зміни ставлення до виховання ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Покласти на виконавчий комітет Березнянської селищної ради Чернігівського району Чернігівської як орган опіки та піклування обов`язок контролю за виконанням ОСОБА_3 батьківських обов`язків стосовно ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Заочне рішення може бути переглянуто судом за письмовою заявою відповідача, яка подається протягом тридцяти днів з дня його ухвалення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене в день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Рішення може бути оскаржено в загальному порядку до Чернігівського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення, а відповідачем - в той же строк з дня залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Відомості про учасників справи згідно з пунктом 4 частини 5 статті 265 Цивільного процесуального кодексу України:

Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП: НОМЕР_2 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 .

Відповідач: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_2 .

Третя особа: Березнянська селищна рада Чернігівського району Чернігівської області, ЄДРПОУ: 044112366, адреса: вулиця Свято-Покровська, 2а селище Березна Чернігівського району Чернігівської області.

Суддя Менського районного суду

Чернігівської області Олександр Савченко