Рішення № 140321650, 05.10.2026, Менський районний суд Чернігівської області

Справа № 738/1368/26

№ провадження 2/738/666/2026

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

05 жовтня 2026 року м.Мена

Менський районний суд Чернігівської області у складі:

головуючого судді: Савченка О.А.

з участю

секретаря: Лях Н.М.

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ДЕАЛ ФІНАНС ГРУП»

до

відповідача ОСОБА_1

вимоги позивача: про стягнення заборгованості за кредитним договором

учасники справи не з`явились

ВСТАНОВИВ:

І. Стислий виклад позиції позивача та відповідача.

16 червня 2026 року до Менського районного суду надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю «ДЕАЛ ФІНАНС ГРУП» (далі позивач) до ОСОБА_2 (далі відповідач) з вимогою про стягнення заборгованості за Кредитним договором №74646452 від 21.02.2022 року, яка становить 23 507 гривень 84 копійки .

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 21.02.2022 між ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» та відповідачем ОСОБА_2 укладено Договір позики №74646452 (надалі Договір), умовами якого встановлено, що Кредитодавець надає Позичальнику грошові кошти в розмірі 14 720,00 грн. строком на 30 днів, із процентною ставкою у розмірі 1,99%, які нараховуються щоденно на залишок заборгованості за тілом кредиту. Позивач свої зобов`язання за Договором виконав, надав у користування відповідачу кредитні кошти в сумі 14 720,00 грн., перерахувавши їх на банківський рахунок відповідача.

02.11.2022 ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» та ТОВ «Сіроко Фінанс» уклали Договір факторингу № 029-021122, за умовами якого останній набув право грошової вимоги до фізичних осіб боржників, в тому числі до відповідача за договором позики №74646452 від 21.02.2022. Надалі 05.12.2025 ТОВ «Сіроко Фінанс» та ТОВ «ДЕАЛ ФІНАНС ГРУП» уклали договір факторингу № 05/12/25-01, за умовами якого останній набув право грошової вимоги до фізичних осіб боржників, в тому числі до відповідача за договором позики №74646452 від 21.02.2022.

Таким чином, позивач просить стягнути з відповідача на свою користь суму заборгованості за Договором позики №74646452 від 21.02.2022 в розмірі 23 507,84 грн., з яких 14 720,00 грн. сума заборгованості за основною сумою боргу, 8 787,84 грн. сума заборгованості за відсотками, а також понесені судові витрати.

ІІ. Заяви (клопотання) учасників справи.

В матеріалах справи міститься заява представника позивача про розгляд справи без його участі та про відсутність заперечень проти заочного розгляду справи і винесення судом заочного рішення. Позивач подав до суду відзив на відзив, яким повністю підтримує позовні вимоги та просить розглянути справу без участі представника позивача.

Відповідач подав до суду заяву в якій просить суд відмовити в задоволенні позову повністю, позовні вимоги не визнає. Інших заяв, клопотань не надсилала.

ІІІ. Процесуальні дії у справі.

Ухвалою Менського районного суду Чернігівської області від 19 червня 2026 року прийнято позовну заяву до провадження Менського районного суду та відкрито провадження у справі; справу призначено до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження з викликом сторін; призначено судове засідання та вирішено питання про витребування доказів.

У зв`язку з тим, що відповідачка, будучи належним чином повідомленою про розгляд справи, у судове засідання не з`явилася, заяви про розгляд справи без її участі не подавала, беручи до уваги позицію представника позивача, суд ухвалив здійснити розгляд справи за відсутності сторін за наявними у матеріалах справи доказами.

Зважаючи на неявку у судове засідання всіх учасників справи, на підставі частини другої статті 247 Цивільного процесуального кодексу України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного пристрою не здійснювалося.

IV.Фактичні обставини, встановлені судом, зміст спірних правовідносин та оцінка аргументів і доказів учасників справи.

21.02.2022 між ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» та відповідачем ОСОБА_2 укладено Договір позики №74646452 (надалі Договір), умовами якого встановлено, що Кредитодавець надає Позичальнику грошові кошти в розмірі 14 720,00 грн. строком на 30 днів, із процентною ставкою у розмірі 1,99%, які нараховуються щоденно на залишок заборгованості за тілом кредиту. Позивач свої зобов`язання за Договором виконав, надав у користування відповідачу кредитні кошти в сумі 14 720,00 грн., перерахувавши їх на банківський рахунок відповідача. Що підтверджується електронною платіжною інструкцією № b1c6a5be-59ba-4db1-b8d6-ed7c3de85014 від 21.02.2022 року видана ТОВ «ФІНЕКСПРЕС» (фінансова компанія, яка діє на підставі ліцензії, яка видана Національним банком України на надання фінансових платіжних послуг з переказу коштів без відкриття рахунку платіжний інструмент/платіжна система), яка в свою чергу є первинним бухгалтерським документом, довідкою № КД-000144108/ТНПП від 09.04.2026 видана платіжною системою/ТОВ «ФІНЕКСПРЕС», що підтверджує перерахування коштів за платіжною інструкцією /квитанцією № b1c6a5be-59ba-4db1-b8d6-ed7c3de85014 від 21.02.2022, листом №19/03/26-40692 від 19.03.2026 ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів», що підтверджує видачу/перерахування на банківську карту Відповідача/Клієнта онлайн-позики на підставі платіжної інструкції № b1c6a5be-59ba-4db1-b8d6-ed7c3de85014 від 21.02.2022. (а.с.23-24)

Договір позики підписаний відповідачем електронним підписом одноразовим ідентифікатором (а.с.20-21).

Згідно довідки та платіжної інструкції (а.с.24) ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» 21.02.2022 здійснило перерахування коштів в сумі 14 720 грн.00 коп. на картку № НОМЕР_1 .

З повідомлення АТ КБ «Приват Банк» № 20.1.0.0.0/7-260907/49292-БТ від 10.09.2026 слідує, що в банку АТ КБ «ПриватБанк» емітовано банківську картку № НОМЕР_2 на ім`я ОСОБА_3 РНОКПП НОМЕР_3 . З довідки про рух коштів по рахунку слідує, що 21.02.2022 на рахунок № НОМЕР_2 було зараховано грошові кошти в сумі 14 720 грн.00 коп.

В ході розгляду справи судом встановлено, що ОСОБА_2 зареєструвала 27 жовтня 2022 року шлюб з ОСОБА_4 та змінила прізвище « ОСОБА_5 » на « ОСОБА_6 », що підтверджується повним витягом з Державного реєстру актів цивільного стану громадян про шлюб (а.с.96-97).

02.11.2022 ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» та ТОВ «Сіроко Фінанс» уклали Договір факторингу № 029-021122, за умовами якого останній набув право грошової вимоги до фізичних осіб боржників, в тому числі до відповідача за договором позики №74646452 від 21.02.2022 (а.с.35-38).

Відповідно до п. 2.1.3. договору факторингу перехід від клієнта до фактора прав вимоги відбувається в день підписання сторонами відповідного Реєстру прав вимог, після чого фактор стає кредитором по відношенню до боржників та набуває всіх прав щодо них.

05.12.2025 ТОВ «Сіроко Фінанс» та ТОВ «ДЕАЛ ФІНАНС ГРУП» уклали договір факторингу № 05/12/25-01, за умовами якого останній набув право грошової вимоги до фізичних осіб боржників, в тому числі до відповідача за договором позики №74646452 від 21.02.2022 (а.с.59-62).

Відповідно до п. 2.1.3. договору факторингу перехід від клієнта до фактора прав вимоги відбувається в день підписання сторонами відповідного Реєстру прав вимог, після чого фактор стає кредитором по відношенню до боржників та набуває всіх прав щодо них.

Вказаний договір факторингу є дійсним та чинним, відомості про те, що він оскаржувався в судовому порядку відсутні.

Відповідно до розрахунку заборгованості за договором позики №74646452 від 21.02.2022 у відповідача наявна заборгованість в сумі 23 507 грн. 84 коп., з яких 14 720 грн.00коп. сума заборгованості за основною сумою боргу, 8 787 грн.84 коп. сума заборгованості за процентами (а.с. 17-19).

Станом на час розгляду справи відповідач не надала суду доказів сплати нею зазначеної суми заборгованості за кредитним договором, а також доказів виконання нею зобов`язань за кредитним договором первісному кредитору.

V. Норми права, які застосував суд, та мотиви їх застосування.

Згідно статті 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Відповідно до частини першої та другої статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

За змістом статтей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Згідно частини першої статті 1054 цього Кодексу за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України). Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (статті 1055 ЦК України).

За змістом статті 10561 ЦК України в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин, процентна ставка за кредитом може бути фіксованою або змінюваною. Тип процентної ставки визначається кредитним договором. Розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів на дату укладення договору. Фіксована процентна ставка є незмінною протягом усього строку кредитного договору. Особливості застосування змінюваної процентної ставки за договором про надання споживчого кредиту встановлюються законом.

Відповідно до частини першої статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Як визначено у статті 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Статтями 525, 526 ЦК України визначено, що одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно статті 610 Цивільного Кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Згідно статті 611 ЦК України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Одним із видів порушення зобов`язання є прострочення - невиконання зобов`язання в обумовлений сторонами строк.

Якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно статті 5 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг» електронний документ - документ, інформація в якому зафіксована у вигляді електронних даних, включаючи обов`язкові реквізити документа. Склад та порядок розміщення обов`язкових реквізитів електронних документів визначається законодавством. Електронний документ може бути створений, переданий, збережений і перетворений електронними засобами у візуальну форму. Візуальною формою подання електронного документа є відображення даних, які він містить, електронними засобами або на папері у формі, придатній для приймання його змісту людиною.

Згідно статті 8 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг» юридична сила електронного документа не може бути заперечена виключно через те, що він має електронну форму. Допустимість електронного документа як доказу не може заперечуватися виключно на підставі того, що він має електронну форму.

Механізм укладення електронного договору, який має використовуватися позивачем у взаємовідносинах із позичальниками, зокрема вимоги до його підписання сторонами, врегульовано Законом України «Про електронну комерцію» та Законом України «Про електронний цифровий підпис».

Статтею 1 Закону України «Про електронний цифровий підпис» передбачено, що електронний цифровий підпис - вид електронного підпису, отриманого за результатом криптографічного перетворення набору електронних даних, який додається до цього набору або логічно з ним поєднується і дає змогу підтвердити його цілісність та ідентифікувати підписувача. Електронний цифровий підпис накладається за допомогою особистого ключа та перевіряється за допомогою відкритого ключа.

Відповідно статті 3 цього ж Закону, електронний цифровий підпис за правовим статусом прирівнюється до власноручного підпису (печатки) у разі, якщо: електронний цифровий підпис підтверджено з використанням посиленого сертифіката ключа за допомогою надійних засобів цифрового підпису; під час перевірки використовувався посилений сертифікат ключа, чинний на момент накладення електронного цифрового підпису; особистий ключ підписувача відповідає відкритому ключу, зазначеному у сертифікаті. Електронний підпис не може бути визнаний недійсним лише через те, що він має електронну форму або не ґрунтується на посиленому сертифікаті ключа.

Згідно статті 4 Закону України «Про електронний цифровий підпис» електронний цифровий підпис призначений для забезпечення діяльності фізичних та юридичних осіб, яка здійснюється з використанням електронних документів. Електронний цифровий підпис використовується фізичними та юридичними особами - суб`єктами електронного документообігу для ідентифікації підписувача та підтвердження цілісності даних в електронній формі. Використання електронного цифрового підпису не змінює порядку підписання договорів та інших документів, встановленого законом для вчинення правочинів у письмовій формі.

Статтею 6 Закону України «Про електронний цифровий підпис» передбачено, що сертифікат ключа містить такі обов`язкові дані: найменування та реквізити центру сертифікації ключів (центрального засвідчувального органу, засвідчувального центру); зазначення, що сертифікат виданий в Україні; унікальний реєстраційний номер сертифіката ключа; основні дані (реквізити) підписувача - власника особистого ключа; дату і час початку та закінчення строку чинності сертифіката; відкритий ключ; найменування криптографічного алгоритму, що використовується власником особистого ключа; інформацію про обмеження використання підпису. Посилений сертифікат ключа, крім обов`язкових даних, які містяться в сертифікаті ключа, повинен мати ознаку посиленого сертифіката ключа. Інші дані можуть вноситися у посилений сертифікат ключа на вимогу його власника.

Відповідно частини другої статті 3 Закону України «Про електронну комерцію» електронна комерція - відносини, спрямовані на отримання прибутку, що виникають під час вчинення правочинів щодо набуття, зміни або припинення цивільних прав та обов`язків, здійснені дистанційно з використанням інформаційно-телекомунікаційних систем, внаслідок чого в учасників таких відносин виникають права та обов`язки майнового характеру; електронний договір - домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Згідно із частиною третьою статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною.

Відповідно до частини шостої статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею.

Статтею 12 Закону України «Про електронну комерцію» встановлено, що якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Частиною 1 статті 3 Закону України «Про електронну комерцію» визначено, що електронний підпис одноразовим ідентифікатором - це дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору; одноразовий ідентифікатор - алфавітно-цифрова послідовність, що її отримує особа, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір шляхом реєстрації в інформаційно-телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, що надав таку пропозицію.

Верховний Суд у постанові від 12.01.2021 року у справі № 524/5556/19 підтвердив, що суди дійшли обґрунтованого висновку про те, що оспорюваний договір про надання фінансового кредиту підписаний позивачкою за допомогою одноразового паролю-ідентифікатора, тобто належними та допустимими доказами підтверджено укладання між сторонами спірного правочину. Без отримання листа на адресу електронної пошти та/або смс-повідомлення, без здійснення входу на сайт товариства за допомогою логіна особистого кабінету і пароля особистого кабінету кредитний договір між позивачем та відповідачем не був би укладений. Сторони досягли згоди щодо усіх істотних умов правочину, що спростовує доводи касаційної скарги у цій частині.

Правочин щодо заміни кредитора у зобов`язанні вчиняється у такій самій формі, що і правочин, на підставі якого виникло зобов`язання, право вимоги за яким передається новому кредиторові (ч. 1 ст. 513 ЦК України). Заміна кредитора у зобов`язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом (ч. 1 ст. 516 ЦК).

Згідно частини першої статті 1082 ЦК України боржник зобов`язаний здійснити платіж факторові за умови, що він одержав від клієнта або фактора письмове повідомлення про відступлення права грошової вимоги факторові і в цьому повідомленні визначена грошова вимога, яка підлягає виконанню, а також названий фактор, якому має бути здійснений платіж.

Дійсність вимоги (суб`єктивного права) означає належність первісному кредитору того чи іншого суб`єктивного права та відсутності законодавчих або договірних заборон (обмежень) на його відступлення (постанова Верховного Суду від 14.06.2023 у справі №755/15965/17).

У постанові Верховного Суду від 18.10.2023 у справі №905/306/17 сформовано висновок, що для підтвердження факту відступлення права вимоги, фінансова компанія як заінтересована сторона повинна надати до суду докази переходу права вимоги від первісного до нового кредитора на кожному етапі такої передачі. Належним доказом, який засвідчує факт набуття прав вимоги за кредитним договором, є належно оформлені та підписані договори про відступлення права вимоги, реєстр договорів, права вимоги за якими відступаються, за умови, що він містить дані за кредитним договором, а також докази на підтвердження оплати за договором (постанови Верховного Суду від 29.06.2021 у справі №753/20537/18, від 21.07.2021 у справі №334/6972/17, від 27.09.2021 у справі №5026/886/2012).

Враховуючи наведене, судом встановлено укладання договору позики №74646452 від 21.02.2022 первісним кредитором ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» та відповідачем ОСОБА_1 в електронній формі, в якому сторони узгодили суму кредиту, строки кредитування, розмір процентів. Факт отримання відповідачем суму кредиту в розмірі 14 720 грн. 00коп. підтверджується наданими позивачем доказами та наданою на виконання вимог ухвали суду АТ КБ «ПриватБанк» випискою про рух коштів по картковому рахунку відповідача.

З розрахунків заборгованості, складених первісним кредитором вбачається, що вони складені відповідно до умов кредитних договорів щодо розміру відсотків та періоду їх нарахування, а тому з врахуванням викладеного, а також ненадання відповідачем контррозрахунку заборгованості, доказів оплати заборгованості, суд вважає зазначений в них розмір процентів таким, що відповідає умовам договорів, а тому підлягає стягненню з відповідача.

З врахуванням умов договору факторингу, а також наданих доказів на підтвердження переходу прав вимоги за ним, суд вважає доведеним перехід від первісного кредитора до ТОВ «ДЕАЛ ФІНАНС ГРУП» права вимоги до відповідача ОСОБА_1 за договором про надання коштів у кредит №74646452 від 21.02.2022.

З огляду на викладені норми права, у позичальника виникає зобов`язання повернути кредитодавцю позику (кредит) в порядку, на умовах та в строк, що передбачені кредитним договором та сплатити проценти за користування кредитними коштами.

10 червня 2017 року набув чинності Закон України «Про споживче кредитування», у зв`язку із чим у Законі України «Про захист прав споживачів» текст статті 11 викладено в такій редакції: «Цей Закон застосовується до відносин споживчого кредитування у частині, що не суперечить Закону України «Про споживче кредитування».

Положення частин першої, другої, п`ятої статті 18 Закону України «Про захист прав споживачів» з набуттям чинності Закону України «Про споживче кредитування» залишилися незмінними.

Відповідно до пункту 4 частини першої статті 1 Закону України «Про споживче кредитування», загальні витрати за споживчим кредитом - витрати споживача, включаючи проценти за користування кредитом, комісії та інші обов`язкові платежі за додаткові та супутні послуги кредитодавця та кредитного посередника (за наявності), для отримання, обслуговування і повернення кредиту.

Згідно з частиною другою статті 8 Закону України «Про споживче кредитування» до загальних витрат за споживчим кредитом включаються, зокрема, комісії кредитодавця, пов`язані з наданням, обслуговуванням і поверненням кредиту, у тому числі комісії за обслуговування кредитної заборгованості, розрахунково-касове обслуговування, юридичне оформлення тощо.

Отже, Закон України «Про споживче кредитування» передбачає право банку встановлювати у кредитному договорі комісію за надання та обслуговування кредиту.

Таким чином, виходячи з аналізу вимог п. 4 ч. 1 ст. 1, ч. 2 ст. 8, ч. 1 ст. 1, ст. 47 Закону України «Про банки і банківську діяльність», роз`яснень Великої Палати Верховного Суду щодо застосування ст. 11 Закону України «Про споживче кредитування», які викладені у постанові від 13 липня 2022 року по справі № 496/3134/19 така форма витрат, як комісія за надання кредиту існує на законодавчому рівні, визначається кожним банком (фінансовою установою) індивідуально та затверджується внутрішніми актами.

Отже, спеціальним законодавством України прямо визначені легальні можливості позивача як включати до тексту кредитних договорів із споживачами умови щодо нарахування комісії, так і в подальшому нараховувати її, а також витребувати суму несплаченої вищевказаної комісії від відповідача (в т.ч. і в судовому порядку).

Згідно ст. 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Згідно ч. 3 ст. 12, ч.ч. 1, 5 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Суд вважає, що обставини на які посилається позивач в частині надання кредиту відповідачу та стягнення з останнього боргу за кредитом, процентів та комісії за надання кредиту підтверджуються належними та допустимими доказами, дослідженими судом в судовому засіданні, в той же час відповідачем не надано жодних належних доказів, що підтверджують необґрунтованість чи безпідставність позовних вимог.

Щодо клопотання відповідача про застосування строку позовної давності то суд зазначає наступне.

Статтею 256 Цивільного кодексу України унормовано, що позовна давність це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

За приписами статті 257 Цивільного кодексу України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Установлення часових меж судового захисту порушеного права забезпечує правову стабільність та сприяє усуненню правової невизначеності. Позовна давність спонукає учасників правовідносин до вчинення дій, спрямованих на захист порушених прав, у чітко визначені строки, які мають бути розумними.

За загальним правилом позовна давність триває безперервно з моменту усвідомлення учасником правовідносин порушення його права і до спливу цього строку звернення до суду.

Законодавство може визначати певні обставини, які впливають на перебіг позовної давності і змінюють порядок її обчислення. До таких обставин відноситься зупинення перебігу позовної давності та її переривання, що передбачено статтями 263 та 264 Цивільного кодексу України.

Водночас під час дії карантину та воєнного стану законодавець застосував нову конструкцію, якою тимчасово доповнив перелік обставин, які впливають на перебіг позовної давності, а саме продовження позовної давності.

Позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення.

Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

Згідно з пункту 19 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України у період дії воєнного стану в Україні, введеного Указом Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24 лютого 2022 року № 64/2022, затвердженим Законом України «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24 лютого 2022 року № 2102-IX, перебіг позовної давності, визначений цим Кодексом, зупиняється на строк дії такого стану.

Вказана норма втратила чинність 04.09.2025 у зв`язку з набрання чинності Законом України № 4434-IX і перебіг позовної давності відновився лише з 04.09.2025.

Таким чином, з урахуванням введення воєнного стану в Україні 24.02.2022, строк дії якого продовжено по даний час, трирічний строк позовної давності, передбачений статтею 257 ЦК України, не сплив та був зупинений у зв`язку із введенням воєнного стану, то позивачем позов пред`явлено у межах строку позовної давності.

VІ. Розподіл судових витрат між сторонами.

Щодо вимог представника позивача про стягнення з відповідача на його користь судових витрат суд приходить до наступного.

Відповідно до частини першої статті 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Згідно частини третьої статті 133 ЦПК України до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу, витрати пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертиз.

Відповідно до частини першої та другої статті 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Витрати на правничу допомогу визначаються сукупністю таких документів: договором про надання правничої допомоги та відповідними доказами щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною.

Також Велика Палата Верховного Суду у своїй постанові від 27 червня 2018 року у справі № 826/1216/16 визначила докази, які є необхідними для компенсації витрат на правничу допомогу: «…На підтвердження цих обставин (складу та розміру витрат) суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені».

Представництво інтересів позивача у даному провадженні здійснювала адвокат Ткаченко Ю.О. на підставі Договору про надання правничої допомоги № 22-08/25/ДІЛ від 22 серпня 2025 року (а.с.65-67).

На підтвердження понесення позивачем витрат на професійну правничу допомогу до позовної заяви додані акт прийому передачі наданих послуг від 17 квітня 2026 року, ордер, копія свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю, довіреність (а.с. 68-71).

Таким чином, якщо стороною буде документально доведено, що нею понесені витрати на правничу допомогу, а саме: надано договір на правничу допомогу, акт приймання-передачі наданих послуг, платіжні документи про оплату таких послуг, розрахунок таких витрат, то у суду відсутні підстави для відмови у стягненні таких витрат стороні, на користь якої ухвалено судове рішення.

Така ж позиція висловлена у постанові Верховного Суду від 03 травня 2018 року у справі № 372/1010/16-ц.

Враховуючи складність справи, обсяг наданих адвокатом послуг та ціну позову, а також відсутність будь яких заперечень з боку відповідача, суд приходить до висновку, що вказаний розмір витрат на правничу допомогу (4 500 грн.00коп.) є обґрунтованим та співмірним з обсягом наданих послуг адвоката, а тому приходить до висновку про необхідність їх стягнення з відповідача на користь позивача.

За змістом статті 141 ЦПК судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі задоволення позову на відповідача.

Так, згідно платіжної інструкції № 579945914.1 від 12 червня 2026 року (а.с.7) позивачем було сплачено 2 662 гривні 40 копійок судового збору, який підлягає стягненню з відповідача.

На підставі вищевикладеного, керуючись статтями 4, 12, 13, 76-81, 83, 89, 141, 247, 259, 263-265, 268, 273, 274, 279, 280, 281, 282, 353, 354 ЦПК України, суд, -

УХВАЛИВ:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «ДЕАЛ ФІНАНС ГРУП» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_4 , адреса реєстрації: АДРЕСА_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ДЕАЛ ФІНАНС ГРУП» (код ЄДРПОУ: 44280974, адреса: 08205, м. Ірпінь, вул. Садова, буд. 31/33, офіс 40/3) заборгованість за договором позики № 74646452 від 21.02.2022 в сумі 23 507 (двадцять три тисячі п`ятсот сім) гривень 84 копійки.

Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_4 , адреса реєстрації: АДРЕСА_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ДЕАЛ ФІНАНС ГРУП» (код ЄДРПОУ: 44280974, адреса: 08205, м. Ірпінь, вул. Садова, буд. 31/33, офіс 40/3) судові витрати по сплаті судового збору в сумі 2 662 (дві тисячі шістсот шістдесят дві) гривні 40 копійок в рахунок відшкодування сплаченого судового збору та 4 500 (чотири тисячі п`ятсот) гривень 00 копійок понесених витрат на правничу допомогу.

Рішення може бути оскаржене до Чернігівського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя Менського районного суду

Чернігівської області Олександр Савченко