Рішення № 140319060, 05.10.2026, Одеський окружний адміністративний суд

Справа № 420/18227/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 жовтня 2026 року м. Одеса

Одеський окружний адміністративний суд у складі:

Головуючого судді Аракелян М.М.

Розглянувши у письмовому провадженні справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Господарського суду Одеської області про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії,-

ВСТАНОВИВ:

17.06.2026 року до Одеського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 до Господарського суду Одеської області, у якій позивач просить суд:

визнати протиправною бездіяльність Господарського суду Одеської області щодо невидачі ОСОБА_1 , як судді у відставці, довідок за формою, встановленою додатком 2 до Порядку подання документів для призначення (перерахунку) і виплати щомісячного довічного грошового утримання суддям у відставці органами Пенсійного фонду України, затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України № 3-1 від 25.01.2008 про суддівську винагороду для обчислення щомісячного довічного грошового утримання судці у відставці, виходячи з базового розміру посадового окладу судді господарського суду, на підставі ч.2 ст.130 Конституції України. ч.3 ст.135 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" та з розрахунку встановленого ст.7 Закону України Про державний бюджет України на 2025 рік з 01.01.2025 прожиткового мінімуму для працездатних осіб в розмірі 3028 гривень та ст.7 Закону України Про державний бюджет України на 2026 рік з 01.01.2026 прожиткового мінімуму для працездатних осіб в розмірі 3328,00 гривень;

зобов`язати Господарський суд Одеської області видати ОСОБА_1 , як судді у відставці, довідку за формою, встановленою додатком 2 до Порядку подання документів для призначення (перерахунку) і виплату щомісячного довічного грошового утримання суддям у відставці органами Пенсійного фонду України, затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України № 3-1 від 25.01.2008, про суддівську винагороду для обчислення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, виходячи з базового розміру посадового окладу судді господарського суду, на підставі ч.2 ст.130 Конституції України. ч.3 ст.135 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" та з розрахунку встановленого ст.7 Закону України Про державний бюджет України на 2025 рік з 01.01.2025 прожиткового мінімуму для працездатних осіб в розмірі 3028 гривень та ст.7 Закону України Про державний бюджет України на 2026 рік з 01.01.2026 прожиткового мінімуму для працездатних осіб в розмірі 3328,00 гривень;

стягнути за рахунок бюджетних асигнувань відповідача на користь позивача судовий збір у розмірі 2422,40 грн.

Згідно протоколу автоматизованого розподілу справи між суддями адміністративна справа розподілена на суддю Аракелян М.М.

Ухвалою суду від 22.06.2026 року позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у даній справі, постановлено розглядати справу за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (ст.262 КАС України).

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що позивач рішенням Вищої ради правосуддя від 02.10.2025 року № 2046/0/15-25 звільнена з посади судді Господарського суду Херсонської області (відряджена до Господарського суду Одеської області) у зв`язку із поданням заяви про відставку. Наказом голови Господарського суду Одеської області від 03.10.2025 року № 18-к позивача відраховано зі штату Господарського суду Одеської області та їй встановлений розмір щомісячного довічного грошового утримання, визначений на підставі довідки Господарського суду Одеської області №08-29/0077/25 від 07.10.2025 року про суддівську винагороду для обчислення щомісячного грошового утримання судді у відставці, виданої за формою, передбаченою додатком 2 до Порядку подання документів для призначення (перерахунку) і виплати щомісячного довічного грошового утримання суддям у відставці органами Пенсійного фонду України, який затверджений постановою правління Пенсійного фонду України від 25.01.2008 року №3-1 в розмірі 134002,50грн., в тому числі посадовий оклад в розмірі 78825грн., доплата за вислугу років в розмірі 55177,50грн., при цьому, розрахунку розміру заробітної плати у довідці не наведено, про застосування регіонального коефіцієнту не зазначено. Проте, позивач вважає, що зазначений в довідці посадовий оклад був обрахований, виходячи з прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого станом на 1 січня 2020 року в розмірі 2102,00грн. В зв`язку із прийняттям Закону України «Про Державний бюджет України на 2026 рік», з 01.01.2026 року розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб встановлений в розмірі 3320,00грн. 14.05.2026 року позивач звернулась до Господарського суду Одеської області із заявою про видачу нової довідки для обчислення (перерахунку) розміру щомісячного довічного грошового утримання станом на 14.05.2026 року, з урахуванням нового розміру прожиткового мінімуму. Проте, в наданій позивачу довідці №08-29/2576/2026 від 18.05.2026 року розміри посадового окладу та доплати за вислугу років не були змінені, тобто залишені в цих самих розмірах, що і в попередній довідці. Позивач вважає такі дії (бездіяльність) відповідача протиправними, тому звернулась до суду з даним позовом.

Ухвала суду від 22.06.2026 року була надіслана та доставлена до «Електронного кабінету» відповідача 22.06.2026 року (а.с.29); у встановлений судом строк відзив на позовну заяву надано не було, про поважність причин неподання не повідомлено.

Відповідно до ч.6 ст.162 КАС України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Розглянувши наявні матеріали справи, з`ясувавши всі фактичні обставини, що мають значення для вирішення справи, оцінивши надані учасниками судового процесу докази в їх сукупності, суд дійшов наступного.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 рішенням Вищої ради правосуддя від 02.10.2025 року №2046/0/15-25 звільнена з посади судді Господарського суду Херсонської області (відряджена до Господарського суду Одеської області) у зв`язку з поданням заяви про відставку (а.с.19-20).

Наказом голови Господарського суду Одеської області від 03.10.2025 року № 18-к суддю Господарського суду Херсонської області (відряджена до Господарського суду Одеської області) ОСОБА_1 відраховано зі штату Господарського суду Одеської області у зв`язку з її звільненням 02.10.2025 року з посади судді у відставку (а.с.21).

На підставі довідки Господарського суду Одеської області №08-29/0077/25 від 07.10.2025 року про суддівську винагороду для обчислення щомісячного грошового утримання, судді у відставці ОСОБА_1 встановлений розмір щомісячного довічного грошового утримання, визначений станом на 12.10.2025 року в розмірі 134002,50грн., в тому числі: посадовий оклад в розмірі 78825грн., доплата за вислугу років (70%) в розмірі 55177,50грн. (а.с.22).

Як вбачається із зазначеної довідки, посадовий оклад та доплата за вислугу років були обраховані, виходячи з прожиткового мінімуму для працездатних осіб, який застосовується для визначення базового розміру посадового окладу судді, встановленого Законом України «Про Державний бюджет України на 2025 рік» з 1 січня 2025 року в розмірі 2102,00грн., а не з прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого тим самим Законом з 1 січня 2025 року в розмірі 3028,00грн.

У зв`язку із прийняттям Закону України «Про Державний бюджет України на 2026 рік», з 01.01.2026 року прожитковий мінімум для працездатних осіб встановлений в розмірі 3328,00грн.

14.05.2026 року позивач звернулася до Господарського суду Одеської області із заявою про видачу нової довідки для обчислення (перерахунку) розміру щомісячного довічного грошового утримання станом на 14.05.2026 року, з урахуванням нового розміру прожиткового мінімуму (а.с.23)

В наданій позивачу на цю заяву довідці №08-29/2576/2026 від 18.05.2026 року розміри посадового окладу та доплати за вислугу років не були змінені, тобто залишені в цих самих розмірах, що і в попередній довідці (а.с.24) виходячи з прожиткового мінімуму 2102грн.

Позивач вважає таку бездіяльність відповідача протиправною, тому звернулась до суду з даним позовом.

Вирішуючи спір, суд виходить з наступного.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Конституційні права і свободи гарантуються і не можуть бути скасовані. При прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод (ст.22 Конституції України ).

Згідно ч.ч.2-4 ст.142 ЗУ «Про судоустрій і статус суддів» щомісячне довічне грошове утримання виплачується судді у відставці в розмірі 50 відсотків суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді. За кожний повний рік роботи на посаді судді понад 20 років розмір щомісячного довічного грошового утримання збільшується на два відсотки грошового утримання судді. У разі зміни розміру складових суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді, здійснюється перерахунок раніше призначеного щомісячного довічного грошового утримання.

Пунктом 6 розділу IV Порядку подання документів для призначення (перерахунку) і виплати щомісячного довічного грошового утримання суддям у відставці органами Пенсійного фонду України, затвердженого Постановою правління Пенсійного фонду України від 25 січня 2008 року №3-1, передбачено, що перерахунок щомісячного довічного грошового утримання проводиться органом, що призначає щомісячне довічне грошове утримання, на підставі довідки про суддівську винагороду / довідки про винагороду судді Конституційного Суду України, надісланої відповідним органом (без звернення судді у відставці, судді Конституційного Суду України), або за зверненням судді у відставці, судді Конституційного Суду України.

Держава забезпечує фінансування та належні умови для функціонування судів і діяльності суддів. У Державному бюджеті України окремо визначаються видатки на утримання судів з урахуванням пропозицій Вищої ради правосуддя. Розмір винагороди судді встановлюється законом про судоустрій (ст.130 Конституції України).

Відповідно до ч.2 ст.4 ЗУ «Про судоустрій і статус суддів» зміни до цього Закону можуть вноситися виключно законами про внесення змін до Закону України "Про судоустрій і статус суддів".

Згідно ч.1 ст. 135 ЗУ "Про судоустрій і статус суддів" суддівська винагорода регулюється цим Законом та не може визначатися іншими нормативно-правовими актами.

Пунктом 1 ч.3 ст. 135 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" передбачено, що базовий розмір посадового окладу судді місцевого суду становить 30 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 01 січня календарного року.

Статтею 7 Закону України Про Державний бюджет України на 2025 рік разом із встановленням на 01 січня 2025 року прожиткового мінімуму для працездатних осіб в розмірі 3028,00 грн був застосований такий вид прожиткового мінімуму, як "прожитковий мінімум для працездатних осіб, який застосовується для визначення базового розміру посадового окладу судді", розмір якого становить 2102,00 грн.

Статтею 7 Закону України "Про Державний бюджет України на 2026 рік" установлено у 2026 році прожитковий мінімум на одну особу в розрахунку на місяць у розмірі 3209 гривень, а для основних соціальних і демографічних груп населення: дітей віком до 6 років: 2 817 гривень; дітей віком від 6 до 18 років: 3 196 гривень; працездатних осіб: 3 328 гривень; працездатних осіб, який застосовується для визначення базового розміру посадового окладу судді, посадового окладу прокурора окружної прокуратури, посадових окладів працівників інших державних органів, оплата праці яких регулюється спеціальними законами, а також працівників податкових і митних органів, - на рівні, встановленому для відповідного державного органу станом на 31 грудня 2025 року; осіб, які втратили працездатність, - 2 595 гривень; осіб, які втратили працездатність, який застосовується для визначення розміру доплати за проживання на територіях радіоактивного забруднення за рішеннями суду, - 1 600 гривень.

Однією з гарантій належного здійснення правосуддя є створення необхідних умов для діяльності суддів, їх правового, соціального захисту та побутового забезпечення.

Визначені Конституцією України та спеціальним законодавчим актом (Законом України "Про судоустрій і статус суддів") гарантії незалежності суддів є невід`ємним елементом їхнього статусу, поширюються на всіх суддів України та є необхідною умовою здійснення правосуддя неупередженим, безстороннім і справедливим судом.

Конституційний принцип незалежності суддів означає також конституційно обумовлений імператив охорони матеріального забезпечення суддів від його скасування чи зниження досягнутого рівня без відповідної компенсації як гарантію недопущення впливу або втручання у здійснення правосуддя. Окреслену правову позицію стосовно гарантій незалежності суддів було висловлено у низці рішень Конституційного Суду України, зокрема у рішеннях від 20 березня 2002 року №5-рп/2002, від 01 грудня 2004 року №19-рп/2004, від 11 жовтня 2005 року №8-рп/2005, від 22 травня 2008 року №10-рп/2008, від 03 червня 2013 року №3-рп/2013, а також від 04 грудня 2018 року №11-р/2018.

Конституційний Суд України неодноразово висловлював юридичні позиції щодо незалежності суддів, зокрема їх належного матеріального забезпечення, зміни розміру суддівської винагороди, рівня довічного грошового утримання суддів у відставці, та зокрема, вказував, що однією з конституційних гарантій незалежності суддів є особливий порядок фінансування судів; встановлена система гарантій незалежності суддів не є їхнім особистим привілеєм; конституційний статус судді передбачає достатнє матеріальне забезпечення судді як під час здійснення ним своїх повноважень (суддівська винагорода), так і в майбутньому у зв`язку з досягненням пенсійного віку (пенсія) чи внаслідок припинення повноважень і набуття статусу судді у відставці (щомісячне довічне грошове утримання) (рішення Конституційного Суду України від 24 червня 1999 року №6-рп/99, від 20 березня 2002 року №5-рп/2002, від 1 грудня 2004 року №19-рп/2004, від 11 жовтня 2005 року №8-рп/2005, від 18 червня 2007 року №4-рп/2007, від 22 травня 2008 року №10-рп/2008, від 3 червня 2013 року №3-рп/2013, від 19 листопада 2013 року №10-рп/2013, від 8 червня 2016 року №4-рп/2016, від 4 грудня 2018 року №11 -р/2018, від 18 лютого 2020 року №2-р/2020).

30 вересня 2016 року набрали чинності зміни, внесені до Конституції України, згідно із Законом України від 02 червня 2016 року №1401-VIII "Про внесення змін до Конституції України (щодо правосуддя)".

Законом України "Про внесення змін до Конституції України (щодо правосуддя)", серед іншого, статтю 130 Конституції України викладено в новій редакції, текст якої зазначено вище, і вперше закріплено спосіб визначення розміру суддівської винагороди, а саме, що "розмір винагороди встановлюється законом про судоустрій".

З цією конституційною нормою співвідносяться норми частини першої статті 135 Закону України "Про судоустрій і статус суддів", які дають чітке розуміння, що єдиним нормативно-правовим актом, яким повинен і може визначатися розмір суддівської винагороди, є закон про судоустрій.

Розмір суддівської винагороди визначено у ст. 135 Закону України "Про судоустрій і статус суддів", який з огляду як на свою назву, так і сферу правового регулювання (означену в преамбулі), є законом про судоустрій в значенні ч.2 ст. 130 Конституції України.

Отже, розмір посадового окладу судді, який є складовим елементом суддівської винагороди, на пряму залежить від прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Визначення прожиткового мінімуму, закладення правової основи для його встановлення та врахування при реалізації державою конституційної гарантії громадян урегульовано Законом України "Про прожитковий мінімум".

Відповідно ст. 1 Закону України "Про прожитковий мінімум" прожитковий мінімум - це вартісна величина достатнього для забезпечення нормального функціонування організму людини, збереження його здоров`я набору продуктів харчування (далі - набір продуктів харчування), а також мінімального набору непродовольчих товарів (далі - набір непродовольчих товарів) та мінімального набору послуг (далі - набір послуг), необхідних для задоволення основних соціальних і культурних потреб особистості.

Прожитковий мінімум визначається нормативним методом у розрахунку на місяць на одну особу, а також окремо для тих, хто відноситься до основних соціальних і демографічних груп населення: дітей віком до 6 років; дітей віком від 6 до 18 років; працездатних осіб; осіб, які втратили працездатність.

До працездатних осіб відносяться особи, які не досягли встановленого законом пенсійного віку.

У змісті наведеної норми Закону України "Про прожитковий мінімум" закріплено вичерпний перелік основних соціальних і демографічних груп населення, стосовно яких визначається прожитковий мінімум.

Судді до соціальної демографічної групи населення, стосовно яких прожитковий мінімум повинен встановлюватися окремо, не віднесені.

Зміни до Закону України "Про судоустрій і статус суддів", а також до Закону України "Про прожитковий мінімум" щодо визначення прожиткового мінімуму не вносилися, тож законних підстав для зменшення розміру прожиткового мінімуму, який встановлено для працездатних осіб на 01 січня календарного року для цілей визначення суддівської винагороди, немає.

Таким чином, Закони України "Про Державний бюджет України на 2025рік" та "Про Державний бюджет України на 2026 рік" фактично змінив складову для визначення базового розміру посадового окладу судді, що порушує гарантії незалежності суддів, одна з яких передбачена частиною другою статті 130 Конституції України і ч.3 ст. 135 Закону України "Про судоустрій і статус суддів".

Ці закони не повинні містити інакшого чи додаткового правового регулювання правовідносин, що охоплюються предметом регулювання інших законів України, особливо тієї сфери суспільних відносин, для яких діють спеціальні норми. Конституція України не надає закону про Державний бюджет України вищої юридичної сили стосовно інших законів.

На такі аспекти законодавчого регулювання звернув увагу Конституційний Суд України у Рішеннях від 09 липня 2007 року №6-рп/2007 (справа про соціальні гарантії громадян) та від 22 травня 2008 року №10-рп/2008 (справа щодо предмета та змісту закону про Державний бюджет України).

Законом України "Про судоустрій і статус суддів" закріплено, що для визначення розміру суддівської винагороди до уваги може братися лише прожитковий мінімум для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року.

Оскільки вказана конституційна гарантія незалежності суддів не може порушуватися і змінюватися без внесення відповідних змін до закону про судоустрій, суддівська винагорода не може обчислюватися із застосуванням величини, відмінної від тієї, що визначена Законом України "Про судоустрій і статус суддів".

Така правова позиція щодо застосування статті 7 Закону України "Про Державний бюджет України", статті 135 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" в подібних правовідносинах викладена у постановах Верховного Суду від 30 листопада 2021 року у справі №360/503/21, від 10 листопада 2021 року у справі №400/2031/21, від 22 червня 2023 року у справі №400/4904/21, від 24 липня 2023 року у справі №280/9563/21, від 25 липня 2023 року у справі №120/2006/22-а, від 26 липня 2023 року у справі №240/2978/22, від 27 липня 2023 року у справі №240/3795/22, від 02 серпня 2023 року у справі №560/5597/22, від 15 серпня 2023 року у справі №120/19262/21-а, від 13 вересня 2023 року у справі №240/44080/21, від 21 вересня 2023 року (справа №380/25627/21).

Верховний Суд у складі судової палати з розгляду справ щодо захисту соціальних прав Касаційного адміністративного суду у постанові від 17 лютого 2026 року у справі №200/2309/25 зазначив, що:

- заміна гарантованої Конституцією України однієї зі складових суддівської винагороди - прожиткового мінімуму для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 01 січня відповідного року на іншу розрахункову величину, яка Законом України "Про судоустрій і статус суддів" не передбачена (прожитковий мінімум для працездатних осіб, який застосовується для визначення базового розміру посадового окладу судді на підставі Закону України "Про Державний бюджет України є протиправною;

- у зв`язку зі збільшенням прожиткового мінімуму для працездатних осіб, визначеного законом про Державний бюджет України на відповідний рік станом на 1 січня, а також зумовленим цим зростанням розміру суддівської винагороди, розрахунок якої здійснюється на основі прожиткового мінімуму, у суддів у відставці виникає право на перерахунок щомісячного довічного грошового утримання;

- для визначення базового розміру посадового окладу судді, який враховується при обчисленні щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, підлягає застосуванню прожитковий мінімум для працездатних осіб у розмірі, встановленому законом про Державний бюджет України на відповідний рік та, відповідно, у разі його збільшення порівняно з попереднім роком з 01 січня наявні правові підстави для здійснення перерахунку щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці.

Також у цій поставові Верховний Суд щодо неврахування висновків Великої Палати Верховного Суду, наведені у постанові від 24 квітня 2025 у справі №240/9028/24 зазначив, що спірні правовідносини у цій справі стосувались проведення розрахунку при звільненні та виключенні зі штату судді Вищого адміністративного суду України, зокрема, обрахунку розміру суддівської винагороди, допомоги на оздоровлення та вихідної допомоги у зв`язку з відставкою судді. Натомість у справі, що розглядається, предмет спору стосується перерахунку щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці згідно з довідками, виданими у зв`язку зі зростанням прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що спростовує доводи апелянта у цій частині.

У постанові від 17 лютого 2026 року по справі №200/2309/25 Верховний Суд відступив від висновків щодо застосування норм права, викладених у постанові Верховного Суду від 17 листопада 2025 року по справі №520/32171/24, на які посилається апелянт. В свою чергу, згідно висновків Великої Палати Верховного Суду у постанові від 30 січня 2019 року (справа №755/10947/17), суди під час вирішення тотожних спорів мають враховувати саме останню правову позицію Верховного Суду.

Враховуючи викладене, Законом України "Про судоустрій і статус суддів" закріплено, що для визначення розміру суддівської винагороди до уваги може братися лише прожитковий мінімум для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року; суддівська винагорода не може обчислюватися із застосуванням величини, відмінної від тієї, що визначена Законом України "Про судоустрій і статус суддів"; а зміна Законом України "Про Державний бюджет України на 2026 рік" складової для визначення базового розміру посадового окладу судді, є порушенням гарантії незалежності суддів.

Отже, бездіяльність відповідача у вигляді невидачі довідок про суддівську винагороду для обчислення щомісячного довічного грошового утримання позивача станом на 01.01.2025 року, станом на 01 січня 2026 року, виходячи з розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб станом на 01 січня відповідного календарного року, є протиправною.

Згідно з ч.ч.1,2 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Відповідачем законність оскаржуваних дій не доведена та не обґрунтована.

Враховуючи вищевикладене, позов підлягає задоволенню повністю.

Згідно ч. 1 ст. 143 КАС України суд вирішує питання щодо судових витрат у рішенні, постанові або ухвалі.

Позивачем сплачено судовий збір за подання даного позову у сумі 2662,40грн., ці витрати суд згідно ч.1 ст.139 КАС України покладає на відповідача.

Підстави для встановлення судового контролю, передбачені ч.ч.5,6 ст.382 КАС України, згідно п.6-1 ч.1 ст.244 КАС України наразі відсутні.

Керуючись ст. ст. 139, 241-246, 250, 255, 260-262, 295, 297 КАС України, суд, -

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов ОСОБА_1 до Господарського суду Одеської області про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії - задовольнити повністю.

Визнати протиправною бездіяльність Господарського суду Одеської області щодо невидачі ОСОБА_1 , як судді у відставці, довідок за формою, встановленою додатком 2 до Порядку подання документів для призначення (перерахунку) і виплати щомісячного довічного грошового утримання суддям у відставці органами Пенсійного фонду України, затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України № 3-1 від 25.01.2008 про суддівську винагороду для обчислення щомісячного довічного грошового утримання судці у відставці, виходячи з базового розміру посадового окладу судді господарського суду, на підставі ч.2 ст.130 Конституції України. ч.3 ст.135 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" та з розрахунку встановленого ст.7 Закону України Про державний бюджет України на 2025 рік з 01.01.2025 року прожиткового мінімуму для працездатних осіб в розмірі 3028 гривень та ст.7 Закону України Про державний бюджет України на 2026 рік з 01.01.2026 прожиткового мінімуму для працездатних осіб в розмірі 3328 гривень.

Зобов`язати Господарський суд Одеської області видати ОСОБА_1 , як судді у відставці, довідки за формою, встановленою додатком 2 до Порядку подання документів для призначення (перерахунку) і виплату щомісячного довічного грошового утримання суддям у відставці органами Пенсійного фонду України, затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України № 3-1 від 25.01.2008, про суддівську винагороду для обчислення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, виходячи з базового розміру посадового окладу судді господарського суду, на підставі ч.2 ст.130 Конституції України, ч.3 ст.135 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" та з розрахунку встановленого ст.7 Закону України Про державний бюджет України на 2025 рік з 01.01.2025 прожиткового мінімуму для працездатних осіб в розмірі 3028,00 гривень та ст.7 Закону України Про державний бюджет України на 2026 рік з 01.01.2026 прожиткового мінімуму для працездатних осіб в розмірі 3328,00 гривень.

Стягнути з Господарського суду Одеської області за рахунок бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 витрати зі сплати судового збору у сумі 2662(дві тисячі шістсот шістдесят дві)грн. 40коп.

Рішення суду може бути оскаржено в порядку та в строки, встановлені ст.ст.293, 295 КАС України, до П`ятого апеляційного адміністративного суду.

Рішення суду набирає законної сили в порядку та в строки, встановлені ст. 255 КАС України.

Учасники справи:

Позивач: ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ; зареєстроване місце перебування: АДРЕСА_1 ).

Відповідач: Господарський суд Одеської області (код ЄДРПОУ 03499997; місцезнаходження: просп.Шевченка, буд.29, м.Одеса, 65618).

Суддя М.М. Аракелян