Ухвала суду № 140317390, 05.10.2026, Київський окружний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУДУ Х В А Л А

про повернення позовної заяви

05 жовтня 2026 року № 320/33815/26

Київський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Вісьтак М. Я., перевіривши матеріали позовної заяви ОСОБА_1 до Дніпровського відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) про визнання протиправною бездіяльність, визнання протиправними та скасування постанови,

встановив:

ОСОБА_1 звернулась у Київський окружний адміністративний суд із адміністративним позовом Головного державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Берегового Владислава Сергійовича про оскарження рішень, дій чи бездіяльності органу державної влади, їх посадових та службових осіб, у якому просить суд:

- Визнати протиправною бездіяльність державного виконавця Дніпровського відділу ДВ у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ), яка полягає у незакінченні виконавчого провадження № 57991873 із стягнення виконавчого збору за наявності факту фактичного виконання в повному обсязі судового рішення приватним виконавцем і стягнення основної винагороди приватним виконавцем у межах виконання одного й того самого виконавчого документа (ВЛ № 2604/24484/12, виданого 07.10.2013 Дніпровським районним судом м. Києва), та як наслідок зобов?язати державного виконавця закінчити виконавче провадження № 57991873 на підставі пункту 9 частини першої статті 39 Закону України «Про виконавче провадження» та частини восьмої статті 27 цього Закону.

- Визнати протиправною та скасувати постанову Головного державного виконавця Дніпровського відділу ДВ у м. Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції Білець Т.М. від 12.03.2026 про повернення виконавчого документа (Постанови № 40630210 від 02.01.2019) стягувачу у виконавчому провадженні №57991873.

- Визнати протиправною та скасувати постанову № 40630210 від 02.01.2019 про стягнення виконавчого збору (ВП № 40630210) у розмірі 121 521,40 грн, видану в. о. начальника Дніпровського районного відділу ДВС м. Києва ГТУЮ у м. Києві Лагоцькою В.Ф. при примусовому виконанні виконавчого листа № 2604/24484/12, виданого 07.10.2013 Дніпровським районним судом м. Києва про стягнення заборгованості в сумі 1 214 000,00 грн та судового збору 1 214 грн., яку 04.01.2022 виведено в окреме виконавче провадження № 57991873.

Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями для розгляду зазначеної справи визначено головуючого суддю Вісьтак М. Я.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 28.08.2026 ухвалено залишити без руху позовну заяву.

18.09.2026 надійшла заява позивача про усунення недоліків.

Вирішуючи питання щодо відкриття провадження у справі за поданою позовною заявою, суд виходить з наступного.

Положенням частини 1 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

За визначенням, наведеним в пункті 1 частини 1 статті 4 Кодексу адміністративного судочинства України адміністративна справа - це переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір.

У свою чергу, публічно-правовий спір - це спір, у якому: хоча б одна сторона здійснює публічно-владні управлінські функції, в тому числі на виконання делегованих повноважень, і спір виник у зв`язку із виконанням або невиконанням такою стороною зазначених функцій; або хоча б одна сторона надає адміністративні послуги на підставі законодавства, яке уповноважує або зобов`язує надавати такі послуги виключно суб`єкта владних повноважень, і спір виник у зв`язку із наданням або ненаданням такою стороною зазначених послуг; або хоча б одна сторона є суб`єктом виборчого процесу або процесу референдуму і спір виник у зв`язку із порушенням її прав у такому процесі з боку суб`єкта владних повноважень або іншої особи (пункт 2 частини 1 статті 4 Кодексу адміністративного судочинства України); суб`єкт владних повноважень - орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їх посадова чи службова особа, інший суб`єкт при здійсненні ними публічно-владних управлінських функцій на підставі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, або наданні адміністративних послуг (пункт 7 частини 1 статті 4 Кодексу адміністративного судочинства України).

Частиною 1 статті 5 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист.

Адміністративна юрисдикція визначається Кодексом адміністративного судочинства України за допомогою трьох критеріїв, а саме: предметної (родової), інстанційної (функціональної) та територіальної (просторової) (підсудності).

Предметна юрисдикція визначена параграфом 1 Глави 2 Розділу І Загальні положення Кодексу адміністративного судочинства України. Так, згідно пункту 1 частини 1 статті 19 Кодексу адміністративного судочинства України юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема, спорах фізичних чи юридичних осіб із суб`єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження.

Відповідно до частини першої статті 287 Кодексу адміністративного судочинства України учасники виконавчого провадження (крім державного виконавця, приватного виконавця) та особи, які залучаються до проведення виконавчих дій, мають право звернутися до адміністративного суду із позовною заявою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця порушено їхні права, свободи чи інтереси, а також якщо законом не встановлено інший порядок судового оскарження рішень, дій чи бездіяльності таких осіб.

Частинами першою, другою статті 74 Закону України "Про виконавче провадження" від 02.06.2016 №1404-VІІІ передбачено, що рішення, дії чи бездіяльність виконавця та посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання судового рішення можуть бути оскаржені сторонами, іншими учасниками та особами до суду, який видав виконавчий документ, у порядку, передбаченому законом. Рішення, дії чи бездіяльність виконавця та посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання рішень інших органів (посадових осіб), у тому числі постанов державного виконавця про стягнення виконавчого збору, постанов приватного виконавця про стягнення основної винагороди, витрат виконавчого провадження та штрафів, можуть бути оскаржені сторонами, іншими учасниками та особами до відповідного адміністративного суду в порядку, передбаченому законом.

Таким чином, вказана правова норма містить правило, відповідно до якого, оскарження рішення, дії чи бездіяльності виконавця щодо виконання судового рішення здійснюється до того суду, який таке рішення ухвалив.

Як вбачається з позовної заяви та долучених до неї матеріалів, позивач зазначає, що у Дніпровському відділі державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) знаходиться виконавче провадження № 40630210 з виконання судового рішення, на підставі виконавчого листа № 2604/24484/12, виданого 07.10.2013 Дніпровським районним судом міста Києва про стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 боргу у сумі 1214000 та 1214 грн судового збору.

Звернувшись у Київський окружний адміністративний суд із адміністративним позовом, ОСОБА_1 у даній справі оскаржує дії державних виконавців Дніпровського відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) у виконавчому провадженні № 40630210,а саме постанову № 40630210 від 02.01.2019 про стягнення виконавчого збору, повернення виконавчого документа (Постанови № 40630210 від 02.01.2019) стягувачу у виконавчому провадженні №57991873.

Відповідно, позивачем, який є стороною виконавчого провадження, оскаржуються дії виконавця та посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання судового рішення, на підставі якого судом загальної юрисдикції видано виконавчий лист.

Рішення, дії чи бездіяльність виконавця та посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання судового рішення, у тому числі постанов державного виконавця про стягнення виконавчого збору, постанов приватного виконавця про стягнення основної винагороди, витрат виконавчого провадження та штрафів, можуть бути оскаржені сторонами, іншими учасниками та особами до суду, який видав виконавчий документ, у встановленому законом порядку відповідно до частини першої статті 74 в редакції Закону № 4833-IX від 07.04.2026.

Відтак, проаналізувавши наведені обставини, необхідно зазначити, що до позовних вимог про визнання протиправною та скасування постанови Головного державного виконавця Дніпровського відділу ДВ у м. Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції Білець Т.М. від 12.03.2026 про повернення виконавчого документа (Постанови № 40630210 від 02.01.2019) стягувачу у виконавчому провадженні №57991873 та визнати протиправною та скасувати постанову № 40630210 від 02.01.2019 про стягнення виконавчого збору (ВП № 40630210) у розмірі 121 521,40 грн, видану в. о. начальника Дніпровського районного відділу ДВС м. Києва ГТУЮ у м. Києві Лагоцькою В.Ф. при примусовому виконанні виконавчого листа № 2604/24484/12, виданого 07.10.2013 Дніпровським районним судом м. Києва про стягнення заборгованості в сумі 1 214 000,00 грн та судового збору 1 214 грн застосовується спеціальний порядок судового оскарження, відповідно до якого вказані позовні вимоги підлягають розгляду судом, який видав виконавчий документ, тобто Дніпровським районним судом м. Києва.

Щодо позовної вимоги про визнання протиправною бездіяльність державного виконавця Дніпровського відділу ДВ у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ), яка полягає у незакінченні виконавчого провадження № 57991873 із стягнення виконавчого збору за наявності факту фактичного виконання в повному обсязі судового рішення приватним виконавцем і стягнення основної винагороди приватним виконавцем у межах виконання одного й того самого виконавчого документа (ВЛ № 2604/24484/12, виданого 07.10.2013 Дніпровським районним судом м. Києва), та як наслідок зобов?язати державного виконавця закінчити виконавче провадження № 57991873 на підставі пункту 9 частини першої статті 39 Закону України «Про виконавче провадження» та частини восьмої статті 27 цього Закону, суд зазначає, що вказана позовна вимога підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства окружними адміністративними судами.

Частиною першою ст. 21 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що позивач може заявити кілька вимог в одній позовній заяві, якщо вони пов`язані між собою.

Разом з тим, відповідно до приписів частини шостої ст. 21, а також частини четвертої ст. 174 Кодексу адміністративного судочинства України, не допускається об`єднання в одне провадження кількох вимог, які належить розглядати в порядку різного судочинства, якщо інше не встановлено законом.

Так, аналіз заявлених позивачем вимог свідчить про те, що указані вимоги розглядаються за правилами різного судочинства.

У зв`язку з наведеним суд доходить висновку, що позивачем порушено правила об`єднання позовних вимог, встановлені статтею 172 Кодексу адміністративного судочинства України, оскільки такі вимоги не можуть бути розглянуті в одному провадженні, оскільки їх належить розглядати в порядку різного судочинства.

Згідно з п. 6 ч. 4 ст. 169 Кодексу адміністративного судочинства України позовна заява повертається позивачеві, якщо порушено правила об`єднання позовних вимог (крім випадків, в яких є підстави для застосування положень ст. 172 цього Кодексу).

Окрім цього, суд вважає за доцільне звернути увагу, що повернення позовної заяви позивачеві свідчить не про допущення судом формалізму, а про вчинення дій, направлених на упорядкування процесуальних правовідносин. При цьому, така процесуальна дія не є порушенням права позивача на доступ до суду в розумінні норм Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та практики Європейського суду з прав людини.

У справі "Наталія Михайленко проти України" Європейський суд з прав людини також зазначив, що право на доступ до суду не є абсолютним та може підлягати обмеженням; вони дозволяються опосередковано, оскільки право на доступ до суду за своєю природою потребує регулювання державою, регулювання, що може змінюватися у часі та місці відповідно до потреб та ресурсів суспільства та окремих осіб. Встановлюючи такі правила, Договірна держава користується певною свободою розсуду.

Отже, передбачене ст. 169 Кодексу адміністративного судочинства України право суду на повернення позовної заяви у випадку порушення правил об`єднання позовних вимог є законодавчо закріпленим процесуальним обмеженням, встановленим державою з метою регулювання процедурних питань з метою їх упорядкування, дотримання процесуальної економії та недопущення завантаження процесу ускладненими позовними заяви, вимоги яких мають розглядатися в окремих провадженнях.

Правовий висновок щодо необхідності повернення позовних заяв у випадку порушення правил об`єднання позовних вимог викладено Верховним Судом у постановах від 05.03.2019 у справі № 917/1377/18, від 27.02.2019 у справі № 922/2225/18, від 14.08.2018 у справі № 910/3569/188.

Враховуючи вищевказане, на підставі пункту 6 частини 4 статті 169 Кодексу адміністративного судочинства України позовна заява підлягає поверненню позивачу без розгляду по суті.

Повернення позовної заяви не позбавляє права повторного звернення до адміністративного суду в порядку, встановленому законом (ч. 8 ст. 169 Кодексу адміністративного судочинства України).

На підставі наведеного та керуючись 2, 21, 44-45, 160, 169, 171-172, 243, 248 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

у х в а л и в:

Адміністративний позов ОСОБА_1 до Дніпровського відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) про визнання протиправною бездіяльність, визнання протиправними та скасування постанови повернути позивачу.

Копію позовної заяви залишити в суді (ч. 6 ст. 169 Кодексу адміністративного судочинства України).

Копію ухвали про повернення позовної заяви надіслати (видати) позивачу невідкладно.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею та може бути оскаржена в апеляційному порядку шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом п`ятнадцяти днів з дня її складання (підписання).

Суддя Вісьтак М.Я.