Рішення № 140317388, 05.10.2026, Київський окружний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

05 жовтня 2026 року м. Київ справа №320/6261/18

Київський окружний адміністративний суд у складі судді Панченко Н.Д., розглянувши у письмовому провадженні за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу у місті Києві за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області про визнання дій протиправними, зобов`язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до Обухівського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Київської області, в якому просить суд:

- визнати протиправними дії відповідача щодо не переведення позивача на пенсію за віком відповідно до Закону України «Про державну службу» від 10.12.2015 № 889-VIII;

- зобов`язати відповідача з 07.08.2018 перевести позивача на пенсію за віком відповідно до Закону України «Про державну службу» від 10.12.2015 № 889-VIII.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивач перебуває на обліку у пенсійних органах та їй призначена пенсія відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування». Разом з тим, позивачка зазначає, що загалом станом на 01.05.2016 року має більше 20 років стажу державної служби. Позивач звернувся до відповідача із заявою про переведення на пенсію державного службовця згідно з Законом України «Про державну службу» №889-VIII, проте відповідач відмовив у переведенні на іншу пенсію, посилаючись на те, що стаж державної служби у позивача станом на 01.05.2016 складає лише 01 рік 03 місяці 17 днів. Вважаючи відмову пенсійного органу протиправною, позивач звернувся до суду з цим позовом.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 27 листопада 2018 року відкрите провадження в адміністративній справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження).

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 02 квітня 2024 року адміністративна справа № 320/6261/18 після повторного автоматизованого розподілу прийнята до провадження суддею Панченко Н.Д.

Відповідач надав до суду відзив, у якому зазначив, що згідно з листом Головного управління державної служби України від 20.11.2007 року №8926/12-07 віднесення посад державних службовців до відповідних категорій посад державних службовців здійснюється відповідно до статті 25 зазначеного Закону №3723-12. Посади працівників органів державної податкової служби цією статтею не передбачені.

Згідно з частиною другою статті 25 вказаного Закону (3723-12) віднесення існуючих посад державних службовців, не перелічених у цій статті, а також віднесення до відповідної категорії нових посад державних службовців проводиться Кабінетом Міністрів України за погодженням з відповідним державним органом.

Розпорядженням Кабінету Міністрів України від 12.09.97 N 503-р ( 503-97-р ) "Про віднесення посад працівників місцевих державних податкових адміністрацій до відповідних категорій посад державних службовців" віднесено до відповідних категорій посад державних службовців тільки ті посади працівників державних податкових адміністрацій в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі і державних податкових інспекцій у районах, містах, районах у містах, які не мають спеціальних звань.

Посадовим особам органів державної податкової служби присвоюються спеціальні звання згідно із статтею 15 Закону України "Про державну податкову службу в Україні" ( 509-12 ).

Таким чином, відповідач зазначав, що посадові особи органів державної податкової служби, які мають спеціальні звання, Законом України "Про державну службу" ( 3723-12 ), Кабінетом Міністрів України не віднесені до відповідних категорій посад державних службовців.

Враховуючи зазначене, періоди роботи у державній податковій службі на посадах, за якими присвоюються спеціальні звання, до 20-річного стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців, що дає право на призначення пенсії державного службовця незалежно від місця роботи на час досягнення пенсійного віку, не зараховуються. Тобто, якщо особа працювала у державній податковій службі на посаді, за якою присвоюється спеціальне звання, та виходить на пенсію не з посади державного службовця, вказаний період роботи до стажу державної служби їй не зараховується.

Також, відповідач зазначав. Що не зараховуються та не відносяться до посад державної служби робота в Ощадному банку СРСР і його республіканському банку (конторі) в Україні.

Відповідно до частини п`ятої статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.

Учасники справи з клопотанням про розгляд справи у судовому засіданні до суду не звертались.

З урахуванням викладеного, розгляд справи судом здійснено у порядку письмового провадження за наявними у ній матеріалами та доказами.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши усі фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд зазначає таке.

Як свідчать матеріали справи, ОСОБА_1 , позивач по справі, народилася ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Свою трудову діяльність почала з 18 вересня 1974 року, що підтверджується копією трудової книжки серії НОМЕР_1 (далі трудова книжка).

Відповідно до трудової книжки:

з 01 вересня 1976 року по 15 липня 1978 року навчалася в професійному училищі;

з 17 липня 1978 року по 28 травня 1980 року працювала поваром у ОРСі Комунарського металургійного заводу;

з 29 липня 1980 року по 24 липня 1981 року працювала на Донецькій залізничній дорозі;

з 19 серпня 1981 року по 25 червня 1984 року працювала у тресті «Обухівпромбуд»;

з 19 лютого 1985 року по 16 вересня 1994 року працювала на різних посадах в Ощадбанку;

з 19 вересня 1994 року по 31 січня 1995 року працювала у колективному підприємстві «Будмонтаж»;

з 01 лютого 1995 року по 28 листопада 2014 року працювала на різних посадах в Державній податковій інспекції Обухівського району Київської області.

Відповідно до відомостей трудової книжки 01 лютого 1995 року ОСОБА_1 прийняла присягу державного службовця.

У серпні 2018 року позивачка звернулася до відповідача із заявою про переведення її на пенсію за віком відповідно до Закону України від 10 грудня 2015 року № 889-VIII «Про державну службу».

Рішенням відповідача від 07 серпня 2018 року № 10 у задоволенні зазначеної заяви відмовлено з мотивів відсутності у позивачки необхідного стажу державної служби. Як зазначено у спірному рішенні, з урахуванням відомостей трудової книжки до стажу державної служби позивачки може бути зараховано лише 01 рік 03 місяці 17 днів, що, на думку відповідача, є недостатнім для набуття права на пенсію відповідно до Закону України «Про державну службу». При цьому відповідачем не враховано періоди роботи позивачки в Ощадному банку та органах державної податкової служби.

Вважаючи таку відмову протиправною, позивачка звернулася до суду з цим позовом.

Вирішуючи спір, суд виходить із такого.

Згідно з частиною другою статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Наведена конституційна норма встановлює обов`язок суб`єкта владних повноважень діяти виключно в межах визначених законом повноважень, на підставі належно встановлених фактичних обставин та із застосуванням належного способу реалізації таких повноважень. Відповідно, рішення суб`єкта владних повноважень повинно бути не лише формально прийняте в межах компетенції, а й обґрунтованим, тобто прийнятим з урахуванням усіх обставин, що мають значення для його прийняття, та з правильним застосуванням норм матеріального права.

Відповідно до статті 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає, зокрема, право на забезпечення у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Спірні правовідносини виникли у зв`язку з реалізацією позивачкою права на пенсійне забезпечення за правилами законодавства про державну службу.

На час виникнення спірних правовідносин питання пенсійного забезпечення державних службовців регулювалося Законом України від 10 грудня 2015 року № 889-VIII «Про державну службу» (далі Закон № 889-VIII) з урахуванням положень його Прикінцевих та перехідних положень, а також Законом України від 16 грудня 1993 року № 3723-XII «Про державну службу» (далі Закон № 3723-XII), положення статті 37 якого продовжують застосовуватися у випадках, передбачених Законом № 889-VIII.

Пунктом 10 розділу«Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 889-VIII визначено, що державні службовці, які на день набрання чинності цим Законом займають посади державної служби та мають не менш як 10 років стажу на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державних службовців, визначених статтею 25 Закону № 3723-XII та актами Кабінету Міністрів України, мають право на призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону № 3723-XII у порядку, визначеному для осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців.

Пунктом 12 розділу«Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 889-VIII передбачено, що для осіб, які на день набрання чинності цим Законом мають не менш як 20 років стажу на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державної служби, визначених статтею 25 Закону № 3723-XII та актами Кабінету Міністрів України, зберігається право на призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону № 3723-XII у порядку, визначеному для осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців.

Таким чином, з аналізу наведених положень законодавства вбачається, що для вирішення питання про збереження після набрання чинності Законом № 889-VIII права особи на призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону № 3723-XII має значення, зокрема, тривалість стажу державної служби, наявного у особи станом на 01 травня 2016 року дату набрання чинності цим Законом.

Водночас наявність необхідного стажу державної служби є лише однією з передбачених законодавством умов реалізації права на пенсію державного службовця. Тому при вирішенні питання про безпосереднє призначення або переведення на пенсію за правилами статті 37 Закону № 3723-XII підлягає перевірці дотримання особою усієї сукупності встановлених законом умов, зокрема щодо віку та страхового стажу, а у відповідних випадках інших передбачених законом вимог.

Водночас при визначенні стажу державної служби підлягають застосуванню правила, встановлені законодавством, чинним у відповідні періоди роботи.

Так, пунктом 8 розділу XI «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 889-VIII прямо встановлено, що стаж державної служби за періоди роботи (служби) до набрання чинності цим Законом обчислюється у порядку та на умовах, установлених законодавством на той час.

Аналогічне правило закріплено пунктом 6 Порядку обчислення стажу державної служби, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25 березня 2016 року № 229, відповідно до якого стаж державної служби за періоди роботи (служби) до набрання чинності Законом № 889-VIII обчислюється відповідно до пункту 8 розділу XI «Прикінцеві та перехідні положення» цього Закону.

Отже, при визначенні стажу державної служби позивачки суд має виходити з правового регулювання, яке діяло безпосередньо у відповідні періоди її роботи, та встановити, чи передбачало таке законодавство можливість зарахування відповідних періодів до стажу державної служби.

Щодо періоду роботи позивачки в органах державної податкової служби суд зазначає таке.

Відповідно до частини третьої статті 37 Закону № 3723-XII період роботи посадових осіб в органах державної податкової та митної служб на посадах, на яких відповідно до закону присвоювалися спеціальні та/або персональні звання, зараховується до стажу державної служби незалежно від місця роботи особи на час досягнення нею відповідного віку.

Зазначеному положенню кореспондують приписи статті 342 Податкового кодексу України у відповідній редакції, згідно з пунктом 342.4 якої посадові особи контролюючих органів є державними службовцями.

Пунктом 342.6 статті 342 Податкового кодексу України передбачено, що правовий статус посадових осіб контролюючих органів, їх права та обов`язки визначаються Конституцією України, цим Кодексом та Митним кодексом України, а в частині, що не регулюється ними, Законом України «Про державну службу» та іншими законами.

Крім того, відповідно до частини другої статті 46 Закону № 889-VIII до стажу державної служби зараховується, зокрема, час перебування на посадах, на яких присвоюються військові та спеціальні звання.

Таким чином, законодавство передбачає зарахування до стажу державної служби періодів роботи в органах державної податкової служби на посадах, за якими законом передбачалося присвоєння спеціальних та/або персональних звань, за наявності відповідних установлених законом умов.

Як установлено судом та підтверджується записами у трудовій книжці позивачки, у період з 01 лютого 1995 року по 28 листопада 2014 року вона працювала в органах державної податкової служби, а 01 лютого 1995 року прийняла присягу державного службовця.

Відповідачем не наведено належних правових чи фактичних підстав, які б виключали можливість зарахування зазначеного періоду до стажу державної служби, зокрема не встановлено обставин, які б свідчили про те, що посади, які займала позивачка в органах державної податкової служби у зазначений період, не належали до посад, перебування на яких відповідно до законодавства було пов`язано з присвоєнням спеціальних та/або персональних звань.

За таких обставин суд доходить висновку, що період роботи позивачки в органах державної податкової служби з 01 лютого 1995 року по 28 листопада 2014 року, тривалістю 19 років 9 місяців 28 днів, підлягає зарахуванню до стажу державної служби.

Щодо періоду роботи позивачки в Ощадному банку суд зазначає таке.

На час проходження позивачкою відповідної роботи питання обчислення стажу державної служби регулювалося, зокрема, постановою Кабінету Міністрів України від 03 травня 1994 року № 283 «Про Порядок обчислення стажу державної служби».

Пунктом 2 зазначеного Порядку було передбачено зарахування до стажу державної служби роботи на посадах керівних працівників і спеціалістів державних органів колишньої УРСР, інших республік та колишнього СРСР у випадках, визначених цим Порядком.

Відповідно до положень зазначеного Порядку та його додатка до стажу державної служби за відповідних умов зараховувалася, зокрема, робота на посадах керівних працівників і спеціалістів в Ощадному банку СРСР, його республіканських банках (конторах), крайових, обласних (міських) управліннях, а також міських і районних відділеннях.

З огляду на положення пункту 8 розділу XI «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 889-VIII саме правила, установлені законодавством, чинним на час проходження відповідної роботи, підлягають застосуванню при оцінці періодів роботи позивачки, які мали місце до 01 травня 2016 року.

Як убачається із запису № 12 трудової книжки позивачки, на підставі постанови ЦК КПРС і Ради Міністрів СРСР від 17 липня 1987 року № 821 та постанови Ради Міністрів СРСР від 06 жовтня 1987 року № 1118 «Про вдосконалення системи банків і зв`язку» Обухівську центроощадкасу № 3034 було перетворено в Обухівське відділення Ощадбанку № 3034, у зв`язку з чим позивачку з 02 січня 1988 року переведено на посаду старшого інспектора з основної діяльності відділу контролю за вкладними операціями.

Таким чином, трудова книжка позивачки безпосередньо підтверджує як факт її роботи в зазначеній установі, так і факт переведення з 02 січня 1988 року до Обухівського відділення Ощадбанку № 3034.

Водночас щодо періоду роботи до 02 січня 1988 року матеріали справи не містять належних та достатніх доказів, які б давали можливість достовірно встановити організаційно-правову форму та відомче підпорядкування установи, в якій працювала позивачка, а також підтвердити її належність до Ощадбанку СРСР, його республіканського банку (контори), крайового, обласного (міського) управління чи міського або районного відділення, робота в яких відповідно до чинного на той час законодавства могла бути зарахована до стажу державної служби.

Натомість із 02 січня 1988 року факт роботи позивачки саме в Обухівському відділенні Ощадбанку № 3034 підтверджується записом у трудовій книжці, зробленим на підставі відповідних нормативних актів та наказу роботодавця.

При цьому суд бере до уваги, що відповідно до запису № 12 трудової книжки саме внаслідок перетворення Обухівської центроощадкаси № 3034 було утворено Обухівське відділення Ощадбанку № 3034, до якого позивачку переведено на посаду старшого інспектора з основної діяльності відділу контролю за вкладними операціями.

Отже, з урахуванням установленого факту роботи позивачки в Обухівському відділенні Ощадбанку № 3034 та положень Порядку, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 03 травня 1994 року № 283, суд доходить висновку про наявність правових підстав для зарахування до стажу державної служби періоду її роботи з 02 січня 1988 року по 24 серпня 1991 року дату проголошення незалежності України, оскільки зазначений період роботи припадає на час існування відповідної системи державних банківських установ колишнього СРСР, а займана позивачкою посада належала до посад, робота на яких за відповідних умов підлягала зарахуванню до стажу державної служби відповідно до наведеного Порядку.

Водночас період роботи позивачки до 02 січня 1988 року не підлягає зарахуванню до стажу державної служби за відсутності в матеріалах справи належних доказів щодо організаційного статусу та підпорядкування відповідної установи, необхідних для застосування положень Порядку № 283.

Таким чином, до стажу державної служби підлягає зарахуванню період роботи позивачки в Ощадбанку з 02 січня 1988 року по 24 серпня 1991 року.

Зазначений період становить 3 роки 7 місяців 22 дні.

При цьому суд не бере до уваги посилання відповідача на лист Головного управління державної служби України від 20 листопада 2007 року № 8926/12-07 як на підставу для неврахування відповідного періоду роботи.

Зазначений лист за своєю правовою природою не є нормативно-правовим актом, не встановлює загальнообов`язкових правил поведінки та не може змінювати чи обмежувати обсяг прав, визначених законом та нормативно-правовими актами Кабінету Міністрів України.

Крім того, цей лист прийнято задовго до виникнення спірних правовідносин та до прийняття Закону № 889-VIII і нормативно-правових актів, які визначають порядок обчислення стажу державної служби за періоди роботи до набрання ним чинності.

Отже, посилання відповідача на зазначений лист саме по собі не може бути належним правовим обґрунтуванням для неврахування періоду роботи позивачки, якщо такий період відповідає вимогам законодавства, чинного на час його проходження.

Недопустимість застосування зазначеного листа як нормативної підстави для вирішення питання про зарахування відповідного періоду до стажу державної служби також врахована Шостим апеляційним адміністративним судом у постанові від 30 травня 2019 року у справі № 320/6173/18.

Отже, судом установлено, що відповідач при визначенні стажу державної служби позивачки безпідставно не врахував період її роботи в органах державної податкової служби з 01 лютого 1995 року по 28 листопада 2014 року, а також період роботи в Обухівському відділенні Ощадбанку № 3034 з 02 січня 1988 року по 24 серпня 1991 року, які за наведених вище правових підстав підлягають зарахуванню до стажу державної служби.

При цьому відповідно до пункту 8 розділу XI «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 889-VIII визначення стажу державної служби за періоди роботи до набрання чинності цим Законом має здійснюватися за правилами, установленими законодавством, чинним на час проходження відповідної роботи. Відтак при вирішенні питання про збереження за позивачкою права на пенсійне забезпечення за правилами статті 37 Закону № 3723-XII підлягають врахуванню ті періоди її роботи, які відповідно до законодавства, чинного на момент їх проходження, зараховувалися до стажу державної служби.

З урахуванням установлених судом обставин період роботи позивачки в Ощадбанку з 02 січня 1988 року по 24 серпня 1991 року становить 3 роки 7 місяців 22 дні, а період роботи в органах державної податкової служби з 01 лютого 1995 року по 28 листопада 2014 року 19 років 9 місяців 28 днів.

Сукупна тривалість зазначених періодів становить 23 роки 5 місяців 50 днів, що з урахуванням правил обчислення стажу та переведення 30 днів в один місяць становить 23 роки 6 місяців 20 днів.

Таким чином, навіть без урахування інших періодів трудової діяльності позивачки, які за наявності відповідних правових підстав можуть бути зараховані до стажу державної служби, встановлена судом тривалість лише зазначених періодів перевищує необхідні 20 років стажу державної служби.

Отже, висновок відповідача про наявність у позивачки лише 01 року 03 місяців 17 днів стажу державної служби ґрунтується на неправильному застосуванні норм матеріального права та неврахуванні періодів роботи, які відповідно до законодавства підлягають включенню до такого стажу.

Суд наголошує, що визначення стажу державної служби для цілей реалізації права на пенсійне забезпечення не може здійснюватися довільно, без урахування правового регулювання, чинного у відповідні періоди роботи особи. Відповідач був зобов`язаний перевірити кожен період трудової діяльності позивачки на предмет наявності законодавчих підстав для його зарахування до стажу державної служби та надати належне правове обґрунтування як включенню, так і невключенню відповідних періодів.

За таких обставин суд доходить висновку, що відмова відповідача від 07 серпня 2018 року № 10 у переведенні позивачки на пенсію за віком відповідно до Закону України «Про державну службу» з мотивів недостатності 20 років стажу державної служби є протиправною, оскільки ґрунтується на неправильному визначенні тривалості такого стажу та неврахуванні періодів роботи, які підлягають зарахуванню відповідно до законодавства.

Разом із тим суд вважає за необхідне зазначити, що встановлення факту наявності у позивачки понад 20 років стажу державної служби саме по собі не є достатньою підставою для висновку про безумовне набуття нею права на призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону № 3723-XII.

Так, згідно з правовими висновками Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду, викладеними, зокрема, у справі № 822/524/18, для збереження після 01 травня 2016 року права на призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону № 3723-XII необхідним є дотримання сукупності умов, передбачених відповідними положеннями цієї статті та пунктами 10, 12 розділу XI «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 889-VIII, зокрема щодо віку, страхового стажу та стажу державної служби.

При цьому суд звертає увагу, що пункти 10 та 12 розділу XI Закону № 889-VIII передбачають різні умови збереження права на пенсію за статтею 37 Закону № 3723-XII залежно, зокрема, від наявності у особи відповідного стажу державної служби станом на 01 травня 2016 року та її статусу на цю дату.

У зв`язку з цим для остаточного вирішення питання про наявність у позивачки права на пенсію за правилами статті 37 Закону № 3723-XII необхідно встановити не лише загальну тривалість стажу державної служби, але й те, чи відповідала позивачка іншим умовам, передбаченим законодавством на момент звернення із заявою, а також вимогам перехідних положень Закону № 889-VIII.

Разом із тим матеріали цієї справи не містять належних та достатніх відомостей щодо всіх обставин, необхідних для перевірки дотримання позивачкою сукупності умов для призначення пенсії державного службовця, зокрема щодо загального страхового стажу, а також інших юридично значущих обставин, які мають бути враховані відповідачем при вирішенні питання про переведення на відповідний вид пенсії.

За таких обставин суд позбавлений можливості встановити наявність у позивачки всієї сукупності передбачених законом умов для безпосереднього призначення або переведення її на пенсію відповідно до статті 37 Закону № 3723-XII, оскільки наявність необхідного стажу державної служби є лише однією з таких умов.

Водночас відсутність у матеріалах справи відомостей щодо інших умов реалізації права на відповідний вид пенсії не спростовує встановленої судом протиправності оскаржуваного рішення відповідача в частині визначення стажу державної служби.

Відмова відповідача була мотивована саме недостатністю 20 років стажу державної служби, тоді як судом установлено, що за належного застосування законодавства тривалість такого стажу є більшою за встановлений законом мінімум.

Отже, оскаржуване рішення відповідача підлягає визнанню протиправним та скасуванню як таке, що прийняте без належного врахування всіх юридично значущих обставин та з неправильним застосуванням норм матеріального права.

Водночас, з огляду на відсутність у матеріалах справи відомостей, необхідних для перевірки дотримання позивачкою всіх умов, установлених законом для призначення або переведення на пенсію державного службовця, суд не вбачає правових підстав для безпосереднього зобов`язання відповідача призначити або перевести позивачку на відповідний вид пенсії.

Належним способом відновлення порушеного права у цій справі є зобов`язання відповідача повторно розглянути заяву позивачки про переведення її на пенсію за віком відповідно до Закону України «Про державну службу», з урахуванням правової оцінки, наданої судом, та зарахувати до стажу державної служби періоди її роботи, які суд визнав такими, що підлягають зарахуванню, після чого перевірити дотримання позивачкою інших передбачених законом умов для призначення зазначеного виду пенсії та прийняти за результатами такого розгляду відповідне рішення відповідно до вимог законодавства.

Системно проаналізувавши приписи законодавства України, що були чинними на момент виникнення спірних правовідносин між сторонами, зважаючи на взаємний та достатній зв`язок доказів у їх сукупності, суд дійшов висновку, що адміністративний позов підлягає частковому задоволенню.

За подання даного адміністративного позову до суду позивачем було сплачено за реквізитами Київського окружного адміністративного суду судовий збір в сумі 1409,60 грн згідно з квитанцією від 22.11.2018 року № 1282210011, який в силу положень статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України підлягає відшкодуванню на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідачів пропорційно до задоволених вимог.

Керуючись статтями 243-246, 250, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов задовольнити частково.

Визнати протиправними дії Обухівського об`єднаного управління Пенсійного фонду України в формі рішення №10 від 07 серпня 2018 року щодо відмови ОСОБА_1 у переведенні на пенсію за віком відповідно до Закону України «Про державну службу».

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України у Київській області (код ЄДРПОУ 22933548; 08500, Київська область, м. Фастів, вул. Саєнка, буд. 10) повторно розглянути заяву ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 ) про переведення на пенсію за віком відповідно до Закону України «Про державну службу» від 10 грудня 2015 року №889-VІІІ, яка була подана 11.07.2018 року, з урахуванням висновків суду, зроблених під час розгляду цієї справи.

У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Стягнути на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 ) судовий збір у розмірі 1409,00 грн за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень - Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області (код ЄДРПОУ 22933548; 08500, Київська область, м. Фастів, вул. Саєнка, буд. 10).

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.

Повний текст рішення складено та підписано 05.10.2026.

Суддя Панченко Н.Д.