Рішення № 140317387, 28.09.2026, Київський окружний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

28 вересня 2026 року № 320/5602/24

Суддя Київського окружного адміністративного суду Лапій С.М., розглянувши в м. Києві у порядку письмового провадження за правилами загального позовного провадження адміністративну справу за позовом громадянина ОСОБА_1 до Центрального міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків, за участі третіх осіб, що не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача Фонду гарантування вкладів фізичних осіб та Приватного акціонерного товариства «АЙБОКС БАНК» про визнання протиправними дій та скасування податкових повідомлень рішень,

в с т а н о в и в:

До Київського окружного адміністративного суду звернувся громадянин ОСОБА_1 з позовом, в якому просить:

1) визнати протиправними дії Центрального міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків щодо прийняття податкових повідомлень-рішень на підставі Акта перевірки від 21.07.2023 року №1621/Ж5/31-00-07-03-01-15/21570492 Приватного акціонерного товариства "Айбокс Банк" (код ЄДРПОУ 21570492):

- податкового повідомлення-рішення №1801/Ж10/31-00-07-03-01-20 від 23.08.2023 року, яким Приватному акціонерному товариству "Айбокс Банк" збільшено суму грошового зобов`язання з податків та зборів з податку на доходи фізичних осіб на суму 6 656 558 333,01 грн,

- податкового повідомлення-рішення №1802/Ж10/31-00-07-03-01-20 від 23.08.2023 року, яким Приватному акціонерному товариству "Айбокс Банк" збільшено суму грошового зобов`язання з податків та зборів з військового збору на суму 554 713 194,41 грн,

- податкового повідомлення-рішення №2233/Ж10/31-00-07-03-01-20 від 06.10.2023 року, яким Приватному акціонерному товариству "Айбокс Банк" збільшено суму грошового зобов`язання з податку на прибуток на суму 23 373 043,75 грн;

2) визнати протиправним рішення, які прийняті Центральним міжрегіональним управлінням ДПС по роботі з великими платниками податків на підставі Акта перевірки від 21.07.2023 року №1621/Ж5/31-00-07-03-01-15/21570492 Приватного акціонерного товариства "Айбокс Банк" (код ЄДРПОУ 21570492), оформлені у вигляді:

- податкового повідомлення-рішення №1801/Ж10/31-00-07-03-01-20 від 23.08.2023 року, яким Приватному акціонерному товариству "Айбокс Банк" збільшено суму грошового зобов`язання з податків та зборів з податку на доходи фізичних осіб на суму 6 656 558 333,01 грн,

- податкового повідомлення-рішення №1802/Ж10/31-00-07-03-01-20 від 23.08.2023 року, яким Приватному акціонерному товариству "Айбокс Банк" збільшено суму грошового зобов`язання з податків та зборів з військового збору на суму 554 713 194,41 грн,

- податкового повідомлення-рішення №2233/Ж10/31-00-07-03-01-20 від 06.10.2023 року, яким Приватному акціонерному товариству "Айбокс Банк" збільшено суму грошового зобов`язання з податку на прибуток на суму 23 373 043,75 грн;

3) визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення №1801/Ж10/31-00-07-03-01-20 від 23.08.2023 року, яким Приватному акціонерному товариству "Айбокс Банк"збільшено суму грошового зобов`язання з податків та зборів з податку на доходи фізичних осіб на суму 6 656 558 333,01 грн;

4) визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення №1802/Ж10/31-00-07-03-01-20 від 23.08.2023 року, яким Приватному акціонерному товариству "Айбокс Банк" збільшено суму грошового зобов`язання з податків та зборів з військового збору на суму 554 713 194,41 грн;

5) визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення №2233/Ж10/31-00-07-03-01-20 від 06.10.2023 року, яким Приватному акціонерному товариству "Айбокс Банк" збільшено суму грошового зобов`язання з податку на прибуток на суму 23 373 043,75 грн.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 15.03.2024 відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 04.08.2025 закрито провадження у справі з підстав того, що справу не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства, оскільки Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду у постанові від 23.11.2020 у справі №826/3508/17 дійшов висновку, що рішення суду, яким вирішено спір щодо податкового обов`язку платника податків - господарського товариства, не є рішенням про права, законний інтерес чи обов`язок засновника (засновників) товариства, з огляду на визначений Конституцією України та Податковим кодексом України персоніфікований характер податкового обов`язку.

Постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 12.11.2025 скасовано ухвалу Київського окружного адміністративного суду від 04.08.2025 про закриття провадження у справі, а справу направлено для продовження розгляду.

Скасовуючи ухвалу суду від 04.08.2025, апеляційний суд зазначив, що:

«… доводи позивача судом першої інстанції не були належним чином досліджені та їм не надана належна правова оцінка.

Фактично суд першої інстанції обмежився, мотивуючи підстави для закриття провадження по справі, лише наявною судовою практикою, на його думку, у подібних справах.

Проте, судом не було надано оцінки доводам позивача щодо порушення саме його інтересів оскаржуваними ППР та не встановлено, чи не порушують винесені податковим органом ППР права та обов`язки позивача та чи впливають вони на права позивача як мажоритарного акціонера, у т.ч. не дослідив впливу таких ППР на майно акціонера з урахуванням процедури ліквідації банку».

Також в ухвалі Шостого апеляційного адміністративного суду вказано, що суд першої інстанції належним чином всі вищезазначені обставини та доводи позивача не перевірив, не встановив, чи порушуються права позивача вищезазначеними податковими повідомленнями-рішенням та прийшов під час підготовчого провадження, фактично не слухаючи справу по суті заявлених вимог, до передчасного висновку про закриття провадження у справі з підстав, передбачених п. 1 ч. 1 ст. 238 КАС України.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 04.12.2025 справу прийнято до провадження та призначено справу до розгляду за правилами загального позовного провадження.

У судовому засіданні, призначеному на 18.02.2026, представником позивач в усній формі уточнені позовні вимоги, відповідно до яких просить суд:

визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення №1801/Ж10/31-00-07-03-01-20 від 23.08.2023 року, яким Приватному акціонерному товариству "Айбокс Банк" збільшено суму грошового зобов`язання з податків та зборів з податку на доходи фізичних осіб на суму 6 656 558 333,01 грн;

визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення №1802/Ж10/31-00-07-03-01-20 від 23.08.2023 року, яким Приватному акціонерному товариству "Айбокс Банк" збільшено суму грошового зобов`язання з податків та зборів з військового збору на суму 554 713 194,41 грн;

визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення №2233/Ж10/31-00-07-03-01-20 від 06.10.2023 року, яким Приватному акціонерному товариству "Айбокс Банк" збільшено суму грошового зобов`язання з податку на прибуток на суму 23 373 043,75 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані протиправними рішеннями відповідача про визначення сум грошових зобов`язань (штрафних санкцій) прийнятих податковим органом за наслідками перевірки господарської діяльності юридичної особи ПАТ «АЙБОКС БАНК». ОСОБА_1 є мажоритарним акціонером ПАТ «АЙБОКС БАНК», який перебуває в стані ліквідації. Як зазначив позивач, він має похідний інтерес через вплив оскаржуваних податкових повідомлень-рішень, що прийняті контролюючим органом, на активи банку, оскільки вони на суму 7,234 млдр гривень перевищують активи банку (2,409 млрд гривень відповідно до рішення Фонду гарантування вкладів фізичних осіб №811 від 06.07.2023), впливаючи у подальшому на майнові права акціонера. Разом з тим, позивач зазначає, що акціонер банку, що перебуває в ліквідації, несе субсидіарну відповідальність за вимогами кредиторів у випадку недостатності майна банку, а, отже, має інтерес щодо оскарження правомірності вимог кредитора за оскаржуваними податковими повідомленнями рішеннями.

Відповідачем до суду подано відзив на позовну заяву, відповідно до якого проти задоволення позовних вимог заперечує.

Треті особи проти задоволення позовних вимог заперечили з підстав правомірності прийняття оскаржуваних рішень.

На підставі ст. 194, 205 КАС України судом прийнято рішення про розгляд справи у порядку письмового провадження.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом, ОСОБА_1 є акціонером АТ АЙБОКС БАНК, є власником акцій Банку розміром 73,927897% статутного капіталу АТ АЙБОКС БАНК, що підтверджується Відомостями про остаточних ключових учасників у структурі власності Банку, Відомостями про власників істотної участі Банку, Схематичним зображення структури власності Банку, розміщеними за посиланням: https://bank.gov.ua/files/Shareholders/322302/322302_20230131.pdf.

Правлінням Національного банку України ухвалено Рішення від 07 березня 2023 року № 89-рш Про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію ПРИВАТНОГО АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА АЙБОКС БАНК (далі -Рішення НБУ).

На підставі вказаного Рішення НБУ виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб (далі Фонд) прийнято Рішення від 07.03.2023 № 277 Про початок процедури ліквідації АТ АЙБОКС БАНК та делегування повноважень ліквідатора банку», згідно з яким Фондом розпочато процедуру ліквідації Банку терміном на 3 роки з 08 березня 2023 року до 07 березня 2026 року включно.

Відповідно до Рішення виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб від 04.05.2023 року № 531 Про зміну уповноваженої особи Фонду на ліквідацію ПРИВАТНОГО АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА АЙБОКС БАНК уповноваженою особою Фонду на ліквідацію Банку з 05 травня 2023 року призначено провідного професіонала з управління активами та ліквідації відділу організації процедур ліквідації банків департаменту ліквідації банків Паламарчука Віталія Віталійовича.

ОСОБА_1 як акціонеру Банку стало відомо, що відповідачем було проведено податкову перевірку діяльності АТ «АЙБОКС БАНК», за результатами якої складено Акт №1621/Ж5/31-00-07-03-01-15/21570492 від 21.07.2023 «Про результати документальної позапланової виїзної перевірки АТ «АЙБОКС БАНК» (код ЄДРПОУ 21570492), з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2021 по 31.12.2022 та єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування за період з 01.01.2021 по 31.12.2022» (далі Акт перевірки).

На підставі Акту перевірки відповідачем були прийняті наступні податкові повідомлення-рішення, якими Банку донараховані податкові зобов`язання:

- податкове повідомлення-рішення №1801/Ж10/31-00-07-03-01-20 від 23.08.2023 р., яким ПРИВАТНОМУ АКЦІОНЕРНОМУ ТОВАРИСТВУ «АЙБОКС БАНК» збільшено суму грошового зобов`язання з податків та зборів з податку на доходи фізичних осіб на суму 6 656 558 333,01 грн;

- податкове повідомлення-рішення №1802/Ж10/31-00-07-03-01-20 від 23.08.2023 р., яким ПРИВАТНОМУ АКЦІОНЕРНОМУ ТОВАРИСТВУ «АЙБОКС БАНК» збільшено суму грошового зобов`язання з податків та зборів з військового збору на суму 554 713 194,41 грн.,

- податкове повідомлення-рішення №2233/Ж10/31-00-07-03-01-20 від 06.10.2023 р., яким ПРИВАТНОМУ АКЦІОНЕРНОМУ ТОВАРИСТВУ «АЙБОКС БАНК» збільшено суму грошового зобов`язання з податку на прибуток на суму 23 373 043,75 грн.

Позивач, вважаючи оскаржувані рішення відповідача протиправними, звернувся до суду за захистом своїх прав.

Надаючи правову оцінку обставинам, що склалися між сторонами, суд зазначає наступне.

Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно зі статтею 55 Конституції України кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб. Кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань.

Конституційний Суд України у Рішенні від 25 листопада 1997 року № 6-зп зазначив, що частину другу статті 55 Конституції України необхідно розуміти так, що кожен, тобто громадянин України, іноземець, особа без громадянства має гарантоване державою право оскаржити в суді загальної юрисдикції рішення, дії чи бездіяльність будь-якого органу державної влади, органу місцевого самоврядування, посадових і службових осіб, якщо громадянин України, іноземець, особа без громадянства вважають, що їх рішення, дія чи бездіяльність порушують або ущемляють права і свободи громадянина України, іноземця, особи без громадянства чи перешкоджають їх здійсненню, а тому потребують правового захисту в суді.

Конституційний Суд України у Рішенні від 1 грудня 2004 року № 18-рп/2004 розтлумачив, що поняття «охоронюваний законом інтерес» треба розуміти як прагнення до користування конкретним матеріальним та/або нематеріальним благом, як зумовлений загальним змістом об`єктивного і прямо не опосередкований у суб`єктивному праві простий легітимний дозвіл, що є самостійним об`єктом судового захисту та інших засобів правової охорони з метою задоволення індивідуальних і колективних потреб, які не суперечать Конституції і законам України, суспільним інтересам, справедливості, добросовісності, розумності та іншим загально-правовим засадам.

Отже, охоронюваний законом інтерес полягає у прагненні особи набути певних матеріальних або нематеріальних благ з метою задоволення певних потреб, якщо такі прагнення є абстрактними, тобто випливають із певного суб`єктивного права у конкретних правовідносинах. Тому порушення охоронюваного законом інтересу, яке дає підстави для звернення особи за судовим захистом, є створення об`єктивних перешкод на шляху до здобуття відповідного матеріального та/або нематеріального блага.

Завданням адміністративного судочинства відповідно до частини першої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Частиною першою статті 5 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено право на звернення до суду і передбачено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси.

Рішення, прийняті суб`єктами владних повноважень, дії, вчинені ними під час здійснення управлінських функцій, а також невиконання повноважень, встановлених законодавством (бездіяльність), можуть бути оскаржені до суду відповідно до положень частини першої, другої статті 55 Конституції України, статей 2, 5 КАС України.

Отже, обов`язковою умовою надання правового захисту судом є наявність відповідного порушення суб`єктом владних повноважень прав, свобод або інтересів особи на момент її звернення до суду. Порушення має бути реальним, стосуватися зазвичай індивідуально виражених прав чи інтересів особи, яка стверджує про їх порушення.

Стаття 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» від 23 лютого 2006 року № 3477-IV визначає, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року (далі - Конвенція) та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Так, Європейський суд з прав людини у справі Delcourt v. Belgium зазначив, що «стаття 6 Конвенції містить гарантії справедливого судочинства, одним із аспектів якого є доступ до суду. Рівень доступу, наданий національним законодавством, має бути достатнім для забезпечення права особи на суд з огляду на принцип верховенства права в демократичному суспільстві. Для того, щоб доступ був ефективним, особа повинна мати чітку практичну можливість оскаржити дії, які становлять втручання в її права».

Відповідно до статті 1 Протоколу № 1 до Конвенції кожна фізична особа або юридична особа має право на вільне володіння своїм майном. Жодна особа не може бути позбавлена свого майна, окрім як в інтересах держави та на умовах, передбачених законодавством і загальними принципами міжнародного права.

Проте викладені вище положення жодним чином не повинні порушувати право Держави приводити у виконання такі закони, які вона вважатиме необхідними з метою контролю використання майна відповідно до загальних інтересів або забезпечення сплати податків або інших внесків або штрафів.

Згідно зі статтею 13 Конвенції кожен, чиї права і свободи, визначені в Конвенції, порушено, повинен отримати ефективний засіб правового захисту у національному органі, незважаючи на те, що порушення вчинено особами, які діють в офіційній якості.

Суд зазначає, що практика ЄСПЛ проводить різницю між скаргами, поданими акціонерами про заходи, що зачіпають їх права як акціонерів, та про дії, що зачіпають права компанії, у яких вони володіють акціями.

Зокрема, у рішенні від 07 липня 2020 року ALBERTS and Others v. Hungari (п.133 та 134) ЄСПЛ зазначив, що у справах Agrotexim and Others v. Greece та Olczak v. Poland встановлені загальні принципи того, що заходи, які направлені або націлені на права акціонерів, необхідно відрізняти від втручання в право компанії на мирне володіння майном. Дії, що зачіпають права акціонерів, відрізняються від заходів та процедур, що стосуються компанії, тим, що їх характер та ймовірний ефект прямо та особисто зачіпає права акціонера і виходить за межі простого втручання в інтереси компанії, порушуючи положення акціонерів у структурі управління компанії.

Водночас, у постанові Верховного Суду від 19.02.2019 у справі №810/4438/16 суд дійшов висновку, що наявність грошових зобов`язань товариства у такій сумі суттєво впливає на обсяг корпоративних прав та обов`язків особи як єдиного власника товариства, зокрема, на його право щодо участі в розподілі прибутку товариства та одержанні його частки, тобто право на майно, яке закріплено у статті 1 Протоколу №1 до Конвенції.

Окрім того, у постанові Верховного Суду від 23 листопада 2020 у справі №826/3508/17 та у постанові від 20 травня 2021 у справі №120/3569/19-а зазначено, що у широкому розумінні будь-яке рішення, яке прийняте щодо юридичної особи, стосується інтересу засновника, учасника, акціонера юридичної особи, а також може мати безпосередній вплив на права засновника, учасника, акціонера, зокрема, в разі визначення платнику податків - юридичній особі суми податкового зобов`язання згідно з ППР, які впливають на розмір прибутку, який може бути джерелом доходу засновника та учасника. Разом з тим, не кожний інтерес засновника має вагу охоронюваного інтересу.

Відповідно до правового висновку, викладеного Верховним Судом у постанові від 06.08.2018 у справі №908/1029/16, згідно з яким зазначено, що особа, маючи корпоративні права, вправі очікувати від їх реалізації, зокрема, матеріальне благо і не може бути обмежена у судовому захисті своїх прав; має право будь-яким, не забороненим способом, захищати свої права і свободи від порушення і протиправних посягань.

Так, з матеріалів справи встановлено, що ОСОБА_1 є акціонером АТ АЙБОКС БАНК, є власником акцій Банку розміром 73,927897% статутного капіталу АТ АЙБОКС БАНК, що підтверджується Відомостями про остаточних ключових учасників у структурі власності Банку, Відомостями про власників істотної участі Банку, Схематичним зображення структури власності Банку, розміщеними за посиланням: https://bank.gov.ua/files/Shareholders/322302/322302_20230131.pdf.

Правлінням Національного банку України ухвалено Рішення від 07 березня 2023 року № 89-рш Про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію ПРИВАТНОГО АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА АЙБОКС БАНК (далі -Рішення НБУ).

На підставі вказаного Рішення НБУ виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб (далі Фонд) прийнято Рішення від 07.03.2023 № 277 Про початок процедури ліквідації АТ АЙБОКС БАНК та делегування повноважень ліквідатора банку», згідно з яким Фондом розпочато процедуру ліквідації Банку терміном на 3 роки з 08 березня 2023 року до 07 березня 2026 року включно.

Відповідно до Рішення виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб від 04.05.2023 року № 531 Про зміну уповноваженої особи Фонду на ліквідацію ПРИВАТНОГО АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА АЙБОКС БАНК уповноваженою особою Фонду на ліквідацію Банку з 05 травня 2023 року призначено провідного професіонала з управління активами та ліквідації відділу організації процедур ліквідації банків департаменту ліквідації банків Паламарчука Віталія Віталійовича.

За умовами частини 2 статті 6 Закону України "Про банки і банківську діяльність" особливості правового статусу, порядку створення, діяльності, реорганізації та ліквідації банків визначаються цим Законом та Законом України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб".

Законом України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" встановлюються правові, фінансові та організаційні засади функціонування системи гарантування вкладів фізичних осіб, повноваження Фонду гарантування вкладів фізичних осіб (далі - Фонд), порядок виплати Фондом відшкодування за вкладами, а також регулюються відносини між Фондом, банками, Національним банком України, визначаються повноваження та функції Фонду щодо виведення неплатоспроможних банків з ринку і ліквідації банків. Метою цього Закону є захист прав і законних інтересів вкладників банків, зміцнення довіри до банківської системи України, стимулювання залучення коштів у банківську систему України, забезпечення ефективної процедури виведення неплатоспроможних банків з ринку та ліквідації банків.

Стаття 52 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» визначає, що Фонд має право звертатися до осіб, які відповідно до законодавства несуть відповідальність за шкоду (збитки), завдану банку, зазначених у частинах п`ятій та десятій цієї статті, з вимогами та позовами про відшкодування шкоди (збитків), заподіяної банку, у разі наявності вимог кредиторів, зазначених у пунктах 1-8 цієї частини, крім вимог за субординованим боргом та вимог кредиторів, які є пов`язаними з банком особами.

Фонд має право звертатися до осіб, які відповідно до законодавства несуть відповідальність за шкоду (збитки), завдану кредиторам, вимоги яких залишилися незадоволеними після завершення процедури ліквідації, - у випадку припинення неплатоспроможного банку або банку, щодо якого було прийнято рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку з підстав, визначених частиною другою статті 77 Закону України "Про банки і банківську діяльність", як юридичної особи.

У разі виявлення шкоди (збитків), завданої банку, Фонд звертається з вимогою про відшкодування на користь Фонду шкоди (збитків), завданої банку, до:

- пов`язаної з банком особи та/або іншої особи, рішеннями, діями (в тому числі вчиненими правочинами, операціями, укладеними договорами) та/або бездіяльністю якої завдано шкоди (збитків) банку;

- та/або пов`язаної з банком особи, та/або іншої особи, яка внаслідок таких рішень, дій (в тому числі правочинів, операцій, договорів) або бездіяльності прямо чи опосередковано отримала майнову вигоду.

Відповідно до п. 1-3 ч. 1 ст. 52 Закону України «Про банки і банківську діяльність» визначено, що пов`язаними з банком особами є особи, які мають істотну участь у банку.

Згідно пп. 2 п. 2 розділу ІІІ Положення про порядок складання і ведення реєстру акцептованих вимог кредиторів та задоволення вимог кредиторів банків, що ліквідуються, затвердженого рішенням виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб №3711 від 21.08.2017 року: до сьомої черги відносяться вимоги інших вкладників, які не є пов`язаними з банком особами, юридичних осіб клієнтів банку, які не є пов`язаними з банком особами, а саме: вимоги за зобов`язаннями банку із сплати податків і зборів, що виникли під час проведення ліквідації (в межах ліквідаційної процедури).

Відповідно до п.1 та п. 2 розділу ІХ цього Положення акціонери банку, що ліквідується, мають право отримати майно (активи) такого банку, яке залишилось після задоволення вимог усіх кредиторів, відповідно до статті 52 Закону (далі - Залишкове майно (активи)).

Отже, податкові зобов`язання, визначені оскаржуваними податковими повідомленнями-рішеннями, включаються до вимог кредиторів, що відповідно зменшує залишок активів після ліквідації банку, на які мають право акціонери.

Конституційний Суд України у рішенні від 22.06.2022 №6-р(ІІ)/2022 зазначив, що приписи статті 41 Конституції України щодо права кожного володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, щодо заборони протиправного позбавлення права власності узгоджуються з приписами статті 1 Першого протоколу до Конвенції (пункт 5 мотивувальної частини).

Так, згідно зі статтею 1 Першого протоколу до Конвенції кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

Концепція "майна" (possessions) у розумінні статті 1 Першого протоколу до Конвенції має автономне значення, яке не обмежується правом власності на фізичні речі та не залежить від формальної класифікації у національному законодавстві. Певні права й інтереси, що складають активи, також можуть вважатися "майновими правами", а відтак і "майном" (пункт 22 рішення ЄСПЛ від 10.03.2011 у справі "Сук проти України", заява №10972/05; пункт 74 рішення ЄСПЛ у справі "Фон Мальтцан та інші проти Німеччини" (Von Maltzan and Others v. Germany) від 02.03.2005, заяви №71916/01, №71917/01 та №10260/02).

За певних обставин захистом статті 1 Першого протоколу до Конвенції може користуватися легітимне очікування (legitimate expectation) успішної реалізації майнових прав (право вимоги). Щоб "очікування" було "легітимним", воно має бути заснованим на нормі закону або іншому правовому акті, такому як судове рішення, пов`язаному з майновим інтересом (рішення ЄСПЛ від 28.09.2004 у справі "Копецький проти Словаччини" (Kopecky v. Slovakia), заява №44912/98).

У пунктах 21, 24 рішення від 01.06.2006 у справі "Федоренко проти України" (заява №25921/02) ЄСПЛ вказав, що право власності може бути "існуючим майном" або "виправданими очікуваннями" щодо отримання можливості ефективного використання права власності чи "законними сподіваннями" отримання права власності. Аналогічна правова позиція сформульована в рішенні ЄСПЛ від 24.06.2003 у справі "Стреч проти Сполучного Королівства" (Stretch v. the United Kingdom) (заява №44277/98).

Майнове право - це обмежене речове право, за яким його власник наділений деякими, але не всіма правами власника майна, і яке свідчить про правомочність отримати право власності на нерухоме майно або інше речове право на певне майно в майбутньому (постанова Великої Палати Верховного Суду від 14.12.2021 у справі №344/16879/15-ц).

З урахуванням викладеного, обґрунтованими є твердження позивача, що він як акціонер захищає свої корпоративні права та майновий інтерес на отримання залишкового майна Банку після задоволення вимог усіх кредиторів. Прийняття оскаржуваних рішень шляхом збільшення восьмої черги на 7 234 644 571,17грн. призводить до недоотримання позивачем активів Банку після його ліквідації. Необґрунтоване збільшення суми кредиторських вимог прямо зменшує ліквідаційний залишок, який може бути розподілений серед акціонерів. Попри те, що ліквідаційний залишок ще не сформований, він вже є предметом прав акціонера відповідно до пункту 6 частини третьої статті 96-1 ЦК України, пунктів 1, 2 розділу ІХ Положення №3711.

При прийнятті рішення у даній справі суд враховує правові висновки, викладені у судових рішеннях у справі №910/5736/24 за позовом ОСОБА_1 до Фонду гарантування вкладів фізичних осіб про визнання протиправними та скасування рішень виконавчої дирекції Фонду "Про затвердження змін до реєстру акцептованих вимог кредиторів АТ "Айбокс Банк" від 06.11.2023 №1419 та "Про задоволення вимог восьмої черги реєстру акцептованих вимог кредиторів АТ "Айбокс Банк" від 05.12.2023 №1553, якими позов ОСОБА_1 задоволено;

визнано протиправним та скасовано рішення виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб від 06.11.2023 № 1419 «Про затвердження змін до реєстру акцептованих вимог кредиторів АТ «Айбокс Банк» (ідентифікаційний код 21570492);

визнано протиправним та скасовано рішення виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб від 05.12.2023 № 1553 «Про задоволення вимог восьмої черги реєстру акцептованих вимог кредиторів АТ «Айбокс Банк» (ідентифікаційний код 21570492).

Відповідно до п. 98 постанови Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 24.06.2025 у вказаній справі Суд дійшов наступного висновку: «З урахуванням викладеного вище обґрунтованим є висновок суду апеляційної інстанції, який зазначив, що Позивач, як акціонер, захищає свої корпоративні права та майновий інтерес на отримання залишкового майна Скаржника-1 після задоволення вимог усіх кредиторів. Прийняття оскаржуваних рішень щодо внесення змін до реєстру акцептованих вимог кредиторів банку шляхом збільшення восьмої черги на 7 234 644 571,17 грн призводить до недоотримання Позивачем активів Скаржника-1 після його ліквідації. Необґрунтоване збільшення суми кредиторських вимог прямо зменшує ліквідаційний залишок, який може бути розподілений серед акціонерів. Попри те, що ліквідаційний залишок ще не сформований, він вже є предметом прав акціонера відповідно до пункту 6 частини третьої статті 96-1 ЦК України, пунктів 1, 2 розділу ІХ Положення №3711.».

Крім того, Верховний Суд погодився з висновками судів у цій справі в частині того, що … «податкові зобов`язання, встановлені ППР щодо сплати податку на прибуток, ПДФО та військового збору, нараховані за період з 01.01.2021 по 31.12.2022, в силу вимог Податкового кодексу України вважаються такими, що виникли відповідно до законодавства в строки встановлені ПК України, а не після податкової перевірки, що була проведена під час ліквідації банку.

Відтак, суд погоджується з доводами Позивача щодо того, що вказані зобов`язання банку із сплати податків і зборів виникли до прийняття рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку в силу положень ПК України та не є такими, що пов`язані з ліквідацією Банку.».

Також суд враховує висновки, викладені у рішенні Господарського суду міста Києва від 15.08.2024 у справі №910/3863/24 за позовом ОСОБА_1 до Приватного акціонерного товариства "АЙБОКС БАНК" та Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, у якому позивач просив:

визнати неправомірною бездіяльність відповідачів, АТ "АЙБОКС БАНК" в особі Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію АТ "АЙБОКС БАНК" Паламарчука Віталія Віталійовича та Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, з вжиття заходів з пошуку, виявлення та повернення на користь АТ "АЙБОКС БАНК" грошових коштів, донарахованих за податковим повідомленням-рішенням № 1801/Ж10/31-00-07-03-01-20 від 23.08.2023 р. в сумі 5 325 246 666,41 грн. податку на доходи фізичних осіб, та за податковим повідомленням-рішенням № 1802/ Ж10/31-00-07-03-01-20 від 23.08.2023 р. в сумі 443 770 555,53 грн. військового збору, а всього на загальну суму 5 769 017 221,94 грн., безпідставно збережених за рахунок АТ "АЙБОКС БАНК" платниками податків - фізичними особами, визначеними згідно з Актом Центрального міжрегіонального управління Державної податкової служби України по роботі з великими платниками податків № 1621/Ж5/31-00-07-03-01-15/21570492 від 21.07.2023 "Про результати документальної позапланової виїзної перевірки АТ "АЙБОКС БАНК" та додатками;

зобов`язати відповідачів: АТ "АЙБОКС БАНК" в особі Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію АТ "АЙБОКС БАНК" Паламарчука Віталія Віталійовича та Фонд гарантування вкладів фізичних осіб - включити суми грошових коштів, донарахованих за податковим повідомленням-рішенням № 1801/Ж10/31-00-07-03-01-20 від 23.08.2023 р. в сумі 5 325 246 666,41 грн. податку на доходи фізичних осіб, та за податковим повідомленням-рішенням № 1802/Ж10/31-00-07-03-01-20 від 23.08.2023 р. в сумі 443 770 555,53 грн. військового збору, а всього на загальну суму 5 769 017 221,94 грн., безпідставно збережених за рахунок АТ "АЙБОКС БАНК" платниками податків - фізичними особами, визначеними згідно з Актом Центрального міжрегіонального управління Державної податкової служби України по роботі з великими платниками податків № 1621/Ж5/31-00-07-03-01-15/21570492 від 21.07.2023 "Про результати документальної позапланової виїзної перевірки АТ "АЙБОКС БАНК" з додатками, до складу поточної дебіторської заборгованості АТ "АЙБОКС БАНК" і відобразити їх на балансі банку;

зобов`язати відповідачів: АТ "АЙБОКС БАНК" в особі Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію АТ "АЙБОКС БАНК" Паламарчука Віталія Віталійовича та Фонд гарантування вкладів фізичних осіб - вчинити дії щодо пошуку, виявлення та повернення на користь АТ "АЙБОКС БАНК" грошових коштів, донарахованих за податковим повідомленням-рішенням №1801/Ж10/31-00-07-03-01-20 від 23.08.2023 р. в сумі 5 325 246 666,41 грн. податку на доходи фізичних осіб, та за податковим повідомленням-рішенням № 1802/Ж10/31-00-07-03-01-20 від 23.08.2023 в сумі 443 770 555,53 грн. військового збору, а всього на загальну суму 5 769 017 221,94 грн.

Відповідно до висновків суду у цій справі: «В акті перевірки, що був підставою для прийняття податкових повідомлень-рішень, не зазначено переліку фізичних осіб, щодо яких Банк мав виконати функції податкового агента.

Судом у цій справі встановлено, що перераховуючи платежі, у зв`язку із якими нараховані податок на доходи фізичних осіб та військовий збір та заявлені позовні вимоги, Банк діяв на підставі договорів щодо приймання та зарахування платежів на користь клієнтів - юридичних осіб, реєстр договорів контрагентів, за яким Банк виступав податковим агентом, у Банку відсутній.

Згідно укладених договорів із юридичними особами - клієнтами Банку, Банк не здійснював від свого імені та у власних інтересах виплати оподатковуваних доходів на користь фізичних осіб, щодо яких нараховані податок на доходи фізичних осіб та військовий збір та заявлені позовні вимоги, Банк виконував виключно розрахункову діяльність та не виконував функцій податкового агента.

Згідно наявного в матеріалах справи висновку експерта за результатами проведення економічної експертизи від 26.10.2023р. №3424, за висновками експерта, наведеними в пунктах 2 та 3 розділу 3 заниження АТ «Айбокс Банк» за 2021-2022 роки податку на доходи фізичних осіб та військового збору від невиконання функцій податкового агента документально не підтверджується.».

Частина 4 статті 78 Кодексу адміністративного судочинства України передбачає, що обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Крім того, відповідно до частини 6 статті 13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, враховуються іншими судами при застосуванні таких норм права.

Отже, з підстав викладеного вище суд приходить до висновку, що оскільки Банк перебуває в процесі ліквідації, а позивач є пов`язаною особою, до якої можуть бути пред`явлені вимоги про відшкодування шкоди відповідно до ст. 52 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» з метою задоволення вимог ДПС за оскаржуваними податковими повідомленнями рішеннями, у позивача виникає обов`язок субсидіарної відповідальності по сплаті заборгованості з податків і зборів за такими рішеннями, а тому не лише платник податку несе відповідальність за несплату податків, зборів і відповідальність за їх невчасну сплату у вигляді штрафних санкцій, але і акціонер своїм власним майном.

Таким чином, з урахуванням того, що уповноважена особа Фонду на ліквідацію Банку не забезпечила оскарження в судовому порядку оскаржуваних податкових повідомлень рішень, що призводить до зменшення ліквідаційної маси Банку, суд з урахуванням викладеного вище приходить до висновку, що у даному випадку права акціонера Банку є порушеними.

Щодо оскаржуваних податкових повідомлень рішень №1801/Ж10/31-00-07-03-01-20 від 23.08.2023, №1802/Ж10/31-00-07-03-01-20 від 23.08.2023 та №2233/Ж10/31-00-07-03-01-20 від 06.10.2023, суд зазначає наступне.

Наказом Центрального міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків від 28.04.2023 №169/Ж1 «Про проведення документальної позапланової виїзної перевірки АТ «АЙБОКС БАНК» (код ЄДРПОУ 21570492) на підставі п.п. 20.1.4 ст. 20, п.п. 75.1.2 ст. 75, п.п. 78.1.7 ст. 78, п. 82.2 ст. 82, п.п. 69.2 підрозділу 10 розділу ХХ «Перехідні Положення» ПК України та у зв`язку із отриманням відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб підприємців та громадських формувань від 08.03.2023 за №1000681780066004592 щодо припинення в результаті ліквідації АТ «АЙБОКС БАНК» (код ЄДРПОУ 21570492) призначено проведення документальної позапланової виїзної перевірки АТ «АЙБОКС БАНК» (код ЄДРПОУ 21570492) з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, за період діяльності з 01.01.2021 по 31.12.2022 та єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування за період з 01.01.2021 по 31.12.2022.

Так, за результатами проведеної перевірки відповідачем складений акт від 21.07.2023 №1621/Ж5/31-00-07-03-01-15/21570492 «Про результати документальної позапланової виїзної перевірки АТ «АЙБОКС БАНК» (код ЄДРПОУ 21570492) з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, за період діяльності з 01.01.2021 по 31.12.2022 та єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування за період з 01.01.2021 по 31.12.2022.

Актом перевірки встановлені наступні порушення:

1) п.п. 134.1.1 ст. 134 ПК України та параграфів 4.4, 4.25 Концептуальних основ фінансової звітності, в частині заниження податку на прибуток на загальну суму 26 422 552,48грн., у тому числі за 2021 рік на суму 11 560 838,68грн. та за 2022 рік на суму 14 861 713,80грн.;

2) п. 18.1 ст. 18, п.п. 164.2.17 «г» , п.п. 164.2.20 п. 164.2 ст. 164, п. 164.2. ст. 164, 168.1.1, п. 168.1 ст. 168, п. 176.2 «а» ст. 176 Податкового кодексу України, що призвело до заниження податкових зобов`язань з податку на доходи фізичних осіб на загальну суму 5 325 246 666,41грн., в т.ч. по періодах:

за січень 2021 року - 110 600 172,00 грн;

за лютий 2021 року - 119 454 480,00 грн;

за березень 2021 року - 151 628 400,00 грн;

за квітень 2021 року - 293 115 315,00 грн;

за травень 2021 року - 252 690 640,14 грн;

за червень 2021 року - 303 718 773,84 грн:

за липень 2021 року - 714 515 103,69 грн;

за серпень 2021 року - 400 957 217,41 грн;

за вересень 2021 року - 449 268 376,40 грн;

за жовтень 2021 року - 454 241 355,01 грн;

за листопад 2021 року - 375 319 856,14 грн;

за грудень 2021 року - 391 259 0 76,96 грн;

за січень 2022 року - 62 187 346,39 грн;

за лютий 2022 року - 173 262 048,64 грн;

за березень 2022 року 73 203 900,15 грн;

за квітень 2022 року - 88 652 845,72 грн;

за травень 2022 року - 103 781 155.18 грн;

за червень 2022 року - 102 334 503,30 грн;

за липень 2022 року - 103 481 489,18 грн;

за серпень 2022 року - 115 705 238,27 грн;

за вересень 2022 року - 129 204 177,39 грн;

за жовтень 2022 року - 140 911 108,75 грн;

за листопад 2022 року - 141 061 172,68 грн;

за грудень 2022 року - 74 692 914,18 грн.;

3) п.18.1. ст. 18, п.п. 164.2.17 «г». п.п. 164.2.20, п. 164.2 ст. 164. 168.1.1. п. 168.1 ст. 168 п. 176.2 «а» ст. 176, п.п. 1.2 п. 16-1 підрозділу 10 розділу XX Податкового кодексу України, що призвело до заниження військового збору за період на загальну суму 443 770 555,53 грн. в т.ч. по періодах:

за січень 2021 року - 9 216 681,00 грн;

за лютий 2021 року - 9 954 540,00 грн;

за березень 2021 року - 12 635 700,00 грн;

за квітень 2021 року - 24 426 276,25 грн;

за травень 2021 року - 21 057 553,35 грн;

за червень 2021 року - 25 309 897,82 грн;

за липень 2021 року - 59 542 925,31 грн;

за серпень 2021 року - 33 413 101,45 грн;

за вересень 2021 року - 37 439 031,37 грн;

за жовтень 2021 року - 37 853 446,25 грн;

за листопад 2021 року - 31 276 654,68 грн;

за грудень 2021 року - 32 604 923,08 грн;

за січень 2022 року - 5 182 278,87 грн;

за лютий 2022 року - 14 438 504,05 грн;

за березень 2022 року - 6 100 325,01 грн;

за квітень 2022 року - 7 387 737,14 грн;

за травень 2022 року - 8 648 429,60 грн;

за червень 2022 року - 8 527 875,27 грн;

за липень 2022 року - 8 623 457,43 грн;

за серпень 2022 року - 9 642 103,19 грн;

за вересень 2022 року - 10 767 014,78 грн:

за жовтень 2022 року - 11 742 592,40 грн;

за листопад 2022 року - 11 755 097,72 грн;

за грудень 2022 року - 6 224 409,52 грн.

Головним бухгалтером ПАТ «АЙБОКС БАНК» на акт перевірки від 21.07.2023 подані заперечення до Центрального міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків.

Відповідач листом від 18.08.2023 №655/Ж12/31-00-07-03-01-22 «Про розгляд заперечень» в частині заниження податку на прибуток частково залишено без змін та з урахуванням заперечень висновки акта перевірки викладено в наступній редакції:

- п.п. 134.1.1 ст. 134 ПК України та параграфів 4.4, 4.25 Концептуальних основ фінансової звітності, в частині заниження податку на прибуток на загальну суму 20 964 595,00грн., у тому числі за 2021 рік на суму 11 330 800,00грн. та за 2022 рік на суму 9 633 795,00грн.;

- п. 18.1 ст. 18, п.п. 164.2.17 «г» , п.п. 164.2.20 п. 164.2 ст. 164, п. 164.2. ст. 164, 168.1.1, п. 168.1 ст. 168, п. 176.2 «а» ст. 176 Податкового кодексу України, що призвело до заниження податкових зобов`язань з податку на доходи фізичних осіб на загальну суму 5 325 246 666,41грн., в т.ч. по періодах:

за січень 2021 року - 110 600 172,00 грн;

за лютий 2021 року - 119 454 480,00 грн;

за березень 2021 року - 151 628 400,00 грн;

за квітень 2021 року - 293 115 315,00 грн;

за травень 2021 року - 252 690 640,14 грн;

за червень 2021 року - 303 718 773,84 грн:

за липень 2021 року - 714 515 103,69 грн;

за серпень 2021 року - 400 957 217,41 грн;

за вересень 2021 року - 449 268 376,40 грн;

за жовтень 2021 року - 454 241 355,01 грн;

за листопад 2021 року - 375 319 856,14 грн;

за грудень 2021 року - 391 259 0 76,96 грн;

за січень 2022 року - 62 187 346,39 грн;

за лютий 2022 року - 173 262 048,64 грн;

за березень 2022 року 73 203 900,15 грн;

за квітень 2022 року - 88 652 845,72 грн;

за травень 2022 року - 103 781 155.18 грн;

за червень 2022 року - 102 334 503,30 грн;

за липень 2022 року - 103 481 489,18 грн;

за серпень 2022 року - 115 705 238,27 грн;

за вересень 2022 року - 129 204 177,39 грн;

за жовтень 2022 року - 140 911 108,75 грн;

за листопад 2022 року - 141 061 172,68 грн;

за грудень 2022 року - 74 692 914,18 грн.;

- п.18.1. ст. 18, п.п. 164.2.17 «г». п.п. 164.2.20, п. 164.2 ст. 164. 168.1.1. п. 168.1 ст. 168 п. 176.2 «а» ст. 176, п.п. 1.2 п. 16-1 підрозділу 10 розділу XX Податкового кодексу України, що призвело до заниження військового збору за період на загальну суму 443 770 555,53 грн. в т.ч. по періодах:

за січень 2021 року - 9 216 681,00 грн;

за лютий 2021 року - 9 954 540,00 грн;

за березень 2021 року - 12 635 700,00 грн;

за квітень 2021 року - 24 426 276,25 грн;

за травень 2021 року - 21 057 553,35 грн;

за червень 2021 року - 25 309 897,82 грн;

за липень 2021 року - 59 542 925,31 грн;

за серпень 2021 року - 33 413 101,45 грн;

за вересень 2021 року - 37 439 031,37 грн;

за жовтень 2021 року - 37 853 446,25 грн;

за листопад 2021 року - 31 276 654,68 грн;

за грудень 2021 року - 32 604 923,08 грн;

за січень 2022 року - 5 182 278,87 грн;

за лютий 2022 року - 14 438 504,05 грн;

за березень 2022 року - 6 100 325,01 грн;

за квітень 2022 року - 7 387 737,14 грн;

за травень 2022 року - 8 648 429,60 грн;

за червень 2022 року - 8 527 875,27 грн;

за липень 2022 року - 8 623 457,43 грн;

за серпень 2022 року - 9 642 103,19 грн;

за вересень 2022 року - 10 767 014,78 грн:

за жовтень 2022 року - 11 742 592,40 грн;

за листопад 2022 року - 11 755 097,72 грн;

за грудень 2022 року - 6 224 409,52 грн.

Відповідачем на підставі встановлених порушень прийняті наступні податкові повідомлення рішення:

№1801/Ж10/31-00-07-03-01-20 від 23.08.2023 року, яким Приватному акціонерному товариству "Айбокс Банк" збільшено суму грошового зобов`язання з податків та зборів з податку на доходи фізичних осіб на загальну суму 6 656 558 333,01 грн., у тому числі за податковим зобов`язанням у розмірі 5 325 246 666,41грн. та застосовані штрафні санкції у розмірі 1 331 311 666,60грн.;

№1802/Ж10/31-00-07-03-01-20 від 23.08.2023 року, яким Приватному акціонерному товариству "Айбокс Банк" збільшено суму грошового зобов`язання з податків та зборів з військового збору на загальну суму 554 713 194,41 грн., у тому числі за податковим зобов`язанням у розмірі 443 770 555,53грн. та застосованими штрафними санкціями у розмірі 110 942 638,88грн.;

№1800/Ж10/31-00-07-03-01-20 від 23.08.2023 року, яким Приватному акціонерному товариству "Айбокс Банк" збільшено суму грошового зобов`язання з податку на прибуток на суму 20 694 595,00грн. та застосовано штрафні санкції у розмірі 5 241 148,75грн.

Уповноваженою особою Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення ліквідації АТ «АЙБОКС БАНК» Паламарчуком В. до ДПС України подані скарги на вказані податкові повідомлення рішення.

Рішенням ДПС України від 04.10.2023 №29622/6/99-00-06-01-02-26 «Про результати розгляду скарги» скасовано податкове повідомлення рішення від 23.08.2023 №1800/Ж10/31-00-07-03-01-20 в частині застосованої штрафної санкції у розмірі 2 832 700грн.

Відповідачем 06.10.2023 прийнято податкове повідомлення рішення №2233/Ж10/31-00-07-03-01-20 від 06.10.2023 року, яким Приватному акціонерному товариству "Айбокс Банк" збільшено суму грошового зобов`язання з податку на прибуток на загальну суму 23 373 043,75грн., у тому числі за основним зобов`язанням у розмірі 20 964 595грн. та застосованими штрафними санкціями у розмірі 2 408 448,75грн.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів регулює Податковий кодекс України, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.

Порядок сплати податку на доходи фізичних осіб врегульовано розділом IV Податкового кодексу України.

Відповідно до ст. 162 Податкового кодексу України платниками податку зокрема є податкові агенти.

Підпунктом 1.4. пункту 16-1 Підрозділу 10 Інші перехідні положення Податкового кодексу України визначено, що нарахування, утримання та сплата (перерахування) військового збору до бюджету здійснюються в порядку, встановленому розділом IV Податкового кодексу України, з урахуванням особливостей, визначених підрозділом 1 цього розділу, за ставкою, визначеною підпунктом 1.3 цього пункту.

Відповідно до пункту 168.1.1 ст. 168 Податкового кодексу України податковий агент, який нараховує (виплачує, надає) оподатковуваний дохід на користь платника податку, зобов`язаний утримувати податок із суми такого доходу за його рахунок, використовуючи ставку податку, визначену в статті 167 Податкового кодексу України.

Пунктом 168.1.2 ст. 168 Податкового кодексу України визначено, що податок сплачується (перераховується) до відповідного бюджету під час виплати оподатковуваного доходу єдиним платіжним документом. Банки, небанківські надавачі платіжних послуг приймають платіжні документи на виплату доходу лише за умови одночасного подання платіжної інструкції на перерахування цього податку до відповідного бюджету або платіжної інструкції на зарахування коштів у сумі цього податку на єдиний рахунок, визначений статтею 35-1 Податкового кодексу України.

Підпункт 14.1.180 п.14.1 ст. 14 ПК України визначає, що податковий агент щодо податку на доходи фізичних осіб - юридична особа (її філія, відділення, інший відокремлений підрозділ), самозайнята особа, представництво нерезидента - юридичної особи, інвестор (оператор) за угодою про розподіл продукції, які незалежно від організаційно-правового статусу та способу оподаткування іншими податками та/або форми нарахування (виплати, надання) доходу (у грошовій або негрошовій формі) зобов`язані нараховувати, утримувати та сплачувати податок, передбачений розділом IV цього Кодексу, до бюджету від імені та за рахунок фізичної особи з доходів, що виплачуються такій особі, вести податковий облік, подавати податкову звітність контролюючим органам та нести відповідальність за порушення його норм в порядку, передбаченому статтею 18 та розділом IV цього Кодексу.

Таким чином, Податковий кодекс України передбачає сплату податку шляхом утримання податку з джерела виплати, яким виступає особа, що нараховує (виплачує, надає) платникові податків дохід або кошти.

З наявних у матеріалах справи фактичних даних та документів, наданих Банком, вбачається, що Банк при здійсненні операцій з перерахування коштів на користь фізичних осіб діяв за замовленням та на виконання умов договорів, укладених з юридичними особами- контрагентами Банка.

Банком надано реєстр договорів з контрагентами щодо приймання та зарахування платежів на користь клієнтів-юридичних осіб.

Згідно з поясненнями Банку відповідно до умов Договору щодо надання послуги Інтернет-еквайрингу Банк за комісійну винагороду здійснював Еквайринг платежів, обробку документів і перерахування коштів на рахунки Партнера за Операціями, які були проведені за допомогою ЕПЗ з використанням Системи на Сайті.

Відповідно до п.3.1.4. Договору Банк зобов`язався здійснювати, у строк, що не може перевищувати трьох банківських днів переказ грошових коштів на користь Партнера на суму всіх операцій, що здійснюються з використанням ЕПЗ їх держателями за допомогою Системи, за вирахуванням комісійної винагороди Банку, що утримується Банком як належна плата за надані послуги згідно з Додатком №1 до цього Договору, а також за вирахуванням сум у випадках, визначених умовами цього Договору, наступного банківського дня після здійснення Операції.

Відповідно до п. 9.1. договору про приймання платежів Оператор доручав, а Банк зобов`язувався здійснювати прийняття Платежів через ППП та їх переказ на користь Оператора відповідно до процедури взаємодії Банка та Оператора, передбаченої в Описі Технічної Взаємодії (ОТВ) Оператора.

Згідно з п. 9.3. договору інформаційний і технологічний супровід приймання Платежів за Договором здійснювався за допомогою ІС в порядку, що зазначений в ОТВ Оператора.

Відповідно до Заяви-договору про приймання платежів для подальшого зарахування на рахунок Отримувача Клієнт замовляв та оплачував, а Банк надавав Клієнту послуги щодо переказу коштів у національній валюті за дорученням Клієнта з метою їх зарахування на поточні рахунки отримувача (операції ACCOUNT2CARD).

Пунктом 3.1.1. умов надання послуги щодо приймання платежів для подальшого зарахування на рахунок отримувача (операції ACCOUNT2CARD) (Додаток № 8 до Договору про комплексне банківське обслуговування, що є невід`ємною частиною Договору на комплексне банківське обслуговування) передбачено, що Клієнт зобов`язався дотримуватися умов Заяви-договору та положень цього Додатку, в тому числі щодо безпеки платежів, виконувати вимоги, що містяться в інструктивних матеріалах, наданих Клієнту Банком, щодо Заяви-договору.

Відповідно до п.3.1.2. Додатку Клієнт зобов`язався зберігати в таємниці інформацію щодо технології проведення Платежів та забезпечити захист та нерозголошення такої інформації без згоди Банку. Забезпечити використання цієї інформації виключно Клієнтом/працівниками Клієнта, яким вона необхідна для виконання своїх службових/посадових обов`язків та за умови надання таким Клієнтом/ працівниками Клієнта зобов`язань про захист та нерозголошення такої інформації.

Як підтверджується матеріалами справи та не заперечується Банком, між Банком та фізичними особами - отримувачами платежів, у зв`язку із якими нараховані податок на доходи фізичних осіб та військовий збір та заявлені позовні вимоги, існували виключно розрахункові відносини, Банк не надавав таким фізичним особам послуг, які б були правовою підставою для нарахування та виплати фізичним особам з боку Банку доходів, які є об`єктом оподаткування податками та обов`язковими зборами.

В Акті перевірки контролюючим органом не зазначено переліку фізичних осіб, щодо яких Банк мав виконати функції податкового агента.

Судами уже було встановлено, що перераховуючи платежі, у зв`язку із якими нараховані податок на доходи фізичних осіб та військовий збір та заявлені позовні вимоги, Банк діяв на підставі договорів щодо приймання та зарахування платежів на користь клієнтів - юридичних осіб, реєстр договорів контрагентів, за яким Банк виступав податковим агентом, у Банку відсутній.

Згідно укладених договорів із юридичними особами - клієнтами Банку, Банк не здійснював від свого імені та у власних інтересах виплати оподатковуваних доходів на користь фізичних осіб, щодо яких нараховані податок на доходи фізичних осіб та військовий збір та заявлені позовні вимоги, Банк виконував виключно розрахункову діяльність та не виконував функцій податкового агента.

Згідно наявного в матеріалах справи Висновку експерта за результатами проведення економічної експертизи від 26.10.2023р. №3424, за висновками експерта, наведеними в пунктах 2 та 3 розділу 3 заниження АТ «Айбокс Банк» за 2021-2022 роки податку на доходи фізичних осіб та військового збору від невиконання функцій податкового агента документально не підтверджується.

Також Висновком експерта Державного науково-дослідного експертно-криміналістичного центру МВС України від 06.03.2024 №СЕ-19-23/68258-ЕК висновки акта перевірки № 1621/Ж5/31-00-07-03-01-15/21570492 від 21.07.2023р. в частині заниження податкових зобов`язань з податку на доходи фізичних осіб в загальному розмірі 5 325 246 666,41грн. та в частині заниження військового збору в загальному розмірі 443 770 555,53грн. документально не підтверджується.

Крім того, Висновком експерта Державного науково-дослідного експертно-криміналістичного центру МВС України від 01.05.2025 №СЕ-19-25/17349-ЕК висновки акта перевірки № 1621/Ж5/31-00-07-03-01-15/21570492 від 21.07.2023р. в частині заниження податкових зобов`язань з податку на доходи фізичних осіб в загальному розмірі 5 325 246 666,41грн. та в частині заниження військового збору в загальному розмірі 443 770 555,53грн. документально не підтверджується.

Отже, висновки контролюючого органу про заниження Банком за період з 01.01.2021 по 31.12.2022 податкових зобов`язань з податку на доходи фізичних осіб у розмірі 5 325 246 666,41грн. та заниження військового збору у розмірі 443 770 555,53грн. відповідачем не доведено та матеріалами справи не підтверджено.

Відповідач у Акті перевірки та у відзиві на позов вказує, що при виконанні Банком послуг по прийманню онлайн платежів та зарахуванню їх в подальшому на рахунки юридичних осіб останні надавали Банку право використовувати при виконанні своїх зобов`язань товарні знаки, логотипи та знаки обслуговування, а також елементи фірмового стилю та оформлення, що належали ТОВ «ЛАННІСТЕРС», ТОВ «УБЕРВАЛЬД», ТОВ «ВАЙТГОЛ», ТОВ «ЕЙКІНГ», ТОВ «ЕШЕРХАУС», ТОВ «ДЕМЕТРІУС». За дані послуги Банком було сплачено комісійну винагороду юридичним особам у розмірі 88 698 358, 55 грн.

В Акті перевірки вказано, що відповідно до умов договорів, укладених Банком з вказаними контрагентами, Оператор надає Банку право використовувати при виконані останнім своїх зобов`язань, визначених цим Договором, товарні знаки, логотипи та знаки обслуговування, а також елементи фірмового стилю та оформлення, що належать Оператору, тільки в межах та тільки з метою виконання цього Договору.

Щодо підтвердження витрат, понесених Банком у зв`язку з використанням товарних знаків, слід зазначити, що у Акті перевірки відповідачем зазначено, що «...перевіркою не має можливості підтвердити витрати понесені Банком у зв`язку з тим, то дані юридичні особи засновані за кілька місяців до початку проведення ділових відносин з Банком, мали короткий період існування, веб - сайти створені за кілька днів/в день встановлення ділових відносин з Банком, відсутність підтвердження, щодо наявності власних товарних знаків, логотипів та знаків обслуговування, не сформований статутний капітал, до встановлення ділових відносин с Банком господарської діяльності не здійснювали, кінцевий бенефіціарний власник є керівником та підписантом, на момент встановлення ділових відносин: основні засоби відсутні, кількість працівників - 1».

Послуги по наданню права використання торгових марок, товарних знаків та символіки надавались Банку контрагентами ТОВ «ЛАННІСТЕРС», ТОВ «УБЕРВАЛЬД», ТОВ «ВАЙТГОЛ», ТОВ «ЕЙКІНГ», ТОВ «ЕШЕРХАУС», ТОВ «ДЕМЕТРІУС» на підставі укладених договорів. За результатами надання Банку послуг контрагентами складені акти наданих послуг, які відповідають вимогам ст. 9 Закону «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» та Положенню про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженому Наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 № 88 та є достатнім документальним підтвердженням надання послуг.

Відповідач не ставить під сумнів неправильність складання вказаних актів наданих послуг.

Таким чином, є недоведеним та необґрунтованим висновок контролюючого органу у Акті перевірки щодо заниження Банком фінансового результату до оподаткування за господарськими операціями з вказаними суб`єктами господарювання.

Щодо висновків відповідача про схожість логотипів окремих суб`єктів господарювання, слід зазначити, що вказані висновки є необґрунтованими та недоведеними, оскільки згідно ч. 3 ст. 6 Закону України «Про охорону прав на знаки для товарів і послуг» не можуть бути зареєстровані як торговельні марки позначення, які на дату подання заявки або якщо заявлено пріоритет, то на дату пріоритету є тотожними або схожими настільки, що їх можна сплутати, зокрема, асоціювати з:

торговельними марками, раніше зареєстрованими чи заявленими на реєстрацію в Україні на ім`я іншої особи для таких самих або споріднених з ними товарів і послуг;

торговельними марками інших осіб, якщо такі торговельні марки охороняються без реєстрації на території України на підставі міжнародних договорів України, зокрема торговельними марками, визнаними добре відомими відповідно до статті 6 bis Паризької конвенції щодо таких самих або споріднених з ними товарів і послуг;

торговельними марками інших осіб, якщо такі торговельні марки охороняються без реєстрації на території України на підставі міжнародних договорів України, зокрема торговельними марками, визнаними добре відомими відповідно до статті 6 bis Паризької конвенції щодо неспоріднених товарів і послуг, якщо використання торговельної марки іншою особою щодо таких неспоріднених товарів і послуг свідчитиме про зв`язок між ними і власником добре відомої торговельної марки та може завдати шкоди інтересам такого власника;

комерційними найменуваннями, що відомі в Україні і належать іншим особам, які одержали право на них до дати подання до НОІВ заявки щодо таких же або споріднених з ними товарів і послуг;

знаками відповідності (сертифікаційними знаками), зареєстрованими у встановленому порядку;

торговельними марками, що використовуються іншою особою в іноземній державі, якщо заявка подана від свого імені агентом чи представником такої особи в розумінні статті 6 septies Паризької конвенції без дозволу такої особи і відсутні докази, що обґрунтовують таке подання, за наявності заперечення такої особи.

Згідно з ч. 1 ст. 21 Закону України «Про охорону прав на знаки для товарів і послуг» захист прав па торговельну марку здійснюється у судовому та іншому встановленому законом порядку.

Відповідачем у Акті не вказано жодного посилання на рішення суду, що набрало законної сили, на експертизу або висновок Національного органу інтелектуальної власності щодо вказаних обставин.

З огляду на вказане, висновок відповідача щодо ймовірної схожості та/або часткової ідентичності логотипу деяких суб`єктів господарювання, який використовується на екранах ПТКС, з іншими торговими знаками є необґрунтованим.

Щодо висновків відповідача про невідповідність актів наданих послуг вимогам чинного законодавства, слід зазначити, що відповідач доходить висновку про порушення податкового законодавства з огляду на те, що перевіркою (стор. 25 Акту) не має можливості підтвердити, що вищезазначеними юридичними особами були надані послуги по залученню клієнтів, а акти наданих послуг, що підписані ТОВ «ПЕЙ-ПЕЙ», ТОВ «ПОЛІСТЕРС», ГОВ «ФК «ЛЕО», ТОВ «ДЗЕГА», ТОВ «ДАСТСАН», ТОВ «ЦИГІР», ТОВ «КЕНДВІД», ТОВ «ЦЕНТІНГ», TOB «РЕКНА», не відповідають ст. 9 Закону «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» та Положенню про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженому Наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 №88.

Крім того, відповідач також посилається на порушення банком податкового законодавства по господарських взаємовідносинах з Фізичними особами-підприємцями ФОП ОСОБА_2 , ФОП ОСОБА_3 , ФОП ОСОБА_4 , ФОП ОСОБА_5 . Так, у своєму відзиві та на стор. 20 Акту відповідач вказує на те, що перевіркою не має можливості підтвердити, що ФОП ОСОБА_2 , ФОП ОСОБА_3 , ФОП ОСОБА_4 та ФОП ОСОБА_5 були надані послуги на підставі того, що до перевірки надані акти наданих послуг, які є не інформативними, без ідентифікації осіб, які приймали участь у заходах, які приймали участь у дистанційному навчанні, що не дає можливості встановити реальний обсяг наданих послуг.

Однак, такі твердження не підтверджуються матеріалами справи з огляду на те, що фактичне виконання перелічених вище договорів підтверджується актами наданих послуг, підписаними обома сторонами договорів.

Судом встановлено, що між Банком та ТОВ «ПЕЙ-ПЕЙ», ТОВ «ПОЛІСТЕРС», ТОВ «ФК «ЛЕО», ТОВ «ДЗЕГА», ТОВ «ДАСТСАН», ТОВ «ЦИГІР», ТОВ «КЕНДВІД», ТОВ «ЦЕНТІНГ», ТОВ «РЕКНА» були укладені договори про надання послуг, відповідно до умов цих договорів Партнер (тобто вищевказані контрагенти) зобов`язаний протягом дії цих договорів надавати Банку послуги із залучення клієнтів з метою надання Банком клієнтам банківських послуг шляхом переадресації клієнта на сайт Банку. Також відповідно до умов укладених договорів Банк за послуги, надані Партнером, щомісячно виплачує винагороду.

Вказані послуги фактично були надані та Банком оплачені, що в Акті перевірки не заперечується.

Між Банком та ФОП ОСОБА_2 04.08.2021 року укладено договір №1 про надання послуг, згідно з договором Банк - Замовник, а ФОП ОСОБА_2 - Виконавець. Відповідно до умов договору встановлено, що ФОП ОСОБА_2 надає послуги, що включають в себе: підготовку, організацію та проведення заходу. Дата та час проведення заходу: 14 серпня 2021 року о 19:00, місце проведення заходу знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 .

Вказані послуги були надані Банку та оплачені, що підтверджується актом виконаних робіт (послуг) від 15.08.2021 року.

Між Банком та ФОП ОСОБА_3 28.06.2022 року № КУ000000176 укладено договір про надання послуг, згідно з договором Банк -Замовник, а ФОП ОСОБА_3 -Виконавець. Відповідно до умов договору ФОП ОСОБА_3 надає послуги: інформаційно-консультаційні послуги на теми «Облік банками операцій оренди в умовах військового стану, організація комплаєнс-контролю у банку та інше (дистанційно).

Вказані послуги були надані Банку та оплачені, що підтверджується актами наданих послуг.

Між Банком та ФОП ОСОБА_4 31.08.2021 року укладено договір № 31/08/2021-1 про надання послуг, згідно з договором Банк -Замовник, а ФОП ОСОБА_4 -Виконавець. Відповідно до умов договору ФОП ОСОБА_4 надає послуги: навчання мовам та навичкам спілкування.

Вказані послуги були надані Банку та оплачені, що підтверджується актами наданих послуг.

Між Банком та ФОП ОСОБА_5 01.11.2021 року укладено договір № 1 про надання послуг з організації заходу, згідно з договором Банк - Замовник, а ФОП ОСОБА_5 -Виконавець. Відповідно до умов договору ФОП ОСОБА_5 надає послуги з організації та обслуговування заходу.

Вказані послуги були надані Банку та оплачені, що підтверджується актами наданих послуг.

Наведені у Акті висновки відповідача є необґрунтованими та спростовуються наданими копіями первинних бухгалтерських документів, які оформлені у відповідності до вимог ст. ст. 1, 9 Закону України «Про бухгалтерський облік га фінансову звітність в Україні».

У постанові від 12 лютого 2020 року Верховний Суд по справі №813/3577/13-а зробив висновок про те, що «Ступінь деталізації опису господарської операції у первинному документі законодавством не встановлена. Не заповнення у первинних облікових документах окремих позицій, які не впливають на зміст господарської операції, відсутність максимальної деталізації виду виконаних послуг, а так само відтворення в актах виконаних робіт (наданих послуг) такого ж самого переліку послуг, що й зазначені в специфікаціях, не перешкоджає прийняттю цих документів до обліку та не є свідченням відсутності виконаних господарських операцій. Умовою документального підтвердження операції є можливість на підставі наявних документів зробити висновок про те, що витрати фактично понесені».

У постанові від 30.03.2018 Верховний Суд у справі № 821/2106/13-а зробив наступний висновок: «Зміст господарської операції може встановлюватися з урахуванням змісту цивільно-правових чи господарсько-правових зобов`язань сторін, але не вичерпується останнім, оскільки господарська операція може мати місце навіть за відсутності цивільно-правових чи господарсько-правових відносин між платниками податків. З метою податкового обліку господарські операції можуть оформлюватися будь-якими первинними документами, зміст яких відповідає наведеним вимогам податкового законодавства, та складення яких відповідає законодавчо установленим вимогам щодо оформлення такої операції або звичаєвій практиці. Умовою документального підтвердження операції є можливість на підставі наявних документів зробити висновок про те, що витрати фактично понесені.»

Вищевказані договори щодо надання послуг та договори з ФОП згідно ст. 204 Цивільного кодексу України є правомірними правочинами, оскільки їх недійсність прямо не встановлена законом, ці правочини не визнані судом недійсними.

З огляду на вказане відсутні правові підстави для висновку про юридичну дефектність наданих під час перевірки Банком документів.

В Акті перевірки відповідачем встановлено видачу кредитів ТОВ «МЕЛЬБРОН», ТОВ «РЕДСІН», ТОВ «ДІДЖИСПЕЙС» під занижені відсоткові ставки.

У відзиві та на стор. 13 Акту відповідач вказав, що «перевіркою АТ «АЙБОКС БАНК» в порушення п. 4.2.1 МСФЗ 9, п.п. 134.1.1 п. 134.1 ст. 134 ПК України встановлено заниження доходів від операцій з надання кредитів юридичним особам під мінімальні відсоткові ставки всього в сумі 53 393 599, 08 грн.

Так, відповідно до предмету договорів Оператор (ТОВ «МЕЛЬБРОН», ТОВ «РЕДСІН», ТОВ «ДІДЖИСПЕЙС») доручає, а Банк (АТ «АЙБОКС БАНК») зобов`язується здійснювати приймання платежів через пункти приймання платежів Банку та здійснювати в подальшому їх переказ на користь «Оператора» відповідно до процедури взаємодії Банка та Оператора. Цей Договір визначає порядок забезпечення інформаційної і технологічної взаємодії між Сторонами при здійсненні приймання Платежів через ППП на користь Оператора. Інформаційний і технологічний супровід приймання Платежів за Договором здійснюється за допомогою Інформаційної системи в порядку, що зазначений в ОТВ (Описі технологічної взаємодії) Оператора. За надані Банком послуги на користь Оператора, Оператор сплачує Банку винагороду па умовах, визначених в Додатку №1 до цього Договору. Також відповідно до договорів про внесення змін сторонами було погоджено, що з метою забезпечення безперервного приймання платежів Банк зобов`язаний перерахувати на користь Оператора грошове покриття, а Оператор зобов`язаний повернути Банку грошове покриття у визначений строк.

Відповідач визначив укладені договори з Операторами як кредитні, посилаючись на грошове покриття, що сплачується Банком з метою забезпечення своїх зобов`язань за договором. Разом з тим, вказані договори кредитними не є, що спростовується умовами таких договорів.

Відповідно ч. 1 ст. 199 ГК України (станом на момент виникнення спірних правовідносин) виконання господарських зобов`язань забезпечується заходами захисту прав та відповідальності учасників господарських відносин, передбаченими цим Кодексом та іншими законами. За погодженням сторін можуть застосовуватися передбачені законом або такі, що йому не суперечать, види забезпечення виконання зобов`язань, які звичайно застосовуються у господарському (діловому) обігу.

Таким чином, природа забезпечувального платежу, що сплачується оператору у рамках договору про приймання та здійснення платежів, не відповідає поняттю «кредит», зазначений платіж є частиною забезпечення виконання зобов`язань за договором.

Позивач зазначає, що відповідно до листа НБУ №60-0006/7255 від 05.02.2018р., наданого у відповідь на запит АТ «Айбокс Банк» щодо відображення в бухгалтерському обліку грошового покриття для виконання банком зобов`язань перед юридичними особами-контрагентами, зазначено наступне: «Банк відображає в бухгалтерському обліку грошове покриття як гарантію для виконання ним своїх зобов`язань перед юридичними особами-контрагентами згідно з умовами укладених договорів за рахунком 2060 «Кошти банків в розрахунках у суб`єктів господарювання» Плану рахунків бухгалтерського обліку банків України, відповідно до його призначення, викладеного в Інструкції про застосування Плану рахунків бухгалтерського обліку банків України.

Позивач стверджує, що АТ «Айбокс Банк» було відображено вказані операції відповідно до наведених вказівок НБУ як облік грошового покриття, а не як кредитну заборгованість.

Натомість, в акті перевірки відсутній аналіз виписок за вказаними операціями, аналіз економічного ефекту, який отримав Банк від виконання договорів з Операторами. Не проаналізовано доходи, які отримав Банк від реалізації цих договорів. Натомість, відповідач стверджує про відсутність ділової мети у таких операціях, хоча приймання та здійснення грошових переказів є однією з ключових і важливих функцій у діяльності банківської установи.

Також в Акті перевірки відповідачем аналізувався кредитний договір, укладений Банком з позичальником ТОВ «РЕФІЛ» під 6% річних під заставу депозиту.

Відповідач дійшов висновку, що зазначені забезпечувальні платежі є «кредитами під занижені процентні ставки» та застосування ставки за кредитним договором у розмірі 6% є порушенням законодавчих та нормативних ставок, застосуванням «мінімальних відсоткових ставок».

При цьому як у відзиві, так і в Акті перевірки відсутнє обґрунтування для застосування терміну «мінімальні процентні ставки» та не вказано, які нормативні чи законодавчі акти порушено Банком при застосуванні таких ставок і чому ставка 6% не може застосовуватись.

Відповідно до частини першої статті 1048 та частини першої етапі 1054 ЦК України кредитодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми кредиту, розмір і порядок одержання яких встановлюються договором.

Згідно з ч. 2 ст. 1056-1 ЦК України розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів на дату укладення договору.

З огляду на вищенаведене Банк як власник майна не був позбавлений права самостійно вирішувати питання надання кредиту під визначений процент з урахуванням факторів ризикованості, надання забезпечення, строку та інших.

Термін кредитування за договором з ТОВ «РЕФІЛ» становив менше одного року, а під забезпечення виконання зобов`язань за кредитним договором ТОВ «РЕФІЛ» передало в заставу майнові права за договором банківського вкладу (депозиту) з Банком на суму 55 000 000 грн., що перевищувало розмір кредитної лінії у 48 500 000 грн.

Як зазначає позивач, відповідач втручається у питання господарської та фінансової діяльності Банку, при цьому порушує принцип невтручання в бізнес-рішення компанії (Business Judgement Rule) та не враховує принцип свободи договору, вказані вище положення законодавства, а також відсутність мінімальної процентної ставки, визначеної законом.

При цьому як кредит, так і забезпечувальні платежі були перераховані банку на умовах поворотності, відповідно їх сума не може вважатись ні доходами, ні витратами Банку.

З огляду на наведене заниження доходів з надання кредитів юридичним особам у сумі 24 135 388 грн. відповідачем не доведено.

Щодо висновків відповідача про порушення податкового законодавства по господарських взаємовідносинах зі страховими компаніями ПАТ «ЕВРОПЕЙСЬКИЙ СТРАХОВИЙ АЛЬЯНС», ПрАТ «СК «АРСЕНАЛ СТРАХУВАННЯ» та ПрАТ «СК «ВУСО». Слід зазначити, що в Акті перевірки зазначено, що між ПАТ «ЕВРОПЕЙСЬКИЙ СТРАХОВИЙ АЛЬЯНС» (Страховик) та Банком (Страхувальник) укладені договори добровільного медичного страхування. Предметом договорів є майнові інтереси, пов`язані зі здоров`ям та працездатністю страхувальника чи застрахованої особи, визначеною Страхувальником у цьому договорі за згодою застрахованої особи. Умовами договорів визначено, що застрахованою особою за цими договорами є особи, зазначені у списку застрахованих осіб (додаток №1 до цього договору), що є невід`ємною частиною цих договорів.

Також, між ПрАТ «СК «АРСЕНАЛ СТРАХУВАННЯ» (Страховик) та Банком (Страхувальник) укладені договори добровільного страхування від нещасних випадків від 28.12.2020 № 0938/20-НС/ЦЗ, від 18.03.2021 № 0195/21-НС/ЦЗ, від 22.11.2021 № 0756/21- НС/ЦЗ, від 28.12.2021 № 0853/21-НС/ЦЗ. Предметом вказаних договорів є майнові інтереси, пов`язані зі життям, здоров`ям та працездатністю застрахованої особи. Відповідно до умов договорів застрахованими особами за цими договорами є особи, зазначені у списку застрахованих осіб (додаток № 1 до цих договорів), що є невід`ємною частиною цього договору.

Як вказано в Акті перевірки (стор. 14, 15 та 16) відповідачем встановлено, що відповідні застраховані особи були звільнені в межах терміну дії договорів, а відповідно до виписок по рахунку, оплата за послуги здійснювалась щомісячно.

Відповідно до ст. 16 Закону України «Про страхування» договір страхування - це письмова угода між страхувальником і страховиком, згідно з якою страховик бере на себе зобов`язання у разі настання страхового випадку здійснити страхову виплату страхувальнику або іншій особі, визначеній у договорі страхування страхувальником, на користь якої укладено договір страхування (подати допомогу, виконати послугу тощо), а страхувальник зобов`язується сплачувати страхові платежі у визначені строки та виконувати інші умови договору.

Відповідно до ч. 2 ст. 8 Закону України «Про страхування» страховий випадок - подія, передбачена договором страхування або законодавством, яка відбулася і з настанням якої виникає обов`язок страховика здійснити виплату страхової суми (страхового відшкодування) страхувальнику, застрахованій або іншій третій особі.

Згідно з ч. 1 ст. 10 Закону України «Про страхування» страховий платіж (страховий внесок, страхова премія) - плата за страхування, яку страхувальник зобов`язаний внести страховику згідно з договором страхування.

Відповідно до п. 1 та п. 2 ч. 1 ст. 21 Закону України «Про страхування» страхувальник зобов`язаний: 1) своєчасно вносити страхові платежі; 2) при укладанні договору страхування надати інформацію страховикові про всі відомі йому обставини, що мають істотне значення для оцінки страхового ризику, і надалі інформувати його про будь-яку зміну страхового ризику.

З урахуванням вказаного нормами ПКУ та чинного законодавства України не забороняють суб`єкту господарювання здійснювати страхування фізичних осіб, які перебували з ним у трудових відносинах; підходи до страхування працівників, у тому числі і після їх звільнення визначаються внутрішніми нормами щодо умов праці та колективним договором, які відповідачем не аналізувались; об`єкт оподаткування податком на прибуток підприємства визначається як фінансовий результат, сформований за правилами бухгалтерського обліку, скоригований на суму різниць, передбачених нормами розділу 3 ПКУ та перехідними положеннями ПКУ. Правилами бухгалтерського обліку не передбачено не включення до складу витрат окремих витрат, здійснених суб`єктом господарювання. Відповідно, не включення до складу витрат Банком частини страхових платежів є порушенням стандартів бухгалтерського обліку. Натомість, ПКУ не визначає різниці, на підставі якої Банк мав збільшувати фінансовий результат до оподаткування на суму страхових виплат.

Згідно наявного в матеріалах справи Висновку експерта за результатами проведення економічної експертизи від 26.10.2023 №3424, за висновками експерта, наведеними в пунктах 1 розділу 3 заниження АТ «Айбокс Банк» податку на прибуток на загальну суму 26 422 552,48грн. документально не підтверджується.

Висновками експертів Державного науково-дослідного експертно-криміналістичного центру МВС України від 06.03.2024 №СЕ-19-23/68258-ЕК та від 01.05.2025 №СЕ-19-25/17349-ЕК висновки акта перевірки № 1621/Ж5/31-00-07-03-01-15/21570492 від 21.07.2023 в частині заниження податку на прибуток підприємства в загальному розмірі 26 422 552,48грн. документально підтверджується частково, в сумі 228 322,00грн., у тому числі за 2021 рік на суму 101 005,00грн., за 2022 рік на суму 127 317,00грн.

Відповідно до положень статті 108 КАС України висновок експерта для суду не має заздалегідь встановленої сили і оцінюється судом разом із іншими доказами за правилами, встановленими статтею 90 цього Кодексу.

Як унормовано положеннями статті 90 КАС України обставини у справі підлягають встановленню адміністративними судами під час розгляду відповідних спорів по суті на підставі всіх належних і допустимих доказів, при чому жоден з доказів не має наперед установленої сили, у тому числі будь-які дані, отримані в межах кримінальних проваджень. Ці дані підлягають ретельній перевірці безпосередньо судом, що розглядає справу, в силу офіційності з`ясування обставин справи, а також якщо платник податків обґрунтовано заперечує достовірність відповідних даних.

Відповідно до частини першої статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу, а суд згідно статті 90 цього Кодексу, оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Усталеною є практика Верховного Суду, яка, якщо її систематизувати, полягає в тому, що визначальним для вирішення спорів про наявність податкових наслідків за результатами вчинення господарських операцій є дослідження сукупності обставин та первинних документів, які можуть як підтверджувати, так і спростовувати реальність господарських операцій. Ні податкова інформація щодо контрагентів по ланцюгу постачання, ні помилки в оформленні первинних документів самі по собі не є самостійними підставами для висновку про нереальність господарських операцій. Водночас, у сукупності з іншими обставинами справи наявність або відсутність таких документів чи обставин можуть свідчити на спростування або підтвердження позиції контролюючого органу.

З урахуванням встановлених обставин справи при дослідженні первинної документації Банку, яка була надана учасниками справи, суд враховує вказані вище експертні висновки при прийнятті рішення у даній справі, оскільки вони призначалися у випадку, коли для вирішення відповідних питань по цій справі необхідні спеціальні знання. Адже, при проведенні експертизи здійснюються дослідження документів бухгалтерського, податкового обліку та звітності, що містять інформацію про обставини справи та допомагають суду досягти об`єктивності у прийнятті рішення.

У той же час суд зазначає, що оскільки відповідачем не надано до матеріалів справи детального розрахунку збільшення Банку податку на прибуток підприємств, у зв`язку із чим суд не може здійснити такий розрахунок самостійно, податкове повідомлення рішення від 06.10.2023 №2233/Ж10/31-00-07-03-01-20 підлягає скасуванню повністю у повному обсязі.

Таким чином, суд приходить до висновку, що відповідачем протиправно прийняті податкові повідомлення рішення №1801/Ж10/31-00-07-03-01-20 від 23.08.2023, №1802/Ж10/31-00-07-03-01-20 від 23.08.2023 та №2233/Ж10/31-00-07-03-01-20 від 06.10.2023.

Відповідно до частини другої статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Відповідно до положень ч. ч. 1 та 2 ст. 72 Кодексу адміністративного судочинства України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Згідно положень ст. 90 Кодексу адміністративного судочинства України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Частинами 1 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, з урахуванням обставин, зазначених вище, суд прийшов до переконання про задоволення позовних вимог.

Відповідно до ч. 1 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Позивач сплатив судовий збір у розмірі 30 060,00грн. (квитанція від 04.11.2023 на суму 19861,60грн. та від 08.03.2024 на суму 10 198,40грн.), тому ці витрати слід присудити на його користь за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.

Керуючись ст. ст. 241-246, 255, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, Київський окружний адміністративний суд, -

в и р і ш и в:

Адміністративний позов задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення №1801/Ж10/31-00-07-03-01-20 від 23.08.2023.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення №1802/Ж10/31-00-07-03-01-20 від 23.08.2023.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення №2233/Ж10/31-00-07-03-01-20 від 06.10.2023.

Стягнути на користь ОСОБА_1 сплачений судовий збір у розмірі 30 060 (тридцять тисяч шістдесят гривень) грн. 00 коп. за рахунок бюджетних асигнувань Центрального міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення .

У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.

Суддя Лапій С.М.

Дата виготовлення і підписання повного тексту рішення - 05 жовтня 2026 р.