Рішення № 140317362, 05.10.2026, Київський окружний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

05 жовтня 2026 року № 320/4195/25

Київський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Вісьтак М. Я., розглянувши за правилами загального позовного провадження у письмовому провадження за наявними у справі матеріалами в приміщенні суду м. Києва адміністративний позов фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (адреса АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 ) до Головного управління Державної податкової служби у м. Києві (адреса 04655, м. Київ, вул. Шолуденка, будинок 33/19; ЄДРПОУ 44116011 ) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

встановив:

ОСОБА_1 звернувся до Київського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління Державної податкової служби у м. Києві, у якому просять суд:

-визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення- рішення Головного управління ДПС у місті Києві 12.08.2024 року № 91344240115 у частині застосування штрафу у сумі 14 866 (чотирнадцять тисяч вісімсот шістдесят шість) грн. 00 коп.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 03.02.2025 прийнято адміністративну справу до провадження. Постановлено розгляд справи проводити суддею Вісьтак М. Я. одноособово у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін за наявними у справі матеріалами (у письмовому провадженні).

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 06 вересня 2024 року ним отримано податкове повідомлення-рішення Головного управління ДФС у місті Києві від 12 серпня 2024 року № 91344240115, яким на підставі статті 124 Податкового кодексу України застосовано штраф у розмірі 10 відсотків за порушення строків сплати узгодженої суми грошового зобов`язання, визначеного пунктом 295.3 статті 295 та підпунктом 9.6 підрозділу 8 розділу ХХ «Перехідні положення» Податкового кодексу України. Вказане податкове повідомлення-рішення прийнято на підставі акта № 84685/Ж5/26-15-24-01-15-12/2341314752 від 09 липня 2024 року «Про результати камеральної перевірки своєчасності сплати до бюджету єдиного податку фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 за 2022 2024 роки». ОСОБА_1 вважає податкове повідомлення-рішення від 12 серпня 2024 року № 91344240115 у частині застосування штрафу в сумі 14 866 гривень 01 копійка протиправним та таким, що підлягає скасуванню. На обґрунтування своєї позиції позивач посилається на підпункт 69.1 пункту 69 підрозділу 10 розділу ХХ «Перехідні положення» Податкового кодексу України, відповідно до якого у разі відсутності у платника податків можливості своєчасно виконати свій податковий обов`язок щодо дотримання строків сплати податків та зборів, подання звітності, реєстрації у відповідних реєстрах податкових або акцизних накладних, розрахунків коригування, подання електронних документів тощо платники податків звільняються від передбаченої Податковим кодексом України відповідальності за умови обов`язкового виконання таких обов`язків протягом шести місяців після припинення або скасування воєнного стану в Україні. Позивач вважає, що під час прийняття оскаржуваного податкового повідомлення-рішення відповідачем не враховано вимоги підпункту 69.1 пункту 69 підрозділу 10 розділу ХХ Податкового кодексу України щодо звільнення від передбаченої цим Кодексом відповідальності, зокрема за порушення строків сплати податків, у разі відсутності можливості своєчасно виконати свій податковий обов`язок, за умови обов`язкового виконання таких обов`язків протягом шести місяців після припинення або скасування воєнного стану в Україні. Крім того, ОСОБА_1 посилається на положення статті 56 Податкового кодексу України, відповідно до яких рішення, прийняті контролюючим органом, можуть бути оскаржені в адміністративному або судовому порядку. Також, з урахуванням строків давності, визначених статтею 102 Податкового кодексу України, платник податків має право оскаржити в суді податкове повідомлення-рішення або інше рішення контролюючого органу в будь-який момент після отримання такого рішення. Адміністративне оскарження спірного податкового повідомлення-рішення позивачем не здійснювалося. ОСОБА_1 просить суд задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.

17.02.2025 представник Головного управління Державної податкової служби України у м. Києві скерував до суду письмовий відзив, із змісту якого встановлено, що останній просить відмовити у задоволенні позову.

Відповідач зазначає, що позивач перебував на спрощеній системі оподаткування та у період з 21 квітня 2022 року по 31 липня 2023 року був платником єдиного податку третьої групи за ставкою 2 відсотки доходу. Позивачем подано податкові декларації за травень 2022 року січень 2023 року та уточнюючу декларацію за червень 2022 року. За результатами проведеної камеральної перевірки встановлено порушення строків сплати узгоджених сум грошового зобов`язання з єдиного податку. Податкові зобов`язання за вказаний період сплачено несвоєчасно та не в повному обсязі, у зв`язку з чим утворився податковий борг. За результатами перевірки складено акт від 09 липня 2024 року № 84685/Ж5/26-15-24-01-15-12/2341314752, який отримано позивачем 23 липня 2024 року. Заперечень на акт перевірки до контролюючого органу не надходило. На підставі висновків перевірки відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення від 12 серпня 2024 року № 91344240115 про застосування штрафу в сумі 14 866 гривень, яке отримано позивачем 06 вересня 2024 року. Відповідач вважає, що камеральна перевірка проведена правомірно, оскільки відповідно до підпункту 75.1.1 пункту 75.1 статті 75 Податкового кодексу України предметом камеральної перевірки може бути, зокрема, своєчасність сплати узгодженої суми податкового або грошового зобов`язання на підставі даних відповідних інформаційних систем. Щодо застосування штрафу відповідач зазначає, що відповідно до пункту 295.3 статті 295 та підпунктів 9.6, 9.7 пункту 9 підрозділу 8 розділу ХХ «Перехідні положення» Податкового кодексу України сума податкового зобов`язання мала бути сплачена протягом 10 календарних днів після граничного строку подання відповідної декларації. Оскільки позивач допустив прострочення сплати більше ніж на 30 календарних днів, відповідно до статті 124 Податкового кодексу України до нього правомірно застосовано штраф у розмірі 10 відсотків погашеної суми податкового боргу. Стосовно посилань позивача на підпункт 69.1 пункту 69 підрозділу 10 розділу ХХ «Перехідні положення» Податкового кодексу України відповідач зазначає, що звільнення від відповідальності у разі неможливості своєчасного виконання податкового обов`язку пов`язане з поданням платником податків відповідної заяви та документів, що підтверджують таку неможливість. Відповідно до пункту 7 розділу III Порядку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 29 липня 2022 року № 225, у разі неподання таких документів платник вважається таким, що має можливість своєчасно виконати податковий обов`язок. Відповідач зазначає, що в Головного управління ДПС у місті Києві відсутня інформація про подання позивачем заяви про неможливість виконання податкового обов`язку та відповідних документів. З огляду на викладене відповідач вважає податкове повідомлення-рішення від 12 серпня 2024 року № 91344240115 правомірним, а доводи позивача такими, що не спростовують встановленого контролюючим органом порушення.

Процесуальні засади розгляду справи у письмовому провадженні.

Клопотань від сторін про розгляд справи в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін не надходило.

Оскільки розгляд справи відбувався в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи, судове засідання в справі не проводилось та особи, які беруть участь у справі не викликались.

На підставі викладеного, судовий розгляд справи здійснювався за правилами спрощеного позовного провадження на підставі наявних у суду матеріалів, без фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу (ч. 4 ст. 229 Кодексу адміністративного судочинства України).

Встановлені судом обставини.

ОСОБА_1 є фізичною особою підприємцем та перебував на спрощеній системі оподаткування, обліку та звітності, зокрема з 21 квітня 2022 року по 31 липня 2023 року був платником єдиного податку третьої групи зі ставкою 2 відсотки доходу.

Позивачем подано податкові декларації платника єдиного податку третьої групи за травень 2022 року січень 2023 року та уточнюючу декларацію за червень 2022 року.

09 липня 2024 року Головним управлінням ДПС у місті Києві складено акт № 84685/Ж5/26-15-24-01-15-12/2341314752 за результатами камеральної перевірки своєчасності сплати до бюджету єдиного податку ОСОБА_1 за 2022 2024 роки.

За результатами перевірки встановлено порушення строків сплати узгоджених сум грошового зобов`язання з єдиного податку. Зокрема, єдиний податок за період травень 2022 року січень 2023 року сплачувався несвоєчасно та не в повному обсязі, у зв`язку з чим утворився податковий борг.

Акт перевірки від 09 липня 2024 року № 84685/Ж5/26-15-24-01-15-12/2341314752 направлено позивачу рекомендованим листом з повідомленням про вручення та отримано ним 23 липня 2024 року. Заперечень на акт перевірки позивач до Головного управління ДПС у місті Києві не подавав.

12 серпня 2024 року Головним управлінням ДПС у місті Києві прийнято податкове повідомлення-рішення № 91344240115 форми «Ш» про застосування до позивача штрафу в сумі 14 866 гривень 01 копійка.

Зазначене податкове повідомлення-рішення направлено позивачу рекомендованим листом з повідомленням про вручення та отримано ним 06 вересня 2024 року.

Встановлено, що адміністративне оскарження податкового повідомлення-рішення не здійснювалося.

Релевантні джерела права й акти їхнього застосування, висновки суду.

Згідно з ст. 55 Конституції України кожному гарантовано право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб. Кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань.

Відповідно до ч. 2 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Частиною 2 статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до статті 67 Конституції України кожен зобов`язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Статтею 92 Конституції України визначено, що виключно законами України встановлюється, зокрема система оподаткування, податки і збори.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулює та визначає Податковий кодекс України.

Згідно з п. 15.1 ст. 15 Податкового кодексу України (далі ПК України) платниками податків визнаються фізичні особи (резиденти і нерезиденти України), юридичні особи (резиденти і нерезиденти України) та їх відокремлені підрозділи, які мають, одержують (передають) об`єкти оподаткування або провадять діяльність (операції), що є об`єктом оподаткування згідно з цим Кодексом або податковими законами, і на яких покладено обов`язок із сплати податків та зборів згідно з цим Кодексом.

Відповідно до пп. 16.1.4 п. 16.1 ст. 16 ПК України платник податків зобов`язаний сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи.

Згідно з п. 36.1 ст. 36 ПК України податковим обов`язком визнається обов`язок платника податку обчислити, задекларувати та/або сплатити суму податку та збору в порядку і строки, визначені цим Кодексом, законами з питань митної справи.

Відповідно до п. 36.5 ст. 36 ПК Украї відповідальність за невиконання або неналежне виконання податкового обов`язку несе платник податків, крім випадків, визначених цим Кодексом або законами з питань митної справи.

Згідно з пп. 14.1.175 п. 14.1 ст. 14 ПК України податковий борг - сума узгодженого грошового зобов`язання, не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, та непогашеної пені, нарахованої у порядку, визначеному цим Кодексом.

Підпунктом 41.1.1 пункту 41.1 статті 41 ПК України визначено, що контролюючими органами є податкові органи (центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику, його територіальні органи) - щодо дотримання законодавства з питань оподаткування (крім випадків, визначених підпунктом 41.1.2 цього пункту, що відносяться до повноважень митних органів), законодавства з питань сплати єдиного внеску, а також щодо дотримання іншого законодавства, контроль за виконанням якого покладено на центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику, чи його територіальні органи.

Згідно з підпунктом 19-1.1.16 пункту 19-1.1 статті 19-1 ПК України контролюючі органи здійснюють заходи щодо запобігання та виявлення порушень законодавства у сфері виробництва та обігу спирту, алкогольних напоїв, тютюнових виробів, рідин, що використовуються в електронних сигаретах, та пального.

Відповідно до підпункту 20.1.4 пункту 20.1 статті 20 ПК України контролюючі органи мають право проводити відповідно до законодавства перевірки і звірки платників податків (крім Національного банку України), у тому числі після проведення процедур митного контролю та/або митного оформлення.

Згідно з пунктом 61.1 статті 61 ПК України податковий контроль - система заходів, що вживаються контролюючими органами та координуються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику, з метою контролю правильності нарахування, повноти і своєчасності сплати податків і зборів, а також дотримання законодавства з питань регулювання обігу готівки, проведення розрахункових та касових операцій, патентування, ліцензування та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи.

Способом здійснення такого контролю є, зокрема, інформаційно-аналітичне забезпечення діяльності контролюючих органів відповідно до підпункту 62.1.2 пункту 62.2 статті 62 ПК України.

Податковий контроль відповідно до підпункту 62.1.3 пункту 62.2 статті 62 ПК України здійснюється шляхом перевірок та звірок відповідно до вимог цього Кодексу, а також перевірок щодо дотримання законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, у порядку, встановленому законами України, що регулюють відповідну сферу правовідносин.

Умови, порядок допуску посадових осіб контролюючих органів до проведення фактичних перевірок, строки проведення перевірок та оформлення їх результатів визначені статтями 75, 80, 81 ПК України.

За змістом абзацу 1 пункту 75.1 статті 75 ПК України контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.

При цьому, у відповідності до вимог пп.21.1.1, 21.1.4 п.21.1 ст.21 ПК України, посадові та службові особи контролюючих органів зобов`язані, зокрема дотримуватися Конституції України та діяти виключно у відповідності з цим Кодексом та іншими законами України, іншими нормативними актами; не допускати порушень прав та охоронюваних законом інтересів громадян, підприємств, установ, організацій.

Судом встановлено, що позивач ОСОБА_1 перебуває на обліку в Головному управлінні ДПС у місті Києві як фізична особа підприємець та здійснює підприємницьку діяльність на спрощеній системі оподаткування: з 21 листопада 2017 року по 30 червня 2021 року перебував на третій групі платників єдиного податку зі ставкою 5 відсотків від доходу, а з 21 квітня 2022 року по 31 липня 2023 року на третій групі зі ставкою 2 відсотки від доходу, встановленою на період дії воєнного стану відповідно до підпункту 9.4 пункту 9 підрозділу 8 розділу ХХ «Перехідні положення» ПК України.

Позивачем подано податкові декларації платника єдиного податку третьої групи за травень 2022 року січень 2023 року та уточнюючу декларацію за червень 2022 року, що свідчить про безперервне ведення позивачем господарської діяльності та виконання обов`язку з декларування протягом усього спірного періоду.

За результатами камеральної перевірки, проведеної на підставі підпункту 20.1.4 пункту 20.1 статті 20, пункту 75.1 статті 75 та пункту 76.2 статті 76 ПК України, контролюючим органом встановлено порушення позивачем строків сплати узгоджених сум грошового зобов`язання з єдиного податку за вказаний період, у зв`язку з чим складено акт від 09 липня 2024 року № 84685/Ж5/26-15-24-01-15-12/2341314752 та прийнято оскаржуване податкове повідомлення-рішення від 12 серпня 2024 року № 91344240115, яким застосовано штраф у розмірі 14 866 грн на підставі статті 124 ПК України.

Пунктом 201.1 статті 201 ПК України визначено, що на дату виникнення податкових зобов`язань платник податку зобов`язаний скласти податкову накладну в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, кваліфікованого електронного підпису уповноваженої платником особи та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних у встановлений цим Кодексом термін.

При здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов`язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою (абзац перший пункту 201.10 статті 201 ПК України).

Пункт 201.10 статті 201 ПК України також установлює граничні строки реєстрації податкових накладних та/або розрахунків коригування до податкових накладних у Єдиному реєстрі податкових накладних, серед іншого:

- для податкових накладних/розрахунків коригування до податкових накладних, складених з 1 по 15 календарний день (включно) календарного місяця, - до останнього дня (включно) календарного місяця, в якому вони складені;

- для податкових накладних / розрахунків коригування до податкових накладних, складених з 16 по останній календарний день (включно) календарного місяця, - до 15 календарного дня (включно) календарного місяця, наступного за місяцем, в якому вони складені.

Указаним пунктом також визначено, що у разі порушення таких строків застосовуються штрафні санкції згідно з цим Кодексом

Зважаючи на викладене, положення ПК України закріплюють обов`язок платників податку на додану вартість забезпечувати своєчасну реєстрацію податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Зі свого боку, пункт 120-1.1 статті 120-1 Податкового кодексу України установлює, що порушення платниками податку на додану вартість граничного строку, передбаченого статтею 201 цього Кодексу, для реєстрації податкової накладної та/або розрахунку коригування до такої податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних (крім окремо визначених видів податкових накладних) тягне за собою накладення на платника податку на додану вартість, на якого відповідно до вимог статей 192 і 201 цього Кодексу покладено обов`язок щодо такої реєстрації, штрафу в розмірі:

- 10 відсотків суми податку на додану вартість, зазначеної в таких податкових накладних / розрахунках коригування, - у разі порушення строку реєстрації до 15 календарних днів;

- 20 відсотків суми податку на додану вартість, зазначеної в таких податкових накладних / розрахунках коригування, - у разі порушення строку реєстрації від 16 до 30 календарних днів;

- 30 відсотків суми податку на додану вартість, зазначеної в таких податкових накладних / розрахунках коригування, - у разі порушення строку реєстрації від 31 до 60 календарних днів;

- 40 відсотків суми податку на додану вартість, зазначеної в таких податкових накладних / розрахунках коригування, - у разі порушення строку реєстрації від 61 до 365 календарних днів;

- 50 відсотків суми податку на додану вартість, зазначеної в таких податкових накладних / розрахунках коригування, - у разі порушення строку реєстрації на 366 і більше календарних днів.

18 березня 2020 року набрав чинності Закон України від 17 березня 2020 року № 533-IX «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законів України щодо підтримки платників податків на період здійснення заходів, спрямованих на запобігання виникненню і поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19)» (далі - Закон № 533-IX).

У зв`язку з набранням чинності Закону № 533-ІХ (з урахуванням змін, внесених Законом України від 30 березня 2020 року № 540-IX «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)» та Законом України від 13 травня 2020 року № 591-ІХ «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законів України щодо додаткової підтримки платників податків на період здійснення заходів, спрямованих на запобігання виникненню і поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19)») підрозділ 10 розділу XX ПК України був доповнений пунктом 52-1 такого змісту:

«За порушення податкового законодавства, вчинені протягом періоду з 1 березня 2020 року по останній календарний день місяця (включно), в якому завершується дія карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України на всій території України з метою запобігання поширенню на території України коронавірусної хвороби (COVID-19), штрафні санкції не застосовуються, крім санкцій за порушення вимог до договорів довгострокового страхування життя чи договорів страхування в межах недержавного пенсійного забезпечення, зокрема страхування додаткової пенсії; відчуження майна, що перебуває у податковій заставі, без згоди контролюючого органу; порушення вимог законодавства в частині: - обліку, виробництва, зберігання та транспортування пального, спирту етилового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів; - цільового використання пального, спирту етилового платниками податків; - обладнання акцизних складів витратомірами-лічильниками та/або рівномірами-лічильниками; - здійснення функцій, визначених законодавством у сфері виробництва і обігу спирту, алкогольних напоїв та тютюнових виробів, пального; - здійснення суб`єктами господарювання операцій з реалізації пального або спирту етилового без реєстрації таких суб`єктів платниками акцизного податку; - порушення нарахування, декларування та сплати податку на додану вартість, акцизного податку, рентної плати.

Протягом періоду з 01 березня 2020 року по останній календарний день місяця (включно), в якому завершується дія карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України на всій території України з метою запобігання поширенню на території України коронавірусної хвороби (COVID-19), платникам податків не нараховується пеня, а нарахована, але не сплачена за цей період пеня підлягає списанню».

Верховний Суд за результатами аналізу наведених норм у постанові від 10 грудня 2021 року у справі № 420/10367/20 сформував такий правовий висновок:

«Перелік порушень податкового законодавства, за які контролюючим органом нараховуються штрафні санкції в період дії карантину на території України є вичерпним та не включає застосування штрафних санкцій за порушення граничних строків реєстрації податкових накладних у період з 1 березня 2020 року і по останній календарний день місяця (включно), в якому завершується дія карантину.

Отже, штрафні санкції за несвоєчасну реєстрацію податкових накладних в ЄРПН у період з 1 березня 2020 року і по останній календарний день місяця (включно), в якому завершується дія карантину, не застосовуються».

Кабінет Міністрів України установив карантин на підставі постанови від 11 березня 2020 року №211 з 12 березня 2020 року.

Постановою від 27 червня 2023 року № 651 «Про відміну на всій території України карантину, встановленого з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2» Кабінет Міністрів України скасував 30 червня 2023 року з 24 години 00 хвилин на всій території України карантин, встановлений з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2.

Отже, законодавець шляхом внесення змін до ПК України запровадив мораторій на застосування штрафних санкцій, зокрема за порушення граничних термінів реєстрації податкових накладних у відповідний період.

Проте, до завершення карантину Указом Президента України від 24 лютого 2022 року № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні» в Україні був введений воєнний стан, який на підставі наступних указів Президента України продовжувався та триває досі.

З метою реалізації необхідних заходів щодо підтримки військових і правоохоронних підрозділів у відбитті збройного нападу та забезпечення прав і обов`язків платників податків Верховна Рада України прийняла Закон України від 03 березня 2022 року № 2118-IX «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо особливостей оподаткування та подання звітності у період дії воєнного стану», який набрав чинності 7 березня 2022 року (далі - Закон № 2118-IX).

Цим Законом підрозділ 10 розділу XX ПК України був доповнений пунктом 69, згідно з яким тимчасово, на період до припинення або скасування воєнного стану на території України, справляння податків і зборів здійснюється з урахуванням особливостей, визначених у цьому пункті.

Підпунктами 69.1, 69.9 пункту 69 підрозділу 10 розділу XX ПК України було визначено, що в разі відсутності у платника податків можливості своєчасно виконати свій податковий обов`язок, зокрема щодо дотримання термінів сплати податків та зборів, подання звітності, у тому числі звітності, встановленої пунктом 46.2 статті 46 цього Кодексу, реєстрації у відповідних реєстрах податкових або акцизних накладних, розрахунків коригування, подання електронних документів, що містять дані про фактичні залишки пального та обсяг обігу пального або спирту етилового тощо, - то в такому випадку платники податків звільняються від визначеної цим Кодексом відповідальності з обов`язковим виконанням таких обов`язків протягом трьох місяців після припинення або скасування воєнного стану в Україні.

Для платників та контролюючих органів зупиняється перебіг строків, визначених податковим законодавством та іншим законодавством, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи.

У подальшому, Законом України від 24 березня 2022 року № 2142-IX «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо вдосконалення законодавства на період дії воєнного стану» було внесено зміни до підпункту 69.1 пункту 69 підрозділу 10 розділу XX ПК України, а саме: слова «трьох місяців» замінено словами «шести місяців».

Цими змінами в законодавство не була зупинена дія положень пункту 52-1 підрозділу 10 розділу XX ПК України.

Наведене вище вказує на те, що з 07 березня 2022 року фактично діяли дві норми, які визначали критерії звільнення від відповідальності за порушення, вчинені на час воєнного стану.

Так, пункт 52-1 підрозділу 10 розділу XX ПК України передбачав безумовне звільнення від відповідальності у вигляді штрафних санкцій за вчинення порушень протягом періоду з 1 березня 2020 року по останній календарний день місяця (включно), в якому завершується дія карантину, крім конкретно визначених порушень. До таких винятків належали порушення вимог до договорів довгострокового страхування життя чи договорів страхування в межах недержавного пенсійного забезпечення, зокрема страхування додаткової пенсії; відчуження майна, що перебуває у податковій заставі, без згоди контролюючого органу, обліку, виробництва, зберігання та транспортування пального, спирту етилового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів, цільового використання пального, спирту етилового платниками податків, обладнання акцизних складів витратомірами-лічильниками та/або рівномірами-лічильниками, здійснення функцій, визначених законодавством у сфері виробництва і обігу спирту, алкогольних напоїв та тютюнових виробів, пального, здійснення суб`єктами господарювання операцій з реалізації пального або спирту етилового без реєстрації таких суб`єктів платниками акцизного податку, порушення нарахування, декларування та сплати податку на додану вартість, акцизного податку, рентної плати.

Натомість підпункт 69.1 пункту 69 підрозділу 10 розділу XX ПК України на той час звільняв від відповідальності за недотримання фактично всіх передбачених податковим законодавством обов`язків тих платників податків, які не мають можливості виконувати свої обов`язки у сфері оподаткування, але виконали їх до спливу шести місяців після припинення або скасування воєнного стану в Україні.

Обидві зазначені норми фактично мали однаковий предмет регулювання, з урахуванням відмінностей у періодах вчиненого правопорушення. Втім, є відмінності у колі суб`єктів, на яких вони поширюються, та в умовах звільнення від відповідальності. Норми підпункту 69.1 передбачали, що звільнення від відповідальності за несвоєчасну реєстрацію податкових накладних надається платникам лише за умови подальшої реєстрації таких накладних протягом шести місяців з дня завершення воєнного стану. В той час як положення пункту 52-1 передбачали безумовне звільнення від відповідальності за несвоєчасну реєстрацію податкових накладних протягом періоду з 1 березня 2020 року до останнього календарного дня місяця, в якому завершується дія карантину.

Враховуючи те, що обидва ці положення мають тотожні диспозиції, але відрізняються гіпотезами, пункт 52-1 застосовувався під час карантинного мораторію, тоді як підпункт 69.1 застосовувався після запровадження воєнного стану. Паралельне існування умов, за яких застосовуються обидва згадані положення, не виключає необхідності їхнього застосування за передбачених ними умов і обставин. Оскільки ці норми мають власні умови застосування, вони не конкурують між собою. Тому, пізніша дата прийняття підпункту 69.1 на той час не виключала необхідності застосування пункту 52-1, якщо існують відповідні умови ("карантинний" мораторій).

Проте, правове регулювання спірних правовідносин у зв`язку із продовженням воєнного стану змінилося з 27 травня 2022 року.

Так, 27 травня 2022 року набрав чинності Закон України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законів України щодо особливостей податкового адміністрування податків, зборів та єдиного внеску під час дії воєнного, надзвичайного стану» від 12 травня 2022 року № 2260-IX (далі - Закон № 2260-IX).

У цьому Законі підпункт 69.1 пункту 69 підрозділу 10 розділу ХХ ПК України викладено у такій редакції:

«У разі відсутності у платника податків можливості своєчасно виконати свій податковий обов`язок щодо дотримання термінів сплати податків та зборів, подання звітності, у тому числі звітності, передбаченої пунктом 46.2 статті 46 цього Кодексу, реєстрації у відповідних реєстрах податкових або акцизних накладних, розрахунків коригування, подання електронних документів, що містять дані про фактичні залишки пального та обсяг обігу пального або спирту етилового тощо, платники податків звільняються від передбаченої цим Кодексом відповідальності з обов`язковим виконанням таких обов`язків протягом шести місяців після припинення або скасування воєнного стану в Україні.

Платники податків, які мають можливість своєчасно виконувати податкові обов`язки щодо дотримання термінів сплати податків та зборів, подання звітності, у тому числі звітності, передбаченої пунктом 46.2 статті 46 цього Кодексу, реєстрації у відповідних реєстрах податкових накладних, розрахунків коригування, звільняються від відповідальності за несвоєчасне виконання таких обов`язків, граничний термін виконання яких припадає на період починаючи з 24 лютого 2022 року до дня набрання чинності Законом України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законів України щодо особливостей податкового адміністрування податків, зборів та єдиного внеску під час дії воєнного, надзвичайного стану» за умови реєстрації такими платниками податкових накладних та розрахунків коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних до 15 липня 2022 року, подання податкової звітності до 20 липня 2022 року та сплати податків та зборів у строк не пізніше 31 липня 2022 року.

Порядок підтвердження можливості чи неможливості виконання платником податків обов`язків, визначених у цьому підпункті, та перелік документів на підтвердження затверджується центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику».

Таким чином, початково встановлені особливості справляння податків та зборів забезпечували звільнення від відповідальності всіх без винятку платників податків (за умови належного виконання обов`язків у подальшому). Проте, з набранням чинності Законом № 2260-IX передбачене підпунктом 69.1 звільнення від відповідальності було поставлене в залежність від підтвердження у визначеному законодавством порядку можливості чи неможливості виконання платником податків відповідного обов`язку, зокрема, щодо реєстрації у відповідному реєстрі податкових накладних.

Окрім цього, Закон № 2260-IX доповнив підпункт 69.2 пункту 69 підрозділу 10 розділу XX ПК України положеннями, відповідно до яких у разі виявлення порушень законодавства за результатами проведення перевірок до платників податків застосовується відповідальність згідно з цим Кодексом, законами, контроль за виконанням яких покладено на контролюючі органи, з урахуванням обставин, передбачених підпунктом 112.8.9 пункту 112.8 статті 112 цього Кодексу, що звільняють від фінансової відповідальності. При цьому вимоги законодавства щодо мораторію (зупинення) застосування штрафних (фінансових) санкцій (штрафів) на період дії воєнного, надзвичайного стану та/або на період дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України на всій території України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), не застосовуються.

З огляду на зазначене, Верховний Суд у постановах від 30 січня 2024 року у справі № 280/4484/23 та від 06 лютого 2024 року у справі № 160/10740/23 дійшов висновку про те, що з 27 травня 2022 року припинили застосовуватися положення законодавства щодо мораторію (зупинення) застосування штрафних (фінансових) санкцій (штрафів) на період дії воєнного, надзвичайного стану та/або на період дії карантину, які поширювалися на правовідносини, що врегульовувались пунктом 52-1 підрозділу 10 розділу XX ПК України.

Щодо оцінки доводів позивача про звільнення від відповідальності на підставі підпункту 69.1 пункту 69 підрозділу 10 розділу ХХ ПК України.

Суд не погоджується з доводами позивача про наявність підстав для звільнення його від відповідальності, передбаченої статтею 124 ПК України, з огляду на таке.

Із системного аналізу підпункту 69.1 пункту 69 підрозділу 10 розділу ХХ ПК України у редакції, чинній з 27 травня 2022 року, вбачається, що застосування передбаченого цією нормою звільнення від відповідальності поставлене законодавцем у пряму залежність від підтвердження у визначеному законодавством порядку (тобто відповідно до Порядку № 225) можливості чи неможливості виконання платником податків відповідного обов`язку.

Зазначена норма не є нормою автоматичного (безумовного) звільнення від відповідальності усіх платників податків з огляду на сам факт запровадження та тривання воєнного стану, а є адресною пільгою, що надається виключно тим платникам, які документально підтвердили об`єктивну неможливість своєчасного виконання податкового обов`язку у встановленому порядку.

Матеріалами справи підтверджено, що ОСОБА_1 не звертався до контролюючого органу із заявою про неможливість виконання податкового обов`язку разом із документами, що підтверджують таку неможливість, у порядку, встановленому Порядком № 225. Інформація про подання такої заяви в контролюючого органу відсутня, а позивачем відповідних доказів суду не надано.

Крім того, суд враховує, що позивач протягом усього спірного періоду (травень 2022 року січень 2023 року) безперервно подавав податкові декларації платника єдиного податку третьої групи, включаючи уточнюючу декларацію за червень 2022 року, що свідчить про фактичне здійснення ним господарської діяльності та наявність технічної й організаційної можливості вести податковий облік і звітність протягом усього періоду, за який нараховано штраф.

Позивачем не наведено і не доведено жодних конкретних об`єктивних обставин (перебування на тимчасово окупованій території, у зоні активних бойових дій, знищення майна чи документів, мобілізація тощо), які б перешкоджали йому саме сплатити узгоджені суми грошового зобов`язання за наявності підтвердженої можливості подавати звітність.

Вирішуючи спір, суд враховує правову позицію, викладену Верховним Судом у складі судової палати з розгляду справ щодо податків, зборів та інших обов`язкових платежів Касаційного адміністративного суду у постанові від 26 лютого 2025 року у справі № 200/4768/23, яка сформована з метою забезпечення єдності судової практики і є релевантною для вирішення цієї справи, попри те, що предметом того спору були штрафні санкції за несвоєчасну реєстрацію податкових накладних, оскільки в ній зроблено загальний висновок щодо змісту та умов застосування підпункту 69.1 пункту 69 підрозділу 10 розділу ХХ ПК України, застосовний до всіх видів податкових обов`язків, охоплених цією нормою, включно з обов`язком зі сплати податків.

Зокрема, відповідно до яких з набранням чинності Законом України від 27 травня 2022 року № 2260-IX передбачене підпунктом 69.1 звільнення від відповідальності було поставлено в залежність від підтвердження у визначеному законодавством порядку можливості або неможливості виконання платником податків відповідного обов`язку, у зв`язку з чим таке звільнення перестало бути безумовним.

При цьому зазначена норма передбачає конкретну підставу для звільнення від відповідальності об`єктивну нездатність платника податків дотримати встановлені строки, а не будь-яке прострочення, допущене в період дії воєнного стану. У випадку, коли порушення мають триваючий і систематичний характер, а платник податків фактично здійснював господарську діяльність протягом усього спірного періоду, це свідчить про наявність у нього реальної можливості належним чином виконувати податковий обов`язок, тоді як твердження про одночасну неможливість його виконання перебуває у логічному конфлікті з фактом ведення такої діяльності.

Водночас жодна правова норма не повинна тлумачитися як така, що дозволяє платнику податків свідомо не виконувати податковий обов`язок без встановлення конкретних фактичних обставин, які б об`єктивно унеможливлювали дотримання відповідних правил поведінки.

Крім того, навіть за наявності документа, що засвідчує форс-мажорні обставини, такий документ не може бути єдиною і безумовною підставою для звільнення від відповідальності, оскільки необхідним є встановлення причинно-наслідкового зв`язку між заявленими обставинами непереборної сили та неможливістю своєчасного виконання конкретного податкового обов`язку, а обов`язок доведення такого зв`язку покладається на платника податків.

Застосовуючи наведені висновки Верховного Суду до встановлених у цій справі обставин, суд зазначає, що позивач, на відміну навіть від учасника справи № 200/4768/23 (який надавав сертифікат Торгово-промислової палати про форс-мажорні обставини, хоча цього виявилося недостатньо), не надав суду жодних доказів на підтвердження об`єктивної неможливості своєчасної сплати узгодженої суми грошового зобов`язання, не звертався із заявою у порядку, встановленому Порядком № 225, а факт безперервного подання ним податкової звітності протягом усього спірного періоду спростовує саму тезу про неможливість виконання податкового обов`язку.

За таких обставин суд дійшов висновку, що оскаржуване податкове повідомлення-рішення від 12 серпня 2024 року № 91344240115 у частині застосування штрафу в сумі 14 866 грн прийнято відповідачем правомірно, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені ПК України, а підстави для звільнення позивача від відповідальності, визначені підпунктом 69.1 пункту 69 підрозділу 10 розділу ХХ «Перехідні положення» ПК України, у цій справі відсутні, у зв`язку з чим позовні вимоги задоволенню не підлягають.

Згідно з частиною першою статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Частиною першою статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Відповідно до частини другої статті 73 Кодексу адміністративного судочинства України предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання (частини перша та друга статті 76 Кодексу адміністративного судочинства України).

Згідно з частинами 1, 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. Суб`єкт владних повноважень повинен подати суду всі наявні у нього документи та матеріали, які можуть бути використані як докази у справі.

Відповідно до положень статті 90 Кодексу адміністративного судочинства України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

З огляду на наведе, оцінивши кожен доказ, який є у справі щодо його належності, допустимості, достовірності та їх достатності і взаємного зв`язку у сукупності, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні, та враховуючи всі наведені обставини, суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення адміністративного позову.

Відповідно до вимог ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України підстави для розподілу судових витрат у суду відсутні, оскільки у задоволенні позову відмовлено.

На підставі наведеного та керуючись статтями 2, 9, 72-73, 76-77, 90, 139, 162, 229, 242-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

вирішив:

У задоволенні адміністративного позову фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (адреса АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 ) до Головного управління Державної податкової служби у м. Києві (адреса 04655, м. Київ, вул. Шолуденка, будинок 33/19; ЄДРПОУ 44116011 ) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення відмовити.

Надіслати учасникам справи (їх представникам) копію судового рішення в порядку, передбаченому ч. 5 ст. 251 Кодексу адміністративного судочинства України

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення .

У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.

Суддя Вісьтак М.Я.