Рішення № 140317360, 05.10.2026, Київський окружний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

05 жовтня 2026 року справа №320/3432/25

Київський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Вісьтак М. Я., розглянувши за правилами загального позовного провадження у письмовому провадження за наявними у справі матеріалами в приміщенні суду м. Києва адміністративний позов фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) до Головного управління Державної податкової служби у м. Києві (код ЄДРПОУ 44116011)про визнання протиправним рішення, зобов`язання вчинити певні дії,

встановив:

Зміст позовних вимог та процесуальні дії у справі.

Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Головного управління Державної податкової служби у м. Києві, в якому просить суд:

- визнати протиправним і скасувати рішення Головного управління ДПС у м. Києві № 4913/26-15-24-01-19-13/2299514974 від 01.11.2024 року про виключення фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 з реєстру платників єдиного податку;

- зобов`язати Головне управління ДПС у м. Києві поновити реєстрацію фізичної особи- підприємця ОСОБА_2 у якості платника єдиного податку та запис у реєстрі платників єдиного податку з 01.11.2024 року.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 30.01.2025 прийнято адміністративну справу до провадження. Постановлено розгляд справи проводити суддею Вісьтак М. Я. одноособово у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін за наявними у справі матеріалами (у письмовому провадженні).

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 08.10.2024 ОСОБА_1 отримав Акт Головного управління ДПС у м. Києві від 30.09.2024 № 4788/26-15-24-01-19-03/2299514974 про результати камеральної перевірки щодо порушення платником єдиного податку умов застосування спрощеної системи оподаткування. Як зазначає позивач, відповідно до цього Акта головним державним інспектором відділу ведення реєстру платників єдиного податку фізичних осіб управління оподаткування фізичних осіб Головного управління ДПС у м. Києві на підставі пунктів 299.10, 299.11 статті 299 Податкового кодексу України проведено перевірку щодо дотримання позивачем умов застосування спрощеної системи оподаткування. За результатами перевірки встановлено, на думку контролюючого органу, порушення абзацу п`ятого підпункту 298.2.3 пункту 298.2 статті 298 Податкового кодексу України, а саме здійснення видів діяльності за кодами КВЕД 61.10 «Діяльність у сфері проводового електрозв`язку» та КВЕД 61.90 «Інша діяльність у сфері електрозв`язку», які, як зазначено в Акті, заборонені підпунктом 8 підпункту 291.5.1 пункту 291.5 статті 291 Податкового кодексу України. Не погоджуючись із зазначеним Актом, ОСОБА_1 подав на нього заперечення. Листом від 31.10.2024 № 41129/ж12/26-15-24-01-19-08 позивача повідомлено про розгляд його заперечень на Акт та про те, що вони не підлягають задоволенню. При цьому, як зазначає позивач, у листі від 31.10.2024 № 41129/ж12/26-15-24-01-19-08 вказано, що фізичну особу-підприємця ОСОБА_2 притягнуто до відповідальності за здійснення діяльності за КВЕД 61.10 «Діяльність у сфері проводового електрозв`язку» та КВЕД 61.90 «Інша діяльність у сфері електрозв`язку», яка заборонена підпунктом 8 підпункту 291.5.1 пункту 291.5 статті 291 Податкового кодексу України. 06.11.2024 позивач отримав рішення Головного управління ДПС у м. Києві від 01.11.2024 № 4913/26-15-24-01-19-13/2299514974 про виключення його з реєстру платників єдиного податку, яке прийнято на підставі Акта Головного управління ДПС у м. Києві від 30.09.2024 № 4788/26-15-24-01-19-03/2299514974 про результати камеральної перевірки щодо порушення платником єдиного податку умов застосування спрощеної системи оподаткування. Не погоджуючись із рішенням Головного управління ДПС у м. Києві від 01.11.2024 № 4913/26-15-24-01-19-13/2299514974 про виключення його з реєстру платників єдиного податку, ОСОБА_1 відповідно до положень статті 56.1 Податкового кодексу України подав відповідну скаргу до контролюючого органу вищого рівня. Рішенням ДПС України від 08.01.2025 № 419/6/99-00-06-03-03-06 рішення Головного управління ДПС у м. Києві від 01.11.2024 № 4913/26-15-24-01-19-13/2299514974 про виключення позивача з реєстру платників єдиного податку залишено без змін. При цьому позивач зазначає, що всупереч положенням статті 56.2 Податкового кодексу України ні Головним управлінням ДПС у м. Києві, ні ДПС України не наведено жодних доказів правомірності оскаржуваного рішення контролюючого органу. Позивач вважає рішення Головного управління ДПС у м. Києві від 01.11.2024 № 4913/26-15-24-01-19-13/2299514974 про виключення його з реєстру платників єдиного податку незаконним, таким, що суперечить нормам Податкового кодексу України та суттєво погіршує його економічний стан як фізичної особи-підприємця. Як зазначає позивач, відповідно до рішення Головного управління ДПС у м. Києві від 01.11.2024 № 4913/26-15-24-01-19-13/2299514974 його виключено з реєстру платників єдиного податку у зв`язку з тим, що Актом Головного управління ДПС у м. Києві від 30.09.2024 № 4788/26-15-24-01-19-03/2299514974 встановлено здійснення ним діяльності за КВЕД 61.10 «Діяльність у сфері проводового електрозв`язку» та КВЕД 61.90 «Інша діяльність у сфері електрозв`язку», яка, за висновком контролюючого органу, заборонена підпунктом 8 підпункту 291.5.1 пункту 291.5 статті 291 Податкового кодексу України. Водночас, на переконання позивача, підпункт 8 підпункту 291.5.1 пункту 291.5 статті 291 Податкового кодексу України не містить заборони мати КВЕД 61.10 та КВЕД 61.90, а визначає конкретні види діяльності, які не можуть здійснюватися платниками єдиного податку першої третьої груп. ОСОБА_1 також звертає увагу на те, що в Акті, на підставі якого прийнято оскаржуване рішення, міститься необґрунтоване, на його думку, твердження про порушення ним умов застосування спрощеної системи оподаткування, а саме абзацу п`ятого підпункту 298.2.3 пункту 298.2 статті 298 Податкового кодексу України у зв`язку зі здійсненням видів діяльності за КВЕД 61.10 «Діяльність у сфері проводового електрозв`язку» та КВЕД 61.90 «Інша діяльність у сфері електрозв`язку», які, як зазначено в Акті, заборонені підпунктом 8 підпункту 291.5.1 пункту 291.5 статті 291 Податкового кодексу України. За твердженням позивача, висновок про порушення ним умов застосування спрощеної системи оподаткування зроблено на підставі даних автоматизованої системи «Податковий блок», даних інтегрованої картки платника єдиного податку, даних з реєстру платників єдиного податку, заяви про застосування спрощеної системи оподаткування та податкової декларації платника єдиного податку, про що зазначено в Акті. При цьому, як зазначає ОСОБА_1 , в Акті не наведено, яким чином на підставі зазначених документів та даних можна встановити або спростувати факт порушення ним умов застосування спрощеної системи оподаткування, оскільки такі документи та дані не містять інформації про фактичне здійснення позивачем на спрощеній системі оподаткування діяльності, забороненої підпунктом 8 підпункту 291.5.1 пункту 291.5 статті 291 Податкового кодексу України. Позивач зазначає, що має основний КВЕД 62.01 «Комп`ютерне програмування» та надає послуги із програмного забезпечення. Водночас позивач стверджує, що не надає послуг і не здійснює діяльність з технічного обслуговування, не проводить технічне обслуговування телекомунікаційних чи інших мереж, а також не здійснює іншу діяльність, визначену підпунктом 8 підпункту 291.5.1 пункту 291.5 статті 291 Податкового кодексу України. Зокрема, позивач зазначає, що не надає послуг пошти, не здійснює діяльність з надання послуг фіксованого телефонного зв`язку, не провадить діяльність з надання послуг фіксованого телефонного зв`язку з використанням безпроводового доступу до телекомунікаційної мережі з правом технічного обслуговування та надання в користування каналів електрозв`язку місцевого, міжміського та міжнародного зв`язку, а також не здійснює діяльність з надання послуг рухомого (мобільного) телефонного зв`язку з правом технічного обслуговування та експлуатації телекомунікаційних мереж і надання в користування каналів електрозв`язку. На думку позивача, поділ видів діяльності згідно з розділом 61 КВЕД-2010 на класи здійснюється за ознакою видів електрозв`язку, в межах яких суб`єктом господарювання здійснюється телекомунікаційна діяльність, зокрема проводового, безпроводового та супутникового зв`язку. Водночас, як зазначає ОСОБА_1 , підпункт 8 підпункту 291.5.1 пункту 291.5 статті 291 Податкового кодексу України визначає конкретний вид діяльності надання послуг з технічного обслуговування та експлуатації телекомунікаційних мереж, який не може оподатковуватися на умовах спрощеної системи оподаткування. У зв`язку з цим ОСОБА_1 вважає, що перелік видів діяльності, які можуть бути віднесені до класу 61.90 «Інша діяльність у сфері електрозв`язку» розділу 61 «Телекомунікації», може включати, зокрема, але не виключно, діяльність з надання послуг з технічного обслуговування та експлуатації телекомунікаційних мереж, визначену підпунктом 8 підпункту 291.5.1 пункту 291.5 статті 291 Податкового кодексу України. При цьому, на переконання позивача, сам факт зазначення суб`єктом господарювання здійснення діяльності в межах класу 61.90 не може беззаперечно свідчити про те, що позивач здійснює саме діяльність з надання послуг з технічного обслуговування та експлуатації телекомунікаційних мереж. Таким чином, позивач вважає, що декларування ним як фізичною особою-підприємцем діяльності за кодом КВЕД 61.90 не може бути критерієм для визначення заборонених для застосування спрощеної системи оподаткування видів господарської діяльності, оскільки, крім зазначених у підпункті 8 підпункту 291.5.1 пункту 291.5 статті 291 Податкового кодексу України видів господарської діяльності, кодом КВЕД 61.90 визначаються й інші види діяльності, які не заборонені для застосування спрощеної системи оподаткування. Отже, оскільки позивач не надає послуг з технічного обслуговування та експлуатації електронних комунікаційних мереж, він вважає, що в його діях відсутнє порушення абзацу п`ятого підпункту 298.2.3 пункту 298.2 статті 298 Податкового кодексу України. Позивач також не погоджується з посиланням контролюючого органу на те, що з набранням чинності 01.01.2022 Законом України від 16.12.2020 № 1089-IX «Про електронні комунікації» платники податків при постачанні електронних комунікаційних послуг не мають права застосовувати спрощену систему оподаткування, обліку та звітності. На думку позивача, зазначене твердження не відповідає дійсності, оскільки не мають права застосовувати спрощену систему оподаткування, обліку та звітності саме платники податків, які здійснюють конкретні види діяльності, визначені підпунктом 8 підпункту 291.5.1 пункту 291.5 статті 291 Податкового кодексу України, зокрема ті, що надають послуги з технічного обслуговування та експлуатації електронних комунікаційних мереж. Крім того, позивач вважає, що перевірка суб`єкта підприємницької діяльності платника єдиного податку на предмет дотримання ним вимог щодо перебування на спрощеній системі оподаткування не належить до камеральних перевірок, а може проводитися відповідно до положень Податкового кодексу України шляхом призначення та проведення документальної планової або позапланової перевірки платника податків. Як зазначає позивач, його реєстрацію як платника єдиного податку було анульовано, а його виключення з відповідного реєстру здійснено відповідачем за наслідками проведення камеральної перевірки, яку відповідно до статті 75 Податкового кодексу України не може бути проведено з питань дотримання умов перебування на спрощеній системі оподаткування. Таким чином, ОСОБА_1 вважає, що Головним управлінням ДПС у м. Києві порушено умови та порядок прийняття оскаржуваного рішення про виключення його з реєстру платників єдиного податку, у зв`язку з чим таке рішення є протиправним та підлягає скасуванню.

26.02.2025 представник Головного управління Державної податкової служби України у м. Києві скерував до суду письмовий відзив, із змісту якого встановлено, що останній просить відмовити у задоволенні позову.

Відповідач зазначає, що особливості застосування спрощеної системи оподаткування, обліку та звітності визначено главою 1 розділу XIV Податкового кодексу України. Відповідно до пункту 291.3 статті 291 Податкового кодексу України юридична особа може самостійно обрати спрощену систему оподаткування, якщо така особа відповідає вимогам, встановленим для платників єдиного податку, та реєструється в порядку, визначеному законодавством. Відповідач посилається на те, що порядок реєстрації та анулювання реєстрації платника єдиного податку визначено статтею 299 Податкового кодексу України від 02.12.2010 № 2755-VI зі змінами та доповненнями. Відповідно до пункту 299.10 статті 299 Податкового кодексу України реєстрація платником єдиного податку є безстроковою та може бути анульована шляхом виключення з реєстру платників єдиного податку за рішенням контролюючого органу, зокрема у випадках, визначених підпунктом 298.2.3 пункту 298.2 статті 298 Податкового кодексу України. Згідно з підпунктом 8 підпункту 291.5.1 пункту 291.5 статті 291 Податкового кодексу України не можуть бути платниками єдиного податку першої третьої груп суб`єкти господарювання, зокрема фізичні особи підприємці, які в рамках надання послуг у сфері електронних комунікацій здійснюють технічне обслуговування та експлуатацію відповідних мереж, у тому числі надають доступ до таких мереж. Представник Головного управління Державної податкової служби України у м. Києві зазначає, що позивача виключено з реєстру платників єдиного податку з 01.10.2024 на підставі рішення Головного управління ДПС у м. Києві від 01.11.2024 № 4913/26-15-24-01-19-13/2299514974 відповідно до абзацу п`ятого підпункту 298.2.3 пункту 298.2 статті 298 Податкового кодексу України у зв`язку із здійсненням видів діяльності, які не дають права застосовувати спрощену систему оподаткування, а саме діяльності за КВЕД 61.10 «Діяльність у сфері проводового електрозв`язку» та КВЕД 61.90 «Інша діяльність у сфері електрозв`язку». За даними інформаційно-комунікаційної системи ДПС позивач з 22.09.2022 перебуває на обліку в Державній інспекції у Деснянському районі Головного управління ДПС у м. Києві. Дата його державної реєстрації 22.09.2022, номер державної реєстрації 2010350000000206432. Відповідач зазначає, що позивач застосовував спрощену систему оподаткування у такі періоди: з 22.09.2022 по 29.01.2023 третя група платників за ставкою 5 відсотків до доходу; з 30.01.2023 по 31.07.2023 третя група платників з особливостями оподаткування за ставкою 2 відсотки до доходу; з 01.08.2023 по 30.09.2024 третя група платників за ставкою 5 відсотків до доходу. З метою дотримання норм чинного податкового законодавства та у зв`язку з порушенням умов застосування спрощеної системи оподаткування відповідачем на підставі пункту 76.1 статті 76, пунктів 299.10, 299.11 статті 299 Податкового кодексу України проведено камеральну перевірку щодо порушення позивачем умов застосування спрощеної системи оподаткування. Відповідач посилається на положення статті 291 Податкового кодексу України, відповідно до яких спрощена система оподаткування є особливим механізмом сплати податків, доступним для певних категорій суб`єктів господарювання. З урахуванням вимог абзацу четвертого підпункту 2 пункту 291.4 статті 291 Податкового кодексу України фізичні особи підприємці, які надають, зокрема, послуги з надання доступу до мережі Інтернет, належать виключно до третьої групи платників єдиного податку, якщо відповідають вимогам, встановленим для такої групи. Представник Головного управління Державної податкової служби України у м. Києві зазначає, що пунктом 291 статті 291 Податкового кодексу України визначено критерії та умови перебування платників на спрощеній системі оподаткування. Відповідно до підпункту 8 підпункту 291.5.1 пункту 291.5 статті 291 Податкового кодексу України не можуть бути платниками єдиного податку першої третьої груп суб`єкти господарювання, зокрема фізичні особи підприємці, які в рамках надання послуг у сфері електронних комунікацій здійснюють технічне обслуговування та експлуатацію відповідних мереж, у тому числі надають доступ до таких мереж. Як зазначає представник Головного управління Державної податкової служби України у м. Києві, позивачем у реєстраційних даних та податкових деклараціях платника єдиного податку фізичної особи підприємця зазначено види діяльності за КВЕД 61.10 «Діяльність у сфері проводового електрозв`язку» та КВЕД 61.90 «Інша діяльність у сфері електрозв`язку». За результатами перевірки встановлено, що позивач порушив умови застосування спрощеної системи оподаткування, визначені абзацом п`ятим підпункту 298.2.3 пункту 298.2 статті 298 Податкового кодексу України, у зв`язку зі здійсненням видів діяльності, які не дають права застосовувати спрощену систему оподаткування, а саме діяльності за КВЕД 61.10 «Діяльність у сфері проводового електрозв`язку» та КВЕД 61.90 «Інша діяльність у сфері електрозв`язку», визначених підпунктом 8 підпункту 291.5.1 пункту 291.5 статті 291 Податкового кодексу України. Відповідач звертає увагу, що заборона перебування на спрощеній системі оподаткування стосується суб`єктів господарювання, які в рамках надання послуг у сфері електронних комунікацій здійснюють технічне обслуговування та експлуатацію відповідних мереж, у тому числі надають доступ до таких мереж. Водночас представник Головного управління Державної податкової служби України у м. Києві зазначає, що з набранням чинності 01.01.2022 Законом України від 16.12.2020 № 1089-IX «Про електронні комунікації» платники податків при постачанні електронних комунікаційних послуг не мають права застосовувати спрощену систему оподаткування, обліку та звітності. Відповідач також посилається на Класифікацію видів економічної діяльності КВЕД-2010, затверджену наказом Державного комітету статистики України від 23.12.2011 № 396, яким визначено методологічні основи та пояснення до позицій національного класифікатора КВЕД-2010. За твердженням відповідача, згідно з КВЕД-2010 діяльність з надання послуг доступу до мережі Інтернет не відокремлюється в окремий клас або підклас видів економічної діяльності, а є складовою класів 61.10 «Діяльність у сфері проводового електрозв`язку», 61.20 «Діяльність у сфері безпроводового електрозв`язку», 61.30 «Діяльність у сфері супутникового електрозв`язку» та 61.90 «Інша діяльність у сфері електрозв`язку». У зв`язку з цим відповідач вважає, що фізичні особи підприємці, які обрали зазначені КВЕД-2010 та надають електронні комунікаційні послуги, не мають права застосовувати спрощену систему оподаткування. Щодо розгляду заперечень на акт камеральної перевірки відповідач зазначає, що за результатами перевірки Головним управлінням ДПС у м. Києві складено акт від 30.09.2024 № 4788/26-15-24-01-19-03/2299514974 про результати камеральної перевірки щодо порушення платником єдиного податку умов застосування спрощеної системи оподаткування. Зазначений акт 02.10.2024 направлено засобами поштового зв`язку за номером поштового відправлення 0600968273008 на адресу платника, зазначену в реєстраційних даних: АДРЕСА_1 , та отримано платником 08.10.2024. Відповідно до пункту 86.7 статті 86 Податкового кодексу України у разі незгоди платника податків або його представників з висновками перевірки чи фактами і даними, викладеними в акті або довідці перевірки, вони мають право подати свої заперечення та додаткові документи і пояснення до контролюючого органу, який проводив перевірку платника податків, протягом 10 робочих днів з дня, наступного за днем отримання акта або довідки. Відповідач зазначає, що позивач подав заперечення на акт від 14.10.2024 без номера, які зареєстровані Головним управлінням ДПС у м. Києві 18.10.2024 за № 93313/6. За результатами розгляду зазначених заперечень Головне управління ДПС у м. Києві дійшло висновку, що анулювання реєстрації позивача як платника єдиного податку відповідно до вимог Податкового кодексу України у зв`язку зі здійсненням діяльності за КВЕД 61.10 «Діяльність у сфері проводового електрозв`язку» та КВЕД 61.90 «Інша діяльність у сфері електрозв`язку», яка заборонена підпунктом 8 підпункту 291.5.1 пункту 291.5 статті 291 Податкового кодексу України, є правомірним. У зв`язку з цим заперечення на акт камеральної перевірки від 30.09.2024 № 4788/26-15-24-01-19-03/2299514974 залишено без задоволення. Про результати розгляду заперечень позивача Головне управління ДПС у м. Києві повідомило листом від 31.10.2024 № 41129/Ж12/26-15-24-01-19-08, який за номером поштового відправлення 0600978723761 надіслано на адресу платника 01.11.2024 та отримано ним 04.11.2024. Враховуючи викладене, Головним управлінням ДПС у м. Києві 01.11.2024 прийнято рішення № 4913/26-15-24-01-19-13/2299514974 про виключення позивача з реєстру платників єдиного податку з 30.09.2024. Зазначене рішення 04.11.2024 направлено засобами поштового зв`язку за номером поштового відправлення 0600979178031 на податкову адресу платника та отримано ним 06.11.2024. Представник Головного управління Державної податкової служби України у м. Києві зазначає, що відповідно до пункту 56.1 статті 56 Податкового кодексу України рішення, прийняті контролюючим органом, можуть бути оскаржені в адміністративному або судовому порядку. Скарга подається до контролюючого органу вищого рівня у письмовій формі протягом 10 робочих днів, що настають за днем отримання платником податків податкового повідомлення-рішення або іншого рішення контролюючого органу, що оскаржується. Відповідач зазначає, що 11.11.2024 позивач подав до ДПС України скаргу на рішення Головного управління ДПС у м. Києві від 01.11.2024 № 4913/26-15-24-01-19-13/2299514974. За результатами розгляду скарги ДПС України, керуючись главою 4 розділу II Податкового кодексу України, залишила без змін рішення Головного управління ДПС у м. Києві від 01.11.2024 № 4913/26-15-24-01-19-13/2299514974 про виключення позивача з реєстру платників єдиного податку, а скаргу без задоволення. Щодо підтвердження фактичної діяльності позивача представник Головного управління Державної податкової служби України у м. Києві зазначає, що для підтвердження правомірності прийнятого Головним управлінням ДПС у м. Києві рішення про анулювання реєстрації платника єдиного податку необхідно встановити, що діяльність позивача фактично відповідає видам діяльності, які заборонені для застосування спрощеної системи оподаткування. Відповідач звертає увагу суду на те, що постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах електронних комунікацій, радіочастотного спектру та надання послуг поштового зв`язку від 20.04.2022 № 30 затверджено орієнтовний перелік видів електронних комунікаційних послуг. Зазначений перелік містить послугу доступу до мережі Інтернет за кодом IA.S1. Відповідач зазначає, що відповідно до Реєстру операторів і провайдерів телекомунікацій позивача включено до цього реєстру з видом діяльності за кодом IA.S1. На думку відповідача, відповідно до законодавства України суб`єкти, які перебувають у зазначеному реєстрі, є постачальниками комунікаційних послуг, зокрема послуг доступу до мережі Інтернет. Отже, представник Головного управління Державної податкової служби України у м. Києві вважає, що позивач є провайдером, що підтверджується його реєстрацією у відповідному реєстрі. Крім того, відповідач посилається на докази фактичного надання позивачем телекомунікаційних послуг. За твердженням відповідача, аналіз публічних джерел інформації свідчить про те, що позивач фактично здійснює діяльність у сфері телекомунікаційних послуг. Зокрема, відповідач зазначає, що на офіційному вебсайті позивача, який зазначений у реєстрі, вказано, що позивач є постачальником послуг Інтернету, IP-телебачення та відеонагляду, що, на думку відповідача, підтверджує його статус як провайдера телекомунікаційних послуг. Відповідач вважає, що наведене також свідчить про відповідність фактичної діяльності позивача класифікації КВЕД 61.10 «Діяльність у сфері проводового електрозв`язку» та КВЕД 61.90 «Інша діяльність у сфері електрозв`язку», незалежно від того, який основний КВЕД зазначено у реєстраційних документах. Таким чином, представник Головного управління Державної податкової служби України у м. Києві зазначає, що, хоча позивач стверджує про здійснення діяльності у сфері комп`ютерного програмування, його публічна інформація та наведені фактичні обставини, на думку відповідача, спростовують такі твердження. З огляду на викладене відповідач вважає, що Головним управлінням ДПС у м. Києві щодо позивача протиправних дій не вчинялося, а рішення від 01.11.2024 № 4913/26-15-24-01-19-13/2299514974 про виключення позивача з реєстру платників єдиного податку прийнято відповідно до норм чинного податкового законодавства.

Процесуальні засади розгляду справи у письмовому провадженні.

Представник Головного управління Державної податкової служби України у м. Києві подав до суду клопотання, у якому просив суд розгляд справи здійснювати в судовому засіданні з викликом сторін.

Водночас, суд враховуючи зазначені обставини, обсяг та характер доказів у справі, для об`єктивного та повного з`ясування обставин справи, дійшов висновку, що розгляд даної справи слід проводити у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін за наявними у справі матеріалами (у письмовому провадженні).

Справа, що є предметом розгляду, до категорій спорів, для яких законом передбачено розгляду в порядку загального позовного провадження, не відноситься.

До того ж обсяг доказової бази та кількість учасників у даній справі не є значним.

Суд звертає увагу на те, що відповідно до вимог ч. 1, 2 ст. 159 Кодексу адміністративного судочинства України при розгляді справи судом за правилами загального позовного провадження учасники справи викладають письмово свої вимоги, заперечення, аргументи, пояснення та міркування щодо предмета спору виключно у заявах по суті справи, визначених цим Кодексом. Заявами по суті справи є: позовна заява; відзив на позовну заяву (відзив); відповідь на відзив; заперечення; пояснення третьої особи щодо позову або відзиву.

Так, спрощене провадження (як з викликом, так і без виклику сторін) спрямоване на всебічний, повний та об`єктивний розгляд справи з дослідженням всіх наданих сторонами доказів, вивченням всіх заяв сторін по суті справи, тобто спрощене провадження без виклику сторін не є провадженням в якому розглядаються безспірні вимоги.

Таким чином, суд вважає, що зважаючи на відсутність необхідності виклику сторін для надання пояснень, з огляду на предмет спору та характер спірних правовідносин, підстави для задоволення клопотання представника відповідача про розгляд справи в порядку загального позовного провадження відсутні.

Оскільки розгляд справи відбувався в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи, судове засідання в справі не проводилось та особи, які беруть участь у справі не викликались.

На підставі викладеного, судовий розгляд справи здійснювався за правилами спрощеного позовного провадження на підставі наявних у суду матеріалів, без фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу (ч. 4 ст. 229 Кодексу адміністративного судочинства України).

Встановлені судом обставини.

Позивач фізична особа-підприємець ОСОБА_2 , дата державної реєстрації 22.09.2022, номер державної реєстрації НОМЕР_2 .

З 22.09.2022 позивач перебував на обліку в Державній інспекції у Деснянському районі Головного управління ДПС у м. Києві.

У період з 22.09.2022 по 29.01.2023 ОСОБА_2 застосовував спрощену систему оподаткування як платник єдиного податку третьої групи за ставкою 5 відсотків до доходу; з 30.01.2023 по 31.07.2023 як платник єдиного податку третьої групи з особливостями оподаткування за ставкою 2 відсотки до доходу; з 01.08.2023 по 30.09.2024 як платник єдиного податку третьої групи за ставкою 5 відсотків до доходу.

У реєстраційних даних позивача зазначено види економічної діяльності за КВЕД 61.10 «Діяльність у сфері проводового електрозв`язку» та КВЕД 61.90 «Інша діяльність у сфері електрозв`язку». Основним видом економічної діяльності позивача зазначено КВЕД 62.01 «Комп`ютерне програмування».

30.09.2024 Головним управлінням ДПС у м. Києві складено акт № 4788/26-15-24-01-19-03/2299514974 про результати камеральної перевірки щодо порушення платником єдиного податку умов застосування спрощеної системи оподаткування.

В акті зазначено про встановлення порушення позивачем абзацу п`ятого підпункту 298.2.3 пункту 298.2 статті 298 Податкового кодексу України у зв`язку із здійсненням видів діяльності за КВЕД 61.10 «Діяльність у сфері проводового електрозв`язку» та КВЕД 61.90 «Інша діяльність у сфері електрозв`язку».

02.10.2024 зазначений акт направлено позивачу засобами поштового зв`язку за номером поштового відправлення 0600968273008 на адресу, зазначену в реєстраційних даних. 08.10.2024 позивач отримав акт.

14.10.2024 ОСОБА_2 подав заперечення на акт, які 18.10.2024 зареєстровані Головним управлінням ДПС у м. Києві за № 93313/6.

31.10.2024 Головним управлінням ДПС у м. Києві складено лист № 41129/Ж12/26-15-24-01-19-08 щодо розгляду заперечень позивача, яким повідомлено про залишення заперечень без задоволення.

Зазначений лист 01.11.2024 направлено позивачу засобами поштового зв`язку за номером поштового відправлення 0600978723761 та отримано позивачем 04.11.2024.

01.11.2024 Головним управлінням ДПС у м. Києві прийнято рішення № 4913/26-15-24-01-19-13/2299514974 про виключення позивача з реєстру платників єдиного податку з 30.09.2024.

Зазначене рішення 04.11.2024 направлено позивачу засобами поштового зв`язку за номером поштового відправлення 0600979178031 та отримано ним 06.11.2024.

11.11.2024 ОСОБА_2 подав до ДПС України скаргу на рішення Головного управління ДПС у м. Києві від 01.11.2024 № 4913/26-15-24-01-19-13/2299514974.

08.01.2025 ДПС України прийнято рішення № 419/6/99-00-06-03-03-06, яким рішення Головного управління ДПС у м. Києві від 01.11.2024 № 4913/26-15-24-01-19-13/2299514974 залишено без змін, а скаргу позивача без задоволення.

З матеріалів справи також встановлено, що позивача включено до Реєстру операторів і провайдерів телекомунікацій із видом діяльності за кодом IA.S1 послуга доступу до мережі Інтернет.

На офіційному вебсайті позивача, зазначеному у відповідному реєстрі, міститься інформація про надання послуг Інтернету, IP-телебачення та відеонагляду.

На підставі зазначених обставин Головним управлінням ДПС у м. Києві проведено камеральну перевірку позивача та прийнято рішення про його виключення з реєстру платників єдиного податку.

ОСОБА_2 вважає, що Головним управлінням ДПС у м. Києві порушено умови та порядок прийняття оскаржуваного рішення про виключення його з реєстру платників єдиного податку, у зв`язку з чим таке рішення є протиправним та підлягає скасуванню.

Релевантні джерела права й акти їхнього застосування, висновки суду.

Згідно з ст. 55 Конституції України кожному гарантовано право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб. Кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань.

Відповідно до ч. 2 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Частиною 2 статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до статті 67 Конституції України кожен зобов`язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Статтею 92 Конституції України визначено, що виключно законами України встановлюється, зокрема система оподаткування, податки і збори.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулює та визначає Податковий кодекс України.

Згідно з п. 15.1 ст. 15 Податкового кодексу України (далі - ПК України) платниками податків визнаються фізичні особи (резиденти і нерезиденти України), юридичні особи (резиденти і нерезиденти України) та їх відокремлені підрозділи, які мають, одержують (передають) об`єкти оподаткування або провадять діяльність (операції), що є об`єктом оподаткування згідно з цим Кодексом або податковими законами, і на яких покладено обов`язок із сплати податків та зборів згідно з цим Кодексом.

Предметом спору у цій справі є правомірність рішення Головного управління ДПС у м. Києві від 01.11.2024 №4913/26-15-24-01-19-13/2299514974 про виключення позивача з реєстру платників єдиного податку.

Суд, керуючись усталеною практикою Верховного Суду (постанови від 21.02.2020 у справі №826/17123/18, від 22.09.2020 у справі №520/8836/18), надає оцінку підставам позову щодо дотримання порядку та підстав проведення перевірки в першу чергу.

Згідно пп.20.1.4 п.20.1 ст.20 Податкового кодексу України контролюючі органи мають право проводити відповідно до законодавства перевірки і звірки платників податків (крім Національного банку України), у тому числі після проведення процедур митного контролю та/або митного оформлення.

За нормами п.75.1 ст.75 Податкового кодексу України контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.

Камеральні та документальні перевірки проводяться контролюючими органами в межах їх повноважень виключно у випадках та у порядку, встановлених цим Кодексом, а фактичні перевірки - цим Кодексом та іншими законами України, контроль за дотриманням яких покладено на контролюючі органи.

Судом встановлено, що оскаржуване рішення Головного управління ДПС у м. Києві від 01.11.2024 № 4913/26-15-24-01-19-13/2299514974 про виключення ОСОБА_1 з реєстру платників єдиного податку прийнято на підставі Акта Головного управління ДПС у м. Києві від 30.09.2024 № 4788/26-15-24-01-19-03/2299514974, складеного за результатами камеральної перевірки щодо порушення позивачем умов застосування спрощеної системи оподаткування.

Факт проведення саме камеральної, а не документальної перевірки, не заперечується відповідачем, який у відзиві на позовну заяву прямо зазначає, що камеральну перевірку проведено на підставі пункту 76.1 статті 76, пунктів 299.10, 299.11 статті 299 Податкового кодексу України.

Підпунктом 75.1.1 пункту 75.1 статті 75 Податкового кодексу України визначено, що камеральною вважається перевірка, яка проводиться у приміщенні контролюючого органу виключно на підставі даних, зазначених у податкових деклараціях (розрахунках) платника податків та даних системи електронного адміністрування податку на додану вартість (даних органу, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, в якому відкриваються рахунки платників у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, даних Єдиного реєстру податкових накладних та даних митних декларацій).

Предметом камеральної перевірки також можуть бути: 1) своєчасність подання податкових декларацій (розрахунків); 2) своєчасність реєстрації податкових накладних та/або розрахунків коригування до податкових накладних у Єдиному реєстрі податкових накладних, акцизних накладних та/або розрахунків коригування до акцизних накладних у Єдиному реєстрі акцизних накладних, виправлення помилок у податкових накладних; 3) своєчасність сплати узгодженої суми податкового (грошового) зобов`язання виключно на підставі даних, що зберігаються (опрацьовуються) у відповідних інформаційних базах; 4) повнота нарахування та своєчасність сплати податку на доходи фізичних осіб та єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування у разі невідповідності резидента Дія Сіті вимогам, визначеним пунктами 2, 3 частини першої та пунктом 10 частини другої статті 5 Закону України "Про стимулювання розвитку цифрової економіки в Україні"; 5) своєчасність подання заяви про взяття на облік фінансових агентів відповідно до вимог статті 39-3 цього Кодексу; 6) своєчасність подання фінансовими агентами звітів про підзвітні рахунки, виправлених звітів про підзвітні рахунки; 7) своєчасність надання фінансовими агентами відповіді на запити (повідомлення) контролюючого органу, що надсилаються у випадках, визначених статтею 39-3 цього Кодексу; 8) своєчасність подання повідомлення про структуру власності та кінцевих бенефіціарних власників відповідно до вимог пункту 44-1.2 статті 44-1 цього Кодексу; 9) своєчасність подання особою, яка здійснює управління або адміністрування трасту, повідомлення про укладення договору щодо управління або адміністрування трасту або про припинення такого договору, фінансової звітності, копій первинних документів та іншої інформації щодо трасту на запит контролюючого органу у випадках, передбачених статтею 44-2 цього Кодексу; 10) своєчасність надання інформації на запит контролюючого органу відповідно до пункту 44-1.3 статті 44-1, підпунктів 6-8 підпункту 73.3.1 пункту 73.3 статті 73 цього Кодексу; 11) своєчасність та повнота сплати узгодженої суми грошового зобов`язання у вигляді авансового внеску з податку на прибуток підприємств, визначеного відповідно до пункту 141.13 статті 141 цього Кодексу, на підставі даних Реєстру пунктів обміну іноземної валюти.

Згідно п.76.1 ст.76 Податкового кодексу України камеральна перевірка проводиться посадовими особами контролюючого органу без будь-якого спеціального рішення керівника такого органу або направлення на її проведення. Камеральній перевірці підлягає вся податкова звітність суцільним порядком. Згода платника податків на перевірку та його присутність під час проведення камеральної перевірки не обов`язкова.

Порядок оформлення результатів камеральної перевірки здійснюється відповідно до вимог статті 86 цього Кодексу (пункт 76.2 статті 76 Податкового кодексу України ).

За результатами камеральної перевірки у разі встановлення порушень складається акт у двох примірниках, який підписується посадовими особами такого органу, які проводили перевірку, і після реєстрації у контролюючому органі вручається або надсилається для підписання протягом трьох робочих днів платнику податків у порядку, визначеному статтею 42 цього Кодексу (п.86.2 ст.86 Податкового кодексу України).

За змістом наведених норм предметом камеральної перевірки є виключно правильність, повнота нарахування та своєчасність сплати податкових зобов`язань, заявлених платником у податковій звітності, на підставі документів, які вже перебувають у розпорядженні контролюючого органу. Камеральна перевірка за своєю правовою природою не передбачає дослідження первинних документів, договорів, актів наданих послуг чи інших доказів, які підтверджують або спростовують фактичне здійснення платником податків певного виду господарської діяльності.

Відповідно до пункту 299.11 статті 299 Податкового кодексу України підставою для прийняття рішення про анулювання реєстрації платника єдиного податку шляхом виключення з реєстру є акт перевірки, згідно з яким платником податку допущено порушення умов перебування на спрощеній системі оподаткування.

При цьому встановлення факту здійснення платником податків одного з видів діяльності, заборонених підпунктом 8 підпункту 291.5.1 пункту 291.5 статті 291 Податкового кодексу України (а саме - технічного обслуговування та експлуатації телекомунікаційних мереж), потребує дослідження фактичних обставин господарської діяльності платника - змісту договірних відносин з контрагентами, первинних документів, актів наданих послуг тощо, тобто виходить за межі предмета камеральної перевірки та потребує проведення документальної перевірки.

Суд враховує сталу практику Верховного Суду з цього питання.

Так, у постановах від 26.02.2019 у справі № 805/1396/17-а, від 05.02.2019 у справі № 805/206/17-а, від 24.01.2019 у справі № 813/1346/18 та від 10.11.2021 у справі № 200/697/20-а Верховний Суд дійшов висновку, що прийняття контролюючим органом рішення про анулювання реєстрації платника єдиного податку шляхом виключення з реєстру платників єдиного податку можливе лише на підставі проведеної документальної перевірки відповідного платника податків та встановлених під час такої перевірки порушень, відповідно до яких платник податків не може перебувати на спрощеній системі оподаткування.

Аналогічний правовий висновок підтверджено також у постанові від 18.03.2025 у справі № 160/21398/24, у якій Верховний Суд визнав протиправними дії контролюючого органу, вказавши, що сама лише наявність певних видів діяльності в державному реєстрі не є доказом їх фактичного здійснення, а виключення платника з реєстру без проведення документальної перевірки порушує встановлену законом процедуру.

У постанові від 11.02.2026 у справі № 260/8313/24 Верховний Суд додатково наголосив, що недотримання контролюючим органом процедури анулювання реєстрації платника єдиного податку (шляхом проведення документальної, а не камеральної перевірки) є самостійною та достатньою підставою для визнання протиправним і скасування відповідного рішення, оскільки єдино можливим наслідком такого процедурного порушення є визнання рішення контролюючого органу неправомірним.

Окрім цього, суд враховує правову позицію Верховного Суду, викладену в постанові від 18.03.2025 у справі №160/21398/24, відповідно до якої акт перевірки, на підставі якого прийнято рішення про виключення платника з реєстру платників єдиного податку, повинен деталізовано відображати зміст та суть встановлених порушень, а описова частина акта має бути сформульована таким чином, щоб платник податків міг зрозуміти, в чому саме, на думку контролюючого органу, полягає склад вчиненого порушення. Верховний Суд у зазначеній справі визнав, що акт, який містить лише цитування норм законодавства без наведення жодного доводу на підтвердження фактичного здійснення платником забороненого виду діяльності, не може вважатися належним доказом вчиненого порушення, а рішення, прийняте на підставі такого акта, підлягає скасуванню.

Суд зазначає, що встановлені Верховним Судом правові висновки, викладені у наведених постановах, сформульовані щодо подібних правовідносин і підлягають врахуванню судом за правилами частини п`ятої статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України.

За таких обставин суд дійшов висновку, що Головне управління ДПС у м. Києві не мало правових підстав для встановлення факту порушення позивачем умов застосування спрощеної системи оподаткування за наслідками камеральної перевірки, оскільки з`ясування питання про фактичне здійснення платником податків діяльності, забороненої підпунктом 8 підпункту 291.5.1 пункту 291.5 статті 291 Податкового кодексу України, потребувало проведення документальної перевірки з дослідженням відповідних первинних документів та фактичних обставин господарської діяльності позивача.

Недотримання відповідачем встановленої законом процедури анулювання реєстрації платника єдиного податку є самостійною підставою для визнання протиправним та скасування оскаржуваного рішення, що звільняє суд від необхідності надання оцінки доводам сторін щодо матеріально-правового питання про характер фактично здійснюваної позивачем діяльності.

Окрім цього, з урахуванням наведених обставин суд дійшов висновку, що саме по собі зазначення у відомостях про державну реєстрацію позивача видів економічної діяльності за кодами 61.90 та 61.10 не є достатньою підставою для висновку про здійснення ним діяльності, яка відповідно до підпункту 8 підпункту 291.5.1 пункту 291.5 статті 291 Податкового кодексу України виключає можливість застосування спрощеної системи оподаткування.

Класифікація видів економічної діяльності ДК 009:2010 має статистичне призначення, а код виду економічної діяльності сам по собі не створює для суб`єкта господарювання прав чи обов`язків та не може без встановлення фактичних обставин здійснення відповідної діяльності свідчити про вчинення ним конкретних дій.

При цьому клас 61.90 «Інша діяльність у сфері електрозв`язку» охоплює ширше коло видів діяльності, ніж технічне обслуговування та експлуатація мереж, у тому числі надання доступу до них, яке є забороненим відповідно до підпункту 8 підпункту 291.5.1 пункту 291.5 статті 291 Податкового кодексу України. Отже, наявність у реєстраційних відомостях позивача коду 61.90 без встановлення фактичного здійснення саме забороненої діяльності не може бути підставою для виключення його з реєстру платників єдиного податку.

Визначаючи зміст діяльності, яка підпадає під зазначену заборону, суд враховує Орієнтовний перелік електронних комунікаційних послуг, затверджений рішенням Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері зв`язку та інформатизації, від 20.04.2022 № 30. Зокрема, послуга технічного обслуговування і експлуатації мереж відповідає коду OS.S1, тоді як коди IA.S1 та IA.S2 стосуються послуг доступу до мережі Інтернет, а коди NA.N1 та NA.N2 - доступу до елементів мережі для інших постачальників електронних комунікаційних послуг.

З матеріалів справи вбачається, що позивача включено до реєстру операторів та провайдерів електронних комунікацій із зазначенням коду IA.S1. Водночас доказів здійснення ним діяльності за кодом OS.S1, тобто діяльності з технічного обслуговування та експлуатації мереж, відповідачем не надано. Саме лише зазначення позивачем відповідних кодів видів економічної діяльності або наявність реєстрації як постачальника послуг доступу до мережі Інтернет не свідчить про здійснення забороненої діяльності.

Крім того, суд враховує, що відповідно до підпункту 75.1.1 пункту 75.1 статті 75 Податкового кодексу України предмет камеральної перевірки визначений вичерпно. Суд повторно зазначає, що перевірка фактичного дотримання платником податків умов перебування на спрощеній системі оподаткування шляхом встановлення виду та змісту господарської діяльності, яку він фактично здійснює, не належить до предмета камеральної перевірки та може бути проведена в межах документальної перевірки.

Отже, для виключення позивача з реєстру платників єдиного податку з підстав, визначених підпунктом 8 підпункту 291.5.1 пункту 291.5 статті 291 Податкового кодексу України, необхідним є встановлення фактичного здійснення ним саме діяльності з технічного обслуговування та експлуатації мереж, у тому числі надання доступу до них. Самого лише посилання на коди 61.90 та 61.10 у відомостях про види економічної діяльності позивача та на його реєстрацію як постачальника послуг доступу до мережі Інтернет для такого висновку недостатньо.

Відповідно до частини другої статті 5 Кодексу адміністративного судочинства України захист порушених прав, свобод чи інтересів особи, яка звернулася до суду, може здійснюватися, зокрема, шляхом визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень, а також шляхом прийняття рішення, яким зобов`язано суб`єкта владних повноважень вчинити певні дії.

Оскільки виключення позивача з реєстру платників єдиного податку визнається судом протиправним, належним та ефективним способом захисту порушеного права є не лише скасування оскаржуваного рішення, а й зобов`язання відповідача поновити реєстрацію позивача як платника єдиного податку та відповідний запис у реєстрі платників єдиного податку з дати, коли позивача було неправомірно виключено з такого реєстру, тобто з 01.11.2024.

Згідно з частиною першою статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Частиною першою статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Відповідно до частини другої статті 73 Кодексу адміністративного судочинства України предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання (частини перша та друга статті 76 Кодексу адміністративного судочинства України).

Згідно з частинами 1, 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. Суб`єкт владних повноважень повинен подати суду всі наявні у нього документи та матеріали, які можуть бути використані як докази у справі.

Відповідно до положень статті 90 Кодексу адміністративного судочинства України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Дослідивши наявні письмові докази у матеріалах справи, всебічно перевіривши обставини, на яких вони ґрунтуються у відповідності з нормами права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню у повному обсязі.

Судові витрати по справі.

Відповідно до частини першої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Під час звернення до суду позивачем був сплачений судовий збір у розмірі 3028, 00 грн, що підтверджується квитанцією № 5525-4171-8350-9268 від 20.01.2026 року, копія якої долучена до матеріалів справи.

Враховуючи задоволення позову, вказана сума судового збору підлягає стягненню на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта Головного управління Державної податкової служби у м. Києві (код ЄДРПОУ 44116011).

На підставі наведеного та керуючись статтями 9, 14, 72-77, 78, 90, 139, 143, 205, 242-246, 250, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

вирішив:

1. Адміністративний позов фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) до Головного управління Державної податкової служби у м. Києві (код ЄДРПОУ 44116011) про визнання протиправним рішення, зобов`язання вчинити певні дії задовольнити.

2. Визнати протиправним і скасувати рішення Головного управління ДПС у м. Києві № 4913/26-15-24-01-19-13/2299514974 від 01.11.2024 року про виключення фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 з реєстру платників єдиного податку.

3. Зобов`язати Головне управління ДПС у м. Києві поновити реєстрацію фізичної особи- підприємця ОСОБА_2 у якості платника єдиного податку та запис у реєстрі платників єдиного податку з 01.11.2024 року.

4. Стягнути на користь фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) по сплаті судового збору у розмірі 3028, 00 (три тисячі двадцять вісім) гривень 00 копійок за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Державної податкової служби у м. Києві (код ЄДРПОУ 44116011).

5. Надіслати учасникам справи (їх представникам) копію судового рішення в порядку, передбаченому ч. 5 ст. 251 Кодексу адміністративного судочинства України.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.

Суддя Вісьтак М.Я.