Рішення № 140317359, 05.10.2026, Київський окружний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

05 жовтня 2026 року Київ справа № 320/5446/25

Київський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Вісьтак М. Я., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін за наявними у справі матеріалами (у письмовому провадженні) в приміщенні суду м. Києва адміністративний позов ОСОБА_1 (адреса АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 ) до Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії прокурорів (адреса вул. Юрія Іллєнка, 81Б, м. Київ, 04050; ЄДРПОУ 41356563) та Офісу Генерального прокурора (адреса вул. Різницька, 13/15, м. Київ, 01011; ЄДРПОУ 00034051) про визнання протиправними та скасування рішень, поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу,

встановив:

Зміст позовних вимог та процесуальні дії у справі.

Уповноважений представник позивача Гарматюка Романа Євгеновича звернувся у Київський окружний адміністративний суд з позовом до Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії прокурорів та Офісу Генерального прокурора про визнання протиправними та скасування рішень, поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, у якій позивач просить:

-визнати протиправним та скасувати рішення Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії прокурорів Про накладення дисциплінарного стягнення на прокурорів відділу організації і забезпечення підтримання публічного обвинувачення в суді Тернопільської обласної прокуратури Гарматюка Р. Є. та ОСОБА_2 , прокурора відділу представництва інтересів держави в суді Тернопільської обласної прокуратури Безкоровайної О. А. та прокурора відділу нагляду за додержанням законів територіальними органами поліції при провадженні діяльності, дізнання, досудового розслідування та підтримання публічного обвинувачення управління нагляду за додержанням законів Національною поліцією України Тернопільської обласної прокуратури Єдинак І. В. № 105 дп-24 від 07.08.2024 року у частині притягнення позивача як прокурора відділу організації і забезпечення підтримання публічного обвинувачення в суді Тернопільської обласної прокуратури до дисциплінарної відповідальності та накладення на нього дисциплінарного стягнення у виді звільнення з посади в органах прокуратури;

-визнати протиправним та скасувати наказ Генерального прокурора Про застосування дисциплінарного стягнення № 44-дц від 06.09.2024 року, відповідно до якого позивача як прокурора відділу організації і забезпечення підтримання публічного обвинувачення в суді Тернопільської обласної прокуратури з 09.09.2024 року звільнено з посади в органах прокуратури за систематичне порушення прокурорської етики, порушення правил внутрішнього трудового розпорядку;

-зобов`язати Офіс Генерального прокурора поновити позивача на службі в органах прокуратури на посаді прокурора відділу організації і забезпечення підтримання публічного обвинувачення в суді Тернопільської обласної прокуратури з 10.09.2024 року;

-стягнути з Офісу Генерального прокурора на користь позивача середній заробіток за час вимушеного прогулу.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 28.04.2025 року позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 09.04.2025 постановлено заяву представника відповідача Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії прокурорів про заперечення проти розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження в адміністративній справі залишити без задоволення.

Правова позиція сторін.

Позивач зазначає, що 30 серпня 2024 року у приміщенні Тернопільської обласної прокуратури йому під розпис було вручено копію рішення Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії прокурорів від 7 серпня 2024 року № 105дп-24 про накладення дисциплінарного стягнення на нього та інших прокурорів. Саме з цього рішення позивачу вперше стало відомо про притягнення його до дисциплінарної відповідальності та накладення дисциплінарного стягнення у виді звільнення з посади в органах прокуратури. На підставі зазначеного рішення 6 вересня 2024 року Генеральний прокурор видав наказ № 44-дц Про застосування дисциплінарного стягнення, відповідно до якого позивача з 9 вересня 2024 року звільнено з посади в органах прокуратури за систематичне порушення прокурорської етики та порушення правил внутрішнього трудового розпорядку, передбачених пунктами 6, 7 частини першої статті 43 Закону України Про прокуратуру. ОСОБА_1 не погоджується з рішенням Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії прокурорів у частині, що стосується його інтересів, та з наказом Генерального прокурора № 44-дц у повному обсязі, оскільки вважає, що дисциплінарного проступку, який міг би бути підставою для його звільнення з органів прокуратури, він не вчиняв. Позивач звертає увагу, що працює в органах прокуратури з лютого 1999 року, а посаду прокурора відділу організації і забезпечення підтримання публічного обвинувачення в суді Тернопільської обласної прокуратури обіймає з 21 жовтня 2020 року. 15 травня 2024 року відповідач отримав дисциплінарну скаргу керівника Тернопільської обласної прокуратури ОСОБА_3 щодо вчинення окремими прокурорами, у тому числі позивачем, дисциплінарного проступку. У скарзі зазначалося, що в період з 1 січня до 7 березня 2024 року позивач без поважних причин був відсутній на робочому місці, регулярно запізнювався на роботу та залишав робоче місце раніше встановленого часу без повідомлення безпосереднього керівника. Також зазначалося, що у цей період позивач використовував безконтактні картки доступу інших прокурорів Тернопільської обласної прокуратури для входу до її приміщення та виходу з нього, чим, на думку відповідача, сфальсифікував інформацію в автоматизованій системі контролю та доступу внутрішньооб`єктного і пропускного режиму Тернопільської обласної прокуратури. Зверненню з дисциплінарною скаргою передувало службове розслідування, проведене Тернопільською обласною прокуратурою. За результатами дисциплінарного провадження відповідач визнав установленими обставини, викладені у дисциплінарній скарзі, та на цій підставі прийняв оскаржуване рішення. Як зазначено в оскаржуваному рішенні, відповідач вважає доведеним, що ОСОБА_1 був відсутній на робочому місці більше трьох годин безперервно або сумарно протягом робочого дня 10, 23 та 30 січня 2024 року, а саме 10 січня 3 години 53 хвилини, 23 січня 3 години 45 хвилин, 30 січня 4 години 38 хвилин. Крім того, відповідач установив відсутність позивача на робочому місці протягом періодів від 24 хвилин до 2 годин 57 хвилин у 45 робочих днів у період з 1 січня до 7 березня 2024 року. Відповідач вважав, що відсутність позивача на робочому місці підтверджується відомостями, наведеними у дисциплінарній скарзі, поясненнями самого позивача, поясненнями його безпосереднього керівника ОСОБА_4 , інформацією із системи пропускного контролю щодо входу прокурорів до приміщення Тернопільської обласної прокуратури та виходу з нього, а також іншими матеріалами дисциплінарного провадження. Позивач вважає такі висновки необґрунтованими, оскільки відповідач не взяв до уваги його пояснення щодо причин перебування поза приміщенням Тернопільської обласної прокуратури у відповідний робочий час. Зокрема, ОСОБА_1 пояснював, що відповідно до його службових обов`язків він здійснював підтримання публічного обвинувачення у Тернопільському апеляційному суді, а належне виконання цих обов`язків передбачало, зокрема, необхідність ознайомлення з матеріалами кримінальних проваджень. Позивач зазначає, що матеріали кримінальних проваджень йому, як і іншим прокурорам, видавалися для ознайомлення за усною вказівкою судді-доповідача. Такі обставини позивач підтверджував під час дисциплінарного провадження документально, однак відповідач їх належним чином не врахував. При цьому, на переконання позивача, наведені ним пояснення не були спростовані жодними доказами. ОСОБА_1 також вказує, що відповідач не врахував особливості організації роботи Тернопільського апеляційного суду. За твердженням позивача, суд апеляційної інстанції на одну годину призначає декілька апеляційних розглядів. У зв`язку з цим позивач був зобов`язаний з`являтися до суду за викликом, однак судовий розгляд, у якому він підтримував державне обвинувачення, не завжди розпочинався саме в годину, на яку його було викликано. У зв`язку з цим позивачу неодноразово доводилося тривалий час очікувати, поки настане черга розгляду відповідного кримінального провадження. Під час дисциплінарного провадження позивач також надавав відповідачу в електронному вигляді інформацію з додатку Google Maps, якою, за його твердженням, підтверджувалося, що у періоди робочого часу, які у дисциплінарній скарзі визначалися як відсутність без поважних причин, він перебував або на робочому місці, або у приміщенні Тернопільського апеляційного суду. Водночас відповідач не визнав зазначену електронну інформацію належним доказом, пославшись на те, що вона не є офіційною і за нею неможливо достеменно встановити дати та час її фіксації, а також відповідність цієї інформації безпосередньому місцезнаходженню позивача. Позивач вважає, що в такий спосіб відповідач спростував надані ним докази виключно припущеннями. Позивач зазначає, що на цей час вирішується питання про призначення комп`ютерно-технічної експертизи його телефону з метою оцінки електронної інформації про його переміщення у першій декаді 2024 року, а відповідний висновок експерта може бути поданий додатково. ОСОБА_1 також не погоджується з висновком відповідача про систематичне порушення ним правил внутрішнього службового розпорядку. В оскаржуваному рішенні відповідач зазначив, що періоди відсутності позивача на робочому місці тривалістю менше трьох годин, а саме від 24 хвилин до 2 годин 57 хвилин протягом 45 днів, не можуть вважатися прогулами та могли бути пов`язані з необхідністю вирішення особистих питань, зокрема виходами до магазину, аптеки, лікарні, а також із необхідністю достатнього часу для повернення на роботу після закінчення повітряної тривоги. Водночас відповідач вважав такі обставини підтвердженням систематичного порушення позивачем правил внутрішнього службового розпорядку. ОСОБА_1 із цим висновком не погоджується та звертає увагу, що раніше до дисциплінарної відповідальності він не притягувався. На обґрунтування своєї позиції позивач посилається на пункт 23 постанови Пленуму Верховного Суду України від 6 листопада 1992 року № 9 Про практику розгляду судами трудових спорів, відповідно до якого за систематичне невиконання працівником без поважних причин обов`язків, покладених на нього трудовим договором або правилами внутрішнього трудового розпорядку, працівник може бути звільнений, якщо до нього раніше застосовувалися заходи дисциплінарного стягнення. При цьому звільнення можливе за проступок, вчинений після застосування до працівника дисциплінарного стягнення за невиконання без поважних причин відповідних обов`язків. У таких випадках враховуються заходи дисциплінарного стягнення, які встановлені чинним законодавством та не втратили юридичної сили за давністю або не були зняті достроково, тобто ті, з дня накладення яких до видання наказу про звільнення минуло не більше одного року. ОСОБА_1 зазначає, що відповідач, підсумовуючи наведені у рішенні обставини, дійшов висновку про підтвердження вчинення ним прогулів, тобто відсутності без поважних причин на робочому місці протягом робочого часу сумарно більше трьох годин, а також систематичних порушень правил внутрішнього службового розпорядку, що полягали у відсутності без поважних причин на робочому місці протягом робочого часу менше трьох годин. На думку відповідача, такими діями позивач порушив Правила внутрішнього службового розпорядку, затверджені наказом керівника Тернопільської обласної прокуратури від 2 лютого 2021 року № 7, статтю 139 Кодексу законів про працю України та статті 16, 21, 33 Кодексу професійної етики та поведінки прокурорів, що, за висновком відповідача, підриває авторитет прокурора та органів прокуратури в цілому. У зв`язку з цим відповідач дійшов висновку про вчинення позивачем дисциплінарного проступку, передбаченого пунктом 7 частини першої статті 43 Закону України Про прокуратуру. Позивач із цим висновком не погоджується та зазначає, що матеріали дисциплінарного провадження, у тому числі докази, надані ним особисто, спростовують твердження про вчинення ним прогулів та підтверджують причини його відсутності у приміщенні Тернопільської обласної прокуратури протягом відповідного робочого часу. Позивач зазначає, що на момент звернення до суду йому не були відомі всі матеріали дисциплінарного провадження, оскільки вони зберігаються у відповідача в місті Києві. З огляду на стислі строки звернення до суду позивач не мав можливості до подання позову ознайомитися з усіма матеріалами дисциплінарного провадження, у зв`язку з чим подав клопотання про витребування відповідних доказів. Після ознайомлення з ними позивач має намір більш детально викласти свою позицію щодо протиправності оскаржуваного рішення. ОСОБА_1 також не погоджується з висновком відповідача про вчинення ним дисциплінарного проступку, передбаченого пунктом 6 частини першої статті 43 Закону України Про прокуратуру. На думку позивача, такий висновок зроблено на підставі суперечливих даних, викладених у самому оскаржуваному рішенні. Зокрема, спочатку відповідач зазначив, що під час дисциплінарного провадження не встановлено нормативно-правових актів, які б регулювали порядок використання електронних карток, за допомогою яких здійснюється вхід до приміщення Тернопільської обласної прокуратури та вихід із нього, у тому числі щодо заборони виготовлення копій таких карток, їх передачі іншим особам та відповідальності за такі дії. Крім того, відповідачу не було надано підтвердження ознайомлення позивача з Правилами пропускного режиму, якими його було б зобов`язано використовувати електронні картки для забезпечення доступу до приміщення прокуратури. У зв`язку з цим у рішенні зазначено, що неможливо достеменно стверджувати про порушення прокурорами Правил пропускного режиму в частині виготовлення копій електронних карток доступу та передачі таких карток іншим особам. Водночас надалі відповідач змінив свою позицію та, посилаючись на пояснення позивача, зазначив, що останній підтвердив виготовлення копії електронної картки, її передачу іншим прокурорам та використання електронних карток інших прокурорів з метою дотримання ними правил внутрішнього службового розпорядку та введення в оману їх безпосередніх керівників та інших осіб щодо дійсного часу перебування на робочому місці. На цій підставі відповідач дійшов висновку, що позивач був обізнаний із тим, що за допомогою електронних карток доступу до приміщення Тернопільської обласної прокуратури здійснюється контроль за дотриманням прокурорами правил внутрішнього службового розпорядку. Відповідач також вказав, що оскільки позивач використовував копії карток інших прокурорів саме з метою внесення некоректних відомостей та ухилення від відповідальності за порушення правил внутрішнього службового розпорядку шляхом введення в оману керівництва обласної прокуратури, такі дії свідчать про нещирість та недоброчесність позивача і систематичне порушення ним правил прокурорської етики, а саме статей 16, 21, 33 Кодексу професійної етики та поведінки прокурорів. ОСОБА_1 не погоджується з цими висновками, оскільки, на його думку, жодних доказів умисних дій, спрямованих на введення в оману керівництва Тернопільської обласної прокуратури, не існує. Позивач зазначає, що це має бути встановлено після дослідження матеріалів дисциплінарного провадження, які будуть надані відповідачем. Щодо наказу Генерального прокурора № 44-дц позивач зазначає, що він не містить окремої аргументації щодо його звільнення з органів прокуратури, а є похідним від рішення Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії прокурорів. У зв`язку з цим ОСОБА_1 вважає, що у разі визнання протиправним рішення Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії прокурорів у частині, що стосується позивача, це також свідчитиме про незаконність наказу Генерального прокурора № 44-дц.

20.02.2025 на адресу Київського окружного адміністративного суду представником Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії прокурорів надіслано письмовий відзив.

Доводи ОСОБА_1 є необґрунтованими та спростовуються обставинами, встановленими під час дисциплінарного провадження, у зв`язку з чим позовні вимоги не підлягають задоволенню.

15.05.2024 до Комісії надійшла дисциплінарна скарга керівника Тернопільської обласної прокуратури Миколайчука А.Б. щодо вчинення прокурорами ОСОБА_1 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 та ОСОБА_2 дисциплінарних проступків, передбачених пунктами 5, 6, 7 частини першої статті 43 Закону України Про прокуратуру, а саме вчинення дій, що порочать звання прокурора та можуть викликати сумнів у його об`єктивності, неупередженості, незалежності, чесності та непідкупності органів прокуратури, систематичного або одноразового грубого порушення правил прокурорської етики та порушення правил внутрішнього службового розпорядку. 20.05.2024 прийнято рішення про відкриття дисциплінарного провадження. На підставі рішення Комісії від 03.06.2024 № 17зп-24 та наказу голови Комісії від 03.06.2024 № 21 05.06.2024 проведено повторний автоматичний розподіл справи, за результатами якого дисциплінарну скаргу розподілено ОСОБА_7 25.07.2024 ним складено висновок про наявність у діях зазначених прокурорів дисциплінарних проступків та разом із матеріалами дисциплінарного провадження передано його на розгляд Комісії. Скаржника та прокурора ОСОБА_1 своєчасно повідомлено про час і місце засідання Комісії. У засіданні взяли участь ОСОБА_1 та представник скаржника ОСОБА_8 . За результатами розгляду висновку 07.08.2024 Комісією ухвалено рішення № 105дп-24 про притягнення ОСОБА_1 до дисциплінарної відповідальності за систематичне порушення правил прокурорської етики та порушення правил внутрішнього службового розпорядку, передбачені пунктами 6, 7 частини першої статті 43 Закону України Про прокуратуру, із застосуванням дисциплінарного стягнення у виді звільнення з посади в органах прокуратури. Копію рішення 13.08.2024 направлено прокурору. Під час дисциплінарного провадження встановлено, що наказом керівника Тернопільської обласної прокуратури від 07.03.2024 № 22 призначено службове розслідування, яким встановлено відсутність ОСОБА_1 на робочому місці протягом робочого дня, регулярні запізнення на роботу та залишення робочого місця до закінчення робочого дня у період з 01.01.2024 до 07.03.2024, використання ним карток доступу до адміністративного приміщення прокуратури інших прокурорів, а також отримання заробітної плати за час фактичної відсутності на робочому місці та невиконання службових обов`язків. Такі дії суперечать вимогам статті 19 Закону України Про прокуратуру, статті 139 Кодексу законів про працю України, статей 16, 21, 33 Кодексу професійної етики та поведінки прокурорів і є підставою для дисциплінарної відповідальності за пунктами 6, 7 частини першої статті 43 Закону України Про прокуратуру. Відповідно до статті 19 Закону України Про прокуратуру прокурор зобов`язаний діяти лише на підставі, в межах та у спосіб, передбачені Конституцією та законами України, а діяльність прокуратури ґрунтується, зокрема, на засадах неухильного дотримання вимог професійної етики та поведінки. Згідно зі статтею 16 Кодексу професійної етики та поведінки прокурорів порушення службової дисципліни та непристойна поведінка є неприпустимими для прокурора. Правила внутрішнього службового розпорядку прокурорів Тернопільської обласної прокуратури та місцевих прокуратур затверджено наказом керівника Тернопільської обласної прокуратури від 02.02.2021 № 7. ОСОБА_1 був із ними ознайомлений 04.02.2021. Правилами встановлено початок робочого дня о 09:00, перерву з 13:00 до 13:45 та закінчення робочого дня о 18:00 з понеділка по четвер і о 16:45 у п`ятницю. Перебування прокурора у робочий час за межами приміщення прокуратури допускається із службових питань та за відома безпосереднього керівника. Про відсутність на роботі прокурор зобов`язаний повідомити безпосереднього керівника. Відповідно до Правил пропускного режиму працівники допускаються до адміністративної будівлі прокуратури через пост охорони за допомогою електронної картки доступу. ОСОБА_1 отримав особисту безконтактну картку 01.06.2022. За інформацією начальника відділу інформаційних технологій, картка була видана особисто ОСОБА_1 , однак технічно можливим є виготовлення її дубліката. Матеріалами дисциплінарного провадження підтверджено відсутність ОСОБА_1 на робочому місці протягом 01.01.2024 07.03.2024. Зокрема, 10.01.2024 він був відсутній 3 години 53 хвилини, 23.01.2024 -3 години 45 хвилин, 30.01.2024 -4 години 38 хвилин. Крім того, протягом 45 робочих днів його відсутність становила від 24 хвилин до 2 годин 57 хвилин. Факт відсутності підтверджується дисциплінарною скаргою, поясненнями ОСОБА_1 та його безпосереднього керівника ОСОБА_4 , інформацією системи пропускного контролю щодо входу та виходу з приміщення прокуратури, матеріалами службового розслідування та іншими матеріалами дисциплінарного провадження. Посилання ОСОБА_1 на те, що його відсутність була пов`язана з ознайомленням із матеріалами кримінальних проваджень у Тернопільському апеляційному суді, спростовуються нормативними документами, поясненнями безпосереднього керівника та інформацією Тернопільського апеляційного суду. Відповідно до пункту 1 розділу X Інструкції з діловодства в місцевих та апеляційних судах України матеріали кримінального провадження видаються для ознайомлення за письмовою вимогою або заявою та відповідною резолюцією уповноваженої особи суду. Водночас у матеріалах судових справ, висновках за результатами підтримання ОСОБА_1 публічного обвинувачення та інших матеріалах відсутні заяви, клопотання чи документи, які підтверджували б надання йому матеріалів судових справ для ознайомлення. ОСОБА_4 також пояснив, що таке ознайомлення прокурорів у Тернопільському апеляційному суді здійснюється на підставі відповідних звернень до головуючого судді, а йому невідомі випадки ознайомлення ОСОБА_1 з матеріалами кримінальних проваджень у зазначений період. Дозволу на запізнення, дострокове залишення робочого місця або тимчасову відсутність ОСОБА_1 він не надавав. Інформацією Тернопільського апеляційного суду підтверджено участь ОСОБА_1 у судових засіданнях у визначені дні, однак тривалість таких засідань не пояснює встановлених періодів його відсутності на робочому місці. Робоче місце ОСОБА_1 знаходилося у приміщенні Тернопільської обласної прокуратури за адресою: місто Тернопіль, вулиця Листопадова, 4, кабінет № 35. За даними маршруту між прокуратурою та Тернопільським апеляційним судом час проїзду становив близько 25 хвилин в одному напрямку та 15 хвилин у зворотному. За відсутності поважних причин перебування працівника поза робочим місцем понад три години безперервно або сумарно протягом робочого дня відповідно до пункту 24 постанови Пленуму Верховного Суду України від 06.11.1992 є прогулом. Верховний Суд у постанові від 09.11.2021 у справі № 235/5659/20 зазначив, що для притягнення до дисциплінарної відповідальності за прогул необхідно встановити не лише факт відсутності понад три години, а й поважність причин такої відсутності. Матеріалами дисциплінарного провадження встановлено відсутність ОСОБА_1 без поважних причин понад три години протягом робочого дня 10, 23 та 30 січня 2024 року, що відповідає ознакам прогулу. Систематична відсутність від 24 хвилин до 2 годин 57 хвилин протягом 45 робочих днів свідчить також про систематичне порушення правил внутрішнього службового розпорядку. Верховний Суд у постанові від 20.05.2020 у справі № 9901/383/19 зазначив, що факт відсутності прокурора може підтверджуватися різними доказами, а складення актів про відсутність не є обов`язковим за наявності інших належних доказів. Щодо використання карток доступу встановлено, що за результатами огляду відеозаписів камер спостереження зафіксовано використання ОСОБА_1 особистої картки доступу, а також внесення до системи пропускного контролю відомостей про входи та виходи інших прокурорів, які не відповідали дійсності. Зокрема, у період з 09.01 до 06.03.2024 зафіксовано внесення ОСОБА_1 відповідних відомостей щодо ОСОБА_6 та ОСОБА_2 . Крім того, у період з 08.01 до 07.03.2024 ОСОБА_2 внесено до системи відомості щодо входу та виходу ОСОБА_1 , які не відповідали дійсності. Також встановлено, що 05.02.2024 та 06.02.2024 до приміщення прокуратури за допомогою картки доступу ОСОБА_1 потрапила особа, яка є його близьким родичем та не є прокурором органів прокуратури, внаслідок чого до автоматизованої системи контролю доступу внесено недостовірні відомості про входи ОСОБА_1 . Посилання ОСОБА_1 на відсутність прямої заборони щодо виготовлення дублікатів електронних карток або їх передачі іншим прокурорам не спростовують встановлених обставин. Сам ОСОБА_1 пояснив, що використовував картки інших прокурорів через, на його думку, вибірковий контроль керівництвом прокуратури обліку робочого часу. Враховуючи статус ОСОБА_1 як прокурора та його тривалий стаж роботи в органах прокуратури, він був обізнаний із правилами внутрішнього службового розпорядку та вимогами професійної етики. Використання карток інших прокурорів для внесення до системи недостовірних відомостей щодо входу та виходу з приміщення прокуратури свідчить про порушення вимог статей 16, 21, 33 Кодексу професійної етики та поведінки прокурорів. Велика Палата Верховного Суду у постановах від 03.07.2018 у справі № 800/549/17 та від 13.11.2018 у справі № П/9901/19/17 зазначила, що для притягнення прокурора до дисциплінарної відповідальності за грубе порушення правил прокурорської етики необхідно, зокрема, встановити поведінку, яка компрометує звання працівника прокуратури, завдає шкоди його репутації та авторитету прокуратури або викликає негативний громадський резонанс. При розгляді дисциплінарного провадження Комісія діяла в межах наданих законом повноважень, оцінюючи обставини та докази на предмет наявності складу дисциплінарного проступку та ступеня вини ОСОБА_1 . При визначенні виду дисциплінарного стягнення враховано характер проступку, ступінь вини, систематичність та тривалість порушень правил внутрішнього службового розпорядку, а також встановлене систематичне порушення правил прокурорської етики. З огляду на сукупність встановлених обставин Комісія дійшла висновку про систематичний та грубий характер допущених порушень і застосувала дисциплінарне стягнення у виді звільнення з посади в органах прокуратури. Застосування звільнення як дисциплінарного стягнення є крайнім заходом дисциплінарного впливу та здійснюється уповноваженим органом з урахуванням конкретних обставин дисциплінарного провадження. Комісія наділена дискреційними повноваженнями щодо визначення виду дисциплінарного стягнення залежно від характеру та обставин вчиненого прокурором дисциплінарного проступку. Таким чином, рішення Комісії від 07.08.2024 № 105дп-24 прийнято в межах наданих повноважень, з урахуванням встановлених обставин та матеріалів дисциплінарного провадження, а доводи ОСОБА_1 не спростовують висновків Комісії щодо наявності в його діях дисциплінарних проступків.

24.02.2025 на адресу Київського окружного адміністративного суду представником Офісу Генерального прокурора надіслано письмовий відзив.

Відповідач зазначає, що рішення Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії прокурорів від 07.08.2024 № 105дп-24 та наказ Генерального прокурора від 06.09.2024 № 44-дц прийняті на підставі, у межах повноважень та у спосіб, визначені законом. Відповідно до частини першої статті 73 Закону України Про прокуратуру Кваліфікаційно-дисциплінарна комісія прокурорів є органом, що здійснює дисциплінарне провадження щодо прокурорів. 15.05.2024 до Комісії надійшла дисциплінарна скарга керівника Тернопільської обласної прокуратури щодо, зокрема, прокурора ОСОБА_1 20.05.2024 відкрито дисциплінарне провадження, а 05.06.2024 після повторного автоматичного розподілу матеріали передано члену Комісії ОСОБА_7 , який 25.07.2024 склав висновок про наявність дисциплінарного проступку. Рішенням від 07.08.2024 № 105дп-24 ОСОБА_1 притягнуто до дисциплінарної відповідальності за пунктами 6, 7 частини першої статті 43 Закону України Про прокуратуру за систематичне порушення правил прокурорської етики та правил внутрішнього службового розпорядку із застосуванням стягнення у виді звільнення з посади в органах прокуратури. Підставою для дисциплінарної відповідальності стали встановлені у період з 01.01.2024 до 07.03.2024 неодноразові відсутності ОСОБА_1 на робочому місці без повідомлення безпосереднього керівника, у тому числі більше трьох годин 10.01.2024 (3 год 53 хв), 23.01.2024 (3 год 45 хв) та 30.01.2024 (4 год 38 хв), а також відсутність від 24 хв до 2 год 57 хв упродовж 45 робочих днів. Ці обставини підтверджувалися матеріалами дисциплінарного провадження, зокрема інформацією системи пропускного контролю, поясненнями ОСОБА_1 та його безпосереднього керівника. Відповідно до правил внутрішнього службового розпорядку прокурори зобов`язані дотримуватися встановленого режиму роботи, повідомляти безпосереднього керівника про свою відсутність та надавати докази поважності її причин. Перебування у робочий час за межами прокуратури допускається у службових справах з відома безпосереднього керівника. Недотримання цих вимог є підставою для дисциплінарної відповідальності. Відповідач вказує, що відсутність на роботі понад три години безперервно або сумарно протягом робочого дня без поважних причин є прогулом. При цьому для кваліфікації відсутності як прогулу має бути встановлено не лише її тривалість, а й поважність причин та факт повідомлення безпосереднього керівника. Комісією встановлено, що причини відсутності ОСОБА_1 поважними не були. Посилання ОСОБА_1 на необхідність ознайомлення з матеріалами кримінальних проваджень у Тернопільському апеляційному суді Комісія визнала необґрунтованими. Порядок ознайомлення з матеріалами судових справ передбачає наявність письмової вимоги або заяви та відповідної резолюції. У матеріалах судових справ, висновках за результатами підтримання публічного обвинувачення та інших матеріалах не встановлено документів, які підтверджували б надання ОСОБА_1 матеріалів для ознайомлення саме у період його відсутності. Аналогічні відомості містили пояснення його безпосереднього керівника та інформація Тернопільського апеляційного суду. Тому, хоча ознайомлення з матеріалами кримінальних проваджень може бути пов`язане з виконанням службових обов`язків прокурора, факт такого ознайомлення у спірний період не підтверджено. Крім того, матеріалами дисциплінарного провадження підтверджено використання ОСОБА_1 електронних карток доступу інших прокурорів, унаслідок чого в автоматизованій системі формувалася недостовірна інформація про його та інших працівників входи і виходи з приміщення прокуратури. Ці обставини підтверджувалися поясненнями прокурорів, даними системи контролю доступу та відеоспостереження. На думку відповідача, використання чужих карток для внесення недостовірних відомостей та уникнення відповідальності за порушення службового розпорядку свідчить про недотримання вимог професійної етики, зокрема щодо доброчесності, чесності та належної службової поведінки. Таким чином, Комісією встановлено порушення ОСОБА_1 статті 19 Закону України Про прокуратуру, статті 139 Кодексу законів про працю України та статей 16, 21, 33 Кодексу професійної етики та поведінки прокурорів, що утворює склад дисциплінарних проступків, передбачених пунктами 6, 7 частини першої статті 43 Закону України Про прокуратуру. Обираючи вид дисциплінарного стягнення, Комісія врахувала характеристику ОСОБА_1 , характер проступку, ступінь вини, неодноразовість і тривалість порушень, їх систематичний характер, допущення прогулів та порушення правил прокурорської етики. За результатами оцінки цих обставин Комісія застосувала стягнення у виді звільнення з посади в органах прокуратури. Відповідач також зазначає, що наказ Генерального прокурора від 06.09.2024 № 44-дц видано на підставі рішення Комісії та в межах повноважень Генерального прокурора. Закон України Про прокуратуру не надає Генеральному прокурору повноважень повторно оцінювати обставини дисциплінарного проступку чи на власний розсуд відмовлятися від застосування стягнення, визначеного відповідним органом дисциплінарного провадження. При цьому у позові відсутні належні доводи щодо протиправності зазначеного наказу. Щодо вимоги про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу відповідач зазначає, що до звільнення ОСОБА_1 перебував у трудових відносинах саме з Тернопільською обласною прокуратурою, яка нараховувала та виплачувала йому заробітну плату. Тому саме цей орган володіє необхідними відомостями для визначення середньої заробітної плати та здійснення відповідних розрахунків. З урахуванням положень законодавства про прокуратуру, бюджетного законодавства та законодавства про оплату праці Тернопільська обласна прокуратура є роботодавцем ОСОБА_1 та розпорядником бюджетних коштів нижчого рівня, тоді як Офіс Генерального прокурора здійснює функції головного розпорядника бюджетних коштів. Відповідач посилається на практику Верховного Суду, відповідно до якої у разі поновлення прокурора на роботі середній заробіток за час вимушеного прогулу підлягає стягненню з органу прокуратури, з яким прокурор перебував у трудових відносинах та який здійснював виплату заробітної плати. Крім того, обов`язки щодо нарахування та сплати єдиного внеску, а також подання відомостей до системи персоніфікованого обліку покладаються на роботодавця. Отже, Офіс Генерального прокурора, на думку відповідача, не є належним відповідачем у частині вимоги про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу. Враховуючи наведене, відповідач вважає рішення Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії прокурорів від 07.08.2024 № 105дп-24 та наказ Генерального прокурора від 06.09.2024 № 44-дц законними й обґрунтованими, а позовні вимоги ОСОБА_1 такими, що не підлягають задоволенню.

Процесуальні засади розгляду справи у письмовому провадженні.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 09.04.2025 постановлено заяву представника відповідача Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії прокурорів про заперечення проти розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження в адміністративній справі залишити без задоволення.

Оскільки розгляд справи відбувався в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи, судове засідання в справі не проводилось та особи, які беруть участь у справі не викликались.

На підставі викладеного, судовий розгляд справи здійснювався за правилами спрощеного позовного провадження на підставі наявних у суду матеріалів, без фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу (ч. 4 ст. 229 Кодексу адміністративного судочинства України).

Фактичні обставини справи.

Позивач ОСОБА_1 проходив службу в органах прокуратури з лютого 1999 року, а з 21.10.2020 обіймав посаду прокурора відділу організації і забезпечення підтримання публічного обвинувачення в суді Тернопільської обласної прокуратури. До звільнення до дисциплінарної відповідальності не притягувався.

15.05.2024 до Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії прокурорів надійшла дисциплінарна скарга керівника Тернопільської обласної прокуратури, якій передувало службове розслідування на підставі наказу від 07.03.2024 №22.

20.05.2024 відкрито дисциплінарне провадження, а 05.06.2024 за результатами повторного автоматизованого розподілу дисциплінарну скаргу щодо позивача розподілено члену Комісії ОСОБА_7 , який 25.07.2024 склав висновок про наявність у діях позивача ознак дисциплінарних проступків.

07.08.2024 Кваліфікаційно-дисциплінарна комісія прокурорів прийняла рішення №105дп-24, яким позивача притягнуто до дисциплінарної відповідальності за пунктами 6, 7 частини першої статті 43 Закону України Про прокуратуру із застосуванням дисциплінарного стягнення у виді звільнення з посади в органах прокуратури. Копію рішення направлено позивачу 13.08.2024 та вручено 30.08.2024.

Підставою для притягнення до дисциплінарної відповідальності стали обставини відсутності позивача на робочому місці у період з 01.01.2024 по 07.03.2024. Зокрема, 10.01.2024, 23.01.2024 та 30.01.2024 його відсутність становила відповідно 3 години 53 хвилини, 3 години 45 хвилин та 4 години 38 хвилин. Крім того, за цей період зафіксовано відсутність позивача тривалістю від 24 хвилин до 2 годин 57 хвилин протягом 45 робочих днів. Відповідні відомості містилися в системі пропускного контролю та матеріалах службового розслідування.

Позивач пояснював відсутність виконанням службових обов`язків у Тернопільському апеляційному суді, зокрема ознайомленням з матеріалами кримінальних проваджень та підготовкою до участі в судових засіданнях. Також він посилався на дані Google Maps, систем відеоспостереження та інші відомості щодо свого переміщення. Щодо короткотривалих відсутностей позивач зазначав про вихід з приміщення прокуратури для задоволення особистих потреб та необхідність додаткового часу для повернення після повітряних тривог.

У матеріалах дисциплінарного провадження містилися відомості про використання позивачем електронних карток доступу інших прокурорів, а також використання іншими прокурорами картки позивача, внаслідок чого до системи пропускного контролю вносилися відомості про входи та виходи, які не відповідали фактичному перебуванню відповідних осіб у приміщенні прокуратури. Позивач підтвердив виготовлення копії власної картки, її передачу іншим прокурорам та використання карток інших прокурорів, однак заперечував протиправність таких дій і зазначав про відсутність нормативної заборони на їх вчинення. Також позивач посилався на технічний збій системи контролю доступу, про який повідомлялося 26.03.2024.

Комісія, дослідивши матеріали дисциплінарного провадження, визнала встановленими факти відсутності позивача на робочому місці понад три години 10, 23 та 30 січня 2024 року, а також систематичної відсутності протягом 45 робочих днів. Посилання позивача на ознайомлення з матеріалами кримінальних проваджень Комісія не визнала підтвердженими документами щодо відповідних періодів. Використання електронних карток інших прокурорів Комісія розцінила як дії, спрямовані на внесення недостовірних відомостей до системи контролю доступу та приховування фактичного часу перебування на робочому місці.

06.09.2024 Генеральний прокурор на підставі рішення Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії прокурорів видав наказ №44-дц, яким позивача з 09.09.2024 звільнено з посади прокурора відділу організації і забезпечення підтримання публічного обвинувачення в суді Тернопільської обласної прокуратури.

Позивач звернувся до суду з позовом, у якому оскаржує рішення Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії прокурорів від 07.08.2024 №105дп-24 та наказ Генерального прокурора від 06.09.2024 №44-дц, а також заявляє вимоги, пов`язані з виплатою середнього заробітку за час вимушеного прогулу.

Релевантні джерела права й акти їхнього застосування.

За приписами частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до пункту 14 частини першої статті 92 Конституції України організація і діяльність прокуратури визначається виключно законами України.

Статтею 131-1 Конституції України визначено, що в Україні діє прокуратура, яка між іншим здійснює підтримання публічного обвинувачення в суді, організацію і процесуальне керівництво досудовим розслідуванням, вирішення відповідно до закону інших питань під час кримінального провадження, нагляд за негласними та іншими слідчими і розшуковими діями органів правопорядку.

Організація та порядок діяльності прокуратури визначаються законом.

Так, правові засади організації і діяльності прокуратури України, статус прокурорів, загальні права і обов`язки прокурора визначено Законом України Про прокуратуру.

Пункт 3 частини четвертої статті 19 Закону України Про прокуратуру зобов`язує прокурора діяти лише на підставі, в межах та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до пункту 10 частини першої статті 3 Закону України Про прокуратуру діяльність прокуратури ґрунтується на засадах неухильного дотримання вимог професійної етики та поведінки.

Основні принципи, моральні норми та правила прокурорської етики, якими повинні керуватися прокурори при виконанні своїх службових обов`язків та поза службою визначаються Кодексом професійної етики та поведінки прокурорів.

Відповідно до статті 3 Кодексу професійної етики та поведінки прокурорів, правову основу регулювання відносин у сфері професійної етики та поведінки прокурорів становлять Конституція України, закони України "Про прокуратуру", "Про захист суспільної моралі", "Про запобігання корупції", "Про засади запобігання та протидії дискримінації в Україні" та інше законодавство, що стосується діяльності органів прокуратури, накази Генерального прокурора та цей Кодекс, а нормативною базою у цій сфері є також міжнародно-правові документи, в тому числі Конвенція про захист прав людини та основоположних свобод і рішення Європейського Суду з прав людини, Керівні принципи ООН щодо ролі прокурорів, прийняті на Восьмому конгресі ООН у 1990 році, Стандарти професійної відповідальності та виклади основних обов`язків і прав прокурорів, ухвалені Міжнародною асоціацією прокурорів у 1999 році, Європейські інструкції з питань етики та поведінки прокурорів (Будапештські принципи), ухвалені Конференцією генеральних прокурорів країн - членів Ради Європи у 2005 році, та інші.

Згідно зі статтею 11 Кодексу професійної етики та поведінки прокурорів прокурор повинен постійно дбати про свою компетентність, професійну честь та гідність.

Своєю доброчесністю, принциповістю, компетентністю, неупередженістю та сумлінним виконанням службових обов`язків сприяти підвищенню авторитету прокуратури та зміцненню довіри громадян до неї.

Статтею 15 Кодексу професійної етики та поведінки прокурорів передбачено, що прокурор повинен здійснювати службові повноваження сумлінно, компетентно, вчасно і відповідально, постійно підвищувати свій професійний рівень, культуру спілкування, виявляти ініціативу, відповідальне ставлення та творчий підхід до виконання своїх службових обов`язків, фахово орієнтуватися у чинному законодавстві, передавати власний професійний досвід колегам.

Він має усвідомлювати, що його діяльність оцінюється з урахуванням рівня підготовки, знання законодавства, компетентності, ініціативності, комунікативних здібностей, здатності вчасно і якісно виконувати службові обов`язки та завдання.

Статтею 16 Кодексу професійної етики та поведінки прокурорів визначено, що при виконанні службових обов`язків прокурор має дотримуватися загальноприйнятих етичних норм поведінки, бути взірцем доброчесності, вихованості і культури.

Порушення службової дисципліни, непристойна поведінка є неприпустимими для прокурора і тягнуть за собою передбачену законом відповідальність.

Крім того, прокурор має суворо дотримуватися обмежень, передбачених антикорупційним законодавством, не допускати будь-яких проявів, які можуть створити враження корупційних (стаття 19 Кодексу професійної етики та поведінки прокурорів).

Статтею 21 Кодексу професійної етики та поведінки прокурорів, передбачено, що прокурору слід не допускати дій, висловлювань і поведінки, які можуть зашкодити його репутації та авторитету прокуратури, викликати негативний суспільний резонанс.

Згідно зі статтею 33 Кодексу професійної етики та поведінки прокурорів відповідно до Закону України Про прокуратуру прокурори зобов`язані неухильно дотримуватися вимог цього Кодексу.

Їх порушення тягне за собою відповідальність, установлену законом.

У разі систематичного (два і більше разів протягом одного року) або одноразового грубого порушення правил прокурорської етики прокурора може бути притягнуто до дисциплінарної відповідальності.

Нормами професійної відповідальності та переліком необхідних прав та обов`язків прокурорів, прийнятих Міжнародною Асоціацією прокурорів 23 квітня 1999 року, прокурори зобов`язані завжди підтримувати честь та гідність професії, вести себе професійно, відповідно до закону, правил та етики їх професії, в будь-який час cat дотримуватись найбільш високих норм чесності.

До правил професії прокурора, про які йдеться у Нормах професійної відповідальності, та до переліку необхідних прав та обов`язків прокурорів, належать також правила внутрішнього службового розпорядку, яких мають дотримуватися прокурори згідно з 02 лютого 2021 року № 7.

Загальними зборами прокурорів Тернопільської обласної прокуратури та місцевих прокуратур Тернопільської області 02 лютого 2021 року погоджено Правила, які затверджено наказом керівника Тернопільської обласної прокуратури від 02 лютого 2021 року № 7.

Правила визначають загальні положення організації внутрішнього службового розпорядку прокурорів обласної прокуратури, режиму та умов роботи, забезпечення раціонального використання робочого часу тощо.

Правила є обов`язковими для усіх прокурорів Тернопільської обласної прокуратури і місцевих (окружних) прокуратур Тернопільської області.

У Тернопільській обласній прокуратурі та місцевих (окружних) прокуратурах Тернопільської області встановлено такий внутрішній службовий розпорядок прокурорів: початок роботи з 9 години упродовж робочого тижня; перерва на обід з 13 години до 13 години 45 хвилин упродовж робочого тижня (перерва не включається в робочий час і може використовуватися прокурором на свій розсуд); кінець робочого дня в понеділок, вівторок, середу та четвер о 18 годині, у п`ятницю о 16 годині 45 хвилин; вихідні дні субота і неділя.

Напередодні святкових та неробочих днів тривалість робочого дня скорочується на одну годину.

Пунктом 5 Розділу II визначено, що керівники структурних підрозділів обласної прокуратури зобов`язані контролювати присутність на роботі працівників упродовж дня.

Відповідно до пункту 6 розділу II Правил прокурори обласної прокуратури можуть перебувати у робочий час за межами приміщення Тернопільської обласної прокуратури із службових питань з відома безпосереднього керівника підрозділу.

Відповідно до пункту 1 розділу III Правил про свою відсутність на роботі прокурор повідомляє безпосереднього керівника у письмовій формі, засобами електронного чи телефонного зв`язку або іншими доступними способами.

У разі недотримання прокурором цих вимог складається акт про його відсутність на робочому місці.

Прокурор не пізніше наступного робочого дня після виходу на роботу повинен надати докази поважності причини відсутності на роботі.

При ненаданні прокурором доказів поважності причини відсутності на роботі він повинен подати письмові пояснення на ім`я керівника обласної прокуратури щодо причин своєї відсутності.

Таким чином встановлено обов`язок прокурора інформувати про причини своєї відсутності.

Недотримання вказаних Правил є підставою для притягнення прокурора до дисциплінарної відповідальності у порядку, передбаченому чинним законодавством.

Відповідно до статті 139 Кодексу законів про працю України (далі КЗпП) передбачено, що працівники зобов`язані працювати чесно і сумлінно, своєчасно і точно виконувати розпорядження власника або уповноваженого ним органу, додержуватися трудової і технологічної дисципліни.

Відповідно до пункту четвертого частини першої статті 40 КЗпП прогулом визначено відсутність на роботі більше трьох годин протягом робочого дня без поважних причин.

З огляду на вимоги Правил та КЗпП, прогул прокурором вчиняється за наявності сукупності наступних обставин:

відсутність на роботі у період часу, визначений правилами внутрішнього службового розпорядку як робочий, більше трьох годин безперервно або сумарно протягом робочого дня;

неповідомлення керівника про свою відсутність на робочому місці;

відсутність на роботі не через службові питання або з інших неповажних причин.

Розділом VIII Правил врегульовано питання пропускного режиму до адміністративної будівлі Тернопільської обласної прокуратури.

Зокрема, порядок допуску на територію та до адміністративних будівель Тернопільської обласної прокуратури регламентовано Правилами пропускного режиму до адміністративної будівлі Тернопільської обласної прокуратури, затвердженими керівником обласної прокуратури.

Відповідно до пункту 2 Правил пропускного режиму пропуск працівників апарату обласної прокуратури та відвідувачів до адміністративної будівлі обласної прокуратури здійснюється виключно через пост охорони, обладнаний спеціальним турнікетом.

Вхід до приміщення прокуратури та вихід з нього через інші виходи категорично заборонено.

Під час проходу через пост охорони працівники обласної прокуратури зобов`язані користуватись електронними картками.

У разі відсутності такої картки допуск у приміщення може здійснюватися, як виняток, за службовими посвідченнями з фіксацією часу у відповідній книзі.

Відповідно до статті 22 Закону України Про запобігання корупції особам, зазначеним у частині першій статті 3 цього Закону, забороняється використовувати свої службові повноваження або своє становище та пов`язані з цим можливості з метою одержання неправомірної вигоди для себе чи інших осіб, у тому числі використовувати будь-яке державне чи комунальне майно або кошти в приватних інтересах.

У абзаці 8 статті 1 Закону України Про запобігання корупції визначено, що неправомірна вигода це грошові кошти або інше майно, переваги, пільги, послуги, нематеріальні активи, будь-які інші вигоди нематеріального чи негрошового характеру, які обіцяють, пропонують, надають або одержують без законних на те підстав.

Відповідно до статті 42 Закону України Про запобігання корупції особи, зазначені у пункті 1, підпункті "а" пункту 2 частини першої статті 3 цього Закону, сумлінно, компетентно, вчасно, результативно і відповідально виконують службові повноваження та професійні обов`язки, рішення та доручення органів і осіб, яким вони підпорядковані, підзвітні й підконтрольні, не допускають зловживань та неефективного використання державної і комунальної власності.

Оцінка доказів.

Щодо доказів відсутності на робочому місці 10, 23 та 30 січня 2024 року

Суд встановив, що факт відсутності позивача на робочому місці 10, 23 та 30 січня 2024 року підтверджується даними системи пропускного контролю та поясненнями його безпосереднього керівника ОСОБА_4 . Останній зазначив, що не надавав позивачу дозволу на відсутність, запізнення чи дострокове залишення робочого місця та не був обізнаний про ознайомлення позивача з матеріалами кримінальних проваджень у зазначені дні.

Посилання позивача на дані Google Maps не спростовують цих обставин, оскільки вони стосуються інших дат, а саме 04.01.2024, 31.01.2024, 21.02.2024 та 07.03.2024. Відомостей про місцезнаходження позивача 10, 23 та 30 січня 2024 року такі дані не містять.

Так само дані систем Гарпун та СаМар підтверджують лише здійснення поїздок автомобілем до Тернопільського апеляційного суду в окремі дати. Вони не підтверджують перебування позивача там саме у час його відсутності на робочому місці 10, 23 та 30 січня 2024 року і не спростовують тривалості такої відсутності.

Суд також враховує, що відповідно до пункту 1 розділу X Інструкції з діловодства в місцевих та апеляційних судах України матеріали кримінального провадження видаються для ознайомлення за письмовою вимогою або заявою та відповідною резолюцією уповноваженої особи суду. Документів, які б підтверджували видачу позивачу матеріалів кримінальних проваджень для ознайомлення саме у зазначені дні, матеріали справи не містять.

Отже, суд доходить висновку, що факт відсутності позивача на робочому місці понад три години 10, 23 та 30 січня 2024 року підтверджений належними доказами. Надані позивачем докази цього факту не спростовують.

Щодо систематичної відсутності протягом 45 робочих днів.

ОСОБА_1 пояснював відсутність протягом робочого часу необхідністю задоволення особистих потреб, зокрема придбанням товарів, харчуванням, відвідуванням банку чи банкомату, а також необхідністю додаткового часу для повернення на робоче місце після повітряної тривоги.

Водночас такі пояснення мають загальний характер і не дають можливості встановити причину відсутності позивача у кожен із 45 зазначених у матеріалах дисциплінарного провадження робочих днів.

Разом з тим щодо 16.02.2024 позивач навів конкретну причину відсутності, пов`язану з повітряною тривогою, та надав відомості, які підтверджують відповідні обставини.

Щодо інших днів ОСОБА_1 не надав доказів, які б дозволяли встановити поважну причину його відсутності саме у кожен конкретний день.

Відповідно до пункту 7 частини першої статті 43 Закону України Про прокуратуру підставою для притягнення прокурора до дисциплінарної відповідальності є порушення ним правил внутрішнього службового розпорядку.

Правилами внутрішнього службового розпорядку прокурорів Тернопільської обласної прокуратури та місцевих прокуратур, затвердженими наказом керівника Тернопільської обласної прокуратури від 02.02.2021 №7, з якими позивач ознайомлений під розпис 04.02.2021, встановлено чіткі межі робочого часу (з 09:00 до 18:00 з понеділка по четвер, до 16:45 у п`ятницю, з перервою з 13:00 до 13:45), а також визначено, що перебування прокурора в робочий час за межами приміщення прокуратури допускається виключно у службових справах і за відома безпосереднього керівника, про що прокурор зобов`язаний повідомляти. Отже, на позивача покладався чітко визначений, доведений до його відома обов`язок дотримання встановленого режиму робочого часу та обов`язок повідомлення керівника про відсутність на робочому місці.

Так, за усталеною судової практикою прогулом визнається відсутність працівника на роботі без поважних причин як протягом усього робочого дня, так і понад три години безперервно або сумарно протягом робочого дня. При цьому для кваліфікації відсутності як прогулу необхідним є встановлення двох обов`язкових елементів: факту відсутності відповідної тривалості та відсутності поважних причин такої відсутності, кожен з яких підлягає доведенню окремо і не презюмується.

У цьому аспекті, суд за необхідне вказати на підхід Верховного Суду щодо застосування загальних приписів трудового законодавства при вирішення спорів, пов`язаних з прогулом без поважних причин.

Суд зауважує, що за загальним трудовим законодавством достатнім для звільнення працівника є його відсутність на роботі більше трьох годин протягом робочого дня (пункт 4 частини першої статті 40 Кодексу законів про працю України).

У постанові від 03.04.2024 у справі № 420/645/23 Верховний Суд указав, що зі змісту пункту 4 частини першої статті 40 Кодексу законів про працю України висновується, що власник або уповноважений ним орган має право розірвати трудовий договір у випадку здійснення працівником прогулу без поважних причин. При цьому прогул, в розумінні Кодексу законів про працю України, це відсутність працівника на роботі без поважних причин більше трьох годин (безперервно чи загалом). Для звільнення працівника на такій підставі власник або уповноважений ним орган повинен мати докази, що підтверджують відсутність працівника на робочому місці більше трьох годин упродовж робочого дня.

У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду від 26.06.2019 у справі № 572/2944/16-ц суд зауважив, що при розгляді позовів про поновлення на роботі осіб, звільнених за пунктом 4 частини першої статті 40 Кодексу законів про працю України, суди повинні виходити з того, що передбаченим цією нормою закону прогулом визнається відсутність працівника на роботі як протягом усього робочого дня, так і більше трьох годин безперервно або сумарно протягом робочого дня без поважних причин. Звільнення на підставі пункту 4 частини першої статті 40 Кодексу законів про працю України є видом дисциплінарного стягнення за порушення трудової дисципліни (пункт 2 частини першої статті 147 Кодексу законів про працю України). Крім встановлення самого факту відсутності працівника на роботі більше трьох годин протягом робочого дня, визначальним фактором для вирішення питання про законність звільнення позивача з роботи є з`ясування поважності причини його відсутності.

Таким чином, з огляду на 44 випадки відсутності позивача на робочому місці протягом двох з половиною місяців, суд вважає доведеним систематичний характер порушення ним правил внутрішнього службового розпорядку та наявність у його діях складу дисциплінарного проступку, передбаченого пунктом 7 частини першої статті 43 Закону України Про прокуратуру.

Щодо використання електронних карток доступу.

Відповідно до пункту 6 частини першої статті 43 Закону України Про прокуратуру підставою для дисциплінарної відповідальності є систематичне (два і більше разів протягом одного року) або одноразове грубе порушення правил прокурорської етики.

Відповідно до статті 19 цього Закону прокурор зобов`язаний діяти на підставі, в межах та у спосіб, передбачені Конституцією та законами України, а діяльність прокуратури ґрунтується, зокрема, на засадах неухильного дотримання вимог професійної етики та поведінки.

Статтями 16, 21, 33 Кодексу професійної етики та поведінки прокурорів встановлено вимоги щодо неприпустимості порушення службової дисципліни, а також вимоги доброчесності, чесності та непідкупності прокурора.

Судом встановлено, що 01.06.2022 ОСОБА_1 отримав особисту електронну картку доступу до адміністративної будівлі Тернопільської обласної прокуратури, виготовив її копію, передавав іншим прокурорам та використовував картки інших прокурорів для проходу через систему контролю доступу. Зазначені обставини останній не заперечує.

Матеріалами справи, зокрема даними системи пропускного контролю та відеозаписами камер спостереження, підтверджується, що внаслідок такого використання до системи вносилися відомості про вхід та вихід прокурорів, які не відповідали їх фактичному перебуванню у приміщенні прокуратури. Також встановлено, що 05 та 06 лютого 2024 року за карткою позивача до приміщення прокуратури проходила його донька, яка не є працівником прокуратури, внаслідок чого до системи внесено відомості про вхід позивача, що не відповідали дійсності.

ОСОБА_1 заперечує наявність умислу на введення керівництва в оману та посилається на відсутність прямої нормативної заборони виготовляти копії електронних карток і передавати їх іншим особам, а також на те, що він не був ознайомлений із Правилами пропускного режиму. Суд враховує ці доводи, однак зазначає, що встановлені обставини не зводяться до самого факту копіювання чи передачі карток. Значення має те, що внаслідок таких дій до офіційної системи контролю доступу систематично вносилися недостовірні відомості про фактичне місцезнаходження прокурорів.

Відсутність спеціальної заборони на копіювання карток або їх передачу іншим прокурорам сама по собі не спростовує встановленого факту внесення до системи недостовірних відомостей. Обов`язок прокурора діяти добросовісно, чесно та не вчиняти дій, які можуть поставити під сумнів довіру до органів прокуратури, встановлений статтею 19 Закону України Про прокуратуру та статтями 16, 21, 33 Кодексу професійної етики та поведінки прокурорів.

При цьому суд не бере за основу висновок про наявність у позивача умислу на введення керівництва в оману лише з огляду на відповідну оцінку Комісії, оскільки позивач такий умисел заперечує. Водночас об`єктивні обставини використання ним чужих карток, передачі власної картки іншим прокурорам та проходу сторонньої особи за його карткою підтверджені матеріалами справи та самим позивачем не заперечуються.

Не спростовує цих обставин і посилання позивача на технічний збій системи контролю доступу, зафіксований 26.03.2024. Такий збій мав місце після завершення досліджуваного періоду з 01.01.2024 по 07.03.2024. Крім того, факти використання електронних карток підтверджуються не лише даними автоматизованої системи, а й відеозаписами камер спостереження.

Отже, суд дійшов висновку, що ОСОБА_1 використовував електронні картки інших прокурорів, передавав власну картку іншим особам та допускав її використання сторонньою особою, внаслідок чого до офіційної системи контролю доступу вносилися недостовірні відомості про фактичне місцезнаходження працівників.

Зазначені обставини свідчать про порушення позивачем вимог доброчесності, чесності та професійної етики, встановлених статтею 19 Закону України Про прокуратуру та статтями 16, 21, 33 Кодексу професійної етики та поведінки прокурорів, і утворюють склад дисциплінарного проступку, передбаченого пунктом 6 частини першої статті 43 Закону України Про прокуратуру.

Щодо співмірності обраного виду дисциплінарного стягнення.

Дійшовши висновку про доведеність вчинення позивачем дисциплінарних проступків, передбачених пунктами 6, 7 частини першої статті 43 Закону України Про прокуратуру, щодо питання, чи відповідає обраний Комісією вид дисциплінарного стягнення звільнення з посади в органах прокуратури вимогам обґрунтованості, пропорційності та розсудливості, встановленим частиною другою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, та чи узгоджується він із критеріями, визначеними частиною третьою статті 48 Закону України Про прокуратуру, суд вказує наступне.

Відповідно до частини третьої статті 48 Закону України Про прокуратуру при прийнятті рішення у дисциплінарному провадженні враховуються характер проступку, його наслідки, особа прокурора, ступінь його вини, а також обставини, що впливають на обрання виду дисциплінарного стягнення.

Частиною першою статті 49 цього Закону передбачено три види дисциплінарних стягнень догану, заборону на переведення до органу прокуратури вищого рівня чи призначення на вищу посаду строком до одного року, та звільнення з посади в органах прокуратури, яке є найбільш суворим заходом дисциплінарного впливу і застосовується лише за відсутності підстав для застосування менш суворих стягнень.

Оцінюючи характер проступку, його наслідки та ступінь вини позивача, суд зазначає таке.

Так, судом встановлено, що допущені позивачем порушення не мають одноразового або випадкового характеру.

Відсутність ОСОБА_1 на робочому місці без поважних причин зафіксована не менше ніж у 44 робочих днях протягом періоду з 01.01.2024 по 07.03.2024, у тому числі в трьох випадках (10, 23 та 30 січня 2024 року) тривалістю понад три години, що відповідає ознакам прогулу.

Одночасно з цим позивачем вчинено дії, які полягали у виготовленні копії власної електронної картки доступу, передачі її іншим прокурорам та використанні ним карток інших прокурорів, унаслідок чого до автоматизованої системи контролю та доступу внесено недостовірні відомості про фактичне місцезнаходження позивача та інших працівників.

Таким чином, вчинений позивачем проступок полягає не лише у порушенні трудової дисципліни, а й у систематичному використанні засобів доступу, внаслідок чого до системи контролю вносилися недостовірні відомості про перебування прокурорів на робочому місці. Сукупність цих обставин свідчить про систематичний характер порушень, які мали місце протягом тривалого періоду.

Окрім цього, суд враховує наслідки дій позивача. Внаслідок використання електронних карток до автоматизованої системи вносилися недостовірні відомості щодо перебування на робочому місці не лише позивача, а й інших прокурорів ОСОБА_6 та ОСОБА_2 . Це унеможливлювало достовірний облік їхнього робочого часу.

Суд також враховує, що ОСОБА_1 отримував заробітну плату за період, протягом якого, відповідно до встановлених обставин, значну частину робочого часу фактично не перебував на робочому місці, а поважність причин такої відсутності документально не підтверджена.

Крім того, суд встановлює, що вина ОСОБА_1 не має форми необережності.

Дії з виготовлення дубліката електронної картки доступу та її передачі іншим особам є свідомими, цілеспрямованими діями, вчиненими особисто позивачем, що ним не заперечується. Обставина, що позивач заперечує наявність умислу на введення в оману безпосереднього керівництва, не спростовує об`єктивного факту вчинення ним дій, які призвели до внесення недостовірних відомостей до системи обліку, а саме ця об`єктивна обставина, а не суб`єктивна оцінка позивачем власних мотивів, і покладається судом в основу висновку про ступінь його вини.

Виготовлення копії персональної картки доступу та передача її іншим особам є усвідомленою поведінкою, вчиненою особою з тривалим стажем роботи в органах прокуратури (з 1999 року), яка усвідомлювала призначення системи контролю доступу як засобу фіксації фактичної присутності на робочому місці. Відсутність окремої норми, яка прямо забороняє копіювання електронних карток, не змінює цього висновку.

Стосовно обставин, що впливають на обрання виду стягнення, суд дослідив обставини, які позивач наводв, зокрема відсутність у нього попередніх дисциплінарних стягнень та тривалий стаж роботи в органах прокуратури.

Суд приймає ці обставини до уваги, водночас зазначені дані не є достатніми для висновку про необхідність застосування менш суворого виду стягнення, з огляду на таке.

Догана як вид дисциплінарного стягнення, передбачений пунктом 1 частини першої статті 49 Закону України Про прокуратуру, за своєю правовою природою застосовується до проступків одиничного або несистемного характеру, коли вчинене порушення не свідчить про сталу модель поведінки, що суперечить вимогам служби. У даній справі встановлена тривалість (понад два місяці) та регулярність (44 з приблизно 45 робочих днів періоду) порушень виключають кваліфікацію вчиненого як одиничного випадку, а відтак застосування догани не відповідало б встановленому характеру проступку.

Заборона на переведення до органу прокуратури вищого рівня чи призначення на вищу посаду, передбачена пунктом 2 частини першої статті 49 цього Закону, обмежує кар`єрне просування прокурора, але не усуває ризику повторення позивачем дій, які можуть призвести до недостовірного обліку робочого часу.

Застосування такого стягнення не відповідало б меті дисциплінарної відповідальності в частині відновлення довіри до добросовісного виконання позивачем службових обов`язків на займаній посаді, оскільки позивач залишався б на тій самій посаді, у тому самому підрозділі, з тим самим доступом до системи контролю, щодо якої встановлено факт її спотворення.

Суд також враховує, що дисциплінарна відповідальність прокурора не тотожна відповідальності найманого працівника за загальними нормами трудового законодавства, оскільки діяльність прокуратури ґрунтується на засадах неухильного дотримання вимог професійної етики та поведінки (стаття 19 Закону України Про прокуратуру), а порушення правил професійної етики, зокрема щодо доброчесності, чесності та непідкупності, безпосередньо впливає на авторитет прокурора та органів прокуратури в цілому.

Встановлений у цій справі факт свідомого внесення недостовірних відомостей до системи обліку робочого часу має істотне значення для оцінки можливості подальшого виконання позивачем повноважень прокурора. Такі дії, вчинені прокурором як особою, уповноваженою здійснювати функції публічного обвинувачення від імені держави, підривають необхідну для виконання цих повноважень довіру.

За таких обставин суд дійшов висновку, що тривалість та систематичність порушень, їх поєднання з діями щодо внесення недостовірних відомостей до системи контролю доступу, а також статус позивача як прокурора переважають обставини, що пом`якшують його становище, зокрема відсутність попередніх дисциплінарних стягнень та тривалий стаж роботи в органах прокуратури. Таким чином застосування менш суворого виду дисциплінарного стягнення не забезпечило б належного реагування на встановлені порушення.

Тому обраний Комісією вид стягнення звільнення з посади в органах прокуратури є співмірним характеру вчиненого позивачем проступку, відповідає критеріям, встановленим частиною третьою статті 48 Закону України Про прокуратуру, та не суперечить вимогам обґрунтованості, пропорційності й розсудливості, передбаченим частиною другою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України.

Такий висновок узгоджується з практикою Верховного Суду, викладеною в постанові Касаційного адміністративного суду від 09.02.2023 у справі №640/7008/20, відповідно до якої рішення про притягнення прокурора до дисциплінарної відповідальності у виді звільнення визнається обґрунтованим, якщо дисциплінарний орган при його прийнятті послідовно врахував характер проступку, його наслідки, особу прокурора та ступінь її вини.

Щодо вимоги про визнання протиправним та скасування наказу Генерального прокурора від 06.09.2024 №44-дц.

Судом встановлено, що наказ Генерального прокурора від 06.09.2024 №44-дц Про застосування дисциплінарного стягнення видано на підставі рішення Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії прокурорів від 07.08.2024 №105дп-24 та не містить самостійного, окремого від цього рішення обґрунтування підстав звільнення позивача.

Відповідно до положень Закону України Про прокуратуру Генеральний прокурор, видаючи наказ про застосування дисциплінарного стягнення на підставі рішення відповідного органу дисциплінарного провадження, не наділений повноваженнями повторно оцінювати обставини вчиненого прокурором дисциплінарного проступку, переглядати їх по суті або на власний розсуд відмовлятися від застосування стягнення, визначеного органом дисциплінарного провадження. Отже, наказ № 44-дц є похідним від рішення Комісії від 07.08.2024 № 105дп-24, а його законність залежить від законності зазначеного рішення.

Оскільки судом встановлено відсутність підстав для визнання протиправним рішення Комісії від 07.08.2024 №105дп-24 в частині притягнення позивача до дисциплінарної відповідальності та накладення на нього стягнення у виді звільнення (розділи III, IV цього рішення), відсутні підстави і для визнання протиправним та скасування наказу Генерального прокурора від 06.09.2024 №44-дц, виданого на підставі цього рішення.

За таких обставин у задоволенні позовної вимоги про визнання протиправним та скасування наказу Генерального прокурора від 06.09.2024 №44-дц необхідно відмовити.

Щодо вимоги про поновлення на службі.

Вимога про зобов`язання Офісу Генерального прокурора поновити позивача на службі на посаді прокурора відділу організації і забезпечення підтримання публічного обвинувачення в суді Тернопільської обласної прокуратури є похідною від вимог про скасування рішення Комісії та наказу Генерального прокурора, оскільки задоволення цієї вимоги можливе виключно як наслідок визнання протиправним звільнення позивача з посади.

Оскільки судом встановлено правомірність рішення Комісії від 07.08.2024 №105дп-24 та наказу Генерального прокурора від 06.09.2024 №44-дц, яким позивача звільнено з посади в органах прокуратури, підстави для відновлення становища, яке існувало до звільнення позивача, відсутні.

За таких обставин у задоволенні позовної вимоги про поновлення позивача на службі слід відмовити.

Щодо вимоги про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу.

Вимога про стягнення з Офісу Генерального прокурора на користь позивача середнього заробітку за час вимушеного прогулу є похідною від вимог про скасування рішення Комісії, наказу Генерального прокурора та поновлення на службі, оскільки право на середній заробіток за час вимушеного прогулу виникає виключно за умови встановлення факту незаконного звільнення.

Оскільки судом встановлено відсутність підстав для визнання звільнення позивача незаконним, відсутні й підстави для стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу.

Суд також враховує довід відповідача - Офісу Генерального прокурора про те, що він не є належним відповідачем за цією вимогою, оскільки роботодавцем позивача, який нараховував та виплачував йому заробітну плату, а також розпорядником відповідних бюджетних коштів нижчого рівня є Тернопільська обласна прокуратура, тоді як Офіс Генерального прокурора здійснює функції головного розпорядника бюджетних коштів. Вказана обставина є самостійною підставою для відмови в задоволенні цієї вимоги саме до Офісу Генерального прокурора, незалежно від висновку суду щодо законності звільнення позивача.

За таких обставин у задоволенні позовної вимоги про стягнення з Офісу Генерального прокурора середнього заробітку за час вимушеного прогулу доцільно відмовити.

Висновки суду.

Згідно з частиною першою статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до частини другої статті 73 Кодексу адміністративного судочинства України предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання (частини перша та друга статті 76 Кодексу адміністративного судочинства України).

Відповідно до положень статті 90 Кодексу адміністративного судочинства України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Дослідивши доводи сторін, дослідивши докази, наявні у матеріалах справи, та надавши їм оцінку відповідно до статей 73, 76 та 90 Кодексу адміністративного судочинства України, суд дійшов висновку, що рішення Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії прокурорів від 07.08.2024 №105дп-24 в частині притягнення позивача до дисциплінарної відповідальності та накладення на нього дисциплінарного стягнення у виді звільнення з посади в органах прокуратури прийнято на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення, а обраний вид дисциплінарного стягнення є співмірним характеру вчиненого позивачем проступку та відповідає критеріям, встановленим частиною третьою статті 48 Закону України Про прокуратуру.

Оскільки оскаржуване рішення Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії прокурорів визнано судом правомірним, відсутні підстави вважати протиправним і наказ Генерального прокурора від 06.09.2024 №44-дц, виданий на його підставі, як похідний від нього акт.

З огляду на встановлену судом правомірність звільнення позивача з посади в органах прокуратури, відсутні підстави для зобов`язання Офісу Генерального прокурора поновити позивача на службі, а також для стягнення на його користь середнього заробітку за час вимушеного прогулу, оскільки право на такі вимоги похідне від встановлення факту незаконного звільнення, якого в цій справі не встановлено.

Отже, позовні вимоги ОСОБА_1 до Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії прокурорів, Офісу Генерального прокурора про визнання протиправними та скасування рішення і наказу, поновлення на службі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу є необґрунтованими та задоволенню не підлягають.

Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат, суд зазначає, про таке.

Відповідно до вимог ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України підстави для розподілу судових витрат у суду відсутні, оскільки у задоволенні позову відмовлено.

На підставі наведеного та керуючись статтями 2, 72-77, 139, 243-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

вирішив:

1. У задоволення позову ОСОБА_1 (адреса АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 ) до Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії прокурорів (адреса вул. Юрія Іллєнка, 81Б, м. Київ, 04050; ЄДРПОУ 41356563) та Офісу Генерального прокурора (адреса вул. Різницька, 13/15, м. Київ, 01011; ЄДРПОУ 00034051) про визнання протиправними та скасування рішень, поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу відмовити.

2. Надіслати учасникам справи (їх представникам) копію судового рішення в порядку, передбаченому ч. 5 ст. 251 Кодексу адміністративного судочинства України.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення .

У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.

Суддя Вісьтак М.Я.