Рішення № 140316159, 05.10.2026, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 жовтня 2026 рокуСправа №360/1068/26

Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого суддіПрудника С.В.розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін у місті Дніпро адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Луганській області про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії,-

ВСТАНОВИВ:

15.05.2026 року до Луганського окружного адміністративного суду надійшла сформована 14.05.2026 року через систему «Електронний суд» позовна заява ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Луганській області, в якій позивач просить суд:

- визнати протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в Луганській області щодо не проведення індексації пенсії ОСОБА_1 із застосуванням коефіцієнтів збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні за 2019, 2020, 2021 в розмірі 10846 грн. 37 коп., з якої сплачено страхові внески, та який враховується для обчислення пенсії, у розмірі 1,197, 1,0796, 1,115 та 1,121;

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Луганській області провести, починаючи з 23.03.2026 перерахунок (індексацію) пенсії ОСОБА_1 відповідно до частини другої статті 42 Закону України Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування шляхом послідовного збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні за 2019, 2020, 2021 в розмірі 10846 грн. 37 коп., з якої сплачено страхові внески, та який враховується для обчислення пенсії, на коефіцієнт збільшення у розмірі 1,197 відповідно до пункту 1 постанови Кабінету Міністрів України від 24.02.2023 № 168 Про індексацію пенсійних і страхових виплат та додаткових заходів щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2023 році, на коефіцієнт у розмірі 1,0796 відповідно до пункту 1 постанови Кабінету Міністрів України від 24.02.2024 № 185 Про індексацію пенсійних і страхових виплат та додаткових заходів щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2024 році, на коефіцієнт у розмірі 1,115 відповідно до пункту 1 постанови Кабінету Міністрів України від 25.02.2025 № 209 Про індексацію пенсійних і страхових виплат та додаткові заходи щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2025 році та на коефіцієнт збільшення у розмірі 1,121 відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 25.02.2026 № 236 Про індексацію пенсійних і страхових виплат та додаткові заходи щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2026 році (з урахуванням 1,197, 1,0796, 1,115) та у зв`язку з цим провести виплату недоотриманих сум пенсії.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Луганській області та з 27.07.2022 року отримує пенсію за віком на пільгових умовах за Списком №1, призначену відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування». При призначенні пенсії для її обчислення відповідачем застосовано показник середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, за 2019, 2020 та 2021 роки у розмірі 10 846,37 грн. У березні 2026 року, ознайомившись із матеріалами своєї пенсійної справи та алгоритмом розрахунку пенсії, позивач встановив, що при проведенні індексації пенсії відповідачем не здійснювалося послідовне збільшення показника середньої заробітної плати у розмірі 10 846,37 грн, який безпосередньо був застосований при призначенні її пенсії. Натомість при проведенні перерахунків у 2025 та 2026 роках до зазначеного показника були застосовані коефіцієнти збільшення 1,046 та 1,061. У зв`язку із цим 23.03.2026 року позивач звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України в Луганській області із заявою про проведення перерахунку пенсії шляхом здійснення її належної індексації із застосуванням до показника середньої заробітної плати за 2019-2021 роки у розмірі 10 846,37 грн коефіцієнтів збільшення 1,197 за 2023 рік, 1,0796 за 2024 рік, 1,115 за 2025 рік та 1,121 за 2026 рік. Листом Головного управління Пенсійного фонду України в Луганській області №8369/72/0/В-02/8-1200/26 від 06.05.2026 року позивачу відмовлено у проведенні заявленого перерахунку пенсії. Відповідач зазначив, що під час проведення перерахунків пенсії відповідно до постанов Кабінету Міністрів України №168 та №185 індексація показника середньої заробітної плати, застосованого при призначенні пенсії позивачу, не проводилася, оскільки показник у розмірі 10 846,37 грн є більшим за показники середньої заробітної плати, визначені для проведення перерахунку пенсій з 01.03.2023 року та 01.03.2024 року, які становили відповідно 7 405,03 грн та 7 994,47 грн. При цьому з 01.03.2023 року та з 01.03.2024 року позивачу встановлювалися щомісячні доплати до пенсії у розмірі 100,00 грн. Також відповідач повідомив, що з 01.03.2025 року перерахунок пенсії проведено автоматизованим способом відповідно до підпункту 6 пункту 2 постанови Кабінету Міністрів України №209, а з 01.03.2026 року - відповідно до підпункту 6 пункту 2 постанови Кабінету Міністрів України №236. Унаслідок застосування коефіцієнтів 1,046 та 1,061 показник середньої заробітної плати, використаний відповідачем при обчисленні пенсії позивача з 01.03.2026 року, визначено у розмірі 12 037,37 грн (10 846,37 грн Ч 1,046 Ч 1,061). Позивач із таким порядком проведення індексації не погоджується та вважає, що відповідачем неправильно застосовано положення частини другої статті 42 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування». На переконання позивача, зазначена норма передбачає щорічне збільшення саме того показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, який був застосований для обчислення конкретної раніше призначеної пенсії. Позивач наголошує, що коефіцієнти збільшення показника середньої заробітної плати для проведення індексації були визначені Кабінетом Міністрів України у розмірі 1,197 з 01.03.2023 року, 1,0796 з 01.03.2024 року, 1,115 з 01.03.2025 року та 1,121 з 01.03.2026 року. Відтак, на думку позивача, зазначені коефіцієнти повинні були послідовно застосовуватися до показника середньої заробітної плати за 2019-2021 роки у розмірі 10 846,37 грн, який був використаний саме при призначенні її пенсії. На підтвердження своєї правової позиції позивач посилається на висновки Верховного Суду у складі Судової палати з розгляду справ щодо захисту соціальних прав Касаційного адміністративного суду, викладені у постанові від 16.04.2025 року у справі №200/5836/24, відповідно до яких при проведенні щорічної індексації пенсій, призначених у 2020-2023 роках згідно із Законом №1058-IV, збільшенню підлягає показник середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески та який враховувався для обчислення конкретної пенсії. Позивач також посилається на постанови Верховного Суду від 27.08.2025 року у справі №620/10160/24, від 16.09.2025 року у справі №580/6401/24, від 03.10.2025 року у справі №560/10923/24 та від 22.12.2025 року у справі №160/27283/24. За розрахунком позивача, внаслідок послідовного застосування відповідних коефіцієнтів показник середньої заробітної плати мав становити: у 2023 році - 12 983,10 грн (10 846,37 грн Ч 1,197); у 2024 році - 14 016,55 грн (12 983,10 грн Ч 1,0796); у 2025 році 15 628,45 грн (14 016,55 грн Ч 1,115); у 2026 році - 17 519,49 грн (15 628,45 грн Ч 1,121). Таким чином, станом на 01.03.2026 року для обчислення пенсії, за твердженням позивача, мав застосовуватися показник 17 519,49 грн, а не 12 037,37 грн, фактично застосований відповідачем. З огляду на викладене позивач вважає, що не проведення відповідачем індексації пенсії шляхом послідовного збільшення показника середньої заробітної плати у розмірі 10 846,37 грн на відповідні коефіцієнти порушує його право на належне пенсійне забезпечення, у зв`язку із чим просить визнати таку бездіяльність протиправною та зобов`язати відповідача провести з 23.03.2026 року відповідний перерахунок пенсії з виплатою недоотриманих сум.

20.05.2026 року ухвалою Луганського окружного адміністративного суду відкрито спрощене позовне провадження.

Рішенням Вищої ради правосуддя від 21.05.2026 року №960/0/15-26 змінено із 1 червня 2026 року територіальну підсудність судових справ Луганського окружного адміністративного суду шляхом її передачі до Дніпропетровського окружного адміністративного суду.

29.05.2026 року від Головного управління Пенсійного фонду України в Луганській області до Луганського окружного адміністративного суду надійшов відзив на позовну заяву, в якому відповідач заперечив проти задоволення позовних вимог у повному обсязі. В обґрунтування своєї правової позиції відповідач зазначив, що ОСОБА_1 перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Луганській області та з 27.07.2022 року отримує пенсію, призначену відповідно до пункту 1 частини другої статті 114 Закону України від 09.07.2003 року №1058-IV «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування». Для обчислення розміру пенсії позивача враховано заробітну плату за період з 01.07.2000 року по 31.12.2021 року за даними Реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування. Індивідуальний коефіцієнт заробітної плати становив 1,14053, середньомісячний заробіток для розрахунку пенсії - 12 370,61 грн. Пенсію призначено із застосуванням показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні за 2019-2021 роки у розмірі 10 846,37 грн. Відповідач послався на положення частини другої статті 42 Закону №1058-IV та Порядку проведення перерахунку пенсій відповідно до частини другої статті 42 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 20.02.2019 року №124, зазначивши, що відповідно до пункту 5 Порядку №124 базовим показником для проведення індексації є показник середньої заробітної плати станом на 01.10.2017 року за 2014-2016 роки у розмірі 3 764,40 грн, а кожний наступний перерахунок проводиться з урахуванням показника, збільшеного у попередніх роках. За твердженням відповідача, у результаті послідовного застосування встановлених Кабінетом Міністрів України коефіцієнтів показник середньої заробітної плати для проведення перерахунку становив: з 01.05.2020 року - 4 883,83 грн, з 01.03.2021 року - 5 426,60 грн, з 01.03.2022 року - 6 186,32 грн, з 01.03.2023 року - 7 405,03 грн, а з 01.03.2024 року - 7 994,47 грн. При цьому з 01.03.2023 року та з 01.03.2024 року позивачу, пенсія якого не підвищувалася відповідно до Порядку №124, встановлювалися щомісячні доплати у розмірі 100,00 грн. Відповідач наголосив, що показник середньої заробітної плати, застосований при призначенні пенсії позивачу у 2022 році, у розмірі 10 846,37 грн перевищував показники, визначені для проведення перерахунку пенсій з 01.03.2023 року у розмірі 7 405,03 грн та з 01.03.2024 року у розмірі 7 994,47 грн, а тому, на переконання відповідача, правові підстави для застосування до показника 10 846,37 грн коефіцієнтів 1,197 та 1,0796 були відсутні. Відповідач зазначив, що Порядок №124 передбачає застосування відповідних коефіцієнтів до показника середньої заробітної плати станом на 01.10.2017 року у розмірі 3 764,40 грн, а не до показника, з якого позивачу було призначено пенсію у 2022 році. Щодо перерахунку пенсії з 01.03.2025 року відповідач зазначив, що постановою Кабінету Міністрів України від 25.02.2025 року №209 встановлено коефіцієнт збільшення показника середньої заробітної плати у розмірі 1,115. Водночас відповідно до пункту 6 цієї постанови для пенсій, призначених у 2022 році та не підвищених згідно з пунктом 1 постанови, передбачено застосування коефіцієнта 1,046. У зв`язку із цим з 01.03.2025 року позивачу автоматизованим способом проведено перерахунок пенсії виду «Індексація заробітку», а показник середньої заробітної плати 10 846,37 грн збільшено на коефіцієнт 1,046 до 11 345,30 грн. З урахуванням індивідуального коефіцієнта заробітної плати 1,14053 середньомісячний заробіток для розрахунку пенсії визначено у розмірі 12 939,66 грн. Також відповідач зазначив, що з 01.03.2026 року на підставі постанови Кабінету Міністрів України від 25.02.2026 року №236 позивачу автоматизованим способом проведено черговий перерахунок пенсії виду «Індексація заробітку». Відповідно до пункту 6 постанови №236 до пенсій, призначених із застосуванням показника середньої заробітної плати за 2022 рік, застосовано коефіцієнт 1,061. Унаслідок цього показник заробітної плати визначено у розмірі 12 037,37 грн (10 846,37 грн Ч 1,046 Ч 1,061), а з урахуванням індивідуального коефіцієнта заробітної плати 1,14053 середньомісячний заробіток для розрахунку пенсії становить 13 728,98 грн. Розмір пенсії позивача з 01.03.2026 року становить 5 481,86 грн. Щодо посилання позивача на постанову Верховного Суду у складі Судової палати з розгляду справ щодо захисту соціальних прав Касаційного адміністративного суду від 16.04.2025 року у справі №200/5836/24 відповідач зазначив, що на вказану постанову суддями Верховного Суду Берназюком Я.О., Чиркіним С.М. та Шарапою В.М. висловлено окрему думку, згідно з якою Закон №1058-IV закріплює механізм індексації пенсій, тоді як конкретні показники, розмір та порядок її проведення визначаються Кабінетом Міністрів України. У зв`язку із цим відповідач просив суд врахувати зазначену окрему думку при вирішенні спору. Крім того, відповідач зазначив, що вирішення питання щодо призначення та перерахунку пенсії належить до компетенції органів Пенсійного фонду України, а адміністративний суд, здійснюючи перевірку рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, не повинен підміняти відповідний державний орган та перебирати на себе повноваження, віднесені законом до його компетенції. З огляду на викладене Головне управління Пенсійного фонду України в Луганській області просило відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі та розглянути справу без участі його представника.

07.07.2026 року матеріали справи №360/1068/26 надійшли до Дніпропетровського окружного адміністративного суду.

За відомостями з витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 07.07.2026 року, зазначена вище справа була розподілена та 08.07.2026 року передана судді Пруднику С.В.

13.07.2026 року ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду прийнято до свого провадження означену позовну заяву та призначено справу до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.

Відповідач не скористався своїм правом щодо подання відзиву на позовну заяву до Дніпропетровського окружного адміністративного суду, заяв/клопотань суду не направлено, а відтак враховуючи положення частини шостої статті 162 Кодексу адміністративного судочинства України суд вирішує справу за наявними матеріалами у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин.

05.10.2026 року ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду продовжено строк розгляду даної справи на 30 днів.

Вивчивши та дослідивши всі матеріали справи та надані докази, а також проаналізувавши зміст норм матеріального права, що регулюють спірні правовідносини, з`ясувавши всі обставини справи, оцінивши докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні, суд дійшов наступних висновків.

Судом установлено, матеріалами справи підтверджено, що позивач, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Луганській області та з 27.07.2022 року отримує пенсію за віком на пільгових умовах за Списком №1, призначену відповідно до пункту 1 частини другої статті 114 Закону України від 09.07.2003 року №1058-IV «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».

З матеріалів пенсійної справи вбачається, що при призначенні пенсії позивачу застосовано показник середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, за три календарні роки, що передували року звернення за призначенням пенсії, а саме за 2019, 2020 та 2021 роки, у розмірі 10 846,37 грн.

Відповідно до наявної у матеріалах справи форми РС-право від 18.03.2026 року алгоритм розрахунку пенсії позивача визначено як «Пенсія за віком (ЗУ №1058)», а вид індивідуального перерахунку - «Індексація заробітку». Зазначеною формою також зафіксовано періоди страхового стажу позивача, у тому числі періоди роботи за Списком №1.

Згідно з матеріалами пенсійної справи для обчислення розміру пенсії враховано заробітну плату позивача за даними Реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування. Індивідуальний коефіцієнт заробітної плати для обчислення пенсії становить 1,14053.

У березні 2026 року позивач, ознайомившись із матеріалами своєї пенсійної справи та алгоритмом розрахунку пенсії, встановив, що при проведенні індексації пенсії до показника середньої заробітної плати за 2019-2021 роки застосовано коефіцієнти збільшення 1,046 та 1,061.

У зв`язку із цим 23.03.2026 року позивач звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України в Луганській області із заявою про проведення перерахунку пенсії шляхом здійснення її індексації із застосуванням до показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні за 2019, 2020 та 2021 роки у розмірі 10 846,37 грн коефіцієнтів збільшення 1,197 за 2023 рік, 1,0796 за 2024 рік, 1,115 за 2025 рік та 1,121 за 2026 рік.

За результатами розгляду зазначеного звернення Головним управлінням Пенсійного фонду України в Луганській області надано відповідь від 06.05.2026 року №8369/7270/В-02/8-1200/26, якою повідомлено про відсутність підстав для проведення перерахунку пенсії у запропонований позивачем спосіб.

У вказаній відповіді пенсійний орган зазначив, що позивач перебуває на обліку та з 27.07.2022 року отримує пенсію за віком на пільгових умовах за Списком №1, при обчисленні якої застосовано показник середньої заробітної плати за 20192021 роки у розмірі 10 846,37 грн.

Під час проведення перерахунків відповідно до постанов Кабінету Міністрів України №168 та №185 індексація зазначеного показника не проводилася, оскільки показник 10 846,37 грн, застосований при призначенні пенсії позивачу, перевищував показники середньої заробітної плати, визначені для проведення перерахунку пенсій: з 01.03.2023 року - 7 405,03 грн, а з 01.03.2024 року - 7 994,47 грн. Водночас з 01.03.2023 року та з 01.03.2024 року позивачу встановлювалися щомісячні доплати до пенсії у розмірі 100,00 грн.

З 01.03.2025 року пенсійним органом автоматизованим способом проведено перерахунок пенсії позивача (індексацію заробітної плати) відповідно до підпункту 6 пункту 2 постанови Кабінету Міністрів України №209 із застосуванням до показника 10 846,37 грн коефіцієнта збільшення 1,046.

У подальшому, з 01.03.2026 року, відповідачем проведено черговий перерахунок пенсії (індексацію заробітної плати) відповідно до підпункту 6 пункту 2 постанови Кабінету Міністрів України №236 із застосуванням коефіцієнта 1,061. Унаслідок послідовного застосування коефіцієнтів 1,046 та 1,061 показник середньої заробітної плати, використаний для подальшого обчислення пенсії, становив 12 037,37 грн (10 846,37 грн Ч 1,046 Ч 1,061).

Заробітну плату для розрахунку пенсії враховано за даними персоніфікованого обліку, при цьому середньомісячний заробіток для обчислення пенсії з 01.03.2026 року визначено у розмірі 13 728,98 грн, виходячи із показника 12 037,37 грн та індивідуального коефіцієнта заробітної плати 1,14053.

Відповідно до розрахунку пенсії з 01.03.2026 року її загальний розмір становить 5 481,86 грн, з яких: 5 274,26 грн - розмір пенсії, визначений відповідно до статті 27 Закону №1058-IV, виходячи із середньомісячного заробітку 13 728,98 грн та коефіцієнта страхового стажу 0,38417; 207,60 грн - доплата за 8 років понаднормового стажу.

Таким чином, матеріалами справи підтверджено, що спір між сторонами виник саме щодо порядку визначення показника середньої заробітної плати, який підлягає збільшенню під час щорічної індексації пенсії позивача, та, відповідно, щодо можливості застосування безпосередньо до показника 10 846,37 грн, використаного при призначенні пенсії у 2022 році, коефіцієнтів збільшення 1,197, 1,0796, 1,115 та 1,121.

Позивач, вважаючи порушеними його права на належне пенсійне забезпечення внаслідок не проведення індексації пенсії у визначений ним спосіб та не погоджуючись із відмовою відповідача у проведенні відповідного перерахунку, звернувся з цим позовом до суду.

Надаючи оцінку заявленим позовним вимогам, суд зазначає наступне.

Відповідно до статті 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає, зокрема, право на забезпечення їх у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Правовідносини, що виникають між суб`єктами системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, принципи, засади і механізми її функціонування, призначення, перерахунку та виплати пенсій визначає Закон України від 09.07.2003 року №1058-IV «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» (далі Закон №1058-IV).

Згідно з частиною першою статті 27 Закону №1058-IV розмір пенсії за віком визначається за формулою, одним із ключових елементів якої є заробітна плата (дохід) застрахованої особи, визначена відповідно до статті 40 цього Закону.

За змістом частини другої статті 40 Закону №1058-IV заробітна плата (дохід) для обчислення пенсії визначається з урахуванням середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, та індивідуального коефіцієнта заробітної плати застрахованої особи.

У цій справі сторонами не заперечується та матеріалами пенсійної справи підтверджується, що пенсію позивачу призначено з 27.07.2022 року, а при її обчисленні застосовано показник середньої заробітної плати (доходу) в Україні за 2019, 2020 та 2021 роки у розмірі 10 846,37 грн.

Отже, саме показник 10 846,37 грн є тим показником середньої заробітної плати (доходу) в Україні, який фактично враховувався для обчислення пенсії позивача при її призначенні.

Визначальним для вирішення цього спору є зміст частини другої статті 42 Закону №1058-IV.

Відповідно до частини другої статті 42 Закону №1058-IV для забезпечення індексації пенсії щороку з 1 березня проводиться перерахунок раніше призначених пенсій шляхом збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, та який враховується для обчислення пенсії.

Показник середньої заробітної плати (доходу) в Україні, який застосовується для обчислення пенсії, щороку збільшується на коефіцієнт, що відповідає 50 відсоткам показника зростання споживчих цін за попередній рік та 50 відсоткам показника зростання середньої заробітної плати (доходу) в Україні за відповідні періоди.

Таким чином, безпосередньо Законом №1058-IV об`єктом щорічного збільшення визначено не абстрактний чи єдиний для всіх пенсіонерів показник середньої заробітної плати, а саме той показник, який враховується для обчислення відповідної пенсії.

Аналогічне питання щодо співвідношення частини другої статті 42 Закону №1058-IV та пункту 5 Порядку проведення перерахунку пенсій, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 20.02.2019 року №124 (далі Порядок №124), було предметом розгляду Верховного Суду у складі Судової палати з розгляду справ щодо захисту соціальних прав у постанові від 16.04.2025 року у справі №200/5836/24.

У зазначеній постанові Судова палата Верховного Суду звернула увагу, що Закон №1058-IV запровадив механізм щорічної індексації через збільшення показника середньої заробітної плати, який фактично враховувався для обчислення пенсії, тоді як пункт 5 Порядку №124 передбачає використання показника середньої заробітної плати станом на 01.10.2017 року. Верховний Суд констатував неузгодженість такого підзаконного регулювання з частиною другою статті 42 Закону №1058-IV.

Верховний Суд у цій справі сформулював висновок, відповідно до якого застосування при проведенні індексації пенсій, починаючи з 2020 року, положень пункту 5 Порядку №124 усупереч частині другій статті 42 Закону №1058-IV є протиправним, а абзаци перший та другий пункту 5 Порядку №124 повинні застосовуватися лише у відповідності із законом, тобто під час проведення індексації має застосовуватися показник середньої заробітної плати (доходу) в Україні, який враховувався для обчислення конкретної пенсії.

Суд ураховує зазначений правовий висновок відповідно до частини п`ятої статті 242 КАС України.

При цьому правовідносини у справі №200/5836/24 є релевантними до спірних правовідносин у справі, що розглядається. Зокрема, у справі №200/5836/24 пенсійний орган також обґрунтовував відмову тим, що показник середньої заробітної плати, фактично застосований при призначенні пенсії, був вищим за показник, отриманий шляхом індексації базового показника, визначеного Порядком №124. Верховний Суд таке обґрунтування не визнав достатньою підставою для незастосування механізму частини другої статті 42 Закону №1058-IV.

Наведений підхід надалі застосовувався Верховним Судом, зокрема, у постанові від 16.09.2025 року у справі №580/6401/24, в якій було зобов`язано пенсійний орган здійснити індексацію пенсії із застосуванням коефіцієнтів 1,197 та 1,0796 саме до показника середньої заробітної плати за 2019-2021 роки, який враховувався для обчислення пенсії.

Так само у постанові від 03.10.2025 року у справі №560/10923/24 Верховний Суд визнав протиправними дії органу Пенсійного фонду щодо відмови у проведенні індексації та зобов`язав провести її шляхом послідовного збільшення показника середньої заробітної плати, фактично врахованого для обчислення пенсії, на встановлені відповідними постановами Кабінету Міністрів України коефіцієнти.

Особливо релевантною до цієї справи є постанова Верховного Суду від 22.12.2025 року у справі №160/27283/24, оскільки спір у ній також стосувався пенсії, при обчисленні якої застосовано показник середньої заробітної плати саме за 2019-2021 роки, та необхідності застосування до цього показника коефіцієнтів 1,197 та 1,0796. Верховний Суд підтримав підхід щодо проведення індексації фактично застосованого при обчисленні пенсії показника.

Водночас посилання позивача на постанову Верховного Суду від 27.08.2025 року у справі №620/10160/24 суд оцінює з урахуванням конкретного предмета спору в тій справі, який мав свої фактичні особливості, однак Верховний Суд і в ній виходив із необхідності врахування відповідних коефіцієнтів індексації при перерахунку пенсії.

Отже, сформована Верховним Судом практика підтверджує, що при застосуванні частини другої статті 42 Закону №1058-IV визначальним є показник середньої заробітної плати, фактично врахований при обчисленні конкретної пенсії, а підзаконний нормативно-правовий акт не може звужувати встановлений законом механізм індексації.

Суд також зазначає, що відповідно до частини третьої статті 7 КАС України у разі невідповідності правового акта Конституції України, закону України, міжнародному договору, згода на обов`язковість якого надана Верховною Радою України, або іншому правовому акту суд застосовує правовий акт, який має вищу юридичну силу.

Відтак, у разі колізії між положеннями частини другої статті 42 Закону №1058-IV та пункту 5 Порядку №124 пріоритетному застосуванню підлягають саме положення Закону №1058-IV.

З огляду на викладене суд відхиляє доводи відповідача про те, що для індексації пенсії позивача належало використовувати виключно показник середньої заробітної плати за 20142016 роки у розмірі 3 764,40 грн із його подальшим збільшенням відповідно до Порядку №124.

Та обставина, що показник 10 846,37 грн, застосований при призначенні пенсії позивачу, перевищував розраховані відповідачем на підставі Порядку №124 показники 7 405,03 грн станом на 01.03.2023 року та 7 994,47 грн станом на 01.03.2024 року, сама по собі не усуває передбаченого частиною другою статті 42 Закону №1058-IV права на щорічну індексацію показника, який фактично враховується для обчислення пенсії.

Матеріалами справи підтверджується, що саме з цієї підстави відповідач не проводив у 2023 та 2024 роках збільшення показника 10 846,37 грн, натомість встановлював позивачу щомісячні доплати по 100,00 грн.

Однак установлення таких доплат не є тотожним проведенню передбаченої частиною другою статті 42 Закону №1058-IV індексації показника середньої заробітної плати, оскільки правовий наслідок щорічного збільшення такого показника полягає не лише у збільшенні пенсії в конкретному році, а й у формуванні збільшеного показника, який підлягає врахуванню при наступних перерахунках.

Саме тому щорічність і послідовність індексації мають істотне значення. Непроведення належного збільшення показника в одному році впливає на розрахункову базу для наступного перерахунку.

Щодо індексації у 2023 році, суд зазначає, що пунктом 1 постанови Кабінету Міністрів України від 24.02.2023 року №168 установлено проведення з 01.03.2023 року перерахунку пенсій із застосуванням коефіцієнта збільшення 1,197.

Щодо індексації у 2024 році, постановою Кабінету Міністрів України №185 для відповідного перерахунку встановлено коефіцієнт збільшення 1,0796. Застосування цього коефіцієнта в межах механізму частини другої статті 42 Закону №1058-IV також підтверджено практикою Верховного Суду.

Відтак показник 10 846,37 грн, який був використаний при призначенні пенсії позивача, підлягав послідовному збільшенню: у 2023 році - на коефіцієнт 1,197, а у 2024 році - на коефіцієнт 1,0796.

Щодо 2025 року, постановою Кабінету Міністрів України від 25.02.2025 року №209 встановлено коефіцієнт збільшення 1,115.

Відповідач натомість застосував до пенсії позивача спеціальний коефіцієнт 1,046, виходячи з року призначення пенсії, унаслідок чого показник 10 846,37 грн було збільшено лише до 11 345,30 грн.

Однак, зважаючи на наведений вище висновок Верховного Суду щодо змісту частини другої статті 42 Закону №1058-IV, суд доходить висновку, що визначальним для проведення індексації є не формальне віднесення пенсії до певного року її призначення, а необхідність забезпечення щорічного збільшення показника середньої заробітної плати, який фактично використовується для обчислення пенсії.

Аналогічний підхід підлягає застосуванню і щодо перерахунку з 01.03.2026 року, для якого постановою Кабінету Міністрів України від 25.02.2026 року №236 установлено коефіцієнт збільшення 1,121.

З матеріалів справи вбачається, що відповідач фактично застосував коефіцієнти 1,046 та 1,061, унаслідок чого станом на 01.03.2026 року визначив показник середньої заробітної плати у розмірі 12 037,37 грн (10 846,37 грн Ч 1,046 Ч 1,061).

При цьому середньомісячний заробіток для обчислення пенсії визначено у розмірі 13 728,98 грн, а загальний розмір пенсії з 01.03.2026 року 5 481,86 грн.

Такий механізм не забезпечив послідовного збільшення того показника середньої заробітної плати, який був фактично врахований при первинному обчисленні пенсії позивача, на загальні коефіцієнти індексації, визначені для відповідних років.

За наведених обставин суд погоджується з доводами позивача про те, що показник середньої заробітної плати у розмірі 10 846,37 грн повинен бути послідовно збільшений на коефіцієнти 1,197, 1,0796, 1,115 та 1,121.

Водночас суд зауважує, що проведення такого перерахунку має здійснюватися з урахуванням уже проведених відповідачем виплат та сум пенсії, фактично отриманих позивачем, оскільки метою судового захисту є відновлення порушеного права, а не подвійне отримання одних і тих самих складових пенсійної виплати.

Щодо доводів відповідача про окрему думку суддів Верховного Суду у справі №200/5836/24 суд зазначає, що окрема думка є передбаченою процесуальним законом формою викладення суддею власної позиції щодо вирішення справи, однак вона не змінює змісту постанови Верховного Суду та не є правовим висновком Верховного Суду, який підлягає врахуванню судами відповідно до частини п`ятої статті 242 КАС України.

Отже, наявність окремої думки частини суддів не усуває обов`язку суду врахувати правову позицію, сформульовану Судовою палатою з розгляду справ щодо захисту соціальних прав у постанові від 16.04.2025 року у справі №200/5836/24, яка надалі була застосована Верховним Судом і в інших справах із подібними правовідносинами.

Не заслуговують на увагу й посилання відповідача на дискреційні повноваження органу Пенсійного фонду України.

У спірних правовідносинах предметом судового контролю є не визначення судом на власний розсуд умов пенсійного забезпечення позивача, а перевірка дотримання відповідачем установленого законом механізму індексації пенсії. У разі встановлення порушення суд вправі обрати такий спосіб захисту, який забезпечить реальне поновлення порушеного права та не вимагатиме від особи повторного звернення до суду.

При цьому у відповідача відсутня свобода розсуду щодо того, застосовувати чи не застосовувати приписи частини другої статті 42 Закону №1058-IV, оскільки за наявності визначених законом умов проведення перерахунку є його обов`язком.

Суд також ураховує, що позивач 23.03.2026 року звернувся до відповідача із заявою про проведення належної індексації із застосуванням коефіцієнтів 1,197, 1,0796, 1,115 та 1,121, однак листом від 06.05.2026 року у проведенні такого перерахунку було відмовлено.

Оскільки позивач у межах цієї справи просить провести перерахунок саме з 23.03.2026 року, тобто з дати звернення до відповідача із відповідною заявою, суд, діючи в межах заявлених позовних вимог відповідно до частини другої статті 9 КАС України, вважає належним способом захисту порушеного права зобов`язання відповідача провести відповідний перерахунок з цієї дати.

Таким чином, установлені судом обставини у їх сукупності свідчать про те, що Головним управлінням Пенсійного фонду України в Луганській області при проведенні індексації пенсії позивача не було забезпечено належного застосування частини другої статті 42 Закону №1058-IV, оскільки відповідач не здійснив послідовного збільшення показника середньої заробітної плати за 2019-2021 роки у розмірі 10 846,37 грн, який фактично був застосований при призначенні пенсії позивачу, на встановлені для відповідних років коефіцієнти 1,197, 1,0796, 1,115 та 1,121.

Відповідно до частини другої статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно частини 1 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Відповідно до частин 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Відповідно до ч. 2 ст. 73 КАС України, предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Частиною 1 статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що, доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Згідно зі ст. 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Отже, суд приходить до висновку про задоволення позовних вимог.

Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат, суд виходить з наступного.

Згідно з частиною першою статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Як вбачається з матеріалів справи, позивачем при зверненні до суду понесені судові витрати, пов`язані зі сплатою судового збору за подання позовної заяви до суду в розмірі 1064,96 грн.

Отже, сплачений позивачем судовий збір за подачу позовної заяви до суду в сумі 1064,96 грн. підлягає стягненню з Головного управління Пенсійного фонду України в Луганській області за рахунок бюджетних асигнувань.

Керуючись ст. ст. 2, 77, 78, 139, 242-243, 245-246, 258, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позовну заяву ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Луганській області про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії задовольнити.

Визнати протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в Луганській області щодо не проведення індексації пенсії ОСОБА_1 із застосуванням коефіцієнтів збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні за 2019, 2020, 2021 в розмірі 10846 грн. 37 коп., з якої сплачено страхові внески, та який враховується для обчислення пенсії, у розмірі 1,197, 1,0796, 1,115 та 1,121.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Луганській області провести, починаючи з 23.03.2026 перерахунок (індексацію) пенсії ОСОБА_1 відповідно до частини другої статті 42 Закону України Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування шляхом послідовного збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні за 2019, 2020, 2021 в розмірі 10846 грн. 37 коп., з якої сплачено страхові внески, та який враховується для обчислення пенсії, на коефіцієнт збільшення у розмірі 1,197 відповідно до пункту 1 постанови Кабінету Міністрів України від 24.02.2023 № 168 Про індексацію пенсійних і страхових виплат та додаткових заходів щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2023 році, на коефіцієнт у розмірі 1,0796 відповідно до пункту 1 постанови Кабінету Міністрів України від 24.02.2024 № 185 Про індексацію пенсійних і страхових виплат та додаткових заходів щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2024 році, на коефіцієнт у розмірі 1,115 відповідно до пункту 1 постанови Кабінету Міністрів України від 25.02.2025 № 209 Про індексацію пенсійних і страхових виплат та додаткові заходи щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2025 році та на коефіцієнт збільшення у розмірі 1,121 відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 25.02.2026 № 236 Про індексацію пенсійних і страхових виплат та додаткові заходи щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2026 році (з урахуванням 1,197, 1,0796, 1,115) та у зв`язку з цим провести виплату недоотриманих сум пенсії.

Стягнути на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Луганській області (код ЄДРПОУ 21782461) документально підтверджені судові витрати, пов`язані зі сплатою судового збору у розмірі 1064,96 грн. (одна тисяча шістдесят чотири гривні 96 копійок).

Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя С. В. Прудник