Рішення № 140311769, 05.10.2026, Дарницький районний суд міста Києва

ДАРНИЦЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.КИЄВАсправа № 753/12148/26

провадження № 2/753/12006/26

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 жовтня 2026 року Дарницький районний суд міста Києва у складі:

головуючої судді Шаповалової К.В.,

за участю секретаря судового засідання Давидюк В.О.

представника позивача Груби Д.І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду за адресою: м. Київ, вул. О. Кошиця, 5а в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Акціонерного товариства "Закритий недиверсифікований венчурний корпоративний інвестиційний фонд "Атлон", третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору - Товариство з обмеженою відповідальністю "Компанія з управління активами "Портофін", про стягнення інфляційних втрат та 3% річних,

ВСТАНОВИВ:

29 травня 2026 року до Дарницького районного суду міста Києва надійшла позовна заява ОСОБА_1 до АТ "Закритий недиверсифікований венчурний корпоративний інвестиційний фонд "Атлон" про стягнення інфляційних втрат та 3% річних.

В обгрунтування позовної заяви позивач зазначив наступне. 16 червня 2021 року між ОСОБА_1 та АТ «Закритий недиверсифікований венчурний корпоративний інвестиційний фонд «Атлон», від імені, в інтересах та за рахунок якого діяло ТОВ «Компанія з управління активами «Портофін» було укладено Інвестиційний договір № ОДВ/08-КВ/044. Відповідно до пункту 2.1 Інвестиційного договору предметом цього договору є інвестиційна участь інвестора в будівництві об`єкта. Пунктом 1.1. Інвестиційного договору визначено, що Об`єкт - житлово-рекреаційний житловий комплекс за будівельною адресою: АДРЕСА_2, будівництво якого здійснюється на земельних ділянках площею 6,1960 га з кадастровим номером 8000000000:90:305:0002 та площею 23,7160 га з кадастровим номером 8000000000:90:305:0001 на підставі дозволу на виконання будівельних робіт ІУ 113192210997. Відповідно до умов вказаного інвестиційного договору інвестор сплатив на користь Фонду грошові кошти в загальному розмірі 2 597 903, 96 грн. З огляду на те, що будівництво не було завершено в обумовлений договором строк, 01 грудня 2023 року позивач звернувся до відповідача через третю особу, як уповноважену відповідачем особу, яка діє за рахунок, від імені та в інтересах відповідача, із заявою про повернення грошових коштів у зв`язку із розірванням вказаного інвестиційного договору № ОДВ/08-КВ/044, повідомивши банківські реквізити для зарахування грошових коштів, яка була проігнорована. 05 серпня 2025 року Дарницький районний суд м. Києва ухвалив рішення у справі № 753/3850/25, яким стягнув з АТ «Закритий недиверсифікований венчурний корпоративний інвестиційний фонд «Атлон» на користь ОСОБА_1 грошові кошти в сумі 2 578 975, 15 грн. Від дня ухвалення вказаного рішення суду Фондом на користь інвестора в різний час було виплачено вказану заборгованість частинами не дивлячись на численні вимоги позивача виплатити її одразу та в повному обсязі. Остаточно заборгованість була погашена лише 22 травня 2026 року. Наразі позивач просить суд стягнути із відповідача інфляційні втрати у зв`язку із несвоєчасним виконанням рішення суду у розмірі 191 524, 93 грн та 3% річних у розмірі 63 176,83 грн, що загалом складає 254 701,76 грн. Окрім того, позивач просить суд стягнути із відповідача суму сплаченого судового збору та витрати понесені позивачем на правову допомогу.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 02 червня 2026 року цивільну справу № 753/12148/26 передано судді Шаповаловій К.В.

Ухвалою суду від 10 червня 2026 року було відкрито провадження у справі та вирішено проводити розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження з проведенням судового засідання на 12 серпня 2026 року на 11:30 год. Окрім того, вказаною ухвалою суду до участі у справі, як третю особу, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору було залучено Товариство з обмеженою відповідальністю "Компанія з управління активами "Портофін".

06 серпня 2026 року до суду від представника позивача надійшла заява про збільшення позовних вимог, відповідно до якої вбачається, що позивач просить суд стягнути із відповідача інфляційні втрати у зв`язку із несвоєчасним виконанням рішення суду у розмірі 195 753,81 грн та 3% річних у розмірі 63 176,83 грн, що загалом складає 258 930,64 грн

Ухвалою суду від 12 серпня 2026 року заяву про збільшення позовних вимог було прийнято до розгляду. Судове засідання було відкладено на 23 вересня 2026 року на 12:30 год.

16 вересня 2026 року до суду від представника позивача надійшло клопотання про стягнення із відповідача на користь позивача судових витрат у розмірі 70 380,00 грн.

У судове засідання призначене на 23 вересня 2026 року у режимі відеоконферензв`язку з`явився представник позивача, представники відповідача та третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору до суду не з`явилися, про час, дату та місце розгляду справи були повідомлені належним чином, про що свідчать довідки про доставку листа до електронного кабінету учасника справи.

Враховуючи належне та своєчасне повідомлення учасників справи про день та час судового засідання, зважаючи на третю поспіль неявку представників відповідача та третьої особи до суду, з огляду на думку представника позивача, суд вважає за можливе провести розгляд справи за відсутності осіб, які не з`явились.

Представником позивача були у повному обсязі були підтримані позовні вимоги про стягнення із відповідача 258 930,64 грн (із врахуванням заяви про збільшення позовних вимог), а також підтримана заява про стягнення із відповідача на користь позивача судових витрат у розмірі 70 380,00 грн.

У відповідності до частини восьмої статті 279 ЦПК України при розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, а у випадку розгляду справи з повідомленням (викликом) учасників справи - також заслуховує їх усні пояснення та показання свідків. Судові дебати не проводяться.

Положеннями статті 174 ЦПК України закріплено, що при розгляді справи судом у порядку позовного провадження учасники справи викладають письмово свої вимоги, заперечення, аргументи, пояснення та міркування щодо предмета спору виключно у заявах по суті справи, визначених цим Кодексом. Заявами по суті справи є: позовна заява; відзив на позовну заяву (відзив); відповідь на відзив; заперечення; пояснення третьої особи щодо позову або відзиву. Подання заяв по суті справи є правом учасників справи.

У відповідності до статей 174, 178 ЦПК України відповідач не скористався своїм процесуальним правом та не направив суду відзив на позовну заяву, із викладенням заперечень проти позову.

Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, не подала до суду пояснень стосовно позову.

Суд, проаналізувавши обставини справи у їх сукупності, заслухавши позицію представника позивача, дослідивши додані до позовної заяви докази, доходить наступного висновку.

Судом встановлено, що 16 червня 2021 року між ОСОБА_1 та АТ «Закритий недиверсифікований венчурний корпоративний інвестиційний фонд «Атлон», від імені, в інтересах та за рахунок якого діяло ТОВ «Компанія з управління активами «Портофін» було укладено Інвестиційний договір № ОДВ/08-КВ/044.

Відповідно до пункту 2.1 Інвестиційного договору предметом цього договору є інвестиційна участь інвестора в будівництві об`єкта.

Пунктом 1.1. Інвестиційного договору визначено, що Об`єкт - житлово-рекреаційний житловий комплекс за будівельною адресою: АДРЕСА_2, будівництво якого здійснюється на земельних ділянках площею 6,1960 га з кадастровим номером 8000000000:90:305:0002 та площею 23,7160 га з кадастровим номером 8000000000:90:305:0001 на підставі дозволу на виконання будівельних робіт ІУ 113192210997.

Позивач зазначає, що відповідно до умов вказаного інвестиційного договору інвестор сплатив на користь Фонду грошові кошти в загальному розмірі 2 597 903, 96 грн.

Окрім того, позивач вказує, що 01 грудня 2023 року він звернувся до відповідача через третю особу, як уповноважену відповідачем особу, яка діє за рахунок, від імені та в інтересах відповідача, із заявою про повернення грошових коштів у зв`язку із розірванням вказаного інвестиційного договору № ОДВ/08-КВ/044, повідомивши банківські реквізити для зарахування грошових коштів, яка була проігнорована.

У лютому 2025 року позивач подав до суду позовну заяву про стягнення із АТ «Закритий недиверсифікований венчурний корпоративний інвестиційний фонд «Атлон» грошових коштів.

05 серпня 2025 року Дарницький районний суд м. Києва ухвалив рішення у справі № 753/3850/25, яким стягнув з АТ «Закритий недиверсифікований венчурний корпоративний інвестиційний фонд «Атлон» на користь ОСОБА_1 грошові кошти в сумі 2 578 975, 15 грн, з яких: сума основного боргу - 2 338 113,56 грн, 3% річних у розмірі 37 592,54 грн, інфляційні втрати у розмірі 203 269, 05 грн.

Позивач зазначив, що від дня ухвалення вказаного рішення суду Фондом на користь інвестора в різний час було виплачено вказану заборгованість частинами, не дивлячись на численні вимоги позивача виплатити її одразу та в повному обсязі.

Так позивачем було отримано наступні виплати від відповідача:

1. 15 вересня 2025 року в розмірі 400 000 грн.

2. 23 жовтня 2025 року в розмірі 400 000 грн.

3. 28 листопада 2025 року в розмірі 400 000 грн.

4. 07 січня 2026 року в розмірі 200 000 грн.

5. 15 січня 2026 року в розмірі 200 000 грн.

6. 10 лютого 2026 року в розмірі 400 000 грн.

7. 02 квітня 2026 року в розмірі 200 000 грн.

8. 07 травня 2026 в розмірі 200 000 грн.

9. 22 травня 2026 в розмірі 211 087,15 грн.

Отже, остаточно заборгованість була погашена лише 22 травня 2026 року.

Вказані обставини не спростовувались та не заперечувались відповідачем у справі.

Факт сплати відповідачу коштів та дати їх перерахування на рахунок позивача підтверджуються виписками з банківського рахунку позивача, які містяться у матеріалах справи.

Із врахуванням таких обставин, позивач звернувся до суду із позовом про стягнення інфляційних втрат за час прострочення виконання вищезгаданого рішення суду у розмірі, що із врахуванням заяви про збільшення позовних вимог складає 258 930,64, з яких: інфляційні втрати - 195 753,81 грн, 3% річних - 63 176,83 грн.

Згідно пунктом першим частини другої статті 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до положень статей 524, 533-535 і 625 ЦК України, грошовим є зобов`язання, виражене у грошових одиницях (національній валюті України чи у грошовому еквіваленті зобов`язання, вираженого в іноземній валюті), що передбачає обов`язок боржника сплатити гроші на користь кредитора, який має право вимагати від боржника виконання цього обов`язку.

Грошовим є будь-яке зобов`язання, в якому праву кредитора вимагати від боржника сплати коштів кореспондує обов`язок боржника з такої сплати.

Зазначений висновок суду узгоджується з позицією Великої Палати Верховного Суду, висловленою у постанові від 11 квітня 2018 року у справі № 14-68цс18 (№ 758/1303/15-ц).

Згідно зі статті 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін) (ст. 530 ЦК України).

Згідно із частиною першою статті 598 ЦК України зобов`язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.

Відповідно до статті 599 ЦК України зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Згідно до статті 611 ЦК України, у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Відповідно до частиною другою статті 615 ЦК України одностороння відмова від зобов`язання не звільняє винну сторону від відповідальності за порушення зобов`язання.

Зокрема, статтею 625 ЦК України врегульовано правові наслідки порушення грошового зобов`язання, які мають особливості. Так, відповідно до наведеної норми боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3 % річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Стаття 625 ЦК України розміщена у розділі І «Загальні положення про зобов`язання» книги 5 ЦК України. Відтак, приписи розділу І книги 5 ЦК України поширюються як на договірні зобов`язання (підрозділ 1 розділу III книги 5 ЦК України), так і на недоговірні (деліктні) зобов`язання (підрозділ 2 розділу III книги 5 ЦК України).

Таким чином, у статті 625 ЦК України визначені загальні правила відповідальності за порушення будь-якого грошового зобов`язання незалежно від підстав його виникнення (договір чи делікт). Тобто, приписи цієї статті поширюються на всі види грошових зобов`язань, якщо інше не передбачено договором або спеціальними нормами закону, який регулює, зокрема, окремі види зобов`язань.

Така правова позиція викладена в постанові Великої Палати Верховного Суду від 16.05.2018 у справі № 686/21962/15-ц.

Отже, положення статті 625 ЦК України передбачають, що зобов`язання можуть виникати безпосередньо з договорів та інших правочинів, передбачених законом, а також угод, які не передбачені законом, але йому не суперечать, а в окремих випадках встановлені актами цивільного законодавства цивільні права та обов`язки можуть виникати з деліктного зобов`язання та рішення суду.

За змістом наведеної норми закону нараховані на суму боргу інфляційні втрати входять до складу грошового зобов`язання і вважаються особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування ним утримуваними грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Правовий аналіз положень статей 526, 599, 611, 625 ЦК України дає підстави для висновку, що наявність судового рішення про стягнення суми боргу, яке боржник не виконав, не припиняє правовідносин сторін, не звільняє боржника від відповідальності за невиконання грошового зобов`язання та не позбавляє кредитора права на отримання сум, передбачених статтею 625 цього Кодексу, за увесь час прострочення. Зазначена позиція підтверджена у постановах Великої Палати Верховного Суду від 4 липня 2018 року у справі № 310/11534/13-ц, від 4 червня 2019 року у справі № 916/190/18.

ОСОБА_1 просить суд стягнути із відповідача інфляційні втрати, які виникли у зв`язку із невиконанням грошового зобов`язання за рішенням суду № 753/3850/25 від 05 серпня 2025 року, що утворилися у період з 26 лютого 2025 року (дата подачі до суду позову про стягнення коштів) по 22 травня 2026 року (дата остаточного погашення коштів) та складають 258 930, 64 грн, з яких: інфляційні втрати - 195 753,81 грн, 3% річних - 63 176,83 грн.

Суд перевіривши розрахунок інфляційних втрат та 3% річних від суми боргу доходить висновку що вони виконані за вірними формулами та такі розрахунки є правильними і беруться судом до уваги при ухваленні рішення, а відтак позивач має право на отримання інфляційної складової боргу від простроченої суми та 3% річних, що передбачено статтею 625 ЦК України.

Відповідно до частини першої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно із статтею 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Отже, зважаючи на викладене, повно та всебічно з`ясувавши обставини справи, оцінивши зібрані у справі докази, суд доходить до висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими та доведеними належними, допустимими та достатніми доказами у справі, тому вони підлягають задоволенню в загальному розмірі 258 930,64 грн.

Разом з тим представник позивач просив стягнути з відповідача витрати понесені позивачем на правничу допомогу у розмірі 70 380,00 грн.

Положеннями статті 59 Конституції України закріплено, що кожен має право на професійну правничу допомогу. Кожен є вільним у виборі захисника своїх прав.

Згідно зі статтею 15 ЦПК України учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді як вид правничої допомоги здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом. Безоплатна правнича допомога надається в порядку, встановленому законом, що регулює надання безоплатної правничої допомоги.

Однією з основних засад (принципів) цивільного судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (пункт 12 частини третьої статті 2 ЦПК України).

Відповідно до статті 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» договір про надання правової допомоги - це домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

Гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час (стаття 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність»).

Розмір гонорару визначається лише за погодженням адвоката з клієнтом, а суд не вправі втручатися у ці правовідносини.

Разом із тим чинне цивільно-процесуальне законодавство визначило критерії, які слід застосовувати при визначенні розміру витрат на правничу допомогу.

Відповідно до положень частини першої, пункту 1 частини третьої статті 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

За змістом статті 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Згідно з частиною третьою статті 137 ЦПК України для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Частиною восьмою статті 141 ЦПК України визначено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

На підтвердження понесення витрат на професійну правничу допомогу суду надано: копію договору № 30/01/25 про надання правничої допомоги від 30 січня 2025 року, який укладений між адвокатом Грубою Д.І. та ОСОБА_1 ; копію додаткових угод №2 та №3 до договору; копію акту виконаних робіт до договору.

Відповідно до положень додаткової угоди № 3 до договору вбачається, що адвокат зобов`язується здійснювати представництво та надавати інші види правничої допомоги клієнту під час розгляду у суді першої інстанції цивільної справи щодо стягнення грошових коштів (3% річних, інфляційних втрат тощо) з АТ "Закритий недиверсифікований венчурний корпоративний інвестиційний фонд "Атлон", у зв`язку із порушення грошових зобов`язань щодо повернення клієнту коштів, сплачених клієнтом за інвестиційним договором № ОДВ/08-К/044 від 16 червня 2021 року.

Сторони погодили, що за надання вищевизначеної правничої допомоги клієнт сплачує адвокату винагороду в загальному розмірі , що є еквівалентом 1500 доларів США.

В акті виконаних робіт відображений детальний опис робіт, наданих адвокатом, загальна вартість яких складає 70 380,00 грн.

Таким чином адвокатом було надано суду докази щодо понесених позивачем витрат на правничу допомогу в розмірі 70380,00 грн.

За змістом частини четвертої статті 137 ЦПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (наданих послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Відповідно до правової позиції Верховного Суду, наведеної у додатковій постанові від 05.09.2019 по справі № 826/841/17 (провадження № К/9901/5157/19), суд зобов`язаний оцінити рівень адвокатських витрат, за наявності заперечень іншої сторони, з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично та чи була їх сума обґрунтованою. Суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої постановлено рішення, всі її витрати на правничу допомогу, якщо, керуючись принципом справедливості як одного з основних елементів принципу верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, зважаючи на складність справи, якість підготовленого документа, витрачений адвокатом час тощо, є неспівмірними у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.

У додатковій постанові Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 по справі №755/9215/15-ц (провадження № 14-382цс19) вказано, що при визначенні суми відшкодування, суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи.

З урахуванням критеріїв співмірності складності справи та обсягу і складності виконаної адвокатом роботи, виходячи з конкретних обставин даної справи, зважаючи на кількість та тривалість судових засідань у справі, суд зауважує, що сума послуг за надання правничої допомоги у розмірі 70380,00 грн є завищеною.

Таким чином, враховуючи положення статті 141 ЦПК України, та зважаючи на підставу та предмет позову, зміст позовної заяви та докази, долучені до неї, виходячи з обсягу фактично наданих послуг, з огляду на те, що розгляд справи проводився у порядку спрощеного позовного провадження, зважаючи на те, що вказана категорія справ не є складною та не потребувала у професійного адвоката значної витрати часу для написання позовної заяви, враховуючи існуючу значну усталену судову практику за аналогічними спорами, суд вважає, що заявлені витрати представником позивача не відповідають критерію розумності, не співрозмірні із виконаною роботою, а їх відшкодування, за відсутності достатнього обґрунтування з огляду на обставини справи, матиме надмірний характер.

З огляду на зазначене у сукупності, суд дійшов висновку, щодо наявності підстав для часткового задоволення заяви представника позивача про стягнення правничої допомоги у розмірі 15000 грн.

На підставі положень статті 141 ЦПК України суд покладає на відповідача сплачений позивачем судовий збір.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 5, 12, 13, 76-81, 89, 141, 259, 263-265, 353-355 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

позовну заяву ОСОБА_1 до Акціонерного товариства "Закритий недиверсифікований венчурний корпоративний інвестиційний фонд "Атлон", третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору - Товариство з обмеженою відповідальністю "Компанія з управління активами "Портофін", про стягнення інфляційних втрат та 3% річних - задовольнити частково.

Стягнути з Акціонерного товариства "Закритий недиверсифікований венчурний корпоративний інвестиційний фонд "Атлон" на користь ОСОБА_1 3% річних та суму інфляційних втрат за невиконання грошового зобов`язання у розмірі 258 930,64 грн, суму сплаченого судового збору у розмірі 2071,45 грн та суму витрат понесених позивачем на правничу допомогу у розмірі 15000 грн.

В іншій частині вимог щодо стягнення витрат на правничу допомогу - відмовити.

Рішення суду може бути оскаржене до Київського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було проголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) судове рішення або якщо розгляд справи (вирішення питання) здійснювався без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 ;

Відповідач: Акціонерне товариство "Закритий недиверсифікований венчурний корпоративний інвестиційний фонд "Атлон", код ЄДРПОУ 40393232, юридична адреса: м. Київ, вул. Межова, 23;

Третя особа: Товариство з обмеженою відповідальністю «Компанія з управління активами «Портофін», код ЄДРПОУ 40962048, юридична адреса: м. Київ, Ю.Іллєнка, буд. 81-А.

Суддя К.В. Шаповалова