Рішення № 140308370, 24.09.2026, Господарський суд Одеської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

65618, м. Одеса, просп. Шевченка, 29, тел.: (0482) 307-983, e-mail: inbox@od.arbitr.gov.ua

веб-адреса: http://od.arbitr.gov.ua

______________________________

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"24" вересня 2026 р.м. ОдесаСправа № 916/597/25

Господарський суд Одеської області у складі судді Сулімовської М.Б., за участю секретаря судового засідання Толкунової М.Г., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом: Акціонерного товариства "Херсонська теплоелектроцентраль" (код ЄДРПОУ 00131771, 73000, м. Херсон, Бериславське шосе, буд. 1)

до відповідача: Акціонерного товариства "Херсонобленерго" (код ЄДРПОУ 05396638, 73000, м. Херсон, вул. Пестеля, буд. 5)

про стягнення коштів

за участю представників сторін:

від позивача: Ілля Єрашов

від відповідача: Тетяна Кізім

Позивач Акціонерне товариство "Херсонська теплоелектроцентраль" звернувся до Господарського суду Одеської області із позовом до Акціонерного товариства "Херсонобленерго" про стягнення 3051031,41 грн. боргу.

В обґрунтування підстав позову позивач посилається на обставину порушення відповідачем умов укладеного між сторонами договору про спільне використання технологічних електромереж від 20.06.2013 № 2834/С.

Ухвалою Господарського суду Одеської області від 24.02.2025 позовну заяву Акціонерного товариства "Херсонська теплоелектроцентраль" прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі №916/597/25, постановлено здійснювати розгляд справи за правилами загального позовного провадження, призначено підготовче засідання.

11.03.2025 відповідачем подано відзив на позовну заяву та клопотання про зупинення провадження у справі.

13.03.2025 від позивача надійшла відповідь на відзив, заперечення на клопотання АТ "Херсонобленерго" про зупинення провадження у справі та клопотання про роз`єднання позовних вимог.

Ухвалою від 18.03.2025 судом задоволено клопотання позивача, роз`єднано позовні вимоги Акціонерного товариства "Херсонська теплоелектроцентраль" до Акціонерного товариства "Херсонобленерго" про стягнення 3051031,41 грн.; позовні вимоги Акціонерного товариства "Херсонська теплоелектроцентраль" до Акціонерного товариства "Херсонобленерго" про стягнення основного боргу у розмірі 859774, 50 грн. за березень, квітень, травень, червень та липень 2022 року, інфляційних витрат у розмірі 258633,54 грн., 3% річних у розмірі 67528,79 грн. та пені у розмірі 858235,42 грн. постановлено розглядати у справі №916/597/25; позовні вимоги Акціонерного товариства "Херсонська теплоелектроцентраль" до Акціонерного товариства "Херсонобленерго" про стягнення основного боргу у розмірі 458546,40 грн. за період лютий, з 11.11.2022 по 30.11.2022 та грудень 2022 року, інфляційних витрат у розмірі 122160,94 грн., 3% річних у розмірі 32544,25 грн. та пені у розмірі 393607, 57 грн. виділено у самостійне провадження.

Ухвалою від 20.03.2025 зупинено провадження у справі до закінчення перегляду об`єднаною палатою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду справи №908/1162/23.

Ухвалою від 24.10.2025 поновлено провадження у справі та призначено підготовче засідання на 27.11.2025; запропоновано сторонам надати письмові пояснення по суті спору, з урахуванням результатів розгляду справи №908/1162/23.

07.11.2025 позивач звернувся до суду із заявою про зменшення позовних вимог (вх. ГСОО №3551/25 від 10.11.2025).

17.11.2025 до суду від АТ "Херсонобленерго" надійшли додаткові пояснення.

В судовому засіданні 27.11.2025 було оголошено перерву до 11.12.2025.

Ухвалою від 11.12.2025 було зупинено провадження у справі до розгляду Великою Палатою Верховного Суду справи №280/5808/23.

14.05.2026 позивач звернувся до суду з клопотаннями про поновлення провадження у справі та залишення без розгляду заяви про зменшення позовних вимог від 07.11.2025.

Ухвалою від 25.05.2026 поновлено провадження у справі та призначено підготовче засідання на 25.06.2026.

24.06.2026 від позивача надійшла заява про зменшення позовних вимог.

Ухвалою від 25.06.2026 задоволено клопотання Акціонерного товариства "Херсонська теплоелектроцентраль" про залишення без розгляду заяви про зменшення розміру позовних вимог (за вх. №35551/25 від 10.11.2025), заяву про зменшення розміру позовних вимог (вх. №35551/25 від 10.11.2025) залишено без розгляду; прийнято до розгляду заяву Акціонерного товариства "Херсонська теплоелектроцентраль" про зменшення розміру позовних вимог (вх. №21980/26 від 24.06.2026); постановлено подальший розгляд справи здійснювати з урахуванням наступних вимог: стягнути з АТ "Херсонобленерго" на користь АТ "Херсонська теплоелектроцентраль" основний борг у розмірі - 859774, 50 грн., який виник за березень, квітень, травень, червень та липень 2022 року; з огляду на положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини, ухвалено провести підготовче провадження у розумні строки та відкладено підготовче засідання на 26.08.2026.

У судовому засіданні 26.08.2026 закрито підготовче провадження та призначено розгляд справи по суті у судовому засіданні на 10.09.2026, про що постановлено ухвалу без оформлення її окремим документом, із внесенням відповідного запису до протоколу судового засідання.

У зв`язку з оголошенням системою цивільної оборони у м. Одеса та Одеській області повітряної тривоги судове засідання, призначене на 10.09.2026, не відбулося.

Ухвалою від 10.09.2026 призначено судове засідання на 24.09.2026.

15.09.2026 позивачем подано додаткові пояснення, які судом не прийнято до розгляду.

В судове засідання з`явились представники сторін.

Представник позивача підтримав позовні вимоги та просить їх задовольнити.

Представник відповідача позовні вимоги вважає необґрунтованими, просить відмовити в їх задоволенні.

В судовому засіданні в порядку абз.1 ч.1 ст.219 ГПК України суд оголосив про перехід до стадії ухвалення судового рішення та відповідно до ч.1 ст.240 ГПК України проголосив скорочене рішення.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши представників учасників провадження, з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позовна заява, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд, -

в с т а н о в и в:

Як слідує з матеріалів справи та встановлено судом, 20.06.2013 між ПАТ "Херсонська теплоелектроцентраль" (власник) та ПАТ "ЕК "Херсонобленерго" (користувач) укладено договір про спільне використання технологічних електричних мереж №2834/С, за умовами якого власник мереж зобов`язується забезпечити технічну можливість передачі (транзиту) електричної енергії власними технологічними електричними мережами в точки приєднання електроустановок користувача або інших суб`єктів господарювання, передачу електричної енергії яким забезпечує користувач, а користувач - своєчасно сплачувати вартість послуг власника мереж з утримання технологічних електричних мереж спільного використання та інші послуги відповідно до умов цього договору (п.1.1).

Передача електричної енергії забезпечується відповідно до додатка "Однолінійна схема", наданого власником мереж з обов`язковим зазначенням місць встановлення, типів, марки обладнання, довжини ліній, які задіяні в передачі електричної енергії.

Власник мереж забезпечує передачу електричної енергії до межі балансової належності належних йому електричних мереж, визначених додатком "Акт розмежування балансової належності електромереж та експлуатаційної відповідальності сторін" (п.1.2).

За умовами розділу 2 договору, власник мереж, крім іншого, зобов`язаний утримувати технологічні електричні мережі спільного використання у належному технічному стані, формувати електричну схему цих мереж відповідної пропускної здатності та забезпечувати технічну можливість для передачі електричної енергії до межі балансової належності електроустановок користувача або інших суб`єктів господарювання, передачу електричної енергії яким забезпечує користувач; забезпечувати на межі балансової належності електромереж підтримання параметрів якості електроенергії та узгодженого рівня надійності електропостачання відповідно до категорії струмоприймачів користувача або інших суб`єктів господарювання, передачу електричної енергії яким забезпечує користувач, згідно з ПУЕ. У разі, якщо власник мереж є основним споживачем, рівень надійності електропостачання відповідно до категорії струмоприймачів користувача або інших суб`єктів господарювання, передачу електричної енергії яким забезпечує користувач, не може бути вищим, ніж існуюча категорія надійності електропостачання власника мереж; щомісяця до 26 дня розрахункового періоду надавати користувачу рахунок на оплату послуг за спільне використання технологічних електричних мереж, та два примірники Акта прийому-здачі наданих послуг (згідно зразку, що є додатком №2), оформлених власником мереж; щорічно до 15 листопада надавати користувачу два примірники довідки про обсяги переданої електричної енергії за базовий період (додаток №1), оформленої власником мереж; своєчасно вживати відповідних заходів для усунення виявлених порушень.

Згідно розділу 3 договору, власник мереж, в тому числі, має право на отримання від користувача плати за спільне використання технологічних електричних мереж, визначеної відповідно до Методики обрахування плати за спільне використання технологічних електричних мереж, затвердженої постановою НКРЕ від 12.06.2008 № 691, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 08.08.2008 за № 732/15423.

В свою чергу, відповідно до умов розділу 4 договору, користувач зобов`язаний здійснювати оплату за використання електричних мереж власника мереж за розрахунковий період. Розрахунок плати за використання електричних мереж власника мереж здійснюється згідно з додатком №3 "Порядок обрахування плати за спільне використання технологічних електричних мереж"; забезпечувати безперешкодний доступ уповноважених осіб власника мереж до систем та засобів обліку і засобів контролю потужності та якості електроенергії, а також для контролю встановлених режимів споживання електроенергії; у разі припинення споживання електричної енергії внаслідок звільнення користувачем займаного об`єкта останній повідомляє про це власника мереж за 20 днів і здійснює повний розрахунок за використання електричних мереж до дня виїзду включно. Власник мереж припиняє передачу електричної енергії в день звільнення об`єкта.

За умовами розділу 5 договору, користувач має право не сплачувати за використання електричних мереж за час перерви в електропостачанні, якщо перерва відбулася не з вини користувача; на отримання від власника мереж інформації щодо якості електричної енергії, порядку визначення плати за використання електричних мереж власника мереж, умов та режимів передачі електричної енергії; на відшкодування згідно з законодавством України збитків, заподіяних унаслідок порушення його прав; на доступ до електроустановок, розрахункових засобів та систем обліку електричної енергії, що розташовані на об`єктах власника мереж і враховують обсяг електричної енергії, для зняття показів. Перевіряти схеми приєднання струмоприймачів власника мереж, які беруть участь у регулюванні навантаження в електромережі, а також перевіряти працездатність установлених у власника мереж пристроїв протиаварійної автоматики та інших пристроїв, що забезпечують регулювання навантаження в енергосистемі.

В розділі 7 договору сторони дійшли згоди щодо порядку розрахункв за спільне використання електричних мереж.

Так, розрахунковим вважається період з 15 числа розрахункового періоду до такого самого числа наступного розрахункового періоду. Вартість наданих послуг власника мереж з утримання технологічних електричних мереж спільного використання зазначена в додатку "Порядок обрахування плати за спільне використання технологічних електричних мереж", розробленому відповідно до Методики обрахування плати за спільне використання технологічних електричних мереж, затвердженої постановою НКРЕ від 12.06.2008 №691, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 08.08.2008 за № 732/15423. Оплата користувачем послуг з утримання технологічних електричних мереж спільного використання здійснюється платіжним дорученням на підставі виставленого власником мереж рахунка та оформленого Акта прийому-здачі наданих послуг у десятиденний термін з дати отримання рахунка.

Відповідно до пп.8.2.1 п.8.2 договору, за внесення платежів, передбачених пунктом 4.1 цього договору, з порушенням терміну, визначеного відповідним додатком до цього договору, користувач сплачує власнику мереж пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожний день прострочення платежу, враховуючи день фактичної оплати. Сума пені зазначається у розрахунковому документі окремим рядком.

Згідно п.9.4, цей договір укладається на строк до 31.12.2013, набирає чинності з дня його підписання та вважається продовженим на наступний календарний рік, якщо за місяць до закінчення цього терміну не буде заявлено однією із сторін про відмову від цього договору або його перегляд. Договір може бути розірвано і в інший термін за ініціативою будь-якої із сторін у порядку, визначеному законодавством. У разі переходу права власності (права господарського відання) на технологічні електричні мережі до іншої особи цей договір втрачає чинність.

Додатки до цього договору "Однолінійна схема", "Акт розмежування балансової належності електромереж та експлуатаційної відповідальності сторін", "Порядок обрахування плати за спільне використання технологічних електричних мереж", "Довідка про обсяги переданої електричної енергії за базовий період", "Акт прийому- здачі наданих послуг", "Кошторис обґрунтованих витрат" є невід`ємними частинами цього договору (п.9.5).

Договір підписано уповноваженими представниками обох сторін без жодних зауважень, підписи скріплено печатками.

12.05.2021 між АТ "Херсонська ТЕЦ" (основний споживач) та АТ "Херсонобленерго" (оператор системи розподілу) укладено додаткову угоду до договору, на підставі якої основний споживач та оператор системи розподілу у зв`язку зі зміною дати розрахункового періоду та зміною форми додатку №2 до договору, домовились внести в договір №2834/С від 20.06.2013 про спільне використання електричних мереж відповідні зміни та доповнення, в тому числі, викласти додаток 7.1 до договору в наступній редакції "Розрахунковим вважається період з 1 числа розрахункового місяця до такого самого числа наступного місяця".

В матеріалах справи наявні:

- Порядок обрахування плати за спільне використання електричних мереж;

- Акт розмежування балансової належності електромереж та експлуатаційної відповідальності сторін;

- Розрахунок умовних електричних мереж ПАТ "Херсонська ТЕЦ" відповідно договору про спільне використання технологічних мереж №2834/С від 20.06.2013;

- Довідка про баланс споживання та передачі електричної енергії в технологічних електричних мережах спільного використання АТ "Херсонська ТЕЦ" та АТ "Херсонобленерго" протягом з 01.11.2020 до 01.11.2021;

- Кошторис витрат з утримання технологічних електричних мереж спільного використання АТ "Херсонська теплоелетроцентраль" на наступні 12 місяців з 1 числа наступного календарного місяця від дати подання його до АТ "Херсонобленерго";

- Обрахування плати за спільне використання технологічних електричних мереж на період 2021-2022.

Як стверджує позивач, відповідачу у спірний період було виставлено рахунки на оплату за користування технологічними електромережами, в тому числі:

1. за березень 2022 - рахунок №657 та Акт №3 на суму 171954,90 грн.;

2. за квітень 2022 - рахунок №675 та Акт №4 на суму 171954,90 грн.;

3. за травень 2022 - рахунок №685 та Акт №5 на суму 171954,90 грн.;

4. за червень 2022 рахунок №688 та Акт №6 на суму 171954,90 грн.;

5. за липень 2022 - рахунок №698 та Акт №7 на суму 171954,90 грн.

Однак, у встановлений договором строк означені рахунки відповідачем оплачені не були.

28.05.2024 позивач звернувся до відповідача із вимогою №1 про сплату заборгованості, яка залишена останнім без відповіді та належного реагування, що і зумовило звернення до суду із даним позовом.

Заперечуючи проти задоволення позову представник позивача зауважила, що з огляду на положення ч.2 ст.13-1 Закону України "Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України" відповідач у спірний період не мав права здійснювати господарську діяльність на окупованій території, отже АТ "Херсонобленерго" не могла розподілятись електрична енергія споживачам мережами позивача, оскільки її транспортування було заборонено Законом, а правочин, на підставі якого за твердженням позивача у сторін виникли права та обов`язки у період окупації, є нікчемним.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів, надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам справи, керуючись принципом верховенства права та права на судовий захист, суд дійшов наступних висновків.

Відповідно до частин першої, другої статті 11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Згідно ст. 627 ЦК України, відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства (ст. 628 ЦК України).

Згідно зі ст. 629 ЦК України, договір є обов`язковим для виконання сторонами.

У ст.14 ЦК України зазначено, що цивільні обов`язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства.

Зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку (ч.1 ст. 509 ЦК України). Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 ЦК України).

Відповідно до ст.526 ЦК України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін) (ч.1 ст. 530 ЦК України).

Порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання) (ст. 610 ЦК України).

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ч.1 ст. 612 ЦК України).

Відповідно до ч. 1 ст. 901 ЦК України, за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Згідно з ч. 1 ст. 903 ЦК України, якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов`язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Відповідно до положень ст. 905 ЦК України, строк договору про надання послуг встановлюється за домовленістю сторін, якщо інше не встановлено законом або іншими нормативно-правовими актами.

З укладеного між сторонами договору №2834/С від 20.06.2013 вбачається, що у власника мереж наявний обов`язок забезпечення технічної можливості передачі (транзиту) електричної енергії власними технологічними електричними мережами в точки приєднання електроустановок користувача або інших суб`єктів господарювання, передачу електричної енергії яким забезпечує користувач, а у користувача - своєчасно сплачувати вартість послуг власника мереж з утримання технологічних електричних мереж спільного використання та інші послуги відповідно до умов цього договору.

Розділом 7 договору, з урахуванням додаткової угоди від 12.05.2021, передбачено, що оплата користувачем послуг з утримання технологічних електричних мереж спільного використання здійснюється платіжним дорученням на підставі виставленого власником мереж рахунка та оформленого Акта прийому-здачі наданих послуг у десятиденний термін з дати отримання рахунка. Вартість наданих послуг власника мереж з утримання технологічних електричних мереж спільного використання зазначена в додатку "Порядок обрахування плати за спільне використання технологічних електричних мереж", розробленому відповідно до Методики обрахування плати за спільне використання технологічних електричних мереж, затвердженої постановою НКРЕ від 12.06.2008 № 691, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 08.08.2008 за № 732/15423. Розрахунковим вважається період з 1 числа розрахункового місяця до такого самого числа наступного місяця.

Як слідує з матеріалів справи, 10.11.2021 Сектором Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг у Херсонській області, був погоджений Кошторис витрат з утримання технологічних електричних мереж спільного використання АТ "Херсонська теплоелетроцентраль" на наступні 12 місяців з 1 числа наступного календарного місяця від дати подання його до АТ "Херсонобленерго".

Також, сторонами було підписано додаток до договору "Обрахування плати за спільне використання технологічних мереж на період 2021-2022", відповідно до якого в період з 01.12.2021 по 30.11.2022 оператор системи розподілу АТ "Херсонобленерго" здійснює відшкодування витрат щомісячно; загальна сума відшкодування витрат основному споживачу АТ "Херсонська ТЕЦ" складає 2421900,00 грн. (сума затверджена згідно кошторису) х 0,71 / 12 місяців = 143295,75 грн. + 28659,15 грн. (ПДВ щомісячно).

За твердженням позивача, на виконання умов договору ним було складено наступні Акти прийому-здачі наданих послуг: Акт №3 за березень 2022; Акт №4 за квітень 2022; Акт №5 за травень 2022; Акт №6 за червень 2022; Акт №7 за липень 2022.

Суд звертає увагу, що наявні в матеріалах справи Акти прийому-здачі наданих послуг не підписані стороною оператора системи розподілу АТ "Херсонобленерго" (відповідачем).

На підставі означених Актів виставлено рахунки-фактури:

1. за березень 2022 - рахунок №657 на суму 171954,90 грн.;

2. за квітень 2022 - рахунок №675 на суму 171954,90 грн.;

3. за травень 2022 - рахунок №685 на суму 171954,90 грн.;

4. за червень 2022 - рахунок №688 на суму 171954,90 грн.;

5. за липень 2022 - рахунок №698 на суму 171954,90 грн.

Отже, предметом спору у даній справі є позовні вимоги, обґрунтовані порушенням відповідачем умов договору про спільне використання технологічних електромереж №2834/С від 20.06.2013 в частині погашення основного боргу у розмірі 859774,50 грн. за період березень-липень 2022 року.

Суд враховує, що місцем державної реєстрації позивача АТ "Херсонська теплоелектроцентраль" є - м.Херсон, Бериславське шосе, 1, відповідача АТ "Херсонобленерго" - м.Херсон, вул.Пестеля, 5.

Згідно умов договору про спільне використання технологічних електричних мереж №2834/С від 20.06.2013 та додатків до нього, технологічні електричні мережі, що використовуються відповідачем для передачі (транзиту) електричної енергії, розташовані в м.Херсон.

Так, Указом Президента України від 24.02.2022 №64/2022 "Про введення воєнного стану в Україні у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України" з 24.02.2022 в Україні введено воєнний стан строком на 30 діб, який в подальшому був неодноразово продовжений та діє на теперішній час.

Постановою Кабінету Міністрів України №1364 від 06.12.2022 "Деякі питання формування переліку територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих російською федерацією" установлено, що:

- перелік територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих російською федерацією (далі - перелік), затверджується Міністерством з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій за формою згідно з додатком за погодженням з Міністерством оборони з урахуванням пропозицій відповідних обласних, Київської міської військових адміністрацій (абз. 2 п. 1 постанови);

- у переліку визначаються дата початку та дата завершення бойових дій (дата виникнення та припинення можливості бойових дій) або тимчасової окупації (абз. 8 п. 1 постанови).

Міністерство з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій може надавати роз`яснення з питань формування та застосування переліку; перелік оновлюється у разі потреби, але не рідше ніж двічі на місяць (абз. 23-24 п. 1 постанови).

В постанові КМУ №1364 визначено критерії внесення територій до переліку, а Додатком до постанови КМУ № 1364 затверджено форму "Переліку територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих російською федерацією".

На виконання постанови Кабінету Міністрів України №1364 від 06.12.2022 наказом Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України від 22.12.2022 № 309 затверджено Перелік територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих російською федерацією.

Відповідно до наказу №309, Херсонська міська територіальна громада (код UA65100150000057191):

- в період з 01.03.2022 по 11.11.2022 відносилась до тимчасово окупованої російською федерацією території України;

- в період з 11.11.2022 по 01.05.2023 відносилась до території, на якій ведуться (велися) бойові дії (території можливих бойових дій);

- в період з 01.05.2023 по даний час відноситься до території активних бойових дій, на якій функціонують державні електронні інформаційні ресурси.

Отже, у спірний період березень-липень 2022 м.Херсон було тимчасово окупованою російською федерацією територією України.

Згідно з ч.1 ст.1 Закону України "Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України", тимчасово окупована російською федерацією територія України (далі - тимчасово окупована територія) є невід`ємною частиною території України, на яку поширюється дія Конституції та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

Для цілей цього Закону тимчасово окупованою територією визначається, зокрема, 1) сухопутна територія тимчасово окупованих російською федерацією територій України, водні об`єкти або їх частини, що знаходяться на цих територіях; 2) внутрішні морські води і територіальне море України навколо Кримського півострова, територія виключної (морської) економічної зони України вздовж узбережжя Кримського півострова та прилеглого до узбережжя континентального шельфу України, внутрішні морські води, прилеглі до сухопутної території інших тимчасово окупованих російською федерацією територій України, на які поширюється юрисдикція органів державної влади України відповідно до норм міжнародного права, Конституції та законів України (пп. 1, 2 ч. 1 ст. 3 ЗУ "Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України").

За приписами ч. 2 ст. 13-1 Закону України "Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України", на період тимчасової окупації переміщення товарів (робіт, послуг) з тимчасово окупованої території на іншу територію України та/або з іншої території України на тимчасово окуповану територію усіма видами транспорту, в тому числі автомобільним, залізничним, повітряним та трубопровідним транспортом, а також лініями електропередач та гідротехнічними спорудами, заборонено, за винятком випадків, передбачених частинами третьою та четвертою цієї статті.

Положення цієї статті застосовуються до тимчасово окупованої території, передбаченої пунктами 1 і 2 частини першої статті 3 цього Закону, надр під територіями, зазначеними у пунктах 1 і 2 частини першої статті 3 цього Закону, і повітряного простору над цими територіями. В умовах воєнного стану рішенням Кабінету Міністрів України положення цієї статті можуть бути поширені на тимчасово окуповані території, передбачені пунктом 3 частини першої статті 3 цього Закону, надра під територіями, зазначеними у пункті 3 частини першої статті 3 цього Закону, і повітряний простір над цими територіями (ч. 1 ст. 13-1 ЗУ "Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України").

Об`єднана палата Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду в межах розгляду справи №908/1162/23 досліджувала питання застосування частини другої статті 13 та частини другої статті 13-1 Закону України "Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України" до правовідносин, які виникли у період з лютого 2022 року по грудень 2022 року, тобто до прийняття Кабінетом Міністрів України постанови №1364 від 06.12.2022 "Деякі питання формування переліку територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих російською федерацією" та затвердження Міністерством з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України наказу №309 "Про затвердження Переліку територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих російською федерацією".

Відповідно до пунктів 1, 3 частини першої статті 3 Закону України "Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України" (№1207-VII), для цілей цього Закону тимчасово окупованою територією визначається: сухопутна територія тимчасово окупованих російською федерацією територій України, водні об`єкти або їх частини, що знаходяться на цих територіях (пункт 1); інша сухопутна територія України, внутрішні морські води і територіальне море України, визнані в умовах воєнного стану тимчасово окупованими у встановленому Кабінетом Міністрів України порядку (пункт 3).

Об`єднана палата Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду у справі №908/1162/23, зокрема, виснувала, що Законом України "Про внесення змін до Закону України "Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України" щодо деяких питань визначення правового статусу тимчасово окупованих територій України в умовах воєнного стану" №2764-ІХ від 16.11.2022 частину третю статті 1 вказаного Закону №1207-VII було викладено у редакції, за якою дата початку і дата завершення тимчасової окупації територій, передбачених пунктом 3 частини першої статті 3 цього Закону, визначаються Кабінетом Міністрів України.

Чинна редакція цієї норми (відповідно до змін, внесених Законом України "Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо звільнення від сплати екологічного податку, плати за землю та податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, за знищене чи пошкоджене нерухоме майно" №3050-IX від 11.04.2023) вказує, що дата початку і дата завершення тимчасової окупації територій, які передбачені у пункті 3 частини першої статті 3 цього Закону, визначаються у встановленому Кабінетом Міністрів України порядку.

З 07.05.2022 ні пункт 7 частини першої статті 11, ні пункт 1 частини третьої статті 3 Закону України "Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України" не містили (і зараз також не містять) жодних посилань на те, що статус тимчасово окупованих вказані у них території набувають залежно від наявності чи відсутності (а так само і дати ухвалення) будь-якого рішення того чи іншого повноважного органу державної влади України, РНБО, Кабінету Міністрів України чи іншого органу в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

06.12.2022 Кабінет Міністрів України затвердив постанову "Деякі питання формування переліку територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих російською федерацією", відповідно до якої перелік територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих російською федерацією, затверджується Міністерством з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій за формою згідно з додатком за погодженням з Міністерством оборони України з урахуванням пропозицій відповідних обласних, Київської міської військових адміністрацій.

Відповідно до регулювання, запровадженого Законом України "Про внесення змін до деяких законів України щодо регулювання правового режиму на тимчасово окупованій території України" №2217-ІХ від 21.04.2022, правовий статус тимчасово окупованої території рф у розумінні пункту 1 частини першої статті 3 Закону України "Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України" не залежить від того, чи ухвалив (і якщо ухвалив - то коли саме) той чи інший повноважний орган державної влади України (РНБО, Кабінет Міністрів України чи інший орган в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України) рішення про визнання певної частини території України тимчасово окупованою. Таке рішення повноважного органу державної влади України (зокрема, і Кабінету Міністрів України) для територій, визначених у пункті 1 частини першої статті 3 Закону України "Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України", має не конститутивне, а лише інформативне значення, з публічною достовірністю підтверджуючи конкретну дату, з якої фактична окупація певної частини території України почалася чи припинилася.

За наведеного, об`єднана палата Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду в постанові від 03.10.2025 у справі №908/1162/23 дійшла висновку про відсутність підстав для відступу від висновку, викладеного Верховним Судом у постанові від 07.03.2024 у справі №910/9680/23, про поширення положень статті 13-1 Закону України "Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України" на території, тимчасово окуповані в період воєнного стану, лише з огляду на загальновідомий факт окупації таких територій за відсутності відповідного рішення Кабінету Міністрів України.

Таким чином, об`єднана палата Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду, залишаючи без змін постанову суду апеляційної інстанції у справі №908/1162/23 про відмову у задоволенні позову, зазначила про те, що підставою для такої відмови, враховуючи положення статті 13-1 Закону України "Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України", є заборона передачі енергоносіїв відповідачу, оскільки факт тимчасової окупації є загальновідомим фактом, що не потребує окремого доказування у відповідному судовому провадженні.

Як зазначено вище, м.Херсон перебувало в тимчасовій окупації в період з 01.03.2022 по 11.11.2022.

В свою чергу, у даній справі заявлено до стягнення заборгованість, що виникла у зв`язку із наданням послуг з передачі електричної енергії власними технологічними електричними мережами в період з березня 2022 по липень 2022.

Згідно зі статтею 13-1 Закону України "Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України", її положення застосовуються до тимчасово окупованої території, передбаченої пунктами 1 і 2 частини першої статті 3 цього Закону, надр під територіями, зазначеними у пунктах 1 і 2 частини першої статті 3 цього Закону, і повітряного простору над цими територіями.

В умовах воєнного стану рішенням Кабінету Міністрів України положення цієї статті можуть бути поширені на тимчасово окуповані території, передбачені пунктом 3 частини першої статті 3 цього Закону, надра під територіями, зазначеними у пункті 3 частини першої статті 3 цього Закону, і повітряний простір над цими територіями.

На період тимчасової окупації переміщення товарів (робіт, послуг) з тимчасово окупованої території на іншу територію України та/або з іншої території України на тимчасово окуповану територію усіма видами транспорту, в тому числі автомобільним, залізничним, повітряним та трубопровідним транспортом, а також лініями електропередач та гідротехнічними спорудами, заборонено, за винятком випадків, передбачених частинами третьою та четвертою цієї статті.

Суд враховує, що тимчасова окупація відповідної території та встановлені державою обмеження господарської діяльності є обставинами публічно-правового характеру, які безпосередньо впливають на можливість належного виконання зобов`язання. Обмеження, встановлені законом щодо переміщення товарів та здійснення господарських операцій на тимчасово окупованій території, мають імперативний характер і спрямовані на захист національної безпеки.

Правові висновки, викладені об`єднаною палатою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду у справі №908/1162/23, свідчать про необхідність урахування спеціального правового режиму тимчасово окупованої території при оцінці правових наслідків господарських правовідносин, що виникли у відповідний період.

Стабільність правозастосування передбачає, що суб`єкти господарювання повинні мати можливість прогнозувати правові наслідки своєї поведінки. Умови воєнного стану та тимчасової окупації сформували особливий правовий режим, який об`єктивно змінює звичайну модель господарської діяльності. Свобода договору не є абсолютною та реалізується в межах імперативних приписів закону. У період дії спеціального правового режиму тимчасово окупованої території воля сторін не могла реалізовуватися поза межами встановлених державою обмежень.

Суверенітет України поширюється на всю її територію, яка в межах міжнародно визнаного державного кордону є цілісною і недоторканною. Україна не визнає тимчасову окупацію російською федерацією частини території України та підтверджує невіддільне суверенне право України на відновлення і збереження її територіальної цілісності в межах міжнародно визнаного державного кордону.

Окупація є об`єктивним фактом, що триває у часі і правовий режим окупації не залежить від дати ухвалення конкретних рішень урядом, а статус територій як "тимчасово окупованих" є триваючим станом. Особливості державної політики із забезпечення державного суверенітету України на тимчасово окупованих територіях України стосуються усього періоду окупації, що слід враховувати при застосуванні правила незворотності дії в часі нормативно-правового акта.

Україна вживає всіх заходів для захисту суверенітету протягом усього періоду окупації, а державна політика базується на тому, що суверенітет України над тимчасово окупованими територіями не переривався, тому закони можуть мати ретроспективну спрямованість, щоб урегулювати правовідносини, які виникли під час окупації (постанова Верховного Суду від 19.03.2026 у справі №905/238/23).

Так, відповідно до п.1.1. договору №2834/С від 20.06.2013, власник мереж зобов`язується забезпечити технічну можливість передачі (транзиту) електричної енергії власними технологічними електричними мережами в точки приєднання електроустановок користувача або інших суб`єктів господарювання, передачу електричної енергії яким забезпечує користувач.

Як слідує з актів прийому-здачі наданих послуг за березень-липень 2022, позивачем зазначено, що основний споживач надав, а оператор системи розподілу прийняв послугу з передачі електричної енергії власними технологічними електричними мережами у відповідності з договором про спільне використання технологічних електричних мереж №2834/С від 20.06.2013.

Також, в рахунках-фактурах за вказаний період найменуванням послуги, що підлягає оплаті, визначено: передача електричної енергії власними технологічними електричними мережами у відповідності з договором про спільне використання технологічних електричних мереж №2834/С від 20.06.2013.

Разом з тим суд констатує, що в період березень-липень 2022 було заборонено переміщення товарів (робіт, послуг) з тимчасово окупованої території на іншу територію України та/або з іншої території України на тимчасово окуповану територію усіма видами транспорту, в тому числі автомобільним, залізничним, повітряним та трубопровідним транспортом, а також лініями електропередач та гідротехнічними спорудами. Тобто, постачання електричної енергії на тимчасово окуповану територію було заборонено.

Як наслідок, відповідач АТ "Херсонобленерго" (користувач) не міг використовувати технологічні мережі позивача для цілей розподілу електричної енергії субспоживачам (споживачам, приєднаним до мереж позивача).

Суд враховує, що за умовами пп.5.1 розділу 5 договору користувач має право не сплачувати за використання електричних мереж за час перерви в електропостачанні, якщо перерва відбулася не з вини користувача.

Оскільки у спірний період було заборонено постачання електричної енергії на тимчасово окуповану територію, то фактично мала місце перерва в електропостачанні, що відбулась не з вини користувача. Таким чином, АТ "Херсонобленерго" має право не сплачувати за використання електричних мереж за цей період на підставі пп.5.1 розділу 5 договору, що є підставою для відмови у задоволенні позовних вимог.

Щодо інших аргументів сторін, суд зазначає, що вони були досліджені у судовому засіданні та не наводяться в рішенні суду, позаяк не покладаються судом в основу цього судового рішення.

Статтею 13 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Згідно з усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (Ruiz Torija v Spain) від 9 грудня 1994 року, серія А, №303А, п. 29). Хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов`язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень (рішення у справі "Суомінен проти Фінляндії" (Suominen v Finland), № 37801/97, п. 36, від 1 липня 2003 року). Ще одне призначення обґрунтованого рішення полягає в тому, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті. Крім того, вмотивоване рішення дає стороні можливість оскаржити його та отримати його перегляд вищестоящою інстанцією. Лише за умови винесення обґрунтованого рішення може забезпечуватись публічний контроль здійснення правосуддя (рішення у справі "Гірвісаарі проти Фінляндії" (Hirvisaari v Finland), №49684/99, п. 30, від 27 вересня 2001 року) (рішення Європейського суду з прав людини "Серявін та інші проти України").

Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п. 1 ст. 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (справа "Серявін та інші проти України", рішення від 10.02.2010).

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 26.06.2018 у справі № 127/3429/16-ц.

За приписами ст.ст. 73, 74 Господарського процесуального кодексу України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Відповідно до ст.ст. 76-79 Господарського процесуального кодексу України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи. Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Згідно ст.86 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Зважаючи на встановлені факти та вимоги вищезазначених правових норм, господарський суд дійшов висновку про відмову у задоволенні позову.

У зв`язку із відмовою у задоволенні позову витрати по сплаті судового збору за розгляд позову, відповідно до вимог ст.129 Господарського процесуального кодексу України, покладаються на позивача.

Керуючись ст.ст. 13, 73, 74, 76-79, 86, 129, 232, 233, 236-241 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

в и р і ш и в:

1. У задоволенні позову відмовити.

2. Судові витрати зі сплати судового збору покласти на позивача.

Суддя М.Б. Сулімовська

Згідно з ч.ч.1, 2 ст.241 ГПК України, рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене протягом двадцяти днів з дня складання повного тексту рішення у порядку, передбаченому ст.257 ГПК України.

Повне рішення складено і підписано 05 жовтня 2026 р.