Рішення № 140308369, 04.09.2026, Господарський суд Одеської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

65618, м. Одеса, просп. Шевченка, 29, тел.: (0482) 307-983, e-mail: inbox@od.arbitr.gov.ua

веб-адреса: http://od.arbitr.gov.ua

_____________________________

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"04" вересня 2026 р.м. ОдесаСправа № 916/1511/25

Господарський суд Одеської області у складі судді Бездолі Ю.С.

при секретарі судового засідання: Степанюк А.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні позовні вимоги Акціонерного товариства «ГАРАНТОВАНИЙ ПОКУПЕЦЬ» (01032, м. Київ, вул. Симона Петлюри, буд. 27, код ЄДРПОУ 43068454)

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю «ВІНДКРАФТ КАЛАНЧАК» (75800, Херсонська обл., Каланчацький р-н, смт Каланчак, вул. Херсонська, буд. 98, код ЄДРПОУ 37390074)

про стягнення 2980914,14 грн., -

за участю учасників справи:

від позивача: Подольський А.А., адвокат, діє в порядку самопредставництва

від відповідача: Субора Н.С., адвокат, діє на підставі ордеру

Суть спору: Державне підприємство «ГАРАНТОВАНИЙ ПОКУПЕЦЬ» звернулося до Господарського суду Одеської області з позовною заявою, в якій просить стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «ВІНДКРАФТ КАЛАНЧАК» 2280054,46 грн. основного боргу, 158728,54 грн. 3% річних від простроченої суми, 542131,14 грн. інфляційних втрат.

В обґрунтування позову позивач посилається на несплату відповідачем заборгованості за використану електричну енергію для власних потреб за березень 2022 року.

Ухвалою Господарського суду Одеської області від 22.04.2025 (суддя Лічман Л.В.) прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі №916/1511/25; призначено підготовче засідання за правилами загального позовного провадження.

19.05.2025 за вх.№15844/25 до суду від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, який прийнято судом до розгляду. В наданому відзиві відповідач зазначив, що останній з позовними вимогами не погоджується і вважає їх необґрунтованими виходячи з наступного:

- з 24.02.2022 року у зв`язку військовим вторгненням російської федерації в Україну та окупацією місцезнаходження ВЕС «Мирненська», відповідач припинив свою господарську діяльність і зупинив генеруючі одиниці ВЕС «Мирненська»; зазначений позивачем обсяг споживання генеруючими одиницями ВЕС «Мирненська» приблизно в 20 разів перебільшує звичайне споживання за попередні місяці; генеруючі одиниці відповідача технічно неспроможні були спожити таку колосальну кількість електроенергії протягом одного календарного місяця. Тому заявлений позивачем обсяг спожитої електроенергії може бути наслідком технічної помилки або несанкціонованих дій третіх осіб на тимчасово окупованій території Херсонської області;

- з 24.02.2022 вся діяльність відповідача з вироблення електричної енергії ним зупинена, доступ до території, на якій знаходиться підприємство відповідача відсутній; у цій справі необхідно здійснити фізичне обстеження і дослідження вузлів обліку ВЕС «Мирненська» на предмет їх справності і достовірності даних, а також мережі підключення ВЕС «Мирненська» на предмет несанкціонованих під`єднань третіх осіб чи інших дій, які могли б обумовити такі обсяги споживання в березні 2022 року, однак зважаючи на окупацію території місцезнаходження ВЕС «Мирненська», нездійснення державними органами України своїх повноважень на такій території та відсутність у відповідача, суду та будь-яких експертних установ можливості прибути до місцезнаходження ВЕС «Мирненська» здійснення зазначених вище обстежень і досліджень наразі є неможливим з об`єктивних і непереборних причин. Тому неможливо вважати обґрунтованою вимогу позивача про оплату спожитої електричної енергії відповідачем в березні 2022 року для власних потреб;

- позивач посилається на дані комерційного обліку, які надані йому ПрАТ «НЕК «Укренерго», яке є позивачем у справі №916/2632/23, а отже на сьогодні існує спір щодо достовірності даних комерційного обліку за той самий період, на підставі яких позивач обґрунтовує свою вимогу до відповідача. Тому розгляд даної справи тісно пов`язаний зі справою №916/2632/23, а провадження у даній справі підлягає зупиненню до вирішення спору у справі №916/2632/23.

Ухвалою Господарського суду Одеської області від 20.05.2025 (суддя Лічман Л.В.) провадження у справі №916/1511/25 зупинено до закінчення перегляду в касаційному порядку Об`єднаною палатою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду судових рішень у подібних правовідносинах по справі №908/1162/23.

Розпорядженням керівника апарату Господарського суду Одеської області №311 від 16.12.2025 призначено повторний автоматизований розподіл судової справи №916/1511/25 у зв`язку з відрахуванням наказом голови суду №28-к від 16.12.2025 судді Лічмана Л.В. зі штату суду. Протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 16.12.2025 справу №916/1511/25 розподілено судді Бездолі Ю.С.

Ухвалою суду від 23.12.2025 (суддя Бездоля Ю.С.) прийнято прийнято справу №916/1511/25 до свого провадження; поновлено провадження у справі №916/1511/25 з 22.01.2026; розгляд справи №916/1511/25 вирішено здійснювати в порядку загального позовного провадження; підготовче засідання у справі №916/1511/25 призначено на 22.01.2026 о 13:45.

Підготовче засідання 22.01.2026 о 13:45 не відбулось на підставі акту Господарського суду Одеської області від 22.01.2026, складеного керівником апарату і відповідальними працівниками суду із засвідченням того факту, що в будівлі суду сталась розгерметизація системи опалення і наступне різке охолодження повітря в адміністративній будівлі, у зв`язку з чим з 22.01.2026 до усунення відповідних несправностей було призупинено як реєстрацію вхідної кореспонденції, так і проведення призначених судових засідань. Ухвалою суду від 26.01.2026 підготовче засідання по справі №916/1511/25 призначено на 11.02.2026 о 16:30.

11.02.2026 за вх.№5095/26 до суду від відповідача надійшла заява про відкладення підготовчого засідання.

Ухвалою суду від 11.02.2026 продовжено строки підготовчого провадження на 30 днів та відкладено підготовче засідання на 05.03.2026 о 16:20. У підготовчому засіданні 05.03.2026 судом у протокольній формі винесено ухвалу у порядку ст. 183 ГПК України про відкладення підготовчого засідання на 25.03.2026 о 12:45.

24.03.2026 за вх.№10337/26 до суду від позивача надійшла відповідь на відзив, яку судом прийнято до розгляду. В поданій відповіді на відзив позивач наголошує на наступному:

- посилання відповідачем на обставини непереборної сили свідчить про фактичне визнання ним заборгованості (прострочення виконання зобов`язання);

- саме посилання відповідача на введення воєнного стану в країні не може слугувати підставою для звільнення відповідача від виконання грошового зобов`язання за укладеним між сторонами спору договором; відповідного сертифікату ТПП України на підтвердження своїх заперечень відповідачем не надано; повідомлення на виконання вимог п.5.4 договору відповідачем Гарантованому покупцю також не направлялось;

- оскільки сертифіковані, валідовані, оперативні дані щодо обсягу товарної продукції, що надані АКО, є єдиним джерелом інформації щодо фактичного відпуску електричної енергії продавцями за «зеленим» тарифом, розрахунки між учасниками ринку електричної енергії, в тому числі між позивачем та відповідачем, здійснюються на підставі саме даних комерційного обліку АКО. При цьому використання інших показників (даних) при розрахунках між учасниками ринку електричної енергії, аніж дані комерційного обліку АКО, чинним законодавством, що врегульовує спірні правовідносини не передбачено та з умов договору не випливає;

- оскільки за результатами отриманих від НЕК «Укренерго» оновлених даних комерційного обліку обсяг власного споживання відповідача склав 655776 кВт*год вартістю 2280054,46 грн. у т.ч. ПДВ, у відповідача з 06.10.2022 виникло зобов`язання зі сплати ДП «Гарантований покупець» зазначеної суми. Відтак посилання відповідача на обставини меншого обсягу споживання його генеруючою одиницею електричної енергії для власних потреб за попередні два місяці, аніж у березні 2022 року, жодним чином не звільняють останнього від зобов`язання щодо оплати коштів за придбану електричну енергію;

- відповідачем всупереч положенням Порядку №641 не надано мотивованої відмови від підписання актів коригування, а також не було ініційовано спір з позивачем, у зв`язку з чим акти коригування за спірний період вважаються підписаними продавцем за «зеленим» тарифом (узгодженим сторонами).

25.03.2026 за вх.№10452/26 до суду від відповідача надійшло клопотання про зупинення провадження, яке судом у протокольній формі залишено без розгляду за усним клопотанням представника відповідача у підготовчому засіданні 25.03.2026.

У підготовчому засіданні 25.03.2026 судом у протокольній формі винесено ухвалу у порядку ст. 183 ГПК України про відкладення підготовчого засідання на 17.04.2026 о 10:15. У підготовчому засіданні 17.04.2026 судом у протокольній формі винесено ухвалу у порядку ст. 185 ГПК України оголошує ухвалу про закриття підготовчого провадження та призначення справи до судового розгляду по суті на 14.05.2026 о 13:45.

11.05.2026 за вх.№16258/26 до суду від позивача надійшло клопотання про заміну учасника справи його правонаступником.

14.05.2026 за вх.№16813/26 до суду від відповідача надійшло клопотання про відкладення судового засідання.

У судовому засіданні 14.05.2026 судом у протокольній формі винесено ухвалу про задоволення клопотання від 11.05.2026 за вх.№16258/26 та замінено учасника справи - позивача - Державне підприємство «ГАРАНТОВАНИЙ ПОКУПЕЦЬ» його правонаступником - Акціонерним товариством «ГАРАНТОВАНИЙ ПОКУПЕЦЬ».

У судовому засіданні 14.05.2026 судом у протокольній формі винесено ухвалу у порядку ст. 202 ГПК України про відкладення судового засідання на 04.06.2026 о 12:40. Ухвалою суду від 08.06.2026 судове засідання призначено на 25.06.2025 о 13:45. У судовому засіданні 25.06.2026 судом у протокольній формі винесено ухвалу у порядку ст. 202 ГПК України про відкладення судового засідання на 16.07.2026 о 14:30. У судовому засіданні 16.07.2026 судом у протокольній формі оголошено перерву у судовому засіданні до 04.09.2026 о 12:45.

У судовому засіданні 04.09.2026 представник позивача просить суд задовольнити позов.

Представник відповідача у судовому засіданні 04.09.2026 просить суд відмовити у задоволенні позову.

У зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України, Указом Президента України від 24 лютого 2022 року №64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні», затвердженим Законом України від 24.02.2022 №2102-IX, в Україні було введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб, який неодноразово продовжувався, зокрема, Указом Президента України від 13.07.2026 №596/2026, затвердженим Законом України від 14.07.2026 №4928-IX, продовжено строк дії воєнного стану в Україні з 05 години 30 хвилин 02 серпня 2026 року строком на 90 діб.

Справа №916/1553/26 розглядається судом в період оголошеного на всій території України воєнного стану через військову агресію російської федерації проти України.

Жодних заяв та/або клопотань, пов`язаних з неможливістю вчинення якихось процесуальних дій у зв`язку з воєнним станом, про намір вчинити такі дії до суду від учасників справи не надійшло.

У відповідності до вимог статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод - кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку. Поняття розумного строку не має чіткого визначення, проте розумним слід вважати строк, який необхідний для вирішення справи у відповідності до вимог матеріального та процесуального законів.

В судовому засіданні 04.09.2026 господарський суд дійшов висновку про можливість розгляду справи по суті.

Відповідно до ст. 240 ГПК України в судовому засіданні 03.09.2026 оголошено вступну та резолютивну частини рішення. Натомість повне рішення складено 02.10.2026 з урахуванням обставин введеного воєнного стану, обстрілів об`єктів критичної інфраструктури, масованих атак м. Одеси країною-агресором. Відповідні процесуальні строки на апеляційне оскарження вказаного рішення обчислюються з дати складання повного тексту (02.10.2026), на що суд звертає увагу учасників справи.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши представників сторін, господарський суд встановив:

Постановою Кабінету Міністрів України від 17.04.2019 №324 «Про утворення державних підприємств «Гарантований покупець» та «Оператор ринку» утворено Державне підприємство «Гарантований покупець» на базі філії «Гарантований покупець» державного підприємства «Енергоринок» шляхом виділу майна, прав та обов`язків стосовно нього відповідно до розподільного балансу для виконання функцій гарантованого покупця електричної енергії.

Постановою Кабінету Міністрів України від 22.05.2019 №455 затверджено статут ДП «Гарантований покупець», у відповідності до п.5 якого підприємство утворено з метою забезпечення купівлі всієї електричної енергії, виробленої на об`єктах електроенергетики, що використовують альтернативні джерела енергії (у разі використання гідроенергії - вироблену лише мікро-, міні- та малими гідроелектростанціями), за встановленим «зеленим» тарифом відповідно до законодавства, а також отримання прибутку від провадження господарської діяльності.

20.08.2019 між Державним підприємством «ГАРАНТОВАНИЙ ПОКУПЕЦЬ» (далі - ДП «ГАРАНТОВАНИЙ ПОКУПЕЦЬ», гарантований покупець, позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю «ВІНДКРАФТ КАЛАНЧАК» (далі - ТОВ «ВІНДКРАФТ КАЛАНЧАК», виробник, відповідач) було укладено договір №533/01. В подальшому між позивачем та відповідачем укладено ряд додаткових угод до договору (№1017/01 від 21.11.2019, №449/01/21 від 12.03.2020, №969/01/21 від 26.02.2021, №1959/07/23 від 12.06.2023).

Відповідно до п.1.1 договору №533/01 (в редакції додаткової угоди №449/01/21 від 12.03.2020) продавець за «зеленим» тарифом зобов`язується продавати, а гарантований покупець зобов`язується купувати всю відпущену електричну енергію, вироблену виробником за «зеленим» тарифом, та здійснювати її оплату відповідно до умов цього договору та законодавства України, у тому числі Порядку купівлі гарантованим покупцем електричної енергії, виробленої з альтернативних джерел, затвердженого постановою НКРЕКП від 26 квітня 2019 року №641 (далі - Порядок), або Порядку продажу та обліку електричної енергії, виробленої споживачами, а також розрахунків за неї, затвердженого постановою НКРЕКП від 13 грудня 2019 року №2804 (далі - Порядок продажу електричної енергії споживачами).

Пунктом 2.3 договору №533/01 (в редакції додаткової угоди №449/01/21 від 12.03.2020) передбачено, що продавець за «зеленим» тарифом зобов`язується продавати, а гарантований покупець зобов`язується купувати всю відпущену електричну енергію в точках комерційного обліку електричної енергії генеруючих одиниць продавця за «зеленим» тарифом за встановленим йому «зеленим» тарифом з урахуванням надбавки до тарифу.

Згідно з п.3.1 договору №533/01 (в редакції додаткової угоди №449/01/21 від 12.03.2020) обсяг фактично проданої та купленої електричної енергії визначається відповідно до положень глави 8 Порядку на підставі даних обліку, наданих гарантованому покупцю адміністратором комерційного обліку відповідно до глави 7 Порядку.

Пунктом 3.3 договору №533/01 (в редакції додаткової угоди №969/01/21 від 26.02.2021) передбачено, що оплата електричної енергії, купленої гарантованим покупцем у продавців за «зеленим» тарифом у розрахунковому місяці, оплата продавцем за «зеленим» тарифом частки відшкодування вартості врегулювання небалансу електричної енергій гарантованого покупця, формування актів купівлі-продажу електричної енергії та актів приймання-передачі частки відшкодування вартості врегулювання небалансу електричної енергії гарантованого покупця здійснюються згідно з главою 10 Порядку або главою 6 Порядку продажу електричної енергії споживачами.

У випадку здійснення гарантованим покупцем оплати за перші 10 та 20 днів розрахункового місяця за вироблену електричну енергію продавцем за «зеленим» тарифом понад фактичну вартість проданої за розрахунковий період (місяць) електричної енергії продавець за «зеленим» тарифом повертає на рахунок гарантованого покупця: надлишково сплачені кошти протягом чотирьох робочих днів з дня отримання продавцем підписаного акта купівлі-продажу (акта коригування купівлі-продажу) за відповідний розрахунковий період (п.3.4 договору №533/01 в редакції додаткової угоди №969/01/21 від 26.02.2021).

Виробник за «зеленим» тарифом зобов`язаний здійснювати вчасно і в повному обсязі купівлю та оплату частки відшкодування вартості врегулювання небалансу електричної енергії гарантованого покупця відповідно до Порядку або Порядку продажу електричної енергії споживачами (п.4.2.9 договору №533/01 в редакції додаткової угоди №969/01/21 від 26.02.2021).

Відповідно до п.4.4.4 договору №533/01 (в редакції додаткової угоди №449/01/21 від 12.03.2020) гарантований покупець має право вимагати від продавця за «зеленим» тарифом оплату спожитої електричної енергії, відшкодування частки вартості врегулювання небалансу електричної енергії та внесків для створення спеціального (цільового) фонду, призначеного для покриття арбітражних витрат гарантованого покупця.

Відповідно до п.п. 5.2-5.5 договору №533/01 (в редакції додаткової угоди №449/01/21 від 12.03.2020) при настанні обставин непереборної сили сторони звільняються від виконання зобов`язань за цим договором на термін дії обставин непереборної сили і усунення їх наслідків; наявність обставин непереборної сили підтверджується відповідним документом Торгово-промислової палати України або її територіальних підрозділів відповідно до законодавства; потерпіла сторона негайно надсилає будь-яким доступним засобом зв`язку повідомлення другій стороні про подію, що оголошується обставиною непереборної сили, і якомога швидше подає інформацію про вжиті заходи щодо усунення наслідків цієї події; якщо обставини непереборної сили тривають довше трьох місяців, сторони вирішують питання щодо подальшого виконання договору.

Якщо продавець за «зеленим» тарифом є суб`єктом господарювання, який має ліцензію на провадження господарської діяльності з виробництва електричної енергії та Регулятором уже встановлено йому «зелений» тариф і продавець за «зеленим» тарифом має укладений з оператором системи передачі договір про врегулювання небалансів, цей договір набирає чинності з дати його підписання сторонами та діє на строк дії «зеленого» тарифу (до 01 січня 2030 року) (п.7.4 договору №533/01 в редакції додаткової угоди №449/01/21 від 12.03.2020).

Припинення або призупинення дії цього договору не звільняє сторони від належного виконання зобов`язань, що виникли в період дії цього договору (п.7.14 договору №533/01 в редакції додаткової угоди №969/01/21 від 26.02.2021).

21.11.2019 між ДП «ГАРАНТОВАНИЙ ПОКУПЕЦЬ» та ТОВ «ВІНДКРАФТ КАЛАНЧАК» укладено додаткову угоду №1017/01 до договору №533/01 від 20.08.2019. Положеннями додаткової угоди сторонами уточнено питання отримання ліцензії виробником та положення п.7.5 договору, а також відомості про юридичні адреси та реквізити сторін.

12.03.2020 між ДП «ГАРАНТОВАНИЙ ПОКУПЕЦЬ» та ТОВ «ВІНДКРАФТ КАЛАНЧАК» укладено додаткову угоду №449/01/20 до договору №533/01 від 20.08.2019, якою змінено в преамбулі договору слова «виробник за «зеленим» тарифом» на «продавець за «зеленим» тарифом», а також викладено в новій редакції розділи 1-7 договору.

26.02.2021 між ДП «ГАРАНТОВАНИЙ ПОКУПЕЦЬ» та ТОВ «ВІНДКРАФТ КАЛАНЧАК» укладено додаткову угоду №969/01/21 до договору №533/01 від 20.08.2019, якою сторонами внесено зміни до п.1.2, 2.6, 3.3, 3.4, 4.2, 4.3, 4.5, 4.6, 7.3, 7.5, 7.10-7.14 договору та доповнено договір новою главою 8 договору щодо реквізитів сторін.

12.06.2023 між ДП «ГАРАНТОВАНИЙ ПОКУПЕЦЬ» та ТОВ «ВІНДКРАФТ КАЛАНЧАК» укладено додаткову угоду №1959/07/23 до договору №533/01 від 20.08.2019, якою сторонами внесено зміни до п.п. 7.6, 7.7, 7.9, 7.14 та розділу 8 договору.

В матеріалах справи наявні також скріншоти даних комерційного обліку по генеруючим одиницям ТОВ «ВIНДКРАФТ КАЛАНЧАК» за версіями MMS 1, MMS 2, MMS 3.

Окрім того, в матеріалах справи наявний акт коригування до акта купівлі-продажу електроенергії за березень 2022 року від 31.03.2022 між виробником електроенергії ТОВ «ВІНДКРАФТ КАЛАНЧАК» (код ЄДРПОУ 37390074) та ДП «ГАРАНТОВАНИЙ ПОКУПЕЦЬ» (код ЄДРПОУ 43068454) на підставі інформації, отриманої від НЕК «УКРЕНЕРГО» за березень 2022 року, який підписано лише зі сторони позивача. Відповідно до розділу 8 Порядку купівлі електричної енергії за «зеленим» тарифом, затвердженого постановою НКРЕКП від 26.04.2019 №641 (у редакції постанови НКРЕКП від 15.01.2021 №46), та відповідно до розділу 4 пункту 4.4 підпункту 4 договору від 20.08.2019 року №533/01 здійснена купівля-продаж електричної енергії:

- обсяг електроенергії, кВт*год: 655776;

- загальна вартість електроенергії (з ПДВ), грн.: 2280054,46 грн.;

- початок купівлі-продажу: 01.03.2022;

- кінець купівлі-продажу: 31.03.2022.

Вказаний акт 04.10.2022 було направлено позивачем на електронну адресу відповідача для взаємного підписання.

Також в матеріалах справи наявний рахунок на оплату №180 від 03.10.2022 за договором №533/01 від 20.08.2019 щодо оплати електричної енергії березня 2022 року у кількості 655776 кВт*год, загальна вартість якої становить 2280054,46 грн. Вказаний рахунок також підписано лише зі сторони позивача.

У листі від 22.06.2023 №41/2001 ДП «ГАРАНТОВАНИЙ ПОКУПЕЦЬ» звернулось до ТОВ «ВІНДКРАФТ КАЛАНЧАК» та повідомило про наявну заборгованість за електричну енергію, спожиту на власні потреби у березні 2022 року в сумі 2280054,46 грн.

У листі №34 від 28.06.2023 ТОВ «ВІНДКРАФТ КАЛАНЧАК» повідомило позивача, що станом на дату формування цього листа у Товариства повністю відсутня генерація електроенергії та взагалі будь-який доступ до виробничого обладнання; через окупацію військовими рф територій розташування виробничих об`єктів Товариство було змушене повність припинити поточну виробничу діяльність з виробництва електроенергії; інформація про те, що Товариство не провадить виробничу діяльність і не має доступу до обладнання та усіх приладів обліку неодноразово надавалась Гарантованому Покупцю; споживання е/е споживачами Товариства у вказаному періоді не було у зв`язку з повною зупинкою виробничих та інших потужностей, також був відсутній будь-який доступ до системи комерційного обліку та лічильників, а також були підозри щодо незаконного підключення до споживання військовими рф, зашкодити або запобігти якому, на жаль, Товариство не мало та не має змоги. Також відповідач повідомив, що не зможе погодити та підписати направлений позивачем Акт у зв`язку з відсутністю можливості доступу до обладнання, щоб перевірити коректність вказаних обсягів та сум.

У листі від 03.09.2024 за №41/4919 «Про зарахування зустрічних однорідних (грошових) вимог» ДП «ГАРАНТОВАНИЙ ПОКУПЕЦЬ» було запропоновано ТОВ «ВІНДКРАФТ КАЛАНЧАК» протягом трьох робочих днів здійснити погашення зазначеної заборгованості шляхом перерахування грошових коштів на рахунок підприємства, або звернутись листом на електронну пошту підприємства з проханням здійснити погашення взаємних зобов`язань з оплати гарантованим покупцем заборгованості за електричну енергію та оплати виробником за «зеленим» тарифом заборгованості за спожиту електричну енергію на власні потреби шляхом зарахування зустрічних однорідних вимог.

У листі від 29.10.2024 за №41/5729 «Про зарахування зустрічних однорідних (грошових) вимог» ДП «ГАРАНТОВАНИЙ ПОКУПЕЦЬ» в доповнення до листа від 03.09.2024 №41/4919 повідомлено про наявну заборгованість перед підприємством за електричну енергію, спожиту на власні потреби у сумі 2280054,46 грн (з ПДВ) за березень 2022 року; запропоновано протягом трьох робочих днів здійснити погашення заборгованості за куплену електричну енергію на власні потреби шляхом перерахування грошових коштів на рахунок підприємства, або розглянути проект актам зарахування зустрічних однорідних вимог (який направлено разом з даним листом); а також повідомлено, що станом на 29.10.2024 залишається не підписаним з боку ТОВ «ВІНДКРАФТ КАЛАНЧАК» акт коригування до акту купівлі-продажу електричної енергії за «зеленим» тарифом від 31.03.2022 за березень 2022 року від 30.09.2022.

У листі №39 від 18.11.2024 відповідач повідомив позивача, що не може погодити об`єми спожитої в цьому періоді електроенергії, відтак і проведення зарахування зустрічних однорідних вимог з використанням даних цього періоду не є можливим.

В матеріалах справи наявна також лист-відповідь від 26.09.2023 за №15/3638 на адвокатський запит представника ТОВ «ВІНДКРАФТ КАЛАНЧАК», в якій позивачем надано інформацію щодо обсягів відпуску, споживання та сальдо перетоків електричної енергії генеруючої одиниці - ВЕС «Мирненська» ТОВ «ВІНДКРАФТ КАЛАНЧАК» за період з 2022 року по серпень 2023 року включно:

- січень 2022 року: обсяг відпуску електричної енергії (кВт*год) - 67924713; обсяг споживання генеруючими одиницями (кВт*год) - 37831; сальдо перетоків електричної енергії (кВт*год) - 67886882;

- лютий 2022 року: обсяг відпуску електричної енергії (кВт*год) - 43329226; обсяг споживання генеруючими одиницями (кВт*год) - 32284; сальдо перетоків електричної енергії (кВт*год) - 43296942;

- березень 2022 року: обсяг відпуску електричної енергії (кВт*год) - 50712; обсяг споживання генеруючими одиницями (кВт*год) - 706488; сальдо перетоків електричної енергії (кВт*год) - (-)655776;

- період квітень 2022 року - серпень 2023 року - дані - 0.

Позивачем надано до суду розрахунок 3% річних та інфляційних втрат за прострочення оплати за спожиту електричну енергію на власні потреби ТОВ «ВІНДКРАФТ КАЛАНЧАК» за договором №533/01 від 20.08.2019 за березень 2022 року:

- нарахування 3% річних - 158728,54 грн. за період з 07.10.2022 по 31.01.2025;

- несплату відповідачем заборгованості за використану електричну енергію для власних потреб за березень 2022 року.

Проаналізувавши наявні у справі докази та надавши їм правову оцінку, суд дійшов висновку про відмову у задоволенні позовних вимог, виходячи з наступного.

Відповідно до ч.1 ст. 1 ЦК України цивільним законодавством регулюються особисті немайнові та майнові відносини (цивільні відносини), засновані на юридичній рівності, вільному волевиявленні, майновій самостійності їх учасників.

Згідно з ч.1 ст. 3 ЦК України загальними засадами цивільного законодавства є: 1) неприпустимість свавільного втручання у сферу особистого життя людини; 2) неприпустимість позбавлення права власності, крім випадків, встановлених Конституцією України та законом; 3) свобода договору; 4) свобода підприємницької діяльності, яка не заборонена законом; 5) судовий захист цивільного права та інтересу; 6) справедливість, добросовісність та розумність.

За ст. 11 ЦК України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є: 1) договори та інші правочини; 2) створення літературних, художніх творів, винаходів та інших результатів інтелектуальної, творчої діяльності; 3) завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі; 4) інші юридичні факти. Цивільні права та обов`язки можуть виникати безпосередньо з актів цивільного законодавства. У випадках, встановлених актами цивільного законодавства, цивільні права та обов`язки виникають безпосередньо з актів органів державної влади, органів влади Автономної Республіки Крим або органів місцевого самоврядування. У випадках, встановлених актами цивільного законодавства, цивільні права та обов`язки можуть виникати з рішення суду. У випадках, встановлених актами цивільного законодавства або договором, підставою виникнення цивільних прав та обов`язків може бути настання або ненастання певної події.

Згідно зі ст. 13 ЦК України цивільні права особа здійснює у межах, наданих їй договором або актами цивільного законодавства. При здійсненні своїх прав особа зобов`язана утримуватися від дій, які могли б порушити права інших осіб, завдати шкоди довкіллю або культурній спадщині. Не допускаються дії особи, що вчиняються з наміром завдати шкоди іншій особі, а також зловживання правом в інших формах. При здійсненні цивільних прав особа повинна додержуватися моральних засад суспільства. Не допускаються використання цивільних прав з метою неправомірного обмеження конкуренції, зловживання монопольним становищем на ринку, а також недобросовісна конкуренція. У разі недодержання особою при здійсненні своїх прав вимог, які встановлені частинами другою - п`ятою цієї статті, суд може зобов`язати її припинити зловживання своїми правами, а також застосувати інші наслідки, встановлені законом.

Відповідно до ст. 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Згідно з ч.ч. 1,2 ст. 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: 1) визнання права; 2) визнання правочину недійсним; 3) припинення дії, яка порушує право; 4) відновлення становища, яке існувало до порушення; 5) примусове виконання обов`язку в натурі; 6) зміна правовідношення; 7) припинення правовідношення; 8) відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; 9) відшкодування моральної (немайнової) шкоди; 10) визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб.

Підставою виникнення цивільних прав та обов`язків є, зокрема, договори та інші правочини (п.1 ч.2 ст. 11 ЦК України).

Відповідно до ст. 509 ЦК України передбачено, що зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Згідно зі ст. 626 ЦК України договором є домовленість сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов?язків.

За ст.ст. 627, 628 ЦК України відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Статтями 525, 526 і 629 ЦК України передбачено, що договір є обов`язковим для виконання сторонами, а зобов`язання за ним має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Функції і повноваження позивача регламентуються Законом України «Про ринок електричної енергії» та Порядком купівлі гарантованим покупцем електричної енергії, виробленої з альтернативних джерел енергії, затвердженим постановою НКРЕКП №641 від 26.04.2019 (далі - Порядок №641), у відповідних редакціях, чинних на момент існування спірних правовідносин.

За змістом частини другої статті 65 Закону України «Про ринок електричної енергії» гарантований покупець зобов`язаний купувати у суб`єктів господарювання, яким встановлено «зелений» тариф, всю відпущену електричну енергію, вироблену на включених до складу балансуючої групи гарантованого покупця об`єктах електроенергетики або чергах їх будівництва (пускових комплексах) з альтернативних джерел енергії (а з використанням гідроенергії - вироблену лише мікро-, міні- та малими гідроелектростанціями), зокрема відпущену з установки зберігання енергії у складі таких об`єктів (у разі якщо електрична енергія, що відбирається, зберігається і відпускається такою установкою, вироблена з альтернативних джерел енергії), за встановленим їм «зеленим» тарифом з урахуванням надбавки до нього протягом всього строку застосування «зеленого» тарифу, обсяг якої не перевищує обсяг електричної енергії, який може бути відпущений відповідним об`єктом електроенергетики або чергою його будівництва (пусковим комплексом) у кожному розрахунковому періоді (годині), згідно із встановленою потужністю електрогенеруючого обладнання, зазначеною в ліцензії на виробництво електричної енергії, а вироблену з енергії сонячного випромінювання - лише у період з 4 години до 23 години з 1 квітня по 31 жовтня та з 6 години до 21 години з 1 листопада по 31 березня (крім електричної енергії, відпущеної з установки зберігання енергії у складі такого об`єкта). При цьому в кожному розрахунковому періоді (місяці) обсяг відпуску електричної енергії, виробленої на об`єкті електроенергетики або черзі його будівництва (пусковому комплексі) з альтернативних джерел енергії (а з використанням гідроенергії - лише мікро-, міні- та малими гідроелектростанціями), визначається за вирахуванням обсягу витрат електричної енергії на власні потреби в електричній енергії відповідного об`єкта згідно з показниками приладів обліку на власні потреби.

Учасники ринку електричної енергії провадять свою діяльність на ринку електричної енергії на договірних засадах. Для забезпечення функціонування ринку електричної енергії укладається, зокрема, договір про купівлю-продаж електричної енергії за «зеленим» тарифом (пункт 18 частини першої статті 4 Закону України «Про ринок електричної енергії»).

В силу частини третьої статті 65 Закону України «Про ринок електричної енергії» купівля-продаж такої електричної енергії за «зеленим» тарифом з урахуванням надбавки до нього здійснюється на підставі двостороннього договору між виробником або споживачем, якому встановлено «зелений» тариф, та гарантованим покупцем. Такий договір укладається на підставі типового договору купівлі-продажу електричної енергії за «зеленим» тарифом. Типова форма договору купівлі-продажу електричної енергії за «зеленим» тарифом затверджується Регулятором. Договір купівлі-продажу електричної енергії за «зеленим» тарифом укладається між гарантованим покупцем та виробником або споживачем, які виробляють електричну енергію з альтернативних джерел енергії (крім доменного та коксівного газів, а з використанням гідроенергії - лише мікро-, міні- та малими гідроелектростанціями) на весь строк дії «зеленого» тарифу.

У пункті 2.1 глави 2 Порядку №641 вказано, що для здійснення купівлі-продажу електричної енергії за «зеленим» тарифом кандидат у виробники за «зеленим» тарифом укладає з гарантованим покупцем договір купівлі-продажу електричної енергії за «зеленим» тарифом.

У відповідності до п.8.6 Порядку №641 (в редакцій, що діяла на момент виникнення спірних правовідносин) у кожному розрахунковому місяці обсяг відпуску електричної енергії, а також обсяг купівлі продавцем у гарантованого покупця електричної енергії, що надійшла із зовнішніх мереж на власні потреби по кожній генеруючій одиниці продавця, визначаються за алгоритмом: на основі даних, визначених відповідно до пункту 8.3 цієї глави, розраховується значення сальдо перетоків електричної енергії для генеруючої одиниці продавця за розрахунковий місяць; якщо сальдо перетоків електричної енергії має додатне значення, то обсяг відпуску електричної енергії генеруючою одиницею продавця та, відповідно, її продажу за «зеленим» тарифом або за аукціонною ціною за цей розрахунковий місяць приймається рівним абсолютному значенню відповідного сальдо перетоків електричної енергії, а обсяг купівлі продавцем у гарантованого покупця електричної енергії, що надійшла із зовнішніх мереж на власні потреби генеруючої одиниці, за цей розрахунковий місяць приймається рівним нулю; якщо сальдо перетоків електричної енергії має від?ємне значення, то обсяг відпуску електричної енергії генеруючою одиницею продавця та, відповідно, її продажу за «зеленим» тарифом або за аукціонною ціною гарантованому покупцю за цей розрахунковий місяць приймається рівним нулю, а обсяг купівлі за «зеленим» тарифом або за аукціонною ціною продавцем у гарантованого покупця електричної енергії, що надійшла із зовнішніх мереж на власні потреби генеруючої одиниці продавця, за цей розрахунковий місяць приймається рівним абсолютному значенню відповідного сальдо перетоків електричної енергії.

Згідно з п.п. 10.2 та 10.3 Порядку №641 (в редакції, що діяла на момент виникнення спірних правовідносин) з урахуванням положень глав 7 та 8 цього Порядку гарантований покупець протягом двох робочих днів з дня отримання сертифікованих даних комерційного обліку електричної енергії від адміністратора комерційного обліку здійснює розрахунок вартості електричної енергії, за яку здійснюється оплата продавцю за розрахунковий місяць, та направляє йому акт купівлі-продажу в електронному вигляді, підписаний зі своєї сторони КЕП уповноваженої особи, на електронну адресу. У разі необхідності оплати продавцем спожитої електричної енергії гарантований покупець протягом двох робочих днів з дня отримання сертифікованих даних комерційного обліку електричної енергії від адміністратора комерційного обліку здійснює розрахунок відповідної вартості електричної енергії та направляє продавцю акт купівлі-продажу в електронному вигляді, підписаний зі своєї сторони КЕП уповноваженої особи, на електронну адресу. Після отримання від гарантованого покупця на електронну адресу акта купівлі-продажу продавець надає у триденний строк з дати отримання актів купівлі-продажу гарантованому покупцю два примірники акта купівлі-продажу, підписані зі своєї сторони. Гарантований покупець у п`ятиденний строк з дати отримання актів купівлі-продажу підписує їх зі своєї сторони та надсилає продавцю один примірник поштою. У разі наявності у продавця зауважень до акта купівлі-продажу, наданого гарантованим покупцем, продавець письмово повідомляє про це гарантованого покупця. За наявності зауважень до акта купівлі-продажу та/або ненадання продавцем акта купівлі-продажу, підписаного зі своєї сторони, остаточний розрахунок за відпущену продавцем електричну енергію здійснюється в розмірі, визначеному в наданому гарантованим покупцем акті купівлі-продажу, з подальшим коригуванням сплачених коштів після врегулювання розбіжностей.

За змістом абз.2 п.10.4 Порядку №641 (в редакції, що діяла на момент виникнення спірних правовідносин) у разі необхідності оплати продавцем спожитої електричної енергії продавець здійснює таку оплату протягом двох робочих днів з дати отримання від гарантованого покупця підписаного КЕП уповноваженої особи акта купівлі-продажу.

У відповідності до ч.1 ст. 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно з вимогами ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. У разі посилання учасника справи на невчинення іншим учасником справи певних дій або відсутність певної події, суд може зобов`язати такого іншого учасника справи надати відповідні докази вчинення цих дій або наявності певної події. У разі ненадання таких доказів суд може визнати обставину невчинення відповідних дій або відсутності події встановленою.

Відповідно до ст. 79 ГПК України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Обов`язок з доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб`єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з`ясувати обставини, які мають значення для справи. Важливим елементом змагальності процесу є стандарти доказування - спеціальні правила, яким суд має керуватися при вирішення справи. Ці правила дозволяють оцінити, наскільки вдало сторони виконали вимоги щодо тягаря доказування і наскільки вони змогли переконати суд у своїй позиції, що робить оцінку доказів більш алгоритмізованою та обґрунтованою. На сьогодні у праві існують такі основні стандарти доказування: «баланс імовірностей» (balance of probabilities) або «перевага доказів» (preponderance of the evidence); «наявність чітких та переконливих доказів» (clear and convincing evidence); «поза розумним сумнівом» (beyond reasonable doubt). Тлумачення змісту цієї статті свідчить, що нею покладено на суд обов`язок оцінювати докази, обставини справи з огляду на їх вірогідність, яка дозволяє дійти висновку, що факти, які розглядаються скоріше були (мали місце), аніж не були (постанова Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 27.01.2022 у справі №917/996/20).

Статтею 13 ГПК України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Принцип рівності сторін у процесі вимагає, щоб кожній стороні надавалася розумна можливість представляти справу в таких умовах, які не ставлять цю сторону у суттєво невигідне становище відносно другої сторони (п.87 рішення Європейського суду з прав людини у справі «Салов проти України» від 06.09.2005).

У Рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Надточий проти України» від 15.05.2008 зазначено, що принцип рівності сторін передбачає, що кожна сторона повинна мати розумну можливість представляти свою сторону в умовах, які не ставлять її в суттєво менш сприятливе становище в порівнянні з опонентом.

Змагальність означає таку побудову судового процесу, яка дозволяє всім особам - учасникам певної справи відстоювати свої права та законні інтереси, свою позицію у справі.

Принцип змагальності є процесуальною гарантією всебічного, повного та об`єктивного з`ясування судом обставин справи, ухвалення законного, обгрунтованого і справедливого рішення у справі.

Статтею 86 ГПК України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Як встановлено судом, між Товариством з обмеженою відповідальністю «ВІНДКРАФТ КАЛАНЧАК» та Державним підприємством «ГАРАНТОВАНИЙ ПОКУПЕЦЬ» був укладений договір №533/01 від 20.08.2019 (зі змінами), відповідно до якого, зокрема, гарантований покупець має право вимагати від продавця за «зеленим» тарифом оплату спожитої електричної енергії, відшкодування частки вартості врегулювання небалансу електричної енергії та внесків для створення спеціального (цільового) фонду, призначеного для покриття арбітражних витрат гарантованого покупця.

Відповідно до даних комерційного обліку по генеруючих одиницях продавців або споживачів за «зеленим» тарифом, що входять до балансуючої групи гарантованого покупця, отриманих від НЕК «УКРЕНЕРГО» (версія MMS 1) обсяг виробітку/відбору по ТОВ «ВІНДКРАФТ КАЛАНЧАК» за березень 2022 року складав 0 (нуль) кВт*год.

Водночас позивач зазначає, що за результатами отриманих від НЕК «УКРЕНЕРГО» оновлених даних комерційного обліку по генеруючих одиницях продавців або споживачів за «зеленим» тарифом, що входять до балансуючої групи гарантованого покупця, обсяг власного споживання відповідача склав 655776 кВт*год, вартістю 2280054,46 грн у т.ч. ПДВ, що на думку позивача підтверджується актом коригування до акту купівлі-продажу електричної енергії за «зеленим» тарифом від 31.03.2022 за березень 2022 року від 30.09.2022, який складено в односторонньому порядку, та рахунком на оплату №180 від 03.10.2022.

Разом з тим, господарський суд звертає увагу на наступне.

На підставі постанови Верховної Ради України «Про утворення та ліквідацію районів» від 17.07.2020 №807-ІХ Каланчацький район Херсонської області був ліквідований, а територія Каланчацької селищної територіальної громади включена до Скадовського району Херсонської області.

Згідно з Указом Президента України від 24.02.2022 №64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні» у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України з 24.02.2022 в Україні введено воєнний стан строком на 30 діб, який у подальшому неодноразово продовжувався та діє на теперішній час.

Відповідно до наказу Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України від 22.12.2022 №309 «Про затвердження Переліку територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих російською федерацією», який був чинним з 27.12.2022 по 19.03.2025, вся територія Скадовського району Херсонської області визначена як тимчасово окупована російською федерацією з 24.02.2022.

Згідно з Переліком територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих російською федерацією, затвердженим наказом Міністерства розвитку громад та територій України від 28.02.2025 №376, який набрав чинності 20.03.2025, вся територія Скадовського району Херсонської області визначена як тимчасово окупована російською федерацією з 24.02.2022.

Станом на час розгляду цієї справи територія Скадовського району Херсонської області, в тому числі Каланчацька територіальна громада, є тимчасово окупованою.

При цьому суд враховує, що спірним періодом у цій справі є березень 2022 року. Тобто, у період, за який позивач просить суд стягнути заборгованість за поставлену ним електричну енергію відповідачу (березень 2022 року), місцезнаходженням відповідача була тимчасово окупована територія України.

Відповідно до ст. 1-1 Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України» №1207-VII (далі - Закон №1207-VII) тимчасово окупована Російською Федерацією територія України (тимчасово окупована територія) - це частини території України, в межах яких збройні формування Російської Федерації та окупаційна адміністрація Російської Федерації встановили та здійснюють фактичний контроль або в межах яких збройні формування Російської Федерації встановили та здійснюють загальний контроль з метою встановлення окупаційної адміністрації Російської Федерації.

Водночас, виходячи зі ст. 2 Закону №1207-VII, метою цього закону є визначення статусу території України, тимчасово окупованої внаслідок збройної агресії Російської Федерації, встановлює особливий правовий режим на цій території, визначає особливості діяльності державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ і організацій в умовах цього режиму, додержання та захисту прав і свобод людини і громадянина, а також прав і законних інтересів юридичних осіб.

Частиною 2 ст. 13 Закону №1207-VII передбачено, що здійснення господарської діяльності юридичними особами, фізичними особами - підприємцями та фізичними особами, які провадять незалежну професійну діяльність, місцезнаходженням (місцем проживання) яких є тимчасово окупована територія, дозволяється виключно після зміни їхньої податкової адреси на іншу територію України. Правочин, стороною якого є суб`єкт господарювання, місцезнаходженням (місцем проживання) якого є тимчасово окупована територія, є нікчемним. На такі правочини не поширюється дія положення абзацу другого частини другої статті 215 Цивільного кодексу України.

Відповідно до ч.2 ст. 13-1 Закону №1207-VII на період тимчасової окупації переміщення товарів (робіт, послуг) з тимчасово окупованої території на іншу територію України та/або з іншої території України на тимчасово окуповану територію усіма видами транспорту, в тому числі автомобільним, залізничним, повітряним та трубопровідним транспортом, а також лініями електропередач та гідротехнічними спорудами, заборонено.

Наведені положення Закону №1207-VII дозволяють господарському суду зробити висновок про заборону здійснення господарської діяльності з переміщення товарів, зокрема електроенергії, лініями електропередач на тимчасово окуповану територію України.

Об`єднана палата Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду у справі №908/1162/23 постановою від 03.10.2025, залишаючи постанову суду апеляційної інстанції про відмову в позові без змін, зокрема виснувала, що:

- Законом України «Про внесення змін до Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України» щодо деяких питань визначення правового статусу тимчасово окупованих територій України в умовах воєнного стану» від 16.11.2022 №2764-ІХ частину третю статті 1 Закону № 1207-VII було викладено в редакції, за якою дата початку і дата завершення тимчасової окупації територій, передбачених пунктом 3 частини першої статті 3 цього Закону, визначаються Кабінетом Міністрів України;

- чинна редакція цієї норми (у відповідності до змін, внесених Законом України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо звільнення від сплати екологічного податку, плати за землю та податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, за знищене чи пошкоджене нерухоме майно» №3050-IX від 11.04.2023) вказує, що дата початку і дата завершення тимчасової окупації територій, які передбачені у пункті 3 частини першої статті 3 цього Закону, визначаються у встановленому Кабінетом Міністрів України порядку;

- як зазначила Об`єднана палата, з 07.05.2022 ані пункт 7 частини першої статті 1-1, ані пункт 1 частини третьої статті 3 Закону № 1207-VII не містили (і зараз також не містять) жодних посилань на те, що статус тимчасово окупованих території набувають залежно від наявності чи відсутності (а так само і дати ухвалення) будь-якого рішення того чи іншого повноважного органу державної влади України - РНБО, Кабінету Міністрів України чи іншого органу в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України;

- 06.12.2022 Кабінет Міністрів України затвердив постанову «Деякі питання формування переліку територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих Російською Федерацією», відповідно до якої перелік територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих Російською Федерацією, затверджується Міністерством з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій за формою згідно з додатком за погодженням з Міністерством оборони України з урахуванням пропозицій відповідних обласних, Київської міської військових адміністрацій;

- однак у відповідності до регулювання, запровадженого Законом України від 21.04.2022 № 2217-ІХ «Про внесення змін до деяких законів України щодо регулювання правового режиму на тимчасово окупованій території України» правовий статус тимчасово окупованої території РФ в розумінні п.1 ч.1 ст. 3 Закону №1207-VII не залежить від того, чи ухвалив (і якщо ухвалив - то коли саме) той чи інший повноважний орган державної влади України (РНБО, Кабінет Міністрів України чи інший орган в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України) рішення про визнання певної частини території України тимчасово окупованою. Таке рішення повноважного органу державної влади України (зокрема - і Кабінету Міністрів України) для територій, визначених у п.1 ч.1 ст. 3 Закону №1207-VII, має не конститутивне, а лише інформативне значення, з публічною достовірністю підтверджуючи конкретну дату, з якої фактична окупація певної частини території України почалася чи припинилася;

- таким чином, Об`єднана палата дійшла висновку про відсутність підстав для відступу від висновку, викладеного Верховним Судом у постанові у справі №910/9680/23 про поширення положень ст. 13-1 Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України» на території, тимчасово окуповані в період воєнного стану, лише з огляду на загальновідомий факт окупації таких територій за відсутності відповідного рішення Кабінету Міністрів України;

- Об`єднана палата, залишаючи без змін постанову суду апеляційної інстанції у справі №908/1162/23 про відмову в позові, зазначила про те, що підставою для відмови в позові у цій справі, враховуючи положення ст. 13-1 Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України», є заборона передачі електроенергії відповідачу, оскільки факт тимчасової окупації є загальновідомим фактом, що не потребує окремого доказування у даному судовому провадженні.

Верховний Суд у постанові від 23.10.2025 у справі №916/1650/23, застосувавши висновки Об`єднаної палати у справі №908/1162/23, залишив без змін рішення суду першої інстанції про відмову у задоволенні позову про стягнення заборгованості за спожиту електричну енергію за період з березня до червня 2022 року, яка передавалася відповідачу на територію Херсонської області.

Отже, з урахуванням факту окупації території Скадовського району Херсонської області з 24.02.2022, а також приймаючи до уваги, що зазначена територія належить до територій, визначених п.1 ч.1 ст. 3 Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України», господарський суд виходить з того, що правовий режим, встановлений ст. 13-1 цього Закону, поширюється на відповідну територію.

За таких обставин позивач не мав здійснювати господарську діяльність щодо постачання електричної енергії відповідачу на тимчасово окуповану територію у березні 2022 року.

Таким чином, вимога про стягнення з відповідача 2280054,46 грн. основної заборгованості задоволенню не підлягає.

Щодо вимог позивача про стягнення 158728,54 грн. 3% річних та 542131,14 грн. інфляційних втрат, суд зазначає наступне.

Відповідно до ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов?язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов?язання, на вимогу кредитора зобов?язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Вимоги про стягнення інфляційних втрат та 3% річних є похідними (акцесорними) від вимоги про стягнення основної суми заборгованості, оскільки їх виникнення та обсяг безпосередньо пов`язані з наявністю відповідного грошового зобов`язання та його простроченням. Таким чином, у разі встановлення судом відсутності правових підстав для стягнення основної суми заборгованості та відмови у задоволенні відповідної вимоги, вимоги про стягнення інфляційних втрат і 3% річних як похідні від основної вимоги також не підлягають задоволенню.

Вимога пункту 1 статті 6 Конвенції щодо обґрунтовування судових рішень не може розумітись як обов`язок суду детально відповідати на кожен довід заявника. Стаття 6 Конвенції також не встановлює правил щодо допустимості доказів або їх оцінки, що є предметом регулювання в першу чергу національного законодавства та оцінки національними судами. Проте Європейський суд з прав людини оцінює ступінь умотивованості рішення національного суду, як правило, з точки зору наявності в ньому достатніх аргументів стосовно прийняття чи відмови в прийнятті саме тих доказів і доводів, які є важливими, тобто такими, що були сформульовані заявником ясно й чітко та могли справді вплинути на результат розгляду справи.

Суд також враховує позицію Європейського суду з прав людини, сформовану, зокрема у справах «Салов проти України», «Проніна проти України» та «Серявін та інші проти України»: де зазначено, що згідно з усталеною практикою Суду, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення. Хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов`язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень. Ще одне призначення обґрунтованого рішення полягає в тому, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті. Крім того, вмотивоване рішення дає стороні можливість оскаржити його та отримати його перегляд вищестоящою інстанцією. Лише за умови винесення обґрунтованого рішення може забезпечуватись публічний контроль здійснення правосуддя.

Європейський суд з прав людини у справі «Руїз Торіха проти Іспанії» вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. З огляду на встановлену імперативну заборону щодо надання послуг на окуповані території, інші аргументи позивача не спростовують висновків суду та не впливають на кінцевий результат вирішення спору.

Враховуючи встановлені судом обставини справи і наведені норми законодавства, що врегульовують спірні правовідносини сторін, з урахуванням правової позиції, викладеної Верховним Судом у справі №908/1162/23, суд дійшов висновку, що позовні вимоги про стягнення з відповідача 2280054,46 грн. основного боргу, 158728,54 грн. 3% річних від простроченої суми, 542131,14 грн. інфляційних втрат є необґрунтованими, безпідставними та задоволенню не підлягають.

Іншого позивачем не доведено.

Інші наявні в матеріалах справи документи вищевикладених висновків суду не спростовують.

Відповідно до ст. 129 ГПК України судові витрати по сплаті судового збору за подання позовної заяви покладаються позивача.

Керуючись ст.ст. 129, 232, 233, 236-238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

У задоволенні позову Акціонерного товариства «ГАРАНТОВАНИЙ ПОКУПЕЦЬ» - відмовити повністю.

Рішення суду набирає законної сили в порядку ст. 241 ГПК України та може бути оскаржено в апеляційному порядку до Південно-західного апеляційного господарського суду шляхом подачі апеляційної скарги у строки, визначені ст. 256 ГПК України.

Повне рішення складено 02 жовтня 2026 р. з урахуванням обставин введеного воєнного стану, обстрілів об`єктів критичної інфраструктури, масованих атак м. Одеси країною-агресором.

Суддя Ю.С. Бездоля