Ухвала суду № 140308324, 14.09.2026, Господарський суд Миколаївської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

=====

УХВАЛА

про розгляд вимог кредитора

14 вересня 2026 року Справа № 915/1464/25

м. Миколаїв

Господарський суд Миколаївської області у складі судді Адаховської В.С.,

при секретарі судового засідання Матвєєвій А.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ "ЕЛ.ЕН.ГРУП" (01001, м.Київ, вул. Ірининська, буд. 5/24, оф. 89; ЄДРПОУ 41240530) з грошовими вимогами до боржника у справі

про неплатоспроможність ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 , e-mail: ІНФОРМАЦІЯ_1 )

Представники учасників справи в судове засідання не з`явилися

У С Т А Н О В И В:

Господарським судом Миколаївської області розглядається справа про неплатоспроможність фізичної особи ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 )

Ухвалою Господарського суду Миколаївської області від 10.11.2025 відкрито провадження у справі №915/1464/25 про неплатоспроможність боржника - ОСОБА_1 , цією ж ухвалою, зокрема, введено процедуру реструктуризації боргів боржника, введено мораторій на задоволення вимог кредиторів, керуючим реструктуризацією призначено арбітражного керуючого Белінську Наталію Олександрівну.

На офіційному вебпорталі судової влади України 23.12.2025 оприлюднено оголошення №78008 про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність для заявлення кредиторами грошових вимог до боржника.

Ухвалою суду від 27.04.2026 за наслідками проведеного попереднього засідання:

Визнано частково грошові вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "ФАКТОРИНГОВА КОМПАНІЯ "УКРГЛОБАЛ-ФІНАНС" до ОСОБА_1 у сумі 78497,54 грн із задоволенням у другу чергу (без права вирішального голосу), а також 5324,80 грн судового збору за подання заяви про визнання кредитором (до задоволення вимог кредиторів).

Відхилено грошові вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "ФАКТОРИНГОВА КОМПАНІЯ "УКРГЛОБАЛ-ФІНАНС" до ОСОБА_1 у сумі 12500,00 грн.

Зобов`язано керуючого реструктуризацією:

- включити визнані судом вимоги кредитора до реєстру вимог кредиторів боржника - ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) у відповідності до вимог ч. 4 ст. 133 Кодексу України з процедур банкрутства;

- провести збори кредиторів не пізніше 14 днів з дня постановлення даної ухвали;

- завчасно до дати судового засідання надати суду звіт про процедуру реструктуризації боргів боржника з підтверджуючими документами, рішення щодо подальшої процедури у справі; докази організації зборів кредиторів; план реструктуризації; докази проведення інвентаризації.

Призначено судове засідання для розгляду плану реструктуризації боргів або прийняття рішення про перехід до процедури погашення боргів чи про закриття провадження у справі №915/1464/25 на 11 червня 2026 року о 13:00.

Ухвалою суду від 11.06.2026, серед іншого, задоволено заяву керуючого реструктуризацією боргів боржника арбітражного керуючого Белінської Н.О. №02-905/6321 від 09.06.2026 про затвердження плану реструктуризації боргів; затверджено план реструктуризації боргів боржника - фізичної особи ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ), погоджений боржницею та схвалений зборами кредиторів згідно протоколу №1 від 08.06.2026; припинено повноваження керуючого реструктуризацією - арбітражного керуючого Белінської Наталії Олександрівни (свідоцтво про право на здійснення діяльності арбітражного керуючого (розпорядника майна, керуючого санацією, ліквідатора) №190 від 12.02.2013) у справі №915/1464/25.

На адресу Господарського суду Миколаївської області від Товариства з обмеженою відповідальністю "ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ "ЕЛ.ЕН.ГРУП" надійшла заява, сформована в системі "Електронний суд" №б/н від 18.06.2026 (вх. №9045/26 від 18.06.2026), у якій заявник просить визнати грошові вимоги до боржниці в розмірі 25827,20 грн, а також 5324,80 грн судового збору та 7000,00 грн витрат на професійну правничу допомогу.

Ухвалою суду від 22.06.2026 суд прийняв до розгляду зазначену заяву, призначив її розгляд на 15.07.2026 об 11:30 та зобов`язав боржницю, завчасно до дати проведення судового засідання, надати суду відзив на заяву ТОВ "ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ "ЕЛ.ЕН.ГРУП" з грошовими вимогами до боржника з доказами направлення відзиву заявнику.

14.07.2026 від боржниці через систему "Електронний суд" надійшло клопотання №б/н від 14.07.2026 (вх. №10218/26), в якому визнає грошові вимоги кредитора частково в сумі 8000,00 грн - заборгованість за тілом, 4960,00 грн - заборгованість по процентам, 7000,00 грн - витрати на професійну допомогу. В задоволенні грошових вимог в сумі 11667,20 грн пені та 1200,00 грн комісії за обслуговування кредиту просить відмовити.

15.07.2026 судове засідання у справі №915/1464/25 не відбулось, оскільки протягом часу, визначеного судом для проведення даного засідання, спостерігалось знеструмлення електромережі суду, вихід з ладу сервера автоматизованої системи та інші умови, які вплинули на безперебійність та функціонування автоматизованої системи, що підтверджується актом від 15.07.2026.

Ухвалою суду від 22.07.2026 призначено судове засідання на 31.07.2026 о 09:45 та зобов`язано боржницю завчасно, до дати проведення судового засідання, надати суду докази направлення ТОВ "ФАКТОРИНГОВА КОМПАНІЯ "ЕЛ.ЕН.ГРУП" клопотання від 14.07.2026 (вх. №10218/26).

Разом з тим, судове засідання 31.07.2026 не відбулося, у зв`язку з оголошенням системою цивільної оборони у м. Миколаєві та Миколаївській області повітряної тривоги, яка тривала протягом часу, визначеного для розгляду даної справи, про що господарським судом складено відповідну довідку від 31.07.2026.

Ухвалою суду від 07.08.2026 призначено судове засідання на 14.09.2026 о 13:30 та зобов`язано боржницю завчасно, до дати проведення судового засідання, надати суду докази направлення Товариству з обмеженою відповідальністю "ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ "ЕЛ.ЕН.ГРУП" клопотання від 14.07.2026 (вх. №10218/26).

Від боржниці через систему "Електронний суд" надійшло клопотання №б/н від 09.09.2026 (вх. №13437/26), в якому надає докази направлення Товариству з обмеженою відповідальністю "ФАКТОРИНГОВА КОМПАНІЯ "ЕЛ.ЕН.ГРУП" клопотання від 14.07.2026 (вх. №10218/26) на адресу електронної пошти кредитора.

Учасники справи належним чином повідомлені про дату, час та місце проведення судового засідання, правом участі у судовому засіданні не скористались.

Приймаючи до уваги те, що явка учасників справи в судове засідання обов`язковою судом не визнавалась, враховуючи положення ст. 42 ГПК України, суд визнав за можливе провести судове засідання щодо розгляду заяви кредитора про визнання грошових вимог до боржника за відсутності учасників справи за наявними матеріалами.

Відповідно до змісту статті 233 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), 14.09.2026 за результатами розгляду заяви про визнання грошових вимог, судом підписано вступну та резолютивну частини ухвали суду без її проголошення.

Розглянувши заяву кредитора з грошовими вимогами до боржника, дослідивши додані до неї докази, судом встановлено наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 3 ГПК України судочинство в господарських судах здійснюється відповідно до Конституції України, цього Кодексу, Кодексу України з процедур банкрутства (далі - КУзПБ), Закону України "Про міжнародне приватне право", а також міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

Частиною 1 ст. 2 КУзПБ передбачено, що провадження у справах про банкрутство регулюється цим Кодексом, Господарським процесуальним кодексом України, іншими законами України.

Статтею 113 КУзПБ передбачено, що провадження у справах про неплатоспроможність боржника - фізичної особи, фізичної особи - підприємця здійснюється в порядку, визначеному цим Кодексом для юридичних осіб, з урахуванням особливостей, встановлених цією Книгою.

Відповідно до ч. 1 ст. 1 КУзПБ кредитор - юридична або фізична особа, а також контролюючий орган, уповноважений відповідно до Податкового кодексу України здійснювати заходи щодо забезпечення погашення податкового боргу та недоїмки зі сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування у межах своїх повноважень, та інші державні органи, які мають вимоги щодо грошових зобов`язань до боржника, а також адміністратор за випуском облігацій, який відповідно до Закону України "Про ринки капіталу та організовані товарні ринки" діє в інтересах власників облігацій, які мають підтверджені у встановленому порядку документами вимоги щодо грошових зобов`язань до боржника; забезпечені кредитори - кредитори, вимоги яких до боржника або іншої особи забезпечені заставою майна боржника; конкурсні кредитори - кредитори за вимогами до боржника, що виникли до відкриття провадження у справі про банкрутство і виконання яких не забезпечено заставою майна боржника; поточні кредитори - кредитори за вимогами до боржника, що виникли після відкриття провадження у справі про банкрутство.

Грошове зобов`язання (борг) згідно ч. 1 ст. 1 КУзПБ - це зобов`язання боржника сплатити кредитору певну грошову суму відповідно до цивільно-правового правочину (договору) та на інших підставах, передбачених законодавством України. До грошових зобов`язань належать також зобов`язання щодо сплати податків, зборів (обов`язкових платежів), страхових внесків на загальнообов`язкове державне пенсійне та інше соціальне страхування; зобов`язання, що виникають внаслідок неможливості виконання зобов`язань за договорами зберігання, підряду, найму (оренди), ренти тощо та які мають бути виражені у грошових одиницях. До складу грошових зобов`язань боржника, у тому числі зобов`язань щодо сплати податків, зборів (обов`язкових платежів), страхових внесків на загальнообов`язкове державне пенсійне та інше соціальне страхування, не включаються неустойка (штраф, пеня) та інші фінансові санкції, визначені на дату подання заяви до господарського суду, а також зобов`язання, що виникли внаслідок заподіяння шкоди життю і здоров`ю громадян, зобов`язання з виплати авторської винагороди, зобов`язання перед засновниками (учасниками) боржника - юридичної особи, що виникли з такої участі. Склад і розмір грошових зобов`язань, у тому числі розмір заборгованості за передані товари, виконані роботи і надані послуги, сума кредитів з урахуванням відсотків, які зобов`язаний сплатити боржник, визначаються на день подання до господарського суду заяви про відкриття провадження у справі про банкрутство (неплатоспроможність), якщо інше не встановлено цим Кодексом. При поданні заяви про відкриття провадження у справі про банкрутство (неплатоспроможність) розмір грошових зобов`язань визначається на день подання до господарського суду такої заяви.

Відповідно до ч. 1 ст. 122 КУзПБ подання кредиторами вимог до боржника та їх розгляд керуючим реструктуризацією здійснюється в порядку, визначеному цим Кодексом для юридичних осіб.

Згідно з абз. 1 та абз. 3 ч. 1 ст. 45 КУзПБ, конкурсні кредитори за вимогами, що виникли до дня відкриття провадження у справі про банкрутство, зобов`язані подати до господарського суду письмові заяви з вимогами до боржника, а також документи, що їх підтверджують, протягом 30 днів з дня офіційного оприлюднення оголошення про відкриття провадження у справі про банкрутство. Відлік строку на заявлення грошових вимог кредиторів до боржника починається з дня офіційного оприлюднення оголошення про відкриття провадження у справі про банкрутство.

Офіційне оприлюднення оголошення про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність фізичної особи ОСОБА_1 було здійснено 23.12.2025 на офіційному вебпорталі судової влади України в мережі Інтернет, тобто, строк на пред`явлення грошових вимог, з урахуванням приписів абз. 1 та абз. 3 ч. 1 ст.45 КУзПБ, тривав до 22.01.2026 включно.

На даний час справа про неплатоспроможність ОСОБА_1 перебуває на стадії виконання плану реструктуризації, затвердженого судом.

Статтею 127 КУзПБ визначено наслідки затвердження плану реструктуризації боргів боржника: план реструктуризації боргів боржника набирає чинності з дня його затвердження господарським судом і є обов`язковим для боржника та кредиторів; з дня затвердження судом плану реструктуризації боргів боржника вимоги, включені до такого плану, можуть бути задоволені лише у порядку і спосіб, визначені в плані реструктуризації боргів боржника.

Заява Товариства з обмеженою відповідальністю "ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ "ЕЛ.ЕН.ГРУП" надійшла до Господарського суду Миколаївської області 18.06.2026, тобто з порушенням 30 денного строку їх заявлення та після розгляду всіх вимог кредиторів, внесення їх до реєстру вимог та до плану реструктуризації боргів, що затверджений судом.

Суд зазначає, що у разі пропуску 30 денного строку заявлення кредитором вимог, застосовуються наслідки, вказані в ч. 4 ст. 45 КУзПБ, такий пропуск строку не є підставою для відхилення заявлених кредиторських вимог. Кредитор може заявити свої конкурсні грошові вимоги до фізичної особи - боржника протягом всього часу процедури реструктуризації у справі про неплатоспроможність, зокрема, і після затвердження господарським судом плану реструктуризації боргів.

Такі вимоги кредитора навіть можуть бути включені боржником до реєстру вимог кредиторів, який згідно приписів ч. 4 ст. 127 КУзПБ протягом дії плану реструктуризації боргів, після припинення повноважень керуючого реструктуризацією у справі, зобов`язаний вести реєстр вимог кредиторів та надавати кредиторам, включеним до плану реструктуризації боргів боржника, інформації про стан виконання зазначеного плану покладається на боржника.

Але суд зауважує, що факт внесення визнаних судом вимог кредитора, які подані після затвердження плану реструктуризації, не породжує обов`язку боржника виконувати такі зобов`язання, що подані з порушенням строків їх заявлення. Такий висновок ґрунтується на приписах ч. 2 ст. 127 КУзПБ, яка містить особливий імперативний припис, що "З дня затвердження судом плану реструктуризації боргів боржника вимоги, включені до такого плану, можуть бути задоволені лише у порядку і спосіб, визначені в плані реструктуризації боргів боржника." Окрім того, підставою для закриття провадження у справі про неплатоспроможність із застосуванням таких наслідків закриття справи, що вимоги конкурсних кредиторів, які не були заявлені в установлений цим Кодексом строк вважаються погашеними, а виконавчі документи за відповідними вимогами визнаються такими, що не підлягають виконанню, є приписи пункту 5 ч. 1 ст. 90 КУзПБ, згідно якого справа закривається у разі відновлення платоспроможності боржника або погашення всіх вимог кредиторів згідно з реєстром вимог кредиторів.

Згідно ч. 4 ст. 45 КУзПБ, для кредиторів, вимоги яких заявлені після закінчення строку, встановленого для їх подання, усі дії, вчинені у судовому процесі, є обов`язковими так само, як вони є обов`язковими для кредиторів, вимоги яких були заявлені протягом встановленого строку. Вимоги кредиторів, заявлені після закінчення строку, встановленого для їх подання, задовольняються в порядку черговості, встановленої цим Кодексом. Кредитори, вимоги яких заявлені після завершення строку, визначеного частиною першою цієї статті, є конкурсними, однак не мають права вирішального голосу на зборах та комітеті кредиторів.

Абзацом 3 ч. 6 ст. 45 КУзПБ унормовано, що вимоги кредиторів, заявлені після закінчення строку, встановленого для їх подання, розглядаються господарським судом у порядку черговості їх отримання у судовому засіданні, яке проводиться після попереднього засідання господарського суду.

За результатами розгляду зазначених заяв господарський суд постановляє ухвалу про визнання чи відхилення (повністю або частково) вимог таких кредиторів (абз. 4 ч. 6 ст. 45 КУзПБ).

Ухвала господарського суду набирає законної сили негайно після її оголошення, може бути оскаржена у встановленому цим Кодексом порядку та є підставою для внесення відомостей про таких кредиторів до реєстру вимог кредиторів (абз. 5 ч. 6 ст. 45 Кодексу України з процедур банкрутства).

Відповідно до норм, визначених КУзПБ, за результатами попереднього засідання господарський суд визнає розмір вимог кредиторів, які підлягають включенню до реєстру вимог кредиторів, порядок погашення (задоволення) яких відбувається відповідно до черговості, яка встановлена ч. 4 ст. 133 даного Кодексу.

Розглянувши заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ "ЕЛ.ЕН.ГРУП" з вимогами до боржниці, а також документи, що їх підтверджують, суд зазначає наступне.

Заява Товариства з обмеженою відповідальністю "ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ "ЕЛ.ЕН.ГРУП" мотивована тим, що 23.02.2025 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Іннова Фінанс" (нова назва ТОВ "Іннова-Нова", відповідно до повідомлення від 10.09.2025 за вих. № 251009-1) (код ЄДРПОУ 44127243) (далі - Товариство та/або Кредитодавець) та ОСОБА_1 (далі - Боржник та/або Позичальник) укладено Договір надання грошових коштів у позику №7199490225 (далі - Кредитний договір) підписаний у порядку визначеному статтею 12 Закону України "Про електронну комерцію".

Відповідно до умов Кредитного договору (розділ 2):

2.2. Товариство надає Позичальнику кредит у гривні, а Позичальник зобов`язується одержати та повернути кошти кредиту, сплатити проценти за користування ним та виконати інші обов`язки, передбачені Договором.

2.3. Сума кредиту (загальний розмір) складає: 8000 грн 00 коп.

Тип кредиту - кредит.

2.4. Строк кредиту (строк дії Договору) 360 днів.

Періодичність платежів зі сплати процентів - кожні 30 днів, останній платіж з періодом внесення 30 дні(в). Детальні терміни (дати) повернення кредиту та сплати процентів, визначені в Таблиці обчислення загальної вартості кредиту для позичальника та реальної річної процентної ставки за договором про споживчий кредит (далі іменується - Графік платежів), що є Додатком №1 до цього Договору. Графік платежів розраховується з урахуванням періоду застосування зниженої процентної ставки, виходячи з припущення, що Позичальник виконає свої обов`язки на умовах та у строки, визначені в Договорі.

2.6. Тип процентної ставки - фіксована.

За користування кредитом нараховуються проценти відповідно до наступних умов:

2.6.1. Стандартна процентна ставка становить:

- 1% за кожен день користування Кредитом, яка застосовується протягом 180 календарних днів з дати укладення Договору;

- 0,87% за кожен день користування Кредитом, яка застосовується у період починаючи з 181 календарного дня з дати укладення Договору і до закінчення строку дії Договору або до дати фактичного повернення всієї суми кредиту (до тієї із дат яка настане раніше).

Відповідно до п. 2.7. Кредитного договору комісія за надання кредиту становить 15% від суми наданого Кредиту та нараховується на суму виданого за Договором Кредиту у день надання кредиту.

Також відповідно до п. 7.3 Кредитного договору у разі невиконання або неналежного виконання Позичальником зобов`язань згідно Договору, уключаючи прострочення виконання зобов`язань зі сплати платежів, визначених Графіком платежів, з наступного календарного дня Позичальник повинен виплатити Товариству штраф у розмірі 28% від суми простроченого платежу (частини суми кредиту, визначеної Графіком платежів, та нарахованих процентів), за кожен факт такого прострочення.

Відповідно до п. 7.4. Кредитного договору за порушення Позичальником строків повернення позики та/або прострочення сплати процентів у строки, визначені Договором, Позикодавець має право стягнути з Позичальника пеню за кожен день прострочення у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період прострочення, але не більше ніж 15% від суми простроченого платежу. Позичальник зобов`язується сплатити нараховану пеню у день закінчення строку дії цього Договору або в день дострокового повернення Кредиту у повному обсязі.

Нарахування неустойки здійснюється Товариством з урахуванням обмежень встановлених Законом України "Про споживче кредитування" та Законом України "Про захист прав споживачів". Сукупна сума неустойки (штраф, пеня), нарахована за порушення Позичальником зобов`язань за цим Договором, не може перевищувати половину суми кредиту, одержаної Позичальником за цим Договором.

Згідно з п. 3.1. Кредитного договору, Кошти кредиту надаються Товариством у безготівковій формі шляхом їх перерахування на поточний рахунок Позичальника, уключаючи використання реквізитів платіжної картки: НОМЕР_2 .

Згідно з п. 3.2. Кредитного договору сума кредиту (його частина) перераховується Товариством протягом двох календарних днів з моменту укладення цього Договору. Дати надання кредиту: 23.02.2025 року або наступний за ним календарний день.

Отже, Кредитодавець свої зобов`язання за Кредитним договором виконав та надав Боржнику грошові кошти у розмірі 8000,00 грн, що були перераховані на платіжну картку Боржника як позичальника за Кредитним договором.

На підтвердження перерахування кредитних коштів Кредитор до заяви про грошові вимоги надав довідку ТОВ "ФК "КОНТРАКТОВИЙ ДІМ" щодо здійснення переказу грошових коштів на підставі Договору про надання фінансових платіжних послуг №160523/1 від 16.05.2023, відповідно до якого 23.02.2025 на платіжну картку НОМЕР_3 здійснено перерахування коштів в розмірі 8000 грн.

Таким чином, враховуючи що грошові кошти за укладеним Кредитним договором були видані на платіжну картку Боржника, всі правовідносини між Боржником, Кредитором та банком-еквайром та/або платіжною організацією, регулюються Законом України "Про платіжні послуги", Постановою НБУ №164 від 29.07.2022 "Про затвердження Положення про порядок емісії та еквайрингу платіжних інструментів" та Постановою Правління НБУ "Про затвердження Положення про додаткові вимоги до договорів небанківських фінансових установ про надання коштів у позику (споживчий, фінансовий кредит)" від 03.11.2021 №113, відповідно до положень яких вбачається, що документи за операціями з використанням платіжних інструментів мають статус первинного документа та можуть бути використані під час у регулювання спірних питань.

Станом на дату подання заяви Боржник свої зобов`язання за договором не виконав, у зв`язку з чим, відповідно до розрахунку заборгованості станом на 10.11.2025 за Боржником обліковується заборгованість в загальному розмірі 25827,20 грн, з яких: 8000,00 грн - заборгованість за тілом, 4960,00 грн - заборгованість по процентам, 1200,00 грн - заборгованість по комісії, 11667,20 грн - заборгованість по пені.

06.03.2026 між Товариством з обмеженою відповідальністю "ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ "ЕЛ.ЕН.ГРУП" (надалі - Фактор ) та ТОВ "Іннова-Нова" (надалі - Клієнт) укладено Договір факторингу №06032026 (далі - Договір факторингу), відповідно до якого ТОВ "Іннова-Нова" відступило своє право вимоги за Кредитним договором Товариству з обмеженою відповідальністю "ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ "ЕЛ.ЕН.ГРУП".

Відповідно до п.1.1. Договору факторингу Клієнт зобов`язується відступити Фактору Права вимоги, зазначені у відповідних Реєстрах прав вимоги, а Фактор зобов`язується прийняти такі Права вимоги та сплатити Клієнту Ціну придбання за відповідний Реєстр за плату, у передбачений цим Договором спосіб.

За умовами п.2.1.3. Договору факторингу перехід від Клієнта до Фактора Прав Вимоги відбувається в день підписання Сторонами відповідного Реєстру прав вимог, після чого Фактор стає кредитором по відношенню до Боржників та набуває всіх прав щодо Боржників в обсязі та на умовах, що існували на момент такого переходу, відповідно до вимог чинного законодавства. Підписаний Сторонами та скріплений їх печатками Реєстр прав вимог в паперовому вигляді є невід`ємною частиною цього Договору та підтверджує факт переходу від Клієнта до Фактора Прав вимоги.

Відповідно до п. 2.3. Договору Фактор набуває права на всі суми, які він одержить від Боржника на виконання Прав вимоги, а Клієнт не відповідатиме перед Фактором, якщо одержані ним суми будуть меншими від суми, сплаченої Фактором Клієнту, та меншими від загальної суми зобов`язання Боржника. Разом з Правом вимоги до Фактора переходять всі інші права та обов`язки Клієнта за договором з Боржником. У випадку укладення Сторонами більш ніж одного Реєстру прав вимог, кожен наступний Реєстр прав вимог є самостійним Додатком, та не замінює попередній.

У зв`язку з тим, що Реєстр прав вимоги до Договору факторингу містить інформацію по кредитах інших боржників, Витяг з реєстру боржників формується окремо з метою виконання вимог Закону України "Про захист персональних даних".

З метою дотримання вимог Закону України "Про захист персональних даних" до матеріалів справи додано копію Витягу з Реєстру прав вимог №1 від 06.03.2026 за Договором факторингу №06032026 від 06.03.2026.

З дати відступлення Прав Вимоги Клієнт перестає бути стороною за укладеними Кредитними договорами, а Фактор стає виключним та єдиним кредитором за укладеними кредитними договорами, згідно реєстру та набуває всіх прав за ним.

Таким чином, на підставі Витягу з Реєстру прав вимог Кредитор набув право грошової вимоги до Боржника в загальній сумі 25827,20 грн.

Згідно з нормами ч. 1 ст. 133 КУзПБ для задоволення вимог кредиторів кошти від продажу майна боржника вносяться на окремий банківський рахунок, відкритий керуючим реалізацією.

Відповідно до ч. 4 ст. 133 КУзПБ вимоги кредиторів, включені до реєстру вимог кредиторів, задовольняються у такій черговості:

1) у першу чергу задовольняються вимоги до боржника щодо виплати заборгованості із заробітної плати працівникам, які перебувають/перебували у трудових відносинах із боржником, сплати аліментів, відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров`я або смертю фізичної особи, сплати страхових внесків на загальнообов`язкове державне пенсійне та інше соціальне страхування;

2) у другу чергу задовольняються вимоги щодо сплати податків і зборів (обов`язкових платежів) та проводяться розрахунки з іншими кредиторами;

3) у третю чергу сплачуються неустойки (штраф, пеня), внесені до реєстру вимог кредиторів.

Вимоги кожної наступної черги задовольняються за рахунок коштів від продажу майна боржника після повного задоволення вимог попередньої черги, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

У разі недостатності коштів, одержаних від продажу майна банкрута, для повного задоволення всіх вимог однієї черги вимоги задовольняються пропорційно до суми вимог, що належить кожному кредиторові однієї черги.

Згідно з ч. 1, 2 ст. 127 КУзПБ план реструктуризації боргів боржника набирає чинності з дня його затвердження господарським судом і є обов`язковим для боржника та кредиторів. З дня затвердження судом плану реструктуризації боргів боржника вимоги, включені до такого плану, можуть бути задоволені лише у порядку і спосіб, визначені в плані реструктуризації боргів боржника.

Відповідно до ч. 4 ст. 127 КУзПБ протягом дії плану реструктуризації боргів боржник зобов`язаний повідомляти кредиторів, включених до плану реструктуризації боргів, про істотні зміни у своєму майновому стані, а також про отримання позик і кредитів, у тому числі про придбання товарів у кредит, повідомляти інші сторони перед укладенням таких договорів про введення щодо нього процедури реструктуризації боргів. Після припинення повноважень керуючого реструктуризацією у справі про неплатоспроможність боржника обов`язок щодо ведення реєстру вимог кредиторів та надання кредиторам, включеним до плану реструктуризації боргів боржника, інформації про стан виконання зазначеного плану покладається на боржника. Боржник зобов`язаний надавати відомості про стан виконання плану реструктуризації боргів боржника на вимогу господарського суду та щокварталу подавати такі відомості до державного органу з питань банкрутства.

Як встановлено судом, після затвердження ухвалою суду від 11.06.2026 плану реструктуризації боргів боржниці та припинення повноважень керуючого реструктуризацією фізичної особи ОСОБА_1 арбітражного керуючого Белінської Н.О. до Господарського суду Миколаївської області від ТОВ "ФК "ЕЛ.ЕН.ГРУП" через систему "Електронний суд" надійшла заява про грошові вимоги кредитора до боржника, відповідно до якої заявник просить суд визнати грошові вимоги в розмірі 25827,20 грн, а також 5324,80 грн судового збору та 7000,00 грн витрат на професійну правничу допомогу. Також ТОВ "ФК "ЕЛ.ЕН.ГРУП" просить грошові вимоги включити до реєстру вимог кредиторів.

Надаючи правову кваліфікацію доводам заявника, суд виходить з наступного.

Відповідно до ст. 509 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Частиною 1 ст. 628 ЦК України передбачено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Статтею 510 ЦК України встановлено, що сторонами у зобов`язанні є боржник і кредитор.

Відповідно до ст. 512 ЦК України, кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок: 1) передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги); 2) правонаступництва; 3) виконання обов`язку боржника поручителем або заставодавцем (майновим поручителем); 4) виконання обов`язку боржника третьою особою.

Кредитор у зобов`язанні може бути замінений також в інших випадках, встановлених законом. Кредитор у зобов`язанні не може бути замінений, якщо це встановлено договором або законом.

Крім того, статтею 516 ЦК України передбачено, що заміна кредитора у зобов`язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно з визначенням ст. 1077 ЦК України, за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).

Клієнт може відступити факторові свою грошову вимогу до боржника з метою забезпечення виконання зобов`язання клієнта перед фактором.

Зобов`язання фактора за договором факторингу може передбачати надання клієнтові послуг, пов`язаних із грошовою вимогою, право якої він відступає.

Відповідно до ст. 1078 ЦК України, предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога).

Статтею 1079 ЦК України встановлено, що сторонами у договорі факторингу є фактор і клієнт. Клієнтом у договорі факторингу може бути фізична або юридична особа, яка є суб`єктом підприємницької діяльності. Фактором може бути банк або інша фінансова установа, яка відповідно до закону має право здійснювати факторингові операції.

За змістом статті 1080 ЦК України, договір факторингу є дійсним незалежно від наявності домовленості між клієнтом та боржником про заборону відступлення права грошової вимоги або його обмеження.

У цьому разі клієнт не звільняється від зобов`язань або відповідальності перед боржником у зв`язку із порушенням клієнтом умови про заборону або обмеження відступлення права грошової вимоги.

Згідно з нормами статті 1082 ЦК України, боржник зобов`язаний здійснити платіж факторові за умови, що він одержав від клієнта або фактора письмове повідомлення про відступлення права грошової вимоги факторові і в цьому повідомленні визначена грошова вимога, яка підлягає виконанню, а також названий фактор, якому має бути здійснений платіж.

Боржник має право вимагати від фактора надання йому в розумний строк доказів того, що відступлення права грошової вимоги факторові справді мало місце. Якщо фактор не виконає цього обов`язку, боржник має право здійснити платіж клієнтові на виконання свого обов`язку перед ним.

З урахуванням вищенаведеного, суд констатує, що матеріалами справи підтверджено набуття ТОВ "ФК "ЕЛ.ЕН.ГРУП" права вимоги до ОСОБА_1 за договором надання грошових коштів у позику від 23.02.2025 року №7199490225.

Згідно з п. 4 ч. 1 ст. 1 Закону України "Про споживче кредитування", загальні витрати за споживчим кредитом - витрати споживача, пов`язані з отриманням, обслуговуванням та поверненням кредиту, включаючи проценти за користування кредитом, комісії та інші обов`язкові платежі за додаткові та/або супутні послуги кредитодавця, кредитного посередника (за наявності) та третіх осіб.

Приписами ч. 2 ст. 8 Закону України "Про споживче кредитування" передбачено, що для цілей обчислення реальної річної процентної ставки та денної процентної ставки визначаються загальні витрати за споживчим кредитом.

До загальних витрат за споживчим кредитом включаються, зокрема: доходи кредитодавця у вигляді процентів; комісії кредитодавця, пов`язані з наданням, обслуговуванням і поверненням кредиту, у тому числі комісії за обслуговування кредитної заборгованості, розрахунково-касове обслуговування, юридичне оформлення тощо.

Відповідно до п. 10, 11 ч. 1 ст. 12 Закону України "Про споживче кредитування", у договорі про споживчий кредит зазначаються: порядок повернення кредиту та сплати процентів за користування споживчим кредитом, власних комісій та інших платежів (за наявності), включно із кількістю платежів, їх розміром та періодичністю внесення, у вигляді графіка платежів (у разі кредитування у вигляді кредитування рахунку, кредитної лінії графік платежів може не надаватися); інформація про наслідки прострочення виконання зобов`язань зі сплати платежів, у тому числі розмір неустойки, процентної ставки, інших платежів, які застосовуються чи стягуються при невиконанні зобов`язання за договором про споживчий кредит.

В силу до ч. 1 ст. 1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Згідно ч. 1 ст. 1056-1 ЦК України, процентна ставка за кредитом може бути фіксованою або змінюваною. Тип процентної ставки визначається кредитним договором. Розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів на дату укладення договору.

Відповідно до ст. 1048 ЦК України, позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором.

Згідно з абз. 1 ч. 1 ст. 1049 ЦК України, позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі) у строк та в порядку, що встановлені договором.

На підставі ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

За приписами ст. 610 ЦК України, невиконання зобов`язання або його виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання) є порушенням зобов`язання.

Відповідно до положень ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, припинення зобов`язання внаслідок односторонньої відмови від зобов`язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору; зміна умов зобов`язання; сплата неустойки; відшкодування збитків та моральної шкоди.

Відповідно до ст. 13 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Відповідно до ч. 1 ст. 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

За приписами ч. 1 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Статтею 76 ГПК України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

За приписами ч. 1 ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Матеріалами справи підтверджено, що у боржниці станом на день розгляду заяви існує заборгованість перед ТОВ "ФК "ЕЛ.ЕН.ГРУП" у розмірі 25827,20 грн.

Боржниця визнала грошові вимоги кредитора частково в сумі 19960,00 грн, з якої: 8000,00 грн - заборгованість за тілом, 4960,00 грн - заборгованість по процентам, 7000,00 грн - витрати на професійну допомогу. В задоволенні грошових вимог в сумі 11667,20 грн пені та 1200,00 грн комісії за обслуговування кредиту просить відмовити, посилаючись на п.18 розділу "Прикінцеві та перехідні положення" Цивільного кодексу України та ч. 5 ст. 12 Закону України "Про споживче кредитування".

Що стосується 11667,20 грн пені та 1200,00 грн комісії за обслуговування кредиту, суд зазначає наступне.

Відповідно до ст. 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Законом України "Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо дії норм на період дії воєнного стану" №2120-IX від 15.03.2022 року розділ "Прикінцеві та перехідні положення" Цивільного кодексу України доповнено, зокрема, пункт 18.

Так, пунктом 18 розділу "Прикінцеві та перехідні положення" Цивільного кодексу України передбачено, що у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установити, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).

З аналізу вказаних норм вбачається, що позичальник звільняється від відповідальності за невиконання грошового зобов`язання.

Таким чином, нарахування заявником пені за кредитним договором є неправомірним.

Відтак, нарахована сума пені підлягає списанню.

Крім цього, заборгованість по комісії в розмірі 1200,00 грн, нарахована згідно згаданого вище розрахунку заборгованості та заявлена заявником до визнання, узгоджується із умовами вказаних вище пунктів 2.7., 6.1. Договору надання грошових коштів у кредит №7199490225 від 23.02.2025 і наведеними нормами законодавства, а тому є правомірною та підлягає визнанню.

За результатами з`ясування обставин, на які кредитор посилався як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені, і з наданням оцінки всім аргументам у їх сукупності та взаємозв`язку, як це передбачено вимогами ст. 75- 79, 86 ГПК України, суд вважає за можливе визнати кредиторські вимоги ТОВ "ФК "ЕЛ.ЕН.ГРУП" у розмірі 14160,00 грн, які підлягають включенню до другої черги задоволення вимог кредиторів.

Суд констатує, що належними та допустимими засобами доказування боржником не спростовано вимог кредитора у визнаній судом частині.

Враховуючи положення ст. 127 КУзПБ, а також відсутність у даній справі керуючого реструктуризацією, повноваження якого були припинені судом разом із затвердженням плану реструктуризації боргів ОСОБА_1 ухвалою суду від 11.06.2026, суд зазначає, що обов`язок з ведення реєстру вимог кредиторів, а також звітування перед кредиторами стосовно виконання плану реструктуризації боргів боржника у даній справі покладено саме на ОСОБА_1 .

Відповідно до ч. 2 ст. 133 КУзПБ, витрати, пов`язані з провадженням у справі про неплатоспроможність (витрати на оплату судового збору, сплату винагороди і відшкодування витрат арбітражного керуючого, пов`язаних з виконанням ним своїх повноважень, оплату послуг спеціалістів для проведення оцінки майнових об`єктів, що підлягають продажу), відшкодовуються у повному обсязі до задоволення вимог кредиторів.

Як вбачається з матеріалів справи, звертаючись до господарського суду із заявою про грошові вимоги до божниці, ТОВ "ФК "ЕЛ.ЕН.ГРУП" сплатило судовий збір в розмірі 5324,80 грн, що підтверджується платіжною інструкцією №37 від 18.06.2026.

Враховуючи те, що вимоги ТОВ "ФК "ЕЛ.ЕН.ГРУП" визнані судом, то витрати на оплату судового збору ТОВ "ФК "ЕЛ.ЕН.ГРУП" в розмірі 5324,80 грн підлягають включенню до витрат пов`язаних з провадженням у справі про неплатоспроможність.

Окрім викладеного, кредитором заявлено вимоги про визнання та включення до реєстру вимог кредиторів правничої допомоги у розмірі 7000,00 грн.

З матеріалів справи вбачається, що 15.04.2026 між Адвокатським об`єднанням "Квадра Право" (далі - Адвокатське об`єднання) та ТОВ "ФК "ЕЛ.ЕН.ГРУП" (далі - Клієнт) укладено Договір про надання правової допомоги №15042026, відповідно до п.1.1 якого Адвокатське об`єднання надає правову допомогу Клієнту з приводу надання правової інформації, консультацій та роз`яснень з правових питань, складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру, захисту прав, свобод і законних інтересів Клієнта у справах про банкрутство (визначених Кодексом України з процедур банкрутства) згідно Реєстру боржників. Клієнт зобов`язується оплатити надану правову (правничу, юридичну) допомогу та компенсувати всі фактичні витрати на її надання та витрати необхідні для виконання договору.

Згідно з п.2.1 Договору, вартість послуг щодо надання правової (юридичної) допомоги за цим Договором (послуги) визначається за домовленістю сторін та складається з наступного розрахунку:

- підготовка, подання до відповідного господарського суду заяви з грошовими вимогами до боржника та супроводження справи до затвердження Плану реструктуризації - 7000,00 грн;

- ведення справи в апеляційній інстанції - 8000,00 грн;

- ведення справи в касаційній інстанції - 9000,00 грн.

Загальна сума за Договором складається з сум вказаних у Актах виконаних робіт, що є додатками до цього Договору та є невід`ємною його частиною.

Сплата за Договором відбувається протягом 10 днів після підписання Акту виконаних робіт та/або направлення Клієнту рахунку на оплату послуг. У випадку, якщо Клієнт відмовляється підписати надані документи, Адвокатське об`єднання направляє Акт на адресу Клієнта поштовим відправленням, та у випадку не повернення документів у підписаному вигляді протягом 10 днів, документи вважаються такими, що узгоджені та підписані Сторонами.

До матеріалів справи долучено детальний опис виконаних робіт (наданих послуг) на виконання умов Договору про надання правової допомоги №15042026 від 15.04.2026, відповідно до якого Адвокатським об`єднанням "Квадра Право" надано ТОВ "ФК "ЕЛ.ЕН.ГРУП" послуги щодо підготовки, подання до відповідного господарського суду заяви з грошовими вимогами та супроводження справи щодо ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) (п.1).

17.06.2026 Сторони підписали Акт прийому-передачі наданих послуг до Договору про надання правової допомоги №15042026 від 15.04.2026, згідно якого адвокатом надано Клієнту наступні послуги щодо підготовки, подання до відповідного господарського суду заяви з грошовими вимогами та супроводження справи, зокрема, і до ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ). Вартість наданих послуг становить 7000,00 грн.

Відповідно до статті 16 ГПК України учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді, як вид правничої допомоги, здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом.

Однією із основних засад (принципів) господарського судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (пункт 12 частини третьої статті 2 ГПК України).

Згідно зі статтею 123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема витрати на професійну правничу допомогу.

Відповідно до частин першої, другої статті 126 ГПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву (частина восьма статті 129 ГПК України).

Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (частина третя статті 126 ГПК України).

Водночас, за змістом частини четвертої статті 126 ГПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (частина п`ята статті 126 ГПК України).

У розумінні положень частини п`ятої статті 126 ГПК України зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, можливе виключно на підставі клопотання іншої сторони у разі, на її думку, недотримання вимог стосовно співмірності витрат із складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим ним на виконання робіт. Суд, ураховуючи принципи диспозитивності та змагальності, не має права вирішувати питання про зменшення суми судових витрат на професійну правову допомогу, що підлягають розподілу, з власної ініціативи (аналогічна правова позиція викладена у постанові Об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 03.10.2019 у справі №922/445/19).

Виходячи з наведеного, суд враховує приписи ч. 5 7, 9 статті 129 ГПК України, згідно яких суд відмовляє стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні понесених нею на правову допомогу повністю або частково, та відповідно не покладає такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення.

Водночас, в судовому рішенні суд повинен прямо зазначити, які саме витрати на правову допомогу не підлягають відшкодуванню повністю або частково, навести мотивацію такого рішення та правові підстави для його ухвалення. Зокрема, вирішуючи питання розподілу судових витрат, господарський суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов`язаних зі сплатою судового збору, не повинен бути непропорційним до предмета спору.

У зв`язку з наведеним, суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи (аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду у складі об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 03.10.2019 у справі №922/445/19, у постановах Верховного Суду від 01.08.2019 у справі №915/237/18, від 24.10.2019 у справі №905/1795/18, від 17.09.2020 у справі №904/3583/19).

Верховний Суд неодноразово звертав увагу на те, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (пункт 21 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі №755/9215/15-ц).

Такі самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції. Зокрема, у рішеннях від 12.10.2006 у справі "Двойних проти України" (пункт 80), від 10.12.2009 у справі "Гімайдуліна і інших проти України" (пункти 34-36), від 23.01.2014 у справі "East/West Alliance Limited" проти України", від 26.02.2015 у справі "Баришевський проти України" (пункт 95) зазначається, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими (необхідними), а їхній розмір - обґрунтованим.

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Лавентс проти Латвії" від 28.11.2002 зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір (аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом у додаткових постановах від 20.05.2019 у справі №916/2102/17, від 25.06.2019 у справі №909/371/18, у постановах від 05.06.2019 у справі №922/928/18, від 30.07.2019 у справі №911/739/15 та від 01.08.2019 у справі №915/237/18).

Також суд звертає увагу на сформований у постановах Верховного Суду від 07.11.2019 у справі №905/1795/18 та від 08.04.2020 у справі №922/2685/19 правовий висновок про те, що суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості, пропорційності та верховенством права, приписів статей 123- 130 ГПК України, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.

Отже, вирішуючи заяву сторони судового процесу про компенсацію понесених нею витрат на професійну правничу допомогу суду належить дослідити та оцінити додані заявником до заяви документи на предмет належності, допустимості та достовірності відображеної у них інформації. Зокрема, чи відповідають зазначені у документах дані щодо характеру та обсягу правничої допомоги, наданої адвокатом, документам, наявним у судовій справі тощо.

Вирішуючи питання співмірності і необхідності несення кредитором (фінансовою установою) витрат на правничу допомогу у цій справі про неплатоспроможність фізичної особи за споживчим кредитом, суд керується правовими висновками, що формуються у подібних справах Касаційним господарським судом у складі Верховного Суду, зокрема у постанові від 07.11.2025 у справі №908/2948/23. Тут Суд зазначив, що провадження у справі про неплатоспроможність, на відміну від позовного провадження, має свою специфіку провадження у справах, яка полягає у застосуванні спеціальних способів захисту її суб`єктів, особливостях процедури, учасників, стадій та інших елементів, які відрізняють таке провадження від позовного. Стягнення, зокрема, витрат на професійну правничу допомогу з боржника не може бути способом надмірного збагачення сторони, на користь якої такі витрати стягуються і не може становити для неї по суті додатковий спосіб отримання доходу (подібна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 24.01.2022 у справі №911/2737/17).

Отже, дослідивши заяву ТОВ "ФК "ЕЛ.ЕН.ГРУП", суд зазначає, що провадження у справі про неплатоспроможність фізичної особи має особливий правовий матеріально-правовий та процесуальний режим, що здійснюється за правилами спрощеного позовного провадження при розгляді грошових вимог кредиторів.

Кредитором у досліджуваних відносинах є ТОВ "ФК "ЕЛ.ЕН.ГРУП", який є професійним учасником фінансового ринку України, здійснює свою діяльність на території усієї держави.

Працюючи Кредитодавцем на фінансовому ринку України та надаючи кредити (позики) фізичним особам, як споживачам таких послуг, Кредитодавець як кредитор має враховувати мету закону (ст. 2 Закону України "Про споживче кредитування", якою є захист прав та законних інтересів споживачів і кредитодавців, створення належного конкурентного середовища на ринках фінансових послуг та підвищення довіри до нього, забезпечення сприятливих умов для розвитку економіки України тощо.

Законодавець України у п. 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України, проявляючи турботу за громадян України, що потрапили у скрутну фінансову ситуацію, та особливо про споживачів мікрокредитів, передбачив що у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної ст. 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення, що сталося у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану. Цим же пунктом закону, законодавець встановив імперативну вимогу, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24.02.2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).

Також для створення сприятливих умов для споживачів на ринках фінансових послуг (споживчих кредитів) законодавець Законом №3498-IX від 22.11.2023 у ч. 5 ст. 8 Закону "Про споживче кредитування", що набрав чинності з 24.12.2023, обмежив максимальний розмір денної процентної ставки, розрахованої відповідно до частини четвертої цієї статті, не може перевищувати 1%. Окрім цього, ч. 5 ст. 12 цього Закону встановлено імперативно, що умови договору про споживчий кредит, які обмежують права споживача порівняно з правами, встановленими цим Законом, є нікчемними.

Держава Україна таку ж гуманну та соціально-спрямовану мету визначила для КУзПБ, спрямовуючи судову владу та учасників провадження у справах про неплатоспроможність збалансувати інтереси фізичних осіб та інтереси кредитодавців задоволення вимог кредиторів та відновлення платоспроможності фізичної особи, звільнивши боржника від сплати судового збору за подання заяви про свою неплатоспроможність до господарського суду, встановив право реструктурувати свої борги перед кредиторами та звільнитися від надмірної та обтяжливої частини боргових зобов`язань.

Також суд враховує, що дана справа як заява кредитора-фінансової установи до споживача в сумі заявлених вимог є справою незначної складності, у провадженні господарських судів перебуває значна кількість подібних за предметом з цією справою спорів, відтак практика за подібними спорами вже сформована судами та не є новою. У такому спорі (справі) матеріали не містять великої кількості документів для дослідження, на збирання б яких адвокат витратив значний час, великої кількості законів та підзаконних актів, які підлягають застосуванню, спірні правовідносини не передбачають, а підготовка до вказаної справи не вимагала великого обсягу юридичної та технічної роботи, а тому не потребувала затрат значного часу та коштів, що заявлені представником заявника як витрати на правничу допомогу.

Суд, окрім того, зазначає, що у таких справах за участю банків та/або фінансових установ до позичальників мікрокредитів можуть бути представники, які не є адвокатами.

Так, за приписами ч. 2 ст. 16 ГПК України представництво у суді, як вид правничої допомоги, здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом.

Відповідно до ч. 2 ст. 58 ГПК України при розгляді справ у малозначних спорах (малозначні справи) представником може бути особа, яка досягла вісімнадцяти років, має цивільну процесуальну дієздатність, за винятком осіб, визначених статтею 59 цього Кодексу.

Повноваження представників сторін та інших учасників справи мають бути підтверджені, зокрема, довіреністю юридичної особи. Довіреність від імені юридичної особи видається за підписом (електронним цифровим підписом) посадової особи, уповноваженої на це законом, установчими документами (ч. 1, 3 ст. 60 ГПК України).

Отже, суд зауважує, що норми ГПК України передбачають, що представництво інтересів у суді при розгляді справ у малозначних спорах (малозначні справи) може здійснюватися представником на підставі виданої йому довіреності, тобто не обов`язково адвокатом.

Суд зазначає, що заява про неплатоспроможність подається до господарського суду боржником фізичною особою. Таке звернення до господарського суду є способом захисту боржника від надмірних (іноді необґрунтованих та протиправних) вимог кредиторів та переслідує мету відновити платоспроможність боржника.

Суд доходить висновку, що у цій справі (так само як і в подібних випадках), у справі про неплатоспроможність фізичної особи-боржника, фінансові установи повинні обирати такий спосіб представництва себе, як кредитора в господарському суді, який був би найменш обтяжливим для фізичної особи-боржника. Судові витрати у формі високих гонорарів адвокатам, які кредитодавець намагається перекласти на плечі фізичної особи-боржника, є невиправданими та не є необхідними у таких справах. При цьому суд визнає, що представництво інтересів кредитора адвокатом це право кредитора. Кредитор, як сторона у справі про неплатоспроможність (банкрутство) може бути за його волевиявленням представлений адвокатом у судових засіданнях, однак має враховувати, що участь адвоката не є обов`язковою. Щоб донести свою позицію до господарського суду достатнім буде представництво, зокрема, працівником кредитора. При цьому, кредитор може платити адвокату будь-який гонорар, але має розраховувати, що йому як стороні процедур банкрутства (неплатоспроможності) буде відшкодована лише та частина гонорару, яка вкладається в рамки розумності, співмірності і добросовісності таких витрат.

Однак, покладання на боржника фізичну особу у цій справі 7000,00 грн гонорару адвоката є додатковим надмірним збільшенням боргу, який не може бути визнаний співмірним, розумним чи необхідним.

Покладення на боржника фізичну особу такого тягаря суперечить засадам (принципам) цивільного законодавства та нормам, що визначають суть мікрокредитування і мету законодавства про неплатоспроможність, що визначена нормами КУзПБ та правовою доктриною неспроможності в Україні.

Суд звертає увагу на те, що стягнення (покладання) витрат на правову допомогу на боржника не може використовуватися як джерело безпідставного збагачення та як засіб додаткового покарання боржника за порушення ним своїх грошових зобов`язань або недобросовісну процесуальну поведінку як учасника кредитних відносин. Така мета кредитора, яка проглядається у заявлених грошових вимогах, не є легітимною та не відповідає суті передбаченого положеннями ГПК України інституту компенсації таких витрат.

Крім того, суд враховує той факт, що кредитором подано до суду заяву з грошовими вимогами з пропущенням строку, визначеного ст. 45 КУзПБ.

З урахуванням викладеного, суд, керуючись критеріями, які визначені ч. 5-7 та 9 ст. 129 ГПК України, вважає, що розмір заявлених кредитором витрат на правову (правничу) допомогу в сумі 7000,00 грн не відповідає критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності) та критерію розумності їхнього розміру, такі витрати не мають характеру необхідних та є неспівмірними зі складністю справи, неприйнятними у справі про неплатоспроможність боржника фізичної особи.

Зважаючи на вищенаведене та ураховуючи дискреційні повноваження, надані суду положеннями ч. 5 ст. 129 ГПК України, суд дійшов висновку про те, що заявлені витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 7000,00 грн не відповідають критерію розумності їхнього розміру, такі витрати не мають характеру необхідних, є неспівмірними із необхідним обсягом правничих послуг під час розгляду окремих питань у процедурах неплатоспроможності, тому виходячи з критерію розумної необхідності та співмірності таких витрат, відшкодувати витрати на професійну правничу допомогу кредитора в розмірі 1000,00 грн з внесенням їх до реєстру вимог кредиторів позачергово.

В іншій частині вимог про відшкодування витрат на правничу допомогу відмовити.

Керуючись ст. 1, 2, 45, 47, 113, 122, 127, 133 Кодексу України з процедур банкрутства, ст. 232- 234 Господарського процесуального кодексу України, суд

У Х В А Л И В:

1. Визнати частково грошові вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ "ЕЛ.ЕН.ГРУП" (код ЄДРПОУ 41240530) до ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) у сумі 14160,00 грн із задоволенням у другу чергу (без права вирішального голосу), а також 5324,80 грн судового збору за подання заяви про визнання кредитором та 1000,00 грн витрат на професійну правничу допомогу (до задоволення вимог кредиторів).

2. Відхилити грошові вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ "ЕЛ.ЕН.ГРУП" (код ЄДРПОУ 41240530) до ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) у сумі 11667,20 грн - пеня, а також 6000,00 грн - витрати на професійну правничу допомогу.

3. Зобов`язати боржницю ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) включити визнані судом вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ "ЕЛ.ЕН.ГРУП" (код ЄДРПОУ 41240530) до реєстру вимог кредиторів у даній справі.

4. Копію даної ухвали суду надіслати учасникам провадження у справі.

Ухвала набирає законної сили з моменту її прийняття та може бути оскаржена шляхом подання апеляційної скарги до Південно-західного апеляційного господарського суду у строк, встановлений ст. 256 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст ухвали складено та підписано 02.10.2026, враховуючи обставини воєнного стану.

Суддя В.С. Адаховська