Ухвала суду № 140295957, 11.06.2026, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

УХВАЛА

про закриття провадження у справі

м. Київ

11.06.2026Справа № 910/2830/26

Господарський суд міста Києва у складі судді Селівона А.М., за участю секретаря судового засідання Колосової О.П., розглянувши в порядку загального позовного провадження матеріали господарської справи

за позовом Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку Драгоманова 10 вул. Драгоманова, 10, м. Київ, 02059

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Пайнері Парк" Дніпровська набережна, 19А, м. Київ, 02081

про визнання протиправним та скасування рішення, усунення перешкод у користуванні майном

Представники сторін:

від позивача: Шельчук Т.С.

від відповідача: Чухляк О.О.

ВСТАНОВИВ:

Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку Драгоманова 10 звернулося до Господарського суду міста Києва з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю "Пайнері Парк" про:

- визнання протиправним та скасування рішення приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Кузьменко Юлії Володимирівни про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу), індексний номер: 60579266 від 24.09.2021 16:41:11, номер запису про право власності 44148830 щодо державної реєстрації права власності Товариства з обмеженою відповідальністю "Пайнері Парк" на групу нежитлових приміщень № 450 (приміщення) загальною площею 132,3 кв.м, розташоване за адресою: 02068, м. Київ, вул. Драгоманова, будинок 10, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 2464312680000;

- зобов`язання Товариство з обмеженою відповідальністю "Пайнері Парк" (код ЄДРПОУ 39675032) усунути Об`єднанню співвласників багатоквартирного будинку Драгоманова 10 перешкоди у користуванні групою нежитлових приміщень № 450 (приміщення) загальною площею 132,3 кв.м, розташоване за адресою: 02068, м. Київ, вул. Драгоманова, будинок 10, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 2464312680000, шляхом забезпечення безперешкодного доступу.

В обґрунтування позовних вимог в позовній заяві позивач посилається на протиправну реєстрацію за відповідачем права власності на об`єкт нерухомого майна без згоди співвласників на відчуження, оскільки група нежитлових приміщень (приміщення) № 450 є спільним майном співвласників багатоквартирного будинку № 10 по вул. Драгоманова в Дарницькому районі м. Києва та як приміщення підвалу призначене для задоволення їх потреб.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 20.03.2026 року у справі № 910/2830/26 позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі та приймаючи до уваги характер спірних правовідносин і предмет доказування, господарським судом на підставі ч.3 ст. 12 ГПК України постановлено здійснювати розгляд справи в порядку загального позовного провадження, підготовче засідання у справі призначено на 30.04.2026 року.

Поряд із цим, разом з позовною заявою від позивача надійшла заява б/н від 12.02.2026 року про забезпечення позову, в якій ОСББ "Драгоманова 10" просить суд вжити заходи забезпечення позову у даній справі шляхом накладення арешту на групу нежитлових приміщень (приміщення) № 450, площею 132,3 кв.м, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 2464312680000, що знаходиться за адресою: м. Київ, вулиця Драгоманова, 10, номер відомостей про речове право: 44148830, зареєстроване за Товариством з обмеженою відповідальністю ПАЙНЕРІ ПАРК (02081, м. Київ, вул. Дніпровська набережна, 19А, код ЄДРПОУ 39675032) рішенням приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Кузьменко Ю.В. про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер 60579266 від 24.09.2021 року.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 23.03.2026 року відмовлено в задоволенні заяви Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку Драгоманова 10 про забезпечення позову у справі № 910/2830/26.

Окрім цього, через систему "Електронний суд" 30.03.2026 від позивача надійшла заява б/н від 27.03.2026 про забезпечення позову, в якій останній просить суд вжити заходи забезпечення даного позову шляхом накладення арешту на групу нежитлових приміщень (приміщення) № 450, площею 132,3 кв.м, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 2464312680000, що знаходиться за адресою: м. Київ, вулиця Драгоманова, 10, номер відомостей про речове право: 44148830, зареєстроване за Товариством з обмеженою відповідальністю ПАЙНЕРІ ПАРК (02081, м. Київ, вул. Дніпровська набережна, 19А, код ЄДРПОУ 39675032) рішенням приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Кузьменко Ю.В. про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер 60579266 від 24.09.2021 року.

Згідно протоколу передачі судової справи раніше визначеному складу суду від 30.03.2026 року заява про забезпечення позову передана на розгляд судді Селівону А.М. як судді, в провадженні якого перебуває справа № 910/2830/26.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 02.04.2026 прийнято до розгляду заяву представника позивача - Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку Драгоманова 10 про забезпечення позову у справі № 910/2830/26, вирішено здійснювати розгляд вказаної заяви в судовому засіданні, яке призначено на 09.04.26.

Як встановлено судом, через систему Електронний суд до суду надійшли: 31.03.2026 від представника відповідача пояснення згідно ст. 42 ГПК України б/н від 31.032.026 року, з доказами надсилання до електронного кабінету позивача; 09.04.2026 від представника позивача - заяву б/н від 09.04.2026 про залишення без розгляду заяви про забезпечення позову. Вказані документи судом долучені до матеріалів справи.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 09.04.2026 задоволено заяву позивача про залишення без розгляду заяви про забезпечення позову у справі № 910/2830/26, залишено без розгляду заяву Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку Драгоманова 10 про вжиття заходів забезпечення позову у справі № 910/2830/26.

Проте, у зв`язку з перебуванням судді Селівона А.М. на лікарняному, призначене на 30.04.2026 підготовче засідання не відбулось.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 01.05.2026 підготовче засідання призначено на 20.05.2026.

Судом повідомлено, що до початку судового засідання до суду через відділ діловодства суду 06.04.2026, 16.04.2026 та 27.04.2026 на виконання ухвали суду надійшли листи Міністерства юстиції України, а також через систему Електронний суд подано: 05.05.2026 представником відповідача відзив на позовну заяву б/н від 05.05.2026; 20.05.2026 представником позивача - заяву про стягнення судових витрат б/н від 19.05.2026, з доказами направлення до електронного кабінету відповідача, в якій позивач просить суд стягнути з відповідача витрати на правничу допомогу в розмірі 30 000,00 грн. та витрати на проведення будівельно - технічної експертизи в розмірі 25 000,00 грн.; 20.05.2026 представником відповідача - клопотання про відкладення розгляду справи. Вказані документи судом долучено до матеріалів справи.

У підготовчому засіданні 20.05.2026 за клопотанням представника відповідача протокольною ухвалою оголошено перерву до 11.06.2026.

У підготовче засідання 11.06.2026 з`явились уповноважені представники позивача та відповідача.

Судом доведено до відома, що до початку судового засідання через систему "Електронний суд" надійшло від представника відповідача 01.06.2026 - клопотання б/н від 01.06.2026 про зменшення витрат на оплату правничої допомоги, з доказами надсилання до електронного кабінету позивача, в якому відповідач просить суд відмовити у задоволенні заяви позивача про стягнення витрат, посилаючись на відсутність в попередньому розрахунку судових витрат, наданому позивачем, витрат на проведення будівельно - технічної експертизи, незважаючи на понесення таких витрат до моменту звернення до суду, а також зазначаючи про завищений розмір витрат - 25 000,00 грн., враховуючи немайновий характер спору та завищення адвокатом витраченого на надання позивачу послуг часу.

Будь - яких інших заяв та клопотань процесуального характеру, окрім наявних в матеріалах справи, від сторін до суду на час проведення судового засідання 11.06.2026 не надходило.

У судовому засіданні 11.06.2026 представник позивача підтримав заяву про стягнення витрат на правову допомогу та витрат на проведення експертизи.

Представник відповідача проти задоволення заяви позивача у судовому засіданні 11.06.2026 заперечував.

Дослідивши матеріали справи та заяву відповідача б/н від 07.04.2026 суд зазначає, що обґрунтовуючи позовні вимоги позивач посилається на оформлення ТОВ ПАЙНЕРІ ПАРК всупереч вимогам чинного законодавства права власності на групу нежитлових приміщень, а саме приміщення за № 450, що знаходиться за адресою: 02068, м. Київ, вул. Драгоманова, 10, загальною площею 132,3 кв.м, чим порушено право співвласників житлових і не житлових приміщень багатоповерхового житлового будинку з вбудовано-прибудованими нежитловими приміщеннями за адресою: 02068, місто Київ, вулиця Драгоманова, будинок 10, на володіння, користування і розпорядження спільною сумісною власністю.

При цьому за даними Державного реєстру речових прав на нерухоме майно спірний об`єкт нерухомого майна - група нежитлових приміщень за № 450 перебував у власності ТОВ ПАЙНЕРІ ПАРК з моменту набуття права 24.09.2021 року на підставі технічного паспорту, виданого ТОВ "Армовірбуд" 30.07.2021, довідки № 52 від 15.09.2021 та витягу з Реєтру будівельної діяльності ЄДЕССБ серія IV №163193430666 від 09.12.2019, по 06.04.2026 року, що підтверджується Витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності.

Зокрема, об`єкт нерухомого майна (група нежитлових приміщень) знаходиться у підвалі будівлі за адресою: м. Київ, вул. Драгоманова, 10, що підтверджується інформацією з Технічного паспорту, виготовленого станом на 30 липня 2021 року, та як свідчать надані докази, 03.04.2026 ТОВ "Пайнері Парк" щодо вказаного об`єкта нерухомого майна виконані роботи з демонтажу двох внутрішніх дверей об`єкта та вирізання дверного отвору у внутрішній стіні, що пов`язує приміщення з іншою частиною підвалу, в результаті чого приміщення фактично приєдналось до місць загального користування - в результаті робіт, які не потребують отриання документів, що дають право на їх виконання згідно постанови Кабінету Міністрів України від 07.06.2017 № 406, що підтверджується наданим ФОП Штанько О.О. за результатами проведення технічного обстеження Висновком від 03.04.2026 про знищення/знесення майна, реєстраційний номер документу: DT01:7131-5812-3153- 1872.

Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 346 Цивільного кодексу України право власності припиняється у разі знищення майна.

За змістом Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень факт припинення речових прав на нерухоме майно підлягає державній реєстрації із обов`язковим внесенням відповідної інформації до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно. Зокрема, п. 1 ч. 1 ст. 2 Закону встановлює, що державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень (далі - державна реєстрація прав) - офіційне визнання і підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав шляхом внесення відповідних відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Згідно п. 1 ч. 1 ст. 14 вказаного Закону розділ Державного реєстру прав та реєстраційна справа закриваються в разі, зокрема, знищення об`єкта нерухомого майна. Частина друга вказаної статті Закону також деталізує, що у разі знищення об`єкта нерухомого майна, об`єкта незавершеного будівництва, майбутнього об`єкта нерухомості (у тому числі у зв`язку із зміною проектної документації на будівництво) або скасування державної реєстрації земельної ділянки відповідний розділ Державного реєстру прав та реєстраційна справа закриваються, а реєстраційний номер цього об`єкта скасовується.

Наразі, в порядку виконання вимог чинного законодавства України у сфері регулювання відносин щодо речових прав на нерухоме майно, зокрема, п. 75 Порядку державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженого Постановою КМУ № 1127 від 25.12.2015, з метою для державної реєстрації припинення права власності на об`єкт нерухомого майна у зв`язку з його знищенням, ТОВ ПАЙНЕРІ ПАРК 03.04.2026 було подано приватному нотаріусу Київського міського нотаріального округу Бойко О.В. необхідний пакет документів, за результатами розгляду та перевірки якого останнім 03.04.2026 в Державному реєстрі речових прав 03.04.2026 був зареєстрований факт припинення права власності відповідача на спірний об`єкт нерухомого майна (групу нежитлових приміщень № 450). Наведене підтверджується наявним в матеріалах справи Витягом з Державного реєстру речових прав від 06.04.2026 .

У відповідності до ст. 599 Цивільного кодексу України зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Пунктом 2 частини 1 статті 231 Господарського процесуального кодексу України визначено, що господарський суд закриває провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.

Предметом позову є матеріально-правова вимога про захист порушеного чи оспорюваного права або охоронюваного законом інтересу до відповідача, що кореспондується зі способами захисту цього права чи інтересу, передбаченими ст. 16 Цивільного кодексу України та ст. 20 Господарського кодексу України.

Відсутність предмета спору означає відсутність спірного матеріального правовідношення між сторонами.

Отже, господарський суд закриває провадження у справі у зв`язку з відсутністю предмета спору, зокрема, у випадку припинення існування предмета спору (наприклад, сплата суми боргу, знищення спірного майна, скасування оспорюваного акта державного чи іншого органу тощо), якщо між сторонами у зв`язку з цим не залишилося неврегульованих питань.

Закриття провадження у справі на підставі зазначеної вище норми Господарського процесуального кодексу України можливе в разі, коли предмет спору існував на момент виникнення останнього та припинив існування в процесі розгляду справи.

В свою чергу, судом враховано відсутність з боку позивача заперечень щодо обставин знищення об`єкта нерухомого майна шляхом, зазначеним у висновку № DT01:7131-5812-3153-1872 від 03.04.2026.

Таким чином, враховуючи звернення ОСББ ДРАГОМАНОВА 10 до суду з позовними вимогами, зокрема, щодо визнання протиправним та скасування рішення приватного нотаріуса Кузьменко Ю.В. про державну реєстрацію права власності за ТОВ ПАЙНЕРІ ПАРК на об`єкт нерухомого майна та, при цьому, як було зазначено вище, право власності відповідача на таке майно припинене в порядку, визначеному чинним законодавством України, про що до Державного реєстру речових прав внесено відповідний запис, суд зазначає про відсутність станом на час проведення судового засідання 11.06.2026 предмету спору - об`єкту спірного правовідношення (об`єкту нерухомого майна), у зв`язку з чим наявні підстави для закриття провадження у справі № 910/2830/26 у відповідній частині позовних вимог згідно п. 2 ч. 1 ст. 231 ГПК України.

Поряд із цим, щодо похідних позовних вимог ОСББ "Драгоманова 10" про усунення перешкод у користуванні допоміжним приміщенням за № 450 шляхом забезпечення безперешкодного доступу до нього позивача суд зазначає, що відповідно до ч. 1 ст. 317 ЦК України власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном.

Як встановлено судом та зазначалось вище, право власності ТОВ ПАЙНЕРІ ПАРК на спірний об`єкт нерухомого майна припинене 03.04.2026 та об`єкт нерухомого майна (предмет спору) приєднаний до місця загального користування - підвалу у будівлі за адресою: м. Київ, вул. Драгоманова, 10, тобто власником місць загального користування вищезгаданої будівлі (будинку), в тому числі підвалу, є позивач, та у відповідача відсутні правомочності щодо володіння, користування та розпорядження таким майном.

Доказів наявності станом на момент проведення судового засідання 11.06.2026 з боку ТОВ ПАЙНЕРІ ПАРК перешкод у користуванні позивачем вищевказаною групою нежитлових приміщень № 450 (приміщення) загальною площею 132,3 кв.м, матеріали справи не містять.

За таких обставин, беручи до уваги наведені нормативні приписи та той факт, що припинення права власності відповідача - ТОВ ПАЙНЕРІ ПАРК відбулось після пред`явлення позову до суду, відкриття провадження у справі № 910/2830/26 ухвалою від 20.03.2026 та до закінчення судового розгляду і винесення рішення у справі, та станом на момент проведення судового засідання 11.06.2026 предмет спору відсутній, суд дійшов висновку про наявність правових підстав для задоволення заяви відповідача та закриття провадження у справі у відповідності до п.2 ч.1 ст.231 ГПК України у зв`язку з відсутністю предмета спору.

Суд звертає увагу позивача на наслідки закриття провадження у справі, вказані в частині 3 ст. 231 Господарського процесуального кодексу України, зокрема, щодо недопущення у випадках закриття провадження у справі повторного звернення до господарського суду зі спору між тими ж сторонами, про той же предмет і з тих же підстав.

Відповідно до ч. 4 ст. 231 Господарського процесуального кодексу України про закриття провадження у справі суд постановляє ухвалу, а також вирішує питання про розподіл між сторонами судових витрат, повернення судового збору з бюджету.

Як визначено ч. 1 ст. 123 Господарського процесуального кодексу України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

У відповідності до ч. 2 ст. 123 Господарського процесуального кодексу України розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.

Частинами 5, 6 ст. 130 ГПК України встановлено, що у разі закриття провадження у справі або залишення позову без розгляду відповідач має право заявити вимоги про компенсацію здійснених ним витрат, пов`язаних з розглядом справи, внаслідок необґрунтованих дій позивача. У випадках, встановлених частинами третьою - п`ятою цієї статті суд може вирішити питання про розподіл судових витрат протягом п`ятнадцяти днів з дня постановлення ухвали про закриття провадження у справі або залишення позову без розгляду, рішення про задоволення позову у зв`язку з його визнанням, за умови дотримання відповідною стороною вимог частини восьмої статті 129 цього Кодексу.

В частині заявлених представником позивача до стягнення з відповідача судових витрат, понесених позивачем під час розгляду справи, а саме витрат на правничу допомогу в сумі 30 000,00 грн. та витрат на проведення будівельно - технічної експертизи в сумі 25 000,00 грн., з посиланням на норми ч. 3 ст. 130 ГПК України, суд зазначає, що стаття 129 ГПК України регламентує загальні правила розподілу судових витрат.

Суд акцентує, що положення статей 126, 129 ГПК України є універсальними у правовідносинах при розподілі витрат, пов`язаних з наданням професійної правничої допомоги адвоката, за результатами розгляду справи, що підтверджується сталою практикою Верховного Суду.

Разом з тим, у статті 130 ГПК України "Розподіл витрат у разі визнання позову, закриття провадження у справі або залишення позову без розгляду" закріплений розподіл судових витрат, зокрема у разі закриття провадження у справі.

Згідно з частиною третьою статті 130 ГПК України у разі відмови позивача від позову, понесені ним витрати відповідачем не відшкодовуються, а витрати відповідача за його заявою стягуються з позивача. Однак якщо позивач не підтримує своїх вимог унаслідок задоволення їх відповідачем після пред`явлення позову, суд за заявою позивача присуджує стягнення понесених ним у справі витрат з відповідача.

Як зазначено Верховним Судом в постанові від 05.03.2026 у справі № 91/1161/25, буквальний аналіз другого речення частини третьої статті 130 ГПК України показує, що для її застосування - щоб суд присудив стягнення з відповідача понесені позивачем витрати у справі - необхідними є наявність таких складових елементів (умов): 1) позивач не підтримує своїх вимог; 2) це відбулося внаслідок їх (вимог) задоволення, яке в свою чергу має бути здійснене 3) відповідачем 4) після пред`явлення позову.

Терміни "відмова позивача від позову" та "позивач не підтримує своїх вимог", які використовуються в нормах ГПК України, не є тотожними за їх мовним викладенням, тому не можуть тлумачитись однаково за допомогою мовного способу тлумачення. Відмова позивача від позову передбачає його активну дію, яка проявляється шляхом подання суду відповідної заяви. Непідтримання своїх вимог може проявлятись як у вигляді активної дії з відмови від позову, так і шляхом пасивної поведінки з невчинення дій на підтримання своїх вимог.

Згідно правової позиції суду касаційної інстанції, дійсний зміст норми другого речення частини третьої статті 130 ГПК України полягає в тому, що таке непідтримання позовних вимог сталось внаслідок їх задоволення відповідачем після пред`явлення позову, а не в тому, в який саме спосіб позивач не підтримує свої позовні вимоги.

Системний спосіб тлумачення норм частини третьої статті 130 ГПК України звертає увагу на те, що стаття 130 ГПК України містить назву "Розподіл витрат у разі визнання позову, закриття провадження у справі або залишення позову без розгляду". При цьому, закриття провадження у справі згідно з частиною першою статті 231 ГПК України здійснюється не лише внаслідок відмови позивача від позову, а й внаслідок відсутності предмету спору. Тому норми частини третьої статті 130 ГПК України мають застосовуватись у разі закриття провадження у справі не лише через відмову позивача від позову, а й через відсутність предмету спору.

Таким чином, враховуючи фактичні обставини справи та той факт, що відповідачем подано заяву про закриття провадження у справі у зв`язку з відсутністю предмету спору після відкриття провадження у справі (відповідач припинив своє права власності на об`єкт нерухомого майна (групу нежитлових приміщень)), суд зазначає про наявність правових підстав для вирішення питання про стягнення з відповідача витрат позивача на правничу допомогу на підставі ч. 3 ст. 130 ГПК України.

Право на правову допомогу гарантовано статтями 8, 59 Конституції України, офіційне тлумачення якого надано Конституційним Судом України (Рішення від 16 листопада 2000 року № 13-рп/2000; Рішення від 30 вересня 2009 року № 23-рп/2009; Рішення від 11 липня 2013 року № 6-рп/2013).

Пунктом 3.2 рішення Конституційного Суду України від 30 вересня 2009 року № 23-рп/2009 передбачено, що правова допомога є багатоаспектною, різною за змістом, обсягом та формами і може включати консультації, роз`яснення, складення позовів і звернень, довідок, заяв, скарг, здійснення представництва, зокрема в судах та інших державних органах тощо. Вибір форми та суб`єкта надання такої допомоги залежить від волі особи, яка бажає її отримати. Право на правову допомогу - це гарантована державою можливість кожної особи отримати таку допомогу в обсязі та формах, визначених нею, незалежно від характеру правовідносин особи з іншими суб`єктами права.

Стаття 16 Господарського процесуального кодексу України закріплює за учасниками справи право на користування правничою допомогою.

За приписами статей 123, 126 Господарського процесуального кодексу України витрати на професійну правничу допомогу відносяться до судових витрат.

Витрати позивачів та відповідачів, третіх осіб, пов`язані з оплатою ними послуг адвокатів, адвокатських об`єднань та бюро, з надання правничої допомоги щодо ведення справи в суді розподіляються між сторонами на загальних підставах, визначених статтями 129, 130 Господарського процесуального кодексу України.

Відповідно до ст. 123 Господарського процесуального кодексу України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: на професійну правничу допомогу; пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (частина шоста статті 126 ГПК України).

Статтею 126 Господарського процесуального кодексу України визначено, що витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Тобто, у застосуванні критерію співмірності витрат на оплату послуг адвоката суд користується досить широким розсудом, який, тим не менш, повинен ґрунтуватися на критеріях, визначених у частині четвертій статті 126 ГПК України. Ці критерії суд застосовує за наявності наданих стороною, яка вказує на неспівмірність витрат, доказів та обґрунтування невідповідності заявлених витрат цим критеріям.

Відповідно до частини 8 статті 129 Господарського процесуального кодексу України розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

Так, в поданій у відповідності до приписів ст. 162 ГПК України позовній заяві позивачем зазначено попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які позивач поніс та очікує понести у зв`язку з розглядом справи, згідно якого попередній розмір витрат на правову допомогу становить 30 000,00 грн., а також зазначено про подання детального розрахунку відповідно до ч. 8 ст. 129 ГПК України.

В свою чергу, з аналізу наведеної норми частини 8 ст. 129 ГПК вбачається, що витрати на правничу допомогу мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правничу допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат. Таким чином, якщо стороною не буде документально доведено, що нею понесені витрати на правничу допомогу, а саме: не надано договір на правову допомогу, акт приймання-передачі наданих послуг, платіжні документи про оплату таких послуг, розрахунок таких витрат, то у суду відсутні підстави для стягнення таких витрат.

Тобто, саме зацікавлена сторона має вчинити певні дії, спрямовані на відшкодування з іншої сторони витрат на професійну правничу допомогу, а інша сторона має право на відповідні заперечення проти таких вимог, що виключає ініціативу суду з приводу відшкодування витрат на професійну правничу допомогу одній із сторін без відповідних дій з боку такої сторони.

Суд у позовному провадженні є арбітром, що надає оцінку тим доказами і доводам, що наводяться сторонами у справі, тобто суд не може діяти на користь будь-якої зі сторін, що не відповідатиме основним принципам господарського судочинства.

Таким чином, суд може зменшити розмір витрат на правову допомогу, що підлягають розподілу, за клопотанням іншої сторони, яка і зобов`язана довести не співмірність заявлених опонентом витрат.

Зокрема, відповідач проти стягнення витрат на правову допомогу в сумі 30 000,00 грн. заперечує, посилаючись на неоднозначність наданого розрахунку та відсутність включення до попереднього розрахунку судових витрат понесених позивачем витрат на проведення будівельно - технічної експертизи в сумі 25 000,00 грн.

При стягненні витрат на правову допомогу слід враховувати, що особа, яка таку допомогу надавала, має бути адвокатом (ст.ст. 16, 126 ГПК України).

Згідно п.п. 1, 2 ч. 1 ст. 1 Закону "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" адвокат фізична особа, яка здійснює адвокатську діяльність на підставах та в порядку, що передбачені цим Законом.

Адвокатська діяльність незалежна професійна діяльність адвоката щодо здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту.

Статтею 28 Правил адвокатської етики, затверджених Звітно-виборним з`їздом адвокатів України 09.06.2017 року, передбачено, що при встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час на виконання доручення.

Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 26 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги.

Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 1 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

За результатами розгляду клопотання позивача про стягнення, зокрема, витрат на професійну правничу допомогу в порядку ст. 130 ГПК України судом встановлено, що позивачем долучено до матеріалів справи докази на підтвердження понесення ним витрат на професійну правничу допомогу, а саме: копії Договору № 25/08-25 про надання правничої допомоги від 26.08.2025 з додатком, рахунку № INV-000396 від 30.01.2026, платіжної інструкції № 178 від 09.02.2026, ордеру серії АА № 1713409 від 20.05.2026 на представництво інтересів ОСББ "Драгоманова 10" адвокатом Вербицьким В.В., свідоцтва серії КР №000246 від 13.12.2018 про право на заняття адвокатською діяльністю на ім`я адвоката Вербицького Я.В.

За твердженням позивача, загальна сума нарахованих останнім до стягнення з відповідача судових витрат на професійну правничу допомогу, пов`язаних з розглядом справи № 910/2830/22, склала 30000,00 грн.

За приписами п. 9 ч. 1 ст. 1 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" представництво вид адвокатської діяльності, що полягає в забезпеченні реалізації прав і обов`язків клієнта в цивільному, господарському, адміністративному та конституційному судочинстві, в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами, прав і обов`язків потерпілого під час розгляду справ про адміністративні правопорушення, а також прав і обов`язків потерпілого, цивільного позивача, цивільного відповідача у кримінальному провадженні.

Інші види правової допомоги - види адвокатської діяльності щодо надання правової інформації, консультацій та роз`яснень з правових питань, правового супроводу діяльності клієнта, складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру, спрямованих на забезпечення реалізації прав, свобод і законних інтересів клієнта, недопущення їх порушень, а також на сприяння їх відновленню в разі порушення (п.6 ч.1 ст.1 вказаного Закону).

В статті 19 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" наведені види адвокатської діяльності, а також роз`яснено, що адвокат може здійснювати інші види адвокатської діяльності, не заборонені законом.

З матеріалів справи вбачається, що з метою надання правової допомоги у справі №910/2830/26 між Об`єднанням співвласників багатоквартирного будинку Драгоманова 10 (клієнт, замовник за договором, позивач у справі) та Адвокатом Вербицьким Ярославом Володимировичем (адвокат, виконавець за договором) було укладено Договір № 25/08-25 про надання правничої допомоги від 26.08.2025 року (далі Договір), строк дії якого встановлено протягом одного календарного року з дати підписання договору сторонами (пункт 9.1 Договору).

Так, за умовами пункту 1.1 Договору клієнт/замовник доручає, а виконавець/адвокат зобов`язується надати йому юридичні послуги та правничу допомогу в обсязі та на умовах, передбачених цим Договором, а замовник зі своєї сторони зобов`язується прийняти зазначені послуги та оплатити їх.

Відповідно до пункту 6.1 Договору за надання послуг, передбачених даним Договором, замовник сплачує виконавцеві винагороду. Розмір винагороди визначається сторонами за домовленістю на основі кошторису правничої допомоги (додаток № 1 до договору) за передплатою або післяплатою.

Замовник оплачує послуги виконавця на підставі виставленого рахунку (інвойсу) шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок виконавця в строк, що визначається у відповідному рахунку (інвойсі) (п.6.2 Договору).

Як встановлено судом, сторонами погоджено Додаток № 1 до Договору - Кошторис правничої допомоги, згідно якого вартість попереднього опрацювання матеріалів, підготовки і направлення позовної заяви до суду - 15 000,00 грн., підготовка процесуальних документів (заяв та клопотань) - від 2500,00 грн. Вартість процесуальних документів залежить від складності і часу їх формування в оцінюється з розрахунку 2500,00 грн. за 1 годину їх підготовки.

Також в матеріалах справи наявний виставлений адвокатом на підставі Договору рахунок № INV-000396 від 30.01.2026 на суму 30 000,00 грн., згідно якого оплаті підлягають послуги: підготовка для подання до Господарського суду міста Києва позовної заяви ОСББ "Драгоманова 10" до ТОВ"Пайнері Парк" про скасування державної реєстрації та усунення перешкод в користуванні спільним майном - 10 годин вартістю 2500,00 грн./година на суму 25 000,00 грн., підготовка для подання до Господарського суду міста Києва заяви про забезпечення позову ОСББ "Драгоманова 10" до ТОВ"Пайнері Парк" про скасування державної реєстрації та усунення перешкод в користуванні спільним майном шляхом накладення арешту на нерухоме майно - 2 години вартістю 2500,00 грн./година на суму 5000,00 грн. Всього витрачено часу - 12 годин.

Здійснення оплати позивачем послуг адвоката за Договором підтверджується копією платіжної інструкції № 178 від 09.02.2026 на суму 30 000,00 грн. із зазначеним призначення платежу "гонорар адвоката по рахунку № INV-000396 від 30.01.2026 за Договором про надання правничої допомоги № 25/08-25 від 26.08.2025..."

Факт оплати наданих адвокатом послуг та розмір сплаченої суми відповідачем не заперечувався.

В свою чергу, суд звертає увагу на правову позицію, викладену в постанові Верховного Суду від 03 жовтня 2019 року у справі № 922/445/19, згідно якої витрати на надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено (пункт 1 частини 2 статті 126 Господарського процесуального кодексу України).

При цьому матеріалами справи підтверджується, що в процесі розгляду справи №910/2830/26 в Господарському суді міста Києва інтереси позивача представляв адвокат Вербицький Ярослав Володимирович на підставі ордеру серії АА № 1713409 від 20.05.2026 на представництво інтересів ОСББ "Драгоманова 10" (свідоцтво серії КР №000246 від 13.12.2018 про право на заняття адвокатською діяльністю), та яким подано, зокрема, позовну заяву, заяву про забезпечення позову та заяву про стягнення витрат на професійну правничу допомогу у справі № 910/2830/26 в порядку, передбаченому ст.ст. 126, 130 ГПК України.

Таким чином, подані позивачем документи щодо вартості наданих послуг на професійну правничу допомогу адвоката в рамках розгляду даної справі №910/2830/26 є належними і допустимими доказами на підтвердження обставин реальності понесених стороною витрат, визначених статтею 126 ГПК України.

Так, гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час (стаття 30 Закону "Про адвокатуру та адвокатську діяльність").

Статтею 28 Правил адвокатської етики, затверджених Звітно-виборним з`їздом адвокатів України 09.06.2017 передбачено, що при встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час на виконання доручення.

Отже, розмір гонорару визначається за погодженням адвоката з клієнтом. Адвокат має право у розумних межах визначати розмір гонорару, виходячи із власних міркувань, з урахуванням складності справи, кваліфікації, досвіду і завантаженості адвоката та інших обставин. Погоджений адвокатом з клієнтом та/або особою, яка уклала договір в інтересах клієнта, розмір гонорару може бути змінений лише за взаємною домовленістю. У разі виникнення особливих по складності доручень клієнта або у випадку збільшення затрат часу й обсягу роботи адвоката на фактичне виконання доручення (підготовку до виконання) розмір гонорару може бути збільшено за взаємною домовленістю.

При цьому, адвокатський гонорар може існувати в двох формах - фіксований розмір та погодинна оплата. Вказані форми відрізняються порядком обчислення - при зазначенні фіксованого розміру для виплати адвокатського гонорару не обчислюється фактична кількість часу, витраченого адвокатом при наданні послуг клієнту, і навпаки, підставою для виплати гонорару, який зазначено як погодинну оплату, є кількість годин помножена на вартість такої години того чи іншого адвоката у залежності від його кваліфікації, досвіду, складності справи та інших критеріїв (аналогічну правову позицію викладено у постанові Верховного Суду від 07.09.2020 у справі № 910/4201/19).

Відтак, діяльність адвоката є оплачуваною працею і така оплата у вигляді гонорару здійснюється на підставі укладеного між адвокатом та його клієнтом договору про надання правової допомоги.

Рішенням Європейського суду з прав людини у справі "East/WestAllianceLimited" проти України (заява № 19336/04, п. 269) визначено, що розмір гонорару визначається за погодженням адвоката з клієнтом, і може бути змінений лише за їх взаємною домовленістю. Суд не має права його змінювати і втручатися у правовідносини адвоката та його клієнта.

Суд зобов`язаний оцінити рівень адвокатських витрат (у даному випадку, за наявності заперечень відповідача), що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично та чи була їх сума обґрунтованою.

Суд не зобов`язаний присуджувати стороні, яка звертається з відповідною заявою, всі її витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції. Зокрема заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим.

Така ж правова позиція випливає з інших рішень Європейського суду з прав людини, зокрема, у п. 95 рішення у справі "Баришевський проти України" від 26.02.2015, п. п. 34-36 рішення у справі "Гімайдуліна і інших проти України" від 10.12.2009, п. 80 рішення у справі "Двойних проти України" від 12.10.2006, п. 88 рішення у справі "Меріт проти України" від 30.03.2004.

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Лавентс проти Латвії" від 28.11.2002 зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Так, у визначенні розумно необхідного розміру сум, які підлягають сплаті за послуги адвоката, можуть братися до уваги, зокрема, але не виключно: встановлені нормативно-правовими актами норми видатків на службові відрядження (якщо їх установлено); вартість економних транспортних послуг; час, який міг би витратити на підготовку матеріалів кваліфікований фахівець; вартість оплати відповідних послуг адвокатів, яка склалася в країні або в регіоні; наявні відомості органів статистики або інших органів про ціни на ринку юридичних послуг; тривалість розгляду і складність справи тощо.

У рішенні (щодо справедливої сатисфакції) від 19 жовтня 2000 року у справі "Іатрідіс проти Греції" (Iatridis v. Greece, заява № 31107/96) ЄСПЛ вирішував питання обов`язковості для цього суду угоди, укладеної заявником зі своїм адвокатом стосовно плати за надані послуги, що співставна з "гонораром успіху". ЄСПЛ указав, що йдеться про договір, відповідно до якого клієнт погоджується сплатити адвокату як гонорар відповідний відсоток суми, якщо така буде присуджена клієнту судом. Такі угоди, якщо вони є юридично дійсними, можуть підтверджувати, що у заявника дійсно виник обов`язок заплатити відповідну суму гонорару своєму адвокатові. Однак, угоди такого роду, зважаючи на зобов`язання, що виникли лише між адвокатом і клієнтом, не можуть зобов`язувати суд, який має оцінювати судові та інші витрати не лише через те, що вони дійсно понесені, але й ураховуючи також те, чи були вони розумними (§ 55).

Суд наголошує, що відповідно до статті 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Чинним процесуальним законодавством не передбачено обов`язку сторони, яка заявляє клопотання про відшкодування витрат на правничу допомогу, доводити реальність їх оплати. Натомість саме на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, покладено обов`язок доведення неспівмірності витрат з наданням відповідних доказів.

Таким чином, виходячи з наданих позивачем доказів на підтвердження понесених витрат на професійну правничу допомогу під час розгляду даної справи суд виходить із загальних критеріїв оцінки послуг з надання правової (правничої) допомоги з урахуванням обсягу та змісту підготованих адвокатом документів.

Зокрема, суд оцінює та досліджує подані позивачем документи та встановлює, чи відповідають зазначені у документах дані щодо характеру та обсягу правничої допомоги, наданої адвокатом, документам, наявним у судовій справі, чи не подавав адвокат під час розгляду справи явно необґрунтованих заяв і клопотань, чи не включено в документи інформацію щодо витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, які не підтверджені належними доказами та навпаки, якими доказами підтверджуються заявлені до відшкодування суми, що підлягають сплаті в порядку компенсації витрат адвокатів, необхідних для надання правничої допомоги.

За результатами здійсненого судом аналізу наданих позивачем доказів суд наголошує, що згідно приписів чинного господарського процесуального законодавства вартість наданої учаснику справи професійної правничої допомоги оцінюється судом виходячи з критеріїв складності справи, виконаних адвокатом робіт (наданих послуг), часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг), обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт, а також ціною позову та (або) значенням справи для сторони.

Так, за змістом Кошторису правничої допомоги (Додаток № 1 до Договору ) судом встановлена неоднозначність визначення критерію вартості надання конкретної послуги, а саме: вартість підготовки позовної заяви становить фіксовану суму 15 000,00 грн., в той час як у рахунку на оплату та заяві про стягнення судових витрат вартість такої послуги визначена в сумі 25 000,00 грн. як погодинно надана послуга 10 год.*2500,00 грн./год., що свідчить про необ`єктивність розрахунку позивача, який, в першу чергу, має враховувати умови укладеного Договору про надання правової допомоги № 25/08-25 від 26.08.2025.

Також судом враховано включення позивачем до вартості заявлених до стягнення з відповідача послуг з підготовки заяви про забезпечення позову вартістю 5000,00 грн. та залишення такої заяви без розгляду ухвалою суду від 09.04.2026 саме за заявою самого позивача, що свідчить про необґрунтоване покладення на відповідача таких витрат та відсутність підстав для їх стягнення.

Отже, господарський суд, розподіляючи витрати, понесені позивачем на професійну правничу допомогу адвоката, дійшов висновку про те, що наявні в матеріалах справи докази та встановлені судом фактичні обставини справи не є безумовною підставою для стягнення судом витрат на професійну правничу допомогу з позивача саме в розмірі 30 000,00 грн., адже цей розмір має бути доведений, документально обґрунтований, відповідати критерію розумної дійсності та необхідності таких витрат.

Також судом враховано правовий висновок, викладений в постанові Верховного Суду від 24.01.2022 року у справі № 911/2737/17, згідно якого стягнення витрат на професійну правничу допомогу з боржника не може бути способом надмірного збагачення сторони, на користь якої такі витрати стягуються і не може становити для неї по суті додатковий спосіб отримання доходу.

Враховуючи вищевикладене, дослідивши надані позивачем докази, приймаючи до уваги принципи співмірності та розумності судових витрат на професійну правничу допомогу, ціну позову, рівень складності, характеру спору та юридичної кваліфікації правовідносин у справі, враховуючи обсяг та обґрунтованість підготовлених та поданих до суду представником позивача документів, суд доходить висновку, що зменшення розміру витрат позивача до 15 000,00 грн. від попередньо заявленої суми 30 000,00 грн., яка є завищеною, відповідатиме критерію пропорційності і розумності. Аналогічну позицію виклав у своїх постановах Верховний Суд від 07.08.2018 року у справі № 916/1283/17 та від 12.05.2020 у справі № 904/4507/18.

За таких обставин, з урахуванням вищенаведених висновків суду, припинення предмета спору за наслідками вчинення відповідних дій ТОВ «Пайнері Парк» після відкриття провадження у справі та приписів ч. 3 ст. 130 ГПК України, витрати позивача на професійну правничу допомогу підлягають частковому стягненню з відповідача в сумі 15 000,00 грн.

Щодо заявлених позивачем до стягнення з відповідача витрат на проведення будівельно-технічної експертизи у розмірі 25 000,00 грн., на підтвердження розміру яких позивачем надано суду Договір № 02/10-2025-3 від 02.10.2025 на виконання робіт з проведення експертизи, укладений позивачем з ФОП Малим О.В., Акт здачі-приймання від 21.01.2026 про надання послуг згідно Договору № 02/10-2025-3 від 02.10.2025 на суму 25 000,00 грн. та платіжні інструкції № 63 від 27.10.2025 на суму 17 500,00 грн., № 97 від 28.11.2025 на суму 7500,00 грн., суд зазначає, що згідно частини 1-2 ст. 124 ГПК України разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести у зв`язку із розглядом справи. У разі неподання стороною попереднього розрахунку суми судових витрат, суд може відмовити їй у відшкодуванні відповідних судових витрат, за винятком суми сплаченого нею судового збору.

Суд зазначає, що застосування відповідних положень статті 134 ЦПК України належить до дискреційних повноважень суду та вирішується ним у кожному конкретному випадку з урахуванням встановлених обставин справи, а також інших чинників. Аналіз частини другої статті 134 ЦПК України свідчить про те, що у разі неподання стороною попереднього розрахунку у суду є право, а не обов`язок відмовити у відшкодуванні відповідних судових витрат. Тобто, неподання стороною попереднього розрахунку судових витрат не є безумовною підставою для відмови у відшкодуванні відповідних судових витрат. Отже, у разі неподання попереднього розрахунку у суду є право, а не обов`язок для відмови у відшкодуванні відповідних судових витрат. Подання попереднього (орієнтовного) розрахунку сум судових витрат, які сторона понесла і які очікує понести у зв`язку із розглядом справи, забезпечує можливість іншій стороні належним чином підготуватися до спростування витрат, які вона вважає необґрунтованими та доводити неспівмірність таких витрат, заявивши клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, відповідно, забезпечує дотримання принципу змагальності. Крім того, попереднє визначення суми судових витрат надає можливість судам у визначених законом випадках здійснювати забезпечення судових витрат та своєчасно (під час прийняття рішення у справі) здійснювати розподіл судових витрат.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 22 листопада 2023 року у справі № 712/4126/22 (провадження № 14-123цс23) зазначила, що, вирішуючи питання розподілу судових витрат, суд ураховує не те, коли замовлено експертизу та отримано висновок експерта до чи після звернення позивача до суду з позовом, а те, чи пов`язані безпосередньо ці витрати з розглядом справи.

Відшкодування витрат за проведення експертизи не обмежується випадком її призначення та проведення після відкриття провадження у справі. Тому сторона, на користь якої ухвалено рішення, має право на відшкодування витрат за експертизу, проведену до подання позову, якщо такі витрати пов`язані з розглядом справи, зокрема, якщо суд урахував відповідний висновок експерта як доказ.

Відмова у відшкодуванні судових витрат за проведення експертизи стороні, на користь якої ухвалено судове рішення (особливо, якщо суд урахував відповідний висновок експерта як доказ), не узгоджується із засадами розумності, добросовісності, справедливості та правової визначеності, а також не забезпечує конструкцію передбачуваності застосування процесуальних норм, отже не є такою, що відповідає принципу верховенства права.

Як встановлено судом, за умови фактичної оплати позивачем послуг експерта з проведення будівельно-технічної експертизи до моменту звернення до суду з позовною заявою у даній справі 16.03.2026, відповідні витрати не були включені ОСББ до складу (розміру) судових витрат, які поніс або очікував понести позивач у зв`язку з розглядом судової справи (сторінка 21 позовної заяви), а також позивачем не наведено в заяві про стягнення витрат на правову допомогу підстав невиконання процесуального обов`язку з зазначення таких витрат в першій заяві по суті спору у справі.

Відтак, з урахуванням вищезазначеної позиції щодо дискреційних повноважень суду в частині відмови у відшкодуванні витрат сторони в разі неподання попереднього розрахунку суми таких судових витрат, враховуючи приписи ст. 134 ГПК України та закриття провадження у справі на стадії підготовчого провадження, тобто до розгляду справи по суті, суд доходить висновку про відсутність підстав для стягнення з відповідача таких витрат.

Керуючись ст. 46, ст. 129, ч. 3 ст. 130, п. 2 ч. 1 ст. 231, ст.ст. 233-235 Господарського процесуального кодексу України, суд -

УХВАЛИВ:

1. Заяву відповідача про закриття провадження у справі № 910/2830/26 задовольнити.

2. Закрити провадження у справі № 910/2830/26 за позовом Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку Драгоманова 10 до Товариства з обмеженою відповідальністю "Пайнері Парк" про визнання протиправним та скасування рішення, усунення перешкод у користуванні майном.

3. Клопотання позивача про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Пайнері Парк" витрат на правову допомогу та витрат на проведення будівельно - технічної експертизи задовольнити частково.

4. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Пайнері Парк" (Дніпровська набережна, 19А, м. Київ, 02081, код ЄДРПОУ 39675032) на користь Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку Драгоманова 10 (вул. Драгоманова, 10, м. Київ, 02059, код ЄДРПОУ 43582740) 15 000,00 грн. (п`ятнадцять тисяч грн. 00 коп.) витрат на правову допомогу.

5. В задоволенні клопотання позивача в частині стягнення решти витрат на правову допомогу та витрат на проведення будівельно - технічної експертизи відмовити.

Ухвала набирає законної сили негайно після її оголошення та може бути оскаржена в апеляційному порядку в частині закриття провадження у справі шляхом подачі апеляційної скарги в порядку і строки, передбачені ст.ст. 256, 257 Господарського процесуального кодексу України.

Суддя А. М. Селівон