Рішення № 140273154, 08.06.2026, Господарський суд Київської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Симона Петлюри, 16/108, м. Київ, 01032, тел. (044) 235-95-51, е-mail: inbox@ko.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"08" червня 2026 р. м. Київ Справа № 927/975/25

Розглянувши матеріали справи за позовом Пристоличної сільської ради

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Резерв-ВР»

про стягнення 254 920,80 грн. та розірвання договору оренди землі

Суддя Карпечкін Т.П.

За участю представників:

від позивача: Касьян А.М.;

від відповідача:не з`явився.

Обставини справи:

До Господарського суду Київської області за підсудністю з Господарського суду Чернігівської області надійшла позовна заява Пристоличної сільської ради до Товариства з обмеженою відповідальністю «Резерв-ВР» про стягнення 254 920,80 грн. та розірвання договору оренди землі.

Ухвалою Господарського суду Київської області від 20.03.2026 відкрито провадження у справі № 927/975/25 за правилами загального позовного провадження. Сторони належним чином повідомлені про дане судове провадження.

В ході підготовчого провадження у справі № 927/975/25 судові засідання відкладались з метою з`ясування усіх обставин, передбачених ч. 2 ст. 182 Господарського процесуального кодексу України.

За наслідками підготовчого провадження у справі позивач позовні вимоги підтримав, також зазначив і про те, що позивачем повідомлено про всі обставини справи, які йому відомі, та надані суду всі наявні в нього докази. Відповідач у судові засідання не з`являвся, відзиву на позов не подав, позовні вимоги не заперечив.

На виконання вимог ч. 1 ст. 177 Господарського процесуального кодексу України та ч. 2 ст. 182 Господарського процесуального кодексу України судом під час підготовчого провадження у справі № 927/975/25 вирішено питання та вчинено усі дії, необхідні для підготовки справи до розгляду по суті.

Згідно з п. 3 ч. 2 ст. 185 Господарського процесуального кодексу України за результатами підготовчого засідання суд постановляє ухвалу про закриття підготовчого провадження та призначення справи до судового розгляду по суті.

Враховуючи те, що судом під час підготовчого судового засідання вирішено питання, зазначені в ч. 2 ст. 182 Господарського процесуального кодексу України та вчинено усі необхідні дії, передбачені ст. 177 Господарського процесуального кодексу України, з метою забезпечення правильного, своєчасного та безперешкодного розгляду справи по суті, суд дійшов висновку про закриття підготовчого провадження у справі та призначення справи до судового розгляду по суті на 08.06.2026.

У судовому засіданні 08.06.2026 представник позивача позовні вимоги підтримав, представники відповідача у судові засідання не з`являвся, відзиву на позов не подав, позовні вимоги не заперечив.

Відповідно до ч. 4 ст. 13 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Згідно з ч. ч. 1, 2 ст. 233 Господарського процесуального кодексу України суди ухвалюють рішення, постанови іменем України негайно після закінчення судового розгляду. Рішення та постанови приймаються, складаються і підписуються складом суду, який розглянув справу.

Відповідно до ч. 1 ст. 240 Господарського процесуального кодексу України рішення суду проголошується у судовому засіданні, яким завершується розгляд справи, публічно, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд може проголосити лише вступну та резолютивну частини рішення.

У зв`язку з чим, в судовому засіданні 08.06.2026 судом закінчено розгляд справи та за результатами оцінки поданих сторонами доказів, прийнято рішення.

Розглянувши матеріали справи та дослідивши надані докази, суд ВСТАНОВИВ:

Як вбачається з викладених у позові обставин, Пристолична сільська рада звернулася до Господарського суду Київської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «РЕЗЕРВ-ВР» про стягнення заборгованості за Договором оренди землі у сумі 154 260,20 грн., 71 349,94 грн. штрафу, 13 636,48 грн. пені, 12 361,15 грн. інфляційних, 3 313,03 грн. 3% річних та дострокове розірвання Договору оренди землі від 20.10.2020, укладеного між Товариством з обмеженою відповідальністю «Резерв-ВР» та Щасливською сільською радою (перейменована на Пристоличну сільську раду).

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 20.10.2020 між Щасливською сільською радою, правонаступником якої є Пристолична сільська рада, та Товариством з обмеженою відповідальністю «РЕЗЕРВ-ВР» було укладено Договір оренди землі (далі Договір). За умовами Договору орендодавець передав, а орендар прийняв у строкове платне користування земельну ділянку площею 0,1800 га, кадастровий номер 3220888001:01:011:0412, розташовану в селі Щасливе Бориспільського району Київської області.

Договір укладено строком на 15 років. Річна орендна плата, визначена за результатами земельних торгів, становила 71 349,94 грн. Відповідно до умов Договору орендна плата за наступні роки підлягала внесенню щомісяця рівними частинами, з урахуванням індексації.

Позивач зазначає, що відповідач у 2022-2024 роках здійснював платежі, однак сплачені суми були зараховані у порядку черговості, передбаченому пунктом 87.9 статті 87 Податкового кодексу України, у рахунок погашення боргу за попередні періоди. За твердженням позивача, орендна плата за 2025 рік не сплачувалася.

Позивач визначив загальну суму заборгованості з орендної плати за період із січня 2024 року до липня 2025 року включно у розмірі 154 260,20 грн. Крім того, позивач просить стягнути 71 349,94 грн. штрафу, 13 636,48 грн. пені, 12 361,15 грн. інфляційних втрат і 3 313,03 грн. трьох процентів річних. Загальна сума заявлених до стягнення грошових вимог становить 254 920,80 грн.

Також позивач посилається на систематичне невиконання відповідачем обов`язку зі сплати орендної плати, на підставі чого згідно зі ст. 651 Цивільного кодексу України просить достроково розірвати Договір оренди землі.

Відповідач відзиву на позов не подав, заявлених вимог не заперечив та не спростував, доказів погашення заборгованості або заперечень щодо розрахунків суду не надав.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши подані докази в їх сукупності, суд установив таке.

У відповідності до ст. 116 Земельного кодексу України громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону.

Положеннями ч. ч. 1, 4 ст. 124 Земельного кодексу України регламентовано порядок передачі земельних ділянок в оренду та встановлено, що передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування згідно їх повноваженнями, визначеними статтею 122 цього Кодексу, чи договору купівлі-продажу права оренди земельної ділянки (у разі продажу права оренди) шляхом укладення договору оренди земельної ділянки.

Згідно зі ст. 13 Закону України «Про оренду землі» договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов`язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов`язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

Істотні умови договору оренди землі визначено ст.ст. 15, 21-23 Закону України «Про оренду землі», до яких віднесено орендну плату із зазначенням її розміру, індексації, форм платежу, строків, порядку її внесення і перегляду та відповідальності за її несплату.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про оренду землі» оренда землі - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для проведення підприємницької та інших видів діяльності.

Відповідно до ст. 2 Закону України «Про оренду землі» відносини, пов`язані з орендою землі, регулюються Земельним кодексом України, Цивільним кодексом України, цим Законом, законами України, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до них, а також договором оренди землі.

Статтею 526 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.

Згідно ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст. 525 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Пунктом «в» ч. 1 ст. 96 Земельного кодексу України встановлено, що землекористувачі зобов`язані своєчасно сплачувати земельний податок або орендну плату.

Згідно з ч. 1 ст. 21 Закону України «Про оренду землі» орендна плата за землю - це платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою. У відповідності до ч. 2 ст. 21 Закону України «Про оренду землі» строки внесення орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності встановлюються відповідно до Податкового кодексу України.

Згідно з ч. 1 ст. 24 Закону України «Про оренду землі» орендодавець має право вимагати від орендаря своєчасного внесення орендної плати.

Судом установлено, що 20.10.2020 Щасливська сільська рада та ТОВ «РЕЗЕРВ-ВР» уклали Договір оренди земельної ділянки площею 0,1800 га, кадастровий номер 3220888001:01:011:0412. Правонаступником Щасливської сільської ради є Пристолична сільська рада.

За умовами Договору річний розмір орендної плати становить 71 349,94 грн., а плата за наступні роки вноситься щомісячно в розмірі 1/12 річної орендної плати, з урахуванням індексації. Отже, відповідач був зобов`язаний у визначені договором строки сплачувати орендну плату за користування земельною ділянкою.

Однак, не зважаючи на взяті зобов`язання зі своєчасного і повного внесення орендної плати, Орендар не виконує умови Договору, у зв`язку з чим, за відповідачем утворилась прострочена заборгованість за користування земельною ділянкою.

Згідно з п. 10 Договору орендна плата за наступні роки вноситься щомісяця, протягом 30 календарних днів після закінчення останнього календарного дня відповідного податкового (звітного) місяця, у розмірі 1/12 річної орендної плати, на розрахунковий рахунок місцевого бюджету Пристоличної сільської ради.

Згідно з п. 11 Договору розмір орендної плати обчислюється з урахуванням індексації.

З урахуванням індексації орендна плата становить: за 2022 рік - 78 485,22 грн.; за 2023 рік - 90 258,00 грн.; за 2024 рік - 94 861,16 грн.; за січень-липень 2025 року - 61 975,97 грн.

Відповідачем було здійснено часткові сплати: 2022 рік - 22 486,22 грн.; 2023 рік - 116 677,36 грн.; 2024 рік 32 156,48 грн. Загалом сплачено 171 320,06 грн.

Згідно зі статтями 610, 611 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання; у разі порушення настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Позивач подав розрахунок орендної плати та заборгованості, у якому враховано розмір річної орендної плати, її індексацію, здійснені відповідачем платежі та їх зарахування за попередні періоди. Зокрема, в розрахунку наведено суми орендної плати за 20222025 роки та відображено платежі, здійснені відповідачем у 2022 2024 роках.

Відповідно до пункту 87.9 статті 87 Податкового кодексу України за наявності у платника податкового боргу кошти, сплачені таким платником, зараховуються в рахунок погашення податкового боргу згідно з установленою законом черговістю незалежно від визначеного платником напряму сплати. Подані позивачем розрахунок та відомості про зарахування платежів свідчать, що сплачені відповідачем суми були спрямовані на погашення раніше виниклого боргу, унаслідок чого заборгованість за наступні періоди залишилася непогашеною.

Суд перевірив поданий розрахунок з урахуванням умов Договору, наведених у матеріалах справи відомостей про нарахування орендної плати, її індексацію та здійснені платежі. Доказів, які б спростовували розрахунок позивача, підтверджували повне погашення заявленої суми або свідчили про інший порядок зарахування платежів, відповідач не надав.

У зв`язку з цим суд дійшов висновку, що заборгованість відповідача з орендної плати за період із січня 2024 року до липня 2025 року включно становить 154 260,20 грн. Вимога про її стягнення є обґрунтованою та підлягає задоволенню.

Матеріалами справи підтверджується, що з метою досудового врегулювання спору позивач направив відповідачу претензію від 12.05.2025 № 02-14/1127/2025 з вимогою сплатити заборгованість. Її направлення та вручення підтверджуються поштовими документами, долученими до позовної заяви.

Відповідач не надав доказів оплати заборгованості після отримання претензії та не подав суду заперечень щодо її розміру.

Відповідно до статей 549, 611 Цивільного кодексу України неустойкою є грошова сума або інше майно, які боржник має передати кредиторові в разі порушення зобов`язання.

Пунктом 14 Договору передбачено, що в разі невнесення орендної плати у встановлені договором строки орендар сплачує штраф у розмірі 100 % річної орендної плати, а також пеню за кожний день прострочення в розмірі, визначеному договором, але не більше подвійної облікової ставки Національного банку України.

Оскільки суд установив факт прострочення відповідачем грошового зобов`язання зі сплати орендної плати, передбачені договором підстави для нарахування штрафу та пені настали.

Позивач надав розрахунок штрафу в сумі 71 349,94 грн. та пені в сумі 13 636,48 грн. Суд перевірив зазначені суми на відповідність умовам пункту 14 Договору, періодам прострочення, розміру непогашеної заборгованості та встановленому законом обмеженню пені. Відповідач розрахунок не спростував, доказів сплати штрафу або пені та власного контррозрахунку не подав.

Закон України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань» передбачає, що пеня за прострочення платежу не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, яка діяла у відповідний період. Позивачем при розрахунку пені враховано передбачене договором обмеження.

У постанові від 23.06.2020 у справі № 913/502/19 Касаційний господарський суд у складі Верховного Суду розглядав вимоги про стягнення штрафу та пені, передбачених договором оренди землі, і наголосив на необхідності оцінювати підстави та розмір кожної санкції за умовами відповідного договору й законодавства.

За наведених обставин суд дійшов висновку про обґрунтованість вимог щодо стягнення з відповідача 71 349,94 грн. штрафу та 13 636,48 грн. пені.

Частиною другою статті 625 Цивільного кодексу України встановлено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням установленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Велика Палата Верховного Суду в постанові від 07.04.2020 у справі № 910/4590/19 зазначила, що інфляційні втрати та три проценти річних є додатковими вимогами, похідними від основного грошового зобов`язання. Оскільки суд установив наявність простроченої заборгованості з орендної плати, позивач має право вимагати нарахування сум, передбачених статтею 625 Цивільного кодексу України.

Позивач просить стягнути 12 361,15 грн. інфляційних втрат і 3 313,03 грн. трьох процентів річних. Подані розрахунки перевірені судом з урахуванням установлених строків внесення орендної плати та періоду прострочення. Відповідач їх не спростував, контррозрахунку не подав.

За таких обставин вимоги про стягнення 12 361,15 грн інфляційних втрат і 3 313,03 грн. трьох процентів річних є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Відповідно до ст. 141 Земельного кодексу України підставою для припинення права користування земельною ділянкою є систематична несплата орендної плати. Стаття 32 Закону України «Про оренду землі» передбачає, що на вимогу однієї із сторін договір оренди землі може бути достроково розірваний за рішенням суду в разі невиконання сторонами обов`язків передбачених цим договором та законодавством. Аналіз указаних норм дає підстави для висновку про те, що у разі систематичної несплати орендної плати за користування земельною ділянкою, тобто систематичне порушення договору оренди земельної ділянки, дана обставина може бути підставою для розірвання такого договору.

Згідно з ч. 2 ст. 651 Цивільного кодексу України договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.

Згідно з ч. 1 ст. 34 Закону України «Про оренду землі» у разі припинення або розірвання договору оренди землі орендар зобов`язаний повернути орендодавцеві земельну ділянку на умовах, визначених договором. Орендар не має права утримувати земельну ділянку для задоволення своїх вимог до орендодавця.

Частинами 2, 3 ст. 653 Цивільного кодексу України передбачено, що у разі розірвання договору зобов`язання сторін припиняється. У разі зміни або розірвання договору зобов`язання змінюється або припиняється з моменту досягнення домовленості про зміну або розірвання договору, якщо інше не встановлено договором чи не обумовлено характером його зміни. Якщо договір змінюється або розривається у судовому порядку, зобов`язання змінюється або припиняється з моменту набрання рішенню суду про зміну або розірвання договору законної сили.

Передбачене ст. 782 Цивільного кодексу України право наймодавця відмовитися від договору найму і вимагати повернення речі, якщо наймач не вносить плату за користування річчю протягом трьох місяців підряд, свідчить про можливість розірвання договору за ініціативою наймодавця.

За змістом установлених у справі обставин відповідач протягом кількох періодів не вносив орендну плату в повному розмірі, а з січня 2025 року припинив її сплату. Наявність заборгованості за декілька періодів підтверджена розрахунком позивача та матеріалами справи.

Систематичне невнесення орендної плати є порушенням основного обов`язку орендаря. Така поведінка позбавляє орендодавця своєчасного отримання плати за користування земельною ділянкою та є істотним порушенням умов договору.

У судовій практиці систематичною визнається несплата орендної плати у двох або більше випадках; систематична сплата орендної плати не в повному розмірі також може свідчити про неналежне виконання договору. Відповідний підхід наведено, зокрема, в огляді практики Верховного Суду щодо оренди землі, а також у постанові Верховного Суду від 20.06.2019 у справі № 383/708/16-ц.

Відповідач не надав суду доказів, які б спростовували систематичність порушення, підтверджували виконання обов`язку зі сплати орендної плати в повному обсязі або свідчили про наявність передбачених законом підстав, що звільняють його від такого обов`язку.

З огляду на тривалість і повторюваність порушень, розмір заборгованості та невиконання відповідачем вимоги про її погашення суд дійшов висновку про наявність підстав для дострокового розірвання договору оренди землі від 20.10.2020.

Оцінивши докази в сукупності, суд дійшов висновку, що позивач довів факт укладення договору оренди, обов`язок відповідача своєчасно сплачувати орендну плату, наявність заборгованості в сумі 154 260,20 грн., підстави для нарахування договірних штрафних санкцій, інфляційних втрат і трьох процентів річних, а також систематичність порушення, яка є підставою для дострокового розірвання договору.

Згідно зі ст. 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій.

Відповідно до ст. 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно з ч. 1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Належними у розумінні ч. 1 ст. 76 Господарського процесуального кодексу України є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування.

Згідно з ч. 2 ст. 76 Господарського процесуального кодексу України предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Як визначено ст. 79 Господарського процесуального кодексу України, наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

За наслідками розгляду спору суд дійшов висновку, що позовні вимоги обґрунтовані та доведені, відповідачем не заперечені та не спростовані, тому підлягають задоволенню в повному обсязі.

Відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України понесені позивачем витрати зі сплати судового збору покладаються на відповідача в повному обсязі.

Керуючись ст. ст. 73, 74, 79, 129, 233, 236-241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Резерв-ВР» (16600, Чернігівська область, місто Ніжин, вулиця Шевченка, будинок 21з, код ЄДРПОУ 39840658) на користь Пристоличної сільської ради (08325, Київська область, Бориспільський район, село Щасливе, вулиця Фестивальна, будинок 39, код ЄДРПОУ 04527520) 154 260,20 грн. заборгованості з орендної плати, 71 349,94 грн. штрафу, 13 636,48 грн. пені, 12 361, 15 грн. інфляційних, 3 313,03 грн. 3% річних та 6 851,81 грн. витрат по сплаті судового збору.

3. Розірвати Договір оренди землі від 20.10.2020, укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю «Резерв-ВР» та Пристоличною сільською радою.

4. Наказ видати після набрання судовим рішенням законної сили.

Рішення набирає законної сили у порядку, встановленому ст. 241 Господарського процесуального кодексу України, та може бути оскаржено у порядку і строки, встановлені ст.ст. 254, 256 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текуст рішення складено 30.09.2026.

Суддя Т.П. Карпечкін