Рішення № 140272700, 22.09.2026, Господарський суд Закарпатської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД Закарпатської області

Адреса: вул. Коцюбинського, 2а, м. Ужгород, 88605

e-mail: inbox@zk.arbitr.gov.ua

вебадреса: http://zk.arbitr.gov.ua

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Рішення

22 вересня 2026 р. м. Ужгород Справа №907/8/26

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Технобуд Ужгород, м. Ужгород Закарпатської області

до відповідача Фізичної особи підприємця Бухарова Євгена Ігоровича, м. Ужгород Закарпатської області

про стягнення 204 800 грн грошових коштів,

Суддя господарського суду Пригара Л.І.

Секретар судового засідання Повідайчик Т.В.

представники:

Позивача не з`явився

Відповідача не з`явився

СУТЬ СПОРУ ТА ПРОЦЕСУАЛЬНІ ДІЇ СУДУ В МЕЖАХ СПРАВИ

Товариство з обмеженою відповідальністю Технобуд Ужгород, м. Ужгород Закарпатської області звернулося до суду з позовом до відповідача Фізичної особи підприємця Бухарова Євгена Ігоровича, м. Ужгород Закарпатської області про стягнення 204 800 грн грошових коштів.

Ухвалою Господарського суду Закарпатської області від 13.01.2026 суддею Андрейчук Л.В. відкрито провадження у справі №907/8/26 та постановлено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін.

Розпорядженням керівника апарату Господарського суду Закарпатської області №02-02/28/26 від 03.03.2026, у зв`язку із призначенням головуючого судді Андрейчука Л.В. на посаду судді Центрального апеляційного господарського суду, призначено повторний автоматизований розподіл справи №907/8/26.

Протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями Господарського суду Закарпатської області від 03.03.2026 справу №907/8/26 розподілено судді Пригарі Л.І.

Ухвалою Господарського суду Закарпатської області від 20.03.2026 суддею Пригарою Л.І. прийнято справу №907/8/26 до провадження зі стадії проведення підготовчого провадження; підготовче засідання призначено на 16.04.2026. Встановлено відповідачу строк для надання суду відзиву на позовну заяву в порядку ст. 165 ГПК України з одночасним надісланням копії такого позивачеві, а доказів надіслання суду, протягом 15-ти днів із дня одержання даної ухвали. Встановлено позивачеві строк для надання суду та відповідачеві відповіді на відзив у порядку ст. 166 ГПК України, протягом 5-ти днів із дня одержання копії відзиву. Явку уповноважених представників сторін у підготовче засідання судом визнано обов`язковою.

Ухвалами суду від 16.04.2026 та 09.06.2026 підготовчі засідання у справі відкладалися з підстав, наведених в ухвалах суду.

Ухвалою Господарського суду Закарпатської області від 25.06.2026 закрито підготовче провадження у справі №907/8/26 та призначено справу до судового розгляду по суті; судове засідання призначено на 25.08.2026. Явка уповноважених представників сторін у судове засідання визнана судом на власний розсуд.

Враховуючи ту обставину, що 25.08.2026 о 17 год. 15 хв. судове засідання у справі фактично не відбулося у зв`язку із отриманням повідомлення про замінування будівлі суду, про що заступником керівника апарату Господарського суду Закарпатської області складено відповідний акт №21 від 25.08.2026, судове засідання належить призначити на іншу дату, ухвалою суду від 25.08.2026 судове засідання призначено на 22.09.2026.

Поданим через підсистему Електронний суд клопотанням б/н від 30.06.2026 (вх. №02.3.1-02/6392/26 від 30.06.2026) представник позивача просить здійснити розгляд даної справи за відсутності позивача та його уповноваженого представника за наявними у справі матеріалами; позовні вимоги підтримує та наполягає на їх задоволенні повністю.

Відповідач, будучи своєчасно та належним чином повідомленим про дату і час розгляду справи по суті, явку уповноваженого представника в судове засідання не забезпечив, причин неявки суду не повідомив.

Водночас надіслана на офіційну юридичну адресу відповідача, зазначену у витязі з ЄДРЮОФОПтаГФ, поштова кореспонденція (ухвала суду від 20.03.2026 про прийняття справи №907/8/26 до провадження, ухвали суду від 16.04.2026, 09.06.2026, 25.06.2026 та 25.08.2026) повернута на адресу господарського суду відділенням поштового зв`язку з відміткою за закінченням встановленого терміну зберігання.

У даному контексті суд зазначає, що за змістом ч. 10 ст. 242 Господарського процесуального кодексу України, судові рішення відповідно до цієї статті вручаються шляхом надсилання (видачі) відповідній особі копії (тексту) повного або скороченого судового рішення, що містить інформацію про веб-адресу такого рішення у Єдиному державному реєстрі судових рішень.

Згідно із п. 1 ч. 1 ст. 232 Господарського процесуального кодексу України, одним із судових рішень є ухвала.

Відтак, у розумінні вищевказаних положень процесуального законодавства, ухвали суду є судовим рішенням, а тому, відповідно до пп. 17.1. п. 17 Перехідних положень ГПК України та ч. 10 ст. 242 ГПК України, надсилається у паперовій формі сторонам (учасникам) у справі.

Згідно з абз. 2 ч. 7 ст. 120 ГПК України, у разі відсутності заяви про зміну місця проживання ухвала про повідомлення чи виклик надсилається учасникам судового процесу, які не мають електронного кабінету та яких неможливо сповістити за допомогою інших засобів зв`язку, що забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, за останньою відомою суду адресою і вважається врученою, навіть якщо відповідний учасник судового процесу за цією адресою більше не знаходиться або не проживає чи не перебуває.

Частиною 6 статті 242 ГПК України передбачено, що днем вручення судового рішення, є: 1) день вручення судового рішення під розписку; 2) день отримання судом повідомлення про доставлення копії судового рішення на офіційну електронну адресу особи; 3) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про вручення судового рішення; 4) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду; 5) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

Виходячи зі змісту статей 120, 242 ГПК України, пунктів 11, 17, 99, 116, 117 Правил надання послуг поштового зв`язку, затверджених постановою Кабінету Міністрів України №270 від 05.03.2009, у разі, якщо ухвалу про вчинення відповідної процесуальної дії або судове рішення направлено судом рекомендованим листом за належною поштовою адресою, яка була надана суду відповідною стороною (наявність такої адреси в ЄДР прирівнюється до повідомлення такої адреси стороною), і судовий акт повернуто підприємством у зв`язку з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то необхідно вважати, що адресат повідомлений про вчинення відповідної процесуальної дії або про прийняття певного судового рішення у справі.

Аналогічний висновок викладений у постановах Верховного Суду від 17.11.2021 у справі №908/1724/19, від 14.08.2020 у справі №904/2584/19, від 13.01.2020 у справі №910/22873/17, від 19.12.2022 у справі №910/1730/22 та від 04.11.2024 у справі №910/2552/23, від 30.09.2025 у справі №910/6088/22, від 13.01.2026 у справі №910/4862/21.

Водночас направлення листа рекомендованою кореспонденцією на дійсну адресу сторін (учасників) у справі є достатнім для того, щоб вважати повідомлення належним, оскільки отримання зазначеного листа адресатом перебуває поза межами контролю відправника, у цьому випадку суду (аналогічний висновок викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 25.04.2018 у справі №800/547/17, постановах Верховного Суду від 27.11.2019 у справі №913/879/17, від 21.05.2020 у справі №10/249-10/19, від 15.06.2020 у справі №24/260-23/52-б, від 21.01.2021 у справі №910/16249/19, від 19.05.2021 у справі №910/16033/20, від 20.07.2021 у справі №916/1178/20, від 04.11.2024 у справі №910/2552/23, від 19.03.2025 у справі №905/573/24, від 14.01.2026 у справі №910/14515/24).

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 19.05.2020 у справі №910/719/19 та постанові Об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 17.05.2024 у справі №910/17772/20 сформульовано висновки про те, що негативні наслідки через неодержання підприємцем звернення до нього, якщо таке звернення здійснене добросовісно і розумно, покладаються на підприємця. Не може вважатися неотриманим чи отриманим несвоєчасно звернення відправника до одержувача, якщо одержувач власними діями чи бездіяльністю (наприклад, несвоєчасним зверненням до відділення поштового зв`язку, незабезпечення особи для отримання кореспонденції за своєю адресою тощо) призвів до затримки в одержанні кореспонденції. Протилежний підхід суперечив би принципам справедливості, добросовісності і розумності (стаття 3 Цивільного кодексу України).

Згідно із правовою позицією Європейського суду з прав людини, відсутнє порушення, якщо відповідач у цивільній справі відсутній, при цьому його не було знайдено за адресою, яку надали позивачі, а місце його перебування неможливо було встановити, незважаючи на зусилля національних органів влади, зокрема, розміщення оголошень у газетах та подання запитів до поліції (рішення у справі Нун`єш Діаш проти Португалії від 10.04.2003, заяви №69829/01, №2672/03).

До повноважень господарських судів не віднесено встановлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому відповідні процесуальні документи надсилаються господарським судом згідно з поштовими реквізитами учасників судового процесу, наявними в матеріалах справи.

При цьому, повідомлення про вручення рекомендованої кореспонденції, що повернуто органами зв`язку з позначкою, зокрема, за зазначеною адресою не знаходиться, з урахуванням конкретних обставин справи може вважатися належними доказами про виконання господарським судом обов`язку щодо повідомлення учасника судового процесу про вчинення цим судом певних процесуальних дій.

Аналогічний правовий висновок сформульовано Верховним Судом у постановах від 19.07.2023 у справі №906/638/22, від 04.11.2024 у справі №910/2552/23, від 24.06.2025 у справі №5011-46/18261-2012.

Разом з тим, процесуальні документи щодо розгляду даної справи офіційно оприлюднені в Єдиному державному реєстрі судових рішень (www.reyestr.court.gov.ua).

При цьому, суд також враховує практику Європейського суду з прав людини, якою визначено, що сторона, яка задіяна в ході судового розгляду справи, зобов`язана з розумним інтервалом часу сама цікавитися провадженням у її справі, добросовісно користуватися належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов`язки.

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі Пономарьов проти України від 03.04.2008 встановлено, що сторони мають вживати заходи, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження.

Заявник зобов`язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватися від використання прийомів, які пов`язані із зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання (рішення ЄСПЛ у справі Юніон Аліментарія Сандерс С. А. проти Іспанії від 07.07.1989).

Крім того, у рішенні ЄСПЛ у справі Тойшлер проти Германії від 04.10.2001 наголошено, що обов`язком заінтересованої сторони є прояв особливої старанності при захисті своїх інтересів.

Згідно із правовим висновком Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду, викладеним у постанові від 28.04.2023 у справі №904/272/22, Держава Україна, витративши значні ресурси, створила інформаційне поле, де зацікавлена особа може знайти інформацію про судову справу. Функціонує ЄДРСР. На сайті судової влади доступні персоналізовані відомості про автоматичний розподіл справ та розклад засідань. Працює підсистема Електронний кабінет ЄСІТС. Використання цих інструментів та технологій забезпечує добросовісній особі можливість звертатися до суду, брати участь у розгляді справи у зручній формі. Тобто держава Україна забезпечила можливість доступу до правосуддя і право знати про суд.

Вжиття заходів для прискорення процедури розгляду справ є обов`язком не тільки для держави, а й для осіб, які беруть участь у справі. Так, Європейський суд з прав людини в Рішенні від 07.07.1989 у справі Юніон Аліментаріа Сандерс С.А. проти Іспанії зазначив, що заявник зобов`язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватися від використання прийомів, які пов`язані із зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання.

Ухвалою суду від 25.08.2026 явка учасників справи в судове засідання 22.09.2026 була визнана судом на власний розсуд, відтак, виходячи із засад змагальності та диспозитивності у господарському судочинстві, передбачених статтями 13, 14 ГПК України, учасники справи на власний розсуд скористалися наданим їм частиною 1 статті 42 ГПК України процесуальним правом на участь в судовому засіданні під час розгляду даної справи по суті.

Згідно з приписами ст. 202 Господарського процесуального кодексу України, неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, а тому, відповідно до ст. 202 Господарського процесуального кодексу України та ст. 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, суд вважає за можливе розглянути справу без участі позивача та відповідача за наявними у справі матеріалами, яких достатньо для встановлення обставин і вирішення спору по суті.

За змістом частин 4 та 5 статті 240 Господарського процесуального кодексу України, у разі неявки всіх учасників справи у судове засідання, яким завершується розгляд справи, або у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення (повне або скорочене) без його проголошення. Датою ухвалення рішення є дата його проголошення (незалежно від того, яке рішення проголошено - повне чи скорочене). Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.

АРГУМЕНТИ СТОРІН СПОРУ

ПОЗИЦІЯ ПОЗИВАЧА

В обґрунтування заявлених позовних вимог у даній справі представник позивача покликається на факт укладення між сторонами спору Договору поставки №02/10/25 від 02.10.2025, за умовами якого відповідач, як постачальник, зобов`язався передати позивачу, як покупцю, будівельні матеріали, а позивач прийняти та оплатити товар, при цьому поставка товару мала бути здійснена протягом 30 календарних днів з дати отримання повної оплати від покупця.

За твердженням представника позивача, на виконання умов Договору 17.10.2025 позивачем здійснено на користь відповідача повну попередню оплату (аванс) вартості товару в загальному розмірі 204 800 грн відповідно до рахунку на оплату №17/10 від 17.10.2025, що підтверджується платіжною інструкцією №356 від 17.10.2025.

Водночас як зауважує представник позивача, у встановлений Договором строк, граничною датою якого було 17.11.2025, відповідач узгоджений товар не поставив, у зв`язку із чим допустив порушення взятих на себе договірних зобов`язань.

За доводами представника позивача, у зв`язку із простроченням відповідачем виконання зобов`язання з поставки товару та втратою інтересу до його отримання, 10.12.2025 позивач направив відповідачу претензію від 08.12.2025, за змістом якої вимагав повернути сплачену суму попередньої оплати в розмірі 204 800 грн. Вказана претензія була отримана відповідачем, однак залишена без відповіді та задоволення, товар позивачу не поставлено, а сплачений аванс не повернуто.

Представник позивача зазначає, що відповідно до ч. 2 ст. 693 Цивільного кодексу України у разі непередання продавцем, який одержав суму попередньої оплати, товару у встановлений строк покупець вправі на власний розсуд вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати. При цьому, саме недотримання строку поставки товару є підставою для виникнення у покупця права вимагати повернення сплаченого авансу, незалежно від причин порушення постачальником строків поставки.

Обґрунтовуючи підстави заявлених вимог представник позивача наголошує, що належною правовою підставою для повернення спірних коштів є саме ч. 2 ст. 693 Цивільного кодексу України, а не ст. 1212 Цивільного кодексу України, оскільки встановлений Договором строк його дії на момент звернення до суду не сплив та визначений до 01.10.2026.

Таким чином, неповернення відповідачем суми 204 800 грн попередньої оплати за товар, який у встановлений Договором строк позивачу поставлено не було, зумовило підстави для звернення останнього до суду з вимогою про стягнення з Фізичної особи підприємця Бухарова Євгена Ігоровича грошових коштів в означеному розмірі у примусовому порядку.

ПОЗИЦІЯ ВІДПОВІДАЧА

Відповідач, належним чином повідомлений про розгляд справи, відзиву на позовну заяву в порядку ст. 165 Господарського процесуального кодексу України не надав, про причини невиконання вимог суду не повідомив. Із заявами, клопотаннями до суду не звертався.

Враховуючи, що про розгляд справи відповідач був повідомлений своєчасно та належним чином (ухвала суду від 20.03.2026 про прийняття справи №907/8/26 до провадження, ухвали суду від 16.04.2026, 09.06.2026, 25.06.2026 та 25.08.2026 надіслані на юридичну адресу відповідача, зазначену у витязі з ЄДРЮОФОПтаГФ), суд дійшов висновку, що він мав час та можливість надати свої заперечення із приводу предмета спору, а також докази, які мають значення для розгляду справи по суті.

Учасник справи розпоряджається своїми правами на власний розсуд (ч. 2 ст. 14 ГПК України).

Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій (ч. 4 ст. 13 ГПК України).

Відповідно до положень ч. 8, 9 ст. 165 ГПК України, у зв`язку з ненаданням відповідачем відзиву на позовну заяву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними в ній матеріалами.

ФАКТИЧНІ ОБСТАВИНИ СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНІ СУДОМ

Між Товариством з обмеженою відповідальністю Технобуд Ужгород (покупцем, позивачем у справі) та Фізичною особою підприємцем Бухаровим Євгеном Ігоровичем (постачальником, відповідачем у справі) було укладено Договір поставки №02/10/25 від 02.10.2025 (далі Договір), пунктом 1.1. якого визначено, що постачальник передає, а покупець приймає і оплачує на умовах і в порядку, вказаному в даному Договорі будівельні матеріали за ціною, вказаною в рахунках-фактурах або накладних, які є невід`ємними частинами цього Договору.

Відповідно до п. 1.2. Договору, право власності на переданий товар, а з ним і ризик його випадкової втрати, переходить від постачальника до покупця з моменту підписання уповноваженими представниками сторін накладних на товар, що свідчать про прийом-передачу товару.

За змістом підп. 2.1.2. п. 2.1., підп. 2.2.1. п. 2.2. Договору, постачальник зобов`язується передавати товар покупцю у попередньо договорені строки, а покупець зобов`язується прийняти товар від постачальника та оплатити його відповідно п. 5.2., 5.4. даного Договору.

Згідно п. 3.1. Договору, поставка товару здійснюється протягом 30 календарних днів з дати отримання повної оплати від покупця. Фактичний асортимент та кількість вказують в накладних.

Прийом товару по кількості та якості проводиться покупцем у момент прийому-передачі товару. Моментом прийому товару покупцем вважають момент підписання накладних (п. 3.2., 3.3. Договору).

Пунктами 5.1., 5.2. та 5.3. Договору визначено, що вартість товару, що передається на умовах Договору, вказується у видаткових накладних. Розрахунки за товар проводяться в безготівковій формі. Покупець здійснює 100% оплату вартості товару шляхом перерахування коштів на розрахунковий рахунок постачальника.

Положеннями п. 7.1. Договору визначено, що термін дії Договору складає 1 (один) календарний рік і діє до 01.10.2026.

Наявною в матеріалах справи копією платіжної інструкції №356 від 17.10.2025 із призначенням платежу Оплата за матеріали згідно рахунку від 17.10.2025 року підтверджується обставина перерахування Товариством з обмеженою відповідальністю Технобуд Ужгород на користь Фізичної особи підприємця Бухарова Євгена Ігоровича грошових коштів у розмірі 204 800 грн в якості оплати за товар, що підлягав поставці за Договором.

Підставою для здійснення означеної оплати слугував виставлений постачальником (відповідачем у справі) рахунок на оплату №17/10 від 17.10.2025 на загальну суму 204 800 грн.

За твердженням позивача, незважаючи на здійснення ним 17.10.2025 повної попередньої оплати вартості товару в розмірі 204 800 грн, Фізична особа підприємець Бухаров Євген Ігорович (відповідач у справі) в обумовлений Договором строк товар не поставив.

Із огляду на наведені обставини, Товариство з обмеженою відповідальністю Технобуд Ужгород звернулося до Фізичної особи підприємця Бухарова Євгена Ігоровича із претензією б/н від 08.12.2025 щодо повернення попередньої оплати у зв`язку з непоставкою товару, за змістом якої, покликаючись на здійснення 17.10.2025 повної попередньої оплати та сплив 17.11.2025 граничного строку поставки товару, вимагало повернути суму авансу в розмірі 204 800 грн протягом 10 календарних днів з моменту отримання претензії.

Водночас відповідач у порушення взятих на себе зобов`язань за Договором поставки №02/10/25 від 02.10.2025 поставку товару у строк, обумовлений сторонами не здійснив, кошти не повернув, що стало підставою для звернення позивача до суду з позовом про стягнення з відповідача 204 800 грн грошових коштів в примусовому порядку.

ПРАВОВА ОЦІНКА ТА ВИСНОВКИ СУДУ. ЗАКОНОДАВСТВО, ЩО ПІДЛЯГАЄ ЗАСТОСУВАННЮ ДО СПІРНИХ ПРАВОВІДНОСИН

Пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України передбачено, що однією із підстав виникнення цивільних прав та обов`язків є договори та інші правочини.

Положеннями ч. 1 ст. 626, ч. 1 ст. 628 Цивільного кодексу України визначено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Статтею 627 Цивільного кодексу України встановлено, що сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Згідно зі ст. 638 Цивільного кодексу України, договір є укладеним, якщо сторони досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.

Приписами ст. 509 Цивільного кодексу України визначено, що зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Як встановлюють положення ч. 1, 2 ст. 712 Цивільного кодексу України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

За договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму (ст. 655 Цивільного кодексу України).

Двосторонній характер договору купівлі-продажу зумовлює взаємне виникнення у кожної зі сторін прав та обов`язків, зокрема, з укладенням такого договору продавець бере на себе обов`язок передати покупцеві певну річ і водночас набуває права вимагати її оплати, а покупець, у свою чергу, зобов`язаний здійснити оплату придбаної речі та водночас набуває права вимагати від продавця її передачі.

Близька за змістом правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 08.05.2025 у справі №910/1694/24.

За договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму (ст. 655 Цивільного кодексу України).

Двосторонній характер договору купівлі-продажу зумовлює взаємне виникнення у кожної зі сторін прав та обов`язків, зокрема, з укладенням такого договору продавець бере на себе обов`язок передати покупцеві певну річ і водночас набуває права вимагати її оплати, а покупець, у свою чергу, зобов`язаний здійснити оплату придбаної речі та водночас набуває права вимагати від продавця її передачі.

Близька за змістом правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 08.05.2025 у справі №910/1694/24.

За положеннями ч. 1 ст. 691 Цивільного кодексу України визначено, що покупець зобов`язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу, або, якщо вона не встановлена у договорі і не може бути визначена виходячи з його умов, - за ціною, що визначається відповідно до статті 632 цього Кодексу, а також вчинити за свій рахунок дії, які відповідно до договору, актів цивільного законодавства або вимог, що звичайно ставляться, необхідні для здійснення платежу.

Покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару (ч. 1 ст. 692 Цивільного кодексу України).

Частиною 1 статті 662 Цивільного кодексу України визначено, що продавець зобов`язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу.

За змістом ч. 1 ст. 663 Цивільного кодексу України, продавець зобов`язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу.

Відповідно до приписів ст. 664 Цивільного кодексу України, обов`язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент: 1) вручення товару покупцеві, якщо договором встановлений обов`язок продавця доставити товар; 2) надання товару в розпорядження покупця, якщо товар має бути переданий покупцеві за місцезнаходженням товару. Договором купівлі-продажу може бути встановлений інший момент виконання продавцем обов`язку передати товар. Товар вважається наданим у розпорядження покупця, якщо у строк, встановлений договором, він готовий до передання покупцеві у належному місці і покупець поінформований про це. Готовий до передання товар повинен бути відповідним чином ідентифікований для цілей цього договору, зокрема шляхом маркування. Якщо з договору купівлі-продажу не випливає обов`язок продавця доставити товар або передати товар у його місцезнаходженні, обов`язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент здачі товару перевізникові або організації зв`язку для доставки покупцеві.

Як встановлюють положення ч. 1 ст. 669 Цивільного кодексу України, кількість товару, що продається, встановлюється в договорі купівлі-продажу в відповідних одиницях виміру або грошовому вираженні.

За змістом ст. 525 та ч. 1 ст. 526 Цивільного кодексу України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ч. 2 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Матеріалами справи підтверджено, що позивач на виконання умов Договору поставки №02/10/25 від 02.10.2025 здійснив оплату вартості товару у розмірі 204 800 грн, свідченням чого є наявна в матеріалах справи копія платіжної інструкції №356 від 17.10.2025 на суму 204 800 грн, що, у свою чергу, зумовило виникнення у відповідача обов`язку поставити позивачу відповідний товар у повному обсязі протягом 30 календарних днів з дати отримання повної оплати.

У зв`язку із невиконанням відповідачем взятих на себе зобов`язань у частині поставки попередньо оплаченого товару, позивач звернувся до останнього із претензією б/н від 08.12.2025, за змістом якої просив повернути суму попередньої оплати за непоставлений товар у розмірі 204 800 грн протягом 10 календарних днів з моменту отримання претензії.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 693 Цивільного кодексу України, якщо договором встановлений обов`язок покупця частково або повністю оплатити товар до його передання продавцем (попередня оплата), покупець повинен здійснити оплату в строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо такий строк не встановлений договором, - у строк, визначений відповідно до статті 530 цього Кодексу. У разі невиконання покупцем обов`язку щодо попередньої оплати товару застосовуються положення статті 538 цього Кодексу. Якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.

Умовою застосування положень статті 693 Цивільного кодексу України є неналежне виконання продавцем свого зобов`язання зі своєчасного передання товару покупцю, а у разі настання такої умови покупець має право діяти альтернативно: або вимагати передання оплаченого товару від продавця, або вимагати повернення суми попередньої оплати. Можливість обрання певно визначеного варіанта правової поведінки боржника є виключно правом покупця, а не продавця. Отже волевиявлення щодо обрання одного з варіантів вимоги покупця має бути вчинено ним в активній однозначній формі такої поведінки, при чому, доведеної до продавця (аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 25.11.2021 у справі №910/15963/20).

Оскільки законом не визначено форму пред`явлення такої вимоги покупця, останній може здійснити своє право будь-яким шляхом: як шляхом звернення до боржника з претензією, листом, телеграмою тощо, так і шляхом пред`явлення через суд вимоги у визначеній законом процесуальній формі позову (правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 20.02.2019 у справі №912/2275/17, від 20.03.2026 у справі №914/2625/23).

Днем пред`явлення вимоги кредитором слід вважати день, у який боржник одержав надіслану йому вимогу, а в разі, якщо вимогу надіслано засобами поштового зв`язку, і підприємством зв`язку здійснено повідомлення про неможливість вручення поштового відправлення, то днем пред`явлення вимоги є дата оформлення названим підприємством цього повідомлення.

Правова природа перерахованої суми, як попередньої оплати, визначається не лише її визначенням у платіжному документі та датою платежу, а також наявністю зустрічного зобов`язання контрагента по поставці товару на цю суму відповідно до умов договору. Так, реалізація покупцем права на вимогу про повернення суми попередньої оплати означає, що він відмовився від прийняття виконання неналежно виконаного зобов`язання. Отже після пред`явлення покупцем на власний вибір продавцю вимоги про повернення сплачених коштів в якості передплати, зобов`язання останнього по поставці товару припиняється, проте у нього виникає грошове зобов`язання з повернення коштів.

Водночас аванс (попередня оплата) це грошова сума, яка не забезпечує виконання договору, а є сумою, що перераховується згідно з договором наперед, у рахунок майбутніх розрахунків, зокрема, за товар який має бути поставлений, за роботи, які мають бути виконані. При цьому, аванс підлягає поверненню особі, яка його сплатила, лише у випадку невиконання зобов`язання, за яким передавався аванс, незалежно від того, з чиєї вини це відбулося (висновок, викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 22.09.2022 у справі №918/631/19, у постанові Верховного Суду від 18.02.2026 у справі №911/969/24).

Судом встановлено, що предметом позову в даній справі є стягнення попередньої оплати на підставі частини 2 статті 693 Цивільного кодексу України, оскільки, як вбачається з матеріалів справи, відповідачем оплачений товар поставлено не було.

Водночас відповідач документальних доказів на підтвердження виконання ним своїх зобов`язань за Договором поставки №02/10/25 від 02.10.2025 в частині повної фактичної поставки товару позивачу суду не надав.

Таким чином, оскільки позивач сплатив суму попередньої оплати, а відповідач не поставив товар у повному обсязі, то у відповідача виникло грошове зобов`язання перед позивачем, розмір якого підтверджений на суму 204 800 грн.

Враховуючи, що тягар доказування виконання зобов`язання в даному випадку покладено на продавця (відповідача), і останній не скористався правом на подання суду документальних доказів у підтвердження факту повної поставки ним товару позивачу, хоча мав можливість скористатись відповідними процесуальними правами і надати документи в обґрунтування своєї позиції по суті заявлених позовних вимог, суд дійшов висновку про те, що вимоги позивача щодо стягнення з відповідача суми 204 800 грн вартості непоставленого товару за Договором поставки №02/10/25 від 02.10.2025 є документально доведеними та обґрунтованими, відповідачем не спростованими. Позовні вимоги підлягають задоволенню в повному обсязі.

Згідно із ч. 1 ст. 73 Господарського процесуального кодексу України, доказами є будь які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до частини 1 статті 74 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Положеннями ст. 76 ГПК України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

На підставі ч. 1 ст. 77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

В силу ч. 1 ст. 79 ГПК України, наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування.

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів) (ст. 86 Господарського процесуального кодексу України).

Відповідач доказів на спростування викладених позивачем обставин суду не надав.

З урахуванням вищевикладеного в сукупності, суд доходить до висновку про задоволення позовних вимог у повному обсязі.

РОЗПОДІЛ СУДОВИХ ВИТРАТ У СПРАВІ

Судові витрати підлягають віднесенню на відповідача у відповідності до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України в розмірі 2662,40 грн на відшкодування витрат по сплаті судового збору.

Керуючись ст. 11, 13, 14, 73 79, 86, 129, 210, 220, 233, 236, 237, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України

СУД УХВАЛИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Фізичної особи підприємця Бухарова Євгена Ігоровича, АДРЕСА_1 (код НОМЕР_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Технобуд Ужгород, вул. Грушевського, будинок 68, квартира 23, м. Ужгород, Закарпатська область, 88000 (код ЄДРЮОФОПтаГФ 43048957) суму 204 800 грн (Двісті чотири тисячі вісімсот гривень) попередньої оплати за непоставлений товар за Договором поставки №02/10/25 від 02.10.2025, а також 2662,40 грн (Дві тисячі шістсот шістдесят дві гривні 40 коп.) на відшкодування витрат по сплаті судового збору.

3. На підставі ст. 241 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. Апеляційна скарга на рішення суду згідно ст. 256 Господарського процесуального кодексу України подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. У разі розгляду справи (вирішення питання) без участі (неявки) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Рішення може бути оскаржене до Західного апеляційного господарського суду.

4. Вебадреса сторінки на офіційному вебпорталі судової влади України в Інтернет, за якою учасники справи можуть отримати інформацію по даній справі, http://court.gov.ua/fair/sud5008/ або http://www.reyestr.court.gov.ua.

Повне судове рішення складено та підписано 02.10.2026.

Суддя Л.І. Пригара