Рішення № 140261501, 21.09.2026, Бучацький районний суд Тернопільської області

Справа № 595/1086/26

Провадження № 2-о/595/84/2026

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21.09.2026

Бучацький районний суд Тернопільської області

в складі: головуючого Содомори Р.О.,

присяжних Карабань В.О., Кральки Н.І.,

при секретарі Пастушак І.Д.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м.Бучач цивільну справу за заявою ОСОБА_1 , заінтересовані особи: Міністерство внутрішніх справ України, Івано-Франківське міжрегіональне управління Міністерства юстиції України, Головне управління національної поліції в Тернопільській області, Бучацька державна нотаріальна контора, про оголошення фізичної особи померлою,

В С Т А Н О В И В :

Заявник ОСОБА_1 просить суд оголосити ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженку м. Маріуполя Донецької області, яка була зареєстрована та проживала за адресою: АДРЕСА_1 померлою, визначити датою смерті ОСОБА_2 день набрання рішенням суду законної сили. За відсутності підстав для оголошення ОСОБА_2 померлою визнати ОСОБА_2 безвісно відсутньою з квітня 2022 року.

Свої вимоги заявник мотивує тим, що вона є внутрішньо переміщеною особою з міста Маріуполя Донецької області. З 1985 року я постійно проживала за адресою: АДРЕСА_1 , разом зі своїм чоловіком ОСОБА_3 та його матір`ю (її свекрухою) - ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . У 2003 році її чоловік помер. З того часу і до моменту повномасштабного вторгнення Російської Федерації в Україну вони проживали у вказаній квартирі удвох із свекрухою, вели спільне господарство та мали спільний побут. Внаслідок повномасштабної збройної агресії РФ проти України та масованих обстрілів м. Маріуполя у лютомуберезні 2022 року, вона із свекрухою опинилися в епіцентрі активних бойових дій. На той момент ОСОБА_2 , (якій виповнилося 97 років) через поважний вік та стан здоров`я вже не мала змоги самостійно пересуватися. У період з 02 квітня по 03 квітня 2022 року її із свекрухою цивільними волонтерами було примусово/аварійно вивезено з охопленого бойовими діями м. Маріуполя до села Безіменне Новоазовської міської ради Кальміуського району Донецької області. Тимчасово перебуваючи у с. Безіменне протягом кількох годин, їх було розлучено: її посадили в один із автобусів та вивезли в невідомому на той момент напрямку (у подальшому вона опинилася на території Російської Федерації у м. Таганрог), а свекруха, ОСОБА_2 , залишилася у с. Безіменне. Мобільного телефону чи інших засобів зв`язку вона при собі не мала, оскільки її особисті речі та майно згоріли під час обстрілів у Маріуполі. У подальшому їй вдалося виїхати з території Російської Федерації та повернутися на підконтрольну Україні територію. З квітня 2022 року вона здійснювала постійні спроби самостійно розшукати свекруху через знайомих та осіб, які залишалися на тимчасово окупованій території. За неофіційною інформацією, її нібито також було вивезено на територію Російської Федерації, однак жодних точних даних щодо її місця перебування, стану здоров`я чи фактів виживання отримати не вдалося. Через перенесене психологічне потрясіння, втрату домівки, зневіру, а також тривалу інформаційну ізоляцію в зоні активних бойових дій,вона тривалий час перебувала у важкому емоційному стані. Лише після евакуації на підконтрольну Україні територію та відносної стабілізації життєвих обставин вона розпочала офіційні та системні процесуальні дії щодо її розшуку. З моменту активних бойових дій у м. Маріуполі та евакуації до с. Безіменне (квітень 2022 року) і до теперішнього часу (понад 4 роки) жодних відомостей про місцеперебування чи доля ОСОБА_2 немає. Усі можливі розшукові дії, проведені правоохоронними органами та спеціалізованими установами в межах кримінального провадження №12026211130000106, позитивних результатів не дали, що підтверджує факт зникнення особи безвісти за особливих обставин під час збройного конфлікту та воєнних дій і створює юридичні підстави для звернення до суду з цією заявою. Оголошення ОСОБА_2 померлою необхідно заявниці для проведення державної реєстрації її смерті в органах ДРАЦС, отримання свідоцтва про смерть та подальшої реалізації спадкових прав відкриття нотаріусом спадкової справи після померлої свекрухи та оформлення спадщини на її частку у праві спільної часткової власності на майно. Трикімнатна квартира за адресою: АДРЕСА_1 (загальною площею 69,1 кв. м, житловою площею 45,5 кв. м) перебувала у спільній сумісній власності на підставі Свідоцтва про право власності на житло, виданого Управлінням міського майна м. Маріуполя від 01.06.2006 р. (записано в реєстрову книгу за № 35064, зареєстровано КП «Маріупольське БТІ» 03.08.2006 р.) між: ОСОБА_2 (1/3 частка); ОСОБА_4 (1/3 частка); ОСОБА_1 (1/3 частка). ІНФОРМАЦІЯ_3 співвласник ОСОБА_4 помер. Після його смерті спадщину на його 1/3 частку в рівних частках (по 1/6 частці кожна) прийняли за законом: його мати ОСОБА_2 (отримала Свідоцтво про право на спадщину за законом на 1/6 частку); заявниця ОСОБА_1 (отримала Свідоцтво про право на спадщину за законом на 1/6 частку). Таким чином, станом на момент зникнення ОСОБА_2 є власницею 1/2 частки (1/3 + 1/6) вказаної квартири, а заявниця ОСОБА_1 є власницею 1/2 частки (1/3 + 1/6) цієї ж квартири. Оскільки ОСОБА_2 юридично вважається живою, а орган ДРАЦС позбавлений підстав видати свідоцтво про смерть без рішення суду, заявниця позбавлена можливості звернутися до нотаріуса для відкриття спадкової справи після померлої свекрухи, за якою вона здійснювала догляд та проживала понад 35 років спільно, що порушує її майнові та цивільні права. Зазначає, що з моменту активних бойових дій у м. Маріуполі та примусової/аварійної евакуації ОСОБА_2 у квітні 2022 року минуло понад 4 роки, що значно перевищує встановлений законом 6-місячний строк з моменту настання обставин, які загрожували її життю (зважаючи на 97-річний вік особи, стан здоров`я, відсутність засобів існування та ведення бойових дій у її місці перебування).

Ухвалою судді Бучацького районного суду від 04 серпня 2026 року цивільну справу прийнято до свого провадження та призначено судове засідання.

18 серпня 2026 року на адресу суду від представника заінтересованої особи Головного управління національної поліції в Тернопільській області надійшов відзив на заяву, у якому зазначає, що з моменту зникнення особи (квітень 2022 року) минуло понад 4 роки, що перевищує передбачений законодавством 6-місячний строк для оголошення особи померлою за вказаних обставин. Вважаємо, що усі наявні матеріали свідчать про вичерпання заявницею ОСОБА_1 позасудових та адміністративних способів розшуку особи, а також про відсутність у державних реєстрах і базах даних інформації про місце перебування або факт смерті ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . З огляду на викладене, вирішення питання про задоволення заяви ОСОБА_1 про оголошення ОСОБА_2 померлою (або визнання її безвісно відсутньою) залишаємо на розсуд суду за умови доведеності заявницею обставин, викладених у заяві, та достатності наданих суду матеріалів.

У судове засідання заявниця не з`явилася, подала суду заяву, згідно якої просить розглядати справу у її відсутності, заяву задовольнити.

Представник заінтересованої особи Міністерства внутрішніх справ України в судове засідання не з`явився, будучи повідомленим про дату та час судового засідання.

Представник Івано-Франківського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України в судове засідання не з`явився, будучи повідомленим про дату та час судового засідання. Згідно заяви начальника відділу ДРАЦС у Тернопільській області Управління державної реєстрації Івано-Франківського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України, просять розгляд справи проводити без участі їх представника.

Представник заінтересованої особи Головного управління національної поліції в Тернопільській області в судове засідання не з`явився. Згідно відзиву на заяву просить суд розгляд справи здійснювати за відсутності представника ГУНП в Тернопільській області.

Представник заінтересованої особи Бучацької державної нотаріальної контори в судове засідання не з`явився, будучи повідомленим про дату та час судового засідання.

Дослідивши та оцінивши докази по справі, суд встановив наступні обставини справи.

Відповідно до ч.3 ст.211 ЦПК України особа, яка бере участь у справі, має право заявити клопотання про розгляд справи за її відсутності.

Відповідно до ч.2 ст.247 ЦПК України у разі неявки в судове засідання усіх осіб, які беруть участь у справі, чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності осіб, які беруть участь у справі, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Судом встановлено та вбачається з матеріалів справи, що відповідно до паспорта громадянина України № НОМЕР_1 , виданого 19.02.2018, заявниця ОСОБА_1 народилась ІНФОРМАЦІЯ_4 в с. Новоставці Бучацький район Тернопільська область.

Згідно витягу з Єдиного державного демографічного реєстру щодо реєстрації місця проживання №1433-1389473-2018, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , зареєстрована за адресою АДРЕСА_2 .

Згідно довідки № 6103-7001227401 від 26.05.2022 про взяття на облік внутрішньо-переміщеної особи, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , зареєстрована за адресою: інд. АДРЕСА_1 , фактичне місце проживання: інд. АДРЕСА_3 .

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , 23.03.1995 зареєструвала шлюб із ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , що стверджується свідоцтвом про шлюб серії НОМЕР_2 , виданим повторно Бучацьким відділом державної реєстрації актів цивільного стану у Чортківському районі Тернопільської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції 24.04.2025.

ІНФОРМАЦІЯ_6 помер ОСОБА_3 , що стверджується свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_3 , виданим повторно Бучацьким відділом державної реєстрації актів цивільного стану у Чортківському районі Тернопільської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції.

Як вбачається із актового запису про народження №1218 від 15 грудня 1956 року, здійсненого Орджонікідзевським відділом державної реєстрації актів цивільного стану Маріупольського міського управління юстиції у Донецькій області батьками дитини ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , записані: ОСОБА_6 батько, ОСОБА_2 мати.

Таким чином, ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_7 , являється свекрухою ОСОБА_1 .

Згідно свідоцтва про право власності на житло № НОМЕР_4 /н від 01.06.2006 м. Маріуполь, квартира, яка знаходиться за адресою АДРЕСА_2 , дійсно належить на праві приватної спільної сумісної власності ОСОБА_2 та членам її сім`ї ОСОБА_4 та ОСОБА_1 .

Із витягу про реєстрацію права власності на нерухоме майно №11422920 від 03.08.2006, виданого Маріупольським бюро технічної інвентаризації, вбачається, що власниками квартири за адресою: АДРЕСА_2 , є: ОСОБА_1 1/3 частка; ОСОБА_4 1/3 частка; ОСОБА_2 1/3 частка.

Згідно свідоцтва про право на спадщину за законом, виданого 07.07.2018 приватним нотаріусом Маріупольського міського нотаріального округу Донецької області Куркчи Г.І., спадкоємцями зазначеного у свідоцтві майна ОСОБА_4 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_8 , є: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , та ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 у 1/2 частці кожна. Спадщина, на яку в указаних частках видано це свідоцтво складається з: - 1/3 частки квартири за номером АДРЕСА_4 , право власності на яку підтверджується Свідоцтвом про право власності на житло, виданим Управлінням міського майна м. Маріуполя 01.06.2006, згідно з розпорядженням (наказом) №35064/н, право власності зареєстровано КП «Маріупольське бюро інвентаризації» 03.08.2006 за реєстраційним номером: 15611090, номер запису: 46208 в книзі: 62. Свідоцтво про право на спадщину на 1/6 частку видано ОСОБА_1 . Свідоцтво про право на спадщину на 1/6 ще не видано.

Як вбачається із витягу про реєстрацію в спадковому реєстрі № 52776252 від 27.07.2018, приватним нотаріусом Маріупольського міського нотаріального округу Донецької області Куркчи Г.І. 10.05.2018 заведено спадкову справу №62396445 після смерті ОСОБА_4 та видано свідоцтво про право на спадщину ОСОБА_1 .

Із витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності №132435060 від 27.07.2018 вбачається, що за ОСОБА_1 зареєстровано право приватної власності на 1/6 частки квартири за адресою: АДРЕСА_2 .

Як вбачається із матеріалів справи, заявниця зверталася до Управління з питань осіб зниклих безвісти за особливих обставин (Секретаріату Уповноваженого з питань осіб зниклих безвісти за особливих обставин) МВС України із запитом на отримання витягу з Єдиного реєстру осіб, зниклих безвісти за особливих обставин стосовно своєї свекрухи (мами чоловіка) ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , у чому їй було відмовлено, у зв`язку із тим, що заявник разом із заявою про надання Витягу має надати копії документа, що посвідчує особу заявника, та документів, що підтверджують родинні зв`язки з особою, стосовно якої робиться запит. Таким чином, Управлінням (Секретаріатом Уповноваженого) не встановлено правових підстав для надання інформації у вигляді витягу з Реєстру осіб, зниклих безвісти за особливих обставин відносно ОСОБА_2 .

Як вбачається із повідомлення ВП №2 Чортківського РУП ГУНП в Тернопільській області № 102718-2025 від 18.07.2025 ОСОБА_7 повідомлено, що її повідомлення з яким вона звернулася в поліцію 08.07.2025, розглянуто. Дане звернення було зареєстровано в Інформаційно-телекомунікаційній системі «Інформаційний портал Національної поліції України» (журнал єдиного обліку) ВП №2 Чортківського РУП ГУНП в Тернопільській області за №6146 від 08.07.2025. В ході проведення перевірки працівниками поліції під час здійснення заходів для відновлення зв`язку з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , було здійснено перевірку згідно бази ІПНП НП України, жодної інформації стосовно ОСОБА_2 встановлено не було. Враховуючи те, що територія с. Безіменне, Новоазовської міської ради Кальміуського району Донецької області на даний момент є окупована країною-агресором, а саме Російською Федерацією, тому працівниками поліції не представилося можливим встановити зв`язок із ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Із відповіді Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області від 22.05.2026 вбачається, що ОСОБА_2 перебуває на обліку в Головному управлінні, як отримувач пенсії по втраті годувальника відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 №1058- IV. З 01.09.2022 виплата пенсії ОСОБА_2 призупинена, у зв`язку з тривалим неотриманням.

Працівниками поліції було здійснено звернення у ДП «Український національний центр розбудови миру», керівнику Служби розшуку Товариства Червоного Хреста України, Об`єднаний центр з пошуку та звільнення полонених Служби безпеки України.

Згідно рапорту оперуповноваженого СКП ВП №2 Чортківського РУП ГУНП в Тернопільській області ст. лейтенанта поліції З.Мазурок, в ході виконання доручення СВ ВП №2 Чортківського РУП ГУНП в Тернопільській області від 05.05.2026 №55265-2026 в межах кримінального провадження, внесеного до ЄДРСР за №12026211130000106 від 05.05.2026 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 115 КК України, працівниками СКП ВП №2 Чортківського РУП ГУНП в Тернопільській області проводилися оперативно-розшукові заходи спрямовані на встановлення місця знаходження безвісті зниклої ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , жительки (евакуйованої) с. Безіменне Кальміуського району Донецької області. В ході проведених заходів, встановлено, що ОСОБА_2 мобільним зв`язком не користувалась, мобільного телефону у власності не мала та абонентські номери мобільного зв`язку нею не використовувалися.

Як вбачається із наданої Головним управлінням Пенсійного фонду України в Донецькій області довідки про нараховану та фактично виплачену пенсію, по пенсійній справі №914130101041 ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_5 ) за період з 01.04.2022 по 31.08.2026, у вересні місяці 2022 року нарахування та виплата пенсії припинена.

Із наданої Головним управлінням ДПС у Донецькій області відповіді №2845/5/05-99-12-03-08 від 24.08.2026, вбачається, що у Державному реєстрі фізичних осіб платників податків за період з квітня 2022 по теперішній час інформація про доходи ОСОБА_2 відсутня.

Згідно інформації Головного центру обробки спеціальної інформації Державної прикордонної служби України №19.5.1/63830-26-Вих від 20.08.2026, відомостей про перетинання державного кордону України, лінії розмежування з тимчасово окупованою територією України громадянкою України ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , в період, за останні п`ять років, з 20.08.2021 по 20.08.2026 в Базі даних не виявлено.

Згідно із ч. 1 ст. 293 ЦПК України окреме провадження - це вид непозовного цивільного судочинства, в порядку якого розглядаються цивільні справи про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав та інтересів особи або створення умов здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності не оспорюваних прав.

Справи окремого провадження розглядаються судом з додержанням загальних правил, встановлених цим Кодексом, за винятком положень щодо змагальності та меж судового розгляду. Інші особливості розгляду цих справ встановлені цим розділом (частина третя статті 297 ЦПК України).

Згідно з пунктом 3 частини другої статті 293 ЦПК України суд розглядає в порядку окремого провадження справи про визнання фізичної особи безвісно відсутньою чи оголошення її померлою.

Цивільним законодавством передбачалося декілька підстав для оголошення фізичної особи померлою: по-перше, тривала безвісна відсутність, тобто якщо у місці постійного проживання фізичної особи немає відомостей про місце її перебування протягом трьох років; по-друге, особа пропала безвісти за обставин, що загрожували їй смертю або дають підставу припускати її загибель від певного нещасного випадку, якщо у місці постійного проживання фізичної особи немає відомостей про місце її перебування протягом шести місяців; по-третє, за можливості вважати фізичну особу загиблою від певного нещасного випадку або інших обставин внаслідок надзвичайних ситуацій техногенного та природного характеру фізична особа може бути оголошена судом померлою протягом одного місяця після завершення роботи спеціальної комісії, утвореної внаслідок надзвичайних ситуацій техногенного та природного характеру; по-четверте, якщо особа пропала безвісти у зв`язку з воєнними діями, в такому випадку вона може бути оголошена судом померлою після спливу двох років від дня закінчення воєнних дій. При цьому, суду надано право оголосити фізичну особу померлою і до спливу цього строку, але не раніше спливу шести місяців (див. постанову Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 11 квітня 2019 року в справі № 490/342/17 (провадження № 61-7683св18)).

За наявності припущень про факт смерті фізичної особи, у тому числі у зв`язку з воєнними діями, без достовірних доказів, які свідчать про цей факт, правильним буде звернення до суду із заявою про оголошення судом особи померлою (частина друга статті 46 ЦК України), а не із заявою про встановлення факту смерті цієї фізичної особи (пункт 8 частини першої статті 315 ЦПК України) (див. постанову Верховного Суду в складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 13 березня 2024 року в справі № 204/7924/23 (провадження № 61-16728св23)).

Фізична особа, яка пропала безвісти у зв`язку з воєнними діями, збройним конфліктом, може бути оголошена судом померлою після спливу двох років від дня закінчення воєнних дій. З урахуванням конкретних обставин справи суд може оголосити фізичну особу померлою і до спливу цього строку, але не раніше спливу шести місяців. Фізична особа оголошується померлою від дня набрання законної сили рішенням суду про це. Фізична особа, яка пропала безвісти за обставин, що загрожували їй смертю або дають підстави припустити її загибель від певного нещасного випадку або у зв`язку з воєнними діями, збройним конфліктом, може бути оголошена померлою від дня її вірогідної смерті (частина друга та третя статті 46 ЦК України).

При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду (частина четверта статті 263 ЦПК України).

Велика Палата Верховного Суду зазначає, що під час визначення моменту для початку відліку шестимісячного строку, встановленого реченням другим частини другої статті 46 ЦК України, суд повинен враховувати соціальний контекст та засаду справедливості. Оскільки в умовах російської агресії, яка триває на території України, ситуація в країні залишається недостатньо стабільною, будь-які правові рішення повинні бути чутливими до складних життєвих обставин, у яких опинилися люди. Відрахування шестимісячного строку з дня припинення або скасування воєнного стану чи закінчення воєнних дій, збройного конфлікту було б непропорційним обмеженням прав та інтересів значної кількості цивільних осіб, членів сімей Захисників і Захисниць України. У частині другій статті 46 ЦК України йдеться про воєнні дії, збройний конфлікт, а не про воєнний стан. Не можна тлумачити цей припис як такий, що його можливо застосувати стосовно оголошення особи померлою винятково після скасування воєнного стану на усій території України. Також не можна відраховувати шестимісячний строк, передбачений частиною другою статті 46 ЦК України, від дати ймовірної загибелі фізичної особи на території ведення активних бойових дій, оскільки внаслідок триваючих активних бойових дій ситуація на певній території може бути невизначеною та непередбачуваною. Зокрема, зв`язок із особою може перерватися з різних причин, особа може бути змушена змінити місце постійного проживання, перебування або потрапити в полон, що ускладнює встановлення обставин її зникнення. В умовах воєнних дій, збройного конфлікту часто бракує достовірної інформації, що унеможливлює навіть гіпотетичне визначення дати ймовірної загибелі, а відтак і об`єктивне обчислення строків для оголошення особи померлою. Шестимісячний строк, який у цьому випадку обраховується з дня закінчення активних бойових дій, виконує функцію своєрідного запобіжника, спрямованого на захист прав та інтересів фізичної особи, яка може перебувати в невідомому місці або тимчасово не мати змоги вийти на зв`язок з різних причин, пов`язаних з обставинами воєнних дій, збройного конфлікту. Така правова гарантія запобігає передчасному оголошенню особи померлою, враховуючи, що в умовах війни можуть бути численні фактори, які заважають встановленню фактичного місця перебування людини. Цей строк забезпечує можливість з`ясування додаткових обставин або отримання нової інформації про зниклу особу, що сприяє уникненню помилкових судових рішень, які могли б призвести до негативних правових наслідків для самої особи, її родичів і суспільства загалом. З урахуванням конкретних обставин справи суд може розпочати відлік шестимісячного строку для оголошення особи померлою від дня настання події, яка спричинила загибель фізичної особи, у разі якщо ця подія відбулася за межами території ведення активних бойових дій, проте є наслідком воєнних дій. У такому випадку у разі подій (наприклад, авіаударів, ракетних обстрілів, терактів, підривів на мінах, загибелі під час евакуації чи гуманітарної місії) на територіях, які формально не є зоною активних бойових дій, але мають прямий зв`язок з воєнними діями, збройним конфліктом, суд має право розпочати відлік шестимісячного строку з моменту такої події. Якщо докази, як-от: відеоматеріали, документи або показання свідків тощо, дозволяють з високим ступенем вірогідності припустити ймовірну загибель особи, зволікання у визнанні фізичної особи померлою стає невиправданим і не відповідає принципу правової визначеності (див. пункти 94 - 100 постанови Великої Палати Верховного Суду від грудня 2024 року у справі № 755/11021/22 (провадження № 14-94цс24)).

З урахуванням конкретних обставин справи суд може оголосити фізичну особу померлою не раніше спливу шести місяців від дня закінчення активних бойових дій на місці ймовірної загибелі фізичної особи або від дня настання події, за якої відбулася загибель фізичної особи, якщо така подія хоча й є наслідком воєнних дій, проте сталася не на території ведення активних бойових дій (див. пункт 123 постанови Великої Палати Верховного Суду від грудня 2024 року у справі № 755/11021/22 (провадження № 14-94цс24)).

При розгляді справ про оголошення особи померлою, Велика Палата Верховного Суду в постанові від 11 грудня 2024 року у справі № 755/11021/22, звернула увагу судів на таке.

Оголошення фізичної особи померлою це судове визнання померлою фізичної особи, щодо якої за місцем її постійного проживання немає будь-яких відомостей про місце перебування протягом встановленого законом строку.

У правовому контексті оголошення фізичної особи померлою є припущенням її смерті (praesumptio mortis), що має наслідком припинення правосуб`єктності. Суд під час оголошення фізичної особи померлою достеменно не може встановити факт її смерті, а лише припускає це на підставі непрямих доказів або у зв`язку із тривалою безвісною відсутністю.

Оголошення фізичної особи померлою є юридичною фікцією, техніко-правовим прийомом, за якого суд визнає дійсними юридичні факти і обставини, які не підтверджуються неспростовними доказами через брак останніх або їх недостатність.

З приводу досліджених в судовому засіданні доказів слід звернути увагу, що суд повинен мати достатні належні та допустимі докази для встановлення обставин, на підставі яких можливо зробити вірогідне припущення про смерть громадянина. Відсутність безумовних доказів або суперечність у доказах на підтвердження обставин, що надаються заявником та/або заінтересованими особами, унеможливлює оголошення особи померлою (див. постанови Верховного Суду від 08 лютого 2024 року у справі № 148/1207/22, від 04 червня 2025 року у справі № 591/11696/23, від 18 грудня 2025 року у справі № 357/16463/24).

Згідно п.13 постанови Пленуму Верхового Суду України № 5 від 31 березня 1995 року «Про судову практику у справах про встановлення фактів, що мають юридичне значення», громадянин може бути оголошений в судовому порядку померлим, у разі неможливості встановлення факту його смерті, який встановлюється судом за умови підтвердження доказами, що ця подія мала місце за певний час та за певних обставин.

З урахуванням конкретних обставин справи суд може оголосити фізичну особу померлою не раніше спливу шести місяців від дня закінчення активних бойових дій на місці ймовірної загибелі фізичної особи або від дня настання події, за якої відбулася загибель фізичної особи, якщо така подія хоча й є наслідком воєнних дій, проте сталася не на території ведення активних бойових дій (див. пункт 123 постанови Великої Палати Верховного Суду від грудня 2024 року у справі № 755/11021/22 (провадження № 14-94цс24)).

У постанові Верховного Суду від 29 квітня 2026 року № 615/129/25 зазначено, що розширювальне тлумачення частини другої статті 46 ЦК України, за якого відлік строку, після спливу якого фізична особа може бути оголошена померлою, ставиться у залежність від можливості отримання підтверджень із території, що після завершення активних бойових дій набула статусу тимчасово окупованої, призводить до позбавлення заявників передбаченого законом механізму захисту його прав, оскільки наведена норма не пов`язує перебіг відповідних строків з такими подіями.

Згідно з Переліком територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих російською федерацією, затвердженим Наказ Міністерства розвитку громад та територій України від 28 лютого 2025 року №376, м. Маріуполь з 21.05.2022 року до теперішнього часу віднесено до територій України, тимчасового окупованих російською федерацією.

З огляду на викладене, враховуючи, що дотепер, тобто 4 роки, відсутні відомості про місце перебування ОСОБА_2 , вжитими заходами встановити місце її перебування не виявилось можливим, достовірних доказів про те, що вона є живою немає, також враховуючи вік ОСОБА_2 , її місце проживання, де тривали активні бойові дії, які спричинили руйнацію міста та гуманітарну катастрофу, суд дійшов висновку, що заява про оголошення фізичної особи померлою є обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню.

Оскільки день вірогідної смерті ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , судом у точності не може бути встановлено, її слід оголосити померлою з дня набрання цим рішенням суду законної сили.

Суд приходить до висновку, що характер та обсяг зібраних у справі доказів є достатніми для прийняття судом рішення. На момент звернення до суду сплинув як загальний дворічний строк, так і спеціальний шестимісячний строк, зазначені частині другої статті 46 ЦК України, а саме, від дня закінчення активних бойових дій на території міста Маріуполя.

Правосуддя за своєю суттю визнається таким лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості і забезпечує ефективне поновлення в правах (абзац десятий п.9 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 30 січня 2003 року №3-рп\2003).

При цьому, суд вважає за необхідне роз`яснити заявниці, що згідно ст. 309 ЦПК України та ст. 48 ЦК України у випадку, якщо фізична особа, яка була оголошена померлою, з`явилась, або якщо одержано відомості про місце її перебування, суд за місцем перебування цієї особи, або суд, що постановив рішення про оголошення її померлою, за заявою цієї особи або іншої заінтересованої особи скасовує рішення суду про оголошення фізичної особи померлою.

Суд також наголошує, що відповідно до приписів ст. 48 ЦК України в разі подальшого з`явлення особи, яку оголошено померлою, її цивільний стан поновлюється разом з правами цієї особи, які належали їй на момент оголошення її померлою.

Державна реєстрація смерті проводиться за місцем проживання заявника у разі звернення для реєстрації смерті особи, оголошеної судом померлою. Державна реєстрація смерті особи, оголошеної судом померлою, проводиться за рішенням суду, надісланим судом відділу державної реєстрації актів цивільного стану, після набрання ним законної сили або за заявою осіб, що були заявниками при розгляді судом справи, чи спадкоємців померлого (пункти 6 та 9 глави 5 розділу III Правил державної реєстрації актів цивільного стану в Україні, затверджених наказом Міністерства юстиції України від 18 жовтня 2000 року № 52/5).

На підставі статті 46, 47 ЦК України та керуючись статтями 10, 19, 81, 89, 259, 263-265, 268, 293, 294, 315, 319 ЦПК України, суд,

УХВАЛИВ :

Заяву задовольнити.

Оголосити померлою ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженку м. Маріуполя Донецької області, яка була зареєстрована та проживала за адресою: АДРЕСА_1 , з дня набрання рішенням законної сили.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скарги не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення суду, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо у судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення суду або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складання повного судового рішення.

Апеляційна скарга подається безпосередньо до Тернопільського апеляційного суду.

Суддя: Р. О. Содомора

Присяжні В.О.Карабань

Н.І.Кралька