Рішення № 140237567, 01.10.2026, Бучацький районний суд Тернопільської області

Справа № 595/1073/26

Провадження № 2/595/650/2026

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01.10.2026

Бучацький районний суд Тернопільської області

в складі:

головуючого судді Тхорик І.І.,

з участю секретаря Єдинак Л.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінпром Маркет» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,-

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінпром Маркет», в інтересах якого діє представник - адвокат Ткаченко Ю.О., звернулося в суд із позовом до ОСОБА_1 , в якому просить стягнути з відповідачки ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінпром Маркет» заборгованість за кредитним договором № 6285384 у розмірі 11593,50 грн, яка складається з: 3000,00 грн - заборгованість за основною сумою боргу; 2593,50 грн - заборгованість за відсотками; 6000,00 грн - заборгованість за пенею/неустойкою. Окрім того, просить стягнути з відповідача понесені позивачем судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 2662,40 грн та витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 6500,00 грн. В обґрунтування вимог посилається на те, що 16.12.2025 Товариство з обмеженою відповідальністю «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» та ОСОБА_1 в електронній формі уклали договір про надання коштів у кредит № 6285384, за умовами якого кредитодавець надав позичальнику кредит в розмірі 3000,00 грн строком на 360 днів (з 16.12.2025 по 10.12.2026), з фіксованою процентною ставкою за користування кредитом у розмірі 0,95 %, які нараховуються щоденно на залишок заборгованості за тілом кредиту, сплатою комісії за надання кредиту в розмірі 17,25 % від суми кредиту, що становить 517,50 грн, а також неустойки в розмірі 150,00 грн за кожен день понадстрокового користування. Позивач на виконання умов кредитного договору № 6285384 від 16.12.2025 виконав свої зобов`язання, зокрема, передав відповідачу у власність грошові кошти в розмірі 3000,00 грн, шляхом їх перерахування на банківський картковий рахунок відповідача № НОМЕР_1 , за посередництвом платіжної установи ТОВ «Європейська платіжна система». Однак, відповідач належним чином зобов`язання за кредитним договором не виконав, у зв`язку з чим у неї утворилася заборгованість в розмірі 11593,50 грн, яка складається з: 3000,00 грн - сума заборгованості за основною сумою боргу; 2593,50 грн - сума заборгованості за процентами; 6000,00 грн - сума заборгованості за пенею/неустойкою. 25.02.2026 ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» і ТОВ «Фінпром маркет» уклали договір факторингу № 25/02/26, згідно з яким ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» відступило позивачу право грошової вимоги до ОСОБА_1 за вказаним кредитним договором.Зважаючи на викладене, просить позовні вимоги задовольнити.

Ухвалою суду від 30 липня 2026 року відкрито провадження по справі та призначено розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін.

24 серпня 2026 року на адресу суду від відповідача ОСОБА_1 надійшов відзив на позовну заяву про стягнення заборгованості за кредитним договором, в якому вона просить у задоволенні позовних вимог в частині заборгованості, розмір та склад якої не підтверджені належними та допустимими доказами, відмовити. У разі встановлення судом наявності заборгованості, просить визначити її розмір із врахуванням фактично здійснених нею 14.01.2026 платежів на загальну суму 1372,50 грн, належного порядку їх зарахування та перевірити правильність розрахунку основної суми кредиту і процентів. У задоволенні позовної вимоги про стягнення 6000,00 грн неустойки просить відмовити. Судові витрати розподілити відповідно до ст. 141 ЦПК України пропорційно до розміру фактично задоволених вимог. Також просить зменшити заявлені позивачем витрати на професійну правничу допомогу. Відзив мотивує тим, що сам по собі розрахунок, складений позивачем, не є доказом правильності визначеної ним суми. Вважає, що наданий позивачем розрахунок не дає можливості повною мірою перевірити правильність визначення заявленої до стягнення заборгованості, оскільки в такому не відомбажено належним чином рух заборгованості з урахуванням здійснених нею платежів, а також не наведено зрозумілого розрахунку, який би дозволяв встановити порядок формування кожної складової заявленої суми. Також вважає, що наявність у матеріалах справи певного ОТР-коду саме по собі не доводить усіх обставин укладення конкретного договору конкретною особою. Таким чином, позивач не може обмежитися посиланням на факт існування електронного договору та ОТР, а повинен довести належними та допустимими доказами весь механізм його укладення. Вважає, що для стягнення заборгованості позивач повинен підтвердити фактичне надання їй саме 3000,00 грн та рух заборгованості після отримання кредиту. Важає, що окремо слід врахувати здійснені нею платежі. Так, з матеріалів спарви встановлюється, що 14.01.2026 вона здійснила два платежі - 598,50 грн та 774,00 грн, загальною сумою 1372,50 грн. Отже, при визначенні залишку заборгованості позивач зобов`язаний показати яким чином кожен із платежів був розподілений між основною сумою кредиту, процентами та іншими платежами, передбаченими договором. Не погоджується вона і з нарахуванням позивачем неустойки в розмірі 6000,00 грн, оскільки умовами договору передбачено нарахування пені у розмірі 150,00 грн за кожен день, але, водночас п.9.5 договору встановлено, що пеня не може перевищувати 15 % відповідної суми простроченого платежу. Разом з тим, умови договору щодо стягнення неустойки суперечать вимогам п. 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України, у зв`язку з чим просить відмовити у стягнення такої. Зазначає, що навіть за умови підтвердження права вимоги, ТОВ «Фінпром Маркет» повинно довести саме розмір та склад заборгованості, оскільки перехід права вимоги не підтверджує автоматично правильність розрахунку боргу. Також, заперечує проти розміру заявлених позивачем витрат на професійну правничу допомогу. З поданих позивачем документів неможливо встановити, яким саме чином сформовано суму в розмірі 6500,00 грн. Заявлена сума не узгоджується з вартістю послуг, визначеною в договорі на в Акті приймання-передачі наданої правничої допомоги. Просить відмовити у стягненні необґрунтованої чатсини витрат на професійну правничу допомогу, а у разі наявності підстав для їх компенсації - зменшити їх до співмірного розміру.

27 серпня 2026 року від представника ТОВ «Фінпром Маркет» - адвоката Ткаченко Ю.О. на адресу суду надійшла заява про зменшення позовних вимог в порядку ст.49 ЦПК України, в якій вона просить зменшити розмір позовних вимог і стягнути з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Фінпром Маркет» суму заборгованості за договором кредиту в розмірі 5 593,50 грн, з яких: 3 000,00 грн - сума заборгованості за основною сумою боргу; 2 593,50 грн - сума заборгованості за процентами. Окрім того, просить стягнути з ОСОБА_1 суму сплаченого судового збору в розмірі 2662,40 грн та витрати, понесені на професійну правничу допомогу в розмірі 6500,00 грн. Заяву мотивує тим, що у зв`язку з отриманням заперечень сторони відповідача проти нарахування пені/неустойки, а також з метою забезпечення ефективного, швидкого та справедливого розгляду справи, позивач вважає за доцільне зменшити позовні вимоги на суму пені.

27 серпня 2026 року від представника ТОВ «Фінпром Маркет» - адвоката Ткаченко Ю.О. на адресу суду надійшла відповідь на відзив, в якій вона просить позовні вимоги ТОВ «Фінпром Маркет» задовольнити. Відповідь на відзив мотивує тим, що посилання відповідача щодо не укладання договору позики №6285384 є необґрунтованими та суперечать матеріалам справи, оскільки вказаний договір позики відповідачем підписано (акцептовано) оферту) одноразовим ідентифікатором (167836), чим засвідчено вивчення умов оферти, повну та безумовну згоду з цими умовами, свідоме прийняття пропозиції укласти Договір та згоду на використання одноразового ідентифікатора в якості особистого підпису Договору, а тому на думку позивача між сторонами узгоджено розмір кредиту, грошову одиницю, в якій надано кредит, строку та умов кредитування, що свідчить про наявність волі відповідача для укладення такого договору шляхом вивчення дій зазначених вище. Ідентифікацію відповідача було здійснено за посередництвом системи BankID НБУ - отримавши від «privatbank» за згодою ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 ) персональні дані останньої в тому числі електронну адресу на яку в подальшому направлялись одноразові ідентифікатори та встановив, що останній використав/наклав наступні електронні підписи одноразові ідентифікатори (підписання аналогом ЕЦП у формі одноразового ідентифікатора) для підписання Договору №6285384, що підтверджується довідкою про ідентифікацію. Зауважує, що в матеріалах цивільної справи містяться докази перерахування коштів Відповідачу, а посилання відповідача стосовно відсутності доказів зарахування коштів на картковий рахунок відповідача є безпідставні, оскільки саме боржник/відповідач має доступ до свого рахунку, зазначеного в договорі, і він мав/має можливість представити суду виписку з свого рахунку в підтвердження відсутності надходження коштів від кредитора на виконання укладених договорів. Окрім викладеного вище, з матеріалів цивільної справи вбачається, що відповідач в рахунок погашення заборгованості за договором позики здійснено часткове погашення заборгованості в розмірі 1372.50 грн. (14.01.2026 09:35:41 - 598.50 грн., 14.01.2026 09:35:41 - 774.00 грн.), що у свою чергу додатково підтверджує отримання відповідачем коштів за договором позики та його укладання. Вважає, що позивачем у повному обсязі доведено витрати на правничу допомогу, адже до позовної заяви було додано належні та допустимі докази понесення таких витрат, зокрема договір про надання правничої допомоги, документи, що підтверджують обсяг та характер наданих послуг, а також платіжні документи, які свідчать про фактичну сплату відповідної грошової суми. Зазначені докази відповідають вимогам ЦПК України, підтверджують реальність, обґрунтованість та співмірність витрат на правничу допомогу. Крім того, розмір витрат на правничу допомогу є розумним з урахуванням складності справи, обсягу підготовлених процесуальних документів, витраченого часу та значення справи для позивача. Відповідачем не надано жодних належних і допустимих доказів, які б спростовували понесення вказаних витрат або свідчили про їх надмірність, у зв`язку з чим підстави для зменшення розміру заявлених витрат відсутні. Зазначає, що відповідач доказів на підтвердження або спростування позовних вимог позивача до відзиву не долучив (виписку із карткового рахунку відповідача в якій відображено отримання/неотримання кредитних коштів, відповіді банку про не належність зазначеної у договорі карти відповідачу, доказів не укладання зазначеного договору, надання пояснень чому сплачував за договором позики, тощо.), а тому відзив ґрунтується на припущеннях та зводиться до незгоди з доказами позивача та їх оцінки, тоді як оцінка доказів є виключною компетенцією суду. (ст. 89 ЦПК України). Позивач вважає, що відповідач, заперечуючи отримання коштів/укладання договору, застосували концепцію «негативного доказу» при вирішенні цього спору (постанова ВС від 27 травня 2020 року у справі № 2-879/13), оскільки належних доказів таких тверджень ОСОБА_1 не надано при тому, що відповідач має безперешкодний та повний доступ до своїх банківських даних та інформаційно телекомунікаційної системи позикодавця (для надання оферти з якою ознайомлювалась). Отже, відповідач, висловлюючи заперечення проти певних обставин та не надаючи доказів, які підтверджують ці доводи, не може перекладати на позивача обов`язок їх доведення.

Ухвалою суду від 27 серпня 2026 року задоволено клопотання позивача Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінпром Маркет» про витребування доказів, постановлено витребувати з АТ КБ «ПриватБанк» (ЄДРПОУ 14360570, юридична адреса: вул. Набережна Перемоги, 30, м. Дніпро, 49094): інформацію щодо належності ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 ) карткового рахунку № НОМЕР_1 ; виписку по картковому рахунку № НОМЕР_1 , відкритому в АТ КБ «ПриватБанк» на ім`я ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 ) за період з 16.12.2025 по 19.12.2025.

21 вересня 2026 року на адресу суду від АТ КБ «ПриватБанк» надійшла відповідь № 20.1.0.0.0/7-260907/46296-БТ від 10.09.2026 на виконання ухвали суду від 27.08.2026 у справі № 595/1073/26.

У судове засідання представник позивача Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінпром Маркет» не з`явився, на адресу суду 31.08.2026 від адвоката Ткаченко Ю.О. надійшла заява, в якій вона просить розгляд справи проводити без участі представника Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінпром Маркет».

Відповідач ОСОБА_1 в судове засідання не з`явилася, про час та місце розгляду справи повідомлялась у встановленому законом порядку. У відзиві на позовну заяву, який надійшов на адресу суду 24.08.2026 відповідач просила розглядати справу у її відсутності.

Суд, дослідивши наявні у справі докази, із врахуванням заяви про зменшення позовних вимог, надавши оцінку належності, допустимості, достовірності кожного доказу окремо, а також достатності і взаємного зв`язку доказів у їх сукупності, вважає, що позов підлягає до часткового задоволення, виходячи із наступних підстав.

Згідно з ч. 1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутись до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Положеннями ст. 12 ЦПК України передбачено, що цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Відповідно до ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Судом встановлено, що 16 грудня 2025 року ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» та ОСОБА_1 уклали договір кредитної лінії (Надійний) № 6285384, відповідно до умов якого кредитодавець надав позичальнику кредит у розмірі 3000 гривень строком на 360 днів до 10.12.2026, проценти за користування кредитом 0,95 %, комісія за надання кредиту 17,25 % від суми наданого кредиту, що складає 517,50 грн.

П.2.2.3 Договору передбачено, що розмір першого обов`язкого платежу становить 1372,50 грн, який згідно п.2.2.5 повинен бути сплачений 14.01.2026.

Договір підписаний відповідачем одноразовим ідентифікатором 167836 16.12.2025, який був надісланий на її електронну пошту ІНФОРМАЦІЯ_1 16.12.2025 01:59:55, що стверджується довідкою про ідентифікацію особи ОСОБА_1 .

Відповідно до довідки ТОВ «Європейська платіжна система» від 01.06.2026 КД-000093600, товариство підтвердило прийняття до виконання та завершення платіжної операції від 16.12.2025 на суму 3000,00 грн на платіжну карту ОСОБА_1 за номером НОМЕР_1 , що стверджується копією платіжної інструкції 3ef7913e-0ff9-4f9d-8ad5-340db36dbc98

Як вбачається з наданої відповіді АТ КБ «ПриватБанк» на виконання ухвали суду від 27.08.2026, на ім`я ОСОБА_1 в банку емітовано карту № НОМЕР_3 . До інформації долучено виписку по банківській картці № НОМЕР_3 за період з 16.12.2025 по 19.12.2025, відповідно до якої кредитні кошти в сумі 3000,00 грн були перераховані відповідачу 16.12.2025.

Відповідно до розрахунку ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів», заборгованість ОСОБА_1 за кредитним договором № 6285384 від 16.12.2025 станом на 20.05.2026 становить 11593, 50 грн, з яких: 3000 грн - заборгованість за тілом кредиту, 2593,50 грн - заборгованість за відсотками та 6000,00 грн - заборгованість за неустойкою.

25.02.2026 ТОВ «Фінпром Маркет» (фактор) і ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» (клієнт) уклали договір факторингу № 25/02/26, за умовами п. 1.1 якого клієнт зобов`язався відступити фактору права вимоги, зазначені у відповідних реєстрах прав вимоги, а фактор зобов`язався прийняти такі права вимоги та передати грошові кошти в розпорядження клієнта (ціна придбання) за відповідний реєстр за плату, у передбачений цим договором спосіб.

Відповідно до п. п. 2.1.3 цього договору його сторони погодили, що перехід від клієнта до фактора прав вимоги відбувається в день підписання сторонами відповідного реєстру прав вимоги, після чого фактор стає кредитором по відношенню до боржників та набуває всіх прав щодо боржників в обсязі та на умовах, що існували на момент такого переходу, відповідно до вимог чинного законодавства.

На підтвердження відступлення на користь ТОВ «Фінпром Маркет» права вимоги за кредитним договором № 6285384 від 16.12.2025 до позовної заяви долучено копії реєстру прав вимог № 7 і платіжну інструкцію кредитового переказу коштів № 850021653.1 від 26.05.2026 про оплату за договором факторингу № 25/02/26 від 25.02.2026.

Зі змісту вищевказаного реєстру прав вимог № 7 убачається, що ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» відступило ТОВ «Фінпром Маркет» право вимоги до ОСОБА_1 за кредитним договором № 6285384 від 16.12.2025 на загальну суму 11593,50 грн.

Як убачається з розрахунку заборгованості, складеного ТОВ «Фінпром Маркет» за період з 19.05.2026 по 22.06.2026, заборгованість ОСОБА_1 за договором позики № 6285384 від 16.12.2025 становить 11593,50 грн, з яких: 3000,00 грн - заборгованість за тілом кредиту, 2593,50 грн - заборгованість за нарахованими та несплаченими процентами та 6000,00 грн - заборгованість за нарахованою та несплаченою пенею.

Як вбачається із долученої до матеріалів справи вимоги про повернення боргу від 16.04.2026 відповідача ОСОБА_1 повідомлено про необхідність сплату боргу в сумі 11593,50 грн.

Правовідносини, які виникли між сторонами, крім положень вказаного вище договору, врегульовані нормами ЦК України.

Так у ст. 11 ЦК України передбачено, що цивільні права та обов`язки виникають на підставі договору або правочину.

Згідно ст. 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Згідно із частиною першою статті 205 ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.

Частиною першою статті 1054 ЦК України передбачено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Згідно статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку.

Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Використання при вчиненні правочинів факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного, електронного або іншого копіювання, електронного підпису або іншого аналога власноручного підпису допускається у випадках, встановлених законом, іншими актами цивільного законодавства, або за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідного аналога їхніх власноручних підписів.

Відповідно до висновків, викладених у постановах Верховного Суду від 09.09.2020 у справі № 732/670/19, від 23.03.2020 у справі № 404/502/18, від 07.10.2020 № 127/33824/19, будь-який вид договору, який укладається на підставі Цивільного або Господарського кодексів України може мати електронну форму. Договір, укладений в електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді (статі 205, 207 ЦК України).

Особливості укладання кредитного договору в електронному вигляді визначені Законом України «Про електронну комерцію».

Відповідно до ст. 5 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг» електронний документ - документ, інформація в якому зафіксована у вигляді електронних даних, включаючи обов`язкові реквізити документа. Склад та порядок розміщення обов`язкових реквізитів електронних документів визначається законодавством. Електронний документ може бути створений, переданий, збережений і перетворений електронними засобами у візуальну форму. Візуальною формою подання електронного документа є відображення даних, які він містить, електронними засобами або на папері у формі, придатній для приймання його змісту людиною.

Згідно зі ст. 8 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг» юридична сила електронного документа не може бути заперечена виключно через те, що він має електронну форму. Допустимість електронного документа як доказу не може заперечуватися виключно на підставі того, що він має електронну форму.

Механізм укладення електронного договору, який має використовуватися позивачем у взаємовідносинах із позичальниками, зокрема вимоги до його підписання сторонами, врегульовано Законом України «Про електронну комерцію» та Законом України «Про електронний цифровий підпис».

Статтею 1 Закону України «Про електронний цифровий підпис» передбачено, що електронний цифровий підпис - вид електронного підпису, отриманого за результатом криптографічного перетворення набору електронних даних, який додається до цього набору або логічно з ним поєднується і дає змогу підтвердити його цілісність та ідентифікувати підписувача. Електронний цифровий підпис накладається за допомогою особистого ключа та перевіряється за допомогою відкритого ключа.

У статті 3 Закону України «Про електронну комерцію» визначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Згідно з пунктом 6 частини першої статті 3 Закону України «Про електронну комерцію» електронний підпис одноразовим ідентифікатором - це дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших; електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору.

За приписами статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства.

Відповідно до частини третьої статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.

Статтею 12 зазначеного Закону встановлено, що якщо відповідно до акту цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання, відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», є використання електронного підпису або електронного цифрового підпису за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису визначеним цим Законом одноразовим ідентифікатором; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Як вбачається з матеріалів справи та наявного у справі договору, такий договір був підписаний відповідачем електронним підписом одноразовим ідентифікатором, що був направлений йому у смс-повідомленні на його мобільний номер телефону.

За вказаних обставин, суд вважає встановленим факт укладення відповідачем договору із дотриманням вимог Закону України «Про електронну комерцію».

Підписавши договір саме такого змісту, відповідач погодився з його умовами та правилами надання споживчих кредитів, що фактично нівелює усі можливі доводи стосовно невідповідності умов договору вимогам законодавства без його обґрунтування доказами.

Наведене узгоджується з правовою позицією Верховного Суду у постанові від 12.01.2021 у справі № 524/5556/19, до аналогічних висновків дійшов Верховний Суд у постанові від 09 вересня 2020 року у справі № 732/670/19 (провадження № 61-7203св20).

Судом встановлено, що відповідач ОСОБА_1 16.12.2025 підписала Договір кредитної лінії (Надійний) № 6285384, шляхом використання електронного підпису одноразовим ідентифікатором 167836 та отримала від ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» суму позики в розмірі 3000,00 гривень на картковий рахунок № НОМЕР_3 , що стверджується довідкою ТОВ «Європейська платіжна система» та інформацією АТ КБ «ПриватБанк», наданою на виконання ухвали суду, які досліджені судом та не спростовані відповідачем.

Згідно статті 1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Відповідно до статті 1047 ЦК України договір позики укладається у письмовій формі, якщо його сума не менш як у десять разів перевищує встановлений законом розмір неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, а у випадках, коли позикодавцем є юридична особа, - незалежно від суми. На підтвердження укладення договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми або визначеної кількості речей.

За приписами частини першої статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Положеннями частини першої статті 1049 ЦК України визначено, що позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Якщо договором не встановлений строк повернення позики або цей строк визначений моментом пред`явлення вимоги, позика має бути повернена позичальником протягом тридцяти днів від дня пред`явлення позикодавцем вимоги про це, якщо інше не встановлено договором.

Згідно із статті 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до частини другої статті 516 ЦК України, якщо боржник не був письмово повідомлений про заміну кредитора у зобов`язанні, новий кредитор несе ризик настання несприятливих для нього наслідків. У цьому разі виконання боржником свого обов`язку первісному кредиторові є належним виконанням.

За договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника) (частина перша статті 1077 ЦК України).

Отже, до ТОВ «Фінпром Маркет» відповідно до укладеного договору факторингу, перейшло право грошової вимоги до відповідача.

Позивач, з урахуванням заяви про зменшення позовних вимог, просить стягнути з відповідачки ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінпром Маркет» заборгованість за кредитним договором № 6285384 у розмірі 5593,50 грн, яка складається з: 3000,00 грн - заборгованість за основною сумою боргу та 2593,50 грн - заборгованість за відсотками.

Що стосується розміру відсотків, які підлягають стягненню з відповідача, суд зазначає таке.

Досліджуючи розрахунк ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів», судом встановлено, що заборгованість ОСОБА_1 за кредитним договором № 6285384 від 16.12.2025 станом на 20.05.2026 становила 11593, 50 грн, з яких: 3000 грн - заборгованість за тілом кредиту, 2593,50 грн - заборгованість за відсотками та 6000,00 грн - заборгованість за неустойкою.

Позивач, здійснюючи розрахунок заборгованості відповідача за кредитним договором, виходив з процентної ставки, що згідно умов договору становить 0,95 % на день, виходячи з розрахунку 3000*0,95%*121 (з 16.12.2025 по 15.04.2026) = 3448,50 грн.

З вказаного вище розрахунку слідує, що відповідачкою ОСОБА_1 14.01.2026 здійснено платіж в загальній сумі 1372,50 грн, а саме: 598,50 грн та 774,00 грн.

Первісним кредитором із сплаченої відповідачкою суми в розмірі 1372,50 грн - 855 грн перераховано на погашення відсотків, а 517,50 грн - на погашення комісії.

Відтак, позивач просить стягнути суму заборгованості за нарахованими відсотками в розмірі 2593,50 грн (3448,50-855).

Відсотки за узгодженими сторонами процентними ставками нараховувалися кредитором в межах строку дії договору.

Законом України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг» від 22 листопада 2023 року № 3498-IX, який набрав чинності 24.12.2023, внесено зміни до Закону України «Про споживче кредитування» та статтю 8 цього Закону доповнено частиною п`ятою.

Відповідно до частини п`ятої статті 8 Закону України «Про споживче кредитування» максимальний розмір денної процентної ставки, розрахованої відповідно до частини четвертої цієї статті, не може перевищувати 1 %.

Таким чином, розмір денної відсоткової ставки, встановлений позичальником не перевищує розмір денної відсоткової ставки, який визначений ЗУ «Про споживче кредитування».

З досліджених матеріалів справи вбачається, що розмір відсотків за користування кредитними коштами сторонами договору визначено за спільною згодою, що відповідає принципу свободи договору, закріпленому ст. 627 ЦК України.

З наведеного вище розрахунку слідує, що ОСОБА_1 16.12.2025 нараховано комісію за надання кредиту в сумі 517,50 грн, яку вона сплатила 14.01.2026.

Разом з тим, відповідно до п. 4 ч.1 ст. 1 ЗУ «Про споживче кредитування» загальні витрати за споживчим кредитом - витрати споживача, включаючи проценти за користування кредитом, комісії та інші обов`язкові платежі за додаткові та супутні послуги кредитодавця та кредитного посередника (за наявності), для отримання, обслуговування і повернення кредиту.

Відповідно до ч. 2 ст. 8 ЗУ «Про споживче кредитування» до загальних витрат за споживчим кредитом включаються, зокрема, комісії кредитодавця, пов`язані з наданням, обслуговуванням і поверненням кредиту, у тому числі комісії за обслуговування кредитної заборгованості, розрахунково-касове обслуговування, юридичне оформлення тощо.

Відповідно до частини першої статті 12 Закону України «Про споживче кредитування» у договорі про споживчий кредит зазначаються: 1) найменування та місцезнаходження кредитодавця та кредитного посередника (за наявності), прізвище, ім`я, по батькові та місце проживання споживача (позичальника); 2) тип кредиту (кредит, кредитна лінія, кредитування рахунку тощо), мета отримання кредиту; 3) загальний розмір наданого кредиту; 4) порядок та умови надання кредиту; 5) строк, на який надається кредит; 6) необхідність укладення договорів щодо додаткових та/або супутніх послуг третіх осіб, пов`язаних з отриманням, обслуговуванням та поверненням кредиту (за наявності); 7) види забезпечення наданого кредиту (якщо кредит надається за умови отримання забезпечення); 8) процентна ставка за кредитом, її тип (фіксована чи змінювана), порядок її обчислення, у тому числі порядок зміни, та сплати процентів; 9) денна процентна ставка, її розрахунок та загальні витрати за споживчим кредитом (крім споживчих кредитів, виконання зобов`язань за якими забезпечено заставою/іпотекою або правом довірчої власності), орієнтовна реальна річна процентна ставка та орієнтовна загальна вартість кредиту для споживача на дату укладення договору про споживчий кредит. У разі відсутності у кредитодавця інформації про вартість певної додаткової та/або супутньої послуги, що надається споживачу третьою особою під час укладення договору про споживчий кредит, орієнтовна вартість такої послуги визначається відповідно до пункту 7 частини третьої статті 9 цього Закону. Усі припущення, використані для обчислення орієнтовної реальної річної процентної ставки та/або орієнтовної загальної вартості кредиту, повинні бути зазначені; 10) порядок повернення кредиту та сплати процентів за користування споживчим кредитом, власних комісій та інших платежів (за наявності), включно із кількістю платежів, їх розміром та періодичністю внесення, у вигляді графіка платежів (у разі кредитування у вигляді кредитування рахунку, кредитної лінії графік платежів може не надаватися); інформація про наслідки прострочення виконання зобов`язань зі сплати платежів, у тому числі розмір неустойки, процентної ставки, інших платежів, які застосовуються чи стягуються при невиконанні зобов`язання за договором про споживчий кредит; 12) порядок та умови відмови від надання та одержання кредиту; 13) порядок дострокового повернення кредиту; 14) відповідальність сторін за порушення умов договору; 15) право споживача на звернення до Національного банку України у разі порушення кредитодавцем, новим кредитором та/або колекторською компанією законодавства у сфері споживчого кредитування, у тому числі порушення вимог щодо взаємодії із споживачами при врегулюванні простроченої заборгованості (вимог щодо етичної поведінки), а також на звернення до суду з позовом про відшкодування шкоди, завданої споживачу у процесі врегулювання простроченої заборгованості.

Отже, частина друга статті 8 та частина перша статті 12 Закону України «Про споживче кредитування» не передбачають комісії кредитодавця за надання кредиту, а передбачають комісію пов`язану з наданням, обслуговуванням і поверненням кредиту.

Нечіткі або двозначні положення договорів зі споживачами тлумачаться на користь споживача (частина восьма статті 18 Закону України «Про захист прав споживачів»).

Особа, яка включила ту чи іншу умову в договір, повинна нести ризик, пов`язаний з неясністю такої умови. Це правило застосовується, зокрема в тому випадку, коли сторона самостійно розробила відповідну умову. Зазначене правило підлягає застосуванню не тільки щодо умов, які «не були індивідуально узгоджені» (no individually negotiated), а й щодо умов, які хоч і були індивідуально узгоджені, проте були включені в договір «під переважним впливом однієї зі сторін» (under the diminant sinfluence of the party).

Подібні висновки викладені у постанові Верховного Суду від 10.03.2021 у справі №607/11746/17, провадження № 61-18730св20.

Умови договору про споживчий кредит, які обмежують права споживача порівняно з правами, встановленими цим Законом, є нікчемними. Договір про споживчий кредит, укладений з порушенням вимог частини першої цієї статті, є нікчемним (частина п`ята статті 12 Закону України «Про споживче кредитування»).

Як убачається зі змісту Договором № 6285384 від 16.12.2025 відповідач погодила комісію «за видачу кредиту» в розмірі 517,50 грн, засвідчивши це своїм електронним підписом одноразовим ідентифікатором, тоді як у договорі позивач не зазначив та не надав доказів, переліку додаткових послуг «за надання кредиту», їх погодження зі споживачем при укладенні кредитного договору, а встановлення такої комісії за сам факт надання кредиту Законом України «Про споживче кредитування» не передбачено.

Ураховуючи, що кредитор не зазначив та не надав доказів наявності, переліку таких послуг і погодження їх зі споживачем при укладенні оспорюваного кредитного договору, то положення кредитного договору щодо обов`язку позичальника сплачувати плату комісію за надання кредиту є нікчемними відповідно до частини п`ятої статті 5 статті 12 ЗУ «Про споживче кредитування».

Тому, зарахування сплачених відповідачем 517,50 грн в рахунок погашення комісії є безпідставним. Вказана сума коштів підлягає зарахуванню в рахунок погашення відсотків за договором.

Таким чином, розмір заборгованості за Договором № 6285384 від 16.12.2025, яка підлягає стягненню з відповідача ОСОБА_1 становить 5076,00 грн, яка складається із заборгованості за тілом кредиту в сумі 3000,00 грн та заборгованості за відсотками в розмірі 2076,00 грн (2593,50-517,50).

Докази на спростування такого розрахунку матеріали справи не містять та відповідач суду не надала.

Щодо розподілу судових витрат суд зазначає наступне.

Частиною першою статті 133 ЦПК України встановлено, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу (п. 1 ч. 3 ст. 133 ЦПК України).

Згідно з ч. 1, 2 ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача.

Відповідно до п. п. 1, 2 ч. 3 ст. 141 ЦПК України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес.

Частиною восьмою ст. 141 ЦПК України встановлено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Водночас суд зобов`язаний оцінити рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично та чи була їх сума обґрунтованою.

З аналізу ч. 3 ст. 141 ЦПК України можна виділити такі критерії визначення та розподілу судових витрат: 1) їх дійсність; 2) необхідність; 3) розумність їх розміру з урахуванням складності справи та фінансового стану учасників справи (висновки в постанові Великої Палати Верховного Суду від 08 червня 2022 року в справі № 357/380/20 (провадження № 14-20цс22)).

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 20 вересня 2018 року в справі № 751/3840/15-ц (провадження № 14-280цс18) зазначено, що склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування в справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), розрахунок наданих послуг, документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Наявність документального підтвердження витрат на правову допомогу та їх розрахунок є підставою для задоволення вимог про відшкодування таких витрат.

За загальним правилом, зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, можливе винятково на підставі клопотання іншої сторони в разі доведення нею недотримання вимог стосовно співмірності витрат із складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим на виконання робіт. Суд, ураховуючи принципи диспозитивності та змагальності, не може вирішувати питання про зменшення суми судових витрат на професійну правову допомогу, що підлягають розподілу, за власної ініціативи.

Такі висновки викладено в постанові Великої Палати Верховного Суду від 05 липня 2023 року в справі № 911/3312/21.

Водночас у ч. 3 ст. 141 ЦПК України визначено критерії, керуючись якими суд (за клопотанням сторони або з власної ініціативи) може відступити від загального правила під час вирішення питання про розподіл витрат на правову допомогу та не розподіляти такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення, а натомість покласти їх на сторону, на користь якої ухвалено рішення. У такому випадку суд повинен конкретно визначити, які саме витрати на правову допомогу не підлягають відшкодуванню повністю або частково, навести обґрунтування такого рішення та правові підстави для його ухвалення. Зокрема, вирішуючи питання розподілу судових витрат, суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов`язаних зі сплатою судового збору, не повинен бути непропорційним до предмета спору. У зв`язку з наведеним суд з урахуванням конкретних обставин може обмежити такий розмір з огляду на розумну потребу судових витрат для конкретної справи.

Наведені висновки сформульовані в постанові Великої Палати Верховного Суду від 26 червня 2024 року в справі № 686/5757/23.

У постановах від 19 лютого 2022 року в справі № 755/9215/15-ц та від 05 липня 2023 року в справі № 911/3312/21 Велика Палата Верховного Суду зазначила, що під час визначення суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (установлення їхньої дійсності та потрібності), а також критерію розумності їхнього розміру з огляду на конкретні обставини справи та фінансовий стан обох сторін.

Критерії оцінки реальності адвокатських витрат (установлення їхньої дійсності та неодмінності), а також розумності їхнього розміру застосовують з урахуванням конкретних обставин справи, тобто є оціночним поняттям. Вирішення питання оцінки суми витрат, заявлених до відшкодування, на предмет відповідності зазначеним критеріям є завданням того суду, який розглядав конкретну справу і мав визначати суму відшкодування з належним урахуванням особливостей кожної справи та всіх обставин, що мають значення.

В позовній заяві представник позивача просив стягнути з відповідача на користь позивача понесені судові витрати на професійну правничу допомогу в сумі 6500,00 грн.

Судом встановлено, що позивачем на підтвердження понесених витрат на професійну правничу допомогу в сумі 6500 грн надано копії таких документів: договору про надання правничої допомоги № 11-05/26/ФП від 11.05.2026, укладеного між ТОВ «Фінпром Маркет» та адвокатом Ткаченко Ю.О.; ордеру серії АХ № 1363629 від 11.05.2026; свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю серії ПТ №2099 від 03.04.2018; витягу з акту приймання-передачі наданої правничої допомоги від 12.06.2026 за Договором про надання правничої допомоги № 11-05/26/ФП від 11.05.2026, згідно якого вартість наданих послуг адвоката у справі, де боржником виступає ОСОБА_1 , становить 4500,00 грн; акту прийманна-передачі справ на надання правничої допомоги до Договору № 11-05/26/ФП від 11.05.2026; платіжну інструкцію кредитового переказу коштів № 850022336.1 від 12.06.2026 згідно якої ТОВ «Фінпром Маркет» перерахувало на рахунок Ткаченко Ю.О. суму коштів в розмірі 264000,00 грн, призначення платежу: оплата згідно акту №2-ФП приймання наданої правничої допомоги від 12.06.2026 р. за Договором про надання правничої допомоги №11-05/26/ФП від 11 травня 2026 року.

Вирішуючи питання розподілу судових витрат, понесених позивачем на професійну правничу допомогу, суд звертає увагу на те, що предметом позову є стягнення заборгованості за кредитним договором, розмір якої не перевищує тридцяти прожиткових мінімумів для працездатних осіб, тому справа є малозначною в силу вимог закону.

За таких обставин, суд вважає, що витрати на професійну правничу допомогу позивача за розгляд справи в суді у розмірі 6500 грн є завищеними та становлять надмірний тягар для відповідача, що суперечить принципу розподілу судових витрат.

Дослідивши докази щодо розміру понесених витрат позивачем на правничу допомогу, враховуючи складність справи та виконані роботи, часткове задоволення позову, принципи співмірності та розумності судових витрат та заперечення сторони відповідача щодо заявленого позивачем розміру витрат на правову допомогу, суд приходить до висновку про необхідність зменшити їх розмір та стягнути з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Фінпром Маркет» понесені у даній справі витрати на професійну правничу допомогу під час розгляду справи в суді у розмірі 1500 грн.

Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Відтак враховуючи, що позов ТОВ «Фінпром Маркет» задоволено частково, із відповідача на користь позивача підлягає стягненню сплачений судовий збір у розмірі 2416,08 грн, пропорційно до розміру задоволених позовних вимог (5076,00 х 2422,40 / 5593,50).

На підставі ст. ст. 207, 526, 530, 551, 610, 612, 616, 638, 1048, 1049, 1054 ЦК України та керуючись ст. ст. 7, 12, 13, 81, 133, 137, 141, 258-268, 273, 274, 279, 280-289, 352-355 ЦПК України, суд, -

УХВАЛИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінпром Маркет» заборгованість за кредитним договором № 6285384 в розмірі 5076 (п`ять тисяч сімдесят шість) грн 00 коп, з яких: 3000,00 грн - заборгованість за тілом кредиту; 2076,00 грн - заборгованість за процентами.

В решті позовних вимог відмовити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінпром Маркет» судові витрати, пов`язані з оплатою судового збору в розмірі 2416 (дві тисячі чотириста шістнадцять) грн 08 коп, а також судові витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 1500 (одна тисяча п`ятсот) грн 00 коп.

В решті витрат на правничу допомогу відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скарги не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення суду, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо у судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення суду або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складання повного судового рішення.

Апеляційна скарга подається безпосередньо до Тернопільського апеляційного суду.

Повний текст рішення складено 01 жовтня 2026 року.

Відомості про учасників справи:

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінпром Маркет», місцезнаходження: вул. Садова, 31/33, м. Ірпінь, 08205.

Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , місце реєстрації: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 .

Суддя: І. І. Тхорик