Рішення № 140258214, 30.09.2026, Миколаївський окружний адміністративний суд

МИКОЛАЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

30 вересня 2026 р. № 400/9715/26 м. Миколаїв

Миколаївський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Величка А.В., розглянув у порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу

за позовомОСОБА_1 , АДРЕСА_1 , до відповідачаГоловного управління Пенсійного фонду України в Сумській області, вул. Степана Бандери, 43,м. Суми,40009, Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області, вул. Морехідна, 1,м. Миколаїв, 54008, , , провизнання протиправним та скасування рішення від 27.07.2026 року № 142850005861;зобов`язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

Позивач, ОСОБА_1 , через свого представника адвоката Бєлоущенка А.Ж., звернулася до Миколаївського окружного адміністративного суду з позовом, у якому просить: визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Сумській області від 27.07.2026 року № 142850005861 про відмову у призначенні пенсії за віком; зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України зарахувати до страхового стажу ОСОБА_1 у пільговому обчисленні (із розрахунку один рік і шість місяців за один повний рік роботи) періоди роботи з 13.05.1983 по 31.07.1984 та з 01.10.1984 по 01.01.1991, а також у календарному обчисленні період роботи з 01.01.1992 по 18.01.1993 в районах Крайньої Півночі;зобов`язати повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 20.07.2026 року про призначення пенсії за віком із урахуванням спірних періодів.

Позовні вимоги обґрунтовані тим,що 20.07.2026 року позивач звернулася із заявою про призначення пенсії за віком. За принципом екстериторіальності заява розглянута ГУ ПФУ в Сумській області, яким прийнято рішення від 27.07.2026 № 142850005861 про відмову в призначенні пенсії через відсутність необхідного страхового стажу. Позивач вважає рішення протиправним, оскільки ПФУ безпідставно відмовив у пільговому обчисленні стажу роботи в районах Крайньої Півночі до 01.01.1991 року (із розрахунку 1 рік за 1,5 року) та протиправно не зарахував до страхового стажу період роботи з 01.01.1992 по 18.01.1993 року.

?Відповідач (ГУ ПФУ в Миколаївській області) подав відзив на позовну заяву, у якому проти задоволення позову заперечував повністю:

?Вказує, що зарахований страховий стаж позивача складає 21 рік 03 місяці 24 дні, що недостатньо для призначення пенсії за віком відповідно до ст. 26 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» № 1058-IV (необхідний стаж від 23 до 33 років при досягненні 63 років). Відносно періоду з 01.01.1992 по 18.01.1993 зазначив, що у зв`язку з денонсацією/припиненням дії Угоди про гарантії прав громадян держав-учасниць СНД у галузі пенсійного забезпечення від 13.03.1992 (з 19.06.2023) правові підстави для зарахування стажу, набутого на території РФ, відсутні. ?Щодо вимог про зобов`язання вчинити дії ГУ ПФУ в Миколаївській області наголошує, що оскаржуване рішення приймалося ГУ ПФУ в Сумській області. Отже, у разі задоволення позову, зобов`язальні вимоги мають бути адресовані саме органу, який приймав оскаржуване рішення.

Суд розглянувши матеріали справи та надані сторонами документи встановив наступне.

? ОСОБА_1 досягла 63-річного віку та 20.07.2026 року звернулася до територіального органу ПФУ із заявою про призначення пенсії за віком відповідно до Закону України № 1058-IV.

?За принципом екстериторіальності розгляд заяви здійснювався ГУ ПФУ в Сумській області.

?Рішенням ГУ ПФУ в Сумській області від 27.07.2026 № 142850005861 позивачу відмовлено у призначенні пенсії за віком у зв`язку з відсутністю необхідного страхового стажу (зараховано 21 рік 03 місяці 24 дні).

За доданими документами до страхового стажу не зараховано період з 01.01.1992 по 18.01.1993 роки згідно трудової книжки НОМЕР_1 від 28.01.1982 року, оскільки відсутня угода між Україною та російською федерацією.

З вказаним позивачка не погодилася та звернулася до суду за захистом своїх порушених прав.

?Оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності, суд дійшов наступних висновків:

Згідно з частиною першою статті 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Європейська соціальна хартія (переглянута) від 03.05.1996, ратифікована Законом України від 14.09.2006 № 137-У, яка набрала чинності з 01.02.2007, визначає, що кожна особа похилого віку має право на соціальний захист (п. 23 ч. І). Ратифікувавши вказану Хартію, Україна взяла на себе міжнародне зобов язання запроваджувати усіма відповідними засобами досягнення умов, за яких можуть ефективно здійснюватися права та принципи, що закріплені у частині І Хартії.

Отже, право особи на отримання пенсії як складова частина права на соціальний захист є її конституційним правом, яке гарантується міжнародними зобов`язаннями України.

Відповідно до статті 19 Закону України «Про міжнародні договори України» чинні міжнародні договори України, згода на обов язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства і застосовуються у порядку, передбаченому для норм національного законодавства. Якщо міжнародним договором України, який набрав чинності в установленому порядку, встановлено інші правила, ніж ті, що передбачені у відповідному акті законодавства України, то застосовуються правила міжнародного договору.

Як передбачено частиною другою статті 4 Закону № 1058-1V, якщо міжнародним договором України, згода на обов`язковість якого надана Верховною Радою України, встановлено інші норми, ніж ті. що передбачені законодавством України про пенсійне забезпечення, то застосовуються норми міжнародного договору.

За визначенням, наведеним у статті 1 Закону №1058-1У, пенсія - щомісячна пенсійна виплата в солідарній системі загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, яку отримує застрахована особа в разі досягнення нею передбаченого цим Законом пенсійного віку чи визнання її особою з інвалідністю, або отримують члени її сім`ї у випадках, визначених цим Законом.

Частиною 1 статті 9 Закону №1058-1V визначено, що відповідно до цього Закону в солідарній системі призначаються такі пенсійні виплати: 1) пенсія за віком; 2) пенсія по інвалідності; 3) пенсія у зв`язку з втратою годувальника.

Відповідно до статті 10 Закону №1058-1V особі, яка має одночасно право на різні види пенсії (за віком, по інвалідності, у зв`язку з втратою годувальника), призначається один із цих видів пенсії за її вибором. Особі, яка має право на довічну пенсію, призначається один з видів довічної пенсії за її вибором.

Умови призначення пенсії за віком наведені у статті 26 розділу III ("Пенсії за віком у солідарній системі") Закону №1058-1V.

Відповідно до частини ч. 2 ст. 26 Закону № 1058-ІУ у разі відсутності, починаючи з 1 січня 2018 року, страхового стажу, передбаченого частиною першою цієї статті, право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 63 роки мають особи за наявності страхового стажу з 1 січня 2026 року по 31 грудня 2026 року - від 23 до 33 років.

Частиною І статті 27 Закону № 1058-ІУ передбачено, що розмір пенсії за віком визначається за формулою: П = Зп х Кс, де: П - розмір пенсії, у гривнях; Зп - заробітна плата (дохід) застрахованої особи, визначена відповідно до статті 40 цього Закону, з якої обчислюється пенсія, у гривнях; Кс - коефіцієнт страхового стажу застрахованої особи, визначений відповідно до статті 25 цього Закону.

Згідно з частиною 2 статті 27 Закону № 1058-ІУ за бажанням застрахованої особи частина розміру пенсії за віком за період страхового стажу, набутого до дня набрання чинності цим Законом, може бути визначена відповідно до раніше діючого законодавства, а частина розміру пенсії за період страхового стажу, набутого після набрання чинності цим Законом, - відповідно до цього Закону. При цьому частина розміру пенсії за віком, обчислена за раніше діючим законодавством, не може перевищувати максимальних розмірів пенсій, визначених законом для відповідних категорій пенсіонерів, та не може бути нижчою, ніж розмір трудової пенсії за віком з урахуванням цільової грошової допомоги на прожиття, що діяли на день набрання чинності цим Законом. Розмір пенсії за віком, обчислений за раніше діючим законодавством, підвищується з дня набрання чинності цим Законом до дня її призначення в порядку, передбаченому частинами першою та другою статті 42 цього Закону.

Порядок визначення заробітної плати (доходу) для обчислення пенсії передбачений статтею 40 Закону 1058-1V.

Частиною і статті 24 Закону №105 8-IV передбачено, що страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.

Відповідно до частини 3 статті 24 Закону №1058-ІV страховий стаж враховується в одинарному розмірі, крім випадків, передбачених цим Законом.

Згідно ч. 4 ст. 24 Закону № 1058-ІV періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом.

Відповідно до статті 25 Закону №1058-ІУ коефіцієнт страхового стажу, що застосовується для обчислення розміру пенсії, визначається із заокругленням до п`яти знаків після коми за формулою: КС= СмхВс/100%х12, де: Кс - коефіцієнт страхового стажу; См - сума місяців страхового стажу; Вс - визначена відповідно до цього Закону величина оцінки одного року страхового стажу (у відсотках). За період участі в системі загальнообов`язкового державного пенсійного страхування величина оцінки одного року страхового стажу дорівнює 1 %.

Коефіцієнт страхового стажу з урахуванням періодів до набрання чинності цим Законом не може перевищувати 0,75, а з урахуванням страхового стажу, передбаченого абзацом десятим частини третьої статті 24 цього Закону, - 0,85.

Відповідно до ч.І ст.44 Закону № 1058-1V призначення (перерахунок) пенсії здійснюється за зверненням особи або автоматично (без звернення особи) у випадках, передбачених цим Законом.

Звернення за призначенням (перерахунком) пенсії здійснюється шляхом подання заяви та інших документів, необхідних для призначення (перерахунку) пенсії, до територіального органу Пенсійного фонду або до уповноваженого ним органу чи уповноваженої особи застрахованою особою особисто або через законного представника недієздатної особи, особи, дієздатність якої обмежена, малолітньої або неповнолітньої особи.

Порядок подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсії визначається правлінням Пенсійного фонду за погодженням з центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері соціального захисту населення.

Частиною 3 статті 44 Закону №1058-ІУ встановлено, що органи Пенсійного фонду мають право вимагати відповідні документи від підприємств, організацій і окремих осіб, видані ними для оформлення пенсії, а також в необхідних випадках перевіряти обгрунтованість їх видачі та достовірність поданих відомостей про осіб, які підлягають загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню, умови їх праці та інших відомостей, передбачених законодавством для визначення права на пенсію. На такі перевірки не поширюється дія положень законодавства про здійснення державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності.

Відповідно до ч.1 ст.45 Закону №1058-ІV пенсія призначається з дня звернення за пенсією, крім таких випадків: 1) пенсія за віком призначається з дня, що настає за днем досягнення пенсійного віку, якщо звернення за пенсією відбулося не пізніше трьох місяців з дня досягнення особою пенсійного віку.

Пенсія за віком, що призначається автоматично (без звернення особи), - з дня, що настає за днем досягнення пенсійного віку, крім випадків відсутності в системі персоніфікованого обліку відомостей про страховий стаж застрахованої особи, необхідний для призначення пенсії за віком при досягненні пенсійного віку, передбаченого частиною першою статті 26 цього Закону. У разі якщо документи про страховий стаж не подані протягом трьох місяців з дня досягнення застрахованою особою пенсійного віку, передбаченого частиною першою статті 26 цього Закону, вважається, що застрахована особа виявила бажання одержувати пенсію з більш пізнього віку.

Згідно з частиною 5 статті 45 Закону №1058-ІУ документи про призначення (перерахунок) пенсії розглядає територіальний орган Пенсійного фонду та не пізніше 10 днів з дня їх надходження приймає рішення про призначення (перерахунок) або про відмову в призначенні (перерахунку) пенсії.

Цей строк може бути продовжено за рішенням керівника територіального органу Пенсійного фонду України на строк проведення додаткової перевірки достовірності відомостей про осіб, які підлягають загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню, умов їх праці та інших відомостей, передбачених законодавством, для визначення права на пенсію, але не більше ніж на 15 днів.

Порядок прийняття та оформлення документів для призначення пенсії за віком врегульовано "Порядком подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування",затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005 року №22-1 (далі -Порядок №22-1).

Відповідно до пункту 2.1 Порядку №22-1 до заяви про призначення пенсії за віком додаються такі документи, зокрема документи про стаж, що визначені Порядком підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 року N 637 (далі - Порядок підтвердження наявного трудового стажу). За періоди роботи після впровадження персоніфікованого обліку у системі загальнообов`язкового державного пенсійного страхування (далі - персоніфікований облік) орган, що призначає пенсію, додає індивідуальні відомості про застраховану особу з реєстру застрахованих осіб за формою згідно з додатком 4 до Положення про реєстр застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування, затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 18 червня 2014 року N 10-1, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 08 липня 2014 року за N 785/25562 (у редакції постанови правління Пенсійного фонду України від 27 березня 2018 року N 8-1) (далі - Положення), а у разі необхідності - за формою згідно з додатком 3 до Положення (далі - індивідуальні відомості про застраховану особу).

За період роботи до 01 січня 1991 року на Крайній Півночі чи в місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі колишнього СРСР, а також на острові Шпіцберген надаються договори або інші документи, що підтверджують право працівника на пільги, передбачені для осіб, які працювали в районах Крайньої Півночі чи місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі.

Особи, яким пенсія відповідно до міжнародних договорів (угод) у галузі пенсійного забезпечення призначається з урахуванням заробітної плати, отриманої за періоди роботи на територіях держав-учасниць міжнародних договорів (угод), надають довідки про заробітну плату для призначення пенсії (з розбивкою по місяцях), видані підприємствами, установами чи організаціями (їх правонаступниками), де працювала особа, або архівними установами.

Відповідно до пункту 2.10 Порядку №22-1 довідка про заробітну плату (дохід) особи видається на підставі особових рахунків, платіжних відомостей та інших документів про нараховану та сплачену заробітну плату підприємством, установою чи організацією, де працював померлий годувальник або особа, яка звертається за пенсією. Якщо такі підприємства, установи, організації ліквідовані або припинили своє існування з інших причин, то довідки про заробітну плату видаються правонаступником цих підприємств, установ чи організацій або архівними установами.

У випадках, коли архівні установи не мають можливості видати довідку за встановленою формою з розшифровкою виплачених сум за видами заробітку, вони можуть видавати довідки, що відповідають даним, наявним в архівних фондах, без додержання цієї форми.

Установлення заробітку для обчислення пенсії на підставі показань свідків не допускається. Виписка зі штатного розпису про посадовий оклад, профспілкові квитки, квитки партій та рухів.громадських об`єднань не є документами, що засвідчують фактичний заробіток для обчислення розміру пенсії.

Пунктом 4.2 Порядку №22-1 передбачено перелік дій. які здійснює працівник структурного підрозділу при прийманні документів та обслуговуванні осіб

Після реєстрації заяви та сканування копій документів засобами програмного забезпечення за принципом екстериторіальності визначається структурний підрозділ органу, що призначає пенсію, який формує атрибути сканованих документів (із зазначенням часу їх створення), електронну пенсійну справу.

Згідно п.4.3 Порядку №22-1 створення та обробка документів здійснюється із накладенням кваліфікованого електронного підпису працівників, відповідальних за здійснення операцій. Рішення за результатами розгляду заяви підписується керівником органу, що призначає пенсію (іншою посадовою особою, визначеною відповідно до наказу керівника органу, що призначає пенсію, щодо розподілу обов язків), та зберігається в електронній пенсійній справі особи. Рішення за результатами розгляду заяви та поданих документів органом, що призначає пенсію, приймається не пізніше 10 днів після надходження заяви.

Право особи на одержання пенсії установлюється на підставі всебічного, повного і об`єктивного розгляду всіх поданих документів органом, що призначає пенсію. Орган, що призначає пенсію, не пізніше 10 днів після винесення рішення видає або направляє особі повідомлення про призначення, відмову в призначенні, перерахунку, переведенні з одного виду пенсії на інший із зазначенням причин відмови та порядку його оскарження. Якщо пенсію за віком призначено автоматично (без звернення особи), у повідомленні про призначення особі пенсії додатково зазначається інформація про порядок її виплати, (п.4.7 Порядку №22-1 ).

Пунктом 2.9 Порядку №22-1 передбачено, що документи мають бути чинними (дійсними) на дату їх подання.

Документи, видані компетентними органами іноземних держав щодо громадян України, іноземців і осіб без громадянства, визнаються дійсними в Україні за наявності легалізації, якщо інше не передбачено міжнародними договорами України, згода на обов язковість яких надана Верховною Радою України.

Документи, складені іноземною мовою, подаються разом з їх перекладами українською мовою, засвідченими в установленому порядку, якщо інше не передбачено міжнародними договорами України, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

Суд бере до уваги, що Україна та Російська Федерація були учасниками Угоди про гарантії прав громадян держав - учасниць Співдружності Незалежних Держав в галузі пенсійного забезпечення від 13.03.1992 року.

Статтями 6, 8, 11 цієї Угоди передбачено, що призначення пенсій громадянам держав -учасниць Угоди проводиться за місцем проживання. Для встановлення права на пенсію, в тому числі пенсію на пільгових умовах і за вислугу років, громадянам держав - учасниць Угоди враховується трудовий стаж, набутий на території будь-якої з цих держав, а також на території колишнього СРСР за час до набуття чинності цією Угодою. Обчислення пенсій проводиться з заробітку (доходу) за періоди роботи, які зараховуються до трудового стажу. У разі, якщо в державах - учасницях Угоди запроваджена національна валюта, розмір заробітку (доходу) визначається виходячи з офіційно встановленого курсу на момент призначення пенсії. Органи, що здійснюють пенсійне забезпечення в державах - учасницях Угоди, співпрацюють між собою у порядку, який визначається угодою між їхнім центральними органами. Необхідні для пенсійного забезпечення документи, видані у належному порядку на території держав - учасниць Співдружності Незалежних Держав і держав, що входили до складу СРСР або до 1 грудня 1991 року, приймаються на території держав - учасниць Співдружності без легалізації.

Згідно п.5 Розділу XV Прикінцеві положення Закону №1058-ІV період роботи до 1 січня 1991 року в районах Крайньої Півночі та місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі колишнього Союзу PCP, а також на острові Шпіцберген зараховується до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло до 1 січня 1991 року.

Пільгове обчислення страхового стажу застосовується для осіб, які працювали в районах Крайньої Півночі та місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі, та на яких поширювалися пільги, передбачені для працюючих в районах Крайньої Півночі та місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі, відповідно до Указу Президії Верховної Ради Союзу PCP від 10 лютого 1960 року "Про впорядку вання пільг для осіб, які працюють в районах Крайньої Півночі і в місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі", постанови Ради Міністрів Союзу PCP від 10 лютого 1960 року №148 "Про порядок застосування Указу Президії Верховної Ради Союзу PCP від 10 лютого 1960 року "Про впорядкування пільг для осіб, які працюють в районах Крайньої Півночі і в місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі", Указу Президії Верховної Ради Союзу PCP від 26 вересня 1967 року "Про розширення пільг для осіб, які працюють в районах Крайньої Півночі і в місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі".

Пільгове обчислення страхового стажу провадиться на підставі трудової книжки, або письмового трудового договору, або довідки, в яких зазначено період роботи в районах Крайньої Півночі та місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі, та користування пільгами, передбаченими вищезазначеними нормативно-правовими актами.

Статтею 5 Указу Президії Верховної Ради Союзу PCP від 10 лютого 1960 року "Про впорядкування пільг для осіб, які працюють в районах Крайньої Півночі і в місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі" працівникам, які переводяться, направляються або запрошуються на роботу в райони Крайньої Півночі та в місцевості, прирівняні до районів Крайньої Півночі, з інших місцевостей країни, за умови укладання ними трудових договорів про роботу в цих районах строком на три роки, а на островах Північного Льодовитого океану - два роки, надавати додатково такі пільги: д) зараховувати один рік роботи в районах Крайньої Півночі та в місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі, за один рік та шість місяців роботи при обчисленні стажу, що дає право на отримання пенсії за старістю та інвалідністю. Пільги, передбачені цією статтею, надаються також особам, які прибули в райони Крайньої Півночі та в місцевості, прирівняні до районів Крайньої Півночі, за власною ініціативою та уклали терміновий трудовий договір про роботу в цих районах. У цих випадках вартість проїзду, одноразова допомога та добові, передбачені пунктом "а" цієї статті, працівнику не виплачуються, а у разі приїзду до місця роботи членів сім`ї працівника виплата вартості проїзду, провезення багажу та одноразової допомоги на членів сім`ї провадиться за нормами, передбаченими пунктом "а" цієї статті.

В пункті 7 Інструкції про порядок надання пільг особам, що працюють в районах Крайньої Півночі та в місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі, затвердженої Постановою Державного Комітету1 Ради Міністрів СРСР з питань праці і заробітної плати та Президії ВЦРПС від 16 грудня 1967 року № 530/П-28. зазначено, що трудові договори на визначений термін, тобто письмові договори, укладаються тільки тими підприємствами і організаціями, які розміщені в районах Крайньої Півночі і в місцевостях, прирівняних до таких районів.

Відповідно до пунктів 1, 2 Розділу 1 Інструкції № 530/П-28. пільги, встановлені Указами Президії Верховної Ради СРСР від 10 лютого 1960 «Про впорядкування пільг для осіб, що працюють в районах Крайньої Півночі і в місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі» і від 26 вересня 1967 року «Про розширення пільг для осіб, що працюють з районах Крайньої Півночі і в місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі», надаються всім робочим і службовцям (в тому числі місцевим жителям і іншим особам, прийнятим на роботу на місці) державних, кооперативних і громадських підприємств, установ, організацій, що знаходяться в районах Крайньої Півночі і в місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі».

Пільги, передбачені статтями 1, 2, 3, 4 Указу Президії Верховної Ради СРСР від 10 лютого 1960 року, з урахуванням змін та доповнень, внесених Указом від 26 вересня 1967 року, надаються незалежно від наявності письмового строкового трудового договору.

Згідно з пунктом 3 постанови Ради Міністрів Союзу PCP від 10 лютого 1960 року № 148 «Про порядок застосування Указу Президії Верховної Ради Союзу PCP від 10 лютого 1960 року «Про впорядкування пільг для осіб, які працюють в районах Крайньої Півночі і в місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі» працівникам, які користуються в даний час пільгами, кожний рік роботи в районах Крайньої Півночі і в місцевостях, які прирівнюються до районів Крайньої Півночі, до 1 березня 1960 року зараховувати за два роки роботи при розрахунку стажу для отримання пенсії за віком, по інвалідності і за вислугу років, а після І березня 1960 року - за один рік і шість місяців роботи при обрахуванні стажу для отримання пенсії за віком і по інвалідності.

Статтею 62 Закону України «Про пенсійне забезпечення» передбачено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Таке ж положення передбачено й пунктом 1 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 року №637.

Перелік районів Крайньої Півночі і місцевостей, прирівняних до районів Крайньої Півночі, на яких розповсюджується дія Указів Президії Верховної Ради Союзу PCP від 10 лютого 1960 року і від 26 вересня 1967 року «Про впорядкування пільг для осіб, які працюють в районах Крайньої Півночі і в місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі», визначений постановою Ради Міністрів СРСР №1029 від 10 листопада 1967 року.

Спору, що місцевість, де працювала позивач, відносилась до районів Крайньої Півночі, між сторонами не існує.

Отже, для обчислення пільгового стажу при роботі в районах Крайньої Півночі та місцевостях, прирівняних до неї, повинні бути надані або трудова книжка або письмовий трудовий договір або довідка, в якій зазначено період роботи в районах Крайньої Півночі та місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі. Тобто достатньо одного із перерахованих документів, а не їх сукупність.

Аналогічний правовий висновок міститься у постановах Верховного Суду від 03 липня 2018 року у справі №302/662/17-а. від 18 грудня 2018 року у справі №263/13671/16-а. від 10 січня 2019 у справі №352/1612/15а (2а/352/70/15), від 10 вересня 2019 року у справі №348/2208/16-а. від 18 червня 2020 року у справі №537/1415/17.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 працювала з 13.05.1983 по 31.07.1984 на посаді медичної сестри в яслах-садку «Незабудка» Житлово-комунальної контори Житлово-побутового управління виробничого об`єднання «Юганськнефтегаз» (яке нині ліквідовано) м. Нефтеюганськ Ханти-Мансийського автономного округа Тюменської області (північніше 60 градусів північної широти), з 01.10.1984 по 18.01.1993 на посадах медичної сестри та вихователя в дитячому садку «Рябинка» Мамонтовської житлово-комунальної контори виробничого об`єднання «Юганськнефтегаз» м.Пить-Ях Ханти-Мансийського автономного округа Тюменської області (реорганізовано в ВАТ «Юганськнафтогаз» Нафтової компанії «ЮКОС», Мамонтовське управління ЖКК перейменовано в Мамонтовське управління соціального і комунального обслуговування ВАТ «Юганськнафтогаз» НК «ЮКОС», яке в свою чергу реорганізовано в ТОВ «Мамонтовське управління соціального і комунального обслуговування» ВАТ «Юганськнафтогаз» НК «ЮКОС», яке нині визнано банкрутом), що знаходяться (північніше 60 градусів північної широти) в районі Крайньої Півночі.

Стаж роботи позивача на вказаних підприємствах підтверджується відповідними записами у її трудовій книжці з посиланням на дату та номер наказів про прийняття, переведення, звільнення та довідками.

Як зазначено відповідачем Головним управлінням Пенсійного фонду України в Сумській області у рішенні від 27.07.2026 про відмову у призначенні пенсії позивачці зараховано до страхового стажу періоди її роботи з 13.05.1983 по 31.07.1984, з 01.10.1984 по 31.12.1991 в календарному обчисленні.

Враховуючи наведені вище норми, суд вважає, що відповідачем протиправно зараховано до страхового стажу позивачки періоди її роботи з 13.05.1983 по 31.07.1984, з 01.10.1984 по 01.01.1991 в календарному обчисленні, та такий період повинен обраховуватися в пільговому розрахунку як один рік шість місяців за один повний рік роботи і має становити 10 років 11 місяців 18 днів (де 7 років 5 місяців 18 днів - перод роботи в районах Крайної Півночі, а 3 роки 6 місяців - пільгове обчислення повних 7 років роботи). Період роботи позивачки з 01.01.1991 по 31.12.1991, то такий період відповідачем правомірно зараховано до страхового стажу в календарному обчисленні і становить 1 рік. Таким чином, страховий стаж з урахуванням пільгового обчислення у вищевказані періоди має становити 11 років 11 місяців і 8 днів.

?Згідно з п.5-1 розділу XV «Прикінцеві положення» Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» № 1058-IV, період роботи до 1 січня 1991 року в районах Крайньої Півночі та місцевостях, прирівняних до них, зараховується до страхового стажу в порядку та на умовах, передбачених законодавством, що діяло до 1 січня 1991 року.

Відповідно до Указу Президії Верховної Ради СРСР від 10.02.1960 «Про пільги для осіб, які працюють в районах Крайньої Півночі і у місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі», один рік роботи в таких районах зараховувався як один рік і шість місяців стажу.

Наданими позивачем документами (трудова книжка НОМЕР_1 , архівні довідки) повністю підтверджено факт роботи в районах Крайньої Півночі у спірні періоди (з 13.05.1983 по 31.07.1984 та з 01.10.1984 по 01.01.1991).

Таким чином, відмова ПФУ зарахувати ці періоди у пільговому розмірі є протиправною.

Відносно зарахування періоду роботи з 01.01.1992 по 18.01.1993 року суд зазначає, що трудова діяльність позивача за вказаний період розпочата та здійснювалася до денонсації міжнародних угод. Відповідно до правової позиції Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 18 листопада 2024 року у справі № 340/4436/23 (провадження № К/990/10390/24), зупинення чи припинення дії Угоди про гарантії прав громадян держав-учасниць СНД не позбавляє громадян права на врахування трудового стажу, набутого до відповідних змін у законодавстві, за наявності належним чином оформлених записів у трудовій книжці.Отже, період роботи з 01.01.1992 по 18.01.1993 підлягає зарахуванню до страхового стажу в календарному обчисленні.

Що стосується зарахування стажу позивачки за період роботи 01.01.1992 по 18.01.1993, який зарахований відповідачем до страхового стажу періодом догляду за дітьми до трирічного віку, то такий повинен бути зарахований у повному обсязі в календарному обчисленні.

Як передбачено частиною другою статті 4 Закону № 1058-1V. якщо міжнародним договором України, згода на обов`язковість якого надана Верховною Радою України, встановлено інші норми, ніж ті, що передбачені законодавством України про пенсійне забезпечення, то застосовуються норми міжнародного договору.

Одним із міжнародних договорів з питань пенсійного забезпечення, який підписала У країна, стала багатостороння Угода про гарантії прав громадян держав-учасниць Співдружності Незалежних держав в галузі пенсійного забезпечення від 13.03.1992, зобов`язання за якою взяли на себе дев`ять держав - учасниць СНД, в тому числі Україна та РФ (далі - Угода).

Ця Угода поширюється на всі види пенсійного забезпечення громадян, які встановлені або будуть встановлені законодавством держав - учасниць Угоди (стаття 5 Угоди).

Статтею 6 Угоди встановлено, що призначення пенсій громадянам держав - учасниць Угоди проводиться за місцем проживання. Для встановлення права на пенсію, в тому числі пенсію на пільгових умовах і за вислугу років, громадянам держав - учасниць Угоди враховується трудовий стаж, набутий на території будь-якої з цих держав, а також на території колишнього СРСР за час до набуття чинності цією Угодою. Обчислення пенсій проводиться з заробітку (доходу) за періоди роботи, які зараховуються до трудового стажу.

Згідно зі статтею 11 Угоди необхідні для пенсійного забезпечення документи, видані у належному порядку на території держав - учасниць Співдружності Незалежних Держав і держав, що входили до складу СРСР або до 1 грудня 1991 року, приймаються на території держав -учасниць Співдружності без легалізації.

Відповідно до статті 13 Угоди кожний учасник цієї Угоди може вийти з неї. направивши відповідне письмове повідомлення депозитарію. Дія Угоди стосовно цього учасника припиняється після закінчення шести місяців з дня отримання депозитарієм такого повідомлення.

Пенсійні права громадян держав-учасниць Співдружності, що виникли відповідно до положень цієї Угоди, не втрачають своєї сили і в разі виходу із Угоди держави-учасниці, на території якої вони проживають.

Постановою від 29.11.2022 № 1328 Кабінет Міністрів України постановив вийти з Угоди про гарантії прав громадян держав - учасниць Співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення, вчиненої 13.03.1992 у м. Москві. Міністерству закордонних справ в установленому порядку повідомити депозитарію про вихід з Угоди, зазначеної в пункті 1 цієї постанови.

Листом Міністерства закордонних справ України від 29.12.2022 року № 72/14-612-108210 повідомлено Міністерство юстиції України, що відповідно до пункту 11 Порядку ведення Єдиного державного реєстру нормативно-правових актів та користування ним, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 376 (зі змінами), після письмового повідомлення Виконавчого комітету Співдружності Незалежних Держав про рішення української сторони вийти з Угоди про гарантії прав громадян держав-учасниць Співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення, яка вчинена 13.03.1992 року в м. Москва, зазначений міжнародний договір України припинить свою дію для України 19.06.2023.

Міністерство юстиції України своїм повідомленням від 10.01.2023, яке було опубліковане у Офіційному віснику України 10.01.2023, підтвердило припинення Угоди про гарантії прав громадян держав-учасниць Співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення від 13.03.1992 для України 19.06.2023.

При цьому варто зауважити, що з урахуванням статті 13 Угоди не зважаючи на вихід України з цього міжнародного договору, пенсійні права громадян держав-учасниць Співдружності, що виникли відповідно до положень Угоди, не втрачають своєї сили і в разі виходу із Угоди держави-учасниці. на території якої вони проживають.

У Рішенні від 09.02.1999 Конституційний Суд України зазначив, що за загальновизнаним принципом права, закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі. Цей принцип закріплений у частині першій статті 58 Конституції України, за якою дію нормативно-правового акта в часі треба розуміти так, що вона починається з моменту набрання цим актом чинності і припиняється з втратою ним чинності, тобто до події, факту застосовується той закон або інший нормативно-правовий акт. під час дії якого вони настали або мали місце.

Посилання відповідача на те, що на час звернення позивачки за призначенням пенсії, на території України не діє Угода про гарантії прав громадян держав - учасниць Співдружності Незалежних Держав в галузі пенсійного забезпечення, та на пункт 5-1 розділу XV Закону № 1058-1V є протиправними, оскільки на даний час діє пункт 5 розділу XV Прикінцевих положень Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», яким й передбачено, що період роботи до 1 січня 1991 року в районах Крайньої Півночі та місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі колишнього Союзу PCP. а також на острові Шпіцберген, зараховується до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло до 1 січня 1991 року.

Таким чином, період роботи позивачки з 01.01.1992 по 18.01.1993 протиправно не зараховано, навіть і в календарному обчисленні.

Аналогічна позиції викладена у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 18 листопада 2024 року у справі №340/4436/23 адміністративне провадження № К/990/10390/24.

Таким чином, згідно наданих відповідачу копій трудової книжки НОМЕР_1 від 28.01.1982 року, диплому, свідоцтв про народження дітей, архівних довідок на підтвердження періодів роботи на Крайній Півночі, страховий стаж позивачки ОСОБА_1 мав би становити 24 роки 9 місяців 20 днів, а саме:01.09.1978 по 03.07.1981 період навчання в Первомайському медичному училищі (2р 10 міс 2 дн.);29.07.1981 по 31.01.1982 - декретна відпустка (5міс. 2 дн.);01.02.1982 по 01.09.1982 - завідувач КРД с. Лащівка (7 міс.);02.09.1982 по 12.05.1983 -декретна відпустка (8 міс. 10 дн.);13.05.1983 по 31.07.1984, 01.10.1984 по 01.01.1991 - пільгове обчислення 7 р 5 м. 18 дн. в районах Крайньої Півночі (10 р. 11 м. 18 дн.);01.01.1991 по 18.01.1993 - календарне обчислення періодів роботи в районах Крайньої Півночі (2 р. 0 міс. 18 дн.);01.02.2019 по 02.07.2026 - підприємницька діяльність (7 р. 5 міс.).

За таких обставин, Головним управління Пенсійного фонду України в Сумській області області протиправно незараховано до страхового стажу позивачки періоду роботи на посадах медичної сестри та вихователя в дитячому садку «Рябипка» Мамонтовської житлово-комунальної контори виробничого об`єднання «Юганськнєфтегаз» м. Пить-Ях Ханти-Мансийського автономного округа Тюменської області з 01.01.1992 по 18.01.1993, а також протиправно зараховано до страхового стажу позивачки періоди її роботи з 13.05.1983 по 31.07.1984, з 01.10.1984 по 01.01.1991 в календарному обчисленні, а не в пільговому розрахунку як один рік шість місяців за один повний рік роботи.

На підставі вищевикладеного, суд приходить до висновку, що озивачка має право на призначення пенсії за віком відповідно до заяви від 20.07.2026 року із зарахуванням до страхового стажу для призначення пенсії періодів її роботи з 01.01.1992 по 18.01.1993 в календарному обчисленні, та в пільговому розрахунку як один рік шість місяців за один повний рік роботи періодів роботи позивачки з 13.05.1983 по 31.07.1984 та з 01.10.1984 по 01.01.1991, а відтак рішення Головного управління Пенсійного фонду України Сумській області від 27.07.2026 року № 142850005861 про відмову їй в призначенні пенсії за віком є протиправним і підлягає скасуванню.

?Згідно з правовою позицією Верховного Суду, викладеною у постанові від 08.02.2024 у справі № 500/1216/23, у разі оскарження рішення про відмову у призначенні пенсії, прийнятого за принципом екстериторіальності, належним відповідачем у частині скасування рішення та зобов`язання повторно розглянути заяву (чи вчинити відповідні дії) є орган Пенсійного фонду України, який ухвалив оскаржуване рішення (у даній справі ГУ ПФУ в Сумській області).

Водночас, вимога про зобов`язання безпосередньо ГУ ПФУ в Миколаївській області вчинити такі дії підлягає частковому коригуванню шляхом покладення обов`язку щодо зарахування стажу та повторного розгляду саме на орган, що ухвалював оскаржуване рішення (ГУ ПФУ в Сумській області), або на орган ПФУ за місцем перебування позивача на обліку при підключенні до виплати.

?З урахуванням викладеного, позовні вимоги ОСОБА_1 підлягають задоволенню. Рішення ГУ ПФУ в Сумській області є протиправним та підлягає скасуванню, а позивач має право на зарахування спірних періодів до страхового стажу та повторний розгляд її заяви про призначення пенсії.

?Відповідно до ст. 139 КАС України, сплачений позивачем судовий збір підлягає стягненню за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Сумській області так як саме ним було прийнято оскаржуване рішення

Керуючись ст. 2, 19, 139, 241, 244, 242 - 246, 263 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

1. Позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 РНОКПП НОМЕР_2 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Сумській області (вул. Степана Бандери, 43,м. Суми,40009 код ЄДРПОУ 21108013, Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області, вул. Морехідна, 1,м. Миколаїв,54008, код ЄДРПОУ 13844159 ) ( ) задовольнити.

2. ?Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Сумській області від 27.07.2026 року № 142850005861 про відмову в призначенні пенсії за віком ОСОБА_1 .

?3.Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Сумській області зарахувати до страхового стажу ОСОБА_1 :?періоди роботи з 13.05.1983 по 31.07.1984 та з 01.10.1984 по 01.01.1991 у пільговому обчисленні (із розрахунку один рік і шість місяців страхового стажу за один повний рік роботи в районах Крайньої Півночі); ?період роботи з 01.01.1992 по 18.01.1993 у календарному обчисленні та повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 20.07.2026 року про призначення пенсії за віком з урахуванням висновків суду.

4. Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Сумській області (вул. Степана Бандери, 43, м. Суми,40009 код ЄДРПОУ 21108013) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 РНОКПП НОМЕР_2 ) судові витрати в розмірі 2662,40 грн.

5.Апеляційна скарга може бути подана до П`ятого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Суддя А.В. Величко