Ухвала суду № 140254556, 17.09.2026, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

17 вересня 2026 рокуСправа №160/14921/26

Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Голобутовського Р.З., розглянувши в порядку письмового провадження клопотання Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області про розгляд справи в судовому засіданні у справі №160/14921/26 за позовною заявою ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області, Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

02.06.2026 до Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області (вул. Гната Чекірди, буд. 10, м. Хмельницький, 29005, код ЄДРПОУ 21318350), Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (вул. Набережна Перемоги, буд. 26, м. Дніпро, 49094, код ЄДРПОУ 21910427), у якій просить:

- визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду в Хмельницькій області та Головного управління Пенсійного фонду в Дніпропетровській області, щодо відмови ОСОБА_1 , у призначенні та виплаті пенсії за віком, на підстави ст. 26 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», яка оформлена Рішенням про відмову у призначенні пенсії №047250020482 від 14.02.2024, та Листом від 24.03.2026 №33287-22191/К-01/8-0400/26;

- зобов`язати Головного управління Пенсійного фонду в Хмельницькій області та Головного управління Пенсійного фонду в Дніпропетровській області зарахувати ОСОБА_1 для призначення пенсії в якості стажу, що дає право на пенсію за віком на підстави ст. 26 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» періоди її роботи з 01.01.1992 по 07.10.1992;

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду в Хмельницькій області та Головне управління Пенсійного фонду в Дніпропетровській області зарахувати ОСОБА_1 до її страхового стажу період роботи з 26.03.1990 по 07.10.1992 в районах Крайньої Півночі на пільгових умовах, а саме, зарахувати один рік роботи в період з 26.03.1990 по 07.10.1992 вночі за один рік та шість місяців;

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду в Хмельницькій області та Головне управління Пенсійного фонду в Дніпропетровській області призначити і виплачувати ОСОБА_1 пенсію за віком на підстави ст. 26 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» з 26.01.2024 та виплатити заборгованість, що утворилася з 26.01.2024.

Позовна заява обґрунтована незгодою із відмовою ОСОБА_1 , у призначенні та виплаті пенсії за віком, на підстави ст. 26 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», яка оформлена Рішенням про відмову у призначенні пенсії №047250020482 від 14.02.2024, та Листом від 24.03.2026 №33287-22191/К-01/8-0400/26.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 08.06.2026 відкрито провадження у адміністративній справі; справу призначено до розгляду за правилами спрощеного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.

29.06.2026 представником Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області подано до суду відзив на позовну заяву, в якому, зокрема, просить провести розгляд справи в судовому засіданні з викликом (повідомленням) сторін в режимі відеоконференції.

В обґрунтування клопотання, заявленого у відзиві на позовну заяву, зазначено, що Головне управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області вважає, що у зв`язку з складністю справи, а також з метою з`ясування всіх обставин справи та ухвалення законного і обґрунтованого судового рішення, необхідно розглянути справу з повідомленням (викликом) сторін.

Розглянувши клопотання про розгляд справи в судовому засіданні, суд встановив наступне.

Частинами 1-3 ст. 12 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що адміністративне судочинство здійснюється за правилами, передбаченими цим Кодексом, у порядку позовного провадження (загального чи спрощеного). Спрощене позовне провадження призначене для розгляду справ незначної складності та інших справ, для яких пріоритетним є швидке вирішення справи. Загальне позовне провадження призначене для розгляду справ, які через складність або інші обставини недоцільно розглядати у спрощеному позовному провадженні.

Згідно з ч. 6 ст. 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд може відмовити в задоволенні клопотання сторони про розгляд справи в судовому засіданні з повідомленням сторін:

1) у випадках, визначених статтею 263 цього Кодексу;

2) якщо характер спірних правовідносин та предмет доказування у справі незначної складності не вимагають проведення судового засідання з повідомленням сторін для повного та всебічного встановлення обставин справи.

Відповідно до ч. 1 ст. 257 Кодексу адміністративного судочинства України за правилами спрощеного позовного провадження розглядаються справи незначної складності.

Приписами ч. 2 ст. 257 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що за правилами спрощеного позовного провадження може бути розглянута будь-яка справа, віднесена до юрисдикції адміністративного суду, за винятком справ, зазначених у частині четвертій цієї статті.

Умови, за яких суд має право розглядати справи у загальному або спрощеному позовному провадженні, визначаються цим Кодексом.

Згідно із ч. 2 ст. 257 Кодексу адміністративного судочинства України за правилами спрощеного позовного провадження може бути розглянута будь-яка справа, віднесена до юрисдикції адміністративного суду, за винятком справ, зазначених у частині четвертій цієї статті.

Отже, цим Кодексом визначено виключні категорії спорів, які не можуть бути розглянуті адміністративним судом в порядку спрощеного позовного провадження.

При цьому, законодавець чітко визначив, що за правилами спрощеного позовного провадження може розглянута будь-яка справа, віднесена до юрисдикції адміністративного суду, за винятком справ, перелічених у ч. 4 ст. 12 Кодексу адміністративного судочинства України та ч. 4 ст. 257 Кодексу адміністративного судочинства України.

Проте, предмет спору у даній справі не належить до категорій, визначених у ч. 4 ст. 12 Кодексу адміністративного судочинства України та ч. 4 ст. 257 Кодексу адміністративного судочинства України.

Згідно з ч. 3 ст. 257 Кодексу адміністративного судочинства України, при вирішенні питання про розгляд справи за правилами спрощеного або загального позовного провадження суд враховує:

1) значення справи для сторін;

2) обраний позивачем спосіб захисту;

3) категорію та складність справи;

4) обсяг та характер доказів у справі, в тому числі чи потрібно у справі призначати експертизу, викликати свідків тощо;

5) кількість сторін та інших учасників справи;

6) чи становить розгляд справи значний суспільний інтерес;

7) думку сторін щодо необхідності розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження.

При цьому, суд зазначає, що пунктом 2 ч. 1 ст. 263 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено норму відповідно до якої суд розглядає за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) справи щодо оскарження фізичними особами рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень щодо обчислення, призначення, перерахунку, здійснення, надання, одержання пенсійних виплат, соціальних виплат непрацездатним громадянам, виплат за загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням, виплат та пільг дітям війни, інших соціальних виплат, доплат, соціальних послуг, допомоги, захисту, пільг.

Суд зазначає, що принцип змагальності сторін під час розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження, учасники справи реалізують, обґрунтовуючи свої доводи чи заперечення, можуть подати до суду заяви по суті справи у спрощеному позовному провадженні.

Дослідивши матеріали справи, категорію та складність справи, обсяг та характер доказів у справі, кількість сторін та інших учасників справи та чи становить розгляд справи значний суспільний інтерес, суд вважає, що характер спірних правовідносин та предмет доказування у даній справі є незначної складності та не вимагає розгляду справи за правилами як загального позовного провадження, так і спрощеного позовного провадження з викликом сторін для повного та всебічного встановлення обставин справи.

Покликання на значимість справи не може бути сприйняте як належний аргумент для розгляду справи у порядку загального позовного провадження або спрощеного позовного провадження з викликом сторін.

Будь-який спір з огляду на дії позивача щодо його ініціювання є значимими для нього, так само як і для відповідача, оскільки судове провадження має наслідком ухвалення судового рішення, яким вирішується спір між ними.

Разом із цим, суд також звертає увагу на те, що Практика Європейського суду з прав людини (далі ЄСПЛ) з питань гарантій публічного характеру провадження у судових органах в контексті пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі Конвенція), свідчить про те, що публічний розгляд справи може бути виправданим не у кожному випадку (рішення від 08.12.1983 у справі Ахеп v. Germany, заява №8273/78, рішення від 25.04.2002 Varela Assalino contre le Portugal, заява №64336/01). Так, y випадках, коли мають бути вирішені тільки питання права, то розгляд письмових заяв, на думку ЄСПЛ, є доцільнішим, ніж усні слухання, і розгляд справи на основі письмових доказів є достатнім. Заявник (не в одній із зазначених справ) не надав переконливих доказів на користь того, що для забезпечення справедливого судового розгляду після обміну письмовими заявами необхідно було провести також усні слухання. Зрештою, у певних випадках влада має право брати до уваги міркування ефективності й економії. Зокрема, коли фактичні обставини не є предметом спору, а питання права не становлять особливої складності, та обставина, що відкритий розгляд не проводився, не є порушенням вимоги пункту 1 статті 6 Конвенції про проведення публічного розгляду справи.

Суд зазначає, що оцінити «значення справи для сторін» і «значний суспільний інтерес» має суд в рамках конкретних правовідносин, з яких виник спір. Це означає, що вказані підстави (для розгляду справи за правилами загального позовного провадження або спрощеного позовного провадження з викликом сторін) повинні мати своєрідне «конкретизоване» пояснення у вимірі певної справи; посилання на ці підстави безвідносно до конкретних фактичних підстав не достатньо для того, щоб вимагати розгляду справи за правилами загального позовного провадження або спрощеного позовного провадження з викликом сторін.

Такий правовий висновок викладено Верховним Судом в численних постановах, зокрема, від 26.05.2022 у справі №640/594/20, від 22.10.2021 у справі №200/6491/20-а, від 07.10.2021 у справі №640/23517/20, від 05.10.2021 у справі №640/23385/20, від 05.08.2021 у справі №200/5490/20-а, від 29.07.2021 у справі №340/1727/20, від 28.07.2021 у справі №160/6740/20, від 27.07.2021 у справі №340/1901/20, від 22.07.2021 у справі №460/6542/20, від 23.06.2021 у справі №520/13014/2020 тощо.

Відповідно до ч. 2 ст. 12 Кодексу адміністративного судочинства України спрощене позовне провадження призначене для розгляду справ незначної складності та інших справ, для яких пріоритетним є швидке вирішення справи.

Суд звертає увагу на те, що розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження здійснюється судом за правилами, встановленими цим Кодексом для розгляду справи за правилами загального позовного провадження або для розгляду справи в спрощеному провадженні з викликом сторін, з особливостями, визначеними у цій главі (ч. 1 ст. 262 Кодексу адміністративного судочинства України), з усіма правами, наданими сторонам Кодексом адміністративного судочинства України.

Крім того, учасники справи не обмежені у своєму праві подавати відзив, пояснення по суті спору, а також заявляти клопотання та заяви, наводити свої доводи, міркування щодо спірного питання, заперечення проти заяв, клопотань, доводів і міркувань, та користуватись усіма наданими процесуальними правами учасників справи.

Також, положення Кодексу адміністративного судочинства України гарантують права учасників справи безпосередньо знайомитись з матеріалами справи, зокрема і з аргументами іншої сторони та інших учасників та реагувати на ці аргументи відповідно до процесуального законодавства.

Отже, принцип змагальності сторін забезпечується і при розгляді судом справи за правилами спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи.

Дослідивши клопотання відповідача-1 про розгляд справи в судовому засіданні, судом не встановлено підстав щодо неможливості розгляду даної справи за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін через її складність або інші обставини.

Сторонами подані до суду письмові пояснення з викладенням правової позиції, відповідачами подано відзиви на позовну заяву з викладенням правової позиції.

Суд звертає увагу, що розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження не позбавляє відповідача права на подання суду додаткових письмових пояснень та будь-яких письмових доказів.

З огляду на викладене, суд робить висновок, що клопотання Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області про розгляд справи в судовому засіданні є необґрунтованим, а тому не підлягає задоволенню.

Керуючись ст. ст. 12, 248, 260, 262 Кодексу адміністративного судочинства України,

ПОСТАНОВИВ:

Клопотання Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області про розгляд справи в судовому засіданні у справі №160/14921/26 за позовною заявою ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області, Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії - залишити без задоволення.

Ухвала набирає законної сили у відповідності до ст. 256 Кодексу адміністративного судочинства України та оскарженню не підлягає.

Суддя Р.З. Голобутовський