Рішення № 140253432, 01.10.2026, Ковельський міськрайонний суд Волинської області

Справа № 159/2541/26

Провадження № 2/159/1957/26

КОВЕЛЬСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 жовтня 2026 року м. Ковель

Ковельський міськрайонний суд Волинської області в складі

головуючого судді - Смалюха Р.Я.,

за участю

секретаря судового засідання Клевецької О.М.,

позивача - не з`явився,

законного представника позивача - не з`явився,

представника позивача - ОСОБА_1 ,

відповідачі - не з`явились,

розглянувши у відкритому судовому засіданні за правилами загального позовного провадження позовну заяву ОСОБА_2 ( АДРЕСА_1 ), від імені якого діє представник ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 ), законний представник позивача ОСОБА_3 ( АДРЕСА_1 ) до ОСОБА_4 ( АДРЕСА_1 ), Люблинецької селищної ради Ковельського району Волинської області (45034, Волинська область, Ковельський район, селище Люблинець, вул. Незалежності, 51) про визнання права на нерухоме майно в порядку спадкування,

ВСТАНОВИВ:

У квітні 2026 року ОСОБА_2 (далі позивач або ОСОБА_2 ), від імені якої діє законний представник позивача ОСОБА_3 (далі законний представник позивача), звернулась в суд з позовом до ОСОБА_4 (далі відповідач 1 або ОСОБА_4 ), Люблинецької селищної ради Ковельського району Волинської області (далі відповідач 2) в якому просить визначити за ОСОБА_2 право власності на житловий будинок в АДРЕСА_3 , в порядку спадкування за законом, після смерті ОСОБА_5 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Позовні вимоги мотивовані тим, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер батько ОСОБА_2 - ОСОБА_5 (далі ОСОБА_5 ), після смерті якого спадщину прийняла позивач. Від імені ОСОБА_5 заповіти не посвідчувались. Після смерті ОСОБА_5 відкрилась спадщина на усе його майно, у тому числі на житловий будинок з господарськими будівлями та спорудами АДРЕСА_3 .

Позивач прийняла спадщину у встановленому законом порядку, однак нотаріус 21.04.2026 відмовила позивачу у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом на вказаний вище будинок, у зв`язку з відсутністю правовстановлюючих документів на нього.

На підставі наведеного позивач просить суд визнати за ОСОБА_2 право власності на зазначений вище житловий будинок з господарськими будівлями та спорудами АДРЕСА_3 в порядку спадкування за законом після смерті батька ОСОБА_5 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Як на підставу своїх вимог посилається на положення статей 1217, 1218, 1258, 1261, 1269, 1296 Цивільного кодексу України (далі ЦК України).

Ухвалою від 30.04.2026 суд відкрив провадження у справі за правилами загального позовного провадження, витребував у нотаріуса матеріали спадкової справи, розгляд справи вирішив здійснювати у змішаній формі, підготовче засідання у справі призначив на 01.06.2026.

Ухвалою суду від 04.06.2026 суд залучив до участі у справі як співвідповідача ОСОБА_4 , продовжив строк підготовчого провадження, відклав підготовче засідання на 31.07.2026.

У сулддовому засіданні 20.08.2026 позивач підтримав позовні вимоги, а відповідач ОСОБА_4 визнав позов в повному обсязі, ухвалою від 20.08.2026 суд закрив підготовче провадження та призначив справу до судового розгляду на 21.09.2026.

У судове засідання 21.09.2026 прибула представник позивача, позовні вимоги підтримала, просила позов задовольнити повністю. Інші учасники справи не з`явились, хоча були належно повідомлені про час, дату і місце проведення судового засіданні.

Верховний Суд у своїх постановах від 13 листопада 2020 року у справі № 359/5348/17 (провадження № 61-18620св19) та від 8 грудня 2021 року у справі № 369/10161/19 (провадження № 61-3468св21) наголосив, що якщо учасники судового процесу, зокрема сторони чи їхні представники, не з`явилися на судове засідання, але суд дійде висновку, що наявних матеріалів достатньо для ухвалення законного та обґрунтованого рішення, розгляд справи може бути завершено без її відкладення. Основним критерієм для відкладення справи є не відсутність сторони або її представника, а неможливість вирішення спору в межах відповідного судового засідання.

У цій справі суд вважає, що наявних матеріалів достатньо для прийняття законного та обґрунтованого рішення, тому вирішення спору по суті може відбутися без відкладення розгляду справи.

У судовому засіданні 21.09.2026 суд перейшов до стадії прийняття судового рішення та повідомив присутніх, що повний текст судового рішення буде проголошений у судовому засіданні 01.10.2026, у зв`язку з чим оголосив перерву.

Вивчивши матеріали справи, обґрунтування та доводи учасників судового процесу, суд зазначає таке.

ОСОБА_2 народилась ІНФОРМАЦІЯ_3 у с. Нові Кошари Ковельського району, батьком якої є ОСОБА_5 , а матір`ю ОСОБА_3 , що підтверджується свідоцтвом про народження № НОМЕР_1 від 11.11.2015 року.

ОСОБА_5 помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується свідоцтвом про смерть серія НОМЕР_2 від 08.10.2025.

Житловий будинок з господарськими будівлями та спорудами в АДРЕСА_3 1991 року побудови належав ОСОБА_5 , що підтверджується витягом з погосподарської книги №4 с. Нові Кошари Старокошарівського старостинського округу Люблинецької селищної ради Ковельського району Волинської області за 2024 рік.

Згідно запису в погосподарській книзі № 4 с. Нові Кошари Старокошарівського старостинського округу Люблинецької селищної ради Ковельського району Волинської області за 2021-2025 роки, рахувалося господарство, головою якого був ОСОБА_5 , який був зареєстрований і постійно проживав в АДРЕСА_3 , з 1991 року і був виписаний у зв`язку зі смертю, помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , на день смерті останнього в будинку ніхто не був зареєстрований та не проживав.

Випискою з рішення №6/3 від 09.04.1996 підтверджується факт передачі ОСОБА_5 в приватну власність земельної ділянки для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд площею 0,25 га.

Технічним паспортом на житловий будинок в АДРЕСА_3 складений ФОП ОСОБА_6 27.03.2026 стверджується наявність будинку загальною площею 117,8 м.кв, 1991 року побудови.

Вартість житлового будинку з господарськими будівлями та спорудами, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_3 складає 145501,00 грн. відповідно до висновку оцінювача від 30.03.2026.

Довідкою Комунального підприємства Волиньпроект Волинської обласної ради № 635/01-04 від 04.02.2026 право власності на житловий будинок за адресою АДРЕСА_3 станом на 31.12.2012 не зареєстроване.

З копії спадкової справи № 187/2025 щодо спадщини померлого ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_5 , яка заведена приватним нотаріусом Ковельської районного нотаріального округу Олєйніковою О.В. вбачається, що:

- ОСОБА_3 , яка діяла в інтересах малолітньої ОСОБА_2 , подала заяву про прийняття ОСОБА_2 спадщини після смерті ОСОБА_5 ;

- ОСОБА_7 подав заяву про відмову від прийняття спадщини після смерті ОСОБА_5 ;

- ОСОБА_4 подав заяву про відмову від прийняття спадщини після смерті ОСОБА_5 .

Постановою приватного нотаріуса Ковельського районного нотаріального округу Олєйнікової О.В. від 21.04.2026 № 193/02-31 спадкоємцю ОСОБА_2 , від імені якої діє законний представник ОСОБА_3 було відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом на житловий будинок з господарськими будівлями та спорудами, який знаходиться за адресою: АДРЕСА_3 , через відсутності правовстановлюючих документів на спадкове майно.

Розглянувши та оцінивши подані учасниками справи обґрунтування та заперечення позовних вимог, пояснення та докази, суд дійшов висновку, що спір у справі виник у сфері визнання права власності на нерухоме майно у порядку спадкування.

За приписами постанови Державного комітету статистики СРСР від 12.05.1985 №5-24/26 Про Порядок ведення погосподарського обліку в сільських радах запис у погосподарських книгах визнавався в якості актів органів влади, що підтверджував право приватної власності.

Відповідно до статті 31 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» для проведення державної реєстрації прав власності на індивідуальні (садибні) житлові будинки, садові, дачні будинки, господарські (присадибні) будівлі і споруди, прибудови до них, що були закінчені будівництвом до 05.08.1992 та розташовані на територіях сільських, селищних, міських рад, якими відповідно до законодавства здійснювалося ведення погосподарського обліку, і щодо зазначених об`єктів нерухомості раніше не проводилася державна реєстрація прав власності, подаються: 1) виписка із погосподарської книги, надана виконавчим органом сільської ради (якщо такий орган не створений сільським головою), селищної, міської ради або відповідною архівною установою; 2) документ, що посвідчує речове право на земельну ділянку під таким об`єктом, крім випадку, коли таке речове право зареєстроване в Державному реєстрі прав. Для здійснення державної реєстрації прав власності на зазначені об`єкти документом, що посвідчує речові права на земельну ділянку під таким об`єктом, може також вважатися рішення відповідної ради про передачу (надання) земельної ділянки в користування або власність.

Для проведення державної реєстрації прав власності на індивідуальні (садибні) житлові будинки, садові, дачні будинки, господарські (присадибні) будівлі і споруди, прибудови до них, що були закінчені будівництвом до 05.08.1992 та розташовані на територіях сільських, селищних, міських рад, якими відповідно до законодавства здійснювалося ведення погосподарського обліку, проведення технічної інвентаризації щодо зазначених об`єктів нерухомості є необов`язковим.

Право власності на збудоване до набрання чинності Законом України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» (03 серпня 2004 року) нерухоме майно набувається в порядку, який існував на час його будівництва, а не виникає у зв`язку із здійсненням державної реєстрації права власності на нього в порядку, передбаченому цим законом, як офіційного визнання державою такого права, а не підставою його виникнення.

Відповідно до ч. 1 ст. 58 Конституції України закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом`якшують або скасовують відповідальність особи.

Крім того, згідно з ч. 1, 2 ст. 5 Цивільного кодексу України акти цивільного законодавства регулюють відносини, які виникли з дня набрання ними чинності.

До 05 серпня 1992 року закон не передбачав процедуру введення нерухомого майна в експлуатацію при оформленні права власності.

Порядок та умови прийняття в експлуатацію об`єктів будівництва вперше встановлений постановою Кабінету Міністрів України від 05 серпня 1992 року № 449 «Про порядок прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об`єктів державного замовлення» (втратила чинність).

Враховуючи зазначене, індивідуальні (садибні) житлові будинки, садові, дачні будинки, господарські (присадибні) будівлі і споруди, збудовані у період до 05 серпня 1992 року, не підлягають проходженню процедури прийняття в експлуатацію.

Фактично єдиним документом, що засвідчує факт існування об`єкта нерухомого майна й містить його технічні характеристики, є технічний паспорт на такий об`єкт, виготовлений за результатом його технічної інвентаризації (лист Міністерства юстиції України від 23 лютого 2016 року № 8.4-35//18/1).

Вищезазначена позиція викладена у Постанові ВС від 10 жовтня 2018 року у справі №557/1209/16-ц.

Отже, суд дійшов висновку, що право власності у ОСОБА_5 на житловий будинок АДРЕСА_3 виникло з моменту його побудови у 1991 році (з такого року зазначена їх реєстрація у будинку) відповідно до вимог діючого на той час законодавства.

Згідно з ст. 1217 ЦК України спадкування здійснюється за заповітом або за законом.

Відповідно до ст. 1218 ЦК України, до складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Статтею 1223 ЦК України передбачено, що право на спадкування мають особи, визначені у заповіті. У разі відсутності заповіту, визнання його недійсним, неприйняття спадщини або відмови від її прийняття спадкоємцями за заповітом, а також у разі неохоплення заповітом усієї спадщини право на спадкування за законом одержують особи, визначені у статтях 1261-1265 ЦК України.

Згідно з ст. 1268 ЦК України спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її. Не допускається прийняття спадщини з умовою чи із застереженням. Незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини. Спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, він не заявив про відмову від неї.

У першу чергу право на спадкування за законом мають діти спадкодавця, у тому числі зачаті за життя спадкодавця та народжені після його смерті, той з подружжя, який його пережив, та батьки. (ч. 1 ст. 1265 ЦК України).

Відповідно до ч. 1 ст. 1296 ЦК України спадкоємець, який прийняв спадщину, може одержати свідоцтво про право на спадщину.

Відповідно до ч. 3 ст. 1296 ЦК України відсутність свідоцтва про право на спадщину не позбавляє спадкоємця права на спадщину.

Згідно з ч. 1 ст. 328 ЦК України, право власності набувається на підставах, що не заборонені законом. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Як передбачено ст. 392 ЦК України власник майна може пред`явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

Отже, відсутність державної реєстрації права власності на спірне майно не позбавляє позивача права на спадкування.

Такого ж висновку дійшов Верховний Суд в Постанові від 10 жовтня 2018 року у справі №557/1209/16-ц.

ОСОБА_2 є дочкою спадкодавця - ОСОБА_5 .

Постановою від 21.04.2026 нотаріус відмовив позивачу в оформленні спадщини, з підстав відсутності на зазначені вище будинки правовстановлюючих документів.

Отже, суд дійшов висновку, що ОСОБА_2 прийняла спадщину після смерті її батька ОСОБА_5 , до якої також входить житловий будинок АДРЕСА_3 .

Відповідно до вимог статті 68 Закону України «Про нотаріат» та пункту 4.15 Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 22.02.2012 №296/5, свідоцтво про право на спадщину не може бути видане у разі відсутності у спадкодавця правовстановлюючих документів на нерухоме майно.

За таких обставин спадкове право позивача може бути реалізоване лише в судовому порядку.

Враховуючи час побудови нерухомого майна, яке спадкується, відсутність ознак самовільного будівництва, суд вважає необхідним вжити заходи для захисту прав позивача в спосіб, передбачений статтею 16 ЦК України шляхом визнання права власності на спірне нерухоме майно в порядку спадкування.

Підсумовуючи наведене, вивчивши матеріали справи, повно, всебічно, об`єктивно з`ясувавши обставини справи, оцінивши докази безпосередньо досліджені в судовому засіданні, з точки зору належності, допустимості, достовірності кожного доказу окремо, а у сукупності - з точки зору достатності та взаємозв`язку, застосувавши законодавство, що регулює спірні правовідносини, виходячи з мотивів наведених вище, керуючись внутрішнім переконанням суд дійшов висновку про те, що позовні вимоги ОСОБА_2 , в інтересах якої діє законний представник ОСОБА_3 до Люблинецької селищної ради Ковельського району Волинської області необхідно задовольнити повністю визнавши за нею право власності на спадкове майно.

Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись статтями 12, 76-81, 141, 247, 262-265, 280 Цивільного процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_2 , в інтересах якої діє законний представник ОСОБА_3 до Люблинецької селищної ради Ковельського району Волинської області, ОСОБА_4 - задовольнити повністю.

Визнати за ОСОБА_2 право власності на житловий будинок з господарськими будівлями і спорудами, який знаходиться по АДРЕСА_3 в порядку спадкування за законом після смерті батька ОСОБА_5 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Копію цього рішення суду надіслати сторонам у справі.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або проголошення рішення судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

На рішення суду може бути подана апеляційна скарга безпосередньо до Волинського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому відповідного рішення суду.

Повне найменування учасників справи:

Позивач ОСОБА_2 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_3 );

Законний представник позивача ОСОБА_3 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_4 );

Відповідачі:

Люблинецька селищна рада Ковельського району Волинської області (45034, Волинська область, Ковельський район, селище Люблинець, вул. Незалежності, буд.51; ЄДРПОУ 05477646);

ОСОБА_4 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_5 )

Повне судове рішення складене 01.10.2026.

Головуючий: Р.Я.Смалюх