Рішення № 140252226, 30.09.2026, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 вересня 2026 рокуСправа №160/27939/26

Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Рябчук О.С. розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) у місті Дніпрі адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Довгинцивського відділу державної виконавчої служби у місті Кривому Розі Криворізького району Дніпропетровської області Дніпровського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України про визнання протиправною та скасування постанови,-

УСТАНОВИВ:

08.09.2026 року за допомогою підсистеми «Електронний суд» надійшла позовна заява ОСОБА_1 до Довгинцивського відділу державної виконавчої служби у місті Кривому Розі Криворізького району Дніпропетровської області Дніпровського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України, з вимогами:

- визнати протиправною та скасувати постанову про стягнення виконавчого збору, винесену державним виконавцем Довгинцівського відділу державної виконавчої служби у місті Кривому Розі Криворізького району Дніпропетровської області Дніпровського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України Мартинюк А.М. 31.08.2026 у виконавчому провадженні №81679407;

- визнати протиправною та скасувати постанову про розмір мінімальних витрат виконавчого провадження, винесену державним виконавцем Довгинцівського відділу державної виконавчої служби у місті Кривому Розі Криворізького району Дніпропетровської області Дніпровського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України Мартинюк А.М. 31.08.2026 у виконавчому провадженні №81848461;

- визнати протиправною та скасувати постанову про арешт коштів боржника, винесену 31.08.2026 державним виконавцем Довгинцівського відділу державної виконавчої служби у місті Кривому Розі Криворізького району Дніпропетровської області Дніпровського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України Мартинюк А.М. 31.08.2026 у виконавчому провадженні №81848461.

В обґрунтування адміністративного позову позивачем зазначено, що Державним виконавцем Довгинцівського відділу державної виконавчої служби у місті Кривому Розі Криворізького району Дніпропетровської області Дніпровського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України Мартинюк А.М., відкрито виконавче провадження №81848461 з виконання ухвали Довгинцівського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області про вжиття заходів забезпечення позову у справі №211/4830/26 та в межах цього виконавчого провадження державним виконавцем винесено постанови про стягнення виконавчого збору та розміру мінімальних витрат. Однак, на переконання позивача ухвала суду про вжиття заходів забезпечення позову є документом, що підлягає негайному виконанню, а отже не відноситься до предмету справляння виконавчого збору та інших витрат. Вважаючи такі дії державного виконавця протиправними, а постанову про стягнення виконавчого збору такою, що прийнято всупереч чинному законодавству позивач звернувся з цим позовом до суду.

Відповідно до витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями зазначена справа розподілена судді О.С. Рябчук.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 10.09.2026 р. позовну заяву залишено без руху у зв`язку з невідповідністю позову вимогам Кодексу адміністративного судочинства України.

Позивачу запропоновано усунути недоліки позову протягом 5-ти днів з дня отримання копії ухвали суду про залишення позову без руху, а саме: сплатити судовий збір за подання позову та надати суду оригінал квитанції про сплату судового збору у розмірі 1064,96 грн. (з урахуванням ч. 3 ст. 4 Закону України "Про судовий збір", якою передбачений коефіцієнт 0,8 для пониження відповідного розміру ставки судового збору при поданні до суду процесуальних документів, передбачених частиною другою цієї статті, в електронній формі), або документи, які підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.

Копію ухвали Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 10.09.2026 р. отримано позивачем за допомогою підсистеми «Електронний суд», про що свідчить довідка наявна у матеріалах справи.

14.09.2026 р. до суду надійшла заява про усунення недоліків.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 16.09.2026 р. справу прийнято до провадження та призначено до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи (у письмовому провадженні).

Копію ухвали про відкриття провадження отримано Довгинцівським відділом державної виконавчої служби у місті Кривому Розі Криворізького району Дніпропетровської області Дніпровського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України отримано 16.09.2026 року за допомогою підсистеми «Електронний суд», про що свідчить наявна у матеріалах справи довідка про доставку електронного листа.

Відповідачем відзиву проти позову не було надано. З клопотаннями, заявами, поясненнями до суду не звертались.

Відповідно до ст. 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Частинами першою, другою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

У відповідності до положень ч.6 ст.162 Кодексу адміністративного судочинства України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Згідно до ч.5, ч.8 ст.262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. При розгляді справи за правилами спрощеного позовного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи.

З урахуванням викладеного, суд вважає за можливе розглянути адміністративну справу за наявними матеріалами.

Дослідивши матеріали справи, суд приходить до наступного висновку.

На розгляді Довгинцівського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області перебуває цивільні справа №211/4830/26 (провадження №2/211/4383/26) за позовом адвоката Крикуна Павла Анатолійовича, який діє від імені та в інтересах ОСОБА_2 , до ОСОБА_1 про поділ майна подружжя, провадження в якій відкрито 14.07.2026 на підставі ухвали про прийняття позовної заяви до розгляду та відкриття провадження у справі.

Зокрема предметом зазначеного позову є визнання в порядку поділу майна подружжя за ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 ) права власності на 1/2 частку чотирикімнатної квартири після перепланування на 9 поверсі 10 поверхового житлового будинку, яка є спільною сумісною власністю та знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , загальною площею 89.0м2, житловою площею 53.1м2, надалі спірна квартира.

20.07.2026 до Довгинцівського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області надійшла Заява представника позивача ОСОБА_2 адвоката Крикуна П.А. про забезпечення позову, в якій він в порядку приписів ч.1 ст.149, пунктів 1 та 2 ч.1 ст.150 ЦПК України просив забезпечити позов шляхом накладення арешту на спірну квартиру та заборони відповідачці ОСОБА_1 виселяти з неї позивача ОСОБА_2 .

Ухвалою Довгинцівського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 04.08.2026 у цивільній справі №211/4830/26 (провадження №2/211/4383/26) Заява про забезпечена позову задоволена частково, а саме позов забезпечено шляхом заборони виселення ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , з чотирьохкімнатної квартири загальною площею 89.0м2, житловою площею 53.1м2, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 . В іншій частині відмовлено.

В силу приписів норми ч.2 ст.261 ЦПК України ухвала Довгинцівського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 04.08.2026 у цивільній справі №211/4830/26 (провадження №2/211/4383/26) набрала законної сили з моменту її підписання суддею, відповідно до норми ч.1 ст.157 ЦПК України є виконавчим документом, який підлягає негайному виконанню з дня її постановлення незалежно від її оскарження і відкриття виконавчого провадження, та апеляційному оскарженню не піддавалася.

На примусове виконання ухвали Довгинцівського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 04.08.2026 у цивільній справі №211/4830/26 (провадження №2/211/4383/26) державним виконавцем Довгинцівського відділу державної виконавчої служби у місті Кривому Розі Криворізького району Дніпропетровської області Дніпровського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України Мартинюк А.М. на підставі постанови про відкриття виконавчого провадження від 07.08.2026 було відкрито виконавче провадження №81679407, надалі ВП №81679407, (Ідентифікатор для доступу: 44ГВ4673Б1Д0).

Відповідно до інформації, яка міститься в Автоматизованій системі виконавчого провадження (АСВП), у межах ВП №81679407 державним виконавцем Мартинюк А.М. 31.08.2026 прийнята постанова про стягнення виконавчого збору у розмірі 17 294.00 грн.

На сьогодні ВП №81679407 є закінченим на підставі постанови про закінчення виконавчого провадження, прийнятої 31.08.2026 державним виконавцем Мартинюк А.М. у зв`язку із фактичним повним виконанням судового рішення.

31.08.2026 державним виконавцем Мартинюк А.М. прийнято постанову про відкриття виконавчого провадження №81848461, надалі ВП №81848461, з примусового виконання постанови Довгинцівського ВДВС №81679407 від 31.08.2026 про стягнення виконавчого збору в розмірі 17 294.00 грн., (Ідентифікатор для доступу: 96472696АЕГБ).

Крім того, 31.08.2026 державним виконавцем Мартинюк А.М. в межах ВП №81848461 винесено:

постанову про розмір мінімальних витрат виконавчого провадження, відповідно до якої загальна сума мінімальних витрат ВП №81848461 становить 69.00 грн., в тому числі: 0.62 грн. винесення постанови про стягнення витрат виконавчого провадження; 34.60 грн. винесення постанови про відкриття виконавчого провадження; 0.62 грн. винесення постанови про стягнення виконавчого збору; 69.00 грн. плата за користування автоматизованою системою виконавчого провадження;

постанову про арешт коштів боржника, відповідно до якої у межах суми звернення стягнення з урахуванням виконавчого збору, витрат виконавчого провадження 17 363.00 грн. накладено арешт на грошові кошти/електронні гроші, що містяться на відкритих рахунках/електронних гаманцях, а також на кошти/електронні гроші на рахунках/електронних гаманцях, що будуть відкриті після винесення постанови про арешт коштів, крім коштів/ електронних грошей, що містяться на рахунках/електронних гаманцях, що мають спеціальний режим використання, накладення арешту та/або звернення стягнення, на які заборонено законом, та належать боржнику: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНКОПП НОМЕР_2 .

Вважаючи протиправними прийняті державним виконавцем постанову про стягнення виконавчого збору, розміру мінімальних витрат виконавчого провадження та арешт коштів боржника, позивач звернувся з цим позовом до суду.

Частиною другою статті 19 Конституції України установлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Статтею 129-1 Конституції України судове рішення є обов`язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.

Частиною другою та четвертою статті 13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» від 2 червня 2016 року № 1402-VIII судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України. Обов`язковість урахування (преюдиційність) судових рішень для інших судів визначається законом.

Невиконання судових рішень має наслідком юридичну відповідальність, установлену законом.

Статтею 1 Закону України «Про виконавче провадження» від 2 червня 2016 року № 1404-VIII (далі - Закон № 1404-VIII, у відповідній редакції) виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Пунктом 2 частини 1 статті 3 Закону № 1404-VIII відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню рішення на підставі таких виконавчих документів - ухвал, постанов судів у цивільних, господарських, адміністративних справах, справах про адміністративні правопорушення, кримінальних провадженнях у випадках, передбачених законом.

Згідно пункту 3 частини першої статті 150 ЦПК України позов забезпечується, зокрема, встановленням обов`язку вчинити певні дії, у разі якщо спір виник із сімейних правовідносин.

Частинами 1, 2, 4 статті 157 ЦПК України визначено, що ухвала суду про забезпечення позову є виконавчим документом та має відповідати вимогам до виконавчого документа, встановленим законом. Така ухвала підлягає негайному виконанню з дня її постановлення незалежно від її оскарження і відкриття виконавчого провадження.

Примірник ухвали про забезпечення позову залежно від виду вжитих заходів одночасно з направленням заявнику направляється судом для негайного виконання всім особам, яких стосуються заходи забезпечення позову і яких суд може ідентифікувати, а також відповідним державним та іншим органам для вжиття відповідних заходів.

Особи, винні в невиконанні ухвали про забезпечення позову, несуть відповідальність, встановлену законом.

Відповідно до ч. 3 ст. 431 ЦПК України виконавчий лист, судовий наказ, а у випадках, встановлених цим Кодексом, - ухвала суду є виконавчими документами. Виконавчий лист, судовий наказ, ухвала мають відповідати вимогам до виконавчого документа, встановленим законом.

За ч. 1 ст. 5 Закону № 1404-VIII примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України "Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів".

За ст. 13 Закону № 1404-VIII під час здійснення виконавчого провадження виконавець вчиняє виконавчі дії та приймає рішення шляхом винесення постанов, попереджень, внесення подань, складення актів та протоколів, надання доручень, розпоряджень, вимог, подання запитів, заяв, повідомлень або інших процесуальних документів у випадках, передбачених цим Законом та іншими нормативно-правовими актами.

Відповідно до ч. 1 та ч. 2 ст. 15 Закону № 1404-VIII сторонами виконавчого провадження є стягувач і боржник. Стягувачем є фізична або юридична особа чи держава, на користь чи в інтересах яких видано виконавчий документ. Боржником є визначена виконавчим документом фізична або юридична особа, держава, на яких покладається обов`язок щодо виконання рішення.

Статтею 18 Закону № 1404-VIII виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

Виконавець зобов`язаний, серед переліченого: 1) здійснювати заходи примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом і цим Законом; 2) надавати сторонам виконавчого провадження, їхнім представникам та прокурору як учаснику виконавчого провадження можливість ознайомитися з матеріалами виконавчого провадження; 3) розглядати в установлені законом строки заяви сторін, інших учасників виконавчого провадження та їхні клопотання; 4) заявляти в установленому порядку про самовідвід за наявності обставин, передбачених цим Законом; 5) роз`яснювати сторонам та іншим учасникам виконавчого провадження їхні права та обов`язки, а також за ч. 3 ст. 18 вказаного Закону виконавець під час здійснення виконавчого провадження має право, з урахуванням вказаного, зокрема: 1) проводити перевірку виконання боржниками рішень, що підлягають виконанню відповідно до цього Закону; 2) проводити перевірку виконання юридичними особами незалежно від форми власності, фізичними особами, фізичними особами - підприємцями рішень стосовно працюючих у них боржників; 3) з метою захисту інтересів стягувача одержувати безоплатно від державних органів, підприємств, установ, організацій незалежно від форми власності, посадових осіб, сторін та інших учасників виконавчого провадження необхідні для проведення виконавчих дій пояснення, довідки та іншу інформацію, в тому числі конфіденційну; 15) залучати в установленому порядку понятих, працівників поліції, інших осіб, а також експертів, спеціалістів, а для проведення оцінки майна - суб`єктів оціночної діяльності - суб`єктів господарювання; 16) накладати стягнення у вигляді штрафу на фізичних, юридичних та посадових осіб у випадках, передбачених законом; 18) вимагати від матеріально відповідальних і посадових осіб боржників - юридичних осіб або боржників - фізичних осіб надання пояснень за фактами невиконання рішень або законних вимог виконавця чи іншого порушення вимог законодавства про виконавче провадження; 22) здійснювати інші повноваження, передбачені цим Законом.

Вимоги виконавця щодо виконання рішень є обов`язковими на всій території України. Невиконання законних вимог виконавця тягне за собою відповідальність, передбачену законом (ч. 4 ст. 18 № 1404-VIII).

Згідно абз. 1 ч. 1 ст. 19 Закону 1404-VIII сторони виконавчого провадження та прокурор як учасник виконавчого провадження мають право ознайомлюватися з матеріалами виконавчого провадження, робити з них виписки, знімати копії, заявляти відводи у випадках, передбачених цим Законом, мають право доступу до автоматизованої системи виконавчого провадження, право оскаржувати рішення, дії або бездіяльність виконавця у порядку, встановленому цим Законом, надавати додаткові матеріали, заявляти клопотання, брати участь у вчиненні виконавчих дій, надавати усні та письмові пояснення, заперечувати проти клопотань інших учасників виконавчого провадження та користуватися іншими правами, наданими законом.

Сторони зобов`язані невідкладно, не пізніше наступного робочого дня після настання відповідних обставин, письмово повідомити виконавцю про повне чи часткове самостійне виконання рішення боржником, а також про виникнення обставин, що обумовлюють обов`язкове зупинення вчинення виконавчих дій, про встановлення відстрочки або розстрочки виконання, зміну способу і порядку виконання рішення, зміну місця проживання чи перебування (у тому числі зміну їх реєстрації) або місцезнаходження, а боржник - фізична особа - також про зміну місця роботи (ч. 4 ст. 19 Закону 1404-VIII).

Суд зазначає, що згідно п. 1 ч. 1 ст. 26 Закону № 1404-VIII виконавець розпочинає примусове виконання рішення на підставі виконавчого документа, зазначеного у статті 3 цього Закону - за заявою стягувача про примусове виконання рішення.

Згідно ч. 6 ст. 26 Закону № 1404-VIII за рішенням немайнового характеру виконавець у постанові про відкриття виконавчого провадження зазначає про необхідність виконання боржником рішення протягом 10 робочих днів (крім рішень, що підлягають негайному виконанню, рішень про встановлення побачення з дитиною).

За рішенням про встановлення побачення з дитиною державний виконавець у постанові про відкриття виконавчого провадження зазначає про необхідність виконання боржником рішення шляхом забезпечення побачень стягувача з дитиною в порядку, визначеному рішенням.

Виходячи з предмету виконання виконавчого документу ухвали Довгинцівського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 04.08.2026 року у цивільній справі №211/4830/26, якою судом накладено заборону виселення ОСОБА_2 з квартири, за ст. 67 Закону № 1404-VIII державний виконавець наступного робочого дня після закінчення строку, визначеного частиною шостою статті 26 цього Закону, перевіряє виконання боржником рішення. Якщо рішення підлягає негайному виконанню, виконавець перевіряє виконання рішення не пізніш як на третій робочий день після відкриття виконавчого провадження.

Суд звертає увагу, що ухвала Довгинцівського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 04.08.2026 року у цивільній справі №211/4830/26 за нормами вказаними ЦПК України є виконавчим документом, прийнятою судом за наслідками розгляду заяви про забезпечення позову, що підлягає негайному виконанню з дня її постановлення незалежно від її оскарження і відкриття виконавчого провадження у порядку, встановленому для виконання судових рішень, зі строком пред`явлення до виконання один рік, відповідно виконавець має перевіряти виконання даного виконавчого документу не пізніш як на третій робочий день після відкриття виконавчого провадження.

За п.5 ч. 1 ст. 5 Закону № 1404-VIII підлягають примусовому виконанню рішення - постанови державних виконавців про стягнення виконавчого збору, постанов державних виконавців чи приватних виконавців про стягнення витрат виконавчого провадження, про накладення штрафу, постанов приватних виконавців про стягнення основної винагороди, та вказані постанови, мають бути винесені із дотримання положень законодавства про виконавче провадження.

Згідно ч. 1 та ч. 2 ст. 27 Закону № 1404-VIII виконавчий збір - це збір, що справляється на всій території України за примусове виконання рішення органами державної виконавчої служби. Виконавчий збір стягується з боржника до Державного бюджету України.

Виконавчий збір стягується державним виконавцем у розмірі 10 відсотків суми, що підлягає примусовому стягненню, поверненню, або вартості майна боржника, що підлягає передачі стягувачу за виконавчим документом, заборгованості із сплати аліментів.

Відповідно до ч.ч. 3 та 4 ст. 27 Закону № 1404-VIII за примусове виконання рішення немайнового характеру виконавчий збір стягується в розмірі двох мінімальних розмірів заробітної плати з боржника - фізичної особи і в розмірі чотирьох мінімальних розмірів заробітної плати з боржника - юридичної особи.

Державний виконавець виносить одночасно з постановою про відкриття виконавчого провадження постанову про стягнення виконавчого збору (крім виконавчих документів про стягнення аліментів).

Стягнутий виконавчий збір перераховується до Державного бюджету України протягом трьох робочих днів з дня надходження на відповідний рахунок органу державної виконавчої служби.

Водночас, суд звертає увагу, що відповідно до п. 1 ч. 5 ст. 27 Закону № 1404-VIII виконавчий збір не стягується за виконавчими документами про конфіскацію майна, стягнення періодичних платежів (крім виконавчих документів про стягнення аліментів, за наявності заборгованості зі сплати аліментів, сукупний розмір якої перевищує суму відповідних платежів за дванадцять місяців), накладення арешту на майно для забезпечення позовних вимог, за виконавчими документами, що підлягають негайному виконанню.

Таким чином, за вимогами вказаної норми зазначено, що виконавчий збір не стягується за виконавчими документами, що підлягають негайному виконанню.

Як встановлено у цій справі предметом спору постанова державного виконавця про стягнення виконавчих витрат на прийняті на її виконання постанови про стягнення мінімального розміру витрат на накладення арешту на позивача з метою забезпечення стягнення виконавчого збору.

При цьому, як вже було зазначено судом, оскільки відповідно до положень Закону № 1404-VIII виконавчий збір за виконавчими документами, що підлягають негайному виконанню не стягується що чітко визначено п. 1 ч. 5 ст. 27 Закону № 1404-VIIІ, відтак, постанова про стягнення виконавчого збору та розміру мінімальних витрат виконавчого провадження і відповідно постанова про накладення арешту з метою забезпечення стягнення виконавчого збору є протиправними та підлягають скасуванню судом.

Решта доводів та заперечень сторін висновків суду по суті заявлених позовних вимог не спростовують. Необхідно зазначити, що згідно практики Європейського суду з прав людини та зокрема, рішення у справі «Серявін та інші проти України» від 10 лютого 2010 року, заява 4909/04, відповідно до п. 58 якого суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються.

Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі «РуїсТоріха проти Іспанії» від 9 грудня 1994 року, серія A, N 303-A, п.29).

Згідно п.41 висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту.

Згідно із частинами 1, 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до ст. 90 Кодексу адміністративного судочинства України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Частиною 1статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що суд при вирішенні справи керується принципом змагальності сторін, диспозитивності та офіційного з`ясування всіх обставин у справі, відповідно до якого розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до частини 1 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин (частина 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України).

Враховуючи викладене, суд доходить висновку про наявність підстав для задоволення адміністративного позову ОСОБА_1 до Довгинцивського відділу державної виконавчої служби у місті Кривому Розі Криворізького району Дніпропетровської області Дніпровського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України про визнання протиправною та скасування постанови.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд виходить з наступного.

Частиною 1 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

З огляду на викладене, сплачений позивачем судовий збір за подачу даного позову до суду в сумі 2129,92 грн. підлягає стягненню з відповідача за рахунок бюджетних асигнувань.

Керуючись статтями 2, 72-77, 139, 243-246, 255, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

УХВАЛИВ:

Адміністративний позов ОСОБА_1 до Довгинцивського відділу державної виконавчої служби у місті Кривому Розі Криворізького району Дніпропетровської області Дніпровського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України про визнання протиправною та скасування постанови задовольнити.

Визнати протиправною та скасувати постанову про стягнення виконавчого збору, винесену державним виконавцем Довгинцівського відділу державної виконавчої служби у місті Кривому Розі Криворізького району Дніпропетровської області Дніпровського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України Мартинюк А.М. 31.08.2026 у виконавчому провадженні №81679407.

Визнати протиправною та скасувати постанову про розмір мінімальних витрат виконавчого провадження, винесену державним виконавцем Довгинцівського відділу державної виконавчої служби у місті Кривому Розі Криворізького району Дніпропетровської області Дніпровського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України Мартинюк А.М. 31.08.2026 у виконавчому провадженні №81848461.

Визнати протиправною та скасувати постанову про арешт коштів боржника, винесену 31.08.2026 державним виконавцем Довгинцівського відділу державної виконавчої служби у місті Кривому Розі Криворізького району Дніпропетровської області Дніпровського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України Мартинюк А.М. 31.08.2026 у виконавчому провадженні №81848461.

Стягнути з Довгинцівського відділу державної виконавчої служби у місті Кривому Розі Криворізького району Дніпропетровської області Дніпровського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України (код ЄДРПОУ 34545840, місцезнаходження: вул. Леоніда Бородича, буд. 3, м. Кривий Ріг, Дніпропетровська обл., 50086) за рахунок його бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_2 ) судові витрати з оплати судового збору у розмірі 2129,92грн. (дві тисячі сто двадцять дев`ять гривень 92 копійок).

Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене до Третього апеляційного адміністративного суду в порядку та у строки, передбачені ст. ст. 295-297 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя О.С. Рябчук