Рішення № 140251870, 30.09.2026, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 вересня 2026 рокуСправа №160/19308/26

Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого суддіПрудника С.В. розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін у місті Дніпро адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії,-

ВСТАНОВИВ:

06.07.2026 року до Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшла сформована 06.07.2026 року через систему Електронний суд позовна заява ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, в якій позивач просить суд:

- визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області щодо не проведення індексації пенсії ОСОБА_1 із застосуванням коефіцієнта збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні за 2016-2017 роки, з якої сплачено страхові внески, та який враховується для обчислення пенсії у розмірі 1,17, 1,11, 1,11, 1,14, 1,197, 1,0796, 1,115, 1,121;

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області здійснити з 01.03.2026 індексацію та перерахунок пенсії ОСОБА_1 відповідно до частини другої статті 42 Закону України Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування №1058-ІV від 09.07.2003 шляхом послідовного збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, та який враховується для обчислення пенсії, в розмірі - 5377,90 грн. на коефіцієнти збільшення у розмірі 1,17, 1,11, 1,11, 1,14, 1,197, 1,0796, 1,115, 1,121.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області та з 2018 року отримує пенсію за віком, призначену відповідно до Закону України від 09.07.2003 року №1058-IV «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування». При призначенні пенсії для її обчислення було застосовано показник середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, за 2016-2017 роки у розмірі 5377,90 грн. Позивач вказує, що відповідно до частини другої статті 42 Закону №1058-IV для забезпечення індексації пенсій щороку з 1 березня має проводитися перерахунок раніше призначених пенсій шляхом збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески та який враховувався для обчислення відповідної пенсії. На переконання позивача, наведена норма передбачає збільшення саме того показника середньої заробітної плати, який був використаний під час первинного обчислення його пенсії, тобто показника за 20162017 роки у розмірі 5377,90 грн. Позивач зазначає, що з метою проведення щорічної індексації Кабінетом Міністрів України встановлювалися відповідні коефіцієнти збільшення показника середньої заробітної плати, а саме: з 01.03.2019 року - 1,17; з 01.03.2020 року - 1,11; з 01.03.2021 року - 1,11; з 01.03.2022 року - 1,14; з 01.03.2023 року - 1,197; з 01.03.2024 року - 1,0796; з 01.03.2025 року - 1,115; з 01.03.2026 року - 1,121. У зв`язку із цим позивач звернувся до відповідача із заявою про проведення індексації його пенсії шляхом послідовного збільшення показника середньої заробітної плати, врахованого при призначенні пенсії, на зазначені коефіцієнти, однак відповідач повідомив про відсутність підстав для такого перерахунку. Як зазначає позивач, фактично під час проведення індексації його пенсії у 2019-2026 роках відповідач застосовував не показник середньої заробітної плати за 2016-2017 роки у розмірі 5377,90 грн, який був використаний при призначенні пенсії, а показник середньої заробітної плати за 2014-2016 роки у розмірі 3764,40 грн, який у подальшому збільшувався на відповідні коефіцієнти індексації. За твердженням позивача, внаслідок такого підходу показник, який був використаний для первинного обчислення його пенсії, фактично був замінений іншим, меншим показником. Позивач наголошує, що показник 3764,40 грн відповідає середньому показнику заробітної плати за 2014-2016 роки, тоді як його пенсію у 2018 році було призначено із застосуванням показника за 2016-2017 роки у розмірі 5377,90 грн. На думку позивача, положення статті 42 Закону №1058-IV та Порядку проведення перерахунку пенсій відповідно до частини другої статті 42 Закону №1058-IV, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 20.02.2019 року №124, не містять положень, які б дозволяли під час індексації пенсій, призначених пізніше, замінювати показник середньої заробітної плати, використаний при призначенні пенсії, показником, визначеним станом на 01.10.2017 року. Посилаючись на положення пунктів 2, 3, 4 та 7 Порядку №124, позивач стверджує, що його пенсія належить до пенсій, які підлягають щорічному перерахунку з 1 березня, а збільшений у відповідному році показник середньої заробітної плати повинен використовуватися і під час наступних перерахунків пенсії. На переконання позивача, наведене свідчить про послідовне збільшення показника середньої заробітної плати, який був врахований при обчисленні його пенсії, а не про його заміну іншим базовим показником. Також позивач посилається на принцип пріоритетності закону перед підзаконним нормативно-правовим актом та зазначає, що у разі неоднозначного тлумачення положень Закону №1058-IV і Порядку №124 застосуванню підлягає правове регулювання, яке має вищу юридичну силу та є найбільш сприятливим для реалізації права особи на пенсійне забезпечення. На підтвердження своєї позиції позивач посилається, зокрема, на правовий висновок Великої Палати Верховного Суду, викладений у постанові від 19.02.2020 року у справі №520/15025/16-а, щодо необхідності застосування найбільш сприятливого для особи підходу у разі неоднозначного або множинного тлумачення її прав та обов`язків у національному законодавстві. Таким чином, позивач вважає протиправною відмову відповідача у проведенні перерахунку його пенсії шляхом індексації показника середньої заробітної плати за 2016-2017 роки у розмірі 5377,90 грн, який був застосований при призначенні пенсії, із послідовним застосуванням установлених Кабінетом Міністрів України коефіцієнтів збільшення за 2019-2026 роки, у зв`язку із чим звернувся до суду за захистом свого порушеного права на належний розмір пенсійного забезпечення.

За відомостями з витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 06.07.2026 року, зазначена вище справа була розподілена та 07.07.2026 року передана судді Пруднику С.В.

13.07.2026 року ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду прийнято до свого провадження означену позовну заяву та призначено справу до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.

30.09.2026 року ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду продовжено строк розгляду даної справи на 30 днів.

Вивчивши та дослідивши всі матеріали справи та надані докази, а також проаналізувавши зміст норм матеріального права, що регулюють спірні правовідносини, з`ясувавши всі обставини справи, оцінивши докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні, суд дійшов наступних висновків.

Судом установлено, матеріалами справи підтверджено, що позивач, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області та отримує пенсію за віком, призначену відповідно до Закону України від 09.07.2003 року №1058-IV «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».

14.12.2018 року позивач звернувся до органу Пенсійного фонду України із заявою про призначення пенсії. За результатами розгляду заяви органом ПФУ прийнято рішення №047150003561 про призначення ОСОБА_1 пенсії за віком. Електронна пенсійна справа містить відомості про реєстрацію 17.12.2018 року заяви та документів, необхідних для призначення пенсії, а рішення про її призначення сформовано 09.01.2019 року.

При первинному призначенні пенсії середньомісячний заробіток позивача для її обчислення визначено у розмірі 15 721,91 грн, коефіцієнт страхового стажу - 0,55917, а розмір пенсії за віком відповідно до статті 27 Закону №1058-IV становив 8791,22 грн. З урахуванням доплати за понаднормовий стаж у розмірі 299,40 грн загальний розмір пенсії становив 9090,62 грн. Загальний страховий стаж, врахований при первинному призначенні пенсії, становив 55 років 11 місяців 21 день, у тому числі додатково за Списком №1 - 25 років.

Матеріалами справи також підтверджується, що при призначенні пенсії позивачу застосовано показник середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, за 2016-2017 роки у розмірі 5377,90 грн. Саме цей показник позивач вважає базовим для подальшого проведення індексації його пенсії.

У подальшому пенсія позивача неодноразово перераховувалась. В електронній пенсійній справі, зокрема, містяться відомості про перерахунки за зверненнями від 19.11.2019 року, 22.01.2021 року, 10.02.2023 року та 11.02.2025 року, а також відповідні розпорядження і протоколи розрахунку.

Крім того, органом Пенсійного фонду України здійснювалися масові перерахунки пенсії позивача у зв`язку з індексацією заробітку. Зокрема, з 01.03.2021 року проведено перерахунок, за результатами якого середньомісячний заробіток для обчислення пенсії визначено у розмірі 16 037,18 грн, а коефіцієнт страхового стажу - 0,58083.

З 01.03.2022 року проведено черговий масовий перерахунок у зв`язку з індексацією заробітку, за результатами якого середньомісячний заробіток для обчислення пенсії становив 18 282,37 грн.

З 01.03.2023 року проведено індексацію заробітку, внаслідок якої середньомісячний заробіток для обчислення пенсії визначено у розмірі 21 933,77 грн.

З 01.03.2024 року органом ПФУ проведено наступний масовий перерахунок пенсії позивача у зв`язку з індексацією заробітку. Середньомісячний заробіток для обчислення пенсії після такого перерахунку становив 23 679,70 грн, страховий стаж - 60 років 2 місяці 21 день, коефіцієнт страхового стажу - 0,60167, а основний розмір пенсії за віком - 14 247,37 грн.

З матеріалів пенсійної справи вбачається, що з 01.03.2026 року відповідачем проведено черговий масовий перерахунок пенсії у зв`язку з індексацією заробітку. Відповідно до рішення №047150003561, розрахованого 27.02.2026 року, середньомісячний заробіток визначено у розмірі 29 649,65 грн, страховий стаж - 62 роки 2 місяці 21 день, коефіцієнт страхового стажу - 0,62167, а розмір пенсії за віком відповідно до статті 27 Закону №1058-IV - 18 432,30 грн.

Водночас спір у цій справі виник не щодо самого факту проведення відповідачем щорічних перерахунків пенсії, а щодо показника середньої заробітної плати, який відповідач використовував як основу для її індексації.

Як убачається зі змісту позовної заяви та наданих розрахунків, при проведенні індексації пенсії позивача у 2019-2026 роках орган Пенсійного фонду виходив із показника середньої заробітної плати за 2014-2016 роки у розмірі 3764,40 грн, який надалі послідовно збільшувався на встановлені для відповідних років коефіцієнти індексації. Натомість при первинному призначенні пенсії позивача застосовувався показник середньої заробітної плати за 20162017 роки у розмірі 5377,90 грн.

Зокрема, матеріалами справи підтверджується застосування при перерахунках коефіцієнтів збільшення показника середньої заробітної плати: 1,17 - за 2019 рік; 1,11 - за 2020 рік; 1,11 - за 2021 рік; 1,14 - за 2022 рік; 1,197 - за 2023 рік; 1,0796 - за 2024 рік; 1,115 - за 2025 рік; 1,121 - за 2026 рік. У результаті послідовного застосування відповідних коефіцієнтів відповідачем використовувався проіндексований показник, сформований виходячи з базової величини 3764,40 грн, а не з показника 5377,90 грн, застосованого при призначенні пенсії позивача.

18.05.2026 року представник позивача звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області із заявою щодо перерахунку пенсії, в якій просив здійснити індексацію та виплату пенсії відповідно до частини другої статті 42 Закону №1058-IV шляхом послідовного збільшення показника середньої заробітної плати, застосованого при призначенні пенсії у розмірі 5377,90 грн, на коефіцієнти 1,17; 1,11; 1,11; 1,14; 1,197; 1,0796; 1,115 та 1,121, а також надати актуальні розрахунки з матеріалів пенсійної справи.

За результатами розгляду вказаного звернення Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області повідомило позивача про проведені перерахунки пенсії та застосований органом ПФУ механізм її індексації. Відповідач не здійснив перерахунок пенсії у запропонований позивачем спосіб - шляхом застосування відповідних коефіцієнтів до показника середньої заробітної плати за 2016-2017 роки у розмірі 5377,90 грн.

Отже, між сторонами виник спір щодо правильності визначення базового показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, до якого при проведенні щорічної індексації пенсії позивача мають застосовуватися коефіцієнти збільшення, визначені відповідними рішеннями Кабінету Міністрів України.

Позивач, вважаючи порушеними його права на належне пенсійне забезпечення внаслідок незастосування під час індексації пенсії показника середньої заробітної плати за 2016-2017 роки у розмірі 5377,90 грн, який був врахований при призначенні його пенсії, звернувся з цим позовом до суду.

Надаючи оцінку заявленим позовним вимогам, суд зазначає наступне.

Відповідно до статті 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх, зокрема, у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Спірні правовідносини врегульовані Законом України від 09.07.2003 року №1058-IV «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» (далі - Закон №1058-IV), який визначає принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку та виплати пенсій.

Відповідно до статті 7 Закону №1058-IV загальнообов`язкове державне пенсійне страхування здійснюється, серед іншого, за принципами законодавчого визначення умов і порядку здійснення загальнообов`язкового державного пенсійного страхування та диференціації розмірів пенсій залежно від тривалості страхового стажу та розміру заробітної плати (доходу).

За приписами частини другої статті 40 Закону №1058-IV заробітна плата (дохід) для обчислення пенсії визначається за встановленою цією нормою формулою, одним із складових елементів якої є показник середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески.

Як установлено судом, при призначенні пенсії позивачу було застосовано показник середньої заробітної плати (доходу) в Україні за 20162017 роки у розмірі 5377,90 грн. Саме правомірність використання іншого показника при подальшій індексації пенсії становить предмет спору.

Відповідно до частини другої статті 42 Закону №1058-IV для забезпечення індексації пенсії щороку з 1 березня проводиться перерахунок раніше призначених пенсій шляхом збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, та який враховується для обчислення пенсії.

Показник середньої заробітної плати (доходу) в Україні, який застосовується для обчислення пенсії, щороку збільшується на коефіцієнт, що відповідає 50 відсоткам показника зростання споживчих цін за попередній рік та 50 відсоткам показника зростання середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, за три календарні роки, що передують року, в якому проводиться збільшення, порівняно з трьома календарними роками, що передували року, який є попереднім щодо року, в якому проводиться збільшення.

Розмір та порядок такого збільшення визначаються в межах бюджету Пенсійного фонду України за рішенням Кабінету Міністрів України.

Отже, безпосередньо із буквального змісту частини другої статті 42 Закону №1058-IV слідує, що законодавець визначив об`єктом щорічного збільшення показник середньої заробітної плати (доходу), який враховується для обчислення пенсії.

Аналогічне тлумачення наведено Судовою палатою з розгляду справ щодо захисту соціальних прав Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду у постанові від 16.04.2025 року у справі №200/5836/24. Верховний Суд наголосив, що під час індексації має застосовуватися показник середньої заробітної плати, який враховувався для обчислення відповідної пенсії, а Порядок №124 може застосовуватися лише тією мірою, якою він не суперечить Закону №1058-IV. За результатами перегляду тієї справи Верховний Суд скасував рішення про відмову в позові та задовольнив вимоги пенсіонера про індексацію показника середньої заробітної плати, використаного при обчисленні його пенсії.

Постановою Кабінету Міністрів України від 20.02.2019 року №124 затверджено Порядок проведення перерахунку пенсій відповідно до частини другої статті 42 Закону №1058-IV (далі - Порядок №124).

Водночас саме співвідношення положень пункту 5 Порядку №124 із частиною другою статті 42 Закону №1058-IV стало предметом спеціального аналізу Судової палати з розгляду справ щодо захисту соціальних прав Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду у справі №200/5836/24.

Верховний Суд у постанові від 16.04.2025 року встановив наявність неузгодженості між Порядком №124 та Законом №1058-IV щодо визначення показника, який підлягає збільшенню на відповідний коефіцієнт. Закон визначає таким показником середню заробітну плату, яка враховується для обчислення пенсії, тоді як Порядок №124 пов`язував відповідний механізм із показником станом на 01.10.2017 року. Верховний Суд виходив із принципу пріоритетності закону перед підзаконним нормативно-правовим актом і зазначив, що Порядок №124 застосовується виключно в частині, яка не суперечить Закону №1058-IV.

При цьому у пунктах 93-97 постанови від 16.04.2025 року у справі №200/5836/24 Судова палата сформулювала правовий висновок, відповідно до якого у випадку суперечності норм підзаконного акта нормам закону застосуванню підлягають норми закону як акта вищої юридичної сили; під час проведення індексації повинен застосовуватися показник середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, який враховувався для обчислення відповідної пенсії. Верховний Суд також визнав протиправним застосування при індексації, починаючи з 2020 року, положень пункту 5 Порядку №124 усупереч частині другій статті 42 Закону №1058-IV.

Вказаний правовий висновок має безпосереднє значення для вирішення цієї справи, оскільки предмет спору є аналогічним: відповідач під час індексації пенсії застосовує не показник середньої заробітної плати, який був урахований при обчисленні пенсії позивача, а інший, менший базовий показник.

Суд ураховує, що ще у постанові Верховного Суду від 13.01.2025 року у справі №160/28752/23 було сформульовано висновок про необхідність застосування при індексації показника середньої заробітної плати, який фактично був використаний при обчисленні пенсії. Згодом питання було передано на розгляд Судової палати у справі №200/5836/24 саме для вирішення питання щодо можливого відступу від такого підходу. За результатами розгляду Судова палата 16.04.2025 року дійшла висновку про пріоритет частини другої статті 42 Закону №1058-IV та задовольнила відповідний позов.

Таким чином, правова позиція, яка підлягає врахуванню судом відповідно до частини п`ятої статті 242 КАС України, полягає в тому, що положення підзаконного Порядку №124 не можуть змінювати встановлений Законом №1058-IV об`єкт індексації шляхом заміни показника середньої заробітної плати, який враховувався для обчислення конкретної пенсії, іншим показником.

Суд зауважує, що повноваження Кабінету Міністрів України щодо визначення розміру та порядку збільшення показника середньої заробітної плати не є тотожними повноваженням змінювати сам показник, який відповідно до Закону підлягає збільшенню.

Тобто Кабінет Міністрів України уповноважений визначити коефіцієнт збільшення та процедуру проведення перерахунку, однак реалізація таких повноважень має відбуватися у межах і на виконання Закону №1058-IV та не може призводити до звуження змісту права на індексацію, безпосередньо визначеного частиною другою статті 42 цього Закону.

Суд також ураховує правову позицію Великої Палати Верховного Суду, відповідно до якої у разі неоднозначного або множинного тлумачення прав та обов`язків особи в національному законодавстві органи державної влади зобов`язані застосовувати підхід, найбільш сприятливий для особи. На такий підхід Велика Палата вказувала, зокрема, у постанові від 19.02.2020 року у справі №520/15025/16-а.

При вирішенні цієї справи суд виходить насамперед із спеціального та новішого правового висновку Судової палати Верховного Суду від 16.04.2025 року у справі №200/5836/24, який безпосередньо стосується механізму індексації пенсій відповідно до частини другої статті 42 Закону №1058-IV та співвідношення цієї норми з пунктом 5 Порядку №124.

Щодо конкретних коефіцієнтів індексації суд зазначає наступне.

Постановою Кабінету Міністрів України від 20.02.2019 року №124 для проведення індексації у 2019 році було визначено коефіцієнт збільшення 1,17.

Постановою Кабінету Міністрів України від 01.04.2020 року №251 у 2020 році застосовувався коефіцієнт збільшення 1,11.

Постановою Кабінету Міністрів України від 22.02.2021 року №127 у 2021 році визначено коефіцієнт 1,11.

Постановою Кабінету Міністрів України від 16.02.2022 року №118 - 1,14; постановою Кабінету Міністрів України від 24.02.2023 року №168 - 1,197; постановою Кабінету Міністрів України від 23.02.2024 року №185 - 1,0796. Верховний Суд у своїй практиці підтверджує, зокрема, застосування коефіцієнтів 1,11, 1,14 та 1,197 у відповідних роках, а також принцип урахування збільшеного показника при наступних перерахунках.

Постановою Кабінету Міністрів України від 25.02.2025 року №209 установлено коефіцієнт збільшення 1,115, а для індексації у 2026 році - 1,121.

Отже, механізм щорічної індексації має послідовний характер: показник, збільшений у попередньому році, становить основу для наступного збільшення. Такий підхід забезпечує реальне, а не формальне збереження купівельної спроможності призначеної пенсії.

У цій справі матеріалами пенсійної справи підтверджено, що пенсія ОСОБА_1 призначена у 2018 році, а при її обчисленні застосовано показник середньої заробітної плати за 2016-2017 роки у розмірі 5377,90 грн.

Разом з тим при проведенні наступних індексацій відповідач фактично виходив із показника середньої заробітної плати за 2014-2016 роки у розмірі 3764,40 грн, збільшуючи саме його на відповідні коефіцієнти.

Суд вважає такий підхід таким, що не відповідає частині другій статті 42 Закону №1058-IV, оскільки внаслідок його застосування відбувається фактична заміна показника, який був використаний при обчисленні пенсії позивача, іншим показником, який при призначенні цієї пенсії не застосовувався.

При цьому той факт, що відповідач фактично проводив масові перерахунки пенсії позивача та збільшував її розмір, сам по собі не свідчить про належне виконання вимог частини другої статті 42 Закону №1058-IV. Вирішальним у межах цього спору є не лише факт збільшення кінцевого розміру пенсійної виплати, а й правильність вихідного показника, до якого застосовуються встановлені Урядом коефіцієнти.

Так, матеріали пенсійної справи підтверджують проведення відповідачем індексаційних перерахунків, у тому числі з 01.03.2021 року, 01.03.2022 року, 01.03.2023 року, 01.03.2024 року та 01.03.2026 року. Проте ці обставини не усувають порушення, якщо перерахунок здійснений із застосуванням неналежного базового показника.

Судова палата Верховного Суду у справі №200/5836/24 розглядала по суті аналогічну ситуацію: пенсіонеру відмовляли у збільшенні саме показника середньої заробітної плати, який був застосований при призначенні його пенсії, мотивуючи це застосуванням механізму Порядку №124. Верховний Суд визнав такі дії протиправними, скасував судові рішення про відмову в позові та зобов`язав орган Пенсійного фонду провести індексацію із застосуванням відповідних коефіцієнтів саме до показника, який враховувався для обчислення пенсії.

Більше того, у практиці 2026 року вже розглядалися спори з фактично тотожним предметом щодо показника 5377,90 грн за 20162017 роки та послідовного застосування коефіцієнтів 1,17; 1,11; 1,11; 1,14; 1,197; 1,0796 та 1,115. Зокрема, у справі №620/15985/24 предметом касаційного перегляду були саме вимоги щодо проведення індексації пенсії, призначеної із застосуванням показника 5377,90 грн, шляхом його послідовного збільшення на відповідні коефіцієнти.

Таким чином, у спірних правовідносинах відповідач був зобов`язаний виходити не з умовно визначеного показника середньої заробітної плати за 2014-2016 роки у розмірі 3764,40 грн, а з того показника, який фактично врахований при обчисленні пенсії ОСОБА_1 , - 5377,90 грн, та послідовно застосовувати до нього передбачені законодавством коефіцієнти збільшення.

При цьому суд звертає увагу, що предметом заявлених позовних вимог є здійснення такого перерахунку з 01.03.2026 року, а не стягнення недоотриманих сум за весь період починаючи з 2019 року. Тому коефіцієнти попередніх років у цій справі є складовими послідовного розрахунку показника, який має бути застосований станом на 01.03.2026 року.

Іншими словами, застосування коефіцієнтів 1,17; 1,11; 1,11; 1,14; 1,197; 1,0796; 1,115 та 1,121 не означає ретроспективного присудження позивачу пенсійних виплат за кожний із відповідних років поза межами заявленого періоду. Вказані коефіцієнти визначають послідовний механізм формування проіндексованого показника середньої заробітної плати, на основі якого має бути визначений розмір пенсії позивача з 01.03.2026 року.

Такий спосіб захисту узгоджується зі змістом порушеного права та спрямований на його ефективне відновлення, оскільки саме зобов`язання провести перерахунок із правильного вихідного показника усуває причину неправильного визначення розміру пенсії.

Відповідно до частини другої статті 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Надані відповідачем матеріали підтверджують проведення перерахунків пенсії, однак не спростовують установленого судом факту застосування при індексації іншого показника середньої заробітної плати замість показника 5377,90 грн, який був урахований при обчисленні пенсії позивача.

Саме посилання відповідача на Порядок №124 не є достатньою правовою підставою для відмови у перерахунку, оскільки Верховний Суд у постанові Судової палати від 16.04.2025 року у справі №200/5836/24 прямо визначив межі застосування цього підзаконного нормативно-правового акта та встановив пріоритет приписів частини другої статті 42 Закону №1058-IV.

Отже, суд доходить висновку, що дії Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області щодо не проведення індексації пенсії ОСОБА_1 із застосуванням до показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні за 2016-2017 роки у розмірі 5377,90 грн, який був урахований при обчисленні його пенсії, коефіцієнтів збільшення 1,17; 1,11; 1,11; 1,14; 1,197; 1,0796; 1,115 та 1,121, не відповідають вимогам частини другої статті 42 Закону №1058-IV та є протиправними.

Відповідно до частини другої статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно частини 1 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Відповідно до частин 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Відповідно до ч. 2 ст. 73 КАС України, предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Частиною 1 статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що, доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Згідно зі ст. 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Отже, суд приходить до висновку про задоволення позовних вимог.

Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат, суд виходить з наступного.

Згідно з частиною першою статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Як вбачається з матеріалів справи, позивачем при зверненні до суду понесені судові витрати, пов`язані зі сплатою судового збору за подання позовної заяви до суду в розмірі 1065 грн.

Отже, сплачений позивачем судовий збір за подачу позовної заяви до суду в сумі 1065 грн. підлягає стягненню з Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області за рахунок бюджетних асигнувань.

Керуючись ст. ст. 2, 77, 78, 139, 242-243, 245-246, 258, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позовну заяву ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії задовольнити повністю.

Визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області щодо не проведення індексації пенсії ОСОБА_1 із застосуванням коефіцієнта збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні за 2016-2017 роки, з якої сплачено страхові внески, та який враховується для обчислення пенсії у розмірі 1,17, 1,11, 1,11, 1,14, 1,197, 1,0796, 1,115, 1,121.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області здійснити з 01.03.2026 індексацію та перерахунок пенсії ОСОБА_1 відповідно до частини другої статті 42 Закону України Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування №1058-ІV від 09.07.2003 шляхом послідовного збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, та який враховується для обчислення пенсії, в розмірі - 5377,90 грн. на коефіцієнти збільшення у розмірі 1,17, 1,11, 1,11, 1,14, 1,197, 1,0796, 1,115, 1,121.

Стягнути на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (код ЄДРПОУ 21910427) документально підтверджені судові витрати, пов`язані зі сплатою судового збору у розмірі 1065 грн. (одна тисяча шістдесят п`ять гривень).

Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя С. В. Прудник