Рішення № 140251872, 30.09.2026, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 вересня 2026 рокуСправа №160/19120/26

Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого суддіПрудника С.В. розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін у місті Дніпро адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області про визнання дій протиправними та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії,-

ВСТАНОВИВ:

06.07.2026 року до Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області, в якій позивач просить суд:

- визнати дії Головного управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області щодо відмови в призначенні пенсії за віком ОСОБА_1 щодо не зарахування періодів роботи до стажу відповідно до статті 26 Закону України Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування - протиправними та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області щодо відмови ОСОБА_1 в призначенні пенсії за віком, про яке повідомлено в рішенні №047150032065 від 29.01.2026 року;

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 про призначення пенсії за віком з 22.01.2026 року зарахувавши до стажу періоди роботи: з 07.08.1990 року по 08.11.2002 року; з 26.03.2003 року по 23.05.2006 року та з 18.04.2008 року по 06.07.2009 року.

Означені позовні вимоги вмотивовані тим, що позивач, ОСОБА_1 , 22.01.2026 року звернувся до Відділу обслуговування громадян №14 Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області із заявою та відповідними документами про призначення пенсії за віком відповідно до статті 26 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування». За результатами розгляду поданих документів Головним управлінням Пенсійного фонду України в Чернівецькій області прийнято рішення від 29.01.2026 року №047150032065 про відмову у призначенні позивачу пенсії за віком. Підставою для прийняття такого рішення стало неврахування відповідачем окремих періодів до страхового стажу позивача. Зокрема, до страхового стажу не було зараховано період проходження позивачем військової служби згідно з військовим квитком у зв`язку з тим, що зазначене на титульній сторінці військового квитка по батькові позивача не відповідало його паспортним даним. Пенсійний орган указав на необхідність підтвердження відповідного періоду військової служби довідкою, виданою на підставі первинних документів. На підтвердження проходження військової служби позивач посилається, зокрема, на довідку від 05.06.2024 року про проходження служби у Збройних Силах у військовій частині НОМЕР_1 . Крім того, відповідачем не зараховано в повному обсязі період роботи позивача з 07.08.1990 року по 08.11.2002 року згідно з трудовою книжкою НОМЕР_2 від 11.04.1983 року. Підставою для цього визначено те, що назва підприємства, яким внесено запис про прийняття позивача на роботу, не відповідає назві підприємства на печатці, якою засвідчено запис про його звільнення. При цьому зазначений період було враховано лише частково відповідно до відомостей Реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування за формою ОК-5. Позивач зазначає, що для усунення відповідних розбіжностей та підтвердження трудового стажу ним були надані додаткові документи щодо підприємства, на якому він працював, зокрема рішення від 28.11.2001 року №306/4 про реєстрацію підприємства «Криворізький райсількомунгосп», розпорядження голови районної державної адміністрації від 29.09.1997 року №653, ухвала Господарського суду Дніпропетровської області від 27.02.2007 року у справі №Б26/58/06 про визнання підприємства банкрутом, витяг з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, а також архівна довідка від 13.01.2026 року. Також, за доводами позивача, безпідставно не враховано періоди його роботи на території Російської Федерації, а саме на Крайній Півночі, у Північно-Єнісейському районі Красноярського краю, у ЗАТ «Золотодобувна компанія «Полюс» з 26.03.2003 року по 23.05.2006 року та з 18.04.2008 року по 06.07.2009 року. На підтвердження цих періодів позивачем надано трудову книжку, підтвердження про трудову діяльність у Російській Федерації, трудові договори, додаткові угоди до них, документи щодо пенсійного страхування, довідку про доходи та інші документи, які, на переконання позивача, підтверджують фактичне здійснення ним трудової діяльності у спірні періоди. Позивач наголошує, що основним документом, який підтверджує стаж роботи, є трудова книжка, а формальні недоліки в її оформленні, допущені роботодавцем, не повинні покладати на працівника негативні наслідки у вигляді неврахування фактично відпрацьованого періоду до страхового стажу. На думку позивача, надані ним трудові книжки та сукупність додаткових документів є достатніми для підтвердження спірних періодів трудової діяльності. Щодо роботи на території Російської Федерації позивач посилається також на положення міжнародних угод у сфері пенсійного забезпечення, які діяли у відповідні періоди, та вважає, що припинення їх дії у подальшому не може бути підставою для неврахування трудового стажу, набутого в період їх чинності. З огляду на це позивач вважає, що періоди роботи з 26.03.2003 року по 23.05.2006 року та з 18.04.2008 року по 06.07.2009 року підлягають зарахуванню до його страхового стажу. За твердженням позивача, Пенсійним фондом його страховий стаж визначено в обсязі 24 роки 5 місяців 27 днів, тоді як відповідно до здійсненого позивачем розрахунку та наданих ним документів загальний страховий стаж становить 39 років 10 місяців 28 днів. У зв`язку із цим позивач вважає відмову у призначенні пенсії за віком неправомірною, а не зарахування спірних періодів страхового стажу є безпідставним. З огляду на викладене позивач звернувся до суду з вимогами про визнання протиправними дій відповідача щодо відмови у призначенні пенсії за віком, скасування рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області від 29.01.2026 року №047150032065 та зобов`язання відповідача повторно розглянути його заяву про призначення пенсії за віком від 22.01.2026 року, зарахувавши до страхового стажу періоди роботи з 07.08.1990 року по 08.11.2002 року, з 26.03.2003 року по 23.05.2006 року та з 18.04.2008 року по 06.07.2009 року.

За відомостями з витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 06.07.2026 року, зазначена вище справа була розподілена та 07.07.2026 року передана судді Пруднику С.В.

13.07.2026 року ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду прийнято до свого провадження означену позовну заяву та призначено справу до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.

27.07.2026 року від Головного управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області до суду надійшов відзив на позовну заяву, в якому відповідач заперечив щодо задоволення позовних вимог. В обґрунтування своєї правової позиції відповідач зазначив наступне. 22.01.2026 року ОСОБА_1 звернувся до територіального органу Пенсійного фонду України із заявою про призначення пенсії за віком відповідно до Закону України від 09.07.2003 року №1058-IV «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування». Відповідач пояснив, що Пенсійним фондом України запроваджено механізм опрацювання заяв про призначення та перерахунок пенсій за принципом єдиної черги завдань та єдиної черги спеціалістів. Відповідно до пункту 4.2 розділу IV Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій після реєстрації заяви та сканування документів засобами програмного забезпечення за принципом екстериторіальності визначається структурний підрозділ органу, що призначає пенсію, який формує електронну пенсійну справу та приймає відповідне рішення. Саме за таким принципом заява ОСОБА_1 була передана на розгляд Головного управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області. За результатами розгляду заяви 29.01.2026 року Головним управлінням Пенсійного фонду України в Чернівецькій області прийнято рішення про відмову позивачу у призначенні пенсії за віком у зв`язку з відсутністю необхідного страхового стажу. Відповідач послався на положення статті 26 Закону №1058-IV та зазначив, що у період з 01.01.2026 року по 31.12.2026 року право на призначення пенсії за віком після досягнення 60-річного віку мають особи за наявності страхового стажу не менше 33 років. При цьому наявність страхового стажу, необхідного для виникнення права на призначення пенсії за віком, визначається на дату досягнення особою відповідного віку. Також відповідач указав, що відповідно до статті 24 Закону №1058-IV страховим стажем є період, протягом якого особа підлягала загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачувалися страхові внески у сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок. Страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду України за даними системи персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження такої системи - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності Законом №1058-IV. Посилаючись на Порядок підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 року №637, відповідач зазначив, що основним документом, який підтверджує стаж роботи до 01.01.2004 року, є трудова книжка. Водночас у разі її відсутності, відсутності необхідних записів або наявності неправильних чи неточних записів трудовий стаж може підтверджуватися даними Реєстру застрахованих осіб, довідками, виписками з наказів, особовими рахунками, відомостями на видачу заробітної плати, письмовими трудовими договорами та іншими документами, що містять відомості про відповідні періоди роботи. За твердженням відповідача, під час опрацювання поданих ОСОБА_1 документів страховий стаж позивача, який підлягає врахуванню для призначення пенсії за віком, було визначено у розмірі 24 роки 5 місяців 27 днів, тоді як вік позивача на час звернення становив 60 років. До страхового стажу позивача не було зараховано період проходження військової служби згідно з військовим квитком, оскільки на титульній сторінці цього документа зазначене по батькові позивача не відповідає його паспортним даним. На думку відповідача, за таких обставин відповідний період військової служби має бути підтверджений довідкою, виданою на підставі первинних документів. Крім того, до страхового стажу не зараховано в повному обсязі період роботи з 07.08.1990 року по 08.11.2002 року за трудовою книжкою НОМЕР_2 , оскільки назва підприємства, яким внесено запис про прийняття позивача на роботу, не відповідає назві підприємства на печатці, якою засвідчено запис про його звільнення. Водночас цей період частково враховано за даними Реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування за формою ОК-5. Також у відзиві зазначено, що позивач продовжує працювати, на обліку в територіальних органах Пенсійного фонду України не перебуває та пенсію не отримує. З огляду на наведене відповідач вважає, що розрахунок страхового стажу ОСОБА_1 здійснено відповідно до вимог чинного законодавства, а протиправності у діях органу Пенсійного фонду України не вбачається. Оскільки визначений відповідачем страховий стаж позивача - 24 роки 5 місяців 27 днів - є меншим від необхідних для призначення пенсії за віком у 2026 році 33 років, відповідач вважає рішення про відмову у призначенні пенсії правомірним та просить суд відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

30.09.2026 року ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду продовжено строк розгляду даної справи на 30 днів.

Вивчивши та дослідивши всі матеріали справи та надані докази, а також проаналізувавши зміст норм матеріального права, що регулюють спірні правовідносини, з`ясувавши всі обставини справи, оцінивши докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні, суд дійшов наступних висновків.

Судом установлено, матеріалами справи підтверджено, що позивач ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , 22.01.2026 року звернувся до Відділу обслуговування громадян №14 Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області із заявою №402 про призначення пенсії за віком відповідно до Закону України від 09.07.2003 року №1058-IV «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування». Факт звернення та дата подання заяви підтверджуються матеріалами пенсійної справи; у розрахунку за формою РС-право також зазначено дату звернення - 22.01.2026 року.

Разом із заявою про призначення пенсії позивач подав документи, які, на його думку, підтверджують набуті ним періоди трудового та страхового стажу, у тому числі трудову книжку НОМЕР_2 від 11.04.1983 року, документи щодо навчання, проходження строкової військової служби, роботи у Криворізькому комбінаті по обслуговуванню сільського населення «Райсількомунгосп», архівні та інші підтверджуючі документи. Перелік документів, прийнятих Пенсійним фондом разом із заявою, відображено у розписці-повідомленні від 22.01.2026 року.

З матеріалів справи також убачається, що позивач проходив навчання у Криворізькому коксохімічному технікумі. Архівною довідкою від 09.06.2025 року №80/01-09 підтверджено, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , з 01.09.1980 року по 06.03.1984 року навчався за денною формою у Криворізькому коксохімічному технікумі за спеціальністю «Холодильно-компресорні машини і установки».

Матеріалами справи підтверджено й проходження позивачем строкової військової служби. Зокрема, довідкою Міністерства оборони України від 05.06.2024 року №62, виданою на підставі військової картки, підтверджено, що ОСОБА_1 , 1965 року народження, проходив службу у Збройних Силах у військовій частині НОМЕР_1 з 22.11.1984 року по 26.12.1986 року.

У розрахунку страхового стажу за формою РС-право цей період відображений як строкова військова служба тривалістю 2 роки 1 місяць 5 днів.

Щодо трудової діяльності позивача судом установлено, що трудова книжка НОМЕР_2 містить записи про трудову діяльність ОСОБА_1 у різні періоди, у тому числі записи, пов`язані з його роботою у Криворізькому райсількомунгоспі.

На підтвердження обставин щодо створення, діяльності та зміни організаційного статусу цього підприємства до матеріалів справи долучено низку документів. Так, рішенням виконавчого комітету Криворізької районної ради народних депутатів від 28.11.1991 року №306/4 зареєстровано підприємство «Криворізький райсількомунгосп».

Крім того, розпорядженням голови Криворізької районної державної адміністрації від 29.09.1997 року №653 зареєстровано статут Криворізького комбінату по обслуговуванню сільського населення «Райсількомунгосп» у новій редакції.

Водночас архівною довідкою Комунальної установи «Трудовий архів Лозуватської сільської ради» від 13.01.2026 року №41/01-25-22 повідомлено, що документи Криворізького комбінату по обслуговуванню сільського населення «Райсількомунгосп» на зберігання до відповідного архіву не передавалися. доки (3) Аналогічно в інформаційній довідці Архівного відділу виконкому Криворізької міської ради від 15.01.2026 року №М-73-В/25-02 зазначено, що документи з кадрових питань (особового складу) Криворізького комбінату по обслуговуванню сільського населення «Райсількомунгосп» на зберігання до архівного відділу не надходили, а їх місцезнаходження невідоме.

Разом із тим з ухвали Господарського суду Дніпропетровської області від 27.02.2007 року у справі №Б26/58/06 убачається, що Криворізький комбінат по обслуговуванню сільського населення «Райсількомунгосп», с. Лозуватка, був визнаний банкрутом, щодо нього проведено ліквідаційну процедуру, за результатами якої затверджено ліквідаційний баланс та ліквідовано юридичну особу.

Таким чином, матеріалами справи підтверджується об`єктивна неможливість отримання позивачем додаткових первинних документів щодо відповідного періоду роботи у зв`язку з ліквідацією підприємства та не переданням його кадрових документів на архівне зберігання.

За принципом екстериторіальності заяву позивача про призначення пенсії передано для розгляду Головному управлінню Пенсійного фонду України в Чернівецькій області.

За наслідками розгляду заяви Головним управлінням Пенсійного фонду України в Чернівецькій області було прийнято рішення від 29.01.2026 року №047150032065 про відмову ОСОБА_1 у призначенні пенсії за віком у зв`язку з відсутністю необхідного страхового стажу.

При цьому в матеріалах справи наявне прийняте у подальшому Головним управлінням Пенсійного фонду України в Чернівецькій області рішення від 14.03.2026 року №047150032065 на заміну рішення від 29.01.2026 року №047150032065. Відповідно до цього рішення вік позивача визначено у 60 років, страховий стаж - 26 років 7 місяців 2 дні, тоді як необхідний страховий стаж відповідно до статті 26 Закону №1058-IV визначено у 32 роки.

Водночас наведені у рішенні від 14.03.2026 року відомості щодо страхового стажу у розмірі 26 років 7 місяців 2 дні узгоджуються з розрахунком за формою РС-право, в якому загальний страховий стаж з урахуванням перетину періодів та стаж для розрахунку визначено саме у такому розмірі.

З указаного розрахунку також убачається, що Пенсійним фондом враховано, зокрема, періоди навчання з 01.09.1980 року по 06.03.1984 року, строкової військової служби з 22.11.1984 року по 26.12.1986 року, окремі періоди трудової діяльності до 1990 року, а також частину періоду роботи після 1999 року.

Разом із тим у рішенні від 14.03.2026 року зазначено, що за наданими документами до страхового стажу позивача не зараховано період роботи з 07.08.1990 року по 08.11.2002 року згідно з трудовою книжкою НОМЕР_2 від 11.04.1983 року з тих підстав, що назва підприємства, яким внесено запис про прийняття на роботу, не відповідає назві підприємства на печатці, якою засвідчено запис про звільнення. Водночас цей період частково зараховано відповідно до відомостей Реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування за формою ОК-5.

Зокрема, з розрахунку страхового стажу вбачається зарахування окремих проміжків з 01.01.1999 року по 25.03.1999 року, з 01.04.1999 року по 28.08.1999 року, з 01.09.1999 року по 26.09.1999 року, з 01.10.1999 року по 23.11.1999 року, з 01.12.1999 року по 31.12.1999 року та з 01.02.2000 року по 08.11.2002 року.

Натомість заявлені позивачем до зарахування періоди роботи на території Російської Федерації з 26.03.2003 року по 23.05.2006 року та з 18.04.2008 року по 06.07.2009 року у розрахунку страхового стажу не відображені: після періоду, що закінчується 08.11.2002 року, наступним зарахованим періодом зазначено 13.12.2006 року - 22.10.2007 року, а після нього - 16.11.2009 року - 25.05.2010 року.

Отже, фактично спір між сторонами виник у зв`язку з не зарахуванням Пенсійним фондом до страхового стажу позивача в повному обсязі періоду його роботи з 07.08.1990 року по 08.11.2002 року, а також не зарахуванням заявлених позивачем періодів роботи з 26.03.2003 року по 23.05.2006 року та з 18.04.2008 року по 06.07.2009 року, що, за позицією пенсійного органу, призвело до відсутності у позивача необхідної тривалості страхового стажу для призначення пенсії за віком.

Не погоджуючись із відмовою у призначенні пенсії за віком та вважаючи, що подані ним документи належним чином підтверджують спірні періоди трудової діяльності, а формальні недоліки у документах не можуть бути підставою для позбавлення його права на врахування фактично набутого стажу, позивач звернувся до суду з цим позовом.

Надаючи правову оцінку правовідносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з таких підстав та мотивів.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.

Відповідно до статті 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає, зокрема, право на забезпечення їх у старості. Пенсійне забезпечення як складова конституційного права на соціальний захист має здійснюватися на підставі закону, а вирішення питання про наявність необхідного страхового стажу повинно ґрунтуватися на всебічній оцінці документів, які підтверджують фактичну трудову діяльність особи.

Правовідносини у сфері загальнообов`язкового державного пенсійного страхування врегульовані Законом України від 09.07.2003 року №1058-IV «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» (далі - Закон №1058-IV).

Відповідно до частини першої статті 24 Закону №1058-IV страховий стаж - це період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.

За приписами частини другої статті 24 Закону №1058-IV страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом.

При цьому частиною четвертою статті 24 Закону №1058-IV передбачено, що періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше.

Відповідно до статті 62 Закону України від 05.11.1991 року №1788-XII «Про пенсійне забезпечення» основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Пунктом 1 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 року №637 (далі - Порядок №637), також визначено, що основним документом, який підтверджує стаж роботи до 01.01.2004 року, є трудова книжка.

Водночас за змістом пункту 3 Порядку №637 за відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в ній відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу приймаються дані, наявні в Реєстрі застрахованих осіб, довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори та угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.

Отже, аналіз наведених положень дає підстави для висновку, що законодавством трудову книжку визначено основним, але не єдиним доказом трудового стажу. Метою подання додаткових документів є підтвердження фактичної трудової діяльності особи у випадках, коли трудова книжка відсутня або відповідні записи в ній є неповними, неправильними чи неточними.

Щодо періоду роботи з 07.08.1990 року по 08.11.2002 року.

Як установлено судом, підставою для неврахування в повному обсязі періоду роботи позивача з 07.08.1990 року по 08.11.2002 року згідно з трудовою книжкою НОМЕР_2 від 11.04.1983 року стало те, що, за висновком пенсійного органу, назва підприємства, яким внесено запис про прийняття позивача на роботу, не відповідає назві підприємства на печатці, якою засвідчено запис про звільнення. При цьому частина зазначеного періоду була врахована відповідачем за даними Реєстру застрахованих осіб за формою ОК-5.

Суд не вважає наведені обставини достатньою правовою підставою для неврахування відповідного періоду роботи.

Матеріали справи містять трудову книжку НОМЕР_2 , у якій відображено трудову діяльність позивача та відповідні записи щодо його прийняття, переведення і звільнення.

Крім цього, на підтвердження юридичної історії роботодавця позивачем подано додаткові документи. Так, рішенням виконавчого комітету Криворізької районної ради народних депутатів від 28.11.1991 року №306/4 зареєстровано підприємство «Криворізький райсількомунгосп».

Розпорядженням голови Криворізької районної державної адміністрації від 29.09.1997 року №653 зареєстровано статут Криворізького комбінату по обслуговуванню сільського населення «Райсількомунгосп» у новій редакції.

Водночас ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 27.02.2007 року у справі №Б26/58/06 затверджено ліквідаційний баланс та ліквідовано юридичну особу - Криворізький комбінат по обслуговуванню сільського населення «Райсількомунгосп».

Архівною довідкою від 13.01.2026 року повідомлено, що документи зазначеного підприємства на зберігання до Трудового архіву Лозуватської сільської ради не передавалися. доки (3) Інформаційною довідкою Архівного відділу виконкому Криворізької міської ради від 15.01.2026 року також підтверджено, що документи з кадрових питань Криворізького комбінату по обслуговуванню сільського населення «Райсількомунгосп» на зберігання не надходили, а їх місцезнаходження невідоме.

Таким чином, позивач вжив залежних від нього заходів для отримання додаткових документів, тоді як неможливість їх отримання зумовлена ліквідацією роботодавця та відсутністю його кадрової документації в архівних установах.

Суд ураховує сформований Верховним Судом підхід, відповідно до якого працівник не може нести відповідальність за правильність оформлення та ведення роботодавцем трудової документації, а недотримання роботодавцем правил ведення трудової книжки не повинно мати негативних наслідків для працівника у вигляді позбавлення права на пенсійне забезпечення. Такий підхід, зокрема, відображено Верховним Судом у справі №300/860/17.

Так само Верховний Суд наголошував, що орган Пенсійного фонду не повинен відмовляти у призначенні пенсії лише через формальні неточності у документах, якщо трудова діяльність особи підтверджується належною сукупністю доказів.

Отже, сама по собі відмінність у найменуванні підприємства у записах трудової книжки, за відсутності обґрунтованих сумнівів щодо факту роботи позивача та за наявності документів про юридичну історію відповідного підприємства, не може нівелювати відомості трудової книжки та покладати негативні наслідки неналежного оформлення документації роботодавцем на працівника.

Більше того, сам відповідач визнав частину спірного періоду за даними форми ОК-5.

З розрахунку страхового стажу вбачається врахування періодів з 01.01.1999 року по 25.03.1999 року, з 01.04.1999 року по 28.08.1999 року, з 01.09.1999 року по 26.09.1999 року, з 01.10.1999 року по 23.11.1999 року, з 01.12.1999 року по 31.12.1999 року та з 01.02.2000 року по 08.11.2002 року.

За таких обставин суд доходить висновку, що період роботи позивача з 07.08.1990 року по 08.11.2002 року підлягає зарахуванню до страхового стажу, за виключенням необхідності повторного зарахування тих його частин, які вже враховані пенсійним органом.

Щодо періодів роботи з 26.03.2003 року по 23.05.2006 року та з 18.04.2008 року по 06.07.2009 року.

Як убачається з розрахунку страхового стажу, зазначені позивачем періоди роботи на території Російської Федерації до його страхового стажу не включені: після зарахованого періоду, який закінчується 08.11.2002 року, наступним у розрахунку зазначено період з 13.12.2006 року по 22.10.2007 року, а після нього - з 16.11.2009 року по 25.05.2010 року.

При вирішенні цього питання суд виходить із того, що спірні періоди трудової діяльності були набуті у 2003-2006 та 2008-2009 роках, тобто задовго до припинення дії у відносинах між Україною та Російською Федерацією Угоди про гарантії прав громадян держав - учасниць Співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення від 13.03.1992 року.

Верховний Суд у матеріалах щодо практики вирішення соціальних спорів звертав увагу, що Російська Федерація перестала бути учасницею Угоди з 01.01.2023 року, а для України Угода припинила дію з 19.06.2023 року.

Водночас у практиці Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду при застосуванні Угоди від 13.03.1992 року враховувалося правове регулювання, чинне саме у період набуття відповідного стажу та виникнення відповідних пенсійних прав.

Отже, саме по собі припинення у подальшому участі держав в Угоді не спростовує факту трудової діяльності, яка здійснювалася у період її чинності, та не є самостійною достатньою підставою для ігнорування документально підтвердженого стажу, набутого до припинення дії відповідного міжнародно-правового регулювання.

Ураховуючи наявні в матеріалах справи документи на підтвердження трудової діяльності позивача та те, що відповідачем при прийнятті спірного рішення належної правової оцінки цим періодам не надано, суд доходить висновку про наявність підстав для зарахування до страхового стажу позивача періодів роботи з 26.03.2003 року по 23.05.2006 року та з 18.04.2008 року по 06.07.2009 року.

При цьому суд звертає увагу, що завдання органу Пенсійного фонду при вирішенні питання про призначення пенсії не може зводитися до формального пошуку недоліків у документах. Пункт 3 Порядку №637 прямо передбачає можливість підтвердження стажу сукупністю документів, якщо відповідні записи трудової книжки відсутні, неправильні або неточні. Верховний Суд також виходить із пріоритетності встановлення фактичних обставин трудової діяльності над суто формальними недоліками документального оформлення.

Судом установлено, що первісно Головним управлінням Пенсійного фонду України в Чернівецькій області прийнято рішення від 29.01.2026 року №047150032065, однак у подальшому прийнято рішення від 14.03.2026 року №047150032065 на заміну рішення від 29.01.2026 року, яким страховий стаж позивача визначено вже у розмірі 26 років 7 місяців 2 дні.

Такий самий загальний страховий стаж - 26 років 7 місяців 2 дні - відображений у розрахунку за формою РС-право.

Водночас, як установлено судом, при визначенні зазначеного стажу відповідачем не було належним чином враховано всі підтверджені матеріалами справи періоди трудової діяльності позивача.

За змістом частини другої статті 9 КАС України суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод та інтересів особи від порушень з боку суб`єкта владних повноважень.

Відповідно до частини другої статті 245 КАС України у разі задоволення позову суд, зокрема, може визнати протиправним та скасувати індивідуальний акт, а також застосувати інший спосіб захисту, який не суперечить закону та забезпечує ефективний захист прав особи.

При цьому суд ураховує, що безпосереднє призначення пенсії передбачає не лише визначення страхового стажу, а й перевірку пенсійним органом усіх інших установлених законом умов, здійснення відповідного розрахунку та прийняття рішення за результатами розгляду заяви. Тому належним способом відновлення порушеного права у встановлених обставинах є не підміна судом компетентного органу при здійсненні всього комплексу пенсійних розрахунків, а покладення на нього обов`язку повторно розглянути заяву позивача з урахуванням правової оцінки суду.

Відтак суд доходить висновку про необхідність зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області зарахувати до страхового стажу ОСОБА_1 період роботи з 07.08.1990 року по 08.11.2002 року, з урахуванням уже зарахованих його частин, а також періоди роботи з 26.03.2003 року по 23.05.2006 року та з 18.04.2008 року по 06.07.2009 року, та повторно розглянути заяву від 22.01.2026 року про призначення пенсії за віком відповідно до статті 26 Закону №1058-IV, з урахуванням висновків суду, викладених у цьому рішенні.

Щодо вимоги про визнання дій відповідача протиправними.

Разом із тим позовна вимога про окреме визнання протиправними дій Головного управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області щодо відмови у призначенні пенсії задоволенню не підлягає.

Суд виходить із того, що юридичним результатом розгляду заяви позивача є відповідний індивідуальний акт пенсійного органу - рішення про відмову у призначенні пенсії. Саме це рішення породжує юридичні наслідки для позивача та є предметом судового контролю.

Отже, дії щодо розгляду заяви та прийняття за її результатами рішення не становлять самостійного предмета порушення, який потребував би додаткового способу судового захисту поряд із оцінкою відповідного індивідуального акта, зарахуванням спірного страхового стажу та зобов`язанням повторно розглянути заяву.

Інше призвело б до одночасного застосування декількох способів захисту щодо одного й того самого порушення без необхідності для реального поновлення права позивача.

Таким чином, з урахуванням установлених фактичних обставин справи, змісту заявлених вимог та необхідності забезпечення ефективного поновлення порушеного права суд доходить висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню шляхом зарахування спірних періодів роботи до страхового стажу позивача та зобов`язання пенсійного органу повторно розглянути заяву від 22.01.2026 року про призначення пенсії за віком з урахуванням висновків суду, при цьому у задоволенні позовної вимоги про окреме визнання дій відповідача протиправними слід відмовити.

Відповідно до пункту 2 статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено);5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Частиною 1 статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що, доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

За таких обставин, позовні вимоги підлягають задоволенню частково.

Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат, суд виходить з наступного.

Згідно з частиною першою статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Як вбачається з матеріалів справи, позивачем при зверненні до суду понесені судові витрати, пов`язані зі сплатою судового збору за подання позовної заяви до суду в розмірі 1331,20 грн.

Отже, сплачений позивачем судовий збір за подачу позовної заяви до суду в сумі 1331,20 грн. підлягає стягненню з Головного управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області за рахунок бюджетних асигнувань.

Керуючись ст. ст. 2, 77, 78, 139, 242-243, 245-246, 258, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позовну заяву ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області про визнання дій протиправними та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області від 29.01.2026 року №047150032065 про відмову ОСОБА_1 у призначенні пенсії за віком, з урахуванням прийнятого на його заміну рішення від 14.03.2026 року №047150032065.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області зарахувати ОСОБА_1 до страхового стажу періоди роботи з 07.08.1990 року по 08.11.2002 року; з 26.03.2003 року по 23.05.2006 року та з 18.04.2008 року по 06.07.2009 року.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 22.01.2026 року про призначення пенсії за віком з урахуванням висновків суду.

В задоволенні решти заявлених позовних вимог відмовити.

Стягнути на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_3 ) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області (58002, м. Чернівці, площа Центральна, буд. 3; код ЄДРПОУ 40329345) документально підтверджені судові витрати, пов`язані зі сплатою судового збору у розмірі 1331,20 грн. (одна тисяча триста тридцять одна гривня 20 копійок).

Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя С. В. Прудник