Рішення № 140251837, 30.09.2026, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 вересня 2026 рокуСправа №160/18687/26

Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого суддіПрудника С.В. розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін у місті Дніпро адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до відповідача-1: Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області, відповідача-2: Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії,-

ВСТАНОВИВ:

01.07.2026 року до Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшла сформована 01.07.2026 року через систему Електронний суд позовна заява ОСОБА_1 до відповідача-1: Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області, відповідача-2: Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, в якій позивач просить суд:

- визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області від 04.06.2026 року №045750038075;

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області здійснити ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , (код РНОКПП НОМЕР_1 ), призначення та виплату пенсії за віком на пільгових умовах з моменту звернення, тобто з 29.05.2026 року на підставі пункту з ст. 13 Закону України Про пенсійне забезпечення в редакції відповідно до рішення Конституційного Суду України № 1-р/2020 від 23.01.2020 року.

В мотивування заявлених позовних вимог позивачем зазначено, що на момент звернення з заявою про призначення пенсії позивач мала необхідний стаж роботи на посаді за Списком № 2 та досягла віку 52 років, відповідно до Закону України Про пенсійне забезпечення, а отже відповідає всім вимогам законодавства щодо виходу на пенсію на пільгових умовах. Натомість відповідач, при наявності двох одночасно діючих законів, які регулюють однакові правовідносини, але містять для позивача різні правила призначення пенсії за Списком № 2 стосовно параметру вікового цензу, під час розгляду заяви позивача про призначення пенсії замість застосування підходу, який найбільш сприятливий для заявника (позивача), застосував менш сприятливе право та порушив легітимні очікування позивача чим також порушив принципи верховенства права та норми Конституції України. На думку позивача, вона має право на пенсію за віком за Списком №2 відповідно до п. б ст. 13 Закону України Про пенсійне забезпечення з урахуванням Рішення Конституційного Суду України № 1-р/2020 від 23.01.2020 року.

За відомостями з витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 01.07.2026 року, зазначена вище справа була розподілена та 02.07.2026 року передана судді Пруднику С.В.

06.07.2026 року ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду прийнято до свого провадження означену позовну заяву та призначено справу до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.

Відповідачі не скористалися своїм правом щодо подання відзиву на позовну заяву, заяв/клопотань суду не направлено, а відтак враховуючи положення частини шостої статті 162 Кодексу адміністративного судочинства України суд вирішує справу за наявними матеріалами у разі ненадання відповідачами відзивів у встановлений судом строк без поважних причин.

30.09.2026 року ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду продовжено строк розгляду даної справи на 30 днів.

Вивчивши та дослідивши всі матеріали справи та надані докази, а також проаналізувавши зміст норм матеріального права, що регулюють спірні правовідносини, з`ясувавши всі обставини справи, оцінивши докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні, суд дійшов наступних висновків.

Судом встановлено, матеріалами справи підтверджено, що позивач, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , звернулася до органів Пенсійного фонду України з метою реалізації права на пенсійне забезпечення шляхом призначення пенсії за віком на пільгових умовах як особі, яка працювала водієм міського пасажирського транспорту.

Як убачається з матеріалів пенсійної справи та Форми РС-право, у трудовій діяльності позивача органом Пенсійного фонду України враховано, зокрема, періоди навчання з 01.09.1989 року по 15.06.1993 року тривалістю 3 роки 9 місяців 15 днів та з 01.09.1993 року по 08.06.1998 року тривалістю 4 роки 9 місяців 8 днів. Також у розрахунку відображено періоди з 03.08.1998 року по 30.10.1998 року, з 25.12.1998 року по 26.03.1999 року, з 02.01.2003 року по 31.12.2003 року, з 01.01.2005 року по 31.05.2005 року, з 01.06.2005 року по 31.12.2005 року, з 01.01.2006 року по 05.03.2010 року, з 27.04.2015 року по 29.07.2015 року та інші періоди трудової діяльності.

З матеріалів справи також встановлено, що позивач є матір`ю ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , що підтверджується наявним у матеріалах справи свідоцтвом про народження. При цьому з відповіді органу Пенсійного фонду України вбачається, що період догляду позивача за дитиною до досягнення нею трирічного віку з 01.01.2004 року по 31.12.2004 року до страхового стажу не зараховано у зв`язку з ненаданням довідки органу соціального захисту населення про отримання (неотримання) відповідної допомоги.

Водночас наведена обставина не була визначена відповідачем-1 як безпосередня підстава для відмови у призначенні спірної пенсії, оскільки за здійсненим Пенсійним фондом розрахунком загальна тривалість страхового стажу позивача є достатньою для вирішення питання щодо призначення пенсії за заявленою підставою.

Судом встановлено, що позивач працював на роботах, які органом Пенсійного фонду віднесено до робіт, що дають право на зниження пенсійного віку, а саме водієм міського пасажирського транспорту.

Так, згідно з Формою РС-право до пільгового стажу позивача зараховано період роботи з 30.07.2015 року по 08.05.2020 року як водія міського пасажирського транспорту (автобусів, тролейбусів, трамваїв) і великовагових автомобілів, що становить 4 роки 9 місяців 9 днів. Форма РС

Крім того, за тією самою підставою до пільгового стажу зараховано період роботи з 11.05.2020 року по 10.11.2025 року, тривалістю 5 років 6 місяців.

Вказані періоди пов`язані з роботою позивача у Депо №3 МКП «Дніпропетровський електротранспорт», код ЄДРПОУ 26372420. За даними другої сторінки Форми РС-право органом Пенсійного фонду визначено загальну тривалість відповідного пільгового стажу в обсязі 10 років та показник 100 відсотків.

Індивідуальні відомості про застраховану особу за формою ОК-5 також містять інформацію про страхувальника - Депо №3 Комунального підприємства «Дніпровський електротранспорт» Дніпровської міської ради, код ЄДРПОУ 26372420.

Для підтвердження спеціального характеру роботи при зверненні за призначенням пенсії позивачем було надано, зокрема, довідку від 18.12.2025 року №257 про підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсії, оформлену відповідно до Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 року №637. Вказана довідка стосувалася періодів роботи з 30.07.2015 року по 08.05.2020 року та з 11.05.2020 року по 10.11.2025 року. Як зазначено самим органом Пенсійного фонду, перевірка цієї довідки про пільговий стаж не проводилась.

З урахуванням наведених відомостей загальний пільговий стаж позивача як водія міського пасажирського транспорту органом Пенсійного фонду визначено у розмірі 10 років 3 місяці 9 днів. У Формі РС-право цей стаж прямо віднесено до стажу, що дає право на зниження пенсійного віку. При цьому у відповідному розрахунку зазначено про зниження пенсійного віку на 5 років за категорією «водії міського пасажирського транспорту (автобусів, тролейбусів, трамваїв) і великовагових автомобілів».

29.05.2026 року позивач звернувся до Пенсійного фонду України із заявою про призначення пенсії за віком на пільгових умовах як водію трамвая, додавши до заяви відповідний пакет документів. Заява була опрацьована за принципом екстериторіальності Головним управлінням Пенсійного фонду України в Хмельницькій області.

На дату звернення - 29.05.2026 року - позивачу було 52 роки 22 дні. Це безпосередньо відображено як у рішенні про відмову в призначенні пенсії, так і в пенсійних розрахунках.

За результатами розгляду заяви Головним управлінням Пенсійного фонду України в Хмельницькій області прийнято рішення від 04.06.2026 року №045750038075 про відмову ОСОБА_1 у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах.

Зі змісту вказаного рішення вбачається, що відповідач-1 керувався пунктом 8 частини другої статті 114 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», відповідно до якого пенсія за віком на пільгових умовах водіям міського пасажирського транспорту та великовагових автомобілів за наведених у цій нормі умов призначається після досягнення 55 років, за наявності у жінок страхового стажу не менше 25 років, у тому числі не менше 10 років на зазначених роботах.

При цьому за результатами розгляду поданих позивачем документів самим відповідачем-1 встановлено, що страховий стаж позивача становить 26 років 3 місяці 3 дні, а пільговий стаж - 10 років 3 місяці 9 днів. У рішенні від 04.06.2026 року №045750038075 окремо зазначено, що за доданими документами до страхового та пільгового стажу зараховано всі періоди.

Отже, Головним управлінням Пенсійного фонду України в Хмельницькій області не заперечувалась ані достатність загального страхового стажу позивача, ані наявність понад 10 років стажу на роботах водія міського пасажирського транспорту. Підставою для прийняття негативного рішення визначено саме недосягнення позивачем пенсійного віку 55 років. У резолютивній частині рішення відповідач-1 зазначив: відмовити у призначенні пенсії за віком згідно з пунктом 8 частини другої статті 114 Закону №1058-IV у зв`язку з недосягненням пенсійного віку (55 років).

З метою з`ясування підстав прийнятого рішення та отримання інформації щодо пенсійного забезпечення позивача представником позивача до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області було направлено адвокатський запит.

Листом від 26.06.2026 року №0400-010303-8/122541 Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області повідомило, що за заявою ОСОБА_1 від 29.05.2026 року, поданою засобами вебпорталу Пенсійного фонду України, Головним управлінням Пенсійного фонду України в Хмельницькій області прийнято рішення від 04.06.2026 року №045750038075 про відмову у призначенні пенсії на підставі пункту 8 частини другої статті 114 Закону №1058-IV у зв`язку з недосягненням 55-річного віку. Також підтверджено, що на момент звернення позивачу було 52 роки 22 дні, страховий стаж, зарахований по 30.04.2026 року, становив 26 років 3 місяці 3 дні, з яких 10 років 3 місяці 9 днів - стаж водія міського пасажирського транспорту.

Матеріали пенсійної справи містять також розрахунок, сформований 04.06.2026 року о 13:43, відповідно до якого середньомісячний заробіток позивача визначено в сумі 18 749,68 грн, страховий стаж - 26 років 3 місяці 3 дні, коефіцієнт страхового стажу - 0,26250, а розрахунковий розмір пенсії за статтею 27 Закону №1058-IV - 4 921,79 грн. Водночас у цьому розрахунку зазначено дату 08.05.2029 року, тобто дату досягнення позивачем 55-річного віку, як початок відповідного періоду пенсійної виплати.

Таким чином, з досліджених судом матеріалів пенсійної справи вбачається, що фактичного спору між сторонами щодо наявності у позивача необхідного загального страхового стажу та мінімально необхідної тривалості спеціального стажу роботи водієм міського пасажирського транспорту немає. Спірним у межах цієї справи є правове питання щодо віку, після досягнення якого позивач набуває право на пенсію за віком на пільгових умовах: 50 років відповідно до пункту «з» статті 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» у редакції, яка підлягає застосуванню до відповідної категорії осіб з урахуванням Рішення Конституційного Суду України від 23.01.2020 року №1-р/2020, чи 55 років відповідно до пункту 8 частини другої статті 114 Закону №1058-IV, на застосуванні якого наполягає орган Пенсійного фонду.

Не погодившись із рішенням Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області від 04.06.2026 року №045750038075 та вважаючи його таким, що порушує право на пенсійне забезпечення, позивач звернувся до суду з цим адміністративним позовом, в якому просить визнати зазначене рішення протиправним та скасувати, а також зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області призначити та виплачувати позивачу пенсію за віком на пільгових умовах з 29.05.2026 року на підставі пункту «з» статті 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» з урахуванням Рішення Конституційного Суду України від 23.01.2020 року №1-р/2020.

Надаючи правову оцінку правовідносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з таких підстав та мотивів.

Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно із статтею 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Це право гарантується загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення.

03 жовтня 2017 року Верховною Радою України ухвалено Закон України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсій» № 2148-VIII (далі - Закон № 2148-VIII), що доповнив Закон України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» від 09 липня 2003 року № 1058-ІV (далі - Закон № 1058-ІV) розділом XIV-І, який містить пункт 2 частини другої статті 114 такого змісту:

«На пільгових умовах пенсія за віком призначається працівникам, зайнятим повний робочий день на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженим Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, народжених до 31 березня 1969 року - після досягнення 54 років і за наявності страхового стажу не менше 25 років у жінок, з них не менше 10 років на зазначених роботах».

За приписами статті 12 Закону України «Про пенсійне забезпечення» від 05 листопада 1991 року № 1788-XII (далі - Закон № 1788-XII) право на пенсію за віком мають чоловіки - після досягнення 60 років і при стажі роботи не менше 25 років, жінки - після досягнення 55 років і при стажі роботи не менше 20 років.

Натомість згідно статті 13 Закону № 1788-XII в редакції, чинній до внесення змін Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» від 02 березня 2015 року № 213-VІІІ (далі - Закон № 213-VІІІ), на пільгових умовах мають право на пенсію за віком, незалежно від місця останньої роботи: працівники, зайняті повний робочий день на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці, - за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, що затверджений Кабінетом Міністрів України, і за результатами атестації робочих місць:

чоловіки - після досягнення 55 років і при стажі роботи не менше 25 років, з них не менше 12 років 6 місяців на зазначених роботах;

жінки - після досягнення 50 років і при стажі роботи не менше 20 років, з них не менше 10 років на зазначених роботах.

Законом № 213-VІІІ, який набрав чинності з 1 квітня 2015 року, збільшено раніше передбачений пунктом «б» статті 13 Закону № 1788-ХІІ вік набуття права на пенсію на пільгових умовах, зокрема, жінкам з 50 років до 55 років.

Відповідно до пункту 1 резолютивної частини Рішення № 1-р/2020 визнані такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), стаття 13, частина друга статті 14, пункти «б» - «г» статті 54 Закону № 1788-XII зі змінами, внесеними Законом № 213-VIII (пункт 1 рішення).

Згідно з пунктом 3 резолютивної частини зазначеного Рішення застосуванню підлягають стаття 13, частина друга статті 14, пункти «б» - «г» статті 54 Закону № 1788-XII в редакції до внесення змін Законом № 213-VIII для осіб, які працювали до 1 квітня 2015 року на посадах, визначених у вказаних нормах, а саме: на пільгових умовах мають право на пенсію за віком, незалежно від місця останньої роботи, зокрема, працівники, зайняті повний робочий день на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці, - за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджуваним Кабінетом Міністрів України, і за результатами атестації робочих місць, у тому числі жінки - після досягнення 50 років і при стажі роботи не менше 20 років, з них не менше 10 років на зазначених роботах.

Таким чином, Рішенням № 1-р/2020 КСУ визнав неконституційними окремі положення Закону № 1788-ХІІ, у зв`язку із чим вони втратили чинність з дня ухвалення Рішення (пункт 2 резолютивної частини Рішення). Одночасно КСУ встановив, що підлягають застосуванню відповідні норми в редакції до внесення змін Законом № 213-VIII.

У зв`язку із цим на час виникнення спірних правовідносин Закон № 1788-ХІІ з урахуванням Рішення № 1-р/2020 встановлював право на пенсію за віком на пільгових умовах за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджуваним Кабінетом Міністрів України, для жінок після досягнення 50 років (за наявності стажу роботи та інших умов, визначених в рішенні КСУ).

Отже, на час виникнення спірних правовідносин була наявна колізія між нормами Закону № 1788-ХІІ з урахуванням Рішення № 1-р/2020 з одного боку, та Законом № 1058-ІV - з іншого в частині віку набуття права на пенсію на пільгових умовах. Перший із цих законів визначав такий вік у 50 років, тоді як другий - у 55 років.

Оскільки норми названих законів регулюють одне і те ж коло відносин, суд доходить висновку, що вони явно суперечать один одному.

Таке регулювання порушує вимогу «якості закону», передбачену Конвенцією про захист прав людини і основоположних свобод від 4 листопада 1950 року, та не забезпечує адекватний захист від свавільного втручання публічних органів державної влади у майнові права заявника (див. пункт 56 рішення Європейського суду з прав людини від 14 жовтня 2010 року у справі «Щокін проти України»).

Велика Палата Верховного Суду в постанові від 19 лютого 2020 року у справі №520/15025/16-а сформувала правовий висновок, згідно з яким у разі існування неоднозначного або множинного тлумачення прав та обов`язків особи в національному законодавстві органи державної влади зобов`язані застосувати підхід, який був би найбільш сприятливим для особи.

Отже, у цій справі застосуванню підлягають саме норми Закону № 1788-ХІІ з урахуванням Рішення № 1-р/2020, а не Закону № 1058-ІV.

Аналогічні правові висновки викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 03 листопада 2021 року за результатами апеляційного розгляду зразкової справи № 360/3611/20, правові висновки якого суд має враховувати при прийнятті рішення (частина 3 статті 291 Кодексу адміністративного судочинства України).

Як встановлено судом, на час звернення до ПФУ із заявою про призначення пенсії, позивач досягла необхідного визначеного пунктом «б» статті 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» віку, мала необхідний страховий та пільговий стаж для призначення пенсії на пільгових умовах за Списком № 2.

Таким чином, вирішуючи питання про призначення пенсії позивачу ПФУ не застосувало підхід, який був би найбільш сприятливим для останньої, а саме: не врахувало висновки, викладені Конституційним Судом України в рішенні від 23 січня 2020 року № 1-р/2020.

Відтак, рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області від 04.06.2026 року №045750038075 є протиправним та підлягає скасуванню.

Щодо позовної вимоги позивача про зобов`язання Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області здійснити ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , (код РНОКПП НОМЕР_1 ), призначення та виплату пенсії за віком на пільгових умовах з моменту звернення, тобто з 29.05.2026 року на підставі пункту з ст. 13 Закону України Про пенсійне забезпечення в редакції відповідно до рішення Конституційного Суду України № 1-р/2020 від 23.01.2020 року, суд зазначає наступне.

Згідно з частинами 3 та 4 статті 245 КАС України у разі скасування нормативно-правового або індивідуального акта суд може зобов`язати суб`єкта владних повноважень вчинити необхідні дії з метою відновлення прав, свобод чи інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду.

У випадку, визначеному пунктом 4 частини другої цієї статті, суд може зобов`язати відповідача - суб`єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача, якщо для його прийняття виконано всі умови, визначені законом, і прийняття такого рішення не передбачає права суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд.

У випадку, якщо прийняття рішення на користь позивача передбачає право суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд, суд зобов`язує суб`єкта владних повноважень вирішити питання, щодо якого звернувся позивач, з урахуванням його правової оцінки, наданої судом у рішенні.

Статтею 58 Закону № 1058-IV визначено, що Пенсійний фонд є органом, який призначає пенсії та підготовляє документи для її виплати. Тобто, Пенсійний фонд має виключну компетенцію в питаннях призначення пенсії. Суд не може підміняти своїм рішенням компетенцію уповноваженого органу державної влади, через що вимоги про зобов`язання призначити пенсію також задоволенню не підлягають.

З урахуванням зазначеного, а також дискреції пенсійного органу в питаннях призначення пенсії, суд з метою ефективного захисту права позивача на пенсію за віком на пільгових умовах вважає за необхідне зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області повторно розглянути заяву позивача від 29.05.2026 року про призначення пенсії за віком на пільгових умовах, з урахуванням правової позиції, викладеної у цьому рішенні.

Обираючи такий спосіб захисту порушених прав позивача, суд керується тим, що статтею 58 Закону № 1058 визначено, що Пенсійний фонд є органом, який призначає пенсії та підготовляє документи для її виплати. Тобто, Пенсійний фонд має виключну компетенцію в питаннях призначення пенсії.

При цьому суд відмовляє у задоволенні позовних вимог, заявлених до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, з огляду на таке.

Як встановлено судом та підтверджується матеріалами справи, із заявою про призначення пенсії за віком на пільгових умовах позивач звернувся 29.05.2026 року. За принципом екстериторіальності зазначену заяву було передано для розгляду до Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області, яким за результатами її розгляду прийнято рішення від 04.06.2026 року №045750038075 про відмову у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах.

Отже, саме Головне управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області було територіальним органом Пенсійного фонду України, визначеним за принципом екстериторіальності для розгляду заяви позивача, здійснило оцінку поданих документів та прийняло індивідуальний акт, який є предметом оскарження у цій справі.

Натомість Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області рішення від 04.06.2026 року №045750038075 не приймало, питання про наявність у позивача права на призначення пенсії за заявою від 29.05.2026 року по суті не вирішувало та владного волевиявлення щодо відмови позивачу у призначенні такої пенсії не здійснювало.

Та обставина, що позивач перебуває на обліку за місцем проживання на території Дніпропетровської області, сама по собі не свідчить про те, що саме Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області є органом, рішенням, дією або бездіяльністю якого порушено право позивача у межах спірних правовідносин.

Так само не змінює зазначеного висновку суду та обставина, що представник позивача після прийняття спірного рішення звертався до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області з адвокатським запитом, на який останнім надано лист від 26.06.2026 року №0400-010303-8/122541. Зміст такого листа свідчить, що Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області лише повідомило про результати розгляду заяви позивача іншим територіальним органом ПФУ, зокрема про прийняття Головним управлінням Пенсійного фонду України в Хмельницькій області рішення від 04.06.2026 року №045750038075.

Таким чином, лист від 26.06.2026 року №0400-010303-8/122541 не є рішенням про призначення чи відмову у призначенні пенсії та не породжує для позивача самостійних правових наслідків у спірних правовідносинах.

Суд також ураховує, що відповідно до частин третьої та четвертої статті 245 КАС України у разі скасування індивідуального акта суд вправі зобов`язати суб`єкта владних повноважень вчинити необхідні дії з метою ефективного відновлення порушеного права. Якщо прийняття рішення на користь позивача передбачає здійснення суб`єктом владних повноважень відповідної компетенції, належним способом захисту може бути покладення обов`язку повторно вирішити питання з урахуванням правової оцінки, наданої судом.

У цьому випадку таким суб`єктом є саме Головне управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області, яке розглянуло заяву позивача від 29.05.2026 року та прийняло оскаржуване рішення.

Відтак, у разі скасування рішення від 04.06.2026 року №045750038075 обов`язок щодо повторного розгляду заяви позивача від 29.05.2026 року з урахуванням правової оцінки суду має бути покладений саме на Головне управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області. Такий спосіб захисту узгоджується і з викладеним у матеріалах справи підходом щодо компетенції органу Пенсійного фонду у питаннях призначення пенсії.

За таких обставин правові підстави для покладення на Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області обов`язку призначити та виплачувати ОСОБА_1 пенсію за віком на пільгових умовах з 29.05.2026 року відсутні.

З огляду на викладене, суд відмовляє у задоволенні позовних вимог до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, натомість належним способом відновлення порушеного права позивача є скасування протиправного рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області та, за наявності для цього встановлених судом правових підстав, зобов`язання саме Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області повторно розглянути заяву позивача від 29.05.2026 року про призначення пенсії за віком на пільгових умовах з урахуванням правової оцінки, наданої судом у цьому рішенні

Відповідно до частини другої статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно частини 1 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Відповідно до частин 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Відповідно до ч. 2 ст. 73 КАС України, предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Частиною 1 статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що, доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Згідно зі ст. 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Отже, суд приходить до висновку про часткове задоволення позовних вимог.

Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат, суд виходить з наступного.

Згідно з частиною першою статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Як вбачається з матеріалів справи, позивачем при зверненні до суду понесені судові витрати, пов`язані зі сплатою судового збору за подання позовної заяви до суду в розмірі 1064,96 грн.

Отже, сплачений позивачем судовий збір за подачу позовної заяви до суду в сумі 1064,96 грн. підлягає стягненню з Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області за рахунок бюджетних асигнувань.

Керуючись ст. ст. 2, 77, 78, 139, 242-243, 245-246, 258, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позовну заяву ОСОБА_1 до відповідача-1: Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області, відповідача-2: Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії - задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області від 04.06.2026 року №045750038075.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 про призначення пенсії за віком від 29.05.2026 року за Списком №2 на підставі Закону України «Про пенсійне забезпечення» в редакції відповідно до рішення Конституційного Суду України № 1-р/2020 від 23.01.2020 року, з урахуванням висновків суду.

В задоволенні решти заявлених позовних вимог - відмовити.

Стягнути на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області (код ЄДРПОУ 21318350) документально підтверджені судові витрати, пов`язані зі сплатою судового збору у розмірі 1064,96 грн. (одна тисяча шістдесят чотири гривні 96 копійок).

Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя С. В. Прудник