Рішення № 140251834, 30.09.2026, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 вересня 2026 рокуСправа №160/18148/26

Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого суддіПрудника С.В. розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін у місті Дніпро адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії,-

ВСТАНОВИВ:

26.06.02.2026 року до Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшла сформована 26.06.2026 року через систему Електронний суд позовна заява ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, в якій позивач просить суд:

- визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області щодо не проведення індексації пенсії ОСОБА_1 із застосуванням коефіцієнта збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні за 2017-2019 роки, а саме в розмірі 14 154,64 грн. на коефіцієнт збільшення, у розмірі 1,121;

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області здійснити з 01.03.2026 року індексацію пенсії ОСОБА_1 відповідно до частини другої статті 42 Закону України Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування №1058-ІV від 09.07.2003 шляхом послідовного збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні за 2017-2019 роки, та який враховується для обчислення пенсії, в розмірі 14 154,64 грн. на коефіцієнт збільшення у розмірі 1,121.

Означені позовні вимоги вмотивовані тим, що позивач перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області та з 18.06.2020 року отримує пенсію за віком, обчислену відповідно до Закону України від 09.07.2003 року №1058-IV «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», з урахуванням відомостей про його страховий стаж та заробіток. Позивач зазначає, що рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 28.07.2025 року у справі №160/8367/25 його позовні вимоги було задоволено частково та зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області здійснити індексацію його пенсії з 01.03.2025 року із застосуванням коефіцієнта збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні за 2017-2019 роки, з якої сплачено страхові внески та який враховується для обчислення пенсії, у розмірі 1,115 до показника 7763,17 грн, з урахуванням раніше застосованих коефіцієнтів збільшення 1,11, 1,14, 1,197 та 1,0796, а також провести відповідний перерахунок та виплату пенсії з 01.03.2025 року. На виконання зазначеного судового рішення відповідачем проведено перерахунок пенсії позивача, внаслідок чого показник середньої заробітної плати (доходу) в Україні, який враховується для обчислення його пенсії, визначено у розмірі 14 154,64 грн (7763,17 грн Ч 1,11 Ч 1,14 Ч 1,197 Ч 1,0796 Ч 1,115). Водночас позивач посилається на те, що для проведення індексації пенсій з 01.03.2026 року встановлено коефіцієнт збільшення показника середньої заробітної плати у розмірі 1,121. У зв`язку із цим 04.05.2026 року позивач звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області із заявою, в якій просив провести індексацію його пенсії шляхом збільшення вже проіндексованого показника середньої заробітної плати у розмірі 14 154,64 грн на коефіцієнт 1,121. Однак листом від 03.06.2026 року відповідач повідомив позивача про відсутність підстав для такого перерахунку, пославшись на те, що рішенням суду у справі №160/8367/25 Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області не було зобов`язано здійснювати з 01.03.2026 року подальший перерахунок пенсії шляхом послідовного збільшення показника середньої заробітної плати на коефіцієнт 1,121. Не погоджуючись із такою позицією відповідача, позивач вважає, що положення частини другої статті 42 Закону №1058-IV передбачають щорічне, починаючи з 01 березня, проведення перерахунку раніше призначених пенсій саме шляхом збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески та який враховується для обчислення конкретної пенсії. На переконання позивача, законодавством не встановлено винятку, який би дозволяв не застосовувати черговий коефіцієнт індексації до показника середньої заробітної плати, вже збільшеного під час попередніх перерахунків. Позивач також посилається на пункт 7 Порядку проведення перерахунку пенсій відповідно до частини другої статті 42 Закону №1058-IV, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 20.02.2019 року №124, відповідно до якого збільшений згідно із цим Порядком показник середньої заробітної плати застосовується під час проведення наступних перерахунків пенсії. З огляду на це позивач вважає, що базою для індексації його пенсії з 01.03.2026 року має бути саме показник 14 154,64 грн, сформований у результаті попередніх індексацій та виконання рішення суду у справі №160/8367/25. Таким чином, на переконання позивача, відмова відповідача у проведенні з 01.03.2026 року індексації пенсії шляхом застосування коефіцієнта 1,121 до показника середньої заробітної плати, який фактично враховується для обчислення його пенсії після виконання попереднього судового рішення, не відповідає положенням статті 42 Закону №1058-IV та Порядку №124, порушує його право на належний перерахунок та індексацію пенсійної виплати, що й стало підставою для звернення позивача до суду з цим позовом.

За відомостями з витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 26.06.2026 року, зазначена вище справа була розподілена та 29.06.2026 року передана судді Пруднику С.В.

01.07.2026 року ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду прийнято до свого провадження означену позовну заяву та призначено справу до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.

Відповідач не скористався своїм правом щодо подання відзиву на позовну заяву, заяв/клопотань суду не направлено, а відтак враховуючи положення частини шостої статті 162 Кодексу адміністративного судочинства України суд вирішує справу за наявними матеріалами у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин.

30.09.2026 року ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду продовжено строк розгляду даної справи на 30 днів.

Вивчивши та дослідивши всі матеріали справи та надані докази, а також проаналізувавши зміст норм матеріального права, що регулюють спірні правовідносини, з`ясувавши всі обставини справи, оцінивши докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні, суд дійшов наступних висновків.

Судом встановлено, матеріалами справи підтверджено, що позивач, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області та отримує пенсію за віком, призначену відповідно до Закону України від 09.07.2003 року №1058-IV «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».

З матеріалів електронної пенсійної справи, зокрема форми РС-право, вбачається, що позивач звернувся за призначенням пенсії 24.06.2020 року, пенсію за віком йому призначено з 18.06.2020 року, а особовий рахунок № НОМЕР_1 відкрито 24.06.2020 року. Зазначені обставини узгоджуються із відомостями, наведеними безпосередньо у позовній заяві щодо перебування позивача на пенсійному обліку та отримання ним пенсії за віком з 18.06.2020 року.

Як вбачається з матеріалів пенсійної справи, при проведенні перерахунків пенсії відповідачем враховано загальний страховий стаж позивача тривалістю 47 років 3 місяці 23 дні, у тому числі страховий стаж до 01.01.2004 року - 14 років 3 місяці 5 днів, страховий стаж після 01.01.2004 року - 19 років 0 місяців 18 днів, додатково за Списком №1 - 14 років, у тому числі роботу за Списком №1 тривалістю 11 років 10 місяців 22 дні. Коефіцієнт страхового стажу визначено у розмірі 0,47250.

При цьому спір у цій справі виник не щодо тривалості страхового стажу позивача та не щодо первинного призначення йому пенсії, а щодо порядку проведення чергової індексації пенсії з 01.03.2026 року, а саме щодо показника середньої заробітної плати (доходу), до якого має бути застосований коефіцієнт збільшення, установлений для індексації пенсій у 2026 році.

Судом також встановлено, що правовідносини між сторонами щодо індексації пенсії позивача вже були предметом судового розгляду.

Так, рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 28.07.2025 року у справі №160/8367/25 позовні вимоги ОСОБА_1 задоволено частково та зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області здійснити індексацію пенсії позивача з 01.03.2025 року із застосуванням коефіцієнта збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні за 20172019 роки, з якої сплачено страхові внески та який враховується для обчислення пенсії, - 7763,17 грн, у розмірі 1,115, з урахуванням попередніх коефіцієнтів збільшення 1,11; 1,14; 1,197 та 1,0796, та у зв`язку із цим провести перерахунок і виплату пенсії з 01.03.2025 року.

На виконання вказаного рішення суду Головним управлінням Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області проведено відповідний перерахунок пенсії позивача. За результатами такого перерахунку показник середньої заробітної плати (доходу) в Україні за 20172019 роки, який використовувався при обчисленні пенсії позивача, після послідовного застосування відповідних коефіцієнтів індексації становив 14 154,64 грн, а саме: 7763,17 грн Ч 1,11 Ч 1,14 Ч 1,197 Ч 1,0796 Ч 1,115 = 14 154,64 грн.

Матеріали електронної пенсійної справи містять рішення №047050009583 про перерахунок пенсії, сформовані органом Пенсійного фонду України у березні 2026 року. Зокрема, у розрахунку від 09.03.2026 року зазначено, що перерахунок проведений на підставі рішення суду; вид пенсії - пенсія за віком за Законом №1058-IV; страховий стаж позивача становить 47 років 3 місяці 23 дні, коефіцієнт страхового стажу - 0,47250.

У відповідному розрахунку після виконання судового рішення для обчислення пенсії зазначено середньомісячний заробіток позивача у розмірі 16 456,33 грн. За період з 01.03.2025 року по 31.12.2025 року основний розмір пенсії за віком відповідно до статті 27 Закону №1058-IV визначено у сумі 7 775,62 грн (16 456,33 грн Ч 0,47250), доплату за понаднормовий стаж за 12 років - 283,32 грн, у зв`язку із чим загальний розмір пенсії становив 8 058,94 грн.

З 01.01.2026 року по 28.02.2026 року основний розмір пенсії за віком залишався у сумі 7 775,62 грн, водночас доплату за понаднормовий стаж визначено у розмірі 311,40 грн, унаслідок чого загальний розмір пенсії становив 8 087,02 грн.

При цьому матеріалами пенсійної справи зафіксовано, що і з 01.03.2026 року основний розмір пенсії за віком залишився визначеним виходячи із середньомісячного заробітку 16 456,33 грн та коефіцієнта страхового стажу 0,47250 - у сумі 7 775,62 грн. Доплата за понаднормовий стаж становила 311,40 грн, а загальний розмір пенсії - 8 087,02 грн. Тобто за наведеним у матеріалах пенсійної справи розрахунком загальний розмір пенсії за період з 01.01.2026 року по 28.02.2026 року та з 01.03.2026 року визначено в однаковій сумі - 8 087,02 грн.

Крім того, в матеріалах справи наявне рішення №047050009583 від 10.03.2026 року про перерахунок пенсії, у якому як підставу перерахунку безпосередньо зазначено рішення суду у справі №160/8367/25 від 28.07.2025 року, а середньомісячний заробіток позивача визначено у розмірі 16 456,33 грн.

Таким чином, матеріалами пенсійної справи документально підтверджується проведення відповідачем перерахунків на виконання рішення суду у справі №160/8367/25 та водночас відсутність збільшення наведеного у розрахунку основного розміру пенсії при переході від періоду 01.01.2026 року - 28.02.2026 року до періоду з 01.03.2026 року.

У зв`язку із проведенням загальнодержавної індексації пенсій у 2026 році та вважаючи, що до показника середньої заробітної плати, вже визначеного після виконання рішення суду, має бути застосований черговий коефіцієнт збільшення 1,121, позивач через свого представника звернувся до відповідача із відповідною заявою.

Так, 04.05.2026 року представником позивача - адвокатом Дзісем Андрієм Романовичем - до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області подано заяву щодо перерахунку пенсії, у якій порушено питання про здійснення перерахунку (індексації) та виплату пенсії позивача з 01.03.2026 року відповідно до частини другої статті 42 Закону №1058-IV шляхом послідовного збільшення показника середньої заробітної плати, який враховується для обчислення пенсії, у розмірі 14 154,64 грн на коефіцієнт 1,121. Одночасно заявник просив надати актуальні розрахунки з матеріалів пенсійної справи станом на травень 2026 року.

За результатами розгляду зазначеного звернення Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області листом від 03.06.2026 року повідомило позивача про відсутність підстав для проведення перерахунку пенсії у запропонований ним спосіб.

Як зазначено у відповіді пенсійного органу, рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 28.07.2025 року у справі №160/8367/25 відповідача було зобов`язано провести індексацію пенсії позивача з 01.03.2025 року із застосуванням відповідного показника та коефіцієнтів. На виконання судового рішення проведено перерахунок пенсії. Водночас, за позицією відповідача, зазначеним судовим рішенням Головне управління не було зобов`язано здійснювати з 01.03.2026 року наступний перерахунок пенсії шляхом послідовного збільшення показника середньої заробітної плати на коефіцієнт 1,121. З цієї підстави відповідач дійшов висновку про відсутність підстав для проведення заявленого позивачем перерахунку. Зміст такої відмови також наведений у позовній заяві.

При цьому у позовній заяві позивач виходить із того, що після виконання рішення суду у справі №160/8367/25 показник середньої заробітної плати (доходу), який підлягає врахуванню під час наступних перерахунків його пенсії, становить саме 14 154,64 грн, а тому з 01.03.2026 року цей показник, на його думку, мав бути послідовно збільшений на встановлений для 2026 року коефіцієнт 1,121.

Отже, фактично спір між сторонами виник у зв`язку з різним розумінням порядку проведення індексації пенсії позивача з 01.03.2026 року: позивач наполягає на необхідності застосування коефіцієнта 1,121 до показника середньої заробітної плати 14 154,64 грн, сформованого внаслідок попередніх індексацій та виконання рішення суду від 28.07.2025 року, тоді як відповідач підстав для такого перерахунку не встановив.

Не погодившись із відмовою Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області та вважаючи, що не проведення з 01.03.2026 року індексації у визначений ним спосіб порушує його право на належний розмір пенсійного забезпечення, позивач звернувся до суду з цим позовом, у якому просить, зокрема, визнати протиправними дії відповідача щодо не проведення відповідної індексації та зобов`язати відповідача здійснити з 01.03.2026 року індексацію пенсії шляхом збільшення показника середньої заробітної плати 14 154,64 грн на коефіцієнт 1,121.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.

Відповідно до статті 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає, зокрема, право на забезпечення їх у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Правовідносини у сфері загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій врегульовані Законом України від 09.07.2003 року №1058-IV «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» (далі - Закон №1058-IV).

Відповідно до частини першої статті 4 Закону №1058-IV законодавство про пенсійне забезпечення базується на Конституції України, складається з Основ законодавства України про загальнообов`язкове державне соціальне страхування, цього Закону, законів України про недержавне пенсійне забезпечення, про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб, міжнародних договорів з пенсійного забезпечення, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, а також інших законів та нормативно-правових актів, прийнятих відповідно до законів про пенсійне забезпечення в Україні.

Визначальне значення для вирішення цього спору мають приписи частини другої статті 42 Закону №1058-IV.

Так, частиною другою статті 42 Закону №1058-IV передбачено, що для забезпечення індексації пенсії щороку з 1 березня проводиться перерахунок раніше призначених пенсій шляхом збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески та який враховується для обчислення пенсії.

При цьому показник середньої заробітної плати (доходу) в Україні, який застосовується для обчислення пенсії, щороку збільшується на визначений законом коефіцієнт.

Отже, зі змісту наведеної норми вбачається, що законодавець визначив не лише періодичність проведення індексації - щороку з 1 березня, а й безпосередній об`єкт такого збільшення - показник середньої заробітної плати (доходу) в Україні, який враховується для обчислення конкретної пенсії.

Саме таке розуміння частини другої статті 42 Закону №1058-IV сформульовано Судовою палатою з розгляду справ щодо захисту соціальних прав Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду у постанові від 16.04.2025 року у справі №200/5836/24.

У зазначеній постанові Верховний Суд виходив із того, що при проведенні щорічної індексації збільшенню підлягає саме той показник середньої заробітної плати (доходу) в Україні, який фактично враховується для обчислення пенсії відповідної особи. Верховний Суд також зазначив, що Порядок №124 може застосовуватися виключно в частині, яка не суперечить Закону №1058-IV, а у випадку суперечності положень підзаконного нормативно-правового акта нормам закону застосуванню підлягає закон як акт вищої юридичної сили.

Зокрема, у пунктах 9497 постанови від 16.04.2025 року у справі №200/5836/24 Верховний Суд сформулював правовий висновок, відповідно до якого при проведенні індексації пенсій, призначених у 20202023 роках згідно із Законом №1058-IV, збільшенню підлягає показник середньої заробітної плати, який враховується для обчислення пенсії, як це прямо передбачено частиною другою статті 42 Закону №1058-IV; положення Порядку №124 застосовуються лише тією мірою, якою вони відповідають Закону №1058-IV.

Наведений правовий висновок є безпосередньо релевантним до спірних правовідносин, оскільки пенсію позивачу призначено з 18.06.2020 року, тобто у періоді, прямо охопленому сформульованою Верховним Судом правовою позицією.

При цьому Верховний Суд у постанові від 16.04.2025 року у справі №200/5836/24 відступив від попереднього підходу щодо застосування пункту 5 Порядку №124 та наголосив на необхідності застосування саме частини другої статті 42 Закону №1058-IV як норми вищої юридичної сили.

Суд враховує також правову позицію Верховного Суду щодо сутності механізму індексації. Так, у рішенні Верховного Суду від 16.12.2024 року у зразковій справі №400/6254/24 зазначено, що запроваджений Порядком №124 механізм щорічної індексації спрямований на підтримання купівельної спроможності пенсіонерів шляхом збільшення показника середньої заробітної плати, який враховується для обчислення пенсії. Верховний Суд окремо простежив послідовність застосування коефіцієнтів індексації та зазначив, що при наступному перерахунку враховується показник, збільшений у попередньому році.

Постановою Кабінету Міністрів України від 20.02.2019 року №124 затверджено Порядок проведення перерахунку пенсій відповідно до частини другої статті 42 Закону №1058-IV.

Сам Порядок №124 передбачає щорічне проведення перерахунку пенсій шляхом збільшення відповідного показника середньої заробітної плати. Офіційна редакція постанови №124 також містить положення про проведення з 01.03.2026 року перерахунку із застосуванням коефіцієнта 1,121.

Крім того, постановою Кабінету Міністрів України від 25.02.2026 року №236 «Про індексацію пенсійних і страхових виплат та додаткові заходи щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2026 році» встановлено, що з 01.03.2026 року перерахунок пенсій згідно з Порядком №124 проводиться із застосуванням коефіцієнта збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески та який враховується для обчислення пенсії, у розмірі 1,121, з урахуванням положень пункту 3 цієї постанови.

Таким чином, станом на 01.03.2026 року нормативно визначеними є дві юридично значущі обставини: по-перше, відповідно до частини другої статті 42 Закону №1058-IV індексації підлягає показник середньої заробітної плати, який враховується для обчислення пенсії; по-друге, для індексації з 01.03.2026 року постановою Кабінету Міністрів України №236 визначено коефіцієнт його збільшення 1,121.

Як встановлено судом із матеріалів цієї справи, рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 28.07.2025 року у справі №160/8367/25 Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області було зобов`язано здійснити індексацію пенсії ОСОБА_1 з 01.03.2025 року із застосуванням коефіцієнта збільшення 1,115 до показника середньої заробітної плати 7763,17 грн, з урахуванням коефіцієнтів 1,11; 1,14; 1,197 та 1,0796, та здійснити відповідний перерахунок і виплату пенсії.

На виконання зазначеного судового рішення відповідач провів перерахунок пенсії позивача, унаслідок чого показник середньої заробітної плати, що враховується при обчисленні його пенсії, становив 14 154,64 грн, а саме:

7763,17 грн Ч 1,11 Ч 1,14 Ч 1,197 Ч 1,0796 Ч 1,115 = 14 154,64 грн.

Отже, станом на момент виникнення спірних правовідносин показник 14 154,64 грн не є довільно визначеною позивачем величиною. Він сформований унаслідок проведення попередніх індексацій та виконання рішення суду у справі №160/8367/25 і фактично став показником середньої заробітної плати, який враховується для обчислення пенсії позивача.

За таких обставин суд доходить висновку, що при проведенні наступної щорічної індексації з 01.03.2026 року саме цей показник має бути вихідною величиною для застосування наступного коефіцієнта збільшення.

Інше тлумачення фактично призводило б до того, що результат проведеної відповідно до рішення суду індексації враховувався б лише при перерахунку пенсії за попередній період, однак втрачав би своє значення при наступній щорічній індексації. Такий підхід не відповідає сутності механізму, встановленого частиною другою статті 42 Закону №1058-IV, відповідно до якого індексація має послідовний характер та здійснюється шляхом щорічного збільшення показника, який враховується для обчислення пенсії.

Суд зауважує, що аналогічне застосування висновку Верховного Суду у справі №200/5836/24 вже простежується і в судовій практиці 2026 року щодо індексації на коефіцієнт 1,121. Зокрема, у справі №380/11566/26 предметом спору була фактично аналогічна ситуація: після виконання попереднього судового рішення показник 7763,17 грн був послідовно збільшений на коефіцієнти 1,11, 1,14, 1,197, 1,0796 та 1,115 до приблизно 14 154,63 грн, однак орган Пенсійного фонду не застосував до нього з 01.03.2026 року коефіцієнт 1,121. Суд, застосувавши правовий висновок Верховного Суду, визнав необхідним проведення наступного послідовного збільшення.

Суд також звертає увагу, що постанова Верховного Суду від 16.04.2025 року у справі №200/5836/24 має принципове значення для оцінки можливих доводів відповідача про необхідність використання іншої, нижчої бази індексації. Верховний Суд прямо виходить із пріоритету приписів Закону №1058-IV перед положеннями Порядку №124 та зазначає, що під час індексації має застосовуватися показник середньої заробітної плати, який враховувався для обчислення пенсії конкретної особи.

Відтак посилання відповідача на те, що рішенням суду у справі №160/8367/25 його не було окремо зобов`язано здійснити індексацію пенсії позивача з 01.03.2026 року, суд оцінює критично.

Рішення у справі №160/8367/25 визначило належний показник для обчислення пенсії позивача та зобов`язало відповідача здійснити індексацію станом на 01.03.2025 року. Водночас юридична підстава для наступної індексації з 01.03.2026 року виникла вже безпосередньо із частини другої статті 42 Закону №1058-IV та постанови Кабінету Міністрів України від 25.02.2026 року №236, а не з необхідності ухвалення нового судового рішення, яке наперед мало б зобов`язати пенсійний орган виконувати вимоги законодавства у кожному наступному році.

Тобто відсутність у резолютивній частині рішення від 28.07.2025 року окремого припису про майбутню індексацію з 01.03.2026 року не звільняла відповідача від обов`язку застосувати законодавство, чинне на дату виникнення права на чергову індексацію.

Більше того, підхід відповідача фактично ставить реалізацію встановленого законом права на щорічну індексацію у залежність від того, чи містило попереднє судове рішення вказівку щодо перерахунків у майбутніх роках, що не випливає ані зі статті 42 Закону №1058-IV, ані з постанови №236.

Суд враховує й те, що в матеріалах електронної пенсійної справи за період з 01.01.2026 року по 28.02.2026 року основний розмір пенсії позивача становив 7 775,62 грн, доплата за понаднормовий стаж - 311,40 грн, загальний розмір пенсії - 8 087,02 грн. Водночас із 01.03.2026 року у відповідному розрахунку залишено ті самі величини: 7 775,62 грн основного розміру, 311,40 грн доплати та 8 087,02 грн загального розміру пенсії. Отже, матеріали пенсійної справи підтверджують, що чергове збільшення відповідного показника на коефіцієнт 1,121 у спосіб, на якому наполягає позивач, відповідачем не здійснено.

При цьому 04.05.2026 року позивач звернувся до відповідача із заявою про проведення з 01.03.2026 року індексації шляхом застосування коефіцієнта 1,121 до показника 14 154,64 грн, однак листом від 03.06.2026 року відповідач фактично відмовив у такому перерахунку, мотивуючи це відсутністю відповідного зобов`язання у попередньому судовому рішенні.

Таке мотивування, на переконання суду, не відповідає вимогам чинного законодавства.

За приписами частини другої статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони, зокрема, на підставі, у межах повноважень та у спосіб, визначені Конституцією та законами України; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення; добросовісно, розсудливо та пропорційно.

Відповідно до частини другої статті 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

У межах спірних правовідносин відповідач не довів існування правових підстав для неврахування з 01.03.2026 року показника середньої заробітної плати 14 154,64 грн, який уже сформований та врахований при обчисленні пенсії позивача внаслідок виконання рішення суду, а також не навів законодавчої норми, яка б виключала застосування до такого показника чергового коефіцієнта індексації.

Натомість частина друга статті 42 Закону №1058-IV безпосередньо встановлює щорічний характер такого перерахунку, а пунктом 1 постанови Кабінету Міністрів України №236 для перерахунку з 01.03.2026 року встановлено коефіцієнт 1,121. Законодавство України

З урахуванням установлених обставин справи та наведеного правового регулювання суд доходить висновку, що належний показник середньої заробітної плати для проведення індексації пенсії позивача з 01.03.2026 року становить 14 154,64 грн, а після застосування коефіцієнта 1,121 розрахунковий показник становить близько 15 867,35 грн (14 154,64 грн Ч 1,121).

При цьому визначення безпосереднього кінцевого розміру пенсії та суми доплати за минулий період належить до повноважень органу Пенсійного фонду України під час виконання судового рішення з урахуванням усіх складових пенсійної виплати та фактично виплачених сум.

Відповідно до частини другої статті 9 КАС України суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод та інтересів особи від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

За змістом статті 245 КАС України у разі задоволення адміністративного позову суд може визнати протиправними рішення, дії чи бездіяльність суб`єкта владних повноважень та зобов`язати його вчинити певні дії.

У цьому випадку належним та ефективним способом відновлення порушеного права позивача є визнання протиправними дій Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області щодо не проведення з 01.03.2026 року індексації пенсії позивача із застосуванням коефіцієнта збільшення 1,121 до показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні за 2017-2019 роки у розмірі 14 154,64 грн та зобов`язання відповідача здійснити з 01.03.2026 року відповідний перерахунок пенсії шляхом збільшення зазначеного показника на коефіцієнт 1,121, із проведенням відповідних виплат та з урахуванням сум, фактично виплачених за цей період.

Таким чином, оцінивши докази в їх сукупності та взаємному зв`язку, врахувавши приписи частини другої статті 42 Закону №1058-IV, постанови Кабінету Міністрів України від 25.02.2026 року №236, а також правовий висновок Судової палати з розгляду справ щодо захисту соціальних прав Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду, викладений у постанові від 16.04.2025 року у справі №200/5836/24, суд доходить висновку про обґрунтованість заявлених позовних вимог та наявність правових підстав для їх задоволення.

Відповідно до частини другої статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно частини 1 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Відповідно до частин 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Відповідно до ч. 2 ст. 73 КАС України, предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Частиною 1 статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що, доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Згідно зі ст. 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Отже, суд приходить до висновку про задоволення позовних вимог.

Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат, суд виходить з наступного.

Згідно з частиною першою статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Як вбачається з матеріалів справи, позивачем при зверненні до суду понесені судові витрати, пов`язані зі сплатою судового збору за подання позовної заяви до суду в розмірі 1065 грн.

Отже, сплачений позивачем судовий збір за подачу позовної заяви до суду в сумі 1065 грн. підлягає стягненню з Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області за рахунок бюджетних асигнувань.

Керуючись ст. ст. 2, 77, 78, 139, 242-243, 245-246, 258, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позовну заяву ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії задовольнити повністю.

Визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області щодо не проведення індексації пенсії ОСОБА_1 із застосуванням коефіцієнта збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні за 2017-2019 роки, а саме в розмірі 14 154,64 грн. на коефіцієнт збільшення, у розмірі 1,121.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області здійснити з 01.03.2026 року індексацію пенсії ОСОБА_1 відповідно до частини другої статті 42 Закону України Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування №1058-ІV від 09.07.2003 шляхом послідовного збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні за 2017-2019 роки, та який враховується для обчислення пенсії, в розмірі 14 154,64 грн. на коефіцієнт збільшення у розмірі 1,121.

Стягнути на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 ) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (код ЄДРПОУ 21910427) документально підтверджені судові витрати, пов`язані зі сплатою судового збору у розмірі 1065 грн. (одна тисяча шістдесят п`ять гривень).

Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя С. В. Прудник